Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Завдання
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Зміст
Вступ................................................................................................................3
Статистична звітність в Україні..........................................................5
Статистика соцільного обслуговування населення України...........13
Практичне завдання курсової роботи згідно варіанту.....................29
Висновки.........................................................................................................46
Використана література................................................................................50
Додатки...........................................................................................................51
Вступ
В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб’єкта являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб) , які зацікавленні в результатах його функціонування. Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідження теоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України.
Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє статистика, яка відповідає за відбір, оцінку та інтерпритацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття фінансових рішень.
Економічні реалії в Україні, як і в більшості сусідніх з нею держав, мають певну специфіку, що вносить корективи у традиційну методологію статистики. Особливістю формування цівілизованих ринкових відносин в Україні є посилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації. Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства характеризуються також безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Більшість цих факторів враховується при викладенні матеріалу вітчизняними та російськими авторами підручників та навчальних посібників з бухгалтерської звітності.
Метою курсової роботи з дисципліни “Статистика” є формування системи знань про сутність і зміст статистики як науки, тобто отримання знань про методи збирання, оброблення та аналізу інформації стосовно соціально-економічних явищ і процесів.
Завдання курсової роботи полягає у наступному:
систематизувати, розширити, закріпити теоретичні знання та практичні навички набуті при вивченні дисципліни « Статистика»;
перевірити вміння застосовувати ці знання для знаходження статистичних показників ;
розвинути навички самостійної роботи і використання отриманих знань з організації і методики наукових досліджень з вирішення завдань, поставлених у курсовій роботі.
1.Статистична звітність в Україні
Звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги.
Виходячи з теорії управління, законодавчих актів, нормативно-правових документів можна сформувати систему вимог до звітності.
Обов'язковість звітності випливає із самої природи функціонування ринкової економіки. Будь-яке підприємство займається господарською діяльністю, яку не заборонено державою, і зобов'язане подавати звітність до фінансових органів у встановлений термін, у визначеному обсязі та складі. Це необхідно передовсім для нарахування і сплати податків, а також для формування загальнодержавних показників розвитку економіки регіонів і країни в цілому.
Державне регламентування звітності зумовлене необхідністю узагальнення показників звітності окремих підприємств, галузей у розрізі, передбаченому Держкомстатом України. Тому для всіх галузей народного господарства державні органи встановлюють єдині показники і єдині форми звітності, а також правила її складання й терміни подання. Цим самим державні та керівні органи забезпечуються відповідною інформацією, необхідною для контролю за економічним і соціальним розвитком підприємств, регіонів, окремих галузей і народного господарства в цілому, а також для прийняття управлінських рішень. У міжнародних стандартах з бухгалтерського обліку підкреслюється, що фінансові звіти мають бути зрозумілими без додаткових пояснень. Якісними ознаками звітної інформації, за допомогою яких відрізняють «добру» інформацію від «поганої» (ненадійної"), є практичність та вірогідність (надійність). Практичність і вірогідність належать до головних параметрів, завдяки яким звітна інформація стає корисною для прийняття управлінських рішень.
Звітна інформація вважається практичною, якщо вона здатна вплинути на вартісну оцінку об'єкта або на рішення, яке приймається нині чи прийматиметься в майбутньому.
На практичність інформації впливають такі основні фактори: — своєчасність надходження;
Вірогідність, точність і повнота показників звітності — важливі вимоги до звітності підприємств. Вірогідність відображених у звітності показників підтверджується передовсім даними всіх видів обліку. У бухгалтерському обліку всі записи здійснюються на підставі належно оформлених документів та інших носіїв інформації. Перед складанням річної звітності вірогідність звітних даних підтверджується проведеними в установлений термін інвентаризаціями, перевірками, контрольними замірами, обстеженнями, звірянням розрахунків тощо.
На надійність інформації впливають такі основні фактори: правдивість. Для забезпечення вірогідної звітності потрібно, щоб інформація відображала тільки ті явища, для опису яких її призначено; нейтральність та об'єктивність;обережність. Оцінюючи достовірність інформації необхідно враховувати фактори невизначеності.
Показники, що містяться у звітності, мають бути доступні для перевірки контролюючими органами, а також і незалежними аудиторами. Точність звітності забезпечується правильним відображенням даних синтетичного та аналітичного обліку у відповідних показниках (статтях) звітних форм. Повнота звітності — це необхідність і обов'язковість заповнення всіх показників форм звітності. Пропуск окремих показників звітних форм не допускається. У разі неможливості заповнити окремі статті (рядки, стовпці) за браком активів, пасивів або операцій за цією статтею (рядком, стовпцем) ставлять прочерк.
Своєчасність подання звітності має важливе значення для правильних і своєчасних управлінських рішень. За умов ринкової економіки своєчасність одержання власником (засновником) звітних даних набуває особливої актуальності, оскільки ці дані дають необхідну інформацію для управління, виявлення міри виконання завдань, а також для розробки заходів з удосконалення роботи підприємств, об'єднань, концернів, галузей. Несвоєчасне подання звітності ускладнює управління, призводить до необґрунтованих, неправильних рішень. Згідно з чинним законодавством за порушення встановлених термінів подання звітності винні посадові особи притяг Звітність має бути порівнянною з показниками попередніх звітних періодів, оскільки без цього неможливі порівняння й узагальнення. Простота і ясність звітності передбачає створення таких форм звітів, які були б зрозумілими не тільки вузькому колу спеціалістів, а й трудовим колективом підприємств, акціонерам, інвесторам та ін. Доступність і гласність звітності полягає в тім, що з показниками фінансової звітності має бути ознайомлений весь трудовий колектив підприємств. Бухгалтерська звітність підприємств підлягає оприлюдненню, а звітність акціонерних товариств відкритого типу — публікації у друкованих засобах масової інформації. Гласність звітності в Україні забезпечується також систематичною публікацією статистичних даних про економічний і соціальний розвиток народного господарства в країні, окремих її регіонах, у різних галузях, міністерствах тощо.
Звітність має бути раціональною, тобто в ній необхідно передбачити розумний, мінімальний обсяг необхідних для управління звітних показників. Економічність звітності полягає в тому, що затрати праці та коштів на складання звітності мають бути мінімальними.
Звітність підприємства це система показників, які характеризують роботу підприємства за період. Крім того, звітність – останній етап облікового циклу.
В сучасних умовах наряду з фінансовою (бухгалтерською) звітністю підприємства заповнюють і статистичну звітність.
Статистичний звіт – документ, в якому наведено статистичні дані про роботу підприємства; він представляється до спеціальної установи (регіональний орган державної статистики) в затверджені терміни за підписами уповноважених осіб.
Ціллю статистичних звітів є надання інформації державі про соціально-економічні явища на конкретному підприємстві. Базою для складання статистичних звітів є дані бухгалтерського обліку, тому бухгалтерії поряд з фінансовою (бухгалтерською) звітністю заповнюють, або надають інформацію для статистичних звітів.
В сучасних умовах одночасно діють такі види статистичної звітності. Державна статистична звітність – це статистична звітність, форми якої затверджуються Державним комітетом статистики, або за його згодою, регіональними органами державної статистики.
Для державної статистичної звітності характерні показники, загальні для різних видів діяльності – звіт про труд, про використання робочого часу та інші.
Статистична звітність за формами №1-ПВ ( термінова місячна, термінова квартальна) «Звіт з праці» введені в дію відомчим наказом Держкомстатом. Для заповнення форм керуються при підготовці даних певними нормативними актами:
Інструкцією зі статистики чисельності працівників;
Інструкцією зі статистики заробітної плати;
Інструкцією щодо заповнення форм державної сатистичної звітності про виконання робочого часу.
Вимоги щодо подання цих форм стосуються всіх бех виключення юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм.
Звіт подається як квартальний, так і місячний до 7 числа після закінчення звітного періоду.
Підставою для подання є дані первинного обліку, які визначаються як за період, так і за наростаючим підсумком.
Форма №3-ПВ«Звіт про використання робочого часу» складається у відповідності до Інструкції щодо заповнення форм державної статистичної звітності про використання робочого часу, затвердженої наказом Держкомстату України №1, при цьому назви граф відповідають назвам рядків.
В статистичній звітності з праці дані про використання робочого часу наводяться щодо тих працівників, які враховуються в середньообліковій чисельності штатнихпрацівників. Її обчислення здійснюється у відповідності до Іструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України.
Тривалість робочого часу регулюється Кодексом законів про працю України та іншими нормативними актами.
Підставою для складання форми №3-ПВ є документи первинного обліку: накази, табелі обліку, довідки та інші офіційні документи, що підтверджують неявки на роботу.
Державна статистична звітність – може бути регулярною. Вона збирається з певною періодичністю (як правило, місячна, квартальна, піврічна, річна), або разова, коли статистичні спостереження проводяться лише на певну дату.
Форми державної статистичної звітності розробляються органами державної статистики.
Така звітність має забезпечувати загальнодержавні інтереси і нести в собі інформацію переважно соціально-економічного характеру, що забезпечує обґрунтований аналіз розвитку народного господарства України або її регіонів та задовольняє потреби управління на державному рівні.
Форми регулярної державної статистичної звітності на наступний рік, як правило, затверджуються до 1 травня поточного року; форми, що вводяться в оперативному порядку, не пізніше ніж за 3 місяця до моменту введення їх у дію.
Форми і програми одноразових державних спостережень затверджуються не пізніше, ніж за 5 місяців до початку обстеження.
Строк дії форм регулярної державної статистичної звітності, як правило, має бути розрахований не менш як на 3 роки. Кожна пропозиція про внесення будь-яких змін діючої форми повинна впливати з конкретних реальних соціально-економічних обставин і бути в достатній мірі обґрунтована.
Обсяг державної статистичної звітності в цілому по народному господарству України визначається в Загальнодержавному табелі форм державної статистичної звітності. До табелю щорічно вносяться зміни та доповнення.
Галузева статистична звітність розроблюється та затверджується безпосередньо відповідними міністерствами, відомствами, державними комітетами, концернами, за погодженнями з Держкомстатом України. Вони мають міжгалузевий або обмежений галузевий характер. Форми такої звітності розповсюджують відповідні міністерства і відомства. Ціллю таких форм вдосконалення інформації для вивчення та аналізу ходу економічних реформ, урахувати практику міжнародних статистичних організацій і, разом з тим, виключити можливість подальшого збільшення загальних обсягів показників державної статистичної звітності з відповідних питань.
Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України в умовах особливого періоду (далі -Правила), для забезпечення складання грошової і банківської статистики, виконання Національним банком України регулятивних та наглядових функцій в умовах особливого періоду.
Правила визначають перелік, зразки форм статистичної звітності та порядок їх заповнення, періодичність їх складання, терміни і способи подання даних до Національного банку України в умовах особливого періоду.
Розробниками форм статистичної звітності, що складаються територіальними управліннями і установами Національного банку України, банками України, які залучаються до роботи в умовах особливого періоду, для подання Національному банку України, є структурні підрозділи центрального апарату Національного банку України.
Вимоги Правил поширюються на територіальні управління і установи, підприємства Національного банку України, банки України, які залучаються до роботи в умовах особливого періоду, та підприємства, що мають рахунки в іноземних банках, і є обов'язковими для виконання.
Для складання Національним банком України грошової і банківської статистики в умовах особливого періоду використовуються дані форм статистичної звітності територіальних управлінь і установ, підприємств Національного банку України, банків України, які залучаються до роботи в умовах особливого періоду, та підприємств, що мають рахунки в іноземних банках.
Форми статистичної звітності складаються з урахуванням норм бухгалтерського обліку, а також міжнародних стандартів щодо складання Національним банком України грошової і банківської статистики.
Територіальні управління і установи Національного банку України, банки України, які залучаються до роботи в умовах особливого періоду, складають статистичну звітність за формами, що додаються ( za749-04 ), та в порядку, визначеному Правилами.(Нову редакцію форм статистичної звітності № 310 "Звіт про суми іпроцентні ставки за кредитами", № 350 Звіт про суми і процентніставки за депозитами", № 381 "Довідка про залучені кошти та їхзалишки на кореспондентському рахунку" та пояснень щодо їх заповнення див. Постанову Національного банку N 255 ( z0848-05 ) від 14.07.2005 ).
Для складання форм статистичної звітності використовуються дані бухгалтерських балансів, аналітичних рахунків бухгалтерського обліку.
Керівник і головний бухгалтер (начальник підрозділу) несуть відповідальність за достовірність, повноту та своєчасність подання даних згідно із законодавством України, що діє в умовах особливого періоду.
Дані форм статистичної звітності зазначаються в одиницях, установлених для кожної форми окремо, з округленням Сум до одиниць, із збереженням підсумкових даних статистичної звітності.
Для складання грошової та банківської статистики під час особливого періоду дані подаються банком електронною поштою за банк у цілому або за головну установу та філії, що розташовані на території України, в обласному розрізі, а за філії, що розташовані на території інших держав, - у розрізі країн територіальному управлінню Національного банку України у встановлений ним термін. Якщо в територіальному управлінні Національного банку України пошкоджений електронний зв'язок, то надання інформації здійснюється через найближче територіальне управління/установу Національного банку України, які його мають, для подальшого її надання через Центральну розрахункову палату структурним підрозділам центрального апарату Національного банку України.
Файли з даними для складання грошової і банківської статистики мають бути з електронним цифровим підписом. Перед надсиланням до Національного банку України здійснюється захист цих файлів за допомогою спеціального програмного комплексу "АРМ НБУ".
Дата подання даних визначена у формах статистичної звітності.
Національний банк України відповідно до прийнятих рішень в особливий період має право встановлювати інші строки надання інформації та перелік звітності.
У разі неможливості подання банками форм статистичної звітності на електронних носіях форми подаються банками на паперових носіях кур'єром.
Національний банк України може встановлювати поріг суттєвості окремих об'єктів обліку (суттєвих помилок).
Зміни до Правил, що діють в умовах особливого періоду, вносяться в разі внесення відповідних змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, а саме до форм статистичної звітності, які подаються в умовах особливого періоду.
2.Статистика соціального обслуговування населення України
Рівень життя населення розглядають у вузькому та широкому розумінні слова. Рівень життя у вузькому розумінні — досягну тий рівень споживання населенням матеріальних благ та послуг, що обумовлюється відповідними рівнями та структурою доходів. Напрямки статистичного вивчення цих аспектів рівня життя нами розглянуті у двох попередніх підрозділах.
Рівень життя в широкому розумінні слова включає в себе весь комплекс соціально-економічних умов життя. І якщо вив ченню економічних умов виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ присвячені майже всі попередні розділи II час тини підручника, то деякі аспекти статистики соціальних умов життя ми вперше розглянемо зараз.
Надання соціальних послуг як і оцінка рівня їх розвитку та ступеню впливу на рівень життя у зв'язку з численними видами цих послуг потребують специфічного підходу до розрахунку ста тистичних показників та їх аналізу. При цьому виходять з того, що послуга — це корисна діяльність чи корисний ефект, що створюється у ході цілеспрямованої діяльності, яка направлена на задоволення певних потреб. Послуги відбиваються в особли вих споживчих вартостях, які можуть задовольнити потреби тільки в процесі створення послуг, коли витрачається праця для надання послуг.
У свою чергу соціальні показники визначаються з урахуван ням конкретних галузей і повинні бути спрямовані на одержання інформації, необхідної для прийняття фактичних заходів для за доволення соціальних потреб.
У практиці розроблені і використовуються різні системи соці альних показників. Структура такої системи визначається її при значенням. Базовою для інших систем є система для соціальної та демографічної статистики (ССДС), яка була розроблена Статис тичним бюро ООН у 1975 році та організована за принципом життєвого циклу. Поширений в Європі Перелік соціальних пока зників (ОЕРС) побудований за принципом соціальних цілей, а Система основних соціальних показників (РЕВ), яка використо вується з невеликими вдосконаленнями і в нашій країні, — за принципом програмного розвитку. Відмінності в принципах по будови породжують, у свою чергу, і відмінності в змісті конкрет них підсистем або блоків соціальних показників.
ССДС як базова пропонує розподіл показників на такі під системи:
1. Чисельність та склад населення, народжуваність, смертність та міграція.
2. Сім'ї та домогосподарства.
3. Соціальні класи.
4. Розподіл доходів, споживання та нагромадження.
5. Житловий фонд.
6. Розподіл часу та використання дозвілля.
7. Соціальне забезпечення та соціальна допомога.
8. Освіта.
9. Зайнятість та безробіття.
10. Охорона здоров'я та медичне обслуговування.
11. Громадський порядок: безпека та правопорушення.
Показники перших чотирьох підсистем були розглянуті вище.
Україна переживає складний період розвитку державності, що відбивається на її населенні. Починаючи з 1993 року чисельність постійного населення країни зменшується приблизно на 300-400 тис. осіб щорічно./1,ст. 68/ За даними Держкомстату за 15 останніх років чисельність населення України зменшилась на 5 млн. осіб і складала станом на 1 липня 2006 року 31,79 млн. осіб в містах та 14,96 млн. осіб в сільській місцевості. /4, ст. 18/ За прогнозом Інституту демографії і соціальних досліджень НАН до 2050 року чисельність населення України може скоротитися до 35 млн. осіб. Це скорочення зумовлене великою кількістю факторів, серед яких економічна криза, зміна типу і режиму відтворення ( переважання смертності над народжуваністю людей), негативні тенденції у міграційних процесах, екологія та ін.
Із входженням України в смугу економічної кризи, політичної нестабільності пов'язані показники середньої тривалості та рівня життя населення, які з 1991 року зменшуються.
Україна займає друге місце за територією, шосте - за кількістю населення, а за випуском ВВП - тільки 21-ше. Тобто, Україна із 15,1 % території і 10,4 % населення має ВВП, який відносно країн ЄС становить лише 0,5%.
Основним показником, який офіційно використовується фахівцями ООН для порівнювання якості життя населення в різних країнах світу, є індекс розвитку людського потенціалу.
За якісною оцінкою ІРЛП 35 вищеозначених держав за кількісним складом розподілилися
з високим рівнем ( ІРЛП більше 0,8) - 19 держав;
з середнім рівнем (ІРЛП менше 0,8, але більше 0,5) - 11 держав;
з низьким (ІРЛП менше 0,5)- 5 держав.
До групи країн із середнім рівнем ІРЛП (характеризується середніми показниками тривалості життя населення, рівня доступності освіти і рівня ВВП на 1 мешканця) увійшла Україна.
Компонентний склад ІРЛП України у 2007 році.
Показники
Значення показників
Ранг за значенням показника
Індекс очікуваної тривалості життя
0,69
35
Індекс рівня освіти
0,95
20-23
Індекс ВВП на 1 мешканця
0,67
32
ІРЛП
0,766
30
Україна серед 35 країн посідає 35 місце за індексом тривалості життя, 32-ге за ВВП на 1 мешканця і 20-23 місце за рівнем освіти, її рейтингове місце за ІРЛП серед 177 країн світу - 78.
Якщо проаналізувати динаміку України за ІРЛП по роках:
1995- 0,798/ 25 ранг;
2000 - 0,751/29 ранг;
2002 - 0,762/ 29 ранг;
2004 - 0,777/ 30 ранг;
2007 - 0,766/ 30 ранг.
то очевидне зменшення показника та погіршення якості життя населення порівняно з іншими країнами.
Суттєве падіння рівня життя населення порівняно з дореформеним періодом підтверджується погіршенням харчування населення, яке спостерігається не зважаючи на велику вагу витрат на харчування.
Дані опитування, проведеного Національним інститутом стратегічних досліджень, показали, що протягом минулого року в 30 відсотків родин рівень життя погіршився, а в 43 відсотків - погіршився значно. І тільки в 12 відсотків опитаних родин рівень життя не змінився.
Зменшилася можливість для легального заробітку, відбувся ріст фактичного безробіття. Її офіційний рівень становить 1,24 відсотка від чисельності економічно активного населення, а питома вага осіб, які втратили роботу, але не зареєструвалися як безробітні, становить 6,45 відсотка.
Крім того, значна частина працюючих або зовсім не одержує заробітну плату, або одержує її в дуже маленькому розмірі. За результатами соціологічного дослідження, 10,6 відсотка опитаних перебувають у неоплачуваних відпустках, 4,8 відсотки мають неповний робочий тиждень, а 2,8 відсотки - неповний робочий день. Рівень схованого безробіття становить 7 млн. чоловік (13,4 відсотки).
Основною причиною низького рівня життя населення в Україні є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій в заробітній платі, важкі умови праці, тощо.
Статистика житлового фонду повинна розглядатися ши рше, ніж тільки статистика наявності та змін, які відбуваються в забезпеченні населення помешканнями для проживання. Для оцінки задоволення життєво-побутових потреб населення та створення необхідних умов для повноцінного відпочинку людей слід виділити розділ, який можна назвати статистикою жит лово-комунального господарства (ЖКГ), а показники його умовно можуть бути віднесені до таких груп:
• житловий фонд, нове будівництво, реконструкція та зне сення;
• житлові умови проживання;
• обслуговування та фінансування житлового фонду.
Джерелами статистичного вивчення житлового фонду є: звіти житлових організацій, інвентаризація та переписи (або одночасні обліки) житлового фонду. Інвентаризацію проводять спеціальні організації (бюро технічної інвентаризації), що зна ходяться в складі житлових та комунальних організацій місце вих адміністрацій. При цьому одержують дані про місцезнахо дження, призначення, належність та оцінку будови, її головні будівельні ознаки, дату спорудження будови та її технічний стан. Для характеристики житлового фонду за окремими озна ками провадять його статистичне групування.
Типи групувань при цьому такі:
1) за призначенням приміщень — житлові, нежитлові;
2) за правом власності — місцевих адміністрацій, кооператив них підприємств, в особистій власності;
3) за типом будови — щодо матеріалу стін та перекрить;
4) за поверховістю — мало- (1—2), середньо- (3—5), багато-(6—15) та високоповерхові (вище 15 поверхів);
5) за внутрішнім благоустроєм — електричне освітлення, во да, газ, каналізація, сміттєпровід та ін.;
6) за технічним станом — показники рівня зносу.
Підтримання в постійно справному стані самої будівлі та створення необхідних умов мешканцям, що в них живуть, визна чають завдання статистики експлуатації. Господарсько-фі нансові плани та річні бухгалтерські звіти будинкоуправлінь мі-. стять необхідну інформацію для вивчення експлуатаційної дія льності житлового господарства. її аналіз виявляє структуру до ходів та витрат житлового господарства, середні їх рівні на одиницю площі, дозволяють побудувати ряди динаміки, а також вивчити фактори, що впливають на зміну доходів та витрат жит лового господарства.
Вивчення житлових умов має важливе значення для визначення розмірів, розміщення, структури житлового будівництва, для ви значення типів будинків та типів квартир. При цьому вивчення житлових умов провадиться в трьох напрямках: кількісна та якісна характеристика житлових умов, економічні умови користування житлом.
Кількісна характеристика житлових умов дозволяє визначити рівень забезпеченості населення житлом. Щільність заселення характеризується середньодушовою забезпеченістю житловою площею. Показник ізольованості житла залежно від завдань дослі дження може бути виражений у вигляді процентного співвідно шення чисельності сімей та одинаків, що мають окрему квартиру, до загальної кількості сімей та одинаків (коефіцієнт посімейного розселення), або у вигляді відношення квартир, що заселені одні єю сім'єю до загальної кількості заселених квартир (коефіцієнт ізольованості жител).
Для повноти характеристики житлових умов населення необ хідно оцінити економічні умови користування житлом, тобто ви значити витрати населення, пов'язані з користуванням кварти рою. Поряд з абсолютним показником житлових витрат та їх питомою вагою в доходах сім'ї, обчислюють відносний показ ник — коефіцієнт житлових витрат — в якому береться до уваги чисельність сімей.
Піклування про благоустрій населених місць покладається на комунальне господарство, що має забезпечити найбільш зручні умови проживання населення в даному населеному пункті та створювати нормальні умови діяльності підприємствам та органі заціям шляхом розвитку, експлуатації та підтримання в належ ному стані його технічного, інженерного обладнання та інших видів благоустрою.
Комунальне господарство складається з великої кількості рі зних за призначенням і технологією виробництва підприємств та господарств. їх можна розділити на такі групи:
а) санітарно-технічні підприємства — водогін та каналізація;
б) енергетичні підприємства — міські електромережі, газове гос подарство, підприємства об'єднаних котелень та теплових мереж.
Основними показниками, що наведені в річному статистичному техніко-експлуаційному звіті про роботу водопроводу, є:
• кількість водозаборних вузлів, артезіанських свердловин та насосних станцій, а також установлена потужність насосних стан цій першого підняття (м3/добу);
• підняття води на певну висоту або дотримання в трубо проводах відповідного тиску; продуктивність, тобто кількість води, яка надається в мережу за одиницю часу; різниця між піднятою водою та наданою в мережу (споживання води для своїх потреб);
• різниця між наданою та реалізованою водою (втрати в мережі та неураховані витрати води для гасіння пожеж, поливання вулиць та зелених насаджень).
Робота каналізації, що являє собою транспортування (видален ня) забруднених вод з території населеного пункту, знешкодження, очищення цих вод та спуск очищених вод у водойми, характеризу ється обсягом вод, що пропущені через очисні споруди, та якістю цих вод, що скидаються у водойми.
Головним завданням комунальної статистики в галузі енер гопостачання є вивчення обслуговування цими видами послуг населення та організацій місцевого та комунального господарст ва. Обслуговування поселень та територій характеризується охо пленням їх мережами енергетичних підприємств у вигляді про цента населених місць, що ними обслуговуються, а в містах — часткою жителів, що користуються цими видами благоустрою, у загальному числі жителів, і показниками рівня споживання елек троенергії, газу, тепла, гарячої води.
Статистика бюджету часу населення узагальнює та аналі зує інформацію:
• про те, як люди проводять свій час;
• про основні способи використання дозвілля і про час, що від водиться на кожний з цих способів різними групами населення;
• про засоби та устаткування для використання дозвілля і про рівень збільшення можливостей організувати дозвілля завдяки державним та приватним витратам.
Основними показниками використання часу є показники струк тури витраченого часу на різні види діяльності, у тому числі — і в час дозвілля, відносно до різних статево-вікових груп насе лення та сімей з різним рівнем доходів.
Вивчення бюджету часу населення спрямоване на вирішення задач статистичного аналізу показників добового фонду часу та, особливо, позаробочого часу населення. При цьому слід навчити ся досліджувати вплив соціально-економічних та демографічних факторів на структуру позаробочого часу, відмінності цих струк тур у мешканців міста та села, сімей різного типу, представників соціально-економічних груп населення. Окремого вивчення по требує вільний час та дозвілля, що пов'язане з аналізом задово лення потреб населення у відпочинку та культурному розвиткові. Ці питання вивчає статистика культури та мистецтва.
Головне завдання статистики культури та мистецтва пов'язане з необхідністю характеризувати діяльність установ культури та мистецтва, хоча не менш важливе місце при цьому займає оцінка впливу зростання культурного рівня населення на підйом продуктивних сил, прогрес науки та техніки та інші яви ща, що мають місце у сфері матеріального виробництва.
Ознайомитись з досягненнями світової та вітчизняної культу ри можна в закладах культури, більшість яких створена та фінан сується за рахунок коштів державного бюджету. Основними се ред них є музеї, бібліотеки, клубні установи, ботанічні сади та інше. В установах культури населення може ознайомитись із творами мистецтва, що мають матеріальний характер (книжки, ску льптури, картини). Для знайомства з творами таких мистецтв, як музика, кіно, театр та ін. необхідне відвідування установ мистец тва: театрів, кінотеатрів, концертних залів, цирків тощо.
Забезпеченість населення України закладами з 1990 по 2007 рік показана в таблиці №1.
Таблиця №1
Забезпеченість населення закладами культури в Україні
1990
1995
2000
2001
2002
2004
2006
2007
Кількість на 100 тисяч жителів
бібліотек
49,4
46,4
42,4
42,1
42,5
42,6
42,2
42,2
демонстраторів фільмів
52,4
31,4
14,1
12,5
11,0
8,5
7,5
7,1
закладів культури клубного типу
48,4
44,7
41,7
41,7
41,4
41,2
41,0
40,8
На 100 жителів
книжковий фонд масових та універсальних бібліотек, примірників
806
715
696
700
707
706
705
664
кількість місць для глядачів у залах, у яких здійснюється демонстрування фільмів
11
7
4
3
3
2
2
2
кількість місць у закладах культури клубного типу
13
12
11
11
11
11
11
11
Отже, можна зробити висновок, що забезпеченість населення України закладами культури в 2007 році в порівнянні з 1990 роком знизилася. Це могло бути спричинене багатьма факторами, такими як, нестабільна економічна ситуація в країні, недостатнє фінансування закладів коштами місцевих бюджетів, низька оплата праці працівників культури та багато інших причин
Відносно бібліотек, то їх можливості щодо обслуговування читачів оцінюють залежно від технічного стану приміщень, їх площі, кількості відділів, кількості місць у читальних залах та руху бібліотечного фонду. Характеристику їх роботи проводять за допомогою показників:
1) кількість книговидач — кількість книжок, виданих одному читачу;
2) доступність бібліотечної мережі — кількість бібліотек у розрахунку на 1000 км2 або 10000 осіб;
3) книгозабезпеченість населення — кількість книжок та жур налів у бібліотечних фондах на 1 жителя (читача).
Специфічними показниками у звіті про роботу музеїв є ті, що характеризують їх фонди у співвідношенні до площі залів. Рівень науково-освітньої діяльності оцінюють за кількістю відвідувань, екскурсій та прочитаних лекцій. Організації, що здійснюють реда кційно-видавничу діяльність, відносять до сфери виробництва, але показники їх діяльності розглядають як показники закладів куль тури. Пов'язане це з тим, що продукція цих організацій має освітній характер (книжки, брошури, журнали, газети) і сприяє ознайомлен ню населення з досягненнями культури. Облік цієї продукції ведуть як за кількістю друкованих аркушів, так і за накладом. На підставі цих даних установлюють обсяг назви як відношення суми всіх ар кушів до загальної кількості назв.
Найбільш тісний контакт з глядачем серед усіх закладів мис тецтва забезпечує театр. Про роботу театру слід судити з двох точок зору: кількісної та якісної. До кількісної відносять такі по казники, як кількість заходів, глядачів та сума зборів. Оцінити добір репертуару та постановку конкретних вистав дозволяють показники, за допомогою яких характеризують оновлення репер туару, заповненість глядачевого залу та ін.
За даними про відвідування кіносеансів обчислюють:
1) доступність кіномережі — кількість кіноустановок у розра хунку на 10000 осіб населення;
2) забезпеченість населення місцями в кінотеатрах — кількість місць у стаціонарних кінотеатрах у розрахунку на 1000 жителів;
3) середня кількість відвідувань кіносеансів.
Можливості показу кінофільмів забезпечуються також кіно студіями, де ці фільми знімають. Тому як редакції та видавницт ва, так і кіностудії хоч і відносять до сфери виробництва, але по казники їх роботи є показниками закладів мистецтва, головним серед яких є випуск фільмів. Відвідування населенням України закладів культури і мистецтва України показана в таблиці №2.
Таблиця 2.
Відвідування населенням закладів культури і мистецтв в Україні
1990
1995
2000
2001
2002
2004
2006
2007
На 100 жителів
музеїв
61
34
32
35
36
37
39
40
театрів
34
16
11
12
13
13
13
13
концертних організацій
29
14
8
9
14
8
10
9
На 1 жителя
кіносеансів
11
1
0,1
0,2
0,2
0,2
0,2
0,2
Можна зробити висновок, що кількість відвідування населенням закладів культури і мистецтва в 2007 році зросла в порівнянні з 2000роком, але залишається меншою в порівнянні з 1990роком.
Доповненням статистики доходів є показники статистики соціального забезпечення. Соціальний захист населення — це система державних та громадських заходів щодо впровадження матеріального забезпечення громадян похилого віку, а також у разі хвороби, повної чи часткової втрати працездатності або го дувальника, або в разі безробіття.
Основна задача статистики соціального забезпечення та соціаль ної допомоги — це вивчення видів і способів соціального захисту та соціальних гарантій, що передбачені законодавчими та норматив ними актами, за їх цільовим призначенням, напрямками, групами населення, джерелами фінансування та ін. До показників, які харак теризують використання та масштаби захисту, належать:
за видами програм, середнім розміром допомоги та іншими класифікаційними ознаками
dl = Частка тих, хто отримав допомогу/ Частка тих, хто має право на допомогу ;
у розподілі за секторами економіки:
• загальні та середньодушові витрати;
• витрати на соціальне страхування;
за групами за доходами та типами домогосподарств
d2 = Сума страхування та соціальної допомоги/ Загальний дохід домогосподарства ;
загальні витрати по системі соціального забезпечення в розра хунку на душу в поточних і незмінних цінах.
Статистика освіти узагальнює й аналізує статистичну ін формацію про систему освіти, навчальні заклади, учнів та викла дачів, витрати на освіту, характеристики рівня освіти населення. Згідно з Міжнародною стандартною класифікацією освіти (МСКО) є 5 ступенів, 6 рівнів та 7 категорій освіти. У нашій країні прийнятий такий розподіл освітніх рівнів:
рівень І — початкова освіта;
рівень II — першого ступеня: неповна середня; другого ступеня: середня;
рівень III — першого ступеня: молодші спеціалісти; другого ступеня: бакалаври; третього ступеня: спеціалісти, магістри.
Показники, що характеризують освіту, відносять до таких груп.
Показники рівня освіти і грамотності:
Коефіцієнт грамотності = Ті, хто вміють читати і писати /Загальна чисельність населення у віці від 9 років
середнє число років навчання в розрахунку на одну особу; освітній потенціал, який дорівнює кількості часу, витраченого населенням на навчання, та ін.
2. Показники контингенту осіб, що навчаються, і тих, які за вершили освіту:
брутто-коефіцієнт охоплення освітою з виділенням ступенів ос віти в групуванні за статтю, категоріями населення та регіонами:
Коефіцієнт охоплення освітою = Чисельність тих, хто навчається /Чисельність тих, хто згідно із законом міг би бути зарахований на навчання певного ступеня та інші.
3. Показники системи освіти та професійної підготовки з виді ленням та аналізом джерел фінансування освіти.
4. Показники педагогічних кадрів порівняно з кількістю учнів.
Ситуація в країні суттєво впливає на стан діяльності закладів освіти, культури, спорту тощо, які надають учнівській молоді позашкільну освіту за інтересами, вимагає їх реформування відповідно до державного замовлення, зацікавленості та попиту дітей, батьків і громадськості. Завдяки зусиллям центральних та місцевих органів виконавської влади в умовах економічної кризи вдалося призупинити скорочення мережі позашкільних навчальних закладів. Протягом останніх трьох років їх мережа стабілізувалась.
В Україні діють 1497 позашкільних навчальних закладів системи освіти за основними напрямами позашкільної освіти: туристсько-краєзнавчий, еколого-натуралістичний, науково-технічний, художньо-естетичний та ін., охоплюючи 1,2 млн. дітей та підлітків. У 2000 році кожна 5 дитина шкільного віку була вихованцем позашкільного навчального закладу.
Зростає мережа комплексів, центрів, палаців, будинків дошкільної роботи (823); центрів, станцій...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора