Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Економічне обґрунтування фінансової стратегії підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра економіки підприємства
Аналітична робота
з дисципліни „Стратегічне управління”
на тему:
„Економічне обґрунтування
фінансової стратегії підприємства”
(на прикладі кооперативу „Полісся”)
ЗМІСТ
Вступ...............................................................................................................................
3
1.Теоретичні основи обґрунтування фінансової стратегії в підприємства……......
1.1. Суть фінансової стратегії.........................................…..................
1.2.Складові фінансової стратегії та її методи формування……………..............
1.3.Значення фінансової стратегії для підприємства……………………………………........................................................
Висновки до розділу 1.................................................................................................
5
5
6
8
10
2. Стратегічний аналіз середовища кооперативу „Полісся”.................
2.1.Загальний аналіз середовища підприємства...............
2.2.Загальне зовнішнє середовище..........................................................................
2.3. Операційне зовнішнє середовище.....................................................................
2.4.Внутрішнє середовище підприємства..................................................
Висновки до розділу 2...............................................................................................
11
11
12
14
19
30
3.Визначенняпроблем кооперативу “Полісся”......................................
3.1.Підвищений відсоток плинності кадрів …………………….....................................................................................................
3.2.Повільне погашення дебюторської заборгованості ……................................
3.3.Збільшення собівартості продукції за рахунок збільшення коефіцієнта зносу та інших витрат………………………………………………………………
Висновки до розділу 3...............................................................................................
4. Альтернативні варіанти дій кооперативу “Полісся”, щодо вирішення проблеми
збільшення витрат на виготовлення продукці……………………………………
4.1. Підвищення відповідальності працівників до виробничого процесу………
4.2. Своєчасна поставка сировини………………………………………………...
4.3. Впровадження високопродуктивного обладнання – фрізера……………….
Висновки до розділу 4...............................................................................................
31
31
31
31
32
33
33
33
34
34
5Обґрунтування і реалізація стратегічних змін ........................................................
5.1. Економічне обґрунтування рівня змін та ефективності реалізації впровадження у виробництво високопродуктивного обладнання –фрізера…………………………………………........................................................
5.2. Рекомендації щодо реалізації впровадження у виробництво високо продуктового фрізерного обладнання………. ......................................................
Висновки до розділу 5...............................................................................................
36
36
38
38
Загальні висновки......................................................................................................
Список використаної літератури …………….........................................................
Додатки.......................................................................................................................
39
41
42
ВСТУП
Розвиток ринкових відносин у суспільстві постійно змінює умови функціонування національних підприємств як на мікро- так і на макро- економічному рівні. Великі труднощі у діяльності підприємств пов’язані із неминучим співіснуванням елементів старих і нових відносин, відсутність ринку у чистому вигляді, що не дозволяє безпосередньо орієнтуватись на зарубіжний досвід. Разом з цим, непідготовленість персоналу для роботи в умовах ринку негативно впливає на практичну діяльність підприємств. Складні умови функціонування, зміни форми власності, конкуренція, економічна самостійність підприємств вимагає від керівників усіх рівнів управління нових знань і навичок, які б відповідали вимогам часу. Адже для того, щоб забезпечити ефективну діяльність підприємства, необхідно кваліфікаційно орієнтуватись у конюктурі ринку, передбачити дії конкурентів, грамотно оцінювати своє положення на ринку і здійснювати ефективний відбір варіантів економічних, технічних господарських проектних і управлінських рішень.
Тому в сучасних умовах великого значення набуває розвиток особливого способу мислення, планування, організації, управління на підприємстві, що називається стратегічним управлінням. Особливе значення в якому надається стратегії підприємства, яка виводиться на головній позиції при прийнятті будь-яких управлінських рішень.
Стратегія підприємства представляє собою комплексну програму дій спрямовану на ефективну виробничу, науково-дослідну, комерційну, фінансову та іншу діяльність, реалізація якої забезпечує здійснення місії і досягнення цілей підприємства.
Саме поняття стратегії посідає центральне місце в теорії стратегічного управління. Вона є вважливим чинником розвитку підприємства. Адже стратегічне управління є основною управління всім підприємством, що передбачає встановлення конкретних цілей підприємства, підтримання взаємовідносин із зовнішнім середовищем, що допомагає досягти поставлених цілей, відповідає потенціалу та можливостям підприємства і дає змогу гнучко реагувати на зовнішні зміни.
Життєва необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин, позитивними зрушеннями в економіці, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку.
В Україні теорія і практика стратегічного управління ще не зайняли належного щабля. Вітчизняним підприємствам важко застосувати стратегічне управління через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної боротьби.
Основою стратегічного управління є стратегія підприємства, яка дозволяє вирішити певні проблеми на підприємстві, пов’язаних з переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, впровадженням і використанням нових технологій, розвитком маркетингу, удосконаленням структури управління підприємством, своєчасною якісною підготовкою та перепідготовкою кадрів.
Оскільки до складу стратегії входить кілька функціональних стратегій. То однією із найважливіших складових є фінансова стратегія, яка дозволяю провести економічний аналіз фінансового стану підприємства з метою подальшого оптимального розподілу грошових коштів. Тому обрана тема індивідуальної роботи „Економічне обґрунтування фінансової стратегії підприємства” була і залишається актуальною.
При виконанні даної роботи за об’єктом дослідження обрано виробничий кооператив „Полісся”, який займається основним видом діяльності – виготовленням морозива.
Основною метою роботи – є економічне обґрунтування фінансової стратегії виробничого кооперативу „Полісся” на основі результатів теоретичних і практичних досліджень.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання :
- вивчення теоретичних основ фінансової стратегії на підприємстві;
- стратегічний аналіз середовища виробничого кооперативу „Полісся” ;
- визначення основних проблем діяльності підприємства (велика плинність кадрів, повільне погашення дебюторськоїдебіторської заборгованості, збільшення собівартості продукції за рахунок збільшення коефіцієнта зносу та інших витрат);
- пошук альтернатив для усунення проблеми збільшення собівартості продукції за рахунок збільшення коефіцієнта зносу та інших витрат;
- економічне обґрунтування заходу запропонованої альтернативи – впровадження сучасного обладнання з метою підвищення ефективності фінансової стратегії підприємства.
Для успішного вирішення поставленої мети було обрано ряд прийомів та способів, що досліджують економічне функціонування підприємства. Тобто, в науковій роботі використовуються статистичний, економіко-математичний, інформаційний методи.
Статистичний метод допоміг провести економічний аналіз певних статистичних даних за певний період. Для здійснення обгрунтуванняобґрунтування вирішення завдань оптимізації, побудови економічних моделей для вибору оптимальних варіантів управління виробництвом використано економіко-математичний метод. Інформаційною основою дослідження прийнято офіційні матеріали державних статистичних органів України, первина бухгалтерсько-статистична звітність підприємства харчової промисловості, державні стандарти України, спеціальні довідники.
Також було використано літературу різних вітчизняних та зарубіжних авторів.
Використання запропонованих у роботі методологічних підходів та рекомендацій має сприятиме обґрунтуванню фінансової стратегії виробничого кооперативу “Полісся”.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ОБГРУНТУВАННЯ
СТРАТЕГІЇ ВИРОБНИЦТВА ПІДПРИЄМСТВА
Суть фінансової стратегії
В умовах ринкових відносин, самостійності, відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає об(єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану, орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих суб(єктів. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства.
Фінансова стратегія – це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Або ж це, іншими словами, стратегічна програма формування фінансових ресурсів та капітальних вкладень за рахунок власних та залучених зовнішніх коштів та капіталу, їх розподілу між кооперативними, функціональними та конкретними стратегіями, а також їх ефективного використання в процесі реалізації стратегії. Дана стратегія забезпечує створення конкурентних переваг та їх успішне використання в стратегічній діяльності. А також вирішує задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання. Ця стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Оскільки, фінанси підприємства є основою розвитку системи підприємства, вони відображають процеси формування і використання грошових коштів, фінансування капіталу, вкладень і поточних витрат. У зв’язку з цим фінансова стратегія характеризує розподілений у часі процес формування і використання фінансових ресурсів, необхідних для реалізації корпоративної стратегії підприємства. Найбільш вважливою складовою цієї стратегії є прийняття рішень про доцільну для підприємства структуру капіталу.
Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки та оцінюючи характер зовнішніх та внутрішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів.
Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливостей диверсифікації діяльності підприємства. На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності :податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна. У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентноспроможної продукції, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, ефективному використанню капіталу підприємства, тощо.
Фінансова стратегія підприємства включає в себе:
1)аналіз фінансового стану;
2)оптимізацію основних та оборотних засобів;
3)розподіл прибутку.
Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:
- формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
- виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;
- визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами;
- створення та підготовка стратегічних резервів;
- ранжування та поетапне досягнення цілей;
Таким чином успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при взаєморівновазі теорії і практики фінансової стратегії, при співпаданні стратегічних цілей з реальним економічним та фінансовим можливостям через жорстку централізовану фінансову стратегію.
Фінансова стратегія ставить перед собою такі основні завдання:
- визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та ви
користання фінансових можливостей;
- визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб(єктами
господарювання, бюджетом, банками;
- фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;
- вивчення економічних та фінансових можливостей ймовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;
- розробка способів виходу з кризового стану та методів управління за
умов кризового стану підприємств[4,9].
1.2 Складові фінансової стратегії та її методи формування
Фінансова стратегія є однією з складових функціональних стратегій. Функціональна стратегія - це певний тип стратегій для управління кожним функціональним напрямком певної сфери діяльності бізнесу.
Функціональна стратегія конкретизує окремі деталі в загальному плані розвитку підприємства шляхом визначення підходів, необхідних дій і кроків із забезпечення управління окремими підрозділами. Роль функціональної стратегії полягає в підтримці загальної ділової стратегії і конкурентноздатності підприємства.
Розрізняють такі головні типи функціональних стратегій:
1) маркетингової діяльності;
2) науково – дослідних і проектних конструкторських робіт;
3) стратегія виробництва;
4) екологічна;
5) соціальна.
Для успішної реалізації корпоративної стратегії та стратегії бізнесу необхідно, щоб усі функціональні стратегії були скоординованими і взаємоузгоджуваними, а не тільки переслідували свої порівняно низькі цілі.
Серед загальних складових фінансової стратегії виділяють такі субстратегії:
1)стратегія накопичення і споживання;
2)стратегія заборгованості;
3)стратегія фінансування заходів щодо інших функціональних стратегій.
Стратегія накопичення і споживання зводиться до прогнозування і обґрунтування оптимального за наслідками частинами споживання і накопичення.
Стратегія заборгованості Однією з ознак стабільності функціонування підприємства є його кредитоспроможність, тому передбачення способів отримання необхідних кредитів і умов їх повернення відокремлюється у окрему стратегію, тобто у стратегію заборгованості підприємства.
Стратегія фінансування заходів щодо інших функціональних стратегій і інвестиційних проектів повинна передбачити належне обґрунтування і виділення необхідних коштів на весь період їх здійснення.
Фінансова стратегія розробляється у формі плану (бюджету).
Бюджет – це поточний план діяльності, де визначено майбутні витрати і джерела їх покриття. Бюджети, як і преспективні фінансові програми, формуються на аналізі «портфелю» прогнозів обсягів майбутньої реалізації. За допомогою прогнозних даних і аналізу поточної фінансової документації складаються прогнозний баланс, прогноз надходжень і змін фінансового стану ( в тому числі з
грошових надходжень і при-бутків). На підприємстві є дуже вважливим правильно оцінити фінансовий стан підприємства та розробити відповідно до нього фінансову стратегію. Для того, щоб підприємства всіх форм власності могли б забезпечити перспективу свого існування на основі стратегічного планування, потрібно правильно розробити і реалізувати фінансової стратегії розвитку підприємства
Розробка фінансової стратегії базується на таких принципах:
1)балансування матеріальних і фінансових потоків; 2)найефективніше фінансування розширення, підтримки та, в разі потреби скорочення окремих підсистем та підприємства загалом; 3)прогнозування альтернативних варіантів розвитку підприємства з точки зору фінансових характеристик його діяльності в різних умовах; 4)фінансового контролю та аналізу діяльності підприємства. Для формування фінансової стратегії використовують таких чотири способи:
1.Головний стратегічний підхід - керуючий особисто виступає головним стратегом та здійснює сильний вплив на оцінку стану, на альтернативні стратегії та на деталі стратегії. Це не означає, що керуючий сам виконує всю роботу, а свідчить про те, що він особисто виступає головним архітектором стратегії та бере активну участь у формулюванні її складових.
2.Підхід “делегування повноважень” – у цьому випадку відповідальний керуючий передає розробку стратегії іншим. Можливо, персоналу із стратегічного планування або спеціальній комісії довірених підлеглих. Керуючий спостерігає зі сторони, за допомогою звітів та переговорів перебуває в курсі справ. Реагує на проблеми та рекомендації, і лише після того як “стратегічний план” було офіційно представлено, обговорено та ухвалено, затверджує його. Такий керуючий рідко дає багато рекомендацій або підштовхує процес. Такий стиль розробки стратегії має перевагу в тому стратегічних ідей та дає можливість широкої участі та внеску з боку керуючих всіх рівнів та регіонів. Недоліком тут є те, що керуючий може стати дуже віддаленим від ходу справ та втрати безпосереднє керівництво.
3.сильний (колабораціоністський) підхід – це проміжний варіант між двома попередніми. З гідно з цим підходом прямі підлеглі розробляють узгоджену стратегію, які будуть підтримувати основні учасники. Найбільшою перевагою тут є те, що той, кому доручено розробляти стратегію, має її виконувати. Участь у розробці стратегії, яку підлеглі керуючі мають втілювати у життя, посмислює їх прибічність успішній розробці стратегії. Коли підлеглі вносять свій вклад у розробку генеральної стратегії, вони одночасно відповідають за те, щоб вона працювала належним чином.
4.Ініціативний підхід – керуючий особисто не зацікавлений ні в розробці деталей стратегії, ні в очоленні групи “генераторів ідей” для розробки узгодженої стратегії. Скоріше він мотивує підлеглих йому менеджерів розробити, захистити та втілити в життя розумну стратегію. В цьому випадку стратегія рухається знизу вверх. Старші менеджери виступають у ролі суддів, що оцінюють стратегічні пропозиції, які їм пропонують. Такий підхід найкращий для крупних, диверсифікованих корпорацій, де виконавчий директор не може особисто спрямувати розробку стратегії кожного підрозділу. Керівництво корпорації може сформулювати головні стратегічні напрямки як директиви для організації в цілому. Проте ключем до розробки стратегії є стимулювання та винагорода нових стратегічних ініціатив працівників. При цьому підході вся стратегія складається із суми ініціатив, які мають бути схвалені та захищенні [7].
Оскільки фінансова стратегія підприємства охоплює всі аспекти його фінансової діяльності, можна стверджувати, що елементи механізму фінансового менеджмента повинні нести в собі методи формування і реалізації фінансової стратегії.
Серед фінансових інструментів реалізації стратегії розвитку забезпечують методи фінансового планування і управління підприємства (((гнучкого бюджету((, “проценту від продаж”, аналізу беззбитковості, управління видатками), а також ситуаційні плани.
Метод ((гнучкого бюджету(( дозволяє визначити капітальні затрати по проектам програми розвитку не у вигляді фіксованих сум, а у вигляді нормативів затрат. Ефективність розробленої фінансової стратегії, забезпечення її реалізації залежить від якості діяльності організаційної структури фінансових служб підприємства, а значить організаційну структуру фінансово-економічного управління підприємства можна рахувати внутрішньокорпоративним інструментом формування і реалізації стратегії. Визначення структурних компонентів, їх функцій, складає розробку такого виду організаційного механізму.
Метод “проценту від продаж”. Може бути використано для отримання оцінок кожного елементу прогнозів бюджету і звіту про прибутки і збитки, які визначаються виходячи з запланованих обсягів продажу. В якості відправних процентних відношень вибираються відношення, які мають місце в поточній діяльності або отримані по ретроспективним даним, або відзеркалюючи бажаний стан з точки зору системи менеджменту .Даний метод дозволяє дуже просто визначити склад pro forma балансу і звіт о прибутках та збитках.
Метод “беззбитковості”(((break-even-point(() –метод аналізу точки розриву. Дозволяє визначити обсяги виробництва і продажу, які задовільняють умовам беззбитковості, отримувати інформацію для отримання прогнозного прибутку, забезпечувати гнучкість довогострокових фінансових планів за рахунок можливостей варіації різноманітних видів витрат, цін, обсягів продажу.
Серед механізмів внутрішнього регулювання окремих аспектів формування і реалізації фінансової стратегії підприємства використовують метод управління видатками. В основі цього методу лежать три принципи : метод обліку витрат, системоскладаюча діяльність головного економічного управління підприємством і використання мотиваційних установок окремих виробництв, які виділені в самостійні центри відповідальності.
Даний метод ефективно використовується для вже сталої номенклатури підприємства і може розповсюджуватися на управління видатками по великим проектам. Кожен центр відповідальності може приймати участь в одному або кількох проектів підприємства.
Механізми адаптації планів підприємства до зовнішніх умов доцільно будувати на основі ситуаційних планів. Ситуаційний план являється в деякому смислі антиподом стратегічного плану. В ситуаційному плані передбачається, що ті чи інші передбачення, прогнози в стратегічному плані не враховуються.
Ситуаційний план може бути ефективно використовуватися як механізм підтримки реалізації фінансової стратегії. Виходячи з цього ситуаційний план повинен визначити ті можливі або необхідні зміни, які повинні бути здійснені по відношенню до загальної стратегії, цілям і фінансовим субстратегіям підприємства[1,2].
1.3 Значення фінансової стратегії для підприємства
Підприємства, особливо працюючі в стратегічно важливих для економіки країни галузях, повинні формувати власні фінансові механізми та інструменти виходячи з особливостей як кожного контракту, так і конкретних умов ринкового середовища –законодавчої бази, кон′юктури ринку та інших факторів .Для цього в складі економічних структур підприємства повинні створюватися підрозділи фінансової інженерії, які призвані самим тісним чином взаємодіяти з службами підприємства стратегічного планування і управління підприємством.
В умовах розвитку економіки стратегія є визначальним чинником діяльності підприємства. Стратегія підприємства – це сукупність головних цілей та основних засобів для досягнення цілей підприємства. Стратегія – це не просто функція часу,а також функція напрямку. Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Розробляти стратегічні дії підприємства – це значить визначати загальний напрямок її діяльності.
При дослідженні та розробці загальної стратегії підприємства значну роль відіграє фінансова стратегія. Адже, фінансова підтримка бізнесу є ключовою складовою ресурсного забезпечення стратегічної і поточної діяльності підприємства. Стратегія фінансування (як функціональна стратегія) є основою для вибору альтернативи, яка зумовлює природу та напрямки організації фінансових відносин як поза межами, так і всередині підприємства. Стратегія фінансування як діяльність включає визначення цілей використання фінансових ресурсів і капіталу, методів фінансування, часових характеристик, важелів і прийомів управління рухом фінансових ресурсів та капіталу, визначення «стратегічного набору» (як структури специфічних фінансових стратегій), а також фінансове планування та розробку спеціальних планів. Фінанси як функціональна підсистема підприємства є в певний спосіб організованою діяльністю, що забезпечує підприємство фінансовими ресурсами, потрібними для досягнення встановлених параметрів розвитку. Фінансова стратегія визначає найкращу спрямованість фінансової діяльності, націлює на економію всіх видів витрат, на мобілізацію капіталу для підтримки виробничих, дослідницьких, маркетингових та інших стратегій, на максимальне підвищення вартості підприємства
Важливе значення для формування та реалізації фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи. В умовах ринку підприємства, організації, фірми стикаються з різними фінансовими проблемами, тобто з цього з(являється необхідність передбачення майбутнього стану підприємства, а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.
Проблема вибору фінансової стратегії діяльності підприємства являється актуальною, виходячи з необхідності прийняття рішень в ринкових умовах. Основна увага приділяється оцінці поточного стану суб(єктів господарської діяльності. Приоритетним, в даному напрямку досліджень, являються передусім обоснований прогноз напрямків розвитку підприємства, розробка конкретних рекомендацій для недопущення можливих помилок і прорахунків, і лише потім –констатування фактичного стану діл. Виходячи з цього, моделі вибору фінансової стратегії являється доцільним.
В умовах ринку підприємства, організації, фірми стикаються з різними фінансовими проблемами, тобто з цього з(являється необхідність передбачення майбутнього стану підприємства, а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.
Визначення фінансової стратегії діяльності підприємства розраховується на основі фактичного фінансово-господарського стану в поточному і в наступних періодах, тобто :
,(1)
ФС(t) –фінансова стратегія діяльності підпрємства в момент часу t ;
а(t) –фактичний стан підприємства в моент часу t ;
(t) -оптимальний стан підприємства в момент часу t ;
а(t+1) -прогнозуємий стан стану підприємства в момент часу t+1 ;
В формулі (1) величину а(t) можна представити таким чином :
, (2)
- коефіцієнт, який приймає до уваги фактори загального характеру (j=1,m);
-кількісна характеристика i-го факторуфінансово-господарської діяльності підпрємства (i=1,n) в момент часу t ( t=t,t-s );
-оціночний коефіцієнт для i-го фактору діяльності підприємства
( i=1,n);
-коефіцієнт,який приймає до уваги зменшення впливу значення
фактору в момент часу ( t-d )( d=1,s),коли d близиться к s,причому рахуємо,що Lim=0 (d=1,s); (3);
Розшифрую склад перерахованих коефіцієнтів.
К коефіцієнтам, які приймають до уваги фактори загального характеру (,( j=1,m)),відносять такі :
● макроекономічна ситуація в галузі,в якій діє підприємство;
● присутність державних заказів і державної підтримки;
● компетентність адміністрації підприємства,тощо.
Величина свідчить про досягнення i –тим фактором фінансово-господарської діяльності оптимальних значень. Для проведення подальшого аналізу розраховують а(t+1), (t) :
,(4)
де (t+1) –оптимальна кількісна характеристика i –го фактора діяльності підприємства в момент часу t+1,визначенная на основі характеристик даного фактора в момент часу ,
, (5) [1]
Отож, фінансова стратегія відіграє важливу роль для підприємства, вона є головною передумовою розвитку підприємства. Адже правильно сформована програма надходжень фінансових ресурсів має забезпечити ефективне їх використання у подальшому, що супроводжується отриманням найвищого прибутку.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
1. Проведений аналіз дослідження економічного обґрунтування фінансової стратегії підприємства свідчать про те, що поняття стратегії посідає дуже вважливе місце в теорії стратегічного управління. Таким чином, стратегія підприємства – це комплексна програма дій спрямована на ефективну виробничу, науково – дослідну, комерційну, фінансову та іншу діяльність, реалізація якої забезпечить здійснення місії і досягнення цілей підприємства. Фінансова стратегія – стратегічна програма формування фінансових ресурсів та капітальних вкладень за рахунок власних та залучених зовнішніх коштів та капіталу, їх розподілу між кооперативними, функціональними та конкретними стратегіями, а також їх ефективного використання в процесі реалізації стратегії.
2. Опрацювання теоретичної літератури з питань фінансової стратегії підприємства свідчить, про те, що ця стратегія є однією із головних функціональних стратегій, яка спрямована на успішне функціонування. Фінансову стратегію повинні розробляти всі підприємства, для того, щоб ефективно функціонувати.
РОЗДІЛ 2
СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ СЕРЕДОВИЩА
ВАТ „КОВЕЛЬСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ”
2.1. Загальний аналіз середовища підприємства
Кооператив „Полісся” самостійною організацією, добровільно обєднаних громадян на основі колективної праці і самоуправління з метою спільного використання робіт по виробництву і реалізації товарів народного вжитку, надання платних послуг населення, сумлінного випуску продукції з іншими організаціями, підприємствами, господарювання на основі кооперації виконання і надання інших робіт, платних послуг за замовленнями підприємств і для населення.
Кооператив „Полісся”, що розташоване в Рівненській області, Володимирецькому районі, в селі Полицях, що знаходиться поблизу міста Кузніцовська, був заснований у 1990р. Головою кооперативу Токарчук Г.І. та ще трьома особами: Ляш В.І., Сергійчик О.О., Совгуть В.П. на основі їх внесків. Основним видом діяльності “Полісся” є виготовлення морозива.
На початку своєї діяльності кооператив займався швейними виробами. Виготовляючи робочий одяг на спцзамовлення фірм, кооператив швидко досягнув апогею вже у 1993 році. Дотримуючись стратегії зростання, з кожним роком кооперитив процвітав, отримував значні прибутки. В подальшому своєму розвитку у 1995р кооператив розширив свою діяльність виготовленням будівельних матеріалів – блоків. Через не компетентність керівництва в управлінському процесі підприємство у 1997 року зазнало банкрутства. Підприємству довелося зменшити обсяги виробництва.
В подальшому своєму розвитку підприємство прийняло таку корпоративну стратегію як «скорочення», тобто переорієнтував свою діяльність на виготовлення морозива з подальшим використанням стратегії зосередження, що є складовою стратегію бізнесу.
При розробці стратегії необхідно звертати увагу на результати аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища. Загальний аналіз впливу головних компонентів середовища на фінансову стратегію кооперитиву „Полісся” наведено у вигляді таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Загальний аналіз середовищакооперативу „Поліся”Полоцької виправної колонії №76 на фінансову стратегію
№ з/п
Компоненти середовища
Залежність від ситуації:
„+” залежить
„-” не залежить
Вплив на ситуацію:
„+” позитивний
„-” негативний
„0” відсутній
Значущість:
„+” важливо
„-” неважливо
Загальне зовнішнє середовище:
1.
економічний
+
-
+
2.
технологічний
+
+
+
3.
політичний
+
-
+
4.
правовий
+
-
+
5.
соціальний
+
-
+
6.
екологічний
+
+
+
Операційне зовнішнє середовище:
7.
постачальники
+
+
+
8.
споживачі
+
+
+
9.
конкуренти
+
-
-
10.
виробники замінників
+
-
+
11.
державні закони
+
-
+
12.
фінансові організації
+
+
+
13.
міжнародна діяльність
-
0
-
Внутрішнє середовище:
14.
виробництво
+
-
+
15.
фінанси
+
-
+
16.
маркетинг
+
+
+
17.
персонал
+
-
+
18.
організація управління
+
+
+
Наведені дані у таблиці 2.1. свідчать, про те що найбільший позитивний вплив чинять такі компоненти середовища як технологічні, політичні, правові, соціальні, , постачальники, споживачі, фінансові організації, маркетинг, організація управління, негативно впливають фактори – економічні, конкуренти, державні закони та інші.
Подальший вплив факторів розглянемо у наступних розділах.
2.2. Загальне зовнішнє середовище
Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у середовищі. Аналіз середовища є початковим етапом формування стратегії діяльності підприємства оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії та цілей його функціонування. Це передбачає дослідження і вивчення головних його складових зовнішнього і внутрішнього середовища.
В умовах ринкової економіки головною метою функціонування підприємства є максимальне задоволення потреб ринку, отримання сталого прибутку і як наслідок ріст добробуту його власників і працівників. Для досягнення цієї мети підприємство насамперед повинно уміти швидко адаптуватись до постійно змінного зовнішнього оточення, оскільки в економіці засновані на приватній власності, вона є відкритою системою, тобто підприємство і його оточуюче середовище взаємно впливають один на одного.
Зовнішнє середовище підприємства – це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість підприємства і на які воно не може впливати взагалі, або має незначний вплив.
Зовнішнє середовище будь-якого підприємства поділяється на дві групи:
1) загальне зовнішнє середовище формують фактори непрямої дії, тобто ті, які впливають на підприємство не безпосередньо, а через певні механізми і відносини;
2) операційне зовнішнє середовище формують фактори прямої дії, тобто ті, які безпосередньо впливають на діяльність підприємства і залежать від цієї діяльності.
До загального зовнішнього середовища відносять наступні фактори.
1. Економічні фактори. Керівництво повинно вміти оцінювати зміни в економіці і приймати рішення щодо подальшої діяльності організації. До економічних факторів, які можуть впливати на справи компанії, можна зарахувати такі: рівень заробітної плати, транспортні тарифи, обмінний курс, рівень інфляції, ставка банківського процента, ВВП ,податкову систему, рівень економічного розвитку країни. Є ще й інші, які не носять суто економічного характеру. Це - чисельність населення, якість та кількість природних ресурсів, рівень розвитку технології. Ці фактори можуть як позитивно, так і негативно впливати на фінансову стратегію.
Зокрема, зростання цін на продукцію кооперативу “Полісся” під час інфляції негативно вплинуло на фінансовий стан підприємства. Оскільки при підвищенні ціни на сировину, особливо на закупівлю сухого молока та пасталізатора, збільшились витрати. Так як при цьому, довелося підняти ціну на морозиво, що в кінцевому результаті призвело до незадоволення покупців та до зменшення прибутку.
2.Технологічний фактор пов’язаний з розвитком техніки, обладнання, процесів обробки та виготовлення продукції. До цієї категорії слід віднести державні та недержавні витрати на науку і техніку, патентно-ліцензійний захист технологій, нові тенденції в трансферті технологій, темпи розробки нової продукції, інноваційні процеси.
Технологічний фактор позитивно впливає на розвиток підприємства, а тому і фінансову стратегію. Адже саме від стану техніки та технології залежить обсяг та якість продукції. Підприємство зможе отримувати найбільший економічний ефект, з використанням високопродуктивної сучасної технології. Оскільки впровадження потужних технології сприяє зменшенню витрат на сировину, збільшенню обсягу продукції, покращення її якості, а в кінцевому випадку призведе до збільшення доходів. З розвитком науково технічного прогресу виробничий кооператив має застарілу технічну базу, яка гальмує виробничий процес.
3. Політичні – представлені факторами, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять своє відображення у діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду. Ці фактори можуть впливати на фінансовий розвиток підприємства як позитивно, так і негативно. Коли в країні склалася сприятлива політична ситуація, то вплив цього фактора на діяльність підприємства незначний, підприємство може і надалі розвиватись, розширювати свою діяльність та покращувати фінансові показники. Це є позитивний вплив на фінансову стратегію. Але певні зміни в політиці: революція, війна, кримінальний стан, значні негативні політичні зміни в країні можуть істотно вплинути не лише на підприємство, але і на економічний розвиток країни в цілому.
4. Правові фактори Займаючись будь-якою діяльністю, підприємство підпадає під дію численних законів та регулюючих актів. Підприємство змушене діяти в “умовах держави”, що і є негативним для фінансової стратегії. Це може проявлятись високим податком, акцизним збором та іншими обмеженнями.
5. Соціально – демографічні фактори – фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їх ціннісну орієнтацію. Це є неменш важливий фактор, ніж інші. Підприємство непогано дбає про своїх працівників: своєчасно виплачує заробітну плату, направляє своїх працівників на курси підвищення кваліфікації. Це ,звичайно, вимагає, додаткових коштів, яке підприємство сплачує із свого власного фонду. Ця позиція, з однієї сторони, негативно впливає на фінансову стратегію, оскільки іде зменшення грошових коштів на підприємстві, але з іншої - позитивно. В умовах конкуренції підприємство має залучити до себе працівників і створити умови для відтворення робочої сили, що є головним фактором виробництва та забезпечення відповідного прибутку.
6. Екологічні фактори – фактори, які пов’язані з станом навколишнього природного середовища і впливають на організацію підприємства. Здійснюючи господарської діяльності виробничий кооператив не здійснює як таких значних викидів у навколишнє середовище На підприємстві діють каналізаційні очисні споруди. Хіба що кооператив сплачує невеликий відсоток до державного і місцевого бюджетів за викиди вихлопних газів транспортними засобами. Це не дуже впливає на фінансову стратегію , адже щороку сплачується штрафу лише біля 40,00 грн. тощо.
2.3. Операційне зовнішнє середовище
На діяльність кооперативу “Полісся” впливає ряд факторів зовнішнього середовища, а саме: постачальники, споживачі, конкуренти, фінансові організації, державні закони, міжнародні організації. Докладніше про них розглянемо трохи нижче.
Постачальники. Будь-який виробничий процес не може обійтися без сировини, матеріалів, обладнання. Постачання відповідної сировини, а тим більше своєчасне певними постачальниками є для підприємства вважливим. Оскільки якість продуктів фірм-постачальників впливає на якість продуктів фірм-споживачів, що може в результаті негативно вплинути на результати фірми.
Для вершкового, шоколадного та горіхового морозива потрібно такі складові: сухе молоко, цукор, стабілізатор, сливове масло, какао-порошок, арахіс, цукор, вафельні стаканчики тощо.
Основними постачальниками сухого молока та сливового масла кооперативу “Полісся” є луцьке ЗАТ “Спів”; натурального молока – сарненський молокозавод; какао-порошка, арахіса, ваніліну - СПЗАТ „Волиньпак”; вафельних стаканчиків -рівненський хлібозавод; закупівля стабілізатора здійснюється у м.Луцьку. Кооператив співпрацює з цими фірмами вже декілька років підряд. Для кооперативу це є вигідно, оскільки постачальники ідуть на зустріч підприємству, а саме: надають товари в кредит та встановлюють систему знижок,...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора