Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Ефективність управління реалізації стратегії підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра ЕП
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Індивідуальна робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Індивідуальна робота
з дисципліни „Стратегічне управління”
на тему:
„Ефективність управління реалізації стратегії підприємства”
(на прикладі Полицької виправної колонії №76 )”
Стор. ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………2
Розділ 1 Теоретичні основи ефективність управління реалізації стратегії підприємства ……………………………………………………………………..3
Поняття стратегії та стратегічного управління …………………………..5
1.2. Основні шляхи досягнення переваг у витратах…………...............................8
1.3. Застосування стратегії з низькими витрата ми …………….............................9
Розділ 2 Стратегічний аналіз середовища підприємства ПВК № 76...............10
2.1Коротка характеристика підприємства..........................................................10
2.2 Загальне зовнішнє середовище .....................................................................12
2.3 Операційне середовище діяльності...............................................................14
2.4 Характеристика внутрішнього середовища підприємства..........................15
Розділ 3 Визначення проблем ПВК № 76..........................................................19
3.1.Головні проблеми підприємства та шляхи їх вирішення. ……………….19
Висновки ...............................................................................................................22
Список використаної літератури ........................................................................23
Додатки…………………………………………………………………………..24
ВСТУП
У сучасних умовах розвитку підприємницької діяльності, за умов жорсткої конкуренції кожне підприємство самостійно обирає стратегію розвитку та ведення фінансово - господарської діяльності, беручи до уваги власний досвід та інтуїцію. Успішна діяльність залежить, передусім, від наявності достовірних інформаційних потоків, та своєчасного та якісного аналізу конкурентних переваг, якості продукції, рівня витрат на виробництво та прибутковості підприємства. Для того, щоб забезпечити ефективну діяльність підприємства, необхідно кваліфікаційно орієнтуватись у конюктурі ринку, передбачити дії конкурентів, грамотно оцінювати своє положення на ринку і здійснювати ефективний відбір варіантів економічних, технічних господарських проектних і управлінських рішень.
Тому в сучасних умовах великого значення набуває розвиток особливого способу мислення, планування, організації, управління на підприємстві, що називається стратегічним управлінням. Особливе значення в якому надається стратегії підприємства, яка виводиться на головній позиції при прийнятті будь-яких управлінських рішень.
Мета роботи підприємства представляє собою комплексну програму дій спрямовану на ефективну виробничу, науково-дослідну, комерційну, фінансову та іншу діяльність, реалізація якої забезпечує здійснення місії і досягнення цілей підприємства. Саме поняття стратегії посідає центральне місце в теорії стратегічного управління. Вона є вважливим чинником розвитку підприємства. Адже стратегічне управління є основною управління всім підприємством, що передбачає встановлення конкретних цілей підприємства, підтримання взаємовідносин із зовнішнім середовищем, що допомагає досягти поставлених цілей, відповідає потенціалу та можливостям підприємства і дає змогу гнучко реагувати на зовнішні зміни.
Життєва необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин, позитивними зрушеннями в економіці, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку.
В Україні теорія і практика стратегічного управління ще не зайняли належного щабля. Вітчизняним підприємствам важко застосувати стратегічне управління через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної боротьби.
Завдання даної роботи є стратегія підприємства, яка дозволяє вирішити певні проблеми на підприємстві, пов’язаних з переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, впровадженням і використанням нових технологій, розвитком маркетингу, удосконаленням структури управління підприємством, своєчасною якісною підготовкою та перепідготовкою кадрів.
Об’єктом дослідження наукової роботи є Господарська діяльність підприємства пов'язана з використання матеріально-речових, трудових, фінансових та інших ресурсів. Таке використання супроводжується витратами, цінність яких визначається на ринку. Для економічної ефективності діяльності підприємства недостатньо просто знижувати витрати всіма можливими шляхами. А важливим є встановлення їх оптимального рівня, який необхідний для виготовлення продукції. Занадто знижуючи витрати значно знизиться якість продукції, зменшиться попит на неї, що змусить підприємство знизити ціну. А зростання витрат призведе до збитковості, адже піднявши ціну знизиться попит на продукцію. Обґрунтування рівня витрат дозволить підвищити конкурентноздатність продукції.
Основним напрямом діяльності більшості підприємств є отримання максимального прибутку. Проблема зменшення затрат на підприємстві , відповідно собівартості, що веде до підвищення прибутку ,завжди була і буде на першому місці . Деякі з них планують отримання певної суми прибутку наперед. Для цього спочатку необхідно визначить рівень витрат на виробництво одиниці продукції чи надання послуг. Потім встановлюють максимально можливий рівень рентабельності. І визначають максимальний прибуток.
Ціну на продукцію встановлюють на основі витрат на її виробництво, тобто собівартості та граничного прибутку. Кількість продукції, яку підприємство зможе продати на ринку залежить від реального попиту на готову продукцію. Чим краще обґрунтований рівень витрат на виробництво, тим більший прибуток отримує підприємство з врахуванням рівня ринкових цін. Можна зробити висновок, що рівень витрат виробництва є однією з умов успіху на ринку.
Аналіз витрат підприємства має виключно важливе значення . Він дозволяє з`ясувати тенденції змін затрат, рівень виконання плану , виявити вплив факторів на зменшення та збільшення затрат , і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей та встановити резерви зменшення собівартості продукції.
Отже, обрана тема, а саме "Стратегія мінімізації витрат СГЦ підприємства", є актуальною та важливою і сьогодні та має практичну цінність.
Дослідження питань пов’язаних з стратегією найменших сукупних витрат підприємства займалися такі економісти: Ковтун О.І. [2], Міценко А.П. [3], Нємцов В. Д., Довгань Л. Є. [5]. Досить широко розкрито суть витрат, шляхи їх зниження для підприємства у роботах вище названих вітчизняних і зарубіжних вчених, але існують певні недоліки щодо використання стратегії мінімізації витрат, що потребують глибокого вивчення і усунення.
Розділ 1 Теоретичні основи ефективність управління реалізації стратегії підприємства
1.1. Поняття стратегії та стратегічного управління
Стратегія є однією з основних складових стратегічного управ ління, а її вибір і реалізація становлять суть такого управління. Існують два підходи до поняття стратегії.
Перший підхід. Він полягає у визначенні конкретного кінцевого стану або результату, який повинна досягнути фірма, організація чи підприємство через тривалий проміжок часу (5-10 років). Для цього розробляються довготермінові плани терміном на 5, 10 або 15 років, у яких фіксуються конкретні показники діяльності у визначених інтервалах часу. Реалізація цих планів повинна сприяти досягненню чітко вираженої мети. Таке розуміння поняття стратегії є характерним для систем з централізованою плановою економікою. Отже, можна зробити висновок, що стратегія - це конкретний довготерміновий план досягнення поставленої мети. Формування ж стратегії полягає у постановці мети і складанні довготермінового плану.
Таке поняття стратегії базується лише на передбаченні змін, а всі процеси, що проходять в середовищі, детерміновані і піддаються певному контролю та управлінню. Однак така передумова є неправильною навіть для централізованої планової економіки. Адже розвиток ринкових економічних систем в останні десятиліття свідчить, що швидкість зміни середовища, а також величина додаткових можливостей, що містяться в цих змінах, постійно зростають. Тому і стратегія поведінки фірми в ринковій економіці повинна, в першу чергу, мати змогу отримати певні переваги від змін і можливостей, які вони породжують.
Другий підхід. Тут стратегія розглядається як довготерміновий і якісно визначений напрям розвитку фірми, що належить до сфери засобів і форм діяльності, системи взаємовідносин всередині фірми, позицій в зовнішньому оточенні, що в сукупності дозволяє досягти і поставлених цілей. Якщо цілі визначають те, що прагне отримати фірма н результаті своєї діяльності, то стратегія дає відповідь на запитання, яким способом, з допомогою яких дій фірма зуміє досягти своєї мети в умовах змін і посилення конкуренції. Таке поняття стратегії виключає детермінізм у поведінці фірми. В цьому випадку стратегія, визначаючи напрям у бік бажаного кінцевого стану, залишає свободу вибору з врахуванням зміни ситуації в навколишньому оточенні. Таку стратегію можна охарактеризувати як довготермінове завдання визначення поведінки фірми в зовнішньому оточенні, що повинне привести фірму до поставленої мети.
Прикладом першого типу стратегії може служити довготерміновий план виробництва певної продукції, в якому зафіксовано скільки і чого потрібно виробити в кожному конкретному проміжку часу, а скільки в завершальному періоді.
Прикладом стратегій другого типу, що характерні для стра тегічного управління, можуть служити такі завдання, як » збільшення частки обсягів реалізації продукції на ринку до певного конкретного відсотка, не знижуючи при цьому ціни; ф початок виробництва одного продукту при одночасному скороченні виробництва іншого;» розгор тання широкої кампанії з рекламування продукції для збільшення обсягу реалізації тощо.
Отож, підсумовуючи викладене, слід відзначити:
1.Стратегія-це всебічний комплексний план, призначений для забезпечення поведінки фірми і досягнення нею цілей.
2.Стратегія формується вищим керівництвом фірми, а її реалізація передбачає участь ланок всіх рівнів управління. Основою її розробки служать ґрунтовні дослідження і фактичні статистичні дані. Щоб успішно конкурувати на ринку, фірма повинна постійно займатися збором, обробкою й аналізом відомостей про зовнішнє оточення.
Розрізняють два підходи у понятті стратегії. Перший - характерний для централізованих планових економік, тобто мається на увазі конкретний довготерміновий план, за якого усі зміни зовнішнього оточення передбачувані, а процеси, що відбуваються в ньому, детерміновані. В іншому випадку стратегія є визначеним напрямом розвитку фірми в умовах змін і посилення конкуренції.
Вироблена стратегія повинна залишатись цілісною протягом тривалого періоду часу і бути достатньо гнучкою, щоб при необхідності здійснити її модифікацію чи переорієнтацію.
Отже, поняття стратегічного управління, як відомо, виникло давно. Кожне підприємство в процесі своєї діяльності дотримується певної стратегії поведінки і це не залежить від того, в який час і за яких умов воно функціонує. Однак термін "стратегічне управління" був прийнятий на початку 1970-х років для того, щоб внести різницю між поточним управлінням на рівні виробництва і управлінням, котре здійснюється на найвищому рівні. Необхідність проведення такої відмінності була викликана змінами у здійсненні бізнесу, причому ці зміни відносились до зовнішніх умов діяльності підприємства. Як основна ідея, що відображає суть переходу від поточного (так тичного чи оперативного) управління до стратегічного, є необхід ність перенесення центру уваги вищого керівництва на зовнішнє оточення з метою відповідного реагування на його зміни. Існує значна кількість конструктивних визначень стратегічного управління, що приводиться західними авторитетними фахівцями.
1.2. Основні шляхи досягнення переваг у витратах
Застосування стратегії виробництва з низькими витрата ми як захист від впливу п'яти конкурентних сил може бути дієвим у наступних випадках:
Зустрічаючи виклик конкурентів, компанія з низькими витратами знаходиться в кращій позиції для наступаль ної конкуренції за рахунок ціни, для захисту від цінової війни і використання більш низьких цін для збільшення обсягу продажу чи відвоювання частки ринку в конкуре нта. Ця перевага також приносить прибуток вищий се редніх по галузі (за рахунок більш високої норми прибу тку чи більшого обсягу продажів). Низькі витрати - гар ний захист на ринках, де сильна цінова конкуренція.
Протистоячи силі покупців, компанія з низькими витра тами частково зберігає рівень прибутку, тому що сильні покупці рідко здатні знизити ціну до риси виживання най більш ефективного по витратах продавця.
3. Розглядаючи важелі впливу постачальників, варто помі тити, що компанія з низькими витратами краще конку- рентів захищена від диктату постачальників, якщо осно вою її конкурентної переваги по витратах є більш зроб лена внутрішня організація. (Компанії з низькими витра тами, чия перевага виходить з можливості покупки ком понентів за кращими цінами від зовнішніх постачальни ків, можуть бути уразливі перед діями сильних постача льників.)
З позицій потенційних учасників ринку лідер по витра тах може знизити ціну, щоб зробити більш важким заво ювання клієнтів для новачків. Цінова сила лідера по ви тратах є серйозним бар'єром для входження в галузь.
У конкуренції проти товарів-субститутів лідер по ви тратах має гарні позиції, тому що використання низь ких цін - гарний захист проти компаній, що намагають ся впровадити на ринок аналогічні товари і послуги.
Низькі витрати дозволяють компанії не тільки встановлю вати низькі ціни і створювати бар'єри для захисту своїх пози цій, але і діставати прибуток. Рано чи пізно цінова конкурен ція стане основною силою на ринку, менш успішні компанії будуть задавлені більш сильними.
Основні шляхи, по яких компанії можуть досягти переваги у витратах, створюються за рахунок перегляду своїх ланцю жків цінностей, а саме:
- спрощення розробки товару;
- видалення надмірностей і пропозиція товару чи послуги без непотрібних прикрас, що супроводжується діями і витратами, пов'язаними з множинністю рис і характери стик;
- реінженіринг основних виробничих процесів з метою скорочення необхідних виробничих кроків і неефектив них дій;
- використання більш простої, менш капіталомісткої чи більш раціональної технології;
- пошук шляхів для усунення використання дорогих ма теріалів і комплектуючих виробів;
- використання продажів кінцевому споживачу і маркетин гових підходів, що скорочують часто невиправдані, ве ликі витрати і прибутки оптових і роздрібних торговців (витрати і прибутки оптово-роздрібної ланки в ланцюж ку цінностей часто складають 50% від кінцевої ціни, що платить покупець);
- перенос виробничих потужностей ближче до спожива ча/постачальника, тому що поставка матеріалів і відван таження продукції впливають на витрати;
- досягнення більшого економічного рівня вертикальної ін теграції «вперед та назад» у порівнянні з конкурентами;
- впровадження в життя підходу «щось для кожного» і фо кусування на обмеженому наборі товарів/послуг з метою задоволення спеціальним, але важливим вимогам поку пця й усунення непотрібних дій і витрат, пов'язаних з великою кількістю модифікацій товару.
Виробники з низькими витратами звичайно досягають пе реваг за рахунок постійної економії у всіх ланках ланцюжка цінностей. Усі шляхи використовуються, і жодна сфера не за лишається без уваги.
Звичайно виробники з низькими витратами мають корпо ративну культуру, орієнтовану на економію, що характеризу ється нетерпимістю до втрат, активним дотриманням бюджет них вимог, широкою участю персоналу в контролюванні рівня витрат і відсутністю привілеїв у роботі виконавців. Хоча ком панії, що працюють з низькими витратами, є чемпіонами з ощадливості, вони зазвичай агресивні в пошуку засобів на про екти, які обіцяють подальше зниження витрат [5, с.341-342].
Стратегія «лідирування на основі зниження витрат (цін)» базується на оптимізації усіх частин виробничо-управлінської системи: виробничих потужностей; рівня витрат на сировину, матеріали, енергоносії; продуктивності праці, тобто зорієнтована на високий рівень показників ефективності виробництва. З іншого боку, ця стратегія може сприяти зниженню інших параметрів конкурентоспроможності: якості виготовлення окремих деталей, відповідного рівня сервісу тощо. На рис. 1.1. зображені основні фактори, що зумовлюють можливість досягнення переваг низьких витрат.
Конкурентні переваги низьких витрат особливо важливі у випадках, коли:
на ринку переважає цінова конкуренція;
продукція має високий рівень стандартизації;
витрати покупців на перехід до споживання продукції конкуруючих фірм незначні.
Стратегія диференціації передбачає використання елементів унікальності у виробництві та збуті продуктів, які мають цінність для споживачів. Ця додаткова цінність, якої не мають продукти конкуруючих фірм, дозволяє фірмі-виробнику отримувати премію, яка являє собою різницю між ціною, що призначає виробник, та середньою ціною у галузі. Успіх конкурентної стратегії диференціації вимагає відповідності між потребами у диференціації, які мають споживачі, та можливостями фірми забезпечити цю диференціацію.
Стратегія диференціації створює сприятливі умови для взаємодії з усіма п’ятьма елементами проміжного середовища організації і, за умови ефективної реалізації, дозволяє отримувати вищі прибутки, ніж стратегія контролю над витратами.
[6].
1.3. Застосування стратегії з низькими витрата ми і її недоліки
Конкурентну стратегію лідерства у витратах доцільно за стосовувати в наступних випадках:
Цінова конкуренція серед продавців особливо сильна.
Вироблений у галузі продукт стандартний, характерис тики товару відповідають вимогам усього кола спожива чів (такі умови дозволяють покупцям приймати рішення про покупку, виходячи тільки лише із самих гарних цін).
Існує кілька способів диференціації продукту з метою залучити покупця (за умови, що розходження між товар ними марками не мають значення для покупця), однак розходження в ціні для покупця істотні.
Більшість покупців використовує продукт однаковим чи ном, задовольняючись загальним вимогам по викорис танню. Стандартизований продукт повністю задоволь няє нестатки покупців. У цьому випадку саме ціна, а не особливості чи якість товару, є домінуючим чинником, що визначає споживацькі переваги.
Виграти покупців на переключення з одного товару на інший досить низькі, що дає їм визначену волю вибору в пошуку товарів з більш низькою ціною.
Існує велика кількість покупців, що мають серйозну при чину для зниження ціни [5, с.341-342].
Отже, можна зробити висновок, що для реалізації даного типу стратегії бізнесу важливим є:
- збільшення масштабів виробництва;
- ефект накопиченого досвіду;
- розподіл витрат між різними видами діяльності (а на бізнес-рівні - між секторами конкретного бізнесу) фірми.
Ця стратегія розповсюджується в основному на товари масового виробництва (широкого вжитку) і лише деякою мірою придатна для малих і середніх підприємств. Хоча в багатьох сферах діяльності (наприклад, виробництво предметів розкоші, озброєнь) великий масштаб виробництва і низький рівень витрат не є факторами, що забезпечують успіх. А в малому бізнесі, у свою чергу, існує багато способів зниження витрат, завдяки чому і малі фірми можуть випускати (і випускають) продукцію з конкурентним рівнем витрат [2, с.104].
Недоліки стратегії низьких витрат.
Конкурентний підхід забезпечення низьких витрат має свою зворотну сторону. Технологічний прорив конкурентів відкри ває їм шлях до зниження витрат, що може звести до нуля всі попередні інвестиції і працею завойовану перевагу лідера по витратах. Конкуруючі фірми можуть знайти прості та/чи недо рогі методи копіювання навичок лідера по витратах, що ро бить житгя завойованої переваги дуже коротким. Компанія, що ретельно працює над зниженням витрат, цілком зосереджуєть ся на цьому напрямку і не бачить інших важливих моментів, з якими треба працювати: завоювання інтересів покупців за ра хунок пропозиції додаткових товарів і послуг, впровадження нових чи аналогічних товарів, що дозволяє покупцю по-іншо му використовувати товар, чи навіть зниження чутливості по купця до ціни. Орієнтація тільки на низькі витрати містить в собі небезпеку того, що покупець може змінити свої переваги і зажадати товар поліпшеної якості, з новими характеристика ми, більш швидке обслуговування тощо.
Щоб уникнути рифів і небезпек стратегії лідерства по ви тратах, менеджери повинні розуміти, що стратегічна мета «ни зькі витрати» у порівнянні з конкурентами не означає абсолю тизації цієї ідеї. Завойовуючи лідерство по витратах, менедже ри не повинні залишати без уваги й інші питання, яким покуп ці надають значення. Більш того, конкурентна стратегія перс пективна, якщо цінність конкурентної переваги по витратах досить стабільна в тих ключових моментах, де компанія дося гла переваги по витратах, і конкурентам складно скопіювати її чи наблизитися до неї [5, с.343].
Розділ 2 Стратегічний аналіз середовища підприємства ПВК № 76
2.1Коротка характеристика підприємства
Підприємство Полицької виправної колонія № 76 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області (далі – Підприємство), засноване на державній власності і підпорядковане безпосередньо управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області (далі – Управління), а також Державному департаменту України з питань виконання покарань (далі – Держдепартамент), який здійснює права та виконує обов’язки засновника підприємства щодо управління ним безпосередньо або через управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області.
Найменування та місце знаходження Підприємстваповне – Підприємство Полицької виправної колонії № 76 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області,
скорочене – Підприємство Полицької виправної колонії № 76.
1.2. Місце знаходження Підприємства: 34375, Рівненська область, Володимирецький район, с.Іванчі.
Мета і предмет діяльності
1. Підприємство створено з метою залучення до праці засуджених і забезпечення їх професійного навчання.
2. Основними напрямками діяльності Підприємства є виробництво та реалізація продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання таких галузей народного господарства:
- виробництво керамічних виробів для домашнього господарства та керамічних декоративних виробів;
- виробництво виробів з текстилю;
- виробництво теслярських та столярних виробів;
- виробництво канатів, мотузок, шпагату та сіткового полотна;
- інші операції з оброблення металу;
- виробництво інших будівельних виробів з бетону;
- обробка каменю;
- виробництво та розподілення тепла;
- інші види оптової торгівлі;
- професійно-технічна освіта;
- виробництво робочого одягу;
- виробництво виробів з дроту;
- виробництв
о спіднього одягу.
Інші види діяльності, не заборонені Підприємству чинним законодавством.
Юридичний статус Підприємства
1. Підприємство є юридичною особою. Права і обов’язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації.
2. Підприємство здійснює свою діяльність у відповідності до чинного законодавства України з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994р. № 352 „Про особливості застосування Закону України „Про підприємства в Україні” до підприємств установ виконання покарань (лікувально-трудових профілакторіїв)” і цього Статуту.
3. Підприємство може входити в об’єднання з Законом України „Про підприємства в Україні” за рішенням Держдепартаменту і за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном та Антимонопольним комітетом України.
4. Підприємство веде самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства.
5. Підприємство несе відповідальність за своїм зобов’язанням в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством.Підприємство не несе відповідальність за зобов’язаннями держави, Держдепартаменту та Управління.
6. Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді та європейському суді.
2.2 Загальне зовнішнє середовище
Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у середовищі. Аналіз середовища є початковим етапом формування стратегії діяльності підприємства оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії та цілей його функціонування. Це передбачає дослідження і вивчення головних його складових зовнішнього і внутрішнього середовища.
В умовах ринкової економіки головною метою функціонування підприємства є максимальне задоволення потреб ринку, отримання сталого прибутку і як наслідок ріст добробуту його власників і працівників. Для досягнення цієї мети підприємство насамперед повинно уміти швидко адаптуватись до постійно змінного зовнішнього оточення, оскільки в економіці засновані на приватній власності, вона є відкритою системою, тобто підприємство і його оточуюче середовище взаємно впливають один на одного.
Зовнішнє середовище підприємства – це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість підприємства і на які воно не може впливати взагалі, або має незначний вплив.
Зовнішнє середовище будь-якого підприємства поділяється на дві групи:
1) загальне зовнішнє середовище (макросередовище) формують фактори непрямої дії, тобто ті, які впливають на підприємство не безпосередньо, а через певні механізми і відносини;
2) операційне зовнішнє середовище (мікросередовище) формують фактори прямої дії, тобто ті, які безпосередньо впливають на діяльність підприємства і залежать від цієї діяльності.
До загального зовнішнього середовища відносять наступні фактори.
1. Економічні фактори. Керівництво повинно вміти оцінювати зміни в економіці і приймати рішення щодо подальшої діяльності організації. До економічних факторів, які можуть впливати на справи компанії, можна зарахувати такі: рівень заробітної плати, транспортні тарифи, обмінний курс, рівень інфляції, ставка банківського процента, ВВП ,податкову систему, рівень економічного розвитку країни. Є ще й інші, які не носять суто економічного характеру. Це - чисельність населення, якість та кількість природних ресурсів, рівень розвитку технології. Ці фактори можуть як позитивно, так і негативно впливати на витратну частину на підприємстві.
Витрати залежать від економічного фактора, цей вплив є негативний і важливим. Економічний спад, високий рівень прихованого безробіття, інфляційні процеси, ріст цін, недоступність кредитів і багато чого іншого позначаються на купівельній спроможності людей. Скорочення купівельної спроможності різко знижує попит на продукцію і послуги. У результаті скорочується виробництво, зменшуються прибутки підприємства. Всі ці обставини виражають нестабільне економічне становище, яке спостерігається в нашій країні протягом останніх років.
Зокрема, зростання цін на матеріали, запчастини, паливо, електроенергію під час інфляції негативно вплинуло на підприємства. Оскільки збільшились витрати на закупівлю і зросла собівартість продукції. Так як при цьому, що в кінцевому результаті призвело до незадоволення покупців та до зменшення прибутку.
2. Технологічний фактор пов’язаний з розвитком техніки, обладнання, процесів обробки та виготовлення продукції. До цієї категорії слід віднести державні та недержавні витрати на науку і техніку, патентно-ліцензійний захист технологій, нові тенденції в трансферті технологій, темпи розробки нової продукції, інноваційні процеси.
Технологічний фактор позитивно впливає на розвиток підприємства, а тому на рівень витрат на підприємстві. Адже саме від стану техніки та технології залежить обсяг та якість продукції і звісно витрати. Підприємство зможе отримувати найбільший економічний ефект, з використанням високопродуктивної сучасної технології. Оскільки впровадження потужних технології сприяє зменшенню витрат на сировину, збільшенню обсягу продукції, покращення її якості, а в кінцевому випадку призведе до збільшення доходів. З розвитком науково технічного прогресу підприємство має застарілу технічну базу, яка гальмує виробничий процес. Для зменшення витрат на виробництво продукції потрібно вдосконалювати, тобто модернізувати старе обладнання або закуповувати нове, яке буде більш продуктивнішим.
3. Політичні – представлені факторами, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять своє відображення у діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду. На життєдіяльність підприємства і зокремам витрати підприємства значний вплив здійснюють події, що відбуваються в політичному та правовому середовищі. Вони виявляються в законодавчих, нормативних, підзаконних актах. Останні роки відзначаються політичною нестабільністю в Україні.
Ці фактори можуть впливати на фінансовий розвиток підприємства як позитивно, так і негативно. Коли в країні склалася сприятлива політична ситуація, то вплив цього фактора на діяльність підприємства незначний, підприємство може і надалі розвиватись, розширювати свою діяльність та покращувати фінансові показники. Це є позитивний вплив на стратегію мінімізації витрат. Але певні зміни в політиці: революція, війна, кримінальний стан, значні негативні політичні зміни в країні можуть істотно вплинути не лише на підприємство, але і на економічний розвиток країни в цілому. Але на даний час, я вважаю, що політичний фактор здійснює негативний вплив на підприємство і виступає загрозою зовнішнього середовища.
4. Правові фактори Займаючись будь-якою діяльністю, підприємство підпадає під дію численних законів та регулюючих актів. Підприємство змушене діяти в “умовах держави”, що і є негативним для фінансової стратегії. Це може проявлятись високим податком, акцизним збором та іншими обмеженнями.
5. Соціально – демографічні фактори – фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їх ціннісну орієнтацію. Цей фактор є вагомим і здійснює позитивний вплив, наявний професійно-кваліфікаційний склад працівників на високому рівні, що виражає сильну сторону підприємства.
Необхідно періодично підвищувати кваліфікацію персоналу і їх професійну підготовку, оскільки підвищується роль людського фактору, що пов’язано з ускладненням технологічних процесів та підвищення відповідальності працівника за виконанні роботи.
2.3 Операційне середовище діяльності
На діяльність підприємства впливає ряд факторів зовнішнього середовища, а саме: постачальники, споживачі, конкуренти, фінансові організації, державні закони, міжнародні організації. Докладніше про них розглянемо трохи нижче.
Постачальники. Будь-який виробничий процес не може обійтися без сировини, матеріалів, обладнання. Постачання відповідної сировини, а тим більше своєчасне певними постачальниками є для підприємства вважливим. Оскільки якість продуктів фірм-постачальників впливає на якість продуктів фірм-споживачів, що може в результаті негативно вплинути на результати фірми. Важливість такого фактору посилюється не лише тим, що на сучасному ринку функціонує велика кількість постачальників матеріальних ресурсів, але головним чином тим, що постачальник повинен бути надійним партнером підприємства в реалізації його логістичної стратегії.
Розмаїття постачальників підвищує актуальність проблеми вибору тих з них, що могли б з найбільшим ефектом забезпечити надійність логістичних процесів.
ПВК № 76 співпрацює з великою кількістю надійних постачальників різних видів матеріалів, які здійснюють позитивний вплив на мінімізацію витрат на підприємстві, оскільки можна вибрати більш вигідні умови та терміни поставки, нижчу вартість матеріалів серед багатьох варіантів.
Для виготовлення блоків та столярки закуповувати сировину не потрібно, оскільки сировину підприємство видобуває самостійно. Але для видобування та обробки деревини та каменю продукції потрібно: запчастини для техніки , паливо-мастильні матеріали, матеріали, надання послуг та ремонти , електроенергія та проведення робіт.
Таблиця
Основні постачальники матеріалів та комплектуючих ПВК № 76
№ п/п
Постачальники
Один. виміру
Роки
2004
2005
2006
2007
1
ТОВ ф-ма "Журавлина"
тис.грн.
576,870
645,970
854,785
1066,970
2
Ей-І-Ес Рівнеенерго
тис.грн.
675,622
764,120
590,840
410,215
3
ВВ-Сервіс
тис.грн.
190,760
231,810
307,670
428,981
4
Павлоградський хімзавод
тис.грн.
-
-
-
127,218
5
ТОВ "Волиньенергоресурси"
тис.грн.
230,980
200,760
169,910
107,790
6
Рівненський відділ залізниці
тис.грн.
1350,780
1570,980
1593,910
2046,044
7
ЗАТ " Луцькавтодор"
тис.грн.
300,960
458,320
506,790
548,594
8
ІП "Агро-Союз"
тис.грн.
-
-
2500,670
3054,334
9
ТОВ " АВР-Сервіс"
тис.грн.
105,450
160,780
206,450
251,710
10
ВАТ " Володимирець ПМК-173"
тис.грн.
100,670
130,540
269,910
312,800
Постачальники запчастин : ТзОВ "Агро-Союз-Рівне", ТзОВ "АВР - Сервіс".
Постачальники паливо-мастильних матеріалів : ТзОВ фірма "Журавлина", МПП "МЛС", ТзОВ "Волиньенергоресурси", ВКФ "Авіас".
Постачальники запчастин та матеріалів : ТзОВ НВП "Пролог", ТзОВ НВП "Контакт".
Надання послуг та ремонти : ТзОВ "Прометей – А".
Електроенергію постачає ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго".
Для підприємства співпрацювати з такими постачальниками вигідно, оскільки постачальники ідуть на зустріч підприємству, а саме: надають товари в кредит та встановлюють систему знижок, що досить позитивно впливає витрати підприємства. Так як витрати на матеріали та послуги є знижені і боргові кошти можна повернути у зручний для підприємства час.
Споживачі. Для того, щоб підприємство в подальшому існувало та розвивалося необхідно відшкодувати витрати на виробництво та отримувати прибуток, а це можливо лише тоді , коли споживач задовольняє свої потреби, користуючись продукцією фірми. Дана продукція характеризується сезонністю виробництва, тобто обсяги попиту на блоки та столярку зростають, в основному, весною, літом,осінню.
2.4 Характеристика внутрішнього середовища підприємства
Внутрішнє середовище підприємства – це сукупність факторів, які формують його довгострокову прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу підприємства.
Господарська діяльність підприємства аналізується за його головними функціональними елементами до яких відносяться: виробництво; фінанси; маркетинг; персонал; організація управління, кожен з яких характеризується за допомогою відповідних чинників, що можуть бути джерелом як переваг, так і недоліків підприємства. Розглянемо вплив елементів на ефективну діяльність підприємства. Досвід показує, що навіть за наявності сприятливих умов господарювання чимало підприємств зазнає невдачі. Це спричиняється насамперед недоліками і прорахунками діяльності самих підприємств, щодо їх внутрішнього стану.
Виробництво – є одним із найважливіших факторів внутрішнього середовища. Кожне підприємство прагне отримати максимальний прибуток, але при цьому здійснити мінімальні витрати. Це можна досягнути за допомогою використання всіх виробничих потужностей, покращення використання основних виробничих фондів, проведення диверсифікації. Виробництво позитивно впливає на фінансову стратегію, але за умови якщо отримує підприємства прибуток, а не збиток від реалізованих обсягів продукції.
Підприємство створено з метою залучення до праці засуджених і забезпечення їх професійного навчання.Основними напрямками діяльності Підприємства є виробництво та реалізація продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання таких галузей народного господарства:
- виробництво керамічних виробів для домашнього господарства та керамічних декоративних виробів;
- виробництво виробів з текстилю;
- виробництво теслярських та столярних виробів;
- виробництво канатів, мотузок, шпагату та сіткового полотна;
- інші операції з оброблення металу;
- виробництво інших будівельних виробів з бетону;
- обробка каменю;
- виробництво та розподілення тепла;
- інші види оптової торгівлі;
- професійно-технічна освіта;
- виробництво робочого одягу;
- виробництво виробів з дроту;
- виробництво спіднього одягу.
Інші види діяльності, не заборонені Підприємству чинним законодавством.
Розділ 3 Визначення проблем ПВК № 76
3.1Головні проблеми підприємства та шляхи їх вирішення
Основними проблемами Полоцької виправної колонії № 76, можна виділити такі :
- недостатність робітників певної кваліфікації, яка б відповідала сучасним технологіям, та технічне переоснащення;
- через природні умови підприємство майже припиняє будівельні роботи в зимовий період;
- підприємство виготовляє невелику кількість постійної продукції;
- невисока прибутковість даного підприємства.
Головними внутрішніми і зовнішніми чинниками підвищення ефективності діяльності підприємства є:
1.Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, мають найбільший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.
2.Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.
3.Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.
4.Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники – керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.
5.Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.
На ПВК № 76 технічного переоснащення не відбувалось. Підприємство потребує заміни деякої технології, модернізації і заміни морально застарілого і фізично зношеного обладнання новим,більш продуктивним.
В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві основане на прискореному впровадженні досягнень науково-технічного прогресу.
Основні шляхи реалізації науково-технічного прогресу:
1.Підвищення віддачі наукового персоналу.
2.Корінне технічне переозброєння народного господарства. Ефективність нової техніки і технології реалізується у кінцевому підсумку у сфері їх застосування. А для цього необхідно щоб матеріально-технічна база підприємств своєчасно обновлювалась.
3.Перебудова механізму управління науково-технічним прогресом. В умовах ринкових відносин для успішного вирішення корінних завдань щодо підвищення ефективності виробництва є посилення впливу господарського механіз...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора