Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
🚀 Вийди на новий рівень крипто-торгівлі!
Easy Trade Bot — автоматизуй свій прибуток уже зараз!
Ми пропонуємо перелік перевірених прибуткових стратегій на такі пари як BTC, DOT, TRX, AAVE, ETH, LINK та інші. Ви можете підключити автоматичну торгівлю на своєму акаунті Binance або отримувати торгові рекомендації на email у режимі реального часу. Також можемо створити бота для обраної вами монети.
Всі результати торгів ботів доступні для перегляду у зручних таблицях на головній сторінці. Швидко, динамічно та прозоро!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра cоціології
та соціальної роботи
Курсова робота на тему:
«Жінка у сфері бізнес-відносин»
Жінка у сфері бізнес-відносин
План
Вступ
Розділ I. Перешкоди на шляху проникнення жінок у сферу бізнесу та досвід їхнього подолання у країнах Західнрої Європи.
1.1. Фактори, які впливають на проникненя жінки у сферу бізнес-відносин:
1.1.1.Гендерні стереотипи суспільства та їх вплив на успіх жінки у сфері бізнесу.
1.1.2.Подвійна зайнятість жінки, її вплив на успіх жінки у сфері бізнесу.
1.1.3. Ефект “скляної стелі” та його вплив на кар’єру жінок.
1.2. Досвід проникнення жінок у сферу бізнесу у країнах Західної Європи.
Висновок
Розділ II. Особливості проникнення жінок у сферу бізнес-відносин в Україні.
2.1. Образи жінки та уявлення про її місце у суспільстві після проголошення незалежності України.
2.2. Відображення проблем становлення бізнес-леді у законодавстві України та її реальний стан.
2.3. Особливості функціонування жінок у сучасному підприємництві.
2.3.1. Характеристика типової жінки підприємця (на основі дослідження, проведенного на Донбасі).
2.4. Типові помилки жінки при заснуванні власного бізнесу.
Висновок
Розділ III. Соціологічне дослідження
Висновок
Висновки
Список літератури
Додатки
Вступ
Ми живемо у демократичному суспільстві, у епоху, коли проголошується братерство та рівність. Особливо часто зараз говорять про гендерну рівність.
Гендерна рівність посідає важливе місце в забезпеченні розвитку здорового суспільства і перебуває в центрі економічного та соціального прогресу. Від розуміння цього залежить втілення гендерних стосунків в усі сфери нашого життя, яке будується на принципах рівності, що означає: права та можливості не залежать від статі.
XXI століття, в яке ми прийшли, називають століттям рівноправності жінок та чоловіків.
У нашому суспільстві до цього часу зберігається традиційне ставлення до жінки, залишаються живучими традиційні соціальні відносини, в тому числі міжстатеві, і відповідні їм звичаєві та інші соціальні програми. Жінка за таких умов поставлена в ситуацію залежності від чоловіка. Це знак архаїчності політичної культури, яка все ще не готова погодитися з тим, що суворе виконання принципу рівноправності чоловіків та жінок - одна з найважливіших умов нормального функціонування суспільства демократії.
З іншого боку, в умовах сучасного життя норми рівноправності підтверджують своє практичне значення. До цього часу вважається, що чоловік обов'язково повинен бути сильним, прагнути до влади, багато заробляти, а жінка - соціальне пасивною, домашньою, залежною від чоловіка. Але життя ламає стереотипи. І в нашій країні жінкам і чоловікам довелося відмовитися від цього в реальній поведінці. Тисячі жінок виявилися більш пристосованими до нових часів, перемін, ніж їхні чоловіки. Багато з них очолили великі підприємства, відкрили свою справу, стали лідерами громадських об'єднань. Їхнім чоловікам довелося взяти на себе піклування про дітей та дім. І часто жінка стає годувальником сім'ї. Освоюються нові ролі. Але не змінюють в залежності від них ставлення до своєї ідентичності, - до того, що відповідає "мужності" та "жіночності".
Становище жінки і чоловіка в суспільстві має розглядатися та вирішуватися у взаємозв'язку, забезпеченні рівних прав і створенні рівних можливостей для обох статей.
Рівні права та можливості жінок та чоловіків мають бути забезпечені в усіх сферах життя, на всіх його зрізах: в сім'ї, де, як правило, жінка несе основний тягар по організації побуту сім'ї, вихованню дітей, створенню сприятливого мікроклімату, виконуючи свої сімейні обов'язки паралельно з обов'язками професійними, на роботі, беручи на себе і третій обов'язок, - громадську роботу; на ринку праці, де в цілому середній рівень заробітної плати жінок нижчий за чоловічий, де гендерні розбіжності в оплаті праці пов'язані не тільки з галузевими особливостями жіночої зайнятості, але і з прямим порушенням принципу рівної оплати за рівну працю. Де чоловіки витісняють жінок не з тяжких та небезпечних виробництв, а з добре оплачуваних, перспективних.
Роль і місце жінки у суспільстві змінюється залежно від рівня культурного розвитку даної спільноти. Наша нова епоха характерна помітним зростанням кількості жінок у бізнесі, політиці, владних структурах. Сьогодні, відчувши, що молода незалежна держава потребує їх інтелектуального, освітнього, морального потенціалу, сучасні бізнес-леді, громадські діячки, жінки-політики бачать своє призначення в гуманізації та гармонізації суспільства, створенні нового типу суспільної філософії, яка дасть змогу в повній мірі вбачати українців і Україну органічною частиною європейської спільноти.
Та, попри всі труднощі, демократичні процеси в Україні актуалізують гендерну свідомість суспільства. Формування гендерної культури за світовими зразками надає нового змісту всім формам суспільного життя. Від кожного з нас залежить дуже багато.
Сфера бізнес-відношень як один із прошарків соціального життя з одного боку відбиває гендерну диференціацію в цілому, з іншого, має свої специфічні прояви. Сфера ділового спілкування чоловіків і жінки як ніщо інше зіштовхує існуючі стереотипи: деякі з них сприяють розвитку бізнесу, інші перешкоджають. І як будь-яка сфера соціальної діяльності є й джерелом стереотипізації, сприяє поглибленню гендерної диференціації суспільства.
Жінки бачать у бізнесі можливість самореалізації, у той час як чоловіки шукають у ньому можливість самоствердження і набуття свободи. Жінки на фоні вираженої здатності до домінування у своїх стратегіях орієнтовані на поступки, впевненість у собі, розрахунок на свої сили, довірі тільки до себе при високій пластичності, пристосовуваності. Чоловіки схильні лідирувати, опираючись, у першу чергу, на уміння домінувати, діяти в ситуації непевності і погрози ризику, ефективно використовувати інших людей для реалізації своїх цілей.
Розвиток підприємництва на Україні – ще один грунт для вирощування стереотипів. Спілкування на рівні керівників, власників, або засновників підприємств, або осіб, які виконують представницькі функції в організації з одного боку є джерелом, з іншого – сферою закріплення гендерних стереотипів. Тому дослідження цієї сфери є досить актуальним.
Метою мого курсового проекту буде дослідити становище жінки у сфері бізнес-відносин в Україні та у розвинених країнах Західної Європи.
У зв’язку з цим можна виділити наступні завдання:
1. дослідити фактори, які впливають на роль і місце жінки у сфері бізнесу;
2. з’ясувати, які є перешкоди для проникнення жіночої половини населення у цю сферу, та які стереотипи, що панують у суспільстві перешкоджають цьому;
3. виявити як жінки країн Західної Європи залучались у сферу бізнес-відносин;
4. з’ясувати перешкоди для створення жінкою кар’єри в сучасній Україні;
5. проаналізувати стан сучасного жіночого підприємництва в Україні;
6. виявити помилки сучасних жінок у підході до бізнесу.
Тому, об’єктом будуть жінки, які працюють у сфері бізнес-відносин, а предметом – професійна діяльність жінок у бізнес-сфері.
Розділ I
Перешкоди на шляху проникнення жінок у сферу бізнесу та досвід їхнього подолання у західних країнах.
XX століття – це епоха рівноправності чоловіків та жінок. Останні почали проникати в усі сфери суспільства. Це стосується навіть сфери бізнес-відносин, яка довгий час була закритою для жінки.
Але все ж таки, жінці для того, щоб зробити кар’єру чи відкрити власну справу треба зіткнутися з низкою перешкод. Перш за все це уявлення, які панують у суспільстві, пов’язані з ролями, які повинні виконувати жінки. На мою думку, гендерні стереотипи є найголовнішою першкодою для жінки, яка хоче проникнути у сферу бізнесу. Як саме вони впливають на кар’єру жіночої половини населення ми попробуємо з’ясувати в наступному розділі.
1.1.1. Гендерні стереотипи суспільства та їх вплив на успіх жінки у сфері бізнесу.
Чоловіки, захопивши "командні висоти", якщо і беруть жінок у справу, те навіть не на другі і треті, а лише на технічні, підсобні ролі. Чому знаходяться відповідні "логічні" обґрунтування. Так, на думку чоловіків-бізнесменів, жінки – погані стратеги і звикли довіряти почуттям, а не тверезому розуму. Такі переконання з’вляються внаслідком існування гендерних стереотипів.
Виділяють кілька груп гендерних стереотипів:
· Стереотипи маскулінності-фемінності. В стереотипній уяві маскулінності (чоловікам) належать “активно-творчі” характеристики, інструментальні риси особистості, такі як домінантність, активність, впевненість у собі, агресивність, логічне мислення, здатність до лідерства. Фемінність (жінки), навпаки визначається як “пасивно-репродуктивне джерело”, яке знаходить прояв у експресивних характеристиках, таких як залежність, турбота, тривожність, низька самооцінка, емоційність, нездатність до лідерства, логічного мислення; тобто, що жінки нездатні до керівництва та управлінської діяльності.
Маскулінні характеристики зазвичай протиставляються фемінним, розглядаються як протилежні або комплементарні.
· Друга група гендерних стереотипів містить уявлення про рольовий розподіл між чоловіками та жінками, найяскравіший відбиток в соціальному житті вони знаходять у професійній та побутовій сферах. Для жінки найбільш значущою соціальною роллю вважається роль домогосподарки, матері. Жінці належить бути в приватній сфері життя – дім, народження та виховання дітей, на неї покладається відповідальність за взаємовідносини в сім’ї. Знамените німецьке “Три К”, які відображають стереотипні уявлення про соціальні ролі жінки. Чоловікам належить включення в суспільне життя, професійна успішність, відповідальність за забезпечення сім’ї.
· Остання група гендерних стереотипів визначається специфікою змісту праці. Згідно з традиційними уявленнями припускається, що жіноча праця повинна носити виконавчий, обслуговуючий характер, бути частиною експресивної сфери діяльності. Жінки частіше працюють у сфері торгівлі, охорони здоров’я, освіти. Для чоловіків можлива творча й керівна робота, їхня праця визначається в інструментальній сфері діяльності.
Багато питань стосуються сфери професійної зайнятості, можливостей самореалізуватися різними шляхами, серед яких чільне місце посідає кар'єрне просування сходинками бюрократичного, професійного чи фінансового успіху. Традиційним, глибоко закоріненим є ґендерний стереотип, за яким навіть працююча освічена, але заміжня жінка є насамперед дружиною й матір'ю, що повинна допомагати чоловіку, нерідко зневажаючи власні прагнення до самореалізації та професійного успіху, відмовляючись від реальних кар'єрних можливостей. Такі уявлення великою мірою притаманні й чоловікам, і жінкам, засвідчуючи готовність беззаперечно поступатися й місцем на ринку праці, і місцем на щаблі кар'єри.
Очікування від дружини щодо її внеску до сімейного доходу в українському суспільстві не є найбільшим у світі. Як не дивно, але, усупереч стереотипному, запозиченому з "мильних опер", уявленню про латиноамериканських жінок, саме від них найбільшою мірою очікується виконання ролі співгодувальниці сім'ї. Гендерна дискримінація дуже швидко виявляє себе в ситуації економічної кризи та безробіття, знаходячи виправдання й підтримку серед громадян. Таку відверту підтримку власної дискримінації можна зрозуміти, лише зваживши на поширений у суспільстві патріархальний стереотип про справжнього чоловіка-годувальника та врахувавши постійно відтворювану різницю середньої заробітної плати чоловіків і жінок, що нині складає близько 30%, звичайно ж, не на користь останніх.
Упереджене ставлення щодо можливостей жінок працювати й здійснювати кар'єру легко виправдовується завдяки дуже поширеному й усталеному переконанню, що кожна жінка – це насамперед матір, людська істота, яка задля соціальної самореалізації повинна мати дітей. Усі інші соціальні ролі – другорядні, меншовартісні, за певних умов ними можна знехтувати. Якщо від жінок загалом очікується поступливість на ринку праці та відсутність кар'єрних домагань, то тим паче їх не очікують бачити як політичних лідерів. Хоча в багатьох суспільствах протягом останнього десятиліття з'явилося вже чимало жінок-політиків, керівників політичних партій і організацій, багато людей, порівнюючи жінок і чоловіків як політичних лідерів, кращими вважає чоловіків. Це може навіть не означати, що жінки погані. Хороші всі, але чоловіки кращі.
Ассиметричне розташування жінок в професійній структурі суспільства призводить до нерівності в оплаті праці, дискримінації при наймі на роботу, нерівномірного розподілу чоловіків та жінок у різних галузях (горизонтальна сегрегація) та дискримінація щодо розподілу посад у рамках однієї професійної групи. Всупереч конституційним нормам стать є критерієм, який диференціює можливості професійного росту.[8]
І хоча боротись зі стереотипами сьогодні все ще дуже складно, ентузіазм, терпіння та наполегливість, притаманні справжнім бізнес-леді, зрештою перемагають.
Наступною перешкодою на шляху проникнення жінки у сферу бізнес-відносин є явище подвійної зайнятості.
1.1.2. Подвійна зайнятість жінки та її вплив на успіх жінки у сфері бізнесу
Існує переконання, що жінка повинна бути насамперед матір’ю та господинею дому. Одруження і особливо материнство в патріархальній культурі здебільшого давало жінці соціальний статус. Але в епоху масової зайнятості жінок у виробництві, в різних сферах громадського життя заміжжя аж ніяк не гарантує можливість самоствердження. Престижність пов’язується з професійним становленням, тому виникло таке поняття як “подвійна зайнятість”. Жінці доводить одночасно працювати і доглядати за домом та сім’єю.
Хоча в суспільній свідомості за жінкою не вкорінився образ працівниці й політичного лідера, а продовжує домінувати образ матері-доглядальниці, виховательки й домогосподарки. Тобто від жінки, на відміну від чоловіка, суспільство очікує одночасного виконання двох соціальних, часом важко сумісних, навіть конфліктних ролей матері й годувальниці.
Вибудовується цікавий ланцюжок соціальних ролей і прав жінок: для соціальної самореалізації жінка повинна мати дітей. Паралельно вона повинна робити внесок до сімейного доходу, тобто працювати поза домом (хто працює в межах сім'ї, зрозуміло без коментарів). Але робота не повинна перетворитися на кар'єру.
Природно, що в сім’ях, де основні домогосподарські та матеріальні обов’язки перекладені на плечі жінки, вона змушена виконувати різні соціальні ролі (шлюбну, батьківську, домогосподарську та професійну). Така жінка, як правило, зазнає численних перевантажень. До того ж, виконувані нею ролі частіше є несумісними за багатьма параметрами, а це призводить до виникнення рольового конфлікту. Наслідком найчастіше стає “синдром хронічної втоми”, зниження працездатності, дратівливість, пригніченість, депресія. Постійний конфлікт між службовими й родинними, материнськими обов’язками травмує і виснажує жінку, породжує комплекс вини.
Робітниці, секретарці, продавщиці, службовці набагато важче узгоджувати свої службові обов’язки з хатніми клопотами. Що ж до вільних професій, то навіть коли лікар, адвокат, викладач зовсім мало втручається у ведення домашнього господарства, дім і діти для них дуже відчутний тягар, інколи нездоланна перешкода. Хатню роботу полегшено технічними вдосконаленнями, але вимоги до зовнішнього вигляду працівниці на службі – макіяж, елегантне вбрання – накидають їй нове ярмо; та й відповідальності за родинне вогнище та дітей ніхто з неї не знімає. З іншого боку вона новачок у світі чоловіків і відповідно має набагато менше шансів на успіх, ніж вони. Чоловіки й жінки однаково не люблять бути під орудою жінки, висловлюючи більше довіри до керівника-чоловіка; бути жінкою – це якщо й не вада, то принаймні окремішність. Щоб “вибитися в люди”, жінці корисно убезпечитися чоловічою підтримкою. [12, 140-141]
Ще одною проблемою при професійній реалізації жінок є явище “скляної стелі”.
1.1.3. Ефект “скляної стелі” та його вплив на кар’єру жінок.
Аналіз розподілу робочих місць показує, що жінки, переважно, займають виконавські позиції неключового характерупо відношеннюприйняття рішень.
Нерівне представництво жінок на керівних посадах, у сферах прийняття рішень, на верхніх сходинках соціальної ієрархії, на ключових позиціях розподілу влади і власності і натомість їх концентрація у найменш престижних галузях суспільно-економічної діяльності є визнаним фактом сьогодення.
Посісти керівні посади їм значною мірою перешкоджає “скляна стеля”, яка подекуди не поступається за міцністю бетонові. Ефект “скляної стелі” – суспільний феномен, коли формально начебто немає жодних перешкод для кар’єрного росту жінки, але при виборі між рівними претендентами на посаду перевага віддається чоловікові, отож рух нагору жінки-фахівця значно сповільнений і вичерпується, досягнувши певного рівня. Ці перешкоди зазвичай не дають жінкам обіймати керівні посади. Жінки вже домоглися рівноправності в здобутті багатьох професій, де вони можуть виконувати й обов’язки менеджера. Але й дотепер у цілому світі жінок здебільшого не допускають до посад найвищого рівня в приватних і державних компаніях та установах: їх частка мізерна і становить лише 2-3%. Наприклад, попри те що в таких галузях, як охорона здоров’я, торгівля, освіта, страхування, пенсійне забезпечення, працюють переважно жінки, керівні посади одіймають све-таки чоловіки. 90% учителів у школі – жінки, натомість директор – чоловік, більша частина лікарів і медперсоналу в лікарні – жінки, але головний лікар – чоловік.
Та навіть ті керівники -жінки, яким вдалося піднятися на вершину, переважно заробляють менше, ніж чоловіки.
Термін “скляна стеля” з’явився у 70-ті роки, а у 90-ті його доповнив ще один – “скляні стіни”, який описував прийняту практику обмеження поля діяльності жінки на високих державних посадах, надання їй можливості вирішувати не стратегічні питання, а конкретні проблеми, у звуженій сфері застосування. [2, 219]
Звичайно, це не всі перешкоди, з якими стикається жінка, яка просувається кар’єрною драбиною. Але багато демократичних країн впоралися з цими проблемами і проголосили гендерну рівність. Тому все частіше можна побачити жінок на керівних посадах.
2. Досвід проникнення жінок у сферу бізнесу у країнах Західної Європи.
У багатьох країнах світу останні десятиріччя ХХ століття були періодом суттєвих зрушень у вирівнюванні прав і можливостей чоловіків та жінок, особливо щодо доступу до економічних, політичних та освітніх ресурсів. Ні для кого на заході уже не є дивним те, що жінки все частіше самореалізуються через бізнес, а не сім’ю. Дуже часто бізнес-леді нехтують домом та рідними для того, щоб зробити кар’єру. Особи жіночої статі можна не тільки побачити на високих посадах, але й керівних та все частіше у парламенті. У цих країнах подолалися стереотипи про роль жінки у суспільстві. Крім того, сама держава, тобто влада, заохочувала жінок до проникнення в сферу бізнесу. Для цього запроваджувалися гендерні квоти та певні пільги для підприємств, на яких працює багато жінок.
Сьогодні в більшості розвинених країн мова все частіше йде не просто про рівність можливостей, що забезпечується конституціями й законодавствами демократичних країн, а про рівність результатів та шляхи втручання держави, суспільства й політичних партій задля досягнення цього. Серед західноєвропейських країн лідерами щодо реалізації політики ґендерної рівності є Скандинавські країни, до яких найбільше наблизилися Нідерланди, Австрія, Люксембург і Німеччина. Критерієм слугує насамперед рівень забезпечення соціально-економічних прав жінок, та рівень участі в ухваленні політичних рішень. Скандинавські країни вважаються базовою моделлю організації політики рівності на національному рівні.
Досвід західних демократичних країн демонструє можливі шляхи досягнення ґендерного паритету: запровадження системи ґендерних квот (приклад Скандинавських та деяких Західноєвропейських країн) або ж потужний загальнонаціональний жіночий рух, що знаходить підтримку в суспільстві та є могутнім лоббі прийняття низки законодавчих актів та контролю за дотриманням прав й інтересів жінок.
Наприклад, у 70-х роках становище жінки у Франції у найзагальніших рисах було таким: жінка здобула громадські та політичні права, вона вже вважається громадянкою; вона брала участь у післявоєнному економічному розвитку, а тому утвердила свою інтелектуальну та фінансову незалежність; вона отримала право сама визначати, скільки у неї буде дітей і коли.
Власне тоді з’являється образ жінки 80-х, такої собі wonderwoman, яка намагається поєднувати сімейне та професійне життя, зберігаючи при цьому свою бездоганну жіночність.[5]
Так, американська жінка спочатку була більш емансипована, ніж європейська. На початку XX ст. жінки брали участь у важкій роботі нарівні з чоловіками. Вони воювали разом з ними. Жінок було набагато менше, тож і цінували американці своїх подруг дуже високо.
У розвинених країнах жінки часто-густо очолюють аналітичні служби, займаються оперативною роботою, роблять кар’єру на дипломатичній ниві та у політиці. Показовим щодо цього є збройні сили.
Так, у збройних силах США жінки-військовослужбовці складають майже 20%. В армії немає жіночих підрозділів, вони проживають у казармах разом з чоловіками. У 1991 році Конгрес скасував всі заборони на участь жінок у бойових операціях, які вимагають безпосереднього контакту з противником. Тепер жінки служать у морській піхоті і навіть у підрозділах рейнджерів, а в бойових частинах несуть службу нарівні з чоловіками. [6, 85]
Жінки, які є власниками бізнесу в США здобули справжнє визнання та затвердили свої позиції у діловому світі. Ось, наприклад, дані щодо жіночого бізнесу у США свідчать про те, що число жінок, які становлять частину робочої сили цієї країни, зростає з кожним роком. Жінки не просто входять до складу робочої сили, вони її створюють власноручно. За період 1997-2000 років кількість жіночих підприємств у США зросла на 78%, і жінки розпочинають власну справу вдвічі частіше від чоловіків.
В 70-х роках у Швеції були введені привілеї та податкові пільги для сімей, у яких обидва партнери працювали. Таким чином створювалися певні стимули для отримання жінками оплачуваної роботи. [2, 205]
Зараз у Швеції при владі 70% жінок, і вона є країною з найвищим доходом у світі.
У Німеччині після поразки 1914 року жінки добилися права голосу й включилися в політичне життя. Більшість німкень висловилась за партію порядку, багато хто з них засідав у рейхстазі. І от цим емансипованим жінкам Гітлер знову накинув ідеал Наполеона: “Kűche, Kirche, Kinder”. Але оскільки нацизм мав антикатолицький та антибуржуазний характер, то матері режим забезпечив привілейоване місце. Державна турбота про самотніх матерів і позашлюбних дітей значною мірою позбавила жінки шлюбних клопотів.
Феміністична думка вкоренилася в німецькому суспільстві доволі міцно. Змінився профіль суспільства, були досягнуті певні етапні цілі жіночого руху. Існує жіноча політика, жіночі міністри, уповноважені у справах жінок, на комунальному, земельному та федеральному рівнях діють референти, що займаються забезпеченням рівноправ’я; частково впроваджене законодавство, позитивно настановлене до жінок (наприклад, щодо насильства у сім’ї). Жінки перейняли керівні посади. [13]
З’явилася феміністична промисловість. Сюди ми зараховуємо жіночі видавництва і жіночі книгарні, працюють викладачі менеджменту, фінансів та комп’ютерів, які спеціалізуються на жіночому ринку; жінки-підприємці утримують готелі для жінок, будинки зустрічей; феміністичний персонал зайнятий в освітніх та культурних жіночих центрах; соціальні працівниці та психологи надають допомогу в притулках для жінок, які потерпіли від насильства, в притулках для повій, наркоманів, неповнолітніх, котрі зазнали насильства, в консультаційних центрах з проблем абортів. [11]
Відомо, що зараз є понад 318 жінок з більш ніж 50-ти країн, які разом генерують більше 162 мільярдів доларів США для світової економіки та виступають роботодавцями для більш ніж 500000 людей. Компанії та галузі — різноманітні, від виробництва до роздрібної та оптової торгівлі. У Румунії можна зустрітися з жінками, які, перебуваючи менш ніж 6 років у бізнесі, побудували справжні імперії (від 50 до 100 мільйонів доларів США) у фармацевтичній галузі та сфері розваг. Румунські жінки все ще вважають це не можливим — але вони це роблять! Коли жінки починають власний бізнес, вони страшенно серйозно до цього ставляться. Для жінок з Румунії та Таїланду досягнення успішності в бізнесі — це як поєдинок. Вони настільки сфокусовані на перемозі, що, здається, бояться загинути, якщо "програють". Цікавими є факти про те, що сучасні польські жінки встановили європейський рекорд — їм належать 40% малих і середніх підприємств. Виявляється, раніше в "дамському" бізнесі лідерами традиційно були німкені, але польки зробили істотний прорив. То чому б українським бізнес-леді не побити цей рекорд? [ 15]
Висновок:
У кожному суспільстві існують певні перешкоди для самореалізації жінки у сфері бізнес-відносин. Перш за все це стереотипи, які панують у суспільстві та опір з боку чоловіків чи начальства. Багато демократичних країн, які проголосили гендерну рівність стараються усувати ці бар’єри, встановлюючи певні пільги для жінок. На мою думку, ті суспільства, які прагнуть розвивати підприємницьку діяльність, ніколи не залишають жінок в ізоляції, не покинуть їх осторонь. Вони розробляють системи підтримки, заохочення і навчання жінок. У ході опитувань, проведених у багатьох країнах світу, жінки неодноразово стверджували, що вони цікавляться проникненням у сферу бізнесу.
Розділ II
Особливості проникнення жінок у сферу бізнес-відносин в Україні.
Проблема праці жінок в Україні надзвичайно гостра. Адже при переході від екстенсивної економіки до ринково орієнтованої знижує рівень професійної зайнятості жінок, скорочується їх доступ до сфери управління і прийняття рішень. До того ж праця наших жінок має свої особливості, зумовлені специфікою соціально-економічної та демографічної ситуації – з одного боку, традиціями українського суспільства, проявами матріархальних настанов у сімейному житті – з іншого. Участь жінок у бізнесі, навіть у малих підприємствах України не перевищує 10%, тоді як у США вона становить приблизно 70%.[ 3, 34-35]
Я вважаю, що на це вплинуло існування образів про роль жінки у сім’ї та суспільстві.
2.1. Образи жінки та уявлення про її місце у суспільстві після проголошення незалежної України.
Протягом існування Радянського Союзу жінки старались проникнути в усі сфери функціонування суспільтва. Вони брали активну участь у виробництві, скоряли космос та піднімали цілину.
З часів проголошення незалежності України та падіння “залізної завіси” у свідомості українського жіноцтва відбулися значні зміни. Ідеологічно насаджуваний канон фемінності – “радянська супержінка”, тобто “працююча мати” – втратив свою монополію.
На перше місце вийшов образ Берегині. Він був сконструйований цілком штучно на самому початку незалежності. Головна смислова домінанта образу Берегині – абсолютизація жіночих репродуктивних функцій, який вимагає материнської самопосвяти від сучасної українки. Невід’ємною складовою цього образу є також роль господині дому, опікунки родини і хранительки домашнього вогнища.
Значна привабливість ролі домогосподарки звичайних жінок на пострадянських теренах зумовлена рядом чинників, серед яких виділяють насамперед соціально-психологічні та економічні. З одного боку, прийняття її було природню реакцією на зменшення державного контролю над приватною сферою, та, водночас, зростанням психологічно-рекеаційної ролі сім’ї, як малої соціальної групи в умовах соціально-економічної кризи. З іншого боку, скорочення робочих місць та посилення конкуренції на ринку праці спричинило витіснення жінок із сфери економічної активності у приватну сферу.
Однак, як зазначають дослідники, роль домогосподарки як спосіб самореалізації та модель ідентифікації містила для постсовєцьких жінок певну внутрішню суперечність, оскільки в умовах совєцької гендерної системи домашня праця не розглядалася як повноцінна робота, з огляду на час та енергію, що на неї витрачалися. Тож і прийняття цієї ролі супроводжувалися певними психологічними труднощами та внутрішньо-особистісними конфліктами. Цей образ легітимізував неминучу для багатьох відмову від професійної кар’єри, обгрунтовуючи це особливою суспільно-культурною місією як опікунки домашнього вогнища та виховательки нащадків. Навіть, якщо жінка й досягала певних висот у кар’єрі, то увага все одно зосереджувалась на її сім’ї. У зв’язку з поширенням цього образу жінки відмовлялися від будь-якої самореалізації у сфері праці. Крім того чоловіки просто не допускали їх до сфери бізнесу.
Інша модель фемінності – Барбі – дуже схожа на ляльку з таким же ім’ям, проте насправді є об’єднаним образом жінки, спосіб життя якої нагадує нарцистичне існування гарної та дорогої ляльки. Вона вимагає для себе відповідного середовища та атрибутів, щоби врешті-решт виконати своє головне призначення – знайти свого власника-чоловіка. Молодим жінкам нав’язують думку, що для досягнення життєвого успіху вони мають бути гарними, стрункими, молодими, сексуальними, гнучкими, гарно вбраними, вправними у господарстві та догляді за дітьми, знатися на гороскопах та мати розуму стільки, щоб вміти порахувати гроші при закупах. В такий спосіб дівчат вчать, що вони можуть мати якесь значення тільки як тінь свого чоловіка і належати чоловікові. Відтак здобуття чоловіка стає основним завданням життя жінки. Ні про яку кар’єру і мови не можу бути. Єдиною сферою, де можуть реалізувати себе Барбі є модельний бізнес.
Існувала також альтернатива двом попереднім образам. Українська дослідниця Т. Журженко розглядає ділову жінку як самостійний тип ідентичності, визнаючи її особливі українські риси. Головна з них полягає в тому, що внаслідок стереотипного сприймання гендерних ролей жінку-підприємця розглядають радше як годувальницю і заробітчанку, що силою економічних обставин тимчасово змушена займатися бізнесом, а за сприятливих умов могла б повернутися до традиційного розподілу гендерних ролей. Крім того передбачається, що така ділова жінка не присвячує себе цілковито кар’єрі, а завжди зберігає рівновагу між своїми професійними функціями і материнськими обов’язками. І ще однією прикметою образу ділової жінки є трансляція образу берегині у суспільну сферу, тобто приписування їй особливих функцій хранителя моральних норм у середовищі підприємців. [6, 37-59]
Соціально-економічні переміни в суспільстві перехідного типу впливають на життєдіяльність жінок. З однієї сторони, вони створюють можливість вибору між домом і професійною кар’єрою, а також розширюють поле їх економічної діяльності, коли жінка може не займатися найманою працею, а стати бізнес-леді. Але всі ці блага ринкова економіка надає перш за все забезпеченим жінкам, а соціально-економічне положення жінок середнього і низького достатку різко погіршується, що пов’язано в першу чергу з проблемою забезпечення жіночої зайнятості і її наслідком – негативним для жінок співвідношенням оплачуваної і неоплачуваної праці. [3,22]
Проте опанування ролі ділової жінки та досягнення успіху у професійній кар’єрі – нелегке завдання для жінки, оскільки попри економічну конкуренцію та бюрократичні прешкоди їй доводиться долати гендерні стереотипи та проривати бар’єри чоловічої кланової замкнутості у царині великого бізнесу і політики. Через фактично обмежений доступ до джерел фінансування (тобто отримання достатнього стартового капіталу) і труднощі здобуття фахової освіти (особливо перекваліфікації), жінки витіснені в царину дрібного підприємництва й тіньової економічної діяльності. Жіноче підприємництво зосереджується головно у маргінальних видах економічної активності, насамперед у човниковому бізнесі та ринковій торгівлі, що вирізняються важкими умовами праці, незначними доходами та низьким престижем.
З цього виникає питання: що ж говорить наша Конституція – законодавство демократичної країни?
2. 2. Відображення проблем становлення бізнес-леді у законодавстві України та її реальний стан.
Задекларованої, легітимної дискримінації жінок в Україні не існує. Конституція країни затверджує демократичні основи розвитку держави, свободи особистості, загальні політико-правові засади гендерної рівності. У цьому значенні наша Конституція (зокрема, ст. 24) цілком відповідає світовим стандартам, визначеним у багатьох міжнародних документах, таких, наприклад, як “Діяльність Ради Європи щодо забезпечення рівності жінок та чоловіків відповідно до стратегічних цілей Пекінської та Віденської програм дій” (травень 1996 р.). Проте на порядку денному залишається необхідність приведення всієї системи законодавства у відповідність до конституційних принципів гендерної рівності.
Рівність прав жінок і чоловіків на працю гарантує стаття 43 Конституції. Жінкам надано рівні з чоловіками права заробляти собі працею на життя, яку жінки вільно вибирають або на яку вільно погоджуються. Держава дає нам рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожна жінка має на безпечні для здоров’я умови праці, на заробітню платню не нижчу за встановлену в законі.
Рівність прав зафіксовано й у Кодексі законів про працю (КЗПП) та законодавстві про зайнятість. Стаття 22 КЗПП гарантує захист від дискримінаційного підходу під час прийняття на роботу. Тут йдеться про заборону необгрунтованої відмови в прийнятті на роботу, підвищення кваліфікації та кар’єрний ріст, а також про заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг під час прийняття на роботу.
На Україну поширюється дія Конвенції ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок ”, яка містить положення про надання жінці права на рівну винагороду, що передбачає, зокрема, спеціальні пільги. Українське законодавство, на жаль, не дає розширеного тлумачення згаданого положення, а обмежується коротким викладом у статті 94 КЗПП, у якій декларативно проголошено зоборону будь-якого скорочення розмірів оплати праці залежно від віку, статі, раси тощо. [17]
Аналіз чинного законодавства України свідчить, що воно є антидискримінаційним щодо жінок, дозволяє жінці навіть займатися бізнесом і очолювати компанії, створює певні передумови для рівноправності, але не забезпечує. Розвиток ринкових економічних відносин в Україні тісно пов’язаний з гендерною проблемою. Приватному роботодавцю, враховуючи існуючу податкову систему, часто буває невигідно брати на роботу жінку, яка має дітей або потенційно може стати матір’ю. Більшість пільг для працюючих жінок работодавцем розглядаються як обтяжливі. А це породжує зростання дискримінації.
Трудове законодавство України проголошує формальну рівність, забороняє дискримінацію на ринку праці, але на практиці жінки мають менше можливостей кар’єрного зростання, меншу заробітну платню, працюють переважно в низькооплачуваній сфері. Існує певна дискримінація при працевлаштуванні: 80% безробітних в Україні – жінки. Рівень жіночої заробітної платні становить у середньому 73% від платні чоловіків. Про певну нерівноправність свідчить і незначне залучення жінок з вищою освітою та лідерськими якостями на керівні посади.
Більше половини жінок зайняті у сфері сільськo-господарського виробництва. Що означає переважно низько кваліфіковану тяжку фізичну працю по вирощуванню продуктів харчування. Торгівля і послуги – традиційно жіночі сфери – займають друге місце. Бізнесом у промисловості займається 2% жінок.
Серед державних службовців жінки становлять 68%, проте на керівних посадах, на рівні прийняття рішень їх буквально одиниці. Сьогодні немає жодної жінки у складі Уряду, у керівництві Адміністрації Президента України, на посаді голів обласних (міських) державних адміністрацій. У нинішньому складі Верховної Ради жінки складають 8% від загальної кількості депутатів (середній світовий показник – 10%, у Швеції – 46%), і є лише одна жінка серед 24 голів парламентських комітетів.
У Вищому господарському суді України близько 40% суддів – жінки. В обласних господарських судах жінки-судді складають 60%. [7]
Недостатнє представництво жінок на керівних посадах в органах виконавчої влади і управління не дає їм змоги реально впливати на процеси прийняття рішень і брати активну участь у їх реалізації, гальмує як вирішення багатьох соціально-економічних питань, так і процес, спрямований на підвищення статусу жінок у суспільстві. [2, 101]
Політологи вирахували, якою має бути “критична маса” представництва жінок у суспільно важливих сферах. Якщо “female sex” є менше, ніж 15%, то виникатимуть серйозні диспропорції. Рівновага настане тоді, коли чоловіків або жінок буде як мінімум 40%. [6, 65]
Що ж стосується загального положення, то зараз виявляються дві тенденції. З одного боку, жінкам усе-таки вдається проникати в ділові сфери, а з іншого, – виник цілий шар жінок, що не тільки живуть на утриманні своїх чоловіків, але навіть і не намагаються вникнути в те, чим займаються їхні чоловіки.
Що ж, завдяки твердому добору жіночий істеблішмент формується з найдужчих і цілеспрямованих. Однак дійсна жіноча еліта з'явиться лише тоді, коли самі чоловіки зрозуміють, що прихід жінок у політику і бізнес – неодмінна умова того, щоб ці сфери суспільної діяльності придбали нарешті більш цивілізований характер[1, 167].
Звичайно зараз, коли ми орієнтуємся на розвинений Захід, ми бачимо що однією з умов демократичного суспільства є рівність, особливо статева. Наша країна потребує нових ідей, підходів для розвитку різних сфер. І ми бачимо, що “слабкій половині людства” є що запропонувати державі. Тому, вона бере у свої руки власне майбутнє і майбутнє країни.
У наш час дуже розвиненим є підприємництво як один із видів бізнесу. Тут жінка займає лідируючі позиції.
2.3. Особливості функціонування жінок у сучасному підприємництві.
Ситуація перехідної економіки вимагає посилення ділової активності людей в усіх економічних структурах. Сфера підприємництва і, зокрема, малого бізнесу, поповнюється жінками майже цілковито за рахунок торгівельної сфери. Жінкам не вистачає стартового капіталу, зв’язків у верхніх ешелонах влади – всього того, що є в чоловіків, які розпочинають свій бізнес.
Виділяються дві основні групи жінок-підприємців. Перша – особи з високою кваліфікацією, знанням мов, орієнтовані на роботу з міжнародним бізнесом, але не на перших, а на других ролях у фірмі: консультантами, економістами. Це дуже незначна, порівняно з чоловіками, група жінок. Серед причин – загальний дефіцит спеціалістів високого класу і традиційна монополія чоловіків у діловому світі. Друга категорія – жінки середньої кваліфікації, що ризикнули створити власне підприємство, як правило у сфері побутових послуг. Вже через рік-два багато з них відходять від справ, не витримавши жорстких умов, непрозорості, кримінальності, корупції, що панують в економічній сфері.
Жінка-підприємець до цього часу для багатьох залишається загадкою. Надзвичайна інтуїція, притаманна жінкам, вміння генерувати нові ідеї в нестандартних умовах, здатність займатися декількома справами водночас сприяє розвитку жіночого підприємництва. До того ж, жінки мають чіткіше уявлення про потреби ринку, про вимоги до товарів та послуг, адже є основними споживачами. Можна стверджувати, що нині ставлення до жінки-бізнес-партнера серйозніше, аніж до чоловіка, і це — плюс. Адже у жінок почуття відповідальності, обов'язку розвинуте набагато сильніше. Жінки завжди намагаються дотримуватися слова, не підвести партнерів по бізнесу.
За даними соціологічних опитувань, більше третини респондентів відмічають, що їх надії не справдилися і вони повністю розчаровані. Всі опитані жінки-підприємиці вважають, що жінкам дуже важко вижити в світі “чоловічого” бізнесу. Було б справедливо, аби держава надавала деякі пільги “жіночому” бізнесу, як це відбувається у ряді розвинених країн. Держава повинна сприяти участі жінок у підприємницькій діяльності, по-перше, тому що без цієї підтримки жінки не можуть на рівних з чоловіками займатися бізнесом, а по-друге, тому, що в українському суспільстві підприємництво асоціюється виключно з чоловічою половиною людства. Цієї ж позиції дотримуються і ЗМІ, що орієнтуються на бізнес і підприємництво. Формується розуміння, що жінок у бізнесі майже не існує, хоча насправді їх у приватному секторі біля 50%.
Із найзагальніших проблем, які змушують жінок серйозно замислитись про заснування власної справи, можна виділити:
- реальна відсутність для жінок місця для автономії або ініціативи у командній системі державної економіки
- підвищена порівняно з чоловіками відповідальність за родину і дітей, що негативно позначається на професійній кар’єрі
- якщо у вищому керівництві домінують чоловіки з патріархальною ментальністю, та головним критерієм оцінювання придатності жінки на керівну посаду є її лояльність до влади
- проблема реально існуючої дискримінації за статевою ознакою (жінкам, які працюють у колективах з чоловіками і мають таку саму або подібну кваліфікацію, як правило, пропонують другорядні ролі).
За результатами опитування, більш освічені жінки більш здатні започаткувати власну справу (для довідки: в світі жінки володіють лише 1% світової власності). Так, зі 101 опитаних жінок-підприємиць вищу освіту мали 80,2%, професійно-технічну – 7,9%, середню – 1,0% . [7]
Серед найбільш значущих мотивів участі жінок у бізнесі відзначено:
Реалізація власної свободи (61,1 %).
Фінансова незалежність (38,9 %).
Соціальна значущість підприємництва (33,3 %).
Забезпечення стабільної зайнятості (33,3 %).
Реалізація творчого потенціалу (22,2 %).
Реалізація комунікативного досвіду (22,2 %).
Самореалізація (16,7 %).
Можливість займатися цікавою роботою (11,1 %).
Інше (8%). [4 ]
Якщо жінка розумна, інтелігентна та професійна – в неї набагато більше шансів досягти успіху в бізнесі, аніж в чоловіка. Адже є речі, які може собі дозволити лише жінка, головне – вміти цим користуватись.
Життя змінилось, сфери діяльності розширились, з'явилась можливість вибору. Тому жінки, які за своєю природою гнучкіші від чоловіків і вміють добре адаптовуватись до швидкого ритму життя, комфортно почувають себе у нових сферах та досягають в них успіху.Жінка в бізнесі має свої переваги, такі як вміння дослухатися до іншої точки зору, вміння господарювати, звертаючи увагу на дрібні аспекти бізнесу. [12]
Можливо, у бізнесі в жінок дійсно псується характер: вони стають жорсткішими, прагматичнішими. Однак і чоловіки міняються не в кращу сторону. Багато хто перетворюються в безпринципних циніків, і, до речі, набагато частіше, ніж жінки, не стримують себе в емоціях. Але це нікого не обурює - скоріше, викликає співчуття. Таким чином, на жінку виявляється подвійний тиск. Якщо вона розслаблюється і дає волю почуттям, неї обвинувачують у непрофесійному, занадто "жіночому" стилі роботи. Змушена твердість також стає предметом дорікань.
Значний позитив у перехідному українському суспільстві, в якому мораль і духовність не на високому рівні, це те, що жінки-лідери менше, ніж чоловіки, реагують на залицяння та сексуальні домагання у ділових стосунках. Жінка-лідер чіткіше розрізняє, де справа, а де розвага, і завдяки цьому вона діловитіша, відповідальніша, авторитетніша. [3,33]
Ситуація перехідної економіки вимагає посилення ділової активності людей в усіх економічних структурах. Сфера підприємництва і, зокрема, малого бізнесу, поповнюється жінками майже цілковито за рахунок торгівельної сфери. Жінкам не вистачає стартового капіталу, зв’язків у верхніх ешелонах влади – всього того, що є в чоловіків, які розпочинають свій бізнес.
Біля 40% нових підприємств стають банкротами протягом перших двох років своєї діяльності, але процент невдач у жінок значно нижчий, ніж у чоловіків. Тому, не дивлячись на те, що керівники-чоловіки неохоче просувають по службовій драбині жінок, чоловіки-керівники банків з задоволенням фінансують фірми, які належать жінкам.
Можливо, секрет успіху жінок в обачності. Адже передбачливість і економність є швидше жіночими характеристиками, ніж чоловічими. Жінки частіше передчувають успіх, перед тим як починати нову справу.
Інша справа – коли жінка приходить на уже працююче підприємство. Менш індивідуалістичні у своєму підході до бізнесу, жінки більш чутливі до настроїв груп чи команди, в якій вони працюють. Вони, як правило, більш схильні до співпраці, ніж до конкуренції, менше вперті, менше схильні до формального визнання свого лідерства. Жінки, зазвичай, планують свій час краще і навіть усердніше працюють, але вони менш схильні до ризикованого підприємництва. А саме вміння ризикувати дозволяє досягнути певних висот в бізнесі.
Можливо, це перебільшення, але залишається правдою, що чоловіки зі згодою беруть на себе ініціативу, на відміну від жінок. Жіночий стиль в менеджменті характеризується прагненням до консенсусу і примирення. Жінки більш комунікабельні: вони краще вміють слухати і понятливіше висловлювати свої думки. Можливо, саме ці навики допомагають їм працювати більш ефективно в бізнесі, орієнтованому на спілкування з людьми (реклама, зв’язки з громадскістю, ЗМІ). [1, ст 87]
У сучасному українському егалітарному світі й політикумі побутує думка, що справжня жінка-лідер набуває досить високого статусу. Сьогодні це яскрава особистість: вона жіночна, інтелектуальна, активна, самостійна у прийняттті рішень, чудово відчуває настрій інших, не вдається до дрібної оцінки підлеглих, адекватно сприймає критичні зауваження, навіть образи. А ще вміє переключатися з однієї соціальної ролі на другу, стає впевненішою в розумінні свого власного “Я”. [12]
Ця проблема стала основою для численних соціологічних досліджень. Проілюструвати наші теоретичні принципи, наведені в попередніх розділах може дослідження, яке було проведено на Донбасі в 2003 році.
2.3.1. Характеристика типової жінки підприємця (на основі дослідження, проведенного на Донбасі)
Жінка-підприємець - це особа, яка змогла знайти своє місце на хисткому ґрунті вітчизняної ринкової економіки.
Соціальний портрет жінки.
Вік ділової жінки - від 20 до 50 й більше років. Проте відзначається суттєве переважання ділових жінок у віці 30 років і більше (90%), а серед них, у свою чергу, виразно домінує група у віці від 40 до 49 років. Можна визначити і середній вік такої жінки - 44 роки. Можна відзначити, що жінки-підприємці в середньому приблизно на 9 років старші за жінок безробітних.
Освіта. Жінки України, відзначаються доволі високим освітнім рівнем. Переважна більшість жінок, які нині успішно займаються бізнесом, мають вищу або середню спеціальну освіту. З-поміж них лише кожна двадцять п’ята (4%) із середньою освітою. Особи, які не отримали хоча б середньої освіти, серед цієї категорії жінок спостерігалось крайнє рідко ( менш ніж 1 відсоток , переважно в віці 18-20 років). Високий освітній ценз опитуваних жінок-підприємців доповнювався ще й наявністю в них досить солідного досвіду попередньої роботи - на момент опитування загальний трудовий стаж респондентів цієї категорії в середньому становив 25 років.
Професійна підготовка. Чималий виробничий і професійний досвід жінок-підприємців вказує на те, що до того, як зайнятися бізнесом, ці жінки мали найрізноманітніші професії і спеціальності – (екологи, товарознавці, наукові працівники, юристи (понад 20 найменувань професій і спеціальностей, однак домінують ті, хто має "торговельний" (товарознавець), інженерно-технічний (інженер-технік) і рахунково-економічний фах (економіст, бухгалтер), що в сукупності становить 2/3 від усіх опитаних жінок-підприємців.
Попередня сфера діяльності і профіль створеного підприємства. Дослідження дає підстави стверджувати, що однією зі складових успіху жінок-підприємців є здобуті нимирозвитку економічного життя в Україні: в нинішніх економічних умовах у найбільш виграшному становищі опинилися підприємці, які займаються комерційною діяльність і наданням послуг. Основними сферами підприємницької діяльності, таким чином, є торгівля і надання послуг населенню, чим займається 87% усіх створених жінками підприємств. Характерно й те, що основна частина жінок-керівників цих підприємств і раніше працювали у сфері торгівлі та послуг (відповідно 84,6 та 95,1%). Подібна тенденція відзначається й щодо інших видів підприємницької діяльності (виробництво товарів народного споживання, охорона здоров'я тощо).
Сімейний стан. 60% жінок-підприємців є заміжніми, У переважній більшості сімей респондентів ці жінки є главами і "годувальниками" своїх родин. Майже усі респонденти мають дітей . На кожну з жінок-підприємців припадає приблизно по 1,2 дитини.
Самооцінка рівня матеріальних статків. Досить цікавою виявилася ситуація, коли більше половини жінок-підприємців, оцінюючи свої щомісячні прибутки, заявили, що їм вдається лише зводити кінці з кінцями. Цей показник приблизно на 6% - 10% вищий, аніж серед жінок-безробітних.
Поясненням цього явища може бути різне розуміння жінками-підприємцями і жінками-безробітними поняття "зводити кінці з кінцями". При цьому переважна більшість жінок-підприємців вважають себе відносно забезпеченими людьми (лише 5% відзначили, що грошей цілковито не вистачає і доводиться відмовляти собі в найнеобхіднішому). [9]
2.4. Типові помилки жінки при заснуванні власного бізнесу
Найбільшими проблемами, з якими стикаються типові жіночі підприємства є, відсутність попиту на товари або послуги, відсутність обігового капіталу.
За останній рік жіночі підприємства не зверталися за позиками і вважали, що отримати позику було важко. Але незважаючи на відсутність доступу до кредитів, за останній рік типові підприємства здійснювали капіталовкладення в обладнання та розширення виробничих площ, найчастіше за рахунок нерозподіленого прибутку.
Якщо брати до уваги управлінський менеджмент, типове підприємство не займалось підготовкою бізнес плану (хоча взагалі, підприємства, що дійсно працювали, прагнули підготувати бізнес план). Такі підприємства не розпочинали також інших вид
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора