Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Навчальний посібник
Предмет:
Болонський процес
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС
Навчальний посібник
За редакцією В.Г. Кременя Затверджено Міністерством освіти і науки України
ТЕРНОПІЛЬ
НАВЧАЛЬНА КНИГА - БОГДАН
2004
УДК 378.1 ББК 74.4.Я73
В 55
Автори:
М.Ф. Степко
Я.Я. Болюбаш
В.Д. Шинкарук
В.В. Грубінко
1.1. Бабин
Рецензенти:
чл.-кор. АПН України,
доктор педагогічних наук, професор
Г.В. Терещук
доктор педагогічних наук, професор М.М.Фіцула
Затверджено Міністерством освіти і науки України
(лист М 14/18.2-1868 від 02. 08.2004р.) як навчальний посібник для підготовки магістрів та аспірантів і перепідготовки викладачів вищих навчальних закладів
BS5 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В.Г. Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин. - Тернопіль: Навчальна книга -Богдан, 2004. - 384 с.
ББК 74.4.я73 ISBN 966-692-484-6
О Кремень В.Г., Степко М.Ф.,
ISBN 966-692-484-6 Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д.,
Грубінко В.В., Бабин І.І., 2004
© Навчальна книга - Богдан,
макет, художнє оформлення, 2004
Зміст
ПЕРЕДМОВА 4
РОЗДІЛ 1. ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ. РОЛЬ ОСВІТИ В РОЗВИТКУ ПАРТНЕРСТВА УКРАЇНИ З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ 6
1.1. Європейський вибір України - невід'ємна складова її подальшого розвитку 6
1.2. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства 16
1.3. Науково-технічне співробітництво України та ЄС 18
1.4. Входження освіти і науки України в європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку 24
ПЕРЕДМОВА
Процес європейської інтеграції дедалі помітніше впливає на всі сфери життя держави, не оминув він і вищої освіти. Відтак, Україна чітко визначила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог, щораз наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.
У 1997 році під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, які існують у системі вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна в тому числі), більшість з яких згодом сформулювали і принципи Болонської декларації. Лісабонська угода декларує наявність та вагомість різноманітних освітніх систем і має на меті створення умов, за яких більша кількість людей, скориставшись усіма перевагами і здобутками національних систем освіти і науки, зможе бути мобільними на європейському ринку праці.
Через рік чотири країни — Франція, Італія, Велика Британія та Німеччина — підписали т. зв. Сорбоннську декларацію, завдання якої спрямовані на створення відкритого європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку освітніх послуг. Основна ідея цих документів — двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає право продовжувати навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди.
Так поступово створювалися умови для інтеграційних процесів у сфері вищої освіти європейських країн. Україна була і є активним учасником цих процесів. Обрані шляхи модернізації вищої освіти України аналогічні загальноєвропейським підходам. Принципи Болонської декларації в повному обсязі мають бути впроваджені у 2010 році, а 2005-й рік визначено як проміжний етап моніторингу досягнутого.
Основним завданням на цей період окреслено реалізацію передбаченої Болонською декларацією системи академічних кредитів, аналогічної ECTS (Європейській кредитно-трансферній системі). Саме її розглядають як засіб підвищення мобільності студентів під час переходу з однієї навчальної програми на іншу, включно з програмами післядипломної освіти. ECTS стане багатоцільовим інструментом визнання та мобільності, засобом реформування навчальних програм, а також сприятиме передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Важливий момент запровадження акумулюючої кредитної системи — можливість враховувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження, наприклад, участь у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тощо.
Визначення змістових модулів навчання з кожної дисципліни, узгодження кредитних систем оцінювання досягнень студента має стати основою для вирішення ще однієї, задекларованої в Болоньї, мети — створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, менеджерів освіти та дослідників теренами Європи.
Обов'язковою вважається також наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю за якістю освіти.
Загалом визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу є якість підготовки фахівців; зміцнення довіри між суб'єктами освіти; відповідність європейському ринку праці; мобільність; сумісність кваліфікації на вузівському та після-вузівському етапах підготовки; посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти.
Ці вимоги співзвучні програмі розвитку вищої освіти України.
Пропонований навчальний посібник містить інформацію про основні етапи формування та впровадження принципів Болонського процесу, завдання та шляхи адаптації вищої освіти України в європейський освітній і науковий простір. Посібник рекомендовано для підготовки магістрів та аспірантів і перепідготовки викладачів вищих навчальних закладів. Ним можна скористатись і для проведення науково-методичних семінарів у вищих навчальних закладах, а також серед педагогічної громадськості.
Посібник укладено на основі навчальної програми дисципліни «Вища освіта України і Болонський процес» (Київ -Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2004. -18 а), затвердженої Міністерством освіти і науки України (лист № 14/18.2-715 від 09.04.2004 p.), вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджено із пропонованою структурою змісту навчального курсу, рекомендованого Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).
У підготовці матеріалів для посібника брала участь група працівників «Науково-методичного центру з впровадження кредитно-модульної системи в ТИПУ ім. Володимира Гнатюка»: доц. Гузар О.В., Буяк Б.Б., асист. Вергун Л.І., методист Кузьмич В.М. та інженер Яремчук М.П., яким автори щиро вдячні.
РОЗДІЛ 1. ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ. РОЛЬ ОСВІТИ В РОЗВИТКУ ПАРТНЕРСТВА УКРАЇНИ З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ
1.1. Європейський вибір України - невід'ємна складова її подальшого розвитку
Минуле дванадцятирічна за своїми соціально-економічними та політичними наслідками виявилося періодом утвердження України як повноцінної держави, що зайняла гідне місце на політичній та економічній карті світу. Однак процес розбудови ще не завершено, і найближче завдання полягає в тому, щоб остаточно облаштувати по суті нове суспільство - економічну, соціальну, політичну та гуманітарну сфери, подолати деформації, що виникли на стартовому етапі трансформаційного процесу.
Йдеться про практичну реалізацію завдань довгострокової стратегії, яка має забезпечити міцне підґрунтя для України як високорозвиненої, соціальної за своєю сутністю, демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою, здатною вирішувати найскладніші завдання свого розвитку. Наступне десятиріччя має стати визначальним у розв'язанні саме цих завдань.
Вибір нашої держави - європейська інтеграція. Цей курс проголосив Президент України, його схвалила Верховна Рада, підтримала переважна більшість суспільства і політичних партій. Європейський вибір у розвитку України зумовлений історичними, економічними та соціальними чинниками. Його суть полягає у виборі шляху розвитку в напрямку європейської цивілізаційної моделі, що дає можливість досягти прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. Європейський вибір України - це одночасно і рух до стандартів демократії, інформаційного суспільства, соціально орієнтованого ринкового господарства, що базується на засадах верховенства права і забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
Україна має достатній потенціал для здійснення прориву до нових технологій у промисловому виробництві, до нових відносин у сфері економіки, до нових поглядів на якість і рівень життя, до нових підходів у сфері освіти та науки, до соціокультурної інтеграції нашого суспільства в Європейське співтовариство.
Геополітична спрямованість сучасного цивілізаційного процесу визначається його глобалізацією, прогресуючим зростанням значущості гуманітарної сфери, високих інформаційних технологій, постіндустріальних принципів суспільного розвитку, підвищенням ролі інтелектуального капіталу та менеджменту, соціальних і гуманітарних чинників економічного прогресу, утвердженням пріоритетності базових засад сталого розвитку, який сприяє не тільки економічному зростанню, а й справедливому розподілу його результатів, розширенню можливостей людей, їхньому збагаченню.
Глобалізація відкриває перед людством величезні можливості у розширенні обміну товарами, послугами, інформацією, технологіями та капіталом, взаємодії в гуманітарній сфері, духовному збагаченні особистості. Водночас для значної частини людства глобалізація несе в собі й істотні загрози, зумовлюючи розмежування країн на «цивілізаційний центр» і «периферійну зону», поглиблюючи їх диференціацію в соціально-економічному розвитку.
Необхідно враховувати і глобальну тенденцію переходу до багатополюсного (поліцентричного) світового співтовариства, в якому основою взаємодії держав та їхніх економік має стати регіональна інтеграція. Сьогодні склалися специфічні умови європейської інтеграції, пов'язані з розширенням ЄС за рахунок наших західних сусідів і трансформацією спільного кордону з ними з 1 травня 2004 р. у кордон із Євросоюзом. Співробітництво з ЄС за таких умов набуває для України особливого характеру.
У зв'язку з цим чітка і пріоритетна орієнтація України на інтеграцію в Європейський союз, набуття статусу спочатку асоційованого, а згодом повноправного членства в ньому має розглядатися як основа стратегії економічного та соціального розвитку нашої держави. Як засвідчує досвід практично всіх країн-претендентів на вступ до ЄС, ця мета може стати додатковим потужним стимулом і каталізатором відповідних соціально-економічних та політичних перетворень.
Упродовж останнього десятиріччя Україна наполегливо наближається до європейських стандартів. На рівні держави напрацьовано універсальні принципи взаємодії з географічними сусідами та країнами-учасниками Європейського Союзу: взаємоповага, взаємодопомога, готовність до вирішення усіх проблем, не зважаючи на рівень їх складності. Сповідуючи миролюбну політику, держава дотримується на світовій арені безпретензійних норм діяльності. Уряди України послідовно продовжують здійснення практичних кроків щодо його реалізації.
Стратегією подальшої діяльності у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції є активний перехід на сучасні, європейські методи роботи, сприяння розвитку міжвідомчої взаємодії на горизонтальному рівні, розширення повноважень середньої та нижньої управлінських ланок у сфері обміну інформацією, заохочення ініціативності, глибокої продуманості пропозицій і бачення кінцевих результатів їхньої реалізації, вивчення та трансляція корисного досвіду інших європейських країн у сфері державного управління інтеграційними процесами.
У рекомендаціях парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом від 28 листопада 2002 року зазначено, що:
реалізація курсу на європейську інтеграцію України є невід'ємним елементом внутрішніх реформ, спрямованих на економічне зростання, підвищення рівня життя народу, розвиток демократії, становлення громадянського суспільства, забезпечення гарантій верховенства права, свободи слова, захист прав і свобод людини, зміцнення національної безпеки.
поглиблення співробітництва з ЄС — це важливий елемент зміцнення стабільності та безпеки на Європейському континенті;
курс на поглиблення співробітництва України з ЄС стимулюватиме проведення внутрішніх економічних і політичних реформ, сприятиме суспільному прогресу та розбудові соціально орієнтованої економіки України.
Успіх на шляху просування України цим курсом та надання відносинам Україна - Європейський Союз якісно нового статусу залежатиме від:
здійснення послідовного та виваженого реформування економічної і соціальної сфер;
ефективності процесу наближення законодавства України до законодавства ЄС та норм і принципів ГАТТ/СОТ;
реалізації положень Угоди про партнерство та співробітництво між: Україною і ЄС та державами-учасниками (УПС).
Водночас від ЄС очікується підтвердження відкритості для всіх Держав континенту, які сповідують європейські цінності і готові співпрацювати заради досягнення миру, добробуту і демократії в Європі. Правомірно очікувати, що підходи Євросоюзу до відносин з Україною передбачатимуть перспективу вступу України до цієї організації, сприятимуть динамічній інтеграції нашої держави до спільного європейського правового та економічного простору.
Одним з найважливіших вихідних документів співпраці є «Угода про партнерство та співробітництво» (далі - УПС) між Україною, з одного боку, та ЄС і його членами, з іншого, яка набула чинності у березні 1998 року та має термін дії 10 років. Основними цілями УПС є розвиток тісних політичних стосунків між Україною та ЄС шляхом постійного діалогу з політичних питань, сприяння розвитку торгівлі та інвестицій, забезпечення підґрунтя для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, громадського, науково-технологічного та культурного співробітництва, а також підтримки зусиль України щодо зміцнення демократії, розвитку її економіки та завершення переходу до ринкової економіки.
Відповідно до укладеної Угоди, сторони провадять регулярний політичний діалог: відбуваються переговори на найвищому політичному рівні в рамках самітів; для спостереження за дією Угоди згідно з положеннями УПС створено Раду з питань співробітництва, засідання якої відбуваються на міністерському рівні щонайменше раз у рік. З Радою співпрацює Комітет з питань співробітництва, який веде політичний діалог на парламентському рівні.
Сьогодні в рамках Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС створено та діють 4 підкомітети, а також 3 робочі групи: підкомітет з питань торгівлі та інвестицій; підкомітет з питань фінансів, економіки та статистики; підкомітет з питань транспорту та енергетики, співробітництва у цивільному та ядерному секторі, охорони довкілля, освіти, навчання та технологій; підкомітет з митних питань, транскордонного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, відмиванням грошей та наркобізнесом, а також робоча група з питань відновлювальної енергетики та енергоефективності; робоча група з питань змін клімату; робоча група з питань енергетичних стратегій.
11 грудня 1999 р. у м. Гельсінкі Європейська Рада схвалила спільну стратегію ЄС щодо України, спрямовану на зміцнення стратегічного партнерства з Україною. Вона передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на
Європейському континенті, зміцнення співпраці між ЄС та Україною у контексті розширення Євросоюзу. У стратегії зазначається, що Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС) є основою відносин між Україною та Європейським Союзом, а реалізація УПС — один із пріоритетів стратегії. Приймаючи спільну стратегію, Європейська Рада вирішила, що кожна головуюча в ЄС держава повинна готувати відповідний робочий план реалізації спільної стратегії ЄС щодо України, який має грунтуватися на:
визнанні України сферою спільних важливих інтересів країн-учасників Європейського Союзу;
визнанні стосунків між Україною та Європейським Союзом у рамках стратегічного та унікального партнерства;
визнанні того, що двері Європейського Союзу відкриті для України за умов її відповідності критеріям членства в ЄС, визначеним Копенгагенським самітом ЄС у червні 1993 року;
спільному інтересі країн-учасників ЄС зміцнити в Європі мир та безпеку, забезпечити добробут, демократію та повагу до прав і свобод людини;
спільному інтересі країн-учасників ЄС підтримати Україну на шляху до утвердження громадянського демократичного суспільства, ринкової економіки, створення основ для стабільної та процвітаючої держави, самодостатнього економічного і соціального зросту;
спільному інтересі країн-учасників ЄС сприяти розвитку стабільної, демократичної і передбачуваної України, яка рухається у напрямку європейської інтеграції, здійснює спільні з ЄС кроки у сфері зовнішньої політики та політики безпеки;
спільних економічних інтересах країн-учасників ЄС та їх відповідності довготерміновим економічним інтересам України;
впливі України на енергетичну безпеку країн-учасників ЄС за рахунок розташування на її території трансконтинентальної нафто - та газотранспортної мережі;
спільному інтересі країн-учасників ЄС утвердити співробітництво з Україною як важливу підвалину подальшого розвитку центрального і східноєвропейського регіонів як регіонів безпеки, добробуту та процвітання на шляху побудови єдиного європейського дому;
необхідності повномасштабної реалізації Угоди про партнерство та співробітництво між: Україною та Європейським Союзом;
необхідності залучення нових цілей, механізмів та засобів розвитку двосторонніх стосунків, що виходять за межі УПС, охоплюють довготермінові перспективи, відповідають актуальній ситуації та надають додаткової ваги відносинам між Україною та Європейським Союзом;
необхідності встановити новий тип рівноваги у Центральній та Східній Європі, яка зазнає кардинальних змін під впливом розширення Європейського Союзу;
необхідності уникнення нових ліній поділу в Європі за рахунок координації швидкості інтеграції центральних і східноєвропейських країн до ЄС, посилення позитивних наслідків розширення ЄС, адаптації кожної з країн регіону до реалій, що виникають у процесі входження до ЄС країн-кандидатів;
необхідності еволюції ЄС від Союзу західноєвропейських країн до Союзу європейських країн — фундаменту загальноєвропейського дому, що відповідає вимогам XXI сторіччя і здатний до дій глобального масштабу;
необхідності поглиблювати європейську інтеграцію, що має на меті єдину Європу, і сприяти фундаментальному зближенню та європейській інтеграції України.
Метою цієї стратегії є:
1. Фундаментальне зближення та поступова інтеграція України до ЄС. Основою цього процесу є принципові положення і цілі європейської інтеграції та проголошений Україною курс на інтеграцію до ЄС, який сприятиме проведенню реформ у країні. Досягнення Україною критеріїв, необхідних для повноправного членства і визначених Копенгагенським самітом ЄС у червні 1993 p., дозволить розглядати можливість її членства в ЄС.
2. Реалізація Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, що є важливим завданням на найближчі роки, базою та одним із дієвих інструментів поглиблення інтеграції України до ЄС. Якнайповніша імплементація УПС має створити передумови для подальшого розвитку торгівлі ЄС з Україною та суміжними країнами. ЄС спрямує зусилля на послідовне спільне з Україною виконання положень УПС у рамках чинних двосторонніх інституцій, фінансових інструментів та спільних робочих програм з імплементації УПС.
3. Підтримка реформ в Україні. У взаємовідносинах з Україною ЄС спрямує свої зусилля на відповідність у ході реформ критеріям щодо набуття членства в ЄС, сформульованих Радою ЄС у червні 1993р. в Копенгагені, зокрема:
стабільності інституцій, що гарантують демократію, верховенство закону, забезпечення прав людини, поваги та захисту національних меншин;
існування функціонуючої ринкової економіки; спроможність витримати тиск конкуренції та ринкових сил у межах Європейського Союзу;
спроможності взяти на себе зобов'язання, що випливають із членства в ЄС.
4.Успіхи України в реалізації Угоди про партнерство та співробітництво, здійснення реформ і продовження курсу на інтеграцію до ЄС дозволять Україні повною мірою долучитися до процесу розширення ЄС.
5.Забезпечення зони стабільності, співробітництва та процвітання у Центральній і Східній Європі. Неоднакові темпи європейської інтеграції центральних і східноєвропейських країн породжують різноплановість стосунків між країнами регіону. Тому таким принциповим є вироблення спільної стратегії, яка б забезпечила збереження еволюційності та незворотності процесу розширення, а також координацію дій, пов'язаних з різними темпами інтеграції центрально-східноєвропейських країн до ЄС, поглиблення транскордонного та регіонального співробітництва, використання багатостороннього діалогу із залученням усіх країн регіону. Спільна стратегія має зміцнити регіональну безпеку шляхом покращення та подальшої гармонізації відносин між країнами, які мають на меті інтеграцію до ЄС.
6.Адаптація законодавства України до норм ЄС. ЄС посилить та активізує роботу, яка сприятиме процесу адаптації законодавства України до норм ЄС та враховуватиме наміри України набути у майбутньому повноправне членство в ЄС.
7.Поглиблення співробітництва у сфері зовнішньої політики, що є одним із визначальних факторів безпеки та стабільності в Європі. ЄС поглиблюватиме співробітництво з Україною задля збереження спільних цінностей та фундаментальних інтересів ЄС, посилення європейської інтеграції та міжнародного співробітництва, безпеки та збереження миру в Європі відповідно до основоположних принципів Хартії ООН, Гельсінського Заключного акта, принципів Паризької хартії, забезпечення демократії, панування права, поваги до прав і свобод людини. ЄС залучатиме Україну до спільних дій на міжнародній арені.
8. Поглиблення співробітництва у сфері безпеки та оборони. ЄС визнає нерозривність та взаємозалежність безпеки Союзу та України. Співробітництво з Україною у сфері безпеки має стати наріжним каменем розбудови стабільної, мирної та єдиної Європи. Усвідомлюючи фундаментальну важливість проведення політики відкритості і довіри між ЄС та Україною, визнаючи вагомий внесок України у побудову нової архітектури міжнародної безпеки і співробітництва та необхідність всебічного залучення України до заходів, які б гарантували європейську безпеку, беручи до уваги особливий статус взаємин між Україною та Організацією Північноатлантичного блоку, Європейський Союз готовий кардинально поглибити співробітництво з Україною, що стимулюється сучасними геополітичними умовами, необхідністю гарантувати загальноєвропейську безпеку та стабільність і є напрямом випробування принципово нових механізмів співробітництва та інтеграції України до ЄС.
9. Поглиблення співробітництва з Україною у галузі юстиції та внутрішніх справ. Виконання положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, використання можливостей поза межами цієї Угоди з урахуванням існуючих потреб та інтересів сторін у галузі юстиції і внутрішніх справ, залучення України до програм ЄС та тісне співробітництво у цій сфері є важливою передумовою створення в Європі простору безпеки та стабільності.
10. Поглиблення міжлюдських зв'язків, регіонального та культурного співробітництва між Україною та ЄС, що, разом з іншими заходами, дозволить уникнути появи будь-яких нових ліній поділу на континенті.
11. Посилення торгово-економічного співробітництва та співпраці у сфері транспорту, зв'язку, телекомунікацій. Пріоритетним Європейський Союз вважає створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС і відкриття ринків сторін на основі принципу асиметричності, що є одним із завдань двосторонніх стосунків. ЄС обіцяє сприяти поширенню торгівлі та розвитку гармонійних економічних відносин з Україною. Співробітництво у цій галузі позитивно вплине на розвиток економіки та торгівлі країн-членів ЄС, їхніх торговельних та комунікаційних зв'язків з Росією, країнами Кавказу та Центральної Азії. Гнучкість механізмів імплементації Стратегії та виконання УПС забезпечать необхідні гарантії проти дестабілізації «чутливих» ринків ЄС та не створюватиме проблем з безробіттям. ЄС сприятиме розвитку
існуючої інфраструктури транспортування енергоносіїв територією України та подальшій її розбудові.
12. Охорона довкілля. ЄС надає йому першочергового значення у стосунках з Україною, що потерпіла від аварії на ЧАЕС. Спільні заходи у цій сфері, зокрема, сприяння Україні у виведенні з експлуатації ЧАЕС, вкрай необхідні для забезпечення екологічно чистого середовища на континенті.
Основним завданням Робочих планів головуючих в ЄС країн є впровадження - у співпраці з іншими країнами ЄС, Європейською Комісією та Україною - ініціатив щодо напрямів співробітництва між Україною та ЄС та їхнє подальше втілення.
Щорічно Радою з питань співробітництва між Україною та ЄС схвалюються пріоритетні напрямки двостороннього співробітництва в рамках імплементації УПС. На попередніх засіданнях Ради визначено наступні пріоритети: енергетика; торгівля та інвестиції; юстиція та внутрішні справи; наближення законодавства до норм і стандартів ЄС; охорона довкілля; співпраця у транспортній сфері; регіональне і транскордонне співробітництво; наука та технології; освіта і культура.
Часові рамки досягнення цілей спільної стратегії ЄС щодо України здійснюються через реалізацію довго-, середньо- та короткотермінових завдань Союзу. Довготерміновим завданням стратегії є фундаментальне зближення та інтеграція України до ЄС, успішне здійснення в Україні реформ, реалізація Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, досягнення Україною критеріїв повноправного членства, визначених Копенгагенським самітом ЄС у червні 1993 року.
Таблиця 1.1
Хронологія подій із налагодження співробітництва України і Європейського Союзу
2004
10 червня
10-річчя підписання УПС між Україною та ЄС.
18 травня
Засідання Ради з питань співробітництва Україна - ЄС.
29 березня
Зустріч Україна—Трійка ЄС на рівні міністрів юстиції та внутрішніх справ.
5 березня
Указом Президента України схвалено концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу.
24 лютого - 27 січня
Консультації щодо плану дій: Україна - ЄС.
16 -17 лютого
Сьоме засідання Комітету парламентського співробітництва Україна - ЄС.
13 лютого
Конференція CEPS (Брюссель), Фундації С. Баторія (Варшава) та Фонду Відродження (Київ) за участю Міністра закордонних справ України «Більш, ніж сусіди: розширений ЄС та Україна - нові відносини».
12-13 лютого
Зустріч Національних Координаторів програм технічної допомоги ТАСІС.
27 січня
Консультації Україна - ЄС щодо Плану дії з реалізації співробітництва у рамках концепції «Ширша Європа».
2003
27 листопада
Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».
7-8 жовтня -
Українсько-європейський саміт в Ялті.
11-12 вересня
Візит Комісіонера Ферхойгена до України для обговорення впровадження Ініціативи «Розширена Європа - Сусідство».
17 березня
Міністр економіки України В. Хорошковський та Паскаль Ламі, член Європейської Комісії з питань торгівлі ЄС, підписали двосторонню угоду Україна - ЄС про доступ до ринку.
15 травня
Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про створення Центру європейського та порівняльного права».
7 лютого
В Києві відбулося засідання «Трійка ЄС - Україна» на міністерському рівні. Делегацію ЄС очолював Генеральний Секретар, Верховний Представник ЄС з питань спільної зовнішньої та політики безпеки Солана, українську сторону представляв Міністр закордонних справ України А. Зленко.
2002
27 листопада
У Брюсселі відбулося п'яте засідання Комітету з питань співробітництва Україна - ЄС з метою обговорення питань співробітництва в рамках УПС, впливу розширення ЄС на Україну, ініціативи ЄС «Нові сусіди» та політики України «Європейський вибір».
11 листопада
Перше засідання Трійка ЄС - Україна з метою обговорення питань співробітництва в галузі юстиції та внутрішніх справ.
4 липня
Саміт Європейський Союз - Україна, Копенгаген.
2001
11 вересня
На 4-ому саміті ЄС - Україна, який відбувся в Ялті 11 вересня 2001 року, керівники ЄС та Президент України Л. Кучма підтвердили свої зобов'язання щодо посилення стратегічного партнерства між Україною та ЄС.
2000
25 січня
У ході засідання Україна - Трійка ЄС на рівні Міністрів закордонних справ Головуючою в ЄС Португалією українській стороні передано Робочий план реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України. Створено Національну Раду при Президентові України з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
1999
26-27 квітня,
3-4 червня
Друге засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. Розглянуто економічні аспекти двосторонніх відносин. Відзначено успішність реалізації спільної робочої програми щодо імплементації УПС. Кельнський саміт ЄС. ЄС визнав досягнення якісно нового рівня у стосунках з Україною.
23 липня
Третій саміт Україна - ЄС (Київ). ЄС визнав успіхи на шляху інтеграції України до ЄС. Підтверджено намір сприяти вступу України до COT. Початок роботи щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
16 серпня
Постановою Кабінету Міністрів України №1496 затверджено Концепцію адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
23 вересня
У ході засідання Україна - Трійка ЄС на рівні Міністрів закордонних справ ЄС відзначив важливість про-європейського вибору України, наголосив на повазі до європейського курсу України та ознайомив з основними положеннями Спільної стратегії ЄС щодо України.
6 грудня
Зустріч Президента України Л. Кучми з Президентом Європейської Комісії Р. Проді.
10 грудня
Ухвалення Спільної стратегії ЄС щодо України на Гельсінському саміті ЄС.
1998
24 лютого
Створено Українську частину Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС.
1 березня
Набула чинності Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.
8-9 червня
Перше засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. Україна офіційно заявила про прагнення набути статусу асоційованого членства в ЄС, Схвалено правила процедури Ради співробітництва, прийнято спільну робочу програму з імплементації УПС на 1998-1999роки.
11 червня
Указом Президента України за №615 затверджено стратегію інтеграції України до ЄС.
12 червня
Постанова Кабінету Міністрів України №852 про запровадження механізму адаптації законодавства України доЄС.
26 липня
На виконання Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади» створено центр перекладів актів Європейського права.
16 жовтня
Другий саміт Україна - ЄС (Відень). Обговорено подальші можливості співробітництва в галузі зовнішньої політики та політики безпеки. Стан відносин між Україною та ЄС охарактеризовано як «стратегічне та унікальне партнерство».
5 листопада
Перше засідання Комітету з питань співробітництва. Засновано шість підкомітетів: з питань торгівлі та інвестицій; з фінансових, економічних питань та статистики; з енергетики, ядерних питань та навколишнього середовища; з митного, прикордонного співробітництва; боротьби з відмиванням грошей і наркобізнесом; з транспорту, телекомунікацій, науки та технологій, освіти та навчання; з вугілля, сталі, гірничої промисловості та сировинних матеріалів.
11-12 грудня
Віденський саміт ЄС. Прийнято рішення про розробку спільної стратегії ЄС щодо України. Розпочав роботу Парламентський комітет з питань співробітництва Україна - ЄС.
1997
5 лютого
На засіданні Україна - Трійка ЄС на рівні Міністрів закордонних справ обговорено шляхи імплементації плану дій, можливість відкриття у Києві центру документації ЄС.
17-18 квітня,
15 липня
Засідання спільного комітету Україна - ЄС. Обговорено проблеми торговельно-економічного співробітництва. Підписано Угоду між Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі й Урядом України про торгівлю сталеливарними виробами.
5 вересня
Перший саміт Україна - ЄС (Київ). Підтверджено європейський вибір України. Обговорено наявні проблеми в договірно-правовій сфері, розглянуто шляхи економічного співробітництва.
1 грудня
Одностороннє введення Україною безвізового режиму для власників дипломатичних паспортів країн ЄС.
1996
6-7 травня
Засідання спільного комітету Україна - ЄС. Обговорено стан ратифікації УПС, питання надання Україні статусу країни з перехідною економікою.
червень
Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою.
12-13 вересня
Візит члена Європейської Комісії Х. Ван ден Брука до Києва. Підписання індикативної програми ТАСІС для України на 1996-1999 роки та Фінансового протоколу про спільний план дій ЄС/ Великої Сімки стосовно реструктуризації української енергетичної галузі.
6 грудня
Рада Міністрів ЄС прийняла план дій щодо України. Висловлено готовність розвивати і посилювати політичні та економічні відносини з Україною,
1995
24 березня
Перше засідання спільного комітету Україна - ЄС. Розглянуто питання міжгалузевої співпраці України з Європейським Союзом.
1 червня
Зустріч Президента України Л. Кучми з Президентом Європейської Комісії Ж. Сантером. Підписання тимчасової угоди про торгівлю і питання, пов'язані з торгівлею між Україною та ЄС.
липень
Створено представництво України при Європейських Співтовариствах.
1994
9- березня
Візит Трійки ЄС до Києва. Зустрічі з Президентом України і Головою ВР. Перше засідання Україна - Трійка ЄС нарівні Міністрів закордонних справ. (Надалі такі засідання відбувались регулярно двічі на рік.)
14 червня
Підписано Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Спеціальна резолюція Ради Міністрів ЄС щодо України.
10 листопада
Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.
1993
23-24 березня,
8-9 червня,
Переговори щодо Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС на найвищому рівні. Підписано Угоду між Європейськими співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами.
5 травня
Відкриття представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні.
1992
11 лютого
Протокол згоди між ЄС і новими незалежними державами про реалізацію програм технічної допомоги.
6 квітня
Директива КЄС до Ради Міністрів ЄС про започаткування переговорів щодо укладення угод про співробітництво з Білоруссю, Казахстаном, Росією та Україною.
14 вересня
Зустріч Президента України Л. Кравчука з Президентом Комісії Європейських Співтовариств Ж. Делором. Перша зустріч Україна - ЄС на найвищому рівні.
1991
2 грудня
Декларація ЄС щодо України. Відзначено демократичний характер Всеукраїнського референдуму. Заклик до України підтримувати з ЄС відкритий і конструктивний діалог, спрямований на забезпечення виконання усіх колишніх зобов'язань СРСР.
Європейська інтеграція розглядається в Україні як процес внутрішньої трансформації суспільства на основі європейських цінностей, утвердження в країні європейської моделі економічних та соціальних перетворень.
У поєднанні із завданнями європейської інтеграції стратегія спрямована на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови, соціальну переорієнтацію економічної політики, подальший розвиток України як високотехнологічної держави.
Президент визначив основні практичні кроки в європейській інтеграції, які Україна має здійснити задля досягнення відповідності копенгагенським критеріям членства в ЄС. Серед них:
набуття Україною членства в COT;
проведення переговорного процесу та підписання Угоди про асоціацію України та ЄС;
проведення переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС;
приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах;
виконання процедур, необхідних для набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС;
проведення переговорного процесу щодо створення митного союзу між Україною та ЄС;
повне виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі;
створення реальних передумов для вступу України до ЄС.
Стратегія європейського вибору має розглядатися як важливий стимул прискорення системних реформ, піднесення політичної та соціальної активності громадян.
Продовжуючи роботу у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції, треба зазначити, що сьогодні завершується формування нового світового порядку. Події, які відбуваються останнім часом, впливають на дальший розвиток не лише окремих держав, а й усієї міжнародної системи на багато років уперед.
1.2. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
Адаптація законодавства є спільним пріоритетом згідно з УПС. У рамках своєї стратегії та Програми інтеграції до ЄС Україна створила організаційну структуру і правову базу для досягнення Цієї мети, розробляючи з 2001 року план дій та робочий план щодо адаптації законодавства.
В Україні у 1998 році було створено Міжвідомчу координаційну раду щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС, а в 1999 p. — єдина система планування, координації і контролю за підготовкою проектів законів та адаптації законодавства органами виконавчої влади. При Міністерстві юстиції України діють Центр порівняльного права та Європейський центр перекладів актів законодавства. Організаційну структуру цього процесу було підсилено у 2000 р. створенням Національної Ради при Президентові України з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
ЄС підтримує адаптацію законодавства України шляхом надання технічної допомоги, зокрема, через заснований у рамках програми ТАСІС Українсько - європейський консультативний центр з питань законодавства (UEPLAC), а також через низку інших проектів, включаючи «Правові студії» та «Управління стандартами у сфері охорони навколишнього середовища на підприємствах». У 2002 р. було вирішено, що UEPLAC допомагатиме українським органам влади у процесі планування та визначення пріоритетів подальшої роботи щодо адаптації законодавства шляхом розробки плану-графіка, який дозволив би відслідковувати досягнутий прогрес, включаючи імплементацію.
27 листопада 2003 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», підготовлений за активної участі експертів Центру європейського та порівняльного права. Таким чином парламент законодавчо закріпив стратегію та національний механізм прийняття acquits communitarian (надбання співтовариства), що має на меті повну інтеграцію України в європейський правопорядок, а відтак—досягнення відповідності одному з основних критеріїв вступу до ЄС
Головними завданнями загальнодержавної програми є:
забезпечення відповідності законодавства України зобов'язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їхніми державами-учасниками від 14 червня 1994 року, інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з Європейським Союзом;
розвиток законодавства України у напрямку його наближення до законодавства Європейського Союзу і забезпечення високого рівня підготовки проектів законів та інших нормативно-правових актів в Україні;
створення правової бази для інтеграції України до Європейського Союзу;
створення на законодавчому рівні загальнодержавного механізму адаптації законодавства, який визначав би цілі та сфери, етапи адаптації законодавства, складовими елементами чого повинно бути фінансове, інформаційне, наукове та кадрове забезпечення;
забезпечення системності та узгодженості у роботі органів державної влади під час здійснення заходів з адаптації законодавства;
вдосконалення порядку планування нормотворчої роботи на основі довгострокової програми розвитку законодавства України з метою його наближення до законодавства Європейського Союзу;
виробл...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора