Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Теоретичні основи формування витрат виробництва на підприємстві та їх зниження
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра ЕП
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра економіки підприємства
Розрахункова робота
з дисципліни “Витрати виробництва”
на тему:
“ Теоретичні основи формування витрат виробництва на підприємстві та їх зниження”
Зміст
Вступ………………………………………………………………………...3
І.Розділ. Теоретичні основи формування витрат виробництва на підприємстві та їх зниження
1.Особливості планування, обліку витрат і калькулювання собівартості продукції у хлібопекарській промисловості............4
1.2. Планування витрат виробництва
1. 2.1. Планова (нормативна) калькуляція
1.2.2. Зведений кошторис витрат на виробництво
1.3 Облік прямих витрат виробничої собівартості продукції.
1.3.1. Облік прямих матеріальних витрат
1.3.1.1.Стаття "Сировина та матеріали"
1.3.1.2.Стаття"Купівельні вироби та напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій"
1.3.1.3. Стаття "Паливо і енергія на технологічні цілі"
1.3.1.4.Стаття "Зворотні відходи"
1.3.1.5. Стаття "Втрати від браку"
1.3.1.6. Контроль за наявністю та використанням матеріалів
1.3.2. Витрати на оплату праці
1.3.2.1.Стаття "Основна заробітна плата виробничих робітників
1.3.2.2.Стаття "Додаткова заробітна плата виробничих робітників"
1.3.2.3 Контроль за використанням фонду оплати праці
1.3.3.Стаття"Відрахування на соціальне страхування"
1.3.3.1. Контроль за витратами щодо відрахування на соціальне страхування
1.4. Облік незавершеного виробництва
1.5. Зведений облік витрат
ІІ.Розділ. Практична частина.Обгрунтування рівня витрат виробництва і заходи щодо їх зниження
Висновки…………………………………………………………………...
Використана література………………………………………………....
ВСТУП
Розвиток ринкових відносин у суспільстві постійно змінює умови функціонування національних підприємств як на мікро- так і на макро- економічному рівні. Великі труднощі у діяльності підприємств пов’язані із неминучим співіснуванням елементів старих і нових відносин, відсутність ринку у чистому вигляді, що не дозволяє безпосередньо орієнтуватись на зарубіжний досвід. Разом з цим, непідготовленість персоналу для роботи в умовах ринку негативно впливає на практичну діяльність підприємств. Складні умови функціонування, зміни форми власності, конкуренція, економічна самостійність підприємств вимагає від керівників усіх рівнів управління нових знань і навичок, які б відповідали вимогам часу. Адже для того, щоб забезпечити ефективну діяльність підприємства, необхідно кваліфікаційно орієнтуватись у кон’юктурі ринку, передбачити дії конкурентів, грамотно оцінювати своє положення на ринку і здійснювати ефективний відбір варіантів економічних, технічних господарських проектних і управлінських рішень.
Тому в сучасних умовах великого значення набуває розвиток особливого способу мислення, планування, організації, управління на підприємстві, що називається стратегічним управлінням. Особливе значення в якому надається стратегії формування витрат виробництва підприємства, яка виводиться на головній позиції при прийнятті будь-яких управлінських рішень.
Стратегія підприємства формування витрат виробництва представляє собою комплексну програму дій спрямовану на ефективну виробничу, науково-дослідну, комерційну, фінансову та іншу діяльність, реалізація якої забезпечує здійснення місії і досягнення цілей підприємства.
Розділ 1.Особливості планування, обліку витрат і калькулювання собівартості продукції у хлібопекарській промисловості.
1.1. Загальні відомості про галузь.
Підприємства застосовують щодо об'єкту обліку попередільннй (однопередільний) метод обліку витрат з елементами нормативного методу.
Об'єктом калькулювання у хлібопекарському виробництві є хлібобулочні вироби за видами та найменуваннями.
Калькуляційною одиницею для хлібобулочних і кондитерських виробів є 1 центнер.
Перелік калькуляційних одиниць продукції і послуг допоміжних виробництв встановлюється з урахуванням прийнятих на підприємстві одиниць вимірювання.
До основного виробництва належать виробництва, цехи, дільниці, в яких безпосередньо створюється продукція, а саме: виробництво хліба, булочних, бубликових, сухарних, здобних, кондитерських, пряникових виробів, борошна для млинців.
До допоміжних виробництв відносяться - котельні; компресорні станції; водопостачання; ремонтні майстерні; транспортні цехи або відділки; інші цехи і а виробництва.
До непромислових господарств відносять житлово-комунальні господарства та підприємства, призначені для побутового обслуговування персоналу. Вартість продукції і послуг цих господарств у обсяг виробленої продукції не включають, їхні витрати планують і враховують відокремлено від витрат виробничої діяльності підприємства.
Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції:
- сировина та матеріали: борошно; інші основні матеріали; допоміжні матеріали; витрати на м'яку тару
купівельні вироби та напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
паливо і енергія на технологічні цілі;
зворотні відходи (вираховуються);
основна заробітна плата виробничих робітників;
додаткова заробітна плата виробничих робітників;
відрахування на соціальне страхування виробничих робітників;
витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
загальновиробничі витрати;
втрати від браку.
Підприємства в своїй обліковій політиці можуть вносити зміни щодо складу статей витрат в залежності від техніки, технології і організації виробництва та питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції.
1.2. Планування витрат виробництва
1. 2.1. Планова (нормативна) калькуляція
Планова (нормативна) калькуляція складається за видами та сортами продукції, що виготовляються у плановому періоді. Планова (нормативна) калькуляцій собівартості виробів, що вперше будуть вироблятися у плановому році, виробів, що виготовляються на нових потужностях, складається виходячи з проектних показників.
Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.
Під час складання планової (нормативної) калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в плановому періоді.
Планова (нормативна) собівартість на всі види продукції визначається відповідно до прийнятого на підприємстві варіанту зведеного обліку витрат (напівфабрикатного або безнапівфабрикатного). У разі застосування напівфабрикатного варіанту обліку визначенню планової (нормативної) собівартості виробу передує обчислення собівартості напівфабрикатів. При цьому у плановій (нормативній) калькуляції виділяється спеціальна комплексна стаття, у якій цехи - споживачі відображають собівартість одержаних напівфабрикатів від цехів попереднього виготовлення. У разі застосування безнапівфабрикатного варіанта в нормативній калькуляції виділяються витрати окремих цехів.
Нормативна калькуляція використовується (крім визначення фактичної і собівартості) для оцінки браку і залишків незавершеного виробництва, обчислення розміру зниження норм витрат і нормативної собівартості, трудомісткості та матеріаломісткості за місяць, квартал, рік, а також для розрахунку цін.
Вихідними матеріалами для складання нормативної калькуляції є:
технологічні маршрути виготовлення виробів;
норми витрат основних матеріалів, купівельних виробів та напівфабрикатів, що витрачаються на виготовлення продукції;
поопераційні розрахунки трудових витрат основних робітників, зайнятих виготовленням продукції;
номенклатура матеріалів;
інші документи, які є основою для первинного складання нормативної калькуляції.
Калькуляція нормативної собівартості виробів, що виготовляються, складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці робіт ників, зайнятих виготовленням виробів, інших прямих витрат (нарахувань на заробітну плату робітників), змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат. У такому ж порядку складається нормативна калькуляція на готову продукцію в цілому.
При цьому вартість матеріальних ресурсів, а також інших прямих витрат визначається за зведеними нормами витрат, складеними технологічними відділами, та з урахуванням діючих цін. Трудомісткість і сума заробітної плати розраховуються за зведеними даними відділу праці і заробітної плати, одержаними на основі технологічних карт або іншої технічної документації, що відображають рівець норм заробітної плати на початок місяця.
Витрати на обслуговування виробництва, а також інші види витрат, на які норми не розроблені, можна включати до нормативної калькуляції згідно з кошторисами цих витрат.
Діючі (поточні) норми розробляються на кожний вид виробу за досягнутим підприємством рівнем технології, організації виробництва і праці. Ці норми використовуються для безпосереднього відпуску матеріалів на виробничі потреби і нарахування заробітної плати. Це дає змогу зіставляти з ними фактичні виграти з усього комплексу ресурсів, що використовуються на виробництво. Норми систематизуються в специфікаціях норм витрат матеріалів і в картах норм часу та розцінок.
На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві, незалежно від їх причин, виписуються повідомлення.
У повідомленнях про зміну норм поряд із зазначенням попередньої і нової норми, а також одержаної різниці обов'язково зазначається точна дата впровадження нової норми.
Всі зміни норм впроваджуються у виробництво тільки після їх внесення до нормативно - технологічної документації.
Для своєчасного впровадження у виробництво всіх змін на підприємствах встановлюються графіки, маршрути, терміни проходження повідомлень та їх надходження до нормативних бюро, відділу матеріально-технічного забезпечення, бухгалтерії, цехів-виконавців.
Повідомлення про зміни норм витрат матеріалів, купівельних виробів та напівфабрикатів, палива і енергії, норм часу, виробітку, обслуговування офор млюються відповідальними виконавцями.
На підприємствах здійснюється систематичний контроль за своєчасним оформленням зміни норм, внесенням змін до технічної і планової документації та застосуванням змінених норм в оперативній роботі цехів і відділів.
Зміни діючих норм слід приурочувати до початку місяця. Якщо норми змінюються протягом звітного місяця, різниця між нормами, наведеними в нормативній калькуляції, і новими нормами до кінця звітного місяця виявляється і враховується окремо. Всі зміни норм, введені протягом місяця, вносяться до нормативної калькуляції на перше число наступного місяця.
1.2.2. Зведений кошторис витрат на виробництво
Перед складанням зведеного кошторису витрат на виробництво проводиться аналіз витрат на виробництво продукції одночасно з комплексним техніко-економічним аналізом роботи підприємства.
До зведеного кошторису витрат на виробництво включаються витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві продукції в основних та допоміжних виробництвах. Кошторис витрат на виробництво складається без внутрішньозаводського обороту
Зведений кошторис витрат складається на рік з розподілом за кварталами на основі наступних розрахунків:
витрат на сировину, матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, технологічне паливо і енергію в основному виробництві;
витрат на основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи;
кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва;
кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування;
кошторису загальновиробничих витрат.
В основу розрахунку витрат на сировину, матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, технологічне паливо і енергію покладені такі дані:
виробнича програма в установленому асортименті та розфасовці;
розрахункові норми виходу готової продукції;
розрахункові (затверджені) рецептурні норми витрат основних і допоміжних матеріалів на одиницю продукції;
договірні ціни на сировину та матеріали;
-транспортно-заготівельні витрати на сировину та матеріали.
Розрахунок складається на кожний вид та розфасовку виробів, де показуються: виробіток за планом, норма виходу виробу та норми витрат основних та допоміжних матеріалів.
У хлібопекарському виробництві основним видом сировини є борошно.
Потреба борошна на хлібобулочні вироби визначається за кожним найменуванням виробу за наступною формулою (1):
(1)
де П - потреба в борошні; В - виробіток за планом; Н - норма виходу за планом.
Якщо на запланований рік відсоток вологості борошна приймається при складанні плану вище чи нижче базової, то перерахунок норми виходу здійснюється за формулою (2):
(2)
де Н2 - перерахована норма виходу; Нt - норма виходу на вологість борошна в 14,5%;
14,5 - базова вологість борошна; 14,0 - запланована вологість борошна.
Погреба інших основних, матеріалів визначається на основі рецептур у відсотках до витрат борошна.
Норма витрат рослинної олії на змащування форм і листів встановлюється на 1 тонну готових виробів.
Вартість основних матеріалів (цукру, олії рослинної, масла тваринного, солі, дріжджів, маргарину, сабзи, сухого молока тощо) розраховується за цінами придбання.
Планові витрати на основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи розраховуються, виходячи з планових обсягів виробництва відповідних видів продукції, трудомісткості продукції, відрядних розцінок, тарифних ставок та посадових окладів і законо давчих актів щодо процентних ставок відрахувань на соціальні заходи.
Кошториси витрат цехів допоміжного виробництва для всіх допоміжних вироб ництв складаються за встановленими статтями калькуляції. Сума витрат допоміжних виробництв розподіляється за відповідними напрямками на підставі окремого розрахунку.
Витрати на утримання і експлуатацію устатку вання розподіляються тільки на види продукції, які виготовляються у даному виробництві.
У зведеному кошторисі витрат показуються не тільки витрати на обсяги виробництва продукції, але і витрати незавершеного виробництва та витрати майбутніх періодів, що не включаються до обсягів виробництва продукції
В хлібопекарській промисловості виробництво має короткий виробничий термін, а тому незавершене виробництво не планується та не показується в балансі.
В хлібопекарській промисловості собівартість виробленої продукції обчислюється виходячи із загальної суми витрат на виробництво за плановими калькуляціями окремих видів продукції і їх товарного випуску.
1.3 Облік прямих витрат виробничої собівартості продукції.
1.3.1. Облік прямих матеріальних витрат
Прямі матеріальні витрати включають статті виробничої собівартості: “Сировина і матеріали” , „Купівельні вироби та напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій”, „Паливо й енергія на технологічні цілі”, “Зворотні відходи”.
1.3.1.1. Стаття "Сировина та матеріали"
Облік витрачання матеріальних цінностей здійснюється за об'єктами і обліку витрат і калькулювання собівартості продукції в натуральному та вартісному виразах за фактичною собівартістю.
Основними документами для відпуску матеріальних цінностей у виробництво є ліміто-забірні картки і вимоги.
У документах на відпуск зазначається вага або кількість матеріальних цінностей відповідно діючих норм витрат, а також шифри видів продукції або виробці, на виробництво яких вони були відпущені.
Ліміти відпуску матеріальних цінностей у виробництво установлюються на основі діючих норм витрат сировини і матеріалів та виробничих програм цехів з урахуванням залишків сировини і матеріалів на початок планового періоду.
Основним видом сировини у хлібопекарській промисловості є борошно, приведене до базової вологості 14,5%. До основних матеріалів також відносяться: цукор, жири, сіль, дріжджі, патока, меланж, яєчний порошок, сода, коріандр, лимонна та молочна кислоти, фруктові підварки тощо.
Основні матеріали включаються до собівартості продукції безпосередньо за їх фактичною собівартістю.
Витраті, основних матеріалів у виробництві за місяць розраховуються як сума кількості основних матеріалів, виданих зі складу (згідно накопичувальних відо мостей) та залишки матеріалів у незавершеному виробництві на початок місяця за вирахуванням залишків матеріалів у незавершеному виробництві на кінець місяця.
Витрати борошна за місяць розподіляються між сортами виробів:
прямо згідно документів на відпуск;
пропорційно до ваги вироблених готових виробів;
пропорційно норм виходу.
Надбавки та знижки, одержані чи сплачені підприємствами за борошно, яке не відповідає базовій вологості, враховуються за ідентифікованою собівартістю кожного сорту борошна. Між сортами виробів надбавки та знижки розпо діляються пропорційно до ваги відповідного сорту борошна, використаного на їх виготовлення.
До допоміжних матеріалі відносяться: пакувальний папір, етикетки, шпагат, поліетиленова плівка, коробки для пакування сухарів, клей тощо. Вони на собі вартість окремих видів продукції відносяться безпосередньо, а якщо безпосереднє віднесення ускладнено, включаються до собівартості продукції та незавершеного виробництва пропорційно кошторисних ставок або пропорційно норм витрат.
Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, строк експлуатації яких менший від одного року (або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року), списується на витрати виробництва в момент передавання їх в експлуатацію. Знос на такі МШП не нараховується. Витрати на МШП, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включаються до собівартості продукції пропорційно кошторисних ставок.
До витрат з м'якої тари відносяться: знос та ремонт мішків з-під борошна та інші тарні матеріали. Втрати тари визначаються як різниця між вартістю тари, оплаченою підприємством, та вартістю, одержаною при поверненні (реалізації) тари постачальнику, та затрат з ремонту і доставки її на тарний склад. Витрати на придбання упаковки і тари в окрему статтю не виділяються, а включаються до витрат на придбання відповідних видів сировини та матеріалів.
Транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати в окрему статтю калькуляції не виділяються, а включаються до матеріальних витрат. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до матеріальних цінностей, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат па вартість матеріальних цінностей, що вибули.
1.3.1.2. Стаття "Купівельні вироби та напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій"
До купівельних виробів та напівфабрикатів відноситься купований хліб - напівфабрикат для виробництва сухарів, помадка цукрова для оздоблення виробів тощо.
До робіт і послуг виробничого характеру належать часткова обробка сировини, матеріалів та напівфабрикатів, що безпосередньо відносяться до собівартості певних видів продукції.
Витрати за даною статтею включаються безпосередньо до собівартості окремих виробів і замовлень.
1.3.1.3. Стаття "Паливо і енергія на технологічні цілі"
Витрати палива і енергії на технологічні цілі відносяться безпосередньо на собівартість окремих видів продукції на підставі показань контрольно-вимірювальних приладів або встановлених норм витрат на окремі види продукції.
Якщо безпосереднє віднесення ускладнене, ці витрати включаються до собівартості продукції пропорційно до кошторисних ставок або пропорційно до планових витрат. Оплата купованої електроенергії проводиться за встановленими тарифами. Паливо і енергія власного виробництва оцінюється за фактичною виробничою собівартістю.
1.3.1.4. Стаття "Зворотні відходи"
Звороті відходи хлібопекарського виробництва підрозділяються на такі що:
переробляються в основному виробництві (окрайці хліба та сухарних плит, лом та деформовані вироби, що утворилися в процесі виробництва, залишки хліба, що надходять після лабораторного аналізу, відходи, що утворилися при переході з випічки одного сорту виробів на інший тощо);
використовуються у господарстві та реалізуються на сторону (борошняний змет, борошняний вибій від витрушування мішків, хлібні крихти, відходи від зачистки тістомісильних та тістообробних агрегатів).
Зворотні відходи не калькулюються, а оцінюються за однією із двох оцінок:
за повною (середньозваженою) ціною використаного на продукцію борошна, при виробництві якої вони утворилися (для відходів, що переробляються в основному виробництві);
за ціною можливої реалізації (для відходів, що використовуються у господарстві або реалізуються на сторону).
Зворотні відходи відносяться на зменшення матеріальних витрат на продукцію, від виробництва якої вони утворилися.
1.3.1.5. Стаття "Втрати від браку"
До статті калькуляції „Втрати від браку" належать: вартість забракованої у виробництві продукції з технологічних причин та внаслідок недбайливої роботи робітників; вартість матеріалів, напівфабрикатів, зіпсованих під час налагодження устаткування; вартість готових виробів, зіпсованих під час транспортування на виробництві, забракованих після здачі в експедицію або повернені з торгової мережі з вини підприємства; витрати на усунення браку.
У хлібопекарському виробництві за місцем виявлення брак поділяється на внутрішній, що виявлений до відправлення споживачу і зовнішній, виявлений у торговій мережі і пред'явлений для відшкодування збитків.
Внутрішній брак поділяється на виробничий та експедиційний. Виробничий брак виявляється в ході виконання технологічного процесу, а експедиційний - після передачі до експедиції.
Виробничий та експедиційний брак оприбутковується за собівартістю основної та допоміжної сировини, що витрачена на його виготовлення.
За характером дефектів брак буває поправним і непоправним.
Виявлений у виробництві брак оформляється актом (повідомленням про брак) установленої для хлібопекарських підприємств форми. Кількість браку в документах вказується на штучні вироби за штуками, а на вагові - за вагою. На підставі актів про брак за місяць складається звіт про собівартість браку в звітному місяці.
На відшкодування зовнішнього браку від покупців надходить претензія.
Втрати від браку списуються щомісяця на рахунок виробництва і включаються до собівартості тих видів продукції, за якими виявлений брак.
Втрати від внутрішнього браку відображаються у витратах того місяця, у якому виявлений брак, а втрати від зовнішнього браку - у тому місяці, в якому були пред'явлені претензії від торговельної мережі.
Якщо на підприємстві втрати від браку не виділяються в окрему статтю, вони враховуються в складі загальновиробничих витрат.
1.3.1.6. Контроль за наявністю та використанням матеріалів
Вартість усіх матеріальних цінностей, що відпущені для використання в операційній чи інших видах діяльності підприємства, підлягає розподілу за балансовими рахунками та статтями витрат.
На підприємствах ведеться кількісний і вартісний облік використаних у виробництві матеріальних цінностей.
Основою вартісного бухгалтерського обліку є кількісний облік матеріальних цінностей.
Фактичні витрати матеріалів повинні бути підтверджені спеціальними розрахунками і звітами, де вони порівнюються з витратами за нормами і розшифро вуються відхилення від норм із зазначенням причин та винуватців.
Відхилення від норм списуються на винуватців або на собівартість реалізованої продукції.
Основним документом для контролю за використанням сировини і матеріалів є виробничий звіт. Витрати основних матеріалів контролюються за кожною зміною.
Контроль здійснюється в наступній послідовності:
передача залишків сировини та матеріалів наступній зміні проводиться за актом встановленої форми;
на підставі фактичних залишків на початок зміни та відвіс – накладних на матеріали, що надійшли за зміну, визначаються фактичні виграти матеріалів;
на підставі приймально-здавальних накладних про виробництво про дукції визначається кількість (вага) готової продукції;
складається зведений звіт про виробництво продукції та витрачання сировини і основних матеріалів за зміну.
На підставі зведених звітів та змінних планових завдань проводиться оцінка роботи зміни (центру відповідальності) за показниками: виконання плану виробництва продукції, економія або перевитрати борошна, дотримання норм витрат за видами матеріальних цінностей, виконання норм виробітку тощо.
1.3.2. Витрати на оплату праці
На підприємстві порядок витрат на оплату праці встановлюється поло женням з обліку праці і заробітної плати, що розробляється на підставі діючої законодавчої бази та колективного договору.
Витрати на оплату прати враховуються за статтями калькуляції виробничої собівартості: „Основна заробітна плата виробничих робітників", „Додаткова заробітна плата виробничих робітників" та комплексними статтями витрат.
1.3.2.1. Стаття "Основна заробітна плата виробничих робітників"
На підприємствах хлібопекарського виробництва в більшості застосовується відрядна форма оплати праці. На підприємствах галузі порядок обліку витрат на оплату праці встановлюється положенням з оплати праці, яка в залежності від специфіки виробництва може застосовуватися в поєднанні з відрядно-преміальною та акордно-преміальною. За застосування відрядної форми оплат праці проводиться нормування робіт, ведеться точний облік виробітку і виробничої доцільності збільшення обсягу робіт на тому чи іншому робочому місці.
Для підрахунку заробітної плати за відрядною формою необхідно мати точні дані про кількість і якість продукції, виробленої кожним робітником. Дані про виробіток робітників-відрядників використовуються одночасно і для обліку переміщення матеріалів і напівфабрикатів у виробництві, що забезпечує контроль за відповідністю кількості використаних сировини та матеріалів, відпущених у виробництво, до кількості виробленої продукції.
Погодинна форма оплати праці використовується на дільницях і видах робіт із регламентованим режимом виробництва. Ця форма оплати праці при виконанні певних показників роботи може застосовуватись в поєднанні з преміальною.
Заробітна плата виробничих робітників до собівартості окремих видів продукції включається:
безпосередньо на підставі первинних документів;
на основі кошторисних ставок (виходячи з обсягу виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування), якщо пряме віднесення ускладнене. Кошторисні ставки повинні періодично переглядатися.
1.3.2.2. Стаття "Додаткова заробітна плата виробничих робітників"
До додаткової заробітної плати відносяться виплати, що нараховані за працю понад встановлені норми, трудові успіхи, винахідливість і особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії тощо.
Для розподілу додаткової заробітної плати на собівартість окремих видів продукції застосовуються ті ж методи, що і для основної заробітної плати.
1.3.2.3 Контроль за використанням фонду оплати праці
Па підприємстві організовується контроль за правильністю застосування, тарифних ставок, посадових окладів, норм виробітку дотримання порядку розра хунку заробітної плати та використанням фонду оплати праці.
Документами для контролю фонду оплати праці є: табель використання
робочого часу, наряди, листки на доплату до діючих норм і розцінок (за наявності яких розраховуються відхилення від норм) тощо. Накопичувальні відомості про нараховану заробітну плату складаються за структурними підрозділами підприємства. По підприємству за місяць складається зведена розрахунково-платіжна відомість. Уся заробітна плата за цією відомістю повинна відповідати даним звіту про її розподіл за напрямами витрат (за витратними рахунками).
Відхилення з оплати праці від норм (наднормативні виробничі витрати) списуються на собівартість реалізованої продукції.
До наднормативних виробничих витрат відносяться витрати на виплату інших заохочувальних та компенсаційних виплат (винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами тощо).
1.3.3. Стаття "Відрахування на соціальне страхування"
Включаються відрахування від заробітної плати на:
обов'язкове державне пенсійне страхування;
соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
соціальне страхування на випадок безробіття;
соціальне страхування від нещасного випадку;
індивідуальне страхування та на інші соціальні заходи відповідно до чинного законодавства.
Суми відрахувань на соціальне страхування відносяться на ті ж витратні рахунки, що і витрати на оплату праці.
1.3.3.1. Контроль за витратами щодо відрахування на соціальне страхування
Контроль за витратами щодо відрахування на соціальне страхування проводиться в двох напрямках:
перевіряється дотримання законодавства з відповідних ставках нараху вання витрат;
до наднормативних відхилень щодо відрахування на соціальне страхування відносяться суми, нараховані на наднормативні відхилення з використання фонду оплати праці, які відповідно списуються на собівартість реалізованої продукції.
1.4. Облік незавершеного виробництва
До незавершеного виробництва на хлібопекарських підпри ємствах належать заварка, головки, тісто, хліб в печах тощо.
Оцінка незавершеного виробництва здійснюється в відомості оцінки незавершеного виробництва, що складається за цехами (переділами) на підставі актів інвентаризації незавершеного виробництва. На підставі акта інвентаризації незавершеного виробництва та даних оперативного обліку бухгалтерія складає за всіма цехами порівняльні відомості, в яких визначаються результати інвентари зації (нестачі, лишки). В акті інвентаризації також враховується брак та перевіряються дані обліку руху напівфабрикатів.
На хлібопекарських підприємствах через короткий технологічний цикл незавершене виробництво не планується, а в обліку за діючими нормами переводиться в борошно та інші вихідні матеріали і показується на рахунках запасів.
1.5. Зведений облік витрат
Зведений облік витрат на виробництво - це узагальнення за об'єктами обліку усіх витрат за місяць з урахуванням змін залишків незавершеного виробництва і калькулюванням фактичної виробничої собівартості випущеної продукції.
На підприємствах із цеховою структурою у зведеному обліку виділяють витрати за цехами, виробничими підрозділами, а на підприємствах з безцеховою структурою зведений облік витрат на виробництво ведеться за видами продукції і в цілому по підприємству.
Зведений облік витрат на виробництво здійснюється па основі зведених даних відомостей (машинограм) розподілу матеріальних витрат, витрат на оплату праці тощо, одержаних після обробки первинної документації.
Існують підприємства, що застосовують безнапівфабрикатний або напівфабрикатний варіанти зведеного обліку витрат.
При застосуванні напівфабрикатного варіанта обліку передавання напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху (переділу) до іншого відображається в обліку за фактичною виробничою собівартістю. Крім обліку за фактичною виробничою собівартістю, напівфабрикати власного виробництва враховуються п поточному обліку за плановою (нормативною) собівартістю з наступним доведенням планової (нормативної) собівартості напівфабрикатів до фактичної.
Фактична виробнича собівартість готової продукції розраховується сумуванням витрат незавершеного виробництва на початок місяця та виробничих витрат за місяць за вирахуванням витрат на незавершене виробництво на кінець місяця, втрат остаточного браку і втрат та нестач незавершеного виробництва.
За даними зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної виробничої собівартості продукції.
Звітні калькуляції складаються у хлібопекарському виробництві за видами та найменуваннями хлібобулочних виробів;
У звітній калькуляції зазначається також фактичний вихід хлібобулочних виробів.
Вихід готових хлібобулочних виробів при фактичній вологості борошна обчислюється за наступною формулою (3):
(3)
де В - вихід готових виробів у відсотках;
П - вага виробленої якісної (готової) продукції;
Б - вага витраченого на виробництво черствого хліба, браку, окрайців та інших перероблених відходів з відбракованих на окремих стадіях технологічного процесу, а також вага витраченого сухарного борошна, збільшеного на розрахунковий відсоток припічки, яку дає це борошно при переробці;
М - вага борошна та солоду, витрачених на вироблення готової продукції, зменшена на вагу борошна, витраченого на використовувані відходи.
При визначенні ваги борошна, яке витрачене на вироблення готової продукції, у загальну вагу включають вагу борошна, витраченого на виробництво тіста, на приготування рідких дріжджів, підкатку та інші технологічні цілі, і вираховується вага борошна, витраченого на виробничий і експедиційний брак.
Вагу борошна, витраченого на брак виробів, визначають, виходячи з планових виходів.
З ваги витраченого борошна не виключається вага оприбуткованих і реалізованих відходів.
Відсоток виходу сухарів - грінок і сухарів із сухарного хліба, виробле ного на інших хлібозаводах, визначається за формулою 4.
(4)
де В - вихід сухарів у відсотках;
П - вага вироблених сухарів;
С - вага витраченого сухарного і черствого хліба;
О - вага використовуваних відходів.
При визначенні ваги пересушеного хліба на виробництво сухарів і сухарів-грінок, із загальної ваги витраченого хліба виключають вагу хліба, витраченого на брак сухарів.
Перерахунок фактичних виходів на борошно базисної вологості - 14,5% обчислюють за формулою 5.
(5)
де Б - вихід, розрахований на базисну вологість борошна -14,5%;
В - фактичний вихід хлібобулочних виробів;
М - фактична вологість борошна.
Звітна калькуляція складається на підставі даних про витрати на виробництво продукції за номенклатурою статей витрат, за якою ведеться їх облік і складається планова калькуляція.
При заповненні калькуляції виходять із змісту кожної статті витрат та порядку розподілу за сортами виробів і видами виробництва.
Звітні калькуляції, що складаються як квартальні та річні, формуються як середньозважені на основі місячних звітних калькуляцій.
У разі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітної калькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного виду продукції, в якій собівартість одиниці продукції визначається за цехами за окремими статтями витрат з виділенням витрат за нормами і відхиленнями від норм.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора