Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Нормативна література
Предмет:
Інженерне обладнання
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ
Інженерне обладнання будинків і споруд
ЕЛЕКТРИЧНА КАБЕЛЬНА
СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ
ДБН В.2.5-24-2003
Київ
2004
РОЗРОБЛЕНІ:
ІНСТИТУТОМ „КИЇВПРОМЕЛЕКТРОПРОЕКТ”
(Божко В. М,, канд. техн. наук; Громадський Ю. С.)
НАУКОВО-ВИРОБНИЧИМ ПІДПРИЄМСТВОМ „ЕЛЕТЕР”
(Розинський Д. Й.-загальний керівник теми;
Пирков В. В., канд. техн. наук)
ІНСТИТУТОМ ТЕХНІЧНОЇ ТЕПЛОФІЗИКИ НАН УКРАЇНИ
(Долінський А. А., доктор техн. наук, академік НАНУ;
Круковський П. Г., доктор техн. наук;
Тимченко М. П., канд. техн. наук)
ІНСТИТУТОМ КИЇВЗНДІЕП
(Шевельов В. Б., канд. техн. наук;
Черних Л. Ф., канд. техн. наук)
ВНЕСЕНІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІ
ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ:
УПРАВЛІННЯМ АРХІТЕКТУРНО-КОНСТРУКТИВНИХ
ТА ІНЖЕНЕРНИХ СИСТЕМ БУДИНКІВ І СПОРУД ЖИТЛОВО-ЦИВІЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖБУДУ УКРАЇНИ
(Авдієнко О. П., арх.;
Шестак В. П., інж.)
ЗАТВЕРДЖЕНІ:
Наказами Державного комітету України з будівництва та архітектури від 8 вересня 2003 р. № 153,
від 30 грудня 2003 р. № 228
і введені в дію з 1 червня 2004 р.
ВВЕДЕНІ ВПЕРШЕ
ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ
ЕЛЕКТРИЧНА КАБЕЛЬНА
СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ
ДБН В.2.5-24-2003
Введені вперше
1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Вимоги цих державних будівельних норм є обов'язковими для всіх підприємств, організацій та фізичних осіб на території України незалежно від форм власності та відомчої належності.
Ці Норми поширюються на проектування та монтаж електричних кабельних систем опалення (далі - ЕКСО) з номінальною напругою до 1000 В, нагрівальні елементи яких укладаються без посередньо в будівельні конструкції як при новому будівництві, так і реконструкції приміщень, будинків і споруд наступного призначення:
житлових, зазначених у СНіП 2.08.01 та ДБН-79;
адміністративних та побутових, зазначених у СНіП 2.09.04;
громадських, що перелічені у додатку А ДБН В.2.2-9;
навчальних та дитячих дошкільних закладів, зазначених у ДБН В.2.2-3 і ДБН В.2.2-4;
закладів охорони здоров'я, зазначених у ДБН В.2.2-10;
культурних і культурно-видовищних закладів;
агропромислових комплексів, у тому числі тваринницьких підприємств, теплиць і парників, зазначених відповідно у ДБН В.2.2-1 і ДБН В.2.2-2;
промислових підприємств.
Ці Норми не поширюються на наступні приміщення:
вибухонебезпечні;
з хімічно активним середовищем;
де ведуться роботи з джерелами іонізуючих випромінювань та радіоактивними речовинами, або останні зберігаються.
Ці Норми також не поширюються на проектування та монтаж ЕКСО, які застосовуються для опалення пересувних установок; трубопроводів і резервуарів; систем протиобліднення відкритих поверхонь: сходів, шляхів, дахів будинків тощо.
Для визначення обов'язковості виконання вимог цих Норм використовуються слова "повинно", "слід". Слова "як правило" означають, що дана вимога є переважаючою, а відступ від неї повинен бути обгрунтованим. Слово "рекомендується" означає, що дане рішення є одним із кращих, але не обов'язковим для виконання. Слово "допускається" означає, що дане рішення застосовується як виняток, наприклад, внаслідок обмеженої можливості застосування інших рішень.
Перелік нормативних документів, на які є посилання в цих Нормах, та визначення основних термінів наведено відповідно в додатках А і Б.
1.1 ЕКСО - різновид систем розподіленого елоктроопалення, в яких електрична енергія пере творюється на теплову в спеціальному нагрівальному кабелі, вбудованому у будівельну конструк цію, і призначена для забезпечення заданої температури повітря в приміщенні і / або на визначеній поверхні конструкції (далі - температура).
ЕКСО поділяються на ЕКСО прямої дії (далі - ЕКСО ПД) та ЕКСО з теплоакумуляцією (далі -ЕКСО ТА).
1.2 ЕКСО ПД або ЕКСО "повне опалення" (далі - ЕКСО ПО), або ЕКСО "тепла підлога" (далі - ЕКСО ТП) - різновид ЕКСО, нагрівальний кабель якої вбудований у будівельну конструкцію малої теплоємності.
ЕКСО ПД може використовуватись як основна для повного опалення приміщень, так і додат кова у складі інших основних систем опалення (водяної, парової, повітряної тощо).
Установчу потужність ЕКСО ПД, що використовується як додаткова система опалення, виби рають, як правило, до 50 % від розрахункових тепловтрат приміщення.
ЕКСО ТП слід використовувати як додаткову для забезпечення комфортної температури під логи.
1.3 ЕКСО ТА - різновид ЕКСО періодичної дії, нагрівальний кабель якої вбудований у будівель ну конструкцію великої теплоємності. Властивості і конструктивні параметри її вибрані так, щоб забезпечити безперервну протягом доби нормативну віддачу теплоти при споживанні електричної енергії в інтервалі нічного мінімуму добового циклу навантаження електричної мережі.
1.4 До складу ЕКСО ТА, як правило, входять електричні прилади-догрівачі теплоти з малою теплоємністю.
Установчу потужність догрівачів слід вибирати не менше 25 % і не більше 50 % від розрахун кових тепловтрат приміщення. При цьому живлення електроенергією приладів-догрівачів здійс нюють, як правило, за вільним графіком.
1.5 Нагрівальні кабелі ЕКСО, як правило, укладають у підлогу приміщення; допускається укладання нагрівальних кабелів у стінах або стелі.
1.6 При проектуванні і монтажі ЕКСО, крім положень цих Норм, слід також керуватись вимо гами інших нормативних документів, чинних в Україні.
Замовник у завданні на проектування може пред'явити додаткові технічні вимоги, які не су перечать цим Нормам та чинній нормативній документації.
1.7 У приміщеннях з використанням ЕКСО рівень теплозахисту будинків та споруд повинен бути не менше ніж зазначений у відповідних нормативних документах України.
1.8 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації ЕКСО повинні відповідати вимогам ДБН А.2.2-3.
1.9 Проектна документація ЕКСО повинна містити:
пояснювальну записку;
електричні схеми підключення ЕКСО до живильної електромережі і схеми автоматичного керування;
креслення (плани, розрізи тощо) з розміщенням елементів ЕКСО;
розрахунки (теплотехнічні та електричні) для вибору елементів ЕКСО і живильної електро мережі, а також техніко-економічні обгрунтування (за необхідності);
специфікації обладнання та матеріалів;
кошторис.
Примітка. Розрахунки та техніко-економічні обгрунтування повинні зберігатись у проектній організації і надаватись замовнику за вимогою.
1.10 При передачі ЕКСО в користування замовнику організація, яка виконувала монтажні роботи, повинна надати йому експлуатаційну документацію, що містить такі дані:
склад ЕКСО, принципи її дії та основні параметри;
плани розташування нагрівальних кабелів, кабельних муфт і датчиків температури в при міщеннях із зазначенням глибини укладання елементів ЕКСО;
електричні схеми живлення і підключення пристроїв керування;
обмеження, які стосуються розташування меблів та додаткового покриття підлог, наприклад, килимів;
особливості, які враховувались під час укладання нагрівальних секцій, наприклад, зазначення місць для можливого розташування проникаючих кріпильних засобів;
технічні паспорти елементів ЕКСО, включаючи пристрої керування та захисту;
докладні вказівки з експлуатації і забезпечення безпеки під час експлуатації;
акти випробувань;
гарантійні зобов'язання.
1.11 ЕКСО ТА слід проектувати з урахуванням вимог ДСТУ 2339.
2 ОСОБЛИВОСТІ ТЕПЛОВОГО РЕЖИМУ ПРИМІЩЕНЬ З ЕКСО
2.1 Для приміщень з ЕКСО дійсні вимоги до параметрів мікроклімату відповідно до норм, зазначених у ГОСТ 12.1.005, СНІП 2.04.05, ДСН 3.3.6.042, ДСНіП 239 з урахуванням цих Норм.
2.2 Для приміщень з ЕКСО у холодний період року та в перехідних умовах середньо-добову температуру внутрішнього повітря допускається приймати меншою від норм, зазначених у нор мативних документах на проектування будинків і споруд, але не нижче ніж на 3 °С при відпо відному збільшенні температури внутрішніх поверхонь огороджуваль-них конструкцій приміщень за рахунок дії ЕКСО.
2.3 3 урахуванням 2.2 середньодобову температуру внутрішнього повітря приміщень tv з ЕКСО ТА рекомендується приймати не менше 15,5 °С для житлових приміщень; розрахункову температуру внутрішнього повітря приміщень іншого призначення - з урахуванням технології відповідного виробництва.
2.4 За розрахунковий період ЕКСО ТА амплітуда коливань Аш температури внутрішнього повітря tv 'повинна знаходитись в діапазоні плюс-мінус 2,5 °С.
2.5 У житлових приміщеннях з ЕКСО середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги tv в приміщеннях з постійним перебуванням людей слід приймати не більше 28 °С (в приміщеннях з паркетним лицьовим покриттям підлоги - не більше 26 °С).
2.6 В зонах найбільшого охолодження приміщення середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги слід приймати не більше 35 °С.
2.7 У приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги слід приймати за СНІП 2.04.05.
2.8 За розрахунковий період ЕКСО ТА допустима надмірна температура на поверхні гріючої підлоги за добу τvΔ відносно температур, зазначених у 2.5, 2.6, визначається параметром Тd в градусо-годинах за співвідношенням
Тd=( τvΔ - τv)∙d Δ /2 ≤ 40 C∙ч, (2.1)
де d Δ - тривалість дії надмірної температури, год.
2.9 Середньодобову температуру внутрішніх поверхонь гріючих стін та стелі слід приймати за СНіП 2.04.05.
2.10 Максимальні значення інтенсивності теплового опромінення людини в приміщеннях з ЕКСО ТА не повинні перевищувати нормованих значень за ДСН 3.3.6.042.
З ВИБІР ПАРАМЕТРІВ ЕКСО ПД
3.1 Параметрами ЕКСО ПД, які підлягають вибору на стадії проектування, є:
розрахункова теплова потужність нагрівальних секцій Qreqht ;
розрахункова електрична потужність системи Р reqht;
крок укладання нагрівального кабелю S reqht .
3.2 Розрахункові тепловтрати приміщення Qvht, слід визначати за СНіП ІІ-3 та СНіП 2.04.05.
3.3 Загальні опори теплопередачі шарів огороджувальної будівельної конструкції приміщення, що розташовані відповідно між нагрівальними секціями і внутрішнім повітрям приміщення Rsi, та між нагрівальними секціями і навколишнім середовищем зовні опалюваного приміщення (повітря суміжного приміщення, грунт тощо) Rse, слід визначати згідно зі СНіП ІІ-3 та СНіП 2.04.05.
Примітка. Допускається не враховувати віддачу теплоти крізь торцеві поверхні гріючих ого роджувальних конструкцій, які межують з іншими огороджувальними конструкціями.
3.4 Розрахункову теплову потужність нагрівальних секцій Qreqht 4, Вт, визначають за формулою
Qreqht= Qvht∙( Rsi+ Rse)/ Rse (3.1)
3.5 Розрахункову електричну потужність нагрівальних секцій Preqht, Вт, визначають за фор мулою
Preqht =kz∙ Qreqht (3.2)
де kz = 1,3 - коефіцієнт запасу, який враховує можливість перевищення фактичних втрат теплоти у приміщенні порівняно з розрахунковими; можливість зниження фактичної напруги в елек тричній мережі в порівнянні з номінальною; необхідність швидкого прогрівання підлоги при низьких зовнішніх температурах.
3.6 Для укладання слід використовувати нагрівальні секції певної номінальної потужності та довжини, які постачає підприємство-виробник, з електричною потужністю, найближчою до біль шого розрахункового значення за формулою (3.2).
Довжина нагрівального кабелю Lk, м, визначається за формулою
Lk = Preqht I Рn , (3.3)
де Рп - номінальна потужність нагрівального кабелю на 1 м, Вт/м, за даними підприємства-виробника.
3.7 Крок укладання (в осях) нагрівального кабелю Sht, см
Sht=100∙Fht / Lk (3.4)
де Fht - площа гріючої підлоги, м .
3.8 Розрахунковий крок укладання нагрівального кабелю повинен забезпечити умову
Кr ≥ Кrd , (3.5)
де Кr - визначена кратність радіуса внутрішньої кривої вигину нагрівального кабелю до його зовнішнього діаметра;
Кrd - допустима кратність радіуса зовнішньої кривої вигину нагрівального кабелю до його зовнішнього діаметра за даними підприємства-виробника. За відсутності даних слід приймати не менше 5-6 зовнішніх діаметрів кабелю.
4 ВИБІР ПАРАМЕТРІВ ЕКСО ТА
4.1 Теплотехнічний розрахунок приміщень, будинків і споруд з ЕКСО ТА слід здійснювати відповідно до СНіП ІІ-3, СНіП 2.04.05 та цих Норм.
4.2 Вихідними даними для вибору параметрів ЕКСО ТА є:
розрахункові температури зовнішнього повітря за СНІП 2.01.01;
санітарно-гігієнічні умови, зазначені у 2.3-2.8, та контрольні показники питомих потоків теплоти, зазначені у додатку 25 до СНІП 2.04.05;
розрахункові втрати теплоти в приміщенні Qvht;
показники теплостійкості елементів огороджувальних будівельних конструкцій споруд.
4.3 Детальні розрахунки параметрів ЕКСО ТА рекомендується здійснювати за комп'ютерними прикладними пакетами з урахуванням впливу всіх огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та інших архітектурно-планувальних і режимно-експлуатаційних факторів на процес теплообміну в приміщенні.
4.4 Параметри ЕКСО ТА допускається вибирати за спрощеною методикою, яка базується на теорії теплостійкості огороджувальних конструкцій і містить такі розрахунки:
- теплової потужності нагрівальних кабельних секцій, які укладають в акумуляційний шар Qreqhtb;
амплітуди коливання температури повітря в приміщенні Aht;
товщини акумуляційного шару підлоги mb ;
потужності догрівачів Qreqhtc;
- електричної потужності нагрівальних кабельних секцій акумуляційного шару Рreqhtb та догрівачів Рreqhtc.
4.5 Теплову потужність ЕКСО ТА слід визначати після архітектурно-планувального вирішення будинку, споруди та приміщення у такій послідовності.
4.5.1 Показники питомого потоку теплоти qvh будинку слід визначати за розрахунковими теп ловтратами будинку Qvht, віднесеними до 1 м2 загальної площі житлових будинків Fl, або до 1 м2 корисної площі громадських будинків Ff.
4.5.2 Розрахунковий питомий потік теплоти qreqh, Вт/м2 , від ЕКСО ТА слід відносити до 1 м2 площі гріючої підлоги
qreqh = Qvht I Fht (4.1)
4.5.3 Для будинків з ЕКСО ТА значення контрольного показника питомого теплового потоку qhn , Вт/м2, наведеного у додатку 25 до СНіП 2.04.05, слід перераховувати на одиницю площі гріючої підлоги
q*hn = qhn∙Fl,f / Fht (4.2)
4.5.4 Умови неперевищення контрольних показників, зазначених у додатку 25 до СНіП 2.04.05, відносно площі гріючої підлоги
q*hn≥ qreqh (4.3)
4.5.5 Якщо q*hn≥ qreqh, то слід визначити допустимий питомий потік теплоти, Вт/м2 ,
qmaxh=αsi ∙( τv-tv), (4.4)
де αsi - коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огороджувальної будівельної конструкції, Вт/( м2 ∙ 0С).
4.5.6 Якщо qreqh ≤ qmaxh, то середню теплову потужність, Вт, акумуляційного шару ЕКСО ТА слід визначати за формулою
Qreqhtb=kz∙ qreqh∙ Fht (4.5)
4.5.7 Якщо qreqh > qmaxh, то в складі ЕКСО ТА слід передбачати догрівачі. Питомий тепловий потік догрівачів, Вт/м2, слід визначати за формулою
qhc= qreqh - qmaxh (4.6)
4.5.8 Потужність догрівачів, Вт, згідно з контрольними показниками, зазначеними у додатку 25 до СНіП 2.04.05, слід визначати за формулою
Qreqhtc=kz∙ qhc∙ Fhf (4.7)
Незалежно від розрахунків за формулою (4.7) необхідно дотримуватись співвідношення, яке вказане у 1.4:
0,5 Qvht ≥ Qreqhtc ≥0,25 Qvht
4.5.9 Якщо q*hn < qreqh, тобто умова (4.3) не виконується, то слід перейти до іншого архітектур но-планувального вирішення (наприклад, зменшити коефіцієнт скління) або вжити інших енерго зберігаючих заходів (наприклад, зменшити трансмісійні втрати шляхом використання більш доско налої теплоізоляції зовнішніх огороджувальних конструкцій, теплоутилізаторів тощо), які забез печать виконання вимог додатка 25 до СНіП 2.04.05 і повторити розрахунок.
4.6 Розрахункова амплітуда коливань температури внутрішнього повітря приміщення з ЕКСО ТА, °С, повинна відповідати вимогам СНІП ІІ-З та 2.4 цих Норм
Areqint=(0,7∙M∙ Qreqhtb)/(∑Fi ∙B i), (4.8)
де М - коефіцієнт нерівномірності віддачі теплоти гріючою підлогою, який слід визначати за кривими М=f(mb,kb) на рисунку 4.1, при прийнятих значеннях товщини підлоги ть і коефіцієнта циклічності kb=Zbl Tb;
Zb - період накопичення теплоти в акумуляційному шарі (тривалість зарядження), год;
Ть - період циклічного виділення теплоти, який визначається відрізком часу між двома послі довно повторюваними включеннями нагрівального кабелю до електричної мережі, год;
Qreqhtb - визначають за формулою (4.5);
Fi - площа і-Ї огороджувальної будівельної конструкції, яку визначають за внутрішніми роз мірами приміщення, м2;
Ві - коефіцієнт теплопоглинання поверхні і-ї огороджувальної будівельної конструкції, який визначають за формулою, наведеною у СНіП ІІ-З.
Примітка. При розрахунках за формулою (4.8) нумерацію шарів огороджувальної будівельної конструкції слід приймати у напрямку від внутрішньої до зовнішньої поверхні цієї конструкції.
Коэффициент
/
неравномерности М
Толщина аккумуляционного слоя пола mb, м
Рисунок 4.1. Залежність коефіцієнта нерівномірності М від товщини акумуляційного шару підлоги mb для різних коефіцієнтів циклічності kb
4.7 Для визначення коефіцієнтів теплозасвоєїшя поверхні окремих шарів огороджувальної будівельної конструкції слід попередньо обчислити теплову інерцію D кожного шару за формулою, що наведена у СНіП ІІ-З,
D = R1s1+R2s2+...+Rnsn, (4.9)
де s1 , s2, ..., si, ..., sn - коефіцієнти теплозасвоєїшя матеріалу окремих шарів, Вт/( м2 ∙ 0С), які приймають за додатком 3* до СНіП ІІ-3;
R1 , R2,..., Ri,..., Rn -термічні опори окремих шарів огороджувальних будівельних конструкцій, (м2 ∙ 0С)/Вт, які обчислюють за формулою
Ri=δi / λi , (4.10)
де δi - товщина і-го шару, м;
δi - коефіцієнт теплопровідності матеріалу і-го шару, Вт/( м2 ∙ 0С), який приймають за додатком 3* до СНіП ІІ-3.
Примітка. У будинках і спорудах, де використовуються ЕКСО ТА, внутрішні перегородки при міщень рекомендується виконувати з цегли або іншого матеріалу з великим коефіцієнтом теплозасвоєння.
4.8 Коефіцієнти теплозасвоєння внутрішньої поверхні огороджувальної будівельної конст рукції Yini, Вт/( м2 ∙ 0С),, слід визначати покроково.
4.8.1 Якщо перший (внутрішній) шар огороджувальної будівельної конструкції має теплову інерцію D >1, то
Yini=s1 (4.11)
4.8.2 Якщо D1+D2+...+Dn-1 <1 , але D1+D2+...+Dn >1, то коефіцієнт Yini слід визначати послі довно з розрахунками коефіцієнтів теплозасвоєння внутрішньої поверхні шарів огороджувальної будівельної конструкції, починаючи з (л-І)-го шару до першого, такими кроками:
- для (n-1)-го шару - за формулою
Yn-1 = (R n-1 ∙s2n-1+ sn) / (1+ R n-1 ∙sn); (4.12)
- для і-го шару (i = n -2, n -3, ..., 1) - за формулою
Yi = (R i ∙s2i+ Yi+1) / (1+ R i ∙ Yi+1); (4.13)
Коефіцієнт Yini приймають рівним коефіцієнту теплозасвоєння поверхні і-го шару Yi.
4.8.3 Якщо для огороджувальної будівельної конструкції, що складається з n шарів, D1+D2+...+Dn-1 <1, то коефіцієнт Yini слід визначати послідовно з розрахунком коефіцієнтів Yn, Yn-1 ,..., Yi:- для n-го шару - за формулою
Yn=( R n ∙s2n+αse) / (1+ R n ∙ αse) (4.14)
- для i-го шару (i = n-2, n -3,..., 1) - за формулою (4.13).
У співвідношеннях (4.11) - (4.14) позначається:
D1,D2,..., Dn - теплова інерція відповідно 1-го, 2-го, ..., n-го шарів будівельної конструкції, яку визначають за формулою (4.9);
Ri,..., Rn-1 ,Rn,- термічні опори, (м2 ∙ 0С)/Вт, відповідно i-го,..., (n-1)-го і n -го шарів будівельної конструкції, які визначають за формулою (4.10);
s1 , ..., si, ..., sn, sn-1 - коефіцієнти теплозасвоєння матеріалів i-го,..., (n-1)-го і n -го шарів будівельної конструкції, Вт/( м2 ∙ 0С), які визначають за додатком 3* до СНіП ІІ-3;
Yn+1 - коефіцієнт теплозасвоєння внутрішньої поверхні (і+1)-го шару будівельної конструкції Вт/( м2 ∙ 0С);
αse - коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні будівельної конструкції, Вт/( м2 ∙ 0С), який визначають за таблицею 6* СНіП ІІ-3.
Примітка. Коефіцієнт теплозасвоєння повітряного шару приймають рівним нулю (s = 0). Шари огороджувальної будівельної конструкції, які розміщені між повітряним шаром, що вентилюється зовнішнім повітрям і зовнішньою поверхнею огороджувальної будівельної конструкції, як правило, не враховують.
4.8.4 Для внутрішніх огороджувальних будівельних конструкцій значення Yini визначають так, як і для зовнішніх, але приймають, що в середині огороджувальної конструкції s = 0; для неси метричних огороджувальних конструкцій їх середину слід визначати на половині величини ∑D всієї огороджувальної конструкції.
4.9 Якщо Areqht ≤Aht, то приміщення з ЕКСО ТА, у якому акумуляційний шар підлоги має тов щину mb і теплову потужність Qreqhtb, відповідає 2.3 і 2.4.
4.10 Якщо Areqht > Aht, то слід змінити одне або декілька прийнятих технічних рішень, а саме:
підвищити теплову потужність нагрівальних кабельних секцій, які укладають в акумуля ційний шар підлоги (до 150 Вт/м );
збільшити товщину акумуляційного шару підлоги;
підвищити теплову потужність догрівачів.
4.11 За необхідності застосування догрівачів у приміщенні з ЕКСО ТА, як правило, приймають одне із таких технічних рішень:
встановлюють електричні конвектори;
влаштовують окрему нагрівальну секцію з підвищеним питомим потоком теплоти (до 200 Вт/м ) в зоні найбільшого охолодження приміщення; на ділянках зони найбільшого охолодження не слід розташовувати нагрівальні кабелі акумуляційного шару;
влаштовують в приміщенні "теплу підлогу" (як додаткову до ЕКСО ТА).
4.12 Житлові, дитячі та спальні приміщення слід обладнувати догрівачами навіть у тих ви падках, коли за розрахунками вони не потрібні (див. 1.4).
4.13 Електричні параметри ЕКСО ТА визначаються так.
4.13.1 Розрахункову електричну потужність, Вт, кабельних секцій, які укладаються в акуму ляційний шар ЕКСО ТА, визначають за формулою
Preqhtb=24∙ Qreqhtb / zb, (4.15)
де 24 - період віддачі теплоти на опалення приміщення, год.;
zb - період накопичення теплоти в акумуляційному шарі (споживання електроенергії), год.
4.13.2 Розрахункову електричну потужність, Вт, догрівачів визначають за формулою
Preqhtc=24∙ Qreqhtc / zb, (4.16)
де zc - період роботи догрівачів, год.
4.14 Крок укладання секцій нагрівального кабелю слід визначати аналогічно формулі (3.4).
5 ВИБІР НАГРІВАЛЬНИХ КАБЕЛІВ ДЛЯ ПРИМІЩЕНЬ З ЕКСО
5.1 Для ЕКСО, як правило, слід використовувати нагрівальні секції, виготовлені підприємством-виробником.
5.2 В приміщеннях з постійним перебуванням людей у житлових та адміністративних будинках, а також в приміщеннях лікарень, шкіл, садків, ясел-садків (комбінатів), притулків для старих та інвалідів тощо, де використовують ЕКСО, слід застосовувати двожильні екрановані нагрівальні кабелі.
5.3 Для приміщень з можливим підвищенням вологості або пошкодженням підлоги (санвузлів, кухонь, душових, тваринницьких приміщеннь тощо) слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі.
5.4 Для укладання нагрівального кабелю у бетонну чи цементну стяжку підлог слід вико ристовувати кабель з питомою потужністю не більше 20 Вт/м.
5.5 У тонких підлогах із цементною стяжкою завтовшки не більше 20 мм слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі з питомою потужністю не більше 10 Вт/м.
5.6 У приміщеннях з обігріванням дерев'яних підлог на лагах, де нагрівальний кабель укладають у межах повітряного прошарку, слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі з питомою по тужністю не більше 10 Вт/м.
5.7 У приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей або тварин допускається застосування неекранованих нагрівальних кабелів з укладанням безпосередньо на нагрівальний кабель екранувальної сітки із сталевого дроту з розмірами вічок не більше 50 х 50 мм та діаметром дроту не менше 3 мм, яку з'єднують з системою зрівнювання потенціалів (див. 11.19).
6 КОНСТРУКЦІЇ ПІДЛОГ З НАГРІВАЛЬНИМИ КАБЕЛЯМИ
6.1 Для підлог з нагрівальними кабелями допускається застосовувати будь-які типи лицьового покриття.
6.2 Матеріали для лицьового покриття підлоги, крім плитки з натурального каменю, керамічної і т.п., повинні бути погоджені з виробником на придатність їх до застосування для гріючих підлог. Матеріали лицьового покриття підлоги мають відповідати вимогам СНіП 2.03.13.
6.3 Шпаклівки, клеї та розчини, які використовують для підлог, повинні бути погоджені з підприємством-виробником на їх придатність до використання для гріючих підлог з урахуванням стійкості матеріалів до теплових змін у підлозі (повинні витримувати температуру не менше 50 °С).
6.4 Концентрації токсичних речовин, які виділяються матеріалами лицьового покриття під логи, повинні відповідати вимогам СНіП 2.03.13 та ГОСТ 12.1.005.
6.5 Для уникнення безпосереднього контакту нагрівального кабелю з теплоізоляційним мате ріалом між ними, як правило, розташовують вогнестійкий прошарок, наприклад, цементну стяжку завтовшки 2-3 мм, гіпсову плиту завтовшки 3-5 мм, металеву сітку з розміром вічок 20 х 20 мм і діаметром сталевого дроту не менше 1 мм або корозійно стійку алюмінієву фольгу завтовшки 0,3-0,5 мм.
6.6 Для теплоізоляції підлоги з нагрівальними кабелями, окрім зазначеної у 6.5, як правило, застосовують спеціальні види полімерних теплоізоляторів завтовшки не менше 20 мм.
6.7 Для холодних підлог (наприклад, при їх розташуванні на грунті, над проїздом, необігріваним підвалом, балконною плитою тощо) застосування теплоізоляційних матеріалів є обов'язковим.
6.8 У вологих приміщеннях з ЕКСО між теплоізоляцією і основою підлоги слід прокладати гідроізолювальний прошарок відповідно до діючих будівельних норм і правил.
6.9 При укладанні нагрівального кабелю на існуючу дерев'яну підлогу між ними слід розта шовувати вогнестійкий прошарок (див. 6.5).
6.10 Торцеву частину шарів підлоги з ЕКСО по периметру приміщення слід теплоізолювати. Мінімальна товщина теплоізоляції уздовж зовнішніх стін - 30 мм, внутрішніх - 20 мм.
6.11 Слід додержуватись обмежувальних коефіцієнтів теплопередачі багатошарових конст рукцій підлоги, а саме:
для шарів над теплоізоляцією (включаючи текстильні покриття підлоги завтовшки не менше kr0≤2,65Вт/( м2 ∙ 0С);
для шарів під безшовною підлогою (включаючи бетонне перекриття) kr0≤0,8 Вт/( м2 ∙0С).
6.12 Слід додержуватись співвідношення між термічними опорами шарів підлоги над R0 і під Ru теплоізоляційними шарами, а саме:
для міжповерхового перекриття над опалюваним приміщенням Ru ≥ 4,0R0;
для підлоги над неопалюваним приміщенням, а також для підлоги, що межує з плитами фундаментів, які лежать безпосередньо на грунті, Ru ≥ 6,0 R0.
для підлоги, що межує із зовнішнім повітрям (наприклад, над проїздом), Ru ≥ 6,5 R0.
6.13 Несучі перекриття гріючих підлог, що межують з зовнішнім повітрям, слід виконувати з термічним опором не менше ніж 3,0 (м2 ∙ 0С)/Вт.
6.14 Верхня межа теплоізолювального шару, який прилягає до акумуляційного, повинна задо вольняти вимогам термостійкості (витримувати температуру) 85 °С усередині стяжки, 90 °С – нижче стяжки.
7 УКЛАДАННЯ НАГРІВАЛЬНОГО КАБЕЛЮ В БУДІВЕЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ
7.1 До укладання нагрівальної секції в огороджувальні конструкції приміщень слід перевірити відповідність її параметрів, зазначених у супроводжувальній документації підприємства-виробника, та проектній документації.
Зміна довжини нагрівального кабелю в секції, що поставляється підприємством-виробником, забороняється.
7.2 Укладання нагрівальних кабелів в огороджувальні будівельні конструкції рекомендуєтьсявиконувати у вигляді "змійки" з дотриманням паралельності ліній укладання.
7.3 Крок укладання нагрівального кабелю визначається на стадії проектування залежно від площі укладання та довжини секції. Крок укладання кабелю рекомендується виконувати рівно мірно.
7.4 Нагрівальну секцію слід укладати в одному приміщенні в однорідному за теплопровідністю матеріалі.
Кількість нагрівальних секцій, які укладають в одному приміщенні, повинна бути якомога мен шою із можливих варіантів проектних рішень.
Допускається укладання нагрівальної секції у двох суміжних приміщеннях, якщо функції ЕКСО підтверджуються проектними розрахунками.
Переходи нагрівального кабелю під спільною стіною приміщень слід виконувати у захисній шкаралупі з негорючого матеріалу (наприклад, із труби), щільно та рівномірно заповненій мате ріалом для замонолічування решти кабелю (наприклад, цементно-піщаним розчином).
7.5 Нагрівальний кабель слід надійно закріплювати, наприклад, монтажною стрічкою, яку укладають перпендикулярно до нагрівального кабелю на кінцях петель "змійки" і в середині ліній укладання кабелю таким чином, щоб запобігти зміні положення кабелю в процесі монтажу та експлуатації.
7.6 Для запобігання поздовжньому переміщенню нагрівального кабелю внаслідок нагрівання в процесі експлуатації слід укладати його в одному напрямку на довжину не більше 6 м.
7.7 Для встановлення меблів або обладнання без ніжок відстань від нагрівального кабелю до внутрішньої поверхні стін, суміжних з огороджувальною конструкцією, в яку укладають кабель, повинна бути не менше 400 мм.
Не рекомендується укладання нагрівальних кабелів в місцях стін, які закривають килимами або заставляють меблями чи обладнанням.
7.8 Перетинання нагрівальним кабелем температурних швів не допускається.
7.9 Відстань від нагрівального кабелю до металевих конструкцій та електропроводок загаль ного призначення повинна бути не менше 50 мм, до дерев'яних елементів - 30 мм, від розеток і вимикачів на стіні - 200 мм.
7.10 Нагрівальні кабелі не повинні перетинатись з іншими кабелями (проводами). Допускається перетинання нагрівального кабелю, укладеного в підлогу, з силовим кабелем (проводом), якщо останній розташований нижче нагрівального кабелю в трубі і надійно захищений від дії високої температури, наприклад, теплоізоляцією, або має відповідне теплостійке виконання.
7.11 Під дерев'яною підлогою на лагах слід розташовувати нагрівальний кабель у повітряному прошарку над теплоізоляцією. Кабель слід закріплювати до металевої сітки (рабиця або арматурна), розтягнутої між лагами. Кабель не повинен торкатись теплоізоляції та підлоги. Крок укладання кабелю - не більше 300 мм.
Сітку слід встановлювати, забезпечуючи відстань між кабелем та нижньою поверхнею підлоги не менше 30 мм.
Перехід кабелю через лагу та внутрішні стіни слід виконувати через отвір (або пропил) з ізольованою поверхнею негорючим матеріалом (наприклад, алюмінієвою клейкою стрічкою). Пере ходи кабелю у лагах не повинні зменшувати їх несучу спроможність.
7.12 До покриття нагрівального кабелю будівельними матеріалами та конструкціями слід шля хом вимірювань перевірити цілісність металевої оболонки або екрана (якщо вони є), а також визначити величину опору нагрівальних жил кабелю та його ізоляції.
Величина опору нагрівальних жил кабелю не повинна відрізнятись від значення, визначеного підприємством-виробником більше 5 % в сторону зменшення і на 10 % в сторону збільшення.
Опір ізоляції нагрівального кабелю слід вимірювати згідно з ПУЕ мегаомметром напругою 2500 В, а його значення повинно бути не менше 0,5 МОм.
7.13 Вимірювання, зазначені в 7.12, слід виконувати також після покриття нагрівального кабелю будівельними матеріалами і конструкціями, але не раніше строку повного затвердіння будівельних матеріалів, які використовують під час покриття. Цей строк повинен зазначатись в проектній документації.
7.14 Підключення до електричної мережі нагрівальної секції, згорнутої у бухту, не допускається навіть на короткий строк.
7.15 Заливання нагрівального кабелю будівельним розчином рекомендується здійснювати вздовж кабелю, не допускаючи утворення порожнин. Розчин не повинен мати щебеню або інших добавок з гострими краями.
До заливання рекомендується додатково зафіксувати нагрівальний кабель цим же розчином між місцями його закріплення.
7.16 Під час укладання нагрівального кабелю необхідно вжити заходів для запобігання попа данню на поверхню, яка використовується, вологи, бруду та будівельного сміття. Для цього в приміщенні, що має зовнішні стіни, як правило, повинна бути виконана гідроізоляція, завершені штукатурні та облицювальні роботи, установлені вікна і двері, прокладені мережі електроживлення нагрівальних секцій до відгалужувальної коробки тощо.
Безпосередньо перед початком роботи з укладання кабелю поверхня, на яку він укладається, повинна бути очищена від бруду, будівельного сміття, а за наявності виступів, виїмок, ухилів повинна бути вирівняна.
7.17 Забороняється піддавати нагрівальні кабелі механічним навантаженням, які можуть при вести до їх пошкодження.
7.18 Вмикання до електричної мережі укладеного в будівельні матеріали нагрівального кабелю до повного затвердіння цих матеріалів не допускається навіть на короткий строк.
7.19 Не рекомендується укладання нагрівального кабелю при температурі повітря нижче мінус 5 °С.
7.20 Датчик температури підлоги та його з'єднувальний провід слід розташовувати в захисній негорючій гнучкій оболонці, наприклад, у гофрованій трубці, із забезпеченням можливості його зміни.
З'єднувальний провід у захисній оболонці слід прокладати паралельно та рівновіддалено від ліній укладання нагрівального кабелю в місці відкритої петлі, не перетинаючи з нагрівальним кабелем.
Кінець захисної оболонки із розташованим в ній датчиком повинен бути щільно закритим, а інший кінець (відкритий) підведений до місця встановлення терморегулятора або до відгалужувальної коробки.
Діаметр захисної оболонки та її вигини при укладанні повинні забезпечити вільне пересування датчика.
7.21 Місце розташування кінця захисної оболонки із датчиком температури повинно бути зазначене в проектній документації і відповідати рекомендаціям підприємства-виробника ЕКСО. Воно повинно бути в середині площі гріючої підлоги, але не ближче 500 мм до її краю.
7.22 Датчики температури підлоги при товщині стяжки більше 50 мм слід розміщувати якомога ближче до лицьової поверхні підлоги.
8 АВТОМАТИЧНЕ КЕРУВАННЯ ЕКСО
8.1 ЕКСО слід виконувати з автоматичним регулюванням.
8.2 Режими роботи ЕКСО слід забезпечувати дією автоматичних терморегуляторів з датчиками температури повітря в приміщенні та (або) датчиками температури будівельних конструкцій, в які укладають нагрівальні секції.
Якщо потужність ЕКСО перевищує допустиму комутаційну потужність терморегулятора, то для забезпечення комутації кола живлення повинен бути встановлений проміжний апарат, що автоматично керується терморегулятором. Допускається у даному випадку застосовувати декілька секцій з відповідною кількістю терморегуляторів.
8.3 Автоматичне керування роботою ЕКСО ТА слід здійснювати з використанням програмо ваного терморегулятора з датчиком температури зовнішнього повітря та комплектом терморегу ляторів з датчиками температури підлоги. Кількість таких терморегуляторів визначається проектом.
8.4 Пристрої автоматичного керування роботою ЕКСО повинні розташовуватись в місцях, зручних для експлуатації, і не загороджуватись меблями, устаткуванням тощо.
8.5 Навколишнє середовище в місцях розташування пристроїв автоматичного керування ЕКСО повинно відповідати вимогам і рекомендаціям підприємства-виробника.
За неможливості розташування терморегуляторів в опалюваному приміщенні допускається їх встановлення в іншому приміщенні з виносним датчиком.
8.6 У громадських будинках з ЕКСО слід застосовувати терморегулятори із захистом від несанкціонованого доступу до них.
8.7 Для ЕКСО в дерев'яних підлогах з повітряним шаром, у бетонних підлогах з товстим дерев'яним покриттям, у тонких підлогах, підлогах з лінолеумом і ковроліном рекомендується застосовувати терморегулятори з комбінацією датчиків температури повітря і підлоги.
8.8 Кожній секції обігріву підлоги повинен відповідати власний терморегулятор з датчиком температури підлоги. Суміжні допоміжні приміщення з однаковим тепловим режимом допускається об'єднувати в одну регульовану групу, якій відповідає загальний терморегулятор з датчиком тем ператури підлоги в одному з приміщень.
8.9 В зоні найбільшого охолодження приміщення з ЕКСО ТА слід передбачати окремий ре гулятор з датчиком температури підлоги. Останній слід розташовувати у стяжці підлоги на відстані не менше 400 мм від зовнішньої стіни.
8.10 Автоматичне керування догрівачами ЕКСО ТА слід виконувати терморегуляторами з датчиками температури внутрішнього повітря приміщення.
8.11 ЕКСО ТП слід регулювати терморегулятором з датчиком температури підлоги.
9 ЕЛЕКТРОЖИВЛЕННЯ ЕКСО
9.1 Електроживлення ЕКСО, як правило, здійснюють від електричної мережі загального при значення.
Приєднання ЕКСО до живильної електромережі не повинно викликати зниження та асиметрії напруги на затискачах електроприймачів, які не допускаються за ГОСТ 13109.
9.2 ЕКСО за забезпеченням надійності електропостачання слід відносити до II або III категорій згідно з класифікацією ПУЕ. До III категорії, як правило, відносять ЕКСО, які застосовують для комфортного обігріву. Допускається відносити ЕКСО до І категорії за надійністю електропо стачання, якщо вона є єдиним джерелом опалення і припинення електропостачання може привести до значних збитків.
9.3 Електричне навантаження ЕКСО слід якомога рівномірніше розподіляти за фазами жи вильної електричної мережі з урахуванням нерівномірності навантаження фаз цієї мережі, що викли кана іншими електроприймачами.
9.4 Лінії електроживлення нагрівальних секцій, в тому числі відпайки від електромережі, як правило, повинні бути радіальними.
9.5 Захист електричних кіл ЕКСО від надструмів (коротких замикань, перевантажень) повинен відповідати вимогам ГОСТ 30331.5, ГОСТ 30331.9 та ПУЕ.
9.6 Не слід використовувати у колі електроживлення нагрівальної секції рознімних контактів, у тому числі штепсельних розеток.
9.7 Для електроживлення нагрівальних секцій рекомендується використовувати шафи живлення з комутаційною апаратурою та пристроями захисту, які призначені тільки для ЕКСО. У шафі живлення допускається також встановлювати апарати автоматичного керування ЕКСО.
9.8 Приєднання нагрівальної секції до шаф живлення слід виконувати шляхом прокладання живильного кабелю (проводу) з робочою температурою не менше 70 °С.
9.9 Улаштування електропроводок, до складу яких входять живильні кабелі (проводи) на грівальних секцій, повинно відповідати вимогам розділу 2 ПУЕ, а також доповненням і уточненням, визначеним цими Нормами.
9.10 Якщо для електроживлення ЕКСО використовуються проводи без захисних оболонок, прокладання живильних проводів слід здійснювати в трубах або коробах.
9.11 Не рекомендується приєднання живильних кабелів (проводів) до нагрівальних секцій без розміщення поблизу місця приєднання відгалужувальної коробки. При цьому не слід допускати безпосереднього вводу нагрівального кабелю у відгалужувальну коробку.
Якщо одну відгалужувальну коробку використовують для живлення декількох нагрівальних секцій, живильні кабелі (проводи) в коробці повинні мати маркування, яке дозволяє легко визна чати, до яких нагрівальних секцій вони відносяться.
9.12 Довжина кінців живильних кабелів (проводів), які укладають разом із нагрівальними секціями в будівельні конструкції приміщень, повинна бути якомога меншою.
10 ОБЛІК ЕЛЕКТРОСПОЖИВАННЯ
10.1 Облік електроспоживання ЕКСО слід виконувати з дотриманням вимог ПУЕ та чинних "Правил користування електричною енергією".
10.2 Якщо при використанні ЕКСО ТА накопичення теплової енергії здійснюється в години дії пільгових тарифів, то на абонентських вводах слід установлювати багатотарифні прилади обліку електроенергії.
11 ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА
11.1 Електрообладнання ЕКСО повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.013 та ГОСТ 12.2.007.0.
11.2 У частинах підлоги приміщення з нагрівальним кабелем не слід вмонтовувати проникаючі елементи. Якщо нагрівальний кабель укладений в стелю, то проникаючі елементи слід розташову вати в спеціально відведених для кріплення місцях.
Нагрівальні секції не слід укладати в місцях кріплення ванн, раковин, унітазів та іншого обладнання, яке монтується в підлогу.
11.3 Нагрівальний кабель, як правило, не вкладають в огороджувальні будівельні конструкції дна і стін ванн плавальних басейнів.
11.4 Проектування та монтаж ЕКСО повинні забезпечувати захист від ураження електричним струмом відповідно до вимог ГОСТ 30331.3 щодо захисту від прямого та непрямого торкання, а також доповненням і уточненням, що визначені цими Нормами.
11.5 Для захисту від прямого торкання, як правило, використовується ізоляція струмопровідних частин. Застосовувати бар'єри як захист від прямого торкання не допускається.
11.6 Для захисту від непрямого торкання слід використовувати автоматичне вимикання жив лення, обладнання класу II або з рівноцінною ізоляцією, електричне розділення кіл (захисне роз ділення).
Використовувати для захисту від непрямого торкання ізолювальні зони (площадки), а також місцеве зрівнювання потенціалів не допускається.
11.7 Захист від непрямого торк...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора