Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Обгрунтування доцільності проекту створення холдингової компанії
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Економіка і підприємництво
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки Україні
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
РОЗРАХУНКОВА РОБОТА
на тему:
«Обгрунтування доцільності проекту створення холдингової компанії»
Зміст
Розділ 1.Теоретичні засади формування та функціонування холденгів...............4
1.1Економічна сутність та значення холденгів у сучасній економіці................4
1.2.Організаційні та законодавчі основи функціонування холденгів ................7
1.3.Види холденгів ..................................................................................................9
1.4.Досвід функціонування холденгів в Україні та за кордоном.......................12
Розділ 2. Розрахункова частина ...............................................................................15
2.1 Визначення окупності здійснення операції купівлі .....................................15
2.2 Розрахунок ефективності оновлення ОВФ „Млин”......................................16
2.3 Розрахунки по “Хлібозаводу”.........................................................................17
2.4 Розрахунки по елеватору.................................................................................20
Список використаної літератури ............................................................................23
Розділ 1.Теоретичні засади формування та функціонування холденгів
1.1. Економічна сутність та значення холденгів у сучасній економіці
Однією з поширених структур, характерних для розвиненої ринкової економіки, є така форма організації, як холдинг (холдингова система). Функціонування холдингових систем, з одного боку, має ряд переваг перед звичайними акціонерними товариствами, а з іншого — характеризується особливостями, що породжують нові проблеми й труднощі, що не є характерними для окремих компаній.
Глобальна тенденція поширення холдингових компаній — безпосередній наслідок розвитку великого інтегрованого підприємництва. Поява все більшої кількості різноманітних за характером діяльності юридичних осіб, що реалізують спільні стратегічні цілі того самого бізнесу, об'єктивно зумовлює потребу в організаційно-економічній координації. Без деякого керування неможливо досягти ефекту спільної діяльності. Отже, холдингова структура управління є однією з форм вирішення суперечності сучасного великого бізнесу між необхідністю розширення кількості його учасників і збереження рівня узгодженості дій різноманітних юридичних осіб відповідно до загальної стратегії кожного учасника такої структури. Цю обставину важливо мати на увазі, розглядаючи проблеми організаційного забезпечення становлення й розвитку холдингів.
Вимогою часу для суб'єктів господарювання стає оперативна активність, пов'язана зі стратегією розвитку, із фінансовою самостійністю, маркетинговою політикою і т.п., з іншого боку — усе-таки потрібно мати єдиний центр загального управління. Світовий досвід підказує, що такою структурою може бути холдинг.
Нині холдинги функціонують практично у всіх найважливіших галузях господарства: у банківській справі, фінансовій сфері, торгівлі, промисловості, на транспорті тощо. Це .не випадково, оскільки практика підтвердила, що холдингова форма організації фінансового капіталу є найбільш життєздатною, рухливою та ефективною.
Холдинг — це особливий вид компанії, що створюється для володіння контрольними пакетами акцій інших компаній з метою контролю та управління їхньою діяльністю. Класична холдингова компанія, як правило, складається з головної (материнської), дочірніх та фірм-«онуків». Дочірні компанії мають статус самостійної юридичної особи й організовані у вигляді товариств, у випадку банкрутства чи неплатоспроможності вони відповідають за своїми обов'язками тільки майном своєї компанії. Нерідко дочірні компанії є власниками контрольних пакетів акцій підлеглих їм підрозділів-«онуків».
Відповідно до чинного законодавства:
• холдингова компанія — суб'єкт господарювання, який володіє контрольними пакетами акцій інших, одного або більше, суб'єктів господарювання;
• контрольний пакет акцій — кількість акцій (пай, частка в статутному фонді), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над суб'єктом господарювання;
• дочірнє підприємство — суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія. Рішення щодо підтвердження наявності контрольного пакета акцій, якщо його розмір становить менш як 51%, приймає Антимонопольний комітет.
Відносини дочірнього підприємства з материнською фірмою базуються на спеціальних положеннях статуту, а також чинного законодавства. Дочірнє підприємство є самостійною фірмою, що має статут, розрахунковий і поточний рахунки та інші атрибути юридичної особи.
Холдингові компанії можуть створюватися за таких обставин:
• коли їх засновують органи, уповноважені управляти державним майном, державні органи приватизації (самостійно або разом з іншими засновниками);
• при перетворенні великих підприємств із виділенням з їхнього складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) підприємств;
• при об'єднанні пакетів акцій юридично самостійних підприємств;
• при заснуванні нових суб'єктів господарювання. Холдингові компанії можуть бути дочірніми підприємствами інших холдингових компаній.
При формуванні холдингів принципове значення має питання про розмежування функцій між головною і дочірньою компаніями.
Холдингова компанія зазвичай виконує такі функції:
• визначає стратегічний розвиток групи в цілому та її окремих підприємств (компаній);
• контролює фінансові результати роботи підлеглих дочірніх компаній і всієї групи в цілому, складає консолідований баланс групи компаній;
• централізує капітальні вкладення і спрямовує їх на найбільш перспективні й прибуткові напрями бізнесу;
• здійснює кадрову політику групи;
• здійснює координаційні й комунікаційні зв'язки між учасниками холдингу;
• провадить аудиторську діяльність.
Материнська компанія здійснює стратегічне управління за допомогою рекомендацій, розпоряджень і директив, а також беручи участь у наглядовій раді дочірніх компаній.
Тактичні питання діяльності компанії вирішують дочірні підприємства, які мають відповідну самостійність у прийнятті рішень, що стосуються їхньої оперативної діяльності.
У процесі діяльності холдингової компанії можливе збільшення її розмірів шляхом злиттів і поглинань. Поглинанням називається придбання одним підприємством контрольного пакета акцій іншого.
Поглинаюча компанія при цьому визнається холдинговою, а та, що поглинається, —її дочірнім підприємством.
Засновник холдингової компанії повинен одержати згоду антимонопольного (АМКУ) та інших (Мінекономіки України) державних органів на створення холдингової компанії. Холдингову компанію створюють у формі відкритого акціонерного товариства шляхом об'єднання в статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів.
Придбавши певну компанію, покупець випускає привілейовані акції на суму вартості компанії, що поглинається, та передає їх власникам компанії. У процесі поглинання різних компаній можуть здійснюватися кілька випусків привілейованих акцій.
Щоб придбати компанію, капітал якої розпорошений серед багатьох акціонерів, потрібна більш складна процедура. Зокрема, може відбутися випуск нової партії звичайних акцій, що потім у визначеній пропорції обмінюються на акції компанії, що поглинається. Однак для цього необхідний складний переговорний процес, оскільки потрібно обміняти всі акції компанії. Такий процес називається stock-swapping. При злитті компаній утвориться нова компанія і, відповідно, старі акції заміняються на нові.
Холдингові компанії являють собою систему участі, за допомогою якої вони можуть підпорядковувати собі формально незалежні компанії, що володіють капіталами, які в багато разів переважають їх власний. Зовні діяльність холдингу виглядає лише як керування пакетом акцій і збирання дивідендів та доходів від біржових операцій. Насправді ж холдинги, захоплюючи контрольний пакет акцій якої-небудь компанії, дістають можливість призначати своїх людей у раду директорів та інші органи підконтрольної компанії.
Іноді холдинг у результаті керування активами шляхом купівлі, продажу прибуткових (неприбуткових) підприємств об'єднує абсолютно технологічно не пов'язані виробництва. Диверсифікований портфель холдингу в цьому випадку являє собою групу підрозділів, що належать одному власнику, але не пов'язані між собою технологічними зв'язками.
Синергетичний портфель холдингу, навпаки, являє собою групу підприємств, що належать одному власнику і стратегічно пов'язані між собою.
Оподатковування холдингового підприємства складається з податків материнської компанії та її дочірніх фірм. Для холдингових структур велике значення має оподатковування доходів, переведених від дочірніх фірм. До складу доходів материнського підприємства включаються доходи від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду, доходи (дивіденди, відсотки) по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству.
Прагнучи поліпшити свої фінансові результати шляхом зниження податків, холдингові компанії створюють офшорні компанії, зареєстровані в країнах зі сприятливим податковим режимом.
Основними перевагами функціонування холдингових структур є:
• можливість створення замкнутих технологічних ланцюжків від видобутку сировини до випуску готової продукції та доведення її до споживача;
• більш гнучке реагування на коливання кон'юнктури;
• економія на торгових, маркетингових та інших послугах;
• використання переваг диверсифікованості виробництва;
• єдина податкова та фінансово-кредитна політика;
• можливість варіювання фінансовими й інвестиційними ресурсами;
• послаблення фіскального тиску.
1.2.Організаційні та законодавчі основи функціонування холденгів
1. Правові основи функціонування об’єднань підприємств.
У господарському законодавстві відсутній окремий спеціальний нормативний акт, який би містив норми про господарські об'єднання. Загальними для усіх об'єднань актами є:
по-перше, Закон "Про підприємства в Україні" (ст.З). Він визначає види господарських об'єднань, основи і порядок їх створення та реєстрації, ознаки об'єднання як суб'єкта права, правове становище підприємств-членів об'єднання;
по-друге, Закон "Про власність", яким визначено господарське об'єднання як суб'єкт права колективної власності (ст.20);
по-третє, декрети і постанови Кабінету міністрів, якими створено господарські об'єднання в окремих галузях народного господарства (зв'язку, вугільної промисловості, транспорту і дорожнього господарства, енергетики, нафтової промисловості та нафтозабезпечення, будівельного комплексу тощо), а також договори, статути та положення про окремі об'єднання (тобто локальні нормативні акти, укладені або затверджені засновниками і власниками майна об'єднань).
2. Нормативно-правова база створення холдингів в Україні та контроль за процесами економічної концентрації
Основним нормативним документом, який регулює порядок створення холдингових компаній в Україні, на сьогоднішній день є Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затверджене Указом Президента України від 11.05.1994 р. (далі Положення).
Положення визначає порядок створення та діяльності холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації підприємств, містить 4 розділи:
1. Загальна частина.
2. Порядок створення холдингових компаній в процесі корпоратизації.
3. Особливості створення холдингових компаній в процесі приватизації.
1.Обмеження на створення та діяльність холдингових компаній.
У першому розділі наводиться визначення холдингової компанії, дочірнього підприємства, контрольного пакету акцій, способів створення холдингових компаній. Відповідно до п. 2. холдингова компанія — господарюючий суб'єкт, який володіє контрольними пакетами акцій інших, одного або більше, господарюючих суб'єктів; дочірнє підприємство — господарюючий суб'єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія; контрольний пакет акцій — кількість акцій (пай, частка у статутному фонді), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над господарюючим суб'єктом. Рішення щодо підтвердження наявності контрольного пакета акцій, якщо його розмір менший 51%, приймає
Антимонопольний комітет. Холдингові компанії можуть бути дочірніми підприємствами інших холдингових компаній.
У другому розділі визначається перелік необхідної документації, що подається підприємством — засновником холдингової компанії до:
1)органу, уповноваженого управляти держмайном. До нього підприємство подає:
а) обгрунтування доцільності створення холдингової компанії;
б) перелік підприємств, що входять до скалу холдингу, та їх структурних підрозділів; в) проект статуту
2)Антимонопольного комітету України;
3)Міністерства економіки України.
Засновник повинен одержати згоду Антимонопольного комітету та Міністерства економіки України на створення ХК у порядку, який затверджують ці органи. Міністерство економіки затверджує установчі документи і тільки тоді можна реєструвати ХК.
У п. 12. Положення зазначено, що управління холдинговою компанією здійснюється у порядку, передбаченому законодавством про корпоратизацію. При цьому обов'язки голови правління холдингової компанії у разі її створення шляхом об'єднання пакетів акцій кількох підприємств покладається на особу, яку призначає засновник, а якщо холдингова компанія створена на базі підприємства, що корпоратизується, — на керівника цього підприємства.
Особливості створення холдингових компаній у процесі приватизації розглядаються у третьому розділі Положення. Зокрема в п. 14 вказано, що засновником холдингової компанії в процесі приватизації може бути:
• державний орган приватизації;
• підприємство, що підлягає приватизації;
• орган, уповноважений управляти державниммайном;
• відкрите акціонерне товариство.
Холдингова компанія створюється у вигляді ВАТ шляхом об’єднання у статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств.
Питання щодо обмеження на створення та діяльність холдингових компаній висвітлене у заключному розділі Положення. Так, створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації не допускається в таких галузях:
• торгівля товарами народного споживання та продукцією виробничо-технічного призначення;
• виробництво та переробка сільськогосподарської продукції;
• громадське харчування та побутове обслуговування населення;
• автомобільний транспорт (крім підприємств, що здійснюють переважно міжнародні перевезення).
Крім цього, не допускається створення холдингової компанії, якщо вона та її дочірні підприємства або два і більше дочірніх підприємств реалізовують взаємообмінні товари (роботи, послуги) та їхня сукупна частка на відповідному державному або регіональному ринку перевищує 35 відсотків.
Холдингова компанія, понад 25 відсотків акцій якої належать державі, не має права:
• збувати продукцію дочірніх підприємств;
• передавати дочірнім підприємствам право на збут продукції інших дочірніх підприємств (крім експортних операцій);
• регулювати у будь-якій формі ціни на товари (роботи, послуги) дочірніх підприємств.
Наведений розділ містить ще ряд положень стосовно обмеження створення холдингових компаній.
Важливим є п. 25. Положення, який передбачає, що у разі коли більше 50 відсотків активів холдингової компанії, що створюється, становлять частки (акції, паї) та інші фінансові активи, то:
• до її статутного фонду, крім зазначених фінансових активів, може входити виключно майно, яке безпосередньо необхідне для забезпечення функціонування апарату управління цієї компанії;
• контрольні пакети акцій дочірніх підприємств, що передаються засновниками до статутного фонду компанії, не можуть перевищувати ЗО відсотків відповідних статутних фондів цих підприємств. Така холдингова компанія має право здійснювати лише інвестиційну діяльність.
1.3.Види холденгів
В Україні акціонування власності має свою специфіку, воно почалося на фоні роздержавлення виробничих структур. Причиною такого реформування є те, що в умовах економічної нестабільності держава не в змозі підтримувати функціонування підприємств. Державною програмою приватизації передбачено повну корпоратизацію всіх (допущених до приватизації) державних підприємств. Акціонерні товариства можуть закуповувати не лише матеріальні засоби, але й цінні папери інших товариств, обмінюватися з ними пакетами акцій. Це є основою високої мобільності товариств у створенні різних господарських структур. Товариства можуть поєднувати свої зусилля з різним ступенем фінансового, технологічного і організаційного проникнення у кожному конкретному випадку злиття.
Стосовно процесів інтеграції акціонерні товариства є гнучким, універсальним механізмом для встановлення вертикальних зв'язків між виробничими підрозділами шляхом заснування дочірніх та інших акціонерних товариств. Створення дочірніх акціонерних товариств дозволяє досягнути самостійності, при цьому зберігаються крупні формування як єдиний виробничо-господарський комплекс, змінюючи адміністративні важелі управління на економічні.
Акціонерне товариство надає значні можливості для встановлення міжгалузевих і внутрішньогалузевих горизонтальних і вертикальних зв'язків.
Холдингова компанія являє собою тип акціонерного товариства, що створюється для володіння контрольним пакетом акцій (контрольними паями) інших фірм з метою ділового контролю над ними та управління їх діяльністю.
Практично всі сучасні корпорації і групи у розвинутих країнах мають холдингову форму організації. При цьому на чолі багато-чисельних підприємств, заводів, фірм, банків, що мають юридичну самостійність, стоїть головна фірма-холдинг, яка концентрує в своїх руках їх контрольні пакети, що надає всій структурі характер цілісності і керованості. Виділяють такі види холдингів:
чистий холдинг (фінансовий), який створюється, насамперед, з метою фінансового контролю та управління;
змішаний холдинг здійснює також певну підприємницьку діяльність (промисловість, торгівля, транспорт, кредитно-фінансова діяльність).
Змішані холдинги типові як материнські компанії сучасних промислових концернів, багатогалузевих об'єднань, організаційно пов'язаних між собою підприємств. Однак останнім часом намітився кількісний ріст чистих холдингів, які об'єднують фінансові заклади (банки, страхові та інші фірми).
Будучи фінансовими компаніями, чисті (фінансові) холдинги мають цілу низку специфічних функціональних відмінностей від інших фінансових інститутів, наприклад, банків та інвестиційних компаній і фондів.
На відміну від банків, холдинги можуть здійснювати прямі дольові інвестиції у нефінансові підприємства (тобто промислові, торгівельні, будівельні та інші фірми). При цьому, маючи відповідні ліцензії, холдинги можуть займатися і відповідною кредитно-фінансовою діяльністю.
Холдинги не обмежуються портфельними інвестиціями в акції того чи іншого підприємства, а намагаються заволодіти його контрольним пакетом, що дозволяє здійснювати управлінські функції. Крім цього, завдання інвестування коштів у різні активи фондового ринку (особливо похідні, наприклад, ф'ючерси та опціони), типові для інвестиційних компаній, взагалі може не розглядатися керівництвом холдингової компанії як одне із пріоритетних.
Основна різниця фінансового холдингу від інших фінансових інститутів полягає в здійсненні особливої інвестиційної стратегії, метою якої є встановлення ділового контролю над вже існуючими чи новими фірмами, що входять до кола його інтересів.
Процес організації холдингової структури може йти «знизу», «зверху» чи об'єднувати обидва способи.
На першій стадії при організації «знизу» здійснюється об'єднання незалежних компаній з заснуванням їх холдинг-центру.
При цьому засновники можуть надавати різні засновницькі внески в активи об'єднання: грошові кошти, цінні папери, будівлі, споруди, обладнання, права на користування надрами, а також майнові права. В обмін на це засновники отримують звичайні акції.
У випадку, коли засновники холдингу — відкриті акціонерні товариства, то засновницьким внеском можуть бути звичайні акції цих компаній. У даному випадку виникають відносини співучасті, тоді як обидві компанії володіють голосуючими акціями одна одної. Холдингом є та з них, яка в змозі здійснювати діловий контроль над діяльністю іншої.
Після заснування холдингової компанії процес формування об'єднання йде «зверху». Якщо досягнута умова між керівництвом холдингу та іншими компаніями на купівлю-продаж акцій, то здійснюється обмін акціями («дружнє» поглинання). Іншим варіантом «дружнього» поглинання може бути передача пакета акцій фірми в довірче управління холдингу.
В іншому випадку, коли відсутня така згода, холдинг намагається скупити акції компанії на фондовому ринку, а потім вже вступає у взаємовідносини на загальних зборах акціонерів («агресивне» поглинання). Результатом цього варіанта може бути заміна всього складу керівництва компанії.
У практиці достатньо розповсюдженим варіантом встановлення ділового контролю над фірмою є інвестиційне кредитування. Такі кредити направляються на реалізацію конкретних заходів і проектів при участі кредитора у прибутку.
Ще одним зі способів встановлення ділового контролю над підприємством, причому дешевшим, ніж купівля акції, є придбання холдингом боргів підприємства. За умов дефіциту грошових коштів борги можуть бути скуплені зі значним дисконтом до номінальної величини.
Як видно, функція контролю являє собою основну причину появи цієї форми об'єднання, яка сприяє досягненню максимального результату від консолідованої діяльності підприємств і максимальних дивідендів на кожну одиницю інвестованого капіталу материнської компанії.
Основними мотивами створення холдингів бувають такі види контролю:
контроль за джерелами сировини;
контроль цін і ринків збуту;
контроль виконання зобов'язань суб'єктів зовнішнього середовища;
контроль технології виробництва;
контроль розподілу ризиків між учасниками комерційних угод.
Механізм контрольного пакета забезпечує безумовне право прийняття чи відхилення деяких рішень на загальних зборах акціонерів, наприклад, суттєвих змін і доповнень до статуту, створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств тощо. Крім того, вказані права дають можливість холдинговій компанії провадити єдину економічну, фінансову і технологічну політику.
1.4.Досвід функціонування холденгів в Україні та за кордоном
Термін «холдингова компанія» стосується об'єднань, які мають контрольний пакет в акціонерному капіталі (кількість їх не обмежується) одного або кількох підприємств. Для ефективного вирішення конкретних завдань холдинг об'єднує і консолідує їх інтереси, в той самий час кожне самостійне підприємство продовжує функціонувати в своїй сфері діяльності в якості філії чи дочірнього підприємства. Сумарний капітал контролюючих холдингом дочірніх підприємств (їх може бути до сотні і більше) в багато разів більше, ніж капітал самої холдингової компанії. Іноді 10—15 % акцій достатньо, щоб отримати контрольний пакет. Користуючись цим, холдингові компанії можуть формувати структуру окремих галузей, не займаючись безпосередньо виробництвом.
Це особливо важливо для української промисловості, яка довгий час вже потребує раціоналізації галузевої структури. Справа в високій маневреності холдингів, їх здібності швидко і вагомо реагувати на потреби в переміщенні капіталу, збільшувати число сфер своєї діяльності, здійснювати комплексні програми.
Можна вважати встановленим той факт, що визначальна роль у керівництві ринковою економікою належить крупним об'єднанням типу холдингу. Холдинги функціонують в світі практично у всіх галузях господарства.
Створені на сьогодні в Україні за ініціативою держави холдинги важко віднести до одного з тих видів, які ефективно функціонують на Заході. Це пояснюється тим, що при їх створенні за мету ставиться збереження раніше існуючих об'єднань підприємств. Крім того, український фондовий ринок ще продовжує формуватися.
Порушення жорстких, адміністративних, управлінських вертикальних відносин поряд з демонтажем механізмів централізованої економічної системи диктує необхідність створення нових господарських об'єднань, якою є холдингова структура — контроль акціонерного капіталу підприємств. Слід визначити, що ефективність цього процесу досягається в значній мірі за рахунок високого ступеня взаємодії, а не конкуренції.
В умовах перехідного періоду можливі такі варіанти створення державних холдингових компаній:
за ініціативою самих державних підприємств;
створення нових акціонерних товариств;
створення державних холдингових компаній міністерствами;
в результаті реструктуризації великих підприємств;
за ініціативою крупних підприємств, що виробляють складну готову продукцію.
До створення холдингу можуть спонукати багато причин. До типових з них можна віднести:
відсутність необхідних фінансових коштів;
знос та технічне старіння обладнання;
труднощі з реалізацією продукції;
необхідність стабільного та якісного забезпечення сировиною і комплектуючими;
відсутність попиту на акції підприємства.
Управління портфелем цінних паперів стало основним завданням у системі стратегічного управління інтегрованою діяльністю холдингу. Раціонально вибраний напрям стратегічної діяльності в сфері виробничої, фінансової і господарської діяльності зумовлюють ефективну діяльність всього об'єднання.
Переваги консолідації підприємств і цілі, що досягаються у межах холдингової компанії, можуть бути такими:
обмеження або ліквідація конкуренції;
контроль за постачанням сировини і готової продукції;
незалежність від зовнішніх постачальників сировини;
створення єдиного виробничого комплексу від видобутку сировини до готової продукції;
зменшення накладних витрат за рахунок централізації управлінських витрат;
можливість зниження податків;
широкі можливості інноваційної діяльності;
об'єднання технічного досвіду, економія у виробництві і розподілі продукції;
економія на торгівельних операціях;
зменшення кризового тиску.
Крім того, створювані таким чином державні холдинги будуть виступати як етап передачі функції управління і розпорядження державної власності недержавним структурам. Формування холдингових груп в Україні спостерігається і в сфері недержавних структур (комерційні фінансові компанії).
Слід зазначити, що поглинання господарських суб'єктів в процесі приватизації здійснюється за згодою Антимонопольного комітету України. Поглинання може здійснюватися шляхами:
шляхом укладання договору:
закупівлі за грошові кошти акцій дочірнього підприємства (під час первинного розміщення) на вторинному ринку цінних паперів;
дарування;
обміну;
випуск материнською компанією привілейованих акцій на суму вартості контрольних пакетів підприємств, які поглинаються; випуск привілейованих акцій здійснюється на суму, яка не перевищує 10% статутного фонду холдингової компанії;
випуск холдинговою компанією простих іменних акцій та обмін на вторинному ринку цінних паперів дочірнього підприємства;
придбання на умові договору внаслідок:
спадщини;
рішення суду;
приватизації.
Материнська компанія може бути будь-якою організаційно-правовою формою, але краще, якщо вона матиме статус відкритого акціонерного товариства. Це дає можливість реалізувати основні холдингові функції шляхом постійної маніпуляції складом портфеля цінних паперів материнської компанії.
Розділ 2. Розрахункова частина
Завдання:
В регіоні функціонує декілька підприємств борошно-мельної і хлібопекарської галузі. Керівництво першого з таких підприємств АТ „Млин” з метою зміцнення конкурентоспроможності розробило проект створення холдингової компанії у складі хлібопекарського заводу механізованої пекарні і елеватора шляхом купівлі контрольного пакету їх акцій.
На основі вихідних даних та базових техніко-економічних показників підприємства обгрунтувати доцільність та ефективність такого проекту.
Базові ТЕП підприємства наведені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Базові техніко-економічні показники підприємств
Показники
Хлібозавод
Млин
Елеватор
Механізована пекарня
Звіт
Проект
Звіт
Проект
Звіт
Проект
Звіт
Проект
1. Обсяг реалізації,
тис. т
10
7,013
22,51
27,51
22,5
30
1,7
-
2. Обсяг реалізації,
тис.грн
120000
17042
31240
37308
15800
20490
1870
-
3. Собівартість
продукції, тис.грн
9600
13292,76
20800
24696,5
11800
11800
1300
-
4. Прибуток від
реалізації, тис.грн
2400
3749,24
10400
12571,5
4000
7465
570
-
5. Чистий прибуток, тис.грн
2799
7800
9428,715
5598,75
-
6. Ср. річна вартість
ОВФ, тис.грн
6000
6510
9190
12000
3850
8650
370
-
7. Рентабельність
виробництва, %
31,5
21,06
47,0
38,18
42,3
47,45
28,7
-
8. Чисельність
працівників, осіб
300
300
446
446
260
248
32
30
9. Знос ОВФ, %
60
56,78
55
45,63
70
39.48
40
-
2.1 Визначення окупності здійснення операції купівлі
АТ “Млин” купує контрольний пакет акцій підприємств, вартість якого складає 6644,0 тис.грн. Використовуючи базові показники підприємств розрахуємо окупність здійснення операції купівлі.
Таблиця 2.2
Підприємства
Середньорічна вартість
ОВФ, тис.грн
Рентабельність
виробництва, %
Базовий річний прибуток, тис.грн
Хлібозавод
6000
31,5
1890
Елеватор
3850
42,3
1628,6
Механізована
пекарня
370
28,7
106,2
Разом
10220
-
3624,8
Термін окупності даної операції обчислюється як відношення вартості контрольного пакету акцій до суми базового річного прибутку.
Враховуючи досить високу вартість капіталу підприємства купівля контрольного пакету акцій окупиться за 1 рік і 10 місяців.
2.2 Розрахунок ефективності оновлення ОВФ „Млин”
Створення холдингової компанії дає можливість активніше здійснювати інвестиційну діяльність і оновити основні фонди підприємств, що увійшли до її складу. В першу чергу планується придбати і встановити нове обладнання у “Млині”.
У таблиці 2.3 розрахуємо деякі показники по оновленню ОВФ “Млина”.
Модернізація ОВФ “Млина” дає можливість підвищити обсяг додаткового виробництва борошна, що в кінцевому рахунку дасть можливість підприємству одержати додатковий прибуток.
Таблиця 2.3
Проектні дані по оновленню ОВФ „Млина”
Показники
Одиниці виміру
Проект
Ціни, грн
1. Інвестиції на нове обладнання
тис.грн
2810
2. Додаткове виробництво борошна,
Разом у тому числі
т
5000
- в/с
т
2700
1540
- 1с.
т
1500
1140
- відходи
т
800
250
3. Собівартість 1 т борошна:
- в/с
грн.
1045
- повна собівартість
тис.грн
2821,5
- 1с
грн.
850
- повна собівартість
тис.грн
1275
- вартість відходів
грн.
250
- загальна вартість
тис.грн.
200
4. Обсяг реалізації борошна у тому числі:
тис.грн
6068
в/с
тис.грн
4158
1с
тис.грн
1710
відходи
тис.грн
200
Розрахуємо собівартість додаткового виробництва борошна:
Сдод = Св/с + С1с – Ввідх
Сдод = 2821,5 + 1275 – 200 = 3896,5 тис.грн
Розрахуємо додатковий прибуток від реалізації додаткового виробництва борошна: ∆ Пр = Ор – Сдод
∆ Пр = 6068 – 3896,5 = 2171,5 тис.грн
ЧП = 2171,5 – (2171,5 * 0,25) = 1628,62 тис.грн
Розрахуємо річну суму амортизаційних відрахувань від вартості нового обладнання: Ар = 2810 * 0,15 = 421,5 тис.грн
Розрахуємо величину додаткового чистого грошового потоку:
∆ ГП = ∆ЧП + ∆Ар
∆ ГП = 1628,62 + 421,5 = 2050,12 тис.грн
Термін окупності інвестицій на нове обладнання становитиме:
Ток = ІМлин / ∆ГП
Ток = 2050,12/2810=1,37 або 1рік 5 місяців
2.3 Розрахунки по “Хлібозаводу”
Згідно проекту пропонується на “Хлібозаводі” здійснити наступні заходи:
демонтувати піч, потужністю 5т на добу і реалізувати її як металобрухт. Піч експлуатувалася на підприємстві протягом 12 років.
Демонтувати піч марки “ФТЛ”, потужністю 12т на добу і продати її на металобрухт. Термін експлуатації на підприємстві 6 років.
Встановити нову піч “БН-25” потужністю 25т на добу.
Розрахуємо затрати на демонтаж печі „ФТЛ”, яку згідно проекту здаємо на металобрухт. Витрати на демонтаж печі становить 7,5% балансової вартості. Балансова вартість печі 55000 грн.
Вартість металобрухту становить:
Загальний підсумок операцій по печі потужністю 5т:
Аналогічно витрати на демонтаж печі „ФТЛ” балансова вартість якої 80000грн.
Виручка від продажу печі, вагою 5,5т, у металобрухт:
Розрахуємо залишкову вартість печі „ФТЛ”, якщо річна норма амортизації становить 15%:
Загальний підсумок операцій по печі „ФТЛ”:
Розрахуємо додаткові капітальні витрати на придбання і встановлення на заводі нової печі „БН-25” вартістю 500000 грн. Балансова вартість нової печі буде включати:
витрати на придбання;
витрати на монтаж печі (в розмірі 20% вартості);
складські витрати (5%);
витрати на транспортування (3%);
інші витрати (1%).
Сформуємо виробничу програму для нової печі. Піч придбали для виробництва хліба круглого вищого сорту, вагою 0,75кг. Відпускна ціна 2430грн/т. Річний фонд робочого часу печі 330 діб, потужність печі 25т/добу. Коефіцієнт використання потужності 0,85.
Обчислимо виручку від реалізації планового обсягу продукції:
Обчислимо собівартість річного обсягу реалізованої продукції, якщо витрати на 1грн. становлять 78 коп.
Отже, хлібозавод зможе одержати прибуток від реалізації нового сорту хліба у розмірі:
Одержаний чистий прибуток необхідно зменшити на величину витрат, пов’язаних з демонтажем і продажем в металобрухт старого обладнання:
Обчислимо річну суму амортизаційних відрахувань від вартості нового обладнання:
Сума додаткового чистого грошового потоку становитиме:
Розрахуємо термін окупності:
Розрахуємо чисту теперішню вартість та індекс прибутковості інвестування у технічний розвиток хлібозаводу.
Вихідні дані для розрахунку:
Сума чистого додаткового грошового потоку – 2895,75 тис.грн;
Термін розрахунків – 5 років;
Ставка дисконту – 20%.
Таблиця 2.4
Розрахунок чистої теперішньої вартості
Роки
∆ЧГП, тис.грн
Коефіцієнт надійності
Скоригований ∆ЧГП, тис.грн
Коефіцієнт дисконтування
Теперішня вартість ГП, тис.грн
1
2895,75
0,95
2750,96
0,83
2283,3
2
2895,75
0,9
2606,17
0,69
1798,3
3
2895,75
0,85
2461,39
0,57
1402,99
4
2895,75
0,8
2316,6
0,48
111,97
5
2895,75
0,75
2171,81
0,40
868,72
Разом
-
-
-
-
7465,28
Розраховуємо ЧТВ додаткового грошового потоку:
Обрахуємо індекс прибутковості:
Розрахунок показує, що підприємство окупить вкладені інвестиції за 5 років і додатково отримає 6820,25 тис.грн. розрахований індекс прибутковості показує, що на кожну вкладену гривню за 5 років підприємство отримає 11,57 грн.
2.4 Розрахунки по елеватору
За проектом передбачається збільшити потужність елеватора та 7,5 т. і довести до 30 тис.т. зберігання і переробки зерна на рік. Для реалізації цього проекту буде потрібно 4,8 млн.грн.
Оптову відпускну ціну для потреб підприємницького об’єднання планується зменшити на 20 грн, а для потреб сторонніх споживачів вона залишиться незмінною.
Визначаємо фактичну оптову відпускну ціну на продукцію елеватора.
Визначаємо грошові надходження від реалізації зерна елеватором. Згіно з проектом із загального проектного обсягу реалізації 30 тис.т. 1,5 тис.т. буде реалізовано на сторону, а решта у складі холдингу.
Визначаємо виручку від реалізації 1,5 тис.т.
В= грн.
Розрахуємо с/б зберігання і підготовки зерна елеватором. С/б опер. З елеватором до створення об’єднання становитиме:
За рахунок оновлення ОФ та інших заходів пов’язаних з реформування с/б зерна зменшується на 60 грн.
Розрахуємо додатковий прибуток за рахунок зниження с/б і збільшення обсягу реалізації
Розрахуємо додатковий прибуток за рахунок збільшення обсягу заготівки і переробки зерна
Загальна сума прибутку становитиме:
Загальна сума чистого прибутку становитиме:
Амортизація:
Чистий грошовий потік:
Термін окупності:
Таблиця 2.5
Показники
∆КВ,тис.грн
∆Ор, тис.грн
∆Пч,тис.грн
То
Реал.проекту у млині
3690
6068
1628,62
1рік 5 місяців
Реал.проекту на заводі
645
17042
2799
3 місяці
Реал.проекту на мех.пекарні
-
-
-
-
Реал.проекту на елеваторі
4800
5145
2595,37
1рік 4 місяців
∑
9135
28225
7023,92
2 роки
Список використаної літератури:
http://www.iqdiplom.com/lib/index.php?productID=30
http://inpos.com.ua/498
http://www.library.if.ua/book/28/1923.html
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора