Курсова робота з Технологій та конструкцій
1
Види монтажу
Електричним монтажем називається ряд послідовних операцій, які здійснюються з’єднанням електроелементів в відповідності до принципової чи монтажної схеми.
Розрізняють електромонтаж внутрішній і зовнішній. Внутрішній електромонтаж передбачає з’єднання з’єднань всередині самого приладу (блоку) . Зовнішній електромонтаж полягає в виготовленні з’єднуючих кабелів, призначених для комплексного електричного зв’язку між розділеними функціональними блоками складної системи. Внутрішній електромонтаж може бути виконаний різними способами. Існує два види електромонтажу: об’ємний і друкований. Об’ємний монтаж розділяється на жорсткий монтаж, монтаж на розкроювальних панелях, комбінований і джгутовий монтаж.
Жорсткий монтаж використовується тоді, коли до блоку ставляться підвищені вимоги у відношенню наводок і взаємозв’язвязків і коли виріб має обмежені габаритні розміри, що пов’язано з необхідністю виконання ущільненого монтажу. Про жорсткому монтажу електроелементи з’єднуються між собою і з контактними пелюстками безпосередньо своїми виводами (рис. 4.1,а). З’єднувальні провідники виконуються із дроту марки ММ. Для усунення короткого замикання на провідник надівається ізоляційні трубки.
Недоліком такого способу є: складність виконання електромонтажних робіт; тіснота розміщення елементів, тяжкий доступ до елементів; важкість заміни елементів, що вийшли із ладу.
Монтаж на розкроювальних панелях (рис 4.1,б) застосовуються для низькочастотних кіл в тих випадках, коли до блоку не ставиться високих вимог щодо наводок і взаємодії провідників. Електроелементи розташовуються в одній площині і закріпляються на контактах розкроювальних панелях. Перевага цього типу монтажу є простота виконання електромонтажних робіт. До кожного контакту приєднується тільки один елемент, що забезпечує впорядкування монтажу і доступ до місць з’єднань. Монтаж розкроювальних панелей ведеться паралельно із збиранням блоку. Це скорочує цикл складально-монтажних робіт. Розкроювальна панель кріпиться до шасі гвинтами. Недоліком такого виду монтажу є: незначне збільшення габаритних розмірів виробу, об’ємності монтажу за рахунок збільшення довжини провідників, а також необхідності застосування додаткових деталей кріплення і панелей.
Комбінований монтаж застосовуються втому випадку, коли схема виробу має низькочастотні кола, кола постійного струму і високочастотні. Високочастотні кола виконуються жорстким монтажем, а інші на розкроювальних панелях.
Джгутовий монтаж (рис. 4.1,в) застосовуються в блоках при наявності великої кількості провідників, що ідуть в одному напрямку. Джгутовий монтаж характеризується підвищеною механічною міцністю і вібростійкістю. Він дозволяє значно спростити електромонтажні роботи, які зводяться до розкладання джгута всередині блоку, до пайки провідників джгута на відповідних контактах. Виготовлення джгута на спеціальних шаблонах паралельно збиральним роботам сприяє скороченню циклу збирально-монтажних робіт. Недостаток джгутового монтажу: велика власна ємність, підвищений розхід монтажних провідників.
Виготовлення джгута відрізняється великою трудомісткістю . Технологічний процес включає наступні операції: розкладання, в’язка джгута, маркування і підготовка його кінців для паяння. Розкладання джгута проводиться на спеціальному шаблоні, який являє собою лист фанери, на лицевій стороні якого нанесений контур джгута і проставлені номера контактів. В місцях відводу провідників набиваються шпильки. Розкладання провідників проводиться за таблицею з’єднань. Кінець провідника закріпляється на кінцевій шпильці і потім провідник прокладається по контуру шаблону. Розкладання провідника закінчується закріпленням другого його кінця на кінцевій шпильці. В джгути, що мають найбільшу кількість провідників, прокладаються запасні провідники, що маю невелику довжині. При розкладці повинен передбачатися запас провідника по довжині на повторне закріплення кінців у випадку обривання.
Для підвищення продуктивності праці при розкладання провідників використовують електронні шаблони. Після цього здійснюється контроль правильності розкладення провідників.
В’язка джгута проводиться грубим бавовняними нитками №00;10. Суть в’язки полягає в тому, що кожен вивід, який підходить до контакту, відділяється за допомогою вузла. Крок в’язання визначається діаметром джгута. Чим більший діаметр джгута, тим менший крок в’язки і навпаки. В останній час стала використовуватися в’язку джгутів спеціальними кабельними смугами із поліамідних смол. Смуга накладається рифленою поверхнею на джгут, кінець її протягується в отвір. Затягування смуги проводить спеціальними монтажними щипцями, після чого кінець смуги “відкусується”. Таке кріплення джгута набагато простіше.
2