Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Інтелектуальна власність
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства
та природокористування
Кафедра експлуатації гідромеліоративних систем
Контрольна робота
із дисципліни «Інтелектуальна власність»
1.Інтелектуальна власність як товар і нематеріальний актив.
Товар - це продукт праці, що виготовлений для продажу. Цей продукт стає товаром, якщо на нього визначена ціна. Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" можуть оцінюватися "... нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності ...". Таким чином, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності мають ознаки товару, тому що вони е продуктом праці і можуть мати ціну.
До основних властивостей будь-якого ринкового товару відносяться:
а) корисність;
б) рідкість - властивість, протилежна загальнодоступності;
в) універсальність - придатність до обміну на гроші або на будь-які інші ринкові товари.
Корисність розуміється як здатність задовольняти будь-яку потребу. Тобто якщо об'єкт інтелектуальної власності нікому не потрібний, то він не може стати товаром.
Найважливішою є властивість рідкості, що перетворює корисність продукту в комерційну цінність, а сам продукт - у товар.
Рідкість для об'єктів інтелектуальної власності реалізується ідеально тому, що за визначенням об'єкт інтелектуальної власності повинен бути новим, оригінальним, неповторним. Наявність перших двох властивостей для матеріальних об'єктів звичайно майже автоматично забезпечує третю. Але для права інтелектуальної власності ця властивість має суттєві відмінності.
З третьою властивістю товару - універсальністю - тісно пов'язана його оборотоспроможність, що припускає відчуження прав інтелектуальної власності як від індивідуума, так і від підприємства. Тільки у цьому випадку права на об'єкти інтелектуальної власності можуть обертатися як товар у його звичайному розумінні.
За принципом "відокремлюваності" права інтелектуальної власності можна поділити на три групи:
а) права, що відокремлюються як від індивідуума, так і від підприємства;
б) права, що не відокремлюються від індивідуума;
г) права, що не відокремлюються від підприємства.
До першої групи відносяться права на об'єкти права інтелектуальної власності, такі як: винаходи, торговельні марки, твори літератури і мистецтва, аудіо- та відеограми тощо.
До невідокремлюваної від індивідуума інтелектуальної власності відносяться: знання, уміння, творчі здібності людей тощо, які зайняті розробленням об'єктів інтелектуальної власності. У сукупності - це так званий людський капітал, що не може бути відокремлений від його носія -людини, тобто не може бути товаром у звичайному розумінні.
Від підприємства не можна відокремити: системи і методи функціонування, що розроблені як складові частини діючого підприємства; наявність підготовленого персоналу; досягнення в галузі маркетингу власної продукції, ділову репутацію підприємства тощо.
З цієї причини невідокремлювані від індивідуума чи від підприємства ства результати творчої діяльності не можуть виступати як товар. Але вони можуть продаватися (передаватися) разом з підприємством чи індивідуумом. Наприклад, не можна передати видатні організаторські здібності директора одного підприємства директору іншого підприємства. Можна тільки запросити талановитого директора на інше підприємство, запропонувавши йому більш вигідні умови праці, тобто "купити" його разом з його
якостями.
Інтелектуальна власність як нематеріальний актив
Активи підприємства складаються з матеріальних активів, до яких відносять: рухоме, нерухоме майно і оборотні кошти, а також з нематеріальних активів - в основному прав. Насамперед, це права власності на ОІВ, права користування природними ресурсами (землею, водою, надрами), а також права користування економічними, організаційними й іншими перевагами і пільгами: податковими пільгами, місцем на товарній біржі. Крім того, до нематеріальних активів відносять гудвіл (ділову репутацію), списки клієнтів тощо.
Нематеріальні активи - це принципово новий об'єкт фінансового обліку для України, що узагальнює особливі види капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність.
Відмінними ознаками нематеріальних активів є:
- відсутність матеріальної основи і при цьому володіння такою коштовною якістю, як здатність давати доход власнику, виходячи з довгострокових прав і переваг, що вони приносять йому так довго, як це можливо;
- відсутність наміру продажу нематеріальних активів у нормальних умовах діяльності підприємства;
- тривалість експлуатації, що дозволяє враховувати їх у складі довгострокових інвестицій як оборотні активи і через обраний варіант облікової політики встановлювати більш розумний термін погашення їхньої первісної вартості при загальній невизначеності термінів функціонування (гудвіл, товарні знаки тощо);
- відсутність відходів;
- багатоцільовий характер експлуатації, що дозволяє використовувати
об'єкт на різних ділянках діяльності підприємства;
- підвищений ступінь ризику в прагненні отримати доход від застосування подібних активів.
В Україні основними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини, які стосуються нематеріальних активів, є: Закон України "Про оподаткування прибутку підприємства" (1997 p.); "Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 p. № 250; "Указівки по організації бухгалтерського обліку в Україні", затверджені
наказом Міністерства економіки України від 7 травня 1993 p. № 25, а також Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" (Зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 за № 750/4043).
Права на об'єкти інтелектуальної власності стають нематеріальними активами після того, як вони будуть поставлені на бухгалтерський облік. Для цього, принаймні, необхідно виконати дві умови: встановити ціну прав і термін їх служби.
За цією ознакою ОІВ поділяються на дві групи: ОІВ з встановленим дві групи: ОІВ з встановленим терміном служби та ОІВ з невстановленим терміном служби. Ця обставина має важливі наслідки при визначенні вартості ОІВ як товару, а також при встановленні терміну його амортизації, коли він перебуває на балансі підприємства як нематеріальний актив.
Розрізняють юридичний і економічний термін служби. Одні ОІВ мають встановлений термін дії, а інші можуть не мати встановленого терміну служби. Наприклад, відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" юридичний термін дії (служби) патенту дорівнює 20 рокам. Однак цілком можливо, що за цей час патент може морально застаріти, тому що не виключена імовірність, що з'являться нові аналогічні, більш ефективні винаходи. Тому при економічних розрахунках для патентів установлюється більш короткий термін, так званий
економічний, котрий дорівнює 10-12 рокам, а в окремих випадках і менше.
Встановлений термін служби характерний для більшості прав на об'єкти інтелектуальної власності, відокремлюваних від індивідуума і підприємства, але не для всіх. Так, торговельні марки не мають встановленого терміну служби, оскільки визначений законом термін дії після його закінчення може кожний раз продовжуватися ще на 10 років. Не мають встановленого терміну більшість прав на об'єкти інтелектуальної власності, невіддільні від підприємства чи індивідуума. Крім того, права на ті самі об'єкти інтелектуальної власності можуть мати як визначений, так і невизначений термін дії. Наприклад, ліцензія на право використання винаходу чи товарного знака може бути надана як на визначений, так і на невизначений термін.
Відзначимо, що без установлення терміну дії стає проблематичним визначення вартості переданих прав на об'єкти інтелектуальної власності, а сама процедура встановлення терміну дії буває надзвичайно складною і відповідальною.
2. Система захисту прав ОІВ та її призначення.
Немає рації у створенні складної і коштовної систе ми охорони прав і поширення інформації про охоронні до кументи на об'єкти інтелектуальної власності, якщо влас ники цих прав не будуть мати можливість забезпечити за хист своїх прав задовільним чином. Для того, щоб запобіг ти у подальшому порушенню прав і компенсувати втрати, що виникають унаслідок порушення цих прав, вони повинні мати можливість захищати свої права.
Після того як об'єкт інтелектуальної власності ство рений і охоронним документом закріплені на нього права, настає важливий етап у його життєвому циклі - включення в господарський оборот. Саме на цьому етапі об'єкт інте лектуальної власності приносить правовласнику прибуток чи іншу користь, власне те, заради чого він і був створений. Однак, як тільки інформація про об'єкт інтелектуальної власності стає відомою несумлінним конкурентам, у них виникає спокуса використати його у своїх інтересах. При цьому порушник прав знаходиться в більш вигідних умо вах, чим правовласник: він не несе витрат на стадії ство рення та охорони об'єкта інтелектуальної власності. Крім того, він може мати готову виробничу базу для використан ня об'єкта інтелектуальної власності, у той час, як право-власник повинен ще витратити час і ресурси на її створен ня. Тому порушник прав може швидше випустити продук цію з використанням об'єктів інтелектуальної власності і просунути її на ринок по більш низькій ціні, чим правоволо-ділець об'єкта інтелектуальної власності. Такий розвиток подій не тільки порушує права конкретного правоволоділь-ця, але має і серйозні наслідки для суспільства в цілому, сповільнюючи його соціальний і економічний розвиток і ускладнюючи цивілізоване співробітництво з іншими краї нами.
У наш час фактор захисту прав здобуває особливо великого значення, тому що у зв'язку зі швидким розвитком технологій, з'явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливі раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості одержання аналогічних прав іншими, система охорони інтелектуальної власності не може бути ефективною.
Дії, що визнаються порушенням права ін телектуальної власності
Перераховані нижче дії, що вчинені без дозволу власника патенту на винахід або корисну модель, визна ються порушенням його прав:
- виготовлення продукту із застосуванням запа тентованого винаходу (корисної моделі), засто сування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в циві льний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;
- застосування процесу, що охороняється патен том, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняєть ся без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.
Порушенням прав визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання та кого виробу в зазначених цілях.
Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому ви користані всі суттєві ознаки промислового зразка.
Що стосується географічного зазначення походжен ня товару, то порушенням прав визнається:
- нанесення його на товар або на етикетку;
- нанесення його на упаковку товару, застосуван ня у рекламі;
- запис на бланках, рахунках та інших докумен тах, що супроводжують товар.
Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:
використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;
використання зареєстрованого зазначення гео графічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього за значення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або геогра фічне зазначення його походження використо вується у перекладі або супроводжується сло вами: "вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо;
- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке викори стання вводить в оману споживачів щодо похо дження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорі дних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або е неправомірним використанням його репу тації;
- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової на зви.
Вказані далі дії, вчинені без дозволу власника сві доцтва на торговельну марку, визнаються порушенням його прав:
нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до това ру предмет, зберігання такого товару із зазна ченим нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезен ня);
- застосування його під час пропонування та на дання будь-якої послуги, для якої знак зареєст ровано;
- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в до менних іменах.
Знак визнається використаним, якщо його застосо вано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Неправомірне (без дозволу автора) використання творів є порушенням прав автора. Посилання користува ча твору на низький художній чи науковий рівень твору, на мету використання твору, на невеликий обсяг використан ня твору тощо не можуть братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність користувача.
Вважається порушенням особистих немайнових прав автора оприлюднення твору без зазначення імені автора, ілюстрування твору, спотворення твору, зміна твору тощо.
Будь-яке відтворення чи використання твору без дозволу автора без виплати йому винагороди, є пору шенням його виключних майнових прав.
Використання виконань творів шляхом публічного повідомлення виконань, фіксації їх на носії та розповсю дження зафіксованих виконань без дозволу виконавця є порушенням його прав.
Категорії спорів
Суб'єкт, права якого порушені, може вимагати:
визнання цього права;
визнання правочину недійсним;
припинення дії, яка порушує право;
відновлення становища, яке існувало до пору шення;
примусове виконання обов'язку в натурі;
- зміна правовідношення;
припинення правовідношення;
відшкодування збитків та інші способи відшкоду вання майнової шкоди;
- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
визнання незаконними рішення, дій чи бездіяль ності органу державної влади або органу місце вого самоврядування, їхніх посадових і службо вих осіб. Суд також може захистити право інте лектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи законом.
Суперечки щодо інтелектуальної власності поділя ються на дві групи. До першої відносяться суперечки про визнання (чи невизнання) результату інтелектуальної дія льності об'єктом інтелектуальної власності. Стосовно об' єктів промислової власності це суперечки:
- пов'язані з відмовою у видачі патенту;
по запереченнях третіх осіб проти видачі патен ту;
про визнання патенту недійсним.
До другої групи відносяться суперечки, що стосу ються порушення прав:
про заборону дій, що порушують права на па тент;
про відшкодування шкоди, заподіяної порушни ком патентних прав;
про визнання дій, що не порушують патент;
про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;
про надання примусової ліцензії;
про виплату винагороди автору роботодавцем;
про компенсацію за використання винаходу дер жавою тощо.
Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності
Існує дві форми захисту прав інтелектуальної влас ності: юрисдикційна і неюрисдикційна (рис. 7). Неюрисдик-ційна форма передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самоза хист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним договором, відмова від виконання недійсного договору то що. Обрані засоби самозахисту не повинні бути забороне ними законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства.
Юридичні форми захисту застосовують два порядки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністра тивний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах.
Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах державної митної служби України.
Способи захисту права інтелектуальної власності
Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирі шенні суперечки органом державного управління. Проце дура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судо чинстві. Правовою основою є Кодекс України про адмініст ративні правопорушення, а також закони України: "Про за хист від недобросовісної конкуренції", "Про авторське пра во і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корис ні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин" тощо.
У галузі авторського права і суміжних прав адмініст ративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публі чний показ, порушення умов публічного демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчен ня. Стосовно об'єктів промислової власності цей спосіб за хисту прав передбачає накладення штрафів за неправомі рне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку є скарга, яку у встановленому адміністративним законодавством поряд ку подають у відповідний орган державного управління.
Здійснення дій, обумовлених законодавством Украї ни як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також ад міністративну і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться:
- неправомірне використання чужого імені, фірмо вого найменування, торговельних марок;
- введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виробника;
- відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарської діяльності і введення його в господарський оборот;
- неправомірний збір, розголошення і використан ня комерційної таємниці, а також інші протипра вні дії.
Тобто Антимонопольним комітетом України розгля даються скарги щодо дій після вводу об'єктів права інтеле ктуальної власності до господарського обороту.
Типовими видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністра тивний арешт тощо.
Так, незаконне використання об'єкта права інтелек туальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіска цією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення.
Цивільно-правовий спосіб захисту прав
Суперечки, що пов'язані з порушенням прав інтелек туальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції і вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підві домча суду загальної юрисдикції.
У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення право суддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У по зовній заяві вказується форма захисту (заборона робити будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесе ного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог, будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нане сеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.
За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основних питання. Перше пов'язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге - з визначенням розміру збит ків, що підлягають стягненню з відповідача на користь по зивача.
Власник прав на ОІВ має право вимагати від пору шника:
визнання прав власника;
відновлення положення, що існувало до пору шення права;
припинення дій, що порушують право чи ство рюють погрозу його порушенню;
відшкодування збитків, включаючи втрачену ви году тощо.
Якщо в результаті незаконного використання ОІВ порушник одержав доход, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.
Якщо одночасно з порушенням майнових прав по рушені особисті немайнові права автора, то він може за жадати майнову компенсацію за нанесення йому мораль ного збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.
Суд, господарський суд має право прийняти рішен ня чи визначення про заборону випуску твору, використан ня постанови, фонограми передачі в ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав.
Застосування цивільно-правових санкцій за пору шення прав на 01В можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушен ня свого права.
У Великобританії, Німеччині та низці інших країн існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє скон центрувати досвід вирішення патентних суперечок, ство рити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити число інстанцій, що розгля дають суперечки.
В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної вла сності, наприклад, при Вищому господарському суді Украї ни. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому мо жуть компетентне вирішувати суперечки щодо інтелектуа льної власності.
Кримінальна відповідальність за порушення прав
Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на 01В, чинним законодавством передбачена також кримі нальна відповідальність. Кримінальна відповідальність на ступає тільки тоді, коли матеріальна шкода у 200 і більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів гро мадян. Якщо матеріальна шкода у 1000 і більше разів пе ревищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то матеріальна шкода вважається заподіяною в особливо ве ликому розмірі. Так, незаконний випуск під своїм ім'ям чи присвоєння авторства на чужий твір науки, літератури чи мистецтва, а також незаконне відтворення чи поширення такого твору, присвоєння авторства на чужі об'єкти проми-
Законодавство України передбачає також криміна льно-правові санкції за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою ви користання відомостей, що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить ве ликий матеріальний збиток суб'єкту підприємницької діяль ності. Як покарання передбачається застосування до по рушника штрафу у розмірі від 200 до 2000 неоподаткову ваних мінімумів доходів громадян або позбавляння волі від 2-х до 5-ти років тощо.
Залучення до кримінальної відповідальності конкре тних винуватців злочину не виключає вимог про відшкоду вання заподіяного збитку.
Особливий випадок - захист прав на ОІВ при пере тинанні кордону. Митним кодексом України (ст. 74) товари й інші предмети, виготовлені з порушенням прав інтелекту альної власності, не можуть як імпортуватися, так й експо ртуватися через митний кордон України.
У судовій процедурі вирішення спорів важливе місце займають докази. Розрізняють три форми доказів: "доку ментальний доказ" - доказ, наданий у письмовому вигляді чи у вигляді будь-якого документа; "речовий доказ" - доказ, що існує у вигляді предметів; " показання свідків" - усні по казання експерта. Наявність охоронного документа - пате нту чи свідоцтва, є важливим доказом.
Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS
Угода TRIPS є однією з найважливіших угод Світо вої організації торгівлі (СОТ). Необхідною умовою для вступу України до СОТ е обов'язкове виконання угоди TRIPS. Ця угода визнана світовим співтовариством як пра вовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охороною прав на ОІВ, які розглядаються як товар.
Відповідно до вимог частини III Угоди TRIPS "Захист прав інтелектуальної власності" країни-учасниці зобов'язу ються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають пору шенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуаль ної власності та їх недопущення.
Стаття 41 Угоди TRIPS зазначає, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удати ся до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого по рушення прав інтелектуальної власності, включаючи тер мінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень.
Угода TRIPS передбачає захист прав інтелектуаль ної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні про цедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушни ків прав.
Подальше удосконалення національного законодав ства України здійснюється з урахуванням вимог цього важ ливого міжнародного нормативного акта.
Підсумовуючи все сказане, можна констатувати, що сьогодні в Україні вже сформована законодавча й організаційна системи державних органів, які прямо або опосе редковано забезпечують захист прав у сфері інтелектуаль ної власності.
3.Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та «Про захист від економічної конкуренції».
Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Цей Закон визначає правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.
Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. { Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 689-VI
Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону. Частина друга статті 1 в редакції Закону N 689-VI Терміни, які вживаються для цілей цього Закону, визначені Законом України "Про захист економічної конкуренції" Частина третя статті 1 із змінами, внесеними згідно і ЗакономN689-VI Закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межами України,якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції" , Законом України "Про Антимонопольний комітет України" , "Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року" , міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.
Закон України «Про захист від економічної конкуренції».
Цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання,внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку Законодавствопрозахист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України , і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України" , "Про захист від недобросовісної конкуренції" , інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України , і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України" , "Про захист від недобросовісної конкуренції" , інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.
Особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін доцього Закону.
Список використаної літератури:
1. Конституція України. – К., 1996.
2.Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 336 с.
3.Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14.
4.Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації: Автореф. дис. к. е. наук: 08.01.01. / Хар. держ. у-т. Харків, 1996. — 18 с.
5.Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.
6.Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика применения. — М., 1977. — С. 11.
7.Интеллектуальный капитал /Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. — Питер, 2001. — 288 с.
8.Сіренко І. Юридична природа прав на об’єктиінтелектуальної власності // Українське право. — 1997. — Число 3. — С.132-135.
9. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект. — Харків, 2002.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора