Економіка підприємства ((not) again)
Contents
Тема: Сучасний стан розвитку економіки 4
Предмет і сутність економічної науки. 4
Поняття економічної системи, її визначальні ознаки та види 4
Характеристика ринкової системи господарювання в Україні 4
Закони попиту і пропозиції 5
Підприємництво та суб’єкти права 5
Поняття підприємства та класифікація підприємств за різними ознаками 5
Тема: Персонал підприємства і продуктивність праці. Оплата праці на підприємстві 7
1. Персонал підприємства. Поняття продуктивності праці. 7
2. Сутність заробітної плати 7
3. Регулювання заробітної плати 8
4. Організація оплати праці на підприємстві 8
5. Форми і системи оплати праці 9
Основні засоби підприємства 12
Основні фонди підприємства та показники ефективності їх використання 12
Види вартостей та оцінювання основних засобів 12
Зношення та відновлення основних засобів, їх види та показники оцінки 13
Амортизація 13
Тема 5. Оборотні засоби та нематеріальні ресурси підприємства 15
Оборотний капітал підприємства 15
Процес формування та оборотнього капіталу 15
Оцінювання ефективності використання оборотних засобів 16
Нематеріальні ресурси та активи. Оцінка їх вартості та амортизації 17
Тема 6. Управління підприємством 21
Сутність, функції та методи управління 21
Сутність і значення планування діяльності, види планів 22
Бізнес-план підприємства 22
Організаційні структура управління, типи організаційних структур 23
Поняття стратегії. Необхідність стратегічних управлінь. 23
Виробнича потужність підприємства 26
Сутність та особливості виробничої потужності підприємства 26
Визначення величини виробничої потужності підприємств 26
Ефективність використання ВП 26
Витрати виробництва та фінансов 27
Концепція собівартості продукції 27
Класифікація витрат на підприємстві 27
Складання кошторису витрат виробництва 29
Лекція №1
Тема: Сучасний стан розвитку економіки
Предмет і сутність економічної науки.
Зародження предмету пов’язане з мислителями стародавньої Греції 4-5 ст. до н.е.: з Платоном, Арістотелем, Ксенофобом. Під терміном розуміли закони ведення домашнього господарства. Економіка, як процес створення багатства, - це складний суспільний процес, який охоплює структуру виробництва, ефективність використання обмежених ресурсів, економічну поведінку людей та інші господарські чинники.
Економіка – це наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку людей, суб’єктів господарювання цієї системи в процесі виробництва і розподілу життєвих благ з метою найповнішого задоволення потреб за умов обмеженості виробничих ресурсів, що породжують конкуренцію за її використання.
Поняття економічної системи, її визначальні ознаки та види
Економічна система – це форма організації національної економіки, яка вивчає сукупність механізмів, які в свою чергу здійснюють регулювання економічних процесів та забезпечують їх розвиток у державі.
Виділяють такі основні форми економічних систем сучасного світу:
Адміністративно-командний – продукція виробляється в межах держави, її обсяги та ціни, за якими вона реалізується планується урядом. Метою уряду в цій системі є централізований розподіл ресурсів на благо суспільства. Це можливо зробити за умови, коли всі підприємства знаходяться у власності держави, при цьому уряд має змогу наказувати їм інвестувати проекти, які на його думку задовольняють інтереси громадян, а не підприємства;
Керована державою економіка – так називається економіка, в якій держава відіграє роль у спрямуванні інвестиційної діяльності приватних підприємств за допомогою т.зв. індустріальної політики, тобто шляхом регулювання фінансової діяльності у відповідності з національних цілями. For example, Japan & Korea;
Ринкова економіка – це виробнича та комерційна діяльність, здійснюється приватними власниками без участі держави. Товари, роботи і послуги, що виробляються, пропонуються і надаються в державі, а їх обсяги централізовано не плануються. Виробництво при цьому визначається співвідношенням попитом та пропозицією, а інформацію суб’єкти підприємницької діяльності отримують через системні цілі;
Перехідна економіка – здійснює перехід від однієї форми в іншу.
Характеристика ринкової системи господарювання в Україні
Для ринкової економічної системи властиві такі цілі економічної політики, а саме:
економічне зростання
повна зайнятість
економічна стабільність, - обумовлюється максимальною віддачею ресурсів при їх мінімальних витратах
стабільність цін, - проявляється у боротьбі з інфляцією та уникненню значного коливання цін
економічна свобода, - що саме виробляти, коли і в якому випадку
соціальна справедливість – отримання доходів від участі у виробництві, забезпечення існування для непрацездатних і т.д.
активний торговий баланс – захист внутрішнього ринку країни
Однією з важливих умов функціонування підприємства на ринку є наявність добре розвинутої ринкової інфраструктури. Інфраструктура ринку – це система підприємств та організацій, які забезпечують обіг товару, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Елементи ринкової інфраструктури, через які реалізуються її функції можна згрупувати в дві форми:
Організаційно-технічна (товарні біржі та аукціони, торгові палати, інформаційні центри та ярмарки, асоціації підприємців та споживачів, тощо)
Фінансово-кредитна інфраструктура ринку (банки, контурні валютні біржі, страхові та інвестиційні підприємства, фонди профспілок та інших громадських організацій)
Організаційно-дослідна інфраструктура ринку (науково-дослідні, інформаційно-консультативні центри, аудиторські(фінансово незалежні) організації, спеціальні навчальні заклади)
Закони попиту і пропозиції
Якщо підвищення ціни одного товару приводить до зниження попиту на інший товар.
Якщо існують два товари, для яких підвищення ціни одного товару означають зростання попиту на інший товар, їх називають товарами замінниками.
Результатом взаємодії попиту і пропозиції є ринкова ціна, яка влаштовує і споживачів і виробників. Отже рівноважна ціна – це ціна, при якій обсяг пропозиції дорівнює обсягові попиту, при цьому становище на ринку, за якого обсяг попиту = обсягу пропозиції називається ринковою рівновагою.
Дефіцит – обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту.
Виробництво – це процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Суспільне виробництво є сукупністю усіх сфер діяльності людей, які забезпечують стабільне функціонування суспільства. Розрізняють матеріальне та нематеріальне. Матеріальне виробництво є сферою суспільного, яке виробляє матеріальне благо і матеріальні послуги (гуртова торгівля, вантажний транспорт, обслуговування і ремонт техніки). Нематеріальне виробництво – це сфера суспільного виробництва, в якій виробляється нематеріальні послуги(відноситься побутове обслуговування, охорона здоров’я, тощо).
Підприємництво та суб’єкти права
Поняття підприємства та класифікація підприємств за різними ознаками
Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, який створений для задоволення потреб, шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної чи іншої господарської діяльності.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатки зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Може бути з 16 років, якщо батьки дадуть consent.
Підприємство як суб’єкт ринкової економіки, може досягти успіху за умови ефективного використання ресурсів, чіткої взаємодії виробничих факторів для досягнення потрібного обсягу та реалізації продукції
Підприємства залежать від кількості працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
Найважливішою характеристикою підприємства виступає галузева відмінність його продукції у тому числі її призначення, способи виробництва і споживання. В залежності від цього підприємства поділяють на:
Промислові підприємства
Видобувна
Переробна
Легкої
Харчової
Важкої промисловості
Сільськогосподарські
Підприємства будівельної індустрії і транспорту
За структурою підприємства ділять на:
Вузькоспеціалізовані – виготовляють обмежений асортимент продукції, масового чи багатосерійного виробництва (чугун, сталь, зерно)
Багатопрофільні
Комбіновані – спеціалізуються на одному виді сировини або готової продукції, перетворюючи її паралельно в інший вид
За організаційно-правовою формою розрізняють такі об’єднання підприємств:
Асоціації – це договірне об’єднання, яке створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.
Корпорація – це договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегування ними окремих повноважень, централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органами управління корпорації.
Консорціуми – це тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети.
Концерн – це статутне об’єднання підприємств на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання із централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку
Господарські товариства - визначаються підприємства, створені юридичними особами, або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку
Акціонерні товариства – це товариства, які мають статутний фонд, який поділений на визначену кількість акцій, однакової номінальної вартості і несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, при цьому акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства в межах вартості належних акцій.
ТзОВ – мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчим документом і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства несуть ризик збитків, пов'язаний з діяльністю підприємства у межах своїх вкладів
Лекція №2
Тема: Персонал підприємства і продуктивність праці. Оплата праці на підприємстві
1. Персонал підприємства. Поняття продуктивності праці.
Персонал підприємства – це сукупність постійних та тимчасових працівників підприємства, які отримали необхідну професійну підготовку або мають досвід практичної роботи. За принципом участі у виробничій діяльності персонал підприємства розділяють на дві категорії:
Промислово-виробничий персонал, який безпосередньо займається виробництвом та його обслуговуванням
Непромисловий. До цієї категорії належать працівники житлового-комунального господарства, лікувально-санітарних закладів, дитячих закладів та інше.
За грантом виконуваних функцій персонал підприємства поділяють на такі категорії
керівники – це працівники, які обіймають керівні посади на підприємстві
спеціалісти – виконують інженерно-технічні та економічні роботи
службовці – це працівники, які готують та оформляють документацію
робітники – займаються безпосередньо виробництвом
За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал підприємства групують за професіями, спеціальностями та кваліфікаціями.
Професія – це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує комплексу спеціальних знань та практичних навичок.
Спеціальність – це комплекс знань в межах професії
Кваліфікація – це ступінь та рівень підготовки працівника, що характеризує його здатність виконувати роботи певного рівня складності
Чисельність персоналу є змінною. З метою обліку наявності та руху персоналу існує декілька понять чисельності працівників:
Облікова чисельність – охоплює 7 постійних, тимчасових та сезонних працівників, термін прийняття на роботу на 1 день
Середня облікова чисельність за певний період – це сума щоденної облікової чисельності, віднесена до кількості днів розрахункового періоду
Явкова чисельність свідчить про те, яка кількість працівників фактично приступила до роботи
Показником ефективності праці є її продуктивність. Це обсяг виготовленої продукції до середньорічної чисельності персоналу.
2. Сутність заробітної плати
Згідно із законом України про оплату праці, заробітна плата – це винагорода (як правило в грошовому еквіваленті), яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.
Номінальна – це сума грошових коштів, яку отримує працівник за виконання певного обсягу робіт відповідно до кількості та якості витраченої ним праці
Реальна відображає купівельну спроможність одержаних працівником грошових коштів для покупки відповідних товарів і послуг.
За своєю структурою заробітна плата складається з:
Основної – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці
Додаткової – це винагорода за виконану роботу понад встановлені норми, за трудові досягнення та винахідливість, а також за особливі умови праці. Сюди: премії, надбавки
Ефективність оплати праці на підприємстві визначається тим, на скільки повно вона виконує свої функції, а саме: відтворювальну, спрямовувальну, регулювальну та соціальну.
Відтворювальна полягає в тому, що заробітна плата є джерелом робочої сили і засобом залучення людей до праці.
Спрямувальна полягає у встановлені залежності рівня заробітної плати від кількості, якості та результатів заробітної плати
Регулювальна є засобом розподілу та перерозподілу кадрів по регіонам України
Соціальна полягає у забезпеченні соціальної справедливості, а також у справедливому розподілі доходів між працівником та власнику підприємства
3. Регулювання заробітної плати
Оплату праці регулюють державним регулюванням, договірним регулюванням, а також механізмом визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві.
Державна політика у сфері оплати праці реалізується шляхом встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів населення, міжгалузевими співвідношеннями оплати праці, та розмірами оплати праці в бюджетних організаціях.
Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір плати за просту кваліфіковану працю, нижче від якої не можна виконувати оплату за працю. Вона є державною соціальною гарантією, обов’язковою для всіх на території України для підприємств всіх форм власності. Заробітну плату визначають на основі прожиткового мінімуму.
До державних гарантій в оплаті праці належить оплата щорічних відпусток, час виконання держави…. Договірне регулювання оплати праці здійснюють шляхом укладання тарифних угод на галузевому, регіональному та виробничому рівні.
Тарифна угода – це договір, який складається між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій. Предметом тарифної угоди на підприємстві, яка є складовою частиною колективного договору виступають форми та системна оплата праці, норми праці, розцінки, схеми посадових ухвалень.
4. Організація оплати праці на підприємстві
Під організацією оплати праці розуміють правильне використання основних положень законодавства про працю, що спрямовані на забезпечення взаємозв’язку кількості та якості праці із розмірами її оплати.
Способи побудови заробітної плати працівників ґрунтуються на тарифній або безтарифній системах оплати праці.
Тарифна система дає змогу порівнювати складність різних видів праці та умов їх виконання і відповідно диференціювати заробітну плату працівників різних категорій та модифікацій. Основними елементами тарифної системи оплати праці є тарифно-кваліфікаційні довідники, тарифні сітки та схеми посадових обладнань.
Тарифна сітка призначена для встановлення співвідношення в оплаті праці робітників у різних кваліфікаціях. Тарифна сітка характеризується сукупністю тарифного розряду та відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд характеризує рівень кваліфікації робітника або складності роботи. Тарифний коефіцієнт показує у скільки разів тарифна ставка певного розряду перевищує тарифну ставку робітника першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює 1. Тарифна ставка визначає абсолютний розмір заробітку за годину, день або місяць роботу.
Праця інженерно-технічних працівників та менеджерів підприємства здійснюється відповідно до системи посадових укладів. Таких працівників розприділяють за посадами у відповідності до єдиної номенклатури посад-службовців та кваліфікаційного довідника посад робітників, спеціалістів та службовців, в яких міститься характеристики кожної посади і вимоги до них.
5. Форми і системи оплати праці
Форма – погодинна і відрядна форма оплати.
Основою для розрахунку відрядної оплати праці є розцінка, тобто величина заробітної плати за одиницю виготовленої продукції. Можна виділити такі системи відрядної форми:
Проста відрядна – відрядний заробіток можна визначити за формулою
З
вп
=Р⋅
В
ф
;
P – розцінка, Вф – фактичний виробіток,
Розцінку можна визначити за формулою:
Р=
Т
ст
⋅
Н
ч
Tст – погодинна тарифна ставка (грн./год.), Нч –норма часу на виготовлення одиниці виробу
Відрядно-преміальна
З
впр
=Р⋅
Ф
в
⋅
К
пр
Кпр – коефієнт премії
Відрядна-прогресивна – при досягнені певного рівня виконання завдань робота може оплачуватись за підвищеними розцінками
З
впрогресивна
=
Р
0
⋅