Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Фізика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Зміст
Вступ
Фізико-географічний нарис
Клімат
Ґрунти
Каталог зразків
Рослинний і тваринний світ
Геологічна будова
Геоморфологічна будова
Поверхневі та підземні води
Поверхневі води
Озера і ставки
Підземні води
Висновок
I. Вступ
Під час проходження геолого-геоморфологічної практики в околицях міста Львова нам необхідно ознайомитися з методами дослідження рельєфів, клімату, ґрунтів. Відібрати необхідні зразки різних гірських порід.
За навчальним планом практика складається з трьох маршрутів:
Маршрут №1
Маршрут прокладений від гори Піскової до закинутого кар’єру у с. Кривчиці. Він проходить через такі точки спостереження:Тераса біля входу в парк Знесіння ;Вершина гори Піскової;Кайзервальська височина;Улоговина біля скульптурної фабрики;Кар’єр біля села Кривчиці.
Маршрут №2
Прокладений від Медової печери до Винниківського озера, і далі від Винниківського озера до Чортових скель. Він проходить через такі точки спостереження:Вхід в Медову печеру;Вихід із закинутого кар’єру;Долина потоку Медово-Печерський;Русло потоку Медово-Печерський;Берег Винниківського озера;Підніжжя Чортових скель.
Маршрут №3
Прокладений в околицях смт. Щирець. Він проходить через такі точки спостереження:Берег озера біля платформи Щирець-1;Схил ріки Щирка;Дно діючого кар’єру ;Верхня бровка південно-східної частини кар’єру.
Під час практики ми повинні ознайомитися з основними прийомами ведення геологічного знімання в умовах горизонтального залягання осадових відкладів, польовими геоморфологічними дослідженнями, камеральною обробкою польових матеріалів.
II. Фізико-географічний нарис
Львівська область має площу 21,8 тис. кв. км. За розмірами посідає 17 місце серед областей України. Поділяється на 20 адміністративних районів, має 7 міст обласного підпорядкування (Львів, Борислав, Дрогобич, Самбір, Стрий, Трускавець, Червоноград). Центр області – місто Львів. Територія складає 21,8 тис. кв. км. Приблизна кількість населення – 2 млн. 686 тис чоловік.
Клімат Львівської області помірно-континентальний характеризується м’якістю, яка виявляється у невеликих різницях температур літа і зими, та висока зволоженість про яку свідчать значні річні суми опадів. Львівщині зовсім не властиві сильні морози посухи, суховії та пилові бурі. Навпаки, для неї характерні часті відлиги взимку, значна хмарність, обложні дощі та викликані ними літньо-осінні паводки. На відміну від континентальності клімату, яка зростає із заходу на схід, їх зволоженість зменшується в напрямку на схід. Ступінь зволоженості клімату дорівнює 1,1. Територія Львівської області одержує до 163,3 ккал/см2 сумарної радіації за рік. Збільшення атмосферних опадів в області пов’язані з циклонічною діяльністю, сприяють Карпати, де їх випадає особливо багато. Середньорічні суми опадів коливаються у межах області від 597 до 1070 мм. Найбільша кількість припадає на червень-липень і становить 90-140 мм за місяць, найменша – на січень-лютий – 24-40 мм за місяць. На фоні розподілу липневих ізотерм зі своєю дещо пониженою температурою липня (15-160 С) виділяються Карпати. На підвищеннях області у Розточчі та Опіллі також спостерігається незначне пониження липневих температур (17-17,5 0 С). Найвищі середні температури липня характерні для Малого Полісся і Прикарпаття (18-18,50 С).
Ґрунти. У рівнинних лісо-лучних ландшафтах панують дерново-підзолисті ґрунти, серед яких поширені також дернові та болотні. У лісостепових ландшафтах та вододілах і схилах залягають сірі опідзолені (лісові) та чорноземи, а в долинах річок і днищах балок – також дернові та болотні. У гірських районах області (Карпати) поширені бурі лісові ґрунти. Дерново-підзолисті ґрунти утворились під пологом лісу переважно на без карбонатних породах. За механічним складом та іншими генетико-виробничими ознаками і властивостями вони чітко поділяються на 3 групи: 1)піщані; 2)супіскові й легкосуглинкові; 3)суглинкові. Лісостепові опідзолені ґрунти поширені у лісостеповій області на лісових межиріччях. Вони становлять понад 40% загальної площі орних ґрунтів, колгоспів області. Утворились вони на карбонатних лесовидних суглинках. Чорноземно-лучні ґрунти являють собою перехідну ланку ґрунтового покриву між чорноземами і глибокими дерновими ґрунтами. Їхніми особливостями, якими вони відрізняються від чорноземів, є періодичне зволоження під ґрунтовими водами, що зумовлює низку ознак, не властивих чорноземом.
Каталог зразків
№ п.п.
Назва і вік відібраної породи
Місця відбору
1.
Мергель
У джерелі, що знаходиться у правій частині русла медово-печерський.
2.
Мергель
На березі джерела, що знаходиться у правій частині русла медово-печерський.
3.
Грубозернистий пісковик
У закинутому кар’єрі с. Кривчиці.
4.
Ангідрит
У кар’єрі сел. Щирець.
5.
Літотамнієвий вапняк
Улоговина біля скульптурної фабрики.
6.
Кварцовий пісковик
У закинутому кар’єрі с. Кривчиці
7.
Волокнистий гіпс
У кар’єрі сел. Щирець.
8.
Хемогенно-органогенний вапняк
Медова печера
9.
Гіпс кристалічний
У кар’єрі сел. Щирець.
10.
Суглинок
У закинутому кар’єрі с. Кривчиці
Тваринний і рослинний світ. Схили балок, не залісені і залісені підвищення, пришляхові та при залізничні деревні та чагарникові насадження, кювети, канави характерні своєрідним комплексом наземних хребетних. Тут є часничниця звичайна, обидві ропухи, кумки, різні види жаб, часом тритони, трапляються такі плазуни, як ящірка прудка, мідянка. Серед птахів важко визначити типових, але у гніздовий період на відкритих місцях можна спостерігати жайворонків, щевриків, вівсянок, а в чагарниках і гайках – зеленяків, горобців польових. Пришляхові деревні смуги – типове місце масового гніздування сорок, а на високих деревах – граків. У зимовий час тут постійно гніздяться снігурі, синиці. З ссавців саме тут постійно перебувають кроти, їжаки, дрібні хижаки, зайці,ховрахи, полівки звичайні.
Львівщина розташована в трьох природних зонах: лісовій, лісостеповій та передгірних і гірських районах Карпат.
За біологічним розмаїттям Львівська область вважається однією з найбагатших в Україні. Флора області налічує понад 2000 видів судинних рослин, що складає майже половину видового складу флори України. Мохоподібних у флорі регіону – до 400 видів.
Лісова зона розташована на північній рівнинній частині області, лісостепова – на південній, для яких характерна лісова рослинність. Львівська область відноситься до найбільш лісистих регіонів України. Лісистість території – 28% , тоді як у середньому на Україні цей показник майже удвічі менший (14,3%). Основні масиви лісів зосереджені в горах та на півночі області. За загальною площею лісів Львівщина займає третє місце на Україні після Волинської та Житомирської областей. Основні лісо утворюючі породи: дуб, сосна, ялина, ялиця, вільха. У рівнинних районах найбільш поширені дубові, дубово-грабові, букові, широколистяно-соснові ліси. У горах домінують ялинові, ялицеві, букові. Всюди переважають свіжі та вологі типи лісу.
ІІІ. Геологічна будова
Між північно-східною окраїною Передкарпатського прогину і лінією Рава-Руська Жидачів під горизонтально залягаючи ми мезозойськими і третинними відкладами поширений складчастий нижній палеозой. Цю смугу разом з територією Передкарпаття багато геологів вважають зоною каледонської складчастості, яка прилягає до краю докембрійської платформи.
Вся історія розвитку Землі поділяється на два голошиїх етапи: до геологічний чи планетарний, і геологічний, а якому виді ляють чотири крупних розділи — мегацикли. Найдревніший — катархей (древні низи), молодший — архей (древ ній). Ще молодший — протерозой (раннє життя). Най молодший розділ — фанерозой (існуюче життя). Деякі з мегациклів діляться па дрібніші підрізки часу — ери. Фанерозой, наприклад, складається з трьох ер: палеозойської (древнього життя), мезозойської (середнього жит тя) і кайнозойської (нового життя)- Кожна ера, в свою чергу, поділяється на періоди, а ті на епохи. Величина фонерозоя — 570 млн. років.
Від північно-східної окраїни Передкарпатського прогину на північ, протяглася Волино-Подільська плита. Вона є продовженням західних схилів Українського кристалічної щита, заглибленого у районі с. Новий Витків за геофізичними дослідженнями більш як на 4050 м, у районі Угніва і Львова більш ніж на 4800—5000 м. Вся ця, територій покрита потужним шаром осадових порід палеозойської, мезозойської і кайнозойської (міоцен) ер. У північно-західній частині області Волино-Подільська плита обмежена Галицько-волинською западиною (інша назва Львівська мульда), складеною з палеозойських, мезозой (юрських, крейдяних) і палеозойських (третинних відкладів. Залягання осадових товщ в основному горизонтальне, з невеликим похилом на південний захід Карпатського прогину).
Область поширення потужного, відносно слабо порушеного тектонічними дислокаціями палеозою називають Львівським палеозойським прогином. Північ східне крило Львівського палеозойського прогину переходить у схил Українського кристалічного щита. Осадові породи тут залягають на докембрійському фундаменті, що складається з гранітів та інших вивержених і метаморфічних утворень,які виявлено глибокою свердловиною у с. Горохів па глибині 3466 м, На захід і південний захід від цього пункту давній фундамент залягає що глибше. У с. Новий Витків його не вдалося виявити бурінням до 4050 м. Аналіз розрізу свердловини свідчить, що фундамент лежить тут на глибині 4800—5000м. У районі Угніва і Львова, за геофізичними дослідженнями, загальна потужність осадових порід дорівнює 6—7 км. Цю потужну товщу утворюють відклади верхнього протерозою, палеозою (кембрій, ордовик, силур, девон, карбон), юри і крейди. Протерозойські відклади виражені трьома різними за складом серіями, з яких нижня (поліська) і верхня валдайська) складені осадовими породами, а середня (волинська) — вулканогенними утвореннями.
У складі поліської серії переважають вишнево-червоні, бузкові пісковики і алевроліти з рідкими прошарками яскраво колірних аргілітів. Потужність її досягав 800 м.
Волинська серія — складена базальтами, туфами і туфітами. Виливи дуже поширені на захід від Українського кристалічного щита. Напевно, одночасно з ними утворилися і системи розломів у тілі докембрійської платформи, що супроводилося потужним вулканізмом. Нижня час тина валдайської серії виражена різнобарвними, бурувато-червоними і зеленими аргілітами. Вище залягає характерна товща сірих аргілітів і пісковиків, що чергуються з обвугленими органічними рештками по площинах нашарування. Ці відклади порівнюються з ламінаритовими шарами північного заходу Руської платформи. Загальна потуж ність верхньопротерозойського осадово-вулканогенного комплексу дося гає 1350 м.
У кембрійських відкладах виділяється декілька літологічних пачок: «надламінаритові пісковики» — світло-сірі кварцитові пісковики з прошарками сірих алевролітів; 2) переважно темно-сірі алевроліти; 3) піс ковики і аргіліти бережківської світи. У свердловині, що пройдена в ра йоні с. Новий Витків, кембрій має потужність близько 500 м. Відклади ордовику на території області не виявлені. За межами області, на схилі кристалічного щита і в північній частині Волині, орде ни к складений глауконітовими пісковиками, кристалічними і органогено-уламковими вапняками, загальна потужність яких коливається від 3 до 45 м. Силур, на відміну від ордовика, має широкий розвиток. Нижній силур (ландоверський і венлокський яруси) і більша частина верхнього силуру складені головним чином аргілітами і сірими глинястими вапня ками, місцями доломітизованими, кавернозними. Потужність силуру ста новить у Горохові 650, в Олеську — 650, у Новому Виткові — 780 м.
У зоні складчастого нижнього палеозою, за даними Рави-Руської опорної свердловини, потужність силуру значно перевищує 1000 м.
Девонські відклади менше поширені. Нижній девон представлений континентальними відкладами (фація «давнього червоного пісковина»), в середньому і верхньому відділах системи переважають морські і ла тунні відклади. У свердловині, пробуреній у с. Дубляни, нижній девон має максимальну потужність — 1018 м. Середній і верхній відділи девон ської системи у Львівському палеозойському прогині виражені потуж ною товщею карбонатних відкладів. Загальна потужність девону досягає 1300 м.
Карбон залягає під мезозоєм на значній площі; на сході ці відклади досягають району м. Олеська, на півдні — м. Перемишлян, на заході — лінії Рава-Руська-Ставчани. На півночі вони простягаються на терито рію Польщі. Кам'яновугільна система виражена головним чином ниж нім відділом, але поблизу державної границі в розрізі з'являються і середньо кам’яновугільні відклади. Карбон складений різноманітними породами: аргілітами, пісковиками, вапняками, рідше доломітами, доло мітизованими вапняками, конгломератами. Трапляються і прошарки ка м'яного вугілля. Вугілля належить до гумусових і сапропелевих відмінностей. Вони, як правило, підстеляються породою, пронизаною коріннями рослин, що вказує на їх автохтонність та прибережно-континентальні умови нако пичення вихідної, органічної речовини. У покрівлі вугільних шарів залягають аргіліти, алевроліти або пісковики, рідше вапняки.
Палеозойські відклади повсюдно перекриті мезозоєм (юрою і крей дою), який залягає на різних більш давніх товщах.
Юрські відклади обмежені на сході лінією Червоноград-Перемишляни. На заході від цієї лінії вони стають потужнішими, а також з'являються молодші горизонти розрізу. У східній частині на палеозої залягають безпосередньо крейдові відклади. У повному розрізі юри виділяють три світи: нижню (коржевську), що складається з строкатих пісковиків і глин, середню (нижнівську), виявлену доломітизованими вапняками, доломітами і ангідритами, і верхню (буківнинську), в якій розвинені різноманітні вапняки — органогеноуламкові, оолітові, дрібно-І зернисті, Потужність юри досягай 500 і більше метрів.
Відклади крейдової системи складені переважно світло-сірими, білими м'якими мергелями і вапняками. Тільки в основі товщі, яка відповідає початкові верхньокрейдової трансгресії (сеноман), звичайно поширені грубозернисті пісковики і піщанисті мергелі.
Крейдові відклади заповнюють прогини, в осьовій частині якого (у смузі Рава-Руська-Жидачів) потужність їх досягає понад 1000 м. Третинні породи, які на платформі мають невелику потужність, збереглись від ерозії звичайно тільки на височинах. Вони належать головним чином до тортонського ярусу міоцену. Тільки в частині, що прилягає до Передкарпатського прогину, поширені й молодші сарматські відклади. У нижньому тортоні (богородчанська світа) поширені піски; пісковики, літотамнієві вапняки. Часто спостерігаються прошарки вулка нічних туфів. Верхній тортон починається лагунними відкладами — гіп сами, ангідритами (тираська світа), хемогенними вапняками (ратинські вапняки), які вище знову замінюються товщею покривних осадів.
Осадовий чохол Волино-Подільської частини Руської платформи зазнав значних тектонічних дислокацій. Палеозойські відклади в найглиб шій частині прогину, як встановлено бурінням, залягають досить різко вираженими складками. У склепінні розвинених тут брахіаптиклінальних структур на підмезозойську поверхню виходять відклади верхнього, середнього або нижнього девону. У синклінальних ділянках розвинені кам'яновугільні відклади. Антикліналі простягаються у вигляді лан цюжків з північного заходу на південний схід звичайно вздовж регіо нальних розломів. Визначені Крехівська, Нестеровська, Белз-Милятинська та інші лінії складок. Кути падіння крил у крайніх західних лініях досягають 35—400. Мезозойські відклади лежать на палеозої з кутовим неузгодженням. Юрський і крейдовий прогини накладені на різні зони палеозойської структури. Місцями юра і крейда також порушені скида ми, флексурами та іншими дислокаціями, більшість яких виникла вже в третинний період.
IV. Геоморфологічна будова
Територія Львівщини поширюється на геоморфологічні області Волино-Поділля, Передкарпаття, зовнішніх Карпат та Вододільно-Верховинських Карпат.
Положення Львівської області у смузі Головного європейського вододілу визначає деякі суттєві риси її природи:
по-перше, область не має і не може мити великих річок» тому на Головному вододілі лежать лише витоки річкових систем;
по-друге, Львівська область як вододільна мусить бути досить піднятою над рівнем моря. Обчислено, що середня висота області досягає 376 м над рівнем моря, тобто вона вдвоє більша від середньої висоти України в цілому (175 м над рівнем моря).
Великий вплив на оформлення рельєфу мало поширен ня льодовика з боку Скандинавії, він займав значну час типу території області Південний кордон зледеніння про ходив по лінії Хирів—Рудки—Городок—Івано-Франкове — Жовква—Сокаль. Із зледенінням пов'язане виникнення ряду озер (Городоцьке, Любінське, Івано-Франкове, Добростянське та ін.), а також утворення відкладів у вигляді валунів, гравію, піску. Південніше від лінії поширення льодовика четвертинні відклади представлені пісками, глинами, лесом. Вершини Карпат у цей час вкрились льодом, який сповзав у долини, виносячи масу каміння.
Головний європейський вододіл, а також різноманітність геологічної будови Львівської області зумовлюють значне розчленування її поверхні на цілу низку природних областей і районів.
Волино-Подільська височина поділяється на три під області: Волинська височина, Внутрішня рівнина Верхнього Бугу і Стиру і подільська височина. У межах Львівщини міститься південно-західна частина Волинської височини, яка відома під назвою Сокальського пасма.
У межах під області Внутрішньої рівнини Верхнього Бугу і Стиру основою рельєфу є верхньокрейдяні відклади (мергелі), покриті зандровоалювіальними осадам. Лише в районі Батятицьких останців збереглися неогенові пісковики, що свідчать про наявність у минулому третинного покриву на цій території. Знищення його відбулося протягом тривалого періоду континентальної динодації у післянижньосарматський час.
У під області розрізняють декілька геоморфологічних районів:
Зандрово-алювіальна рівнина Рати. Широкі долини Рати і Солокії (притоки Бугу) заповнені піщаними товщами, під якими залягає сенатський водотривкий мергель. У пісках трапляється валупчики порід північного походження, відкладені талими водами, що випливали від кра льодовика, який покривав прилеглі висоти Розточчя, західну частину Сокальського пасма. Ці ж льодовикові води розширили долини Рати і Солокії. Новіші дані свідчать про окський (краківський) вік зледеніння.
Буго-Стирська межирічна хвиляста рівнина. Являє собою частину Головного європейського вододілу, де верхньокрейдова поверхня дещо підвищена і часто відслонена. На північ від Радехова висоти досягають 276 м. переважний тип рельєфу – денудаційний.
Бродівська зандрова рівнина. Поверхня являє собою плоску, піщану, заболочену в долинах рік місцевість. Поширені також ділянки, що складаються з глинистих і глинисто-вапнякових порід. В околицях м. Броди розвинені піщано-гобристі форми, закріплені лісовою рослинністю.
Грядове Побужжя. Складається з 6 гряд, які простягаються від Розточчя і Львівського плато в східно-південносхідному напрямку до долини Західного Бугу. З півночі на південь йдуть Смереківська, Куликівська (або Дорошівська) з Яричівським валом, Грядецька, Малехівська (або Дублянська), Винниківська і Дмитровицька (або Чижиківська) гряди. Вони поділені широкими (1-3 км) плоскими, частково заболоченими долинами з невеликими річечками, що аж ніяк не відповідають ширині долин.
В основі гряд залягають верхньокрейдові породи, підняття поверхні яких хоч і, не всюди, збігається з підняттям гряд. На крейдових мергелях лежать піщано-мулисті відклади і суглинки (місцями потужність їх перевищує 10 м).
Помітна невідповідність сучасних русел потоків і широких міжурядових долин вказує на інтенсивний розмив у минулому. Над крейдові четвертинні суглинки також свідчать про акумулятивні процеси, які відбувалися перед стадією ерозії.
Горбисте пасмо Розточчя - крайній північно-західний відрог подільської височини. Вузьку горбисте пасмо (15-20 км шириною) починається на північ від Білогорсько-Мальчицькою прохідної долини і в північно-західному напрямі виходить за межі України. Згадана долина відокремлює Розточчя від Львівського плато і з’єднує львівську улоговину та долину Полтви з широтним відрізком р. Верещиці.
З Розточчя стікають води в басейн Західного Бугу, Дніста і Сану. Пасмо є ареною боротьби за вододіл між ріками названих басейнів і в його межах можна спостерігати сліди річкових перехватів.
Ерозійний (скульптурний) рельєф Розточчя складаються з горбистих пасм і горбів. Абсолютні висоти окремих горбів дорівнюють 380-390 м. Найбільші висоти досягають 395 м. (Гострий горб біля Івано-Франківського ставу). Обриси пасм і горбів закруглені. Відносні висоти їх над дном долин досягають 50м. Ріки, що розчленовують Розточчя, звичайно широкі, заболочені, місцями мають улоговинні розширення, які використовуються для ставків (Івано-Франківський став у долині Верещиці та ін..). Є також прохідні долини, що служили шляхами стоку льодовикових вод. У районі с. Мале Голоско є невелика піщана ділянка, відома під назвою Львівська Сахара.
На ділянках більш крутих схилів часто трапляється яркова сітка, особливо на південно-східному краї Розточчя, де ерозія розвивається у листовидних суглинках і захоплює тортонськи породи. Глибоко врізані яри, що досягають крейдових відкладів, є в околицях села Малі Грибовичі.
Південно-західний схил Розточчя більш прямолінійний (Кам’яноброд-Немирів) і мають східчастий характер. При цьому нижчі уступи у утворюють відроги на межиріччях верхів’їв Любачівки, Шкла і Вишні. Абсолютні висоти опускаються нижче 300 м. Місцевість має злегка хвилястий характер, являючи собою перехід до акумулятивної Надсанської рівнини.
Північно-Східний схил Розточчя більш звивистий. Тут розташовані ерозійні останці: Куртумівська гора (на Захід від Високого замку), Чорна гора (в районі Малих Грибовичів) з досить високим рівнем залягання крейдових відкладів (до 340 м), над якими відслонюються піски і літотамнієві вапняки тортону. У районі Несторова Розашований ерозійний останець – г. Гарай (368 м).
Рельєф Розточчя успадкував підняття верхньокрейдової поверхні, а південно-західні схили його зазнали впливів флексур і скидів на межі з Передкарпатським прогином. Загальне підняття збігається з глибиною давньопалеозойською антиклінальною структурою.
Львівське плато. Південна межа проходить вздовж лінії Милошевичі – Порошпа – Кугаїв – Вовків – Товшів – Черепин і далі до східного схилу плато в напрямку на Водники. У цілому Львівське плато має пластовий (структурний) тип рельєфу, який дещо порушують давні плоскодонні балки (лощини). Структурний характер рельєфу зумовлений горизонтальним заляганням неогенових пісків і вапняків, які відслонюються на схилах плато, особливо в районі Львівської улоговини. Невеликими долинами рік Щирця з Сокільником, Зубри та Давидівки плато слабо розчленоване на окремі ділянки.
Четвертинний покрив складений переважно водно-льодовиковими суглинками, які в верхній частині стали лесовидними.
Відрог плато в районі Львова включає декілька ерозійних останців. Гора-парк Високий Замок увінчана штучно насипаним конусоподібним горбом (36 м). Високий Замок має дві яскраво виражені структурні тераси, поверхня яких бронюється пластами твердих літотамнієвих вапняків тортону. Східніше розташована Піскова гора (або гора Льва), у підніжжі якої відслонені верхньосенонські мергелі, а вище піски, пісковики і літотамнієві вапняки тортону. На схилах її чітко виражені три структурні тераси. Наступна за нею Вовча гора, а далі на схід простягається плоско верха ділянка Львівського плато - Лиса гора, яка також має яскраво виражені терасові схили, що круто обриваються у бік широкої долини Полтви і більш полого – на південь у напрямі Львівської улоговини. Досить характерні також мікротераси на схилах, що виникли в пісках з глинястими прошарками. Схили відрогу Львівського плато порізані ярами, які розподіляють на згадані Останцеві гірки.
На південному сході біля с. Лисиничі, відрог замикається лісистою Чортівською скелею, увінчаною оригінальними формами звітрювання верхньотортонських пісковиків у вигляді струнких веже подібних скель. Плосковерхий ерозійний останець Цитадель височить також посередині Львівської улоговини. На захід від Високого Замку видно Кортумівську гору, яка відокремлена від останнього долиною Полтви. Кортумівську гору відносять до Розточчя.
Верхній структурно-морфологічний рівень (рівень вершин) Кортумівської гори, Високого Замку, Піскової гори, Чортівської скелі та інші відповідає горизонтам літотамнієвих вапняків і пісковиків, нижній рівень – структурним терасам, зумовленим стійким літотамнієвим горизонтом. Виположування схилів здійснюється на контакті верхньо-крейдових мергелів і Тортонських пісковиків.
У районі Винники-Водники можна простежити морфологію схилу Львівського плато. Відносні висоти тут перевищують 100-250 м. Лінію Шоломия-Артурівка-Водники на схилі плато відслонюється літотамнієвий вапняк, увінчаний лесовим обривом.
V. Поверхневі та підземні води
Поверхневі води. Львівська область багата ріками, яких нараховується понад 8950. Крім того навесні під час танення снігу та влітку під час тривалих дощів утворюється тисячі тимчасово діючих потоків. Загальна протяжність рік області становить 16343 км. Розподіл рік по басейнах нерівномірний. Найбільше рік належить до басейнів Дністра (5738), Західного Бугу (3213) і незначна частина – до басейнів Сяну І Прип’яті. Оскільки наша область розташована в межах Головного європейського вододілу, то в ній переважають дрібні ріки – витоки основних річок Дністра і Західного Бугу.
Із загальної кількості річок 8756, тобто 97%, мають протяжність до 10 км, 176-10-50 км, 16-50-100 км, 3 – понад 100 км (Дністер, Стрий, Західний Буг).
Середня густота річкової сітки в басейні Західного Бугу становить 0,35 км/км2 , у басейні Дністра – 0,7 км/км2 (Передкарпаття) до 1,5 км/км2 (Карпати).
Розподіл стоку протягом року нерівномірний і залежить від розподілу опадів у басейнах річок, температури повітря, а також діяльності людей. Більша частина річного стоку (60-70%) припадає на літньо-осінній період (травень-листопад), а 40-30% - на зиму і весну. У деяких ріках стік кожного сезону становить менше 50%. Найбільш водоносним є Дністер, середньомісячна витрата води якого дорівнює 124 м/сек.
Ріки рівнинного типу мають переважно дощове живлення, яке становить 50% загальної кількості, 37% припадає на снігове і 13% - на підземне. Для гірських річок снігове живлення є переважним і становить 50%, дощове 44%, тільки 6% припадає на підземне.
На всіх ріках Львівської області спостерігається три підняття рівнів води: весняна повінь, внаслідок танення снігу (березень-квітень); літні паводки від випадання тривалих і сильних дощів (червень-серпень); зимові підняття рівня води внаслідок тривалих і інтенсивних відлиг (грудень-лютий).
Льодовий покрив рік області нестійкий, а в окремі роки вони зовсім не замерзають, що зумовлене нестійким термічним режимом у зимовий період. Процес льодоутворення починається у кінці листопада - на початку грудня, а льодовий покрив установлюється в другій половині грудня – на початку січня. Найбільш рання дата замерзання ріки в області буда відзначена на р. Опір (5 листопада 1941р.) і найпізніша на р. Стир – 8 березня 1952 року. Бувають зими, коли ріки по декілька разів то замерзають, то скресають, це спричиняється тривалими відлигами. Тривалість водо ставу на ріках рівнинного типу – 2-2,5, на гірських – 3-3,5 місяці.
Весняний льодохід триває 2-5 днів. Найшвидше скресають малі ріки. Після цього підняття води відбувається дуже інтенсивно і може досягати 3-5 м за добу. У другій декаді березня ріки повністю звільняються від льоду. Рівнинні ріки розливаються від 0,5 до 2-3 км, а глибина затоплення становить 0,5-1,5 км.
Літні паводки інколи за величиною більші за величиною від весняної повені. Найбільше їх у Карпатах, де в середньому за рік спостерігається 10-15 паводків. Середня тривалість паводкового режиму 12 днів.
Озера і ставки. Крім рік, у Львівській області є озера, ставки, водосховища. Річкові долини мають широкі заплави і озеро видні розширення, які перетворюються у великі ставки, як, наприклад, Рава-Руський став на р. Раті, Краковецький, Яворівський стави на р. Шкло, Городоцький, Комарівський стави на р. Верещиці.
Із загальної кількості озер та ставків переважають руслові ставки таз дамбами, яких в області в державному користування налічується понад 350. Найбільше їх у долині р. Верещиці. Тут налічується понад 84 ставки загальною площею 1300 га. У пониззях рік Стрия та Свічі є до 120 ставків загальною площею 936 га. Багато ставків є у долині річки Луг.
У Львівській області є також карстові озера, розташовані, розташовані на західних схилах Розточчя та у Львівському Опіллі. Серед них виділяється озеро Сива Вода біля р. Шкло, яке відоме тим, що вода його насичена сірководнем і має постійну температуру близько 120 протягом року.
Підземні води. У львівській області відомі такі типи підземних вод: прісні, мінералізовані, термальні, мінеральні. У їх поширенні спостерігається певна закономірність, яка зумовлена, в першу чергу, геологічною будовою. Не менш важливу роль відіграє геохімічна обстановка, в якій формується той чи інший ти вод.
Прісні води приурочені до четвертинних відкладів та корінних порід і є основним джерелом водопостачання як сільських, так і міських населених пунктів.
VI. Висновок
Під час геолого-геоморфологічної практики в околицях м. Львова ми ознайомилися з різними видами рельєфу.
Наш 1-ий маршрут проходив від гори Піскової через парк Знесіння до закинутого кар’єру в селі Кривчиці. В улоговині біля скульптурної фабрики ми відібрали 1-ий зразок – літотамнієвий вапняк. На жаль, ми не могли спостерігати залягання літотамнієвого горизонту, який бронює поверхню тераси, через сильну задернованість схилів. Далі, у закинутому кар’єрі с. Кривчиці, знайшли кварцовий пісковик та суглинок.
2-ий маршрут проходить від Медової печери до Винниківського озера і далі до Чортових скель. Біля Медової печери ми вибрали зразок хемогенно-органогенного вапняку. В ході маршруту ми спостерігали «п’яний ліс», який виник в результаті постійних переміщень ґрунтових мас на схилі за період росту дерев. Неподалік біля виходів джерела відібрали мергелі крейдового віку.
Маршрут №3 проходить в околицях сел. Щирець. На дні та стінках діючого кар’єру ми відібрали зразки ангідриту, гіпсу кристалічного та гіпсу волокнистого, який заповнює тріщину у гіпсоангідритах.
Наша бригада складається з 9 чоловік. Бригадир – Грига Аліна. Відбирали зразки: Бережанська Анна, Дикий Євген, Гузюк Марія. Збирали інформацію для звіту: Гембусь Оля, Польовий Роман, Гуніна Алла, Гураєвська Таня, Грига Аліна. Готували звіт Іщенко Іван, Грига Аліна, Гуніна Алла, Гураєвська Таня.
Отже, під час геолого-геоморфологічної практики ми ознайомилися з різними формами рельєфу на околицях Львова, та за самим містом, відібрали зразки гірських порід під час всіх маршрутів на точках спостереження та на основі отриманих знань склали звіт.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора