Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра фінансів і економіки природокористування
Контрольна робота
з дисципліни “Економіка природокористування”
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………3
1.Тереотична частина
11.Визначення величини відшкодування збитків землекористувачам та втрат сільськогосподарського виробництва………………………………………………………………….......4
27.Порядок і методи визначення загального і госпрозрахункового ефекту природоохоронних заходів……………………………………………………...5
38.Суть екологічного аудиту: функції, види………………………………….10
54.Методи і форми економічного стимулювання раціонального природокористування…………………………………………………………..12
65.Концептуальні принципи сталого розвитку і глобального природокористування………………………………………………………..…17
86.Показники економічних результатів природоохоронної діяльності і критерії вибору оптимальних рішень, їх суть і значення…………………..20
2.Розрахункова частина…………………………………………………..…..24
Висновок…………………………………………………………………….….27
Використана література………………………………………………..…….29
Вступ
Головною продуктивною силою суспільства є працююча людина. Праця була і залишається головним джерелом матеріального і духовного достатку, головною умовою життя і розвитку суспільства є трудова діяльність людей ,здійснюється за участю трьох елементів: робочої сили, знарядь і предметів праці. Основна роль серед них належить робочій силі, яка використовує знаряддя і предмети праці. Засоби виробництва функціонують тільки в процесі праці.
Метою моєї роботи є показати методи та концепції раціонального використання природних ресурсів.
Об’єкт дослідження – вивчення всіх форм розрахунків між підприємствами та державою.
Основне завдання роботи полягає в тому, щоб як найкраще показати як саме відбуваються дані розрахунки на практиці.
З розвитком науково-технічного прогресу праця трудівників сільського
господарства стає дедалі продуктивнішою забезпечуючи зростання продуктів рослинництва і тваринництва для задоволення потреб населення і промисловості. Раціональне використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації, електрифікації та автоматизації виробничих процесів у сільськогосподарському виробництві є одним з найважливіших завдань агропромислового комплексу.
Аналіз використання природних ресурсів завдає шкоду екології даної країни вивчення даної проблеми показали що заводи та двигуни машинні дуже забруднюють атмосферу шкідливими викидами в атмосферу. За даними аналізу розробляють конкретні заходи щодо кращого використання природних ресурсів, робочого часу, підвищення продуктивності праці,шукаючи нові більш продуктивні та безвідходні технології виробництва.
1.Тереотична частина
11.Визначення величини відшкодування збитків землекористувачам та втрат сільськогосподарського виробництва.
Система зборів за порушення ПС має такі основні елементи:
порядок вилучення коштів в економічних суб’єктів;
ставки платежів, які встановлюють величину збору за одиницю шкідливого впливу на ПС;
допустимі межі порушення середовища, в межах встановлених лімітів, та з віднесенням платежів на витрати підприємства.
За понадлімітне порушення ПС, платежі стягуються за п’ятикратною ставкою та сплачуються за рахунок прибутку підприємства.
- порядок розподілу зібраних коштів.
В Україні збори стягуються за такі види порушення ПС:
- забруднення атмосфери стаціонарними та пересувними джерелами;
- забруднення водних об’єктів;
- розміщення відходів;
- спричинення збитку рослинам і тваринам.
Порядок сплати зборів за першими трьома видами порушення ПС затверджені Постановою КМ України від 01.03.99 р. № 303.
В подальшому нормативи корегувалися Постановою КМ України № 402 від 28.03.2003 р. та № 626 від 21.07.2005 р. (збільшені у 2,373 рази відносно тих, що діяли у 2004 р.).
Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення НС України затверджена 24.05.93 р. Міністерством НПС України.
Збори розраховуються підприємствами самостійно на підставі отриманих лімітів та затверджених нормативів і сплачуються щоквартально за наростаючими з початку року показниками.
Екологічні платежі розподіляються таким чином:
- 10 % - на окремі рахунки фондів охорони НПС сільських, селищних, міських бюджетів;
- 25 % - на окремі рахунки фондів охорони НПС обласних бюджетів;
- 65 % - на окремий рахунок фонду охорони НПС Державного бюджету.
За заподіяння шкоди рослинам і тваринам діють такі види зборів:
штрафи за незаконний промисел диких звірів і птахів, не занесених у Червону книгу України – від 5 до 110 мінімумів зарплати (наказ Мін лісгоспу і Мінекобезпеки від 12.03.96 р. № 24/32);
штрафи за незаконний видобуток цінних видів риб, водних тварин і рослин (Постанова КМ України від 28.01.94 р. № 41);
штрафи за збиток, нанесений лісовому господарству, ушкодженням дерев, чагарників, саджанців і ін. (Постанова КМ України від 26.06.96 р. № 676);
штрафи за ушкодження дерев і газонів у населених пунктах (Постанова КМ України від 26.06.96 р. № 676);
штрафи за збиток тваринам і рослинам, занесеним у Червону книгу України (Постанова КМ України від 01.06.93 р. № 399);
Шкода, заподіяна порушенням законодавства про природно-заповідний фонд (Постанова КМ України від 03.04.95 р. № 239).
Спричинення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення екологічного законодавства (аварійні випадки забруднення довкілля):
водним ресурсам;
атмосферному повітрю;
земельним ресурсам.
27.Порядок і методи визначення загального і госпрозрахункового ефекту природоохоронних заходів.
Відтворення ресурсів природи, її охорона вимагають суттєвих матеріальних витрат, економічна і соціальна ефективність яких повинна бути достатньо високою для того, щоб суспільство могло їх собі дозволити. В зв'язку з цим виникає проблема економічної та позаекономічної оцінки впливу людини на природу. Проблема ця досить багатогранна, оскільки включає область взаємного проникнення і взаємодії природи і суспільства, а методика оцінки результатів цієї взаємодії ще недостатньо розроблена. Важливою складовою частиною розробки оцінок впливу на природу є значення системи показників, причому розв'язання різнорідних соціально-економічних завдань вимагає застосування різних видів оцінок. Економічна оцінка — це оцінка змін в економіці, що виникають при певному впливі внаслідок порушення основних функцій природи, тобто вона відображає вартість заходів на підтримання оптимального стану природної, соціальної і господарської підсистем та вартість збитків від антропогенних впливів. Об'єктом економічних оцінок мо--жуть бути всі види наслідків господарської діяльності (екологічні, соціальні, господарські), але тією мірою, якою вони здійснюють вплив на економічне життя суспільства. Серед різних видів економічних оцінок стану природного середовища частіше використовується оцінка екологічних витрат, що є сукупністю народногосподарських витрат, викликаних з допущеним рівнем екологічних порушень. Здійснення природоохоронних заходів, як і будь-яких інших соціальних заходів, вимагає витрат, але їх нездійснення також тягне за собою витрати. Ці витрати є двома важливими складовими екологічними втрат. Перша складова — витрати на природоохоронні заходи в місці потенцiйного виникнення екологічних порушень. До них належать витрати на попередження забруднень, ерозійні заходи; тощо. Друга складова — економічні збитки від екологічних порушень, що виникають внаслідок відмови від природоохоронних заходів (або недостатніх масштабів їх здійснення). Вони складаються з витрат на компенсацію сировинних втрат з газами, що відходять, твердими відходами, стічними водами, а також із витрат на попередження і ліквідацію несприятливого впливу на реципієнтів (об'єкти, яким завдаються збитки), і в цілому на природне середовище, що проявляється в зниженні цінності ландшафтів (рекреаційної, середовищезахисної), погіршенні умов роботи людей, підприємств, техніки, втратах робочого часу пов'язаних з підвищеною захворюваністю, погірще; умов життя і умов утримання комунально-побутового господарства . Основними реципієнтами забруднення навколишнього природного середовища є:-1) населення; 2) об’єкти житлово-комунального господарства; 3) сільськогосродарськi угіддя; 4) лісові ресурси; 5) елементи основних фондів промисловості і транспорту; 6) рентні ресурси; 7) рекреаційні ресурси. Крім того, можуть виникнути небажанi для суспiльства зміни в структурі і спеціалізації господарств, пiдвищення міграційності населення тощо. Toмy eкономiчна оцiнка екологічних витрат Е обчислюється за формулою Е=Вз+Збф де Вз—витрати на здiйcнeння пpиpoдooxоpoнниx зaxодiв; Збф — фактичні збитки, що завдаються господарству i населенню після проведення або в результаті непроведення природоохоронних заходiв у вартiсному вираженнi. Якщо самі природоохоронні витрати (перша складова екологічних витрат), як правило, функціонально (детерміновано) залежать від масштабів і характеру попереджувальних екологічних порушень i тому визначаються з найбільшим ступенем достовiрностi, то економічні збитки не піддаються однозначному визначенню і розглядаються у вигляді діапазону можливих значень для різних комбінацій параметрів, що характеризують об'єкти, на які діють екологічні порушення (чисельність і віковий склад населення, характер його зайнятості, забезпеченностi харчуванням, вартість основних фондів тощо). Цi витрати можуть не збігатися за місцем і часом, їх виникнення з екологiчними порушеннями, що їх викликали. Тому економічні збитки є за своєю природою стохастичною величиною, яка піддається обчисленню лише з тим чи іншим ступенем ймовірності. В цьому полягає головна трудність визначення вказаної компоненти екологічних витрат. Складові економічної оцінки перебувають між собою у функціональній залежності (при збільшенні витрат за однією з цих складових можна добитися зниження витрат за іншою) і взаємно доповнюють одна одну. При цьому залежно від специфіки регіональних умов, наявності трудових, матеріальних ресурсів основні напрями природоохоронної діяльності можуть бути визначені як такі, що закріплюють сучасний стан ландшафтів і використання ресурсів, що допускає зниження якості середовища яа рівні, який не є нижчим за нормативний. Залежно від стратегії виділяють наступні модифікації економічних оцінок. Якщо внаслідок природоохоронних заходів досягнуто нормативної якості середовища, тобто повністю забезпечується відтворення середовищної і ресурсної функції природи, тоді Е=Вз, наприклад, при зниженні забруднень внаслідок певних заходів до рівня ГДК або при використанні земельних угідь на рівні гранично допустимого навантаження. У випадку, якщо природоохоронні заходи не проводяться, економічна оцінка збігається з можливими економічними збитками і має вигляд Е=3бмот, де Зб.мож — можливі економічні збитки . Якщо природоохоронні заходи є багатоцільовими, то в економічній оцінці враховується додатковий економічний ефект від їх проведення. До багатоцільових належать, наприклад, роботи по лісовідновленню, які не лише збільшують продуктивність лісів та забезпеченість лісовими ресурсами, а й дають змогу, попередити виникнення і розвиток прискореної ерозії. Запровадження маловідходної технології знижує масштаби забруднення середовища і забезпечує більш повну утилізацію матеріально-енергетичних ресурсів. У цьому випадку економічна оцінка має вигляд Е=Зз+Збф—∆Е, де ∆Е — додатковий економічний ефект від природоохоронних заходів, багатоцільових за своїм призначенням , Економічно оцінити господарські наслідки можна, як правило, лише частково. Так, при погіршенні умов праці ї відпочинку через деградацію ландшафтів можна одержати економічне вираження на основі обліку його непрямого. впливу на суспільну продуктивність праці. Через нероз робленість вартісної оцінки наслідків господарської діяльності недостатньо відображаються в економічній оцінці різного роду зміни в ландшафтах. Наприклад, важко знайти вартісне вираження доцільності збереження певної кількості видів флори і фауни в кожній природній зоні, хоча, безумовно, від цього змінюється такий. показник, як урожайність сільськогосподарських культур. Часто економічна оцінка буває утруднена через значний розрив у часі між впливами і їх негативними наслідками, через невизначеність масштабів і термінів їх прояву, а також через те, що в оцінці не знаходить відображення фактор незворотності руйнування природного середовища, особливо унікальних природних ландшафтів. Крім того, екологічні наслідки набувають звичайно економічної значущості лише при обмеженості природних ресурсів, оскільки природні комплекси виступають не лише як фактор середовища, а й як джерело ресурсів. За таких умов на відтворення ресурсів необхідні додаткові витрати праці. Виходячи з викладеного матеріалу, доходимо висновків: - усі види збитків, заподіяних навколишньому середовищу в процесі виробництва, повинні бути заміщені, по можливості їх необхідно передбачати (принцип відтворення навколишнього середовища); 2)крім заміщення уже заподіяних і попередження можливих збитків (просте відтворення), необхідно піклуватися про цілеспрямоване формування і поліпшення навколишнього середовища (розширене відтворення), що також вимагає додаткових витрат. Існує низка методика визначення збитків (в основному, пов'язаних із забрудненням) навколишнього середовища. В ких з різним ступенем повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища, пропонуються способи визначення і методи розрахунку в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища і розміром шкоди, заподіяної цим явищем. Однак грошовий вираз збитків визначається досить суперечливо — одні методики його пропонують визначати за втратами валової продукції, інші — за приведеними витратами на заходи для ліквідації наслідків забруднення і на відтворення продукції, що втрачається, треті — за зміною економічної оцінки забрудненого ресурсу тощо. В існуючих методиках недостатньо уваги приділяється визначенню ефективності капітальних вкладень. Як уже зазначалося вище, шкоду природному середовищу насамперед завдає виробнича діяльність підприємств. Шкода, якої завдає суспільству, наприклад, забруднення природного середовища, виражається не лише в недоодержанні продукції, втратах основних фондів, але і в нематеріальних цінностях. Неможливо оцінити, чим обернеться для людства втрата мальовничих місць відпочинку, окремих представників фауни і флори. Збитки, яких зазнає суспільство, можна класифікувати за галузями народного господарства; компонентами середовища; елементами процесу праці (предметами праці, знаряддями праці, робітниками). Межі між економічною шкодою та іншими її формами дуже умовні. В кінцевому підсумку будь-якій формі шкоди (моральній, естетичній тощо) можна дати матеріальну оцінку. Зростання витрат часу на лікування, різні види самообслуговування (прибирання, прання тощо) і пересування до місць відпочинку зменшують фонд вільного часу суспільства. Це викликає міграцію населення в екологічно «чисті» райони. Втрати сільського господарства від забруднення природного середовища можуть проявлятися в зниженні урожайності, продук-тивності худоби тощо. Згідно з дослідженнями, проведеними вченими, на землях, забруднених пилюкою (пилом), урожайність основних сільськогосподарських культур знижується на 15—30%, а термін служби устаткування скорочується на 20—30%. Збитків природному середовищу завдають не лише забруднення, а й вирубування лісів, організація судноплавства, інтенсивне ведення сільського господарства та інша виробнича діяльність. Отже, економічні збитки проявляються в багатьох формах на всіх рівнях народного господарства. Є багато визначень і методик визначення збитків. Послуговуючись ними, треба пам'ятати, що не можна соціально-економічні збитки зводити лише до матеріальних. Еколого-економічні збитки відображають можливі народногосподарські втрати від природокористування і є сумою додаткових витрат на відтворення і встановлення окремих видів ресурсів у певному регіоні до рівня, якого вони сягали перед здійсненням природоохоронних заходів. Слід мати на увазі, що збитки — -це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які могли б бути створені в процесі експлуатації навколишнього середовища. Тому збитки — це не частина сукупного суспільного продукту. Збитків зазнають передусім люди. Виходячи з цього, під еколого-економІчними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального використання природного середовища, і сукупним суспільним продуктом, одержаним при нераціональному його використанні. Саме недоодержаний сукупний суспільний продукт суспільство змушене- компенсувати. А збитки на рівні госпрозрахункового підприємства можуть проявлятися у витраті ресурсів, збільшенні витрат, зменшенні чистого доходу, отже, слід розмежовувати збитки суспільству і збитки госпрозрахункового підприємства від нера-ціонального природокористування. Витрати, спрямовані на компенсацію збитків — непродуктивні, а спрямовані на попередження економіко-еколо-гічних збитків — продуктивні. Перші — «пасивні» витрати. Другі — «активні». Добре, якщо активні випереджають пасивні. Відношення збитків від нераціонального природокористування у вартісному виразі до всього створюваного суспільного продукту (ССП) — рівень розвитку охорони навколишнього середовища, а також ступінь негативного впливу виробничої діяльності на природу (К). При цьому К залежатиме від структури ССП. Чим менше екологічно небезпечної^ продукції виробляється суспільством, тим менше збитків, а отже, і показник К. В ідеалі К→0. Це стане можливим, коли буде створена принципово нова екологічна технологія. Економіко-екологічні збитки залежать від різного роду факторів, які можуть збільшувати або зменшувати їх. Чим вищий рівень розвитку продуктивних сил, токсич-ніший забруднювач, вищий ступінь використання середовища, тим більше збитків буде завдано вибуттям природного ресурсу. Наприклад, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва сприяє підвищенню врожайності культур. Звідси збитки від втрат кожного гектара родючої землі будуть з часом зростати. Збитки залежать і від галузевої структури народного господарства. Так, втрата 1 кВт-год електроенергії для суспільства колись і тепер неоднозначна. Якщо раніше для задоволення енергетичних потреб суспільства добувалось. більше вугілля, газу, то зараз структура енергобалансу інша (збільшується частка гідроатомної енергії). Збитки залежать також від властивостей самого середовища і ступеня його використання. В Азовському морі риби більше, ніж в Чорному, її більше в Азовському морі виловлюється. Тому і збитки від зливу однієї і тієї ж кількості нафти з корабля в Азовському морі більші. Чим триваліший період, протягом якого здійснюється несприятливий вплив на природне середовище, тим біль-'ие збитків завдається суспільству. Велике значення має встановлення конкретного розміру збитків. Методика розрахунку досить недоскон-ала. Економічні збитки завжди є нижчими порівняно з реальними (неврахована частина становить ЗО—40%). Частина їх не враховується через неможливість при сучасному розвитку економічної науки у .вартісній формі виразити всі види натуральних збитків з точки зору витрат майбутньої праці. Не вироблена також методика визначення збитків, що завдаються земельним водним ресурсам. В одних джерелах їх пропонують оцінювати за втратами валової продукції, в других — за приведеними витратами на ліквідацію наслідків забруднення і на відтворення втраченої продукції, в третіх — за зміною економічної оцінки забрудненого ресурсу. Однак загальний розмір економічних збитків, його точний прогноз у майбутньому абсолютно необхідні, — для визначення коштів на заходи з охорони природного середовища в країні, а також для оцінки раціонального природного користування на госпрозрахунковому підприємстві. В основу методики визначення еколого-економічних. збитків слід покласти оцінку природних ресурсів. Адже, ло суті, збитки пов'язані з нераціональним використанням природних ресурсів, а часто і з їх незворотною втратою. Тому і'і оцінку слід ппзпачатп через ціну відтворення втраченого (або такого, що втрачається) ресурсу. Така оцінка може лягти в основу плати за нераціональне природокористування
∑З = ЕОС - ЕОН (4.5) При цьому ЕО = ВЗ + ЗбФ, де Вз — витрати на здійснення природоохоронних заходів; Збф — фактичні збитки, що завдаються господарству і населенню після проведення або через непроведення природоохоронних заходів, у вартісному виразі.
38.Суть екологічного аудиту: функції, види.
Екологíчний ауд́ит — це визначення сучасного екологічного стану усіх компонентів навколишнього середовища (літосфери та мінерально-сировинних ресурсів; геофізичних полів Землі і Космосу та їх впливу на довкілля і здоров'я людей; геоморфосфери (рельєфу) та небезпечних ендо- та екзогеодинамічних процесів, руйнуючих літосферу і перетворюючих рельєф; поверхневої та підземної гідросфери і водних ресурсів; атмосфери і кліматичних ресурсів; фіто- та зоосфер і біологічних ресурсів; демосфери та стану здоров'я населення у зв'язку з екологічними чинниками; техносфери та її впливу на всі попередні компоненти природних екосистем).
Кінцевою метою екологічного аудиту є визначення відповідності сучасної екологічної ситуації екологічним стандартам, які б забезпечували оптимальний стан довкілля та безпеку життєдіяльностілюдини. Екологічний моніторинг виконується на прикладі нафтогазопромислового району і його результатом є комп'ютерна система кореляції захворюваності населення досліджуваних територій від екологічних чинників, яка включає:
1) бази даних різних рівнів захворюваності населення у різних районах по хворобах згідно діючої міжнародної класифікації хвороб ;
2) бази даних з хімічного забруднення ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод, атмосферного повітря і рослинності важкими металами, радіонуклідами, нафтопродуктами;
3) комп'ютерні карти екологічного стану геологічного середовища, геофізичних полів, геоморфосфери, ландшафтів;
4) електронні карти хімічного забруднення ґрунтів, гідросфери, атмосфери і фітосфери;
5) карти екологічного стану техносфери району.
Комп'ютерний кореляційний аналіз баз даних захворюваності кожної із груп хвороб разом з комп'ютерними (електронними) картами екологічного стану кожного із компонентів довкілля досліджуваної території дозволяє визначити пряму кореляційну залежністьміж різними захворюваннями і ступенем трансформації довкілля. На основі авдиту і менеджментурозробляється прогноз розвитку екологічної ситуації у залежності від того чи иншого сценарію перспектив видобутку нафтиі газув тому чи иншому районі.
Екологічний аудит
Екологічний аудит - це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.
Об'єкти екологічного аудиту
Об'єктами екологічного аудиту є:
- підприємства, установи та організації, їх філії та представництва чи об'єднання, окремі виробництва, інші господарські об'єкти;
- системи управління навколишнім природним середовищем;
- інші об'єкти, передбачені законом.
- Екологічний аудит може проводитися щодо підприємств, установ та організацій, їх філій та представництв чи об'єднань, окремих виробництв, інших господарських об'єктів у цілому або щодо окремих видів їх діяльності.
Суб'єкти екологічного аудиту
Суб'єктами екологічного аудиту є:
- замовники; - виконавці екологічного аудиту.
У разі проведення обов'язкового екологічного аудиту, замовником якого є заінтересовані органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб'єктами екологічного аудиту також є керівники чи власники об'єктів екологічного аудиту.
Замовниками екологічного аудиту можуть бути заінтересовані центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші юридичні, а також фізичні особи.
Виконавцем екологічного аудиту може бути юридична чи фізична особа (екологічний аудитор), кваліфікована для здійснення екологічного аудиту відповідно до вимог цього Закону.
Мета та основні завдання екологічного аудиту
Екологічний аудит в Україні проводиться з метою забезпечення додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища в процесі господарської та іншої діяльності.
Основними завданнями екологічного аудиту є:
- збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об'єкта екологічного аудиту та формування на її основі висновку екологічного аудиту;
- встановлення відповідності об'єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту;
- оцінка впливу діяльності об'єкта екологічного аудиту на стан навколишнього природного середовища;
- оцінка ефективності, повноти і обґрунтованості заходів, що вживаються для охорони навколишнього природного середовища на об'єкті екологічного аудиту.
54.Методи і форми економічного стимулювання раціонального природокористування
Життя сучасної людини потребує функціонування заводів і фабрик, що виробляють необхідну продукцію. Поряд з цим на сучасному етапі розвитку України постає проблема загрози екологічній безпеці. У першу чергу це пов'язано з байдужним відношенням до навколишнього середовища з боку працівників промислових підприємств, які мають метою максимізацію прибутку навіть шляхом екологічного забруднення. Потрібно пам'ятати, що найпершою необхідністю для людини повинне бути середовище, у якому він живе. Але в сучасному ринковому світі боротися за навколишнє середовище найкраще економічними методами, за допомогою економічних важелів. Зараз на Україні робляться спроби створити ефективні механізми раціонального природокористування, певні успіхи вже досягнуті, але цю роботу потрібно продовжувати. У системі заходів для стимулювання природоохоронної й енергозберігаючої діяльності важливе значення мають розробка і цілеспрямоване використання економічного механізму впливу на виробництво. Цей механізм повинен створити умови для підвищення безпосередньої матеріальної зацікавленості трудових колективів підприємств у забезпеченні раціонального використання, охорони і відтворення природних ресурсів. В його основі мають бути покладені економічні методи управління. Захист навколишнього середовища - проблема загальнодержавна. Але практичні конкретні заходи для її вирішення покладаються головним чином на регіони. Адже вони безпосередньо страждають від порушення нормального стану середовища проживання і, до того ж, мають необхідну інформацію для відстеження обстановки і вживання заходів. За "центром" залишається наукове обґрунтування гранично припустимих рівнів забруднення навколишнього середовища з урахуванням особливостей окремих кліматичних зон і ступеню освоєння територій, створення відповідної законодавчої бази, екологічна оцінка й узгодження проектів будівництва великих об'єктів міжрегіонального значення, а також розробка екологічно чистих технологій для малих підприємств. Тому говорячи про єдину систему екологічного захисту, потрібно насамперед мати на увазі регіональну організацію екологічної служби. Основними напрямками її діяльності є: - контроль за дотриманням природокористувачами (підприємствами, організаціями, фізичними особами) екологічних вимог відповідно до діючих нормативів; - обов'язкова екологічна оцінка нових об'єктів будівництва й у випадку недостатньої екологічної надійності заборона на їх будівництво; - сприяння розвитку підприємництва, що сприяє оздоровленню навколишнього середовища. Одним з елементів економічного механізму раціонального господарювання в області природокористування й охорони навколишнього середовища є планування природокористування. Основна мета планування складається в забезпеченні економного і комплексного використання, а також у підвищенні ресурсного потенціалу регіону і країни в цілому. В умовах ринкових відносин мети планування зберігаються. В даний час відбувається процес становлення і пошуку найбільш ефективних форм і методів планування раціонального природокористування. З переходом на економічні методи управління якісно міняються задачі і функції планування природокористування. Підприємства повинні відшкодовувати збиток, заподіяний забрудненням навколишнього середовища і нераціональним використанням природних ресурсів, і несуть матеріальну відповідальність за дотримання діючого законодавства про охорону природи. Основними економічними стимулами впливу на природоохоронну і ресурсозберігаючу діяльність підприємства через установлення планових цілей по охороні природи і раціональному використанню природних ресурсів є заохочувальні виплати, що встановлюються за зниження викидів. Ці заохочувальні виплати пропонується робити з коштів міських і місцевих бюджетів. З іншого боку постають економічні санкції, що накладаються на підприємства, які порушили діюче природоохоронне законодавство. Вони сплачуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств. Використання фінансування і кредитування як ефективних важелів економічного управління випливає з їх сутності як сукупності розподільних відносин, що здійснюються в грошовій формі та забезпечують реалізацію економічних інтересів усіх учасників господарського виробництва. Вперше в практику господарювання в Україні передбачається ввести систему платежів за природокористування. До неї ввійдуть: - платежі за право користування природними ресурсами; - компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів з цільового використання або погіршення їх якості, викликане діяльністю цих підприємств; - платежі за викиди (скидання, розміщення) забруднюючих речовин у природне середовище; - додатковий податок із прибутку підприємств, що випускають екологічно небезпечну продукцію, що застосовують екологічно небезпечні технології; - штрафи та інші економічні санкції за порушення норм раціонального природокористування. З кожним роком зростають витрати на відтворення природних ресурсів і на природоохоронні заходи. В даний час джерела і методи фінансування цих заходів ще не зв'язані в єдину систему і це вимагає свого рішення. Пропонується створити екологічні фонди як підприємств, так і територій. Джерелами утворення екологічних фондів підприємств можуть бути: - амортизаційні відрахування по природоохоронним спорудженням і об'єктам; - частина прибутку підприємства, що використовується для фінансування природоохоронної діяльності; - кредити, субсидії територіальних екологічних фондів і банків на зниження шкідливих впливів викидів підприємства на навколишнє середовище; - інші джерела. Кошти екологічного фонду підприємства повинні витрачатися під контролем органів охорони природи. Ресурси природоохоронного фонду можуть бути використані за узгодженням із природоохоронними органами на удосконалення основного виробництва, що має метою забезпечення зниження шкідливого впливу підприємства на навколишнє середовище. Довгий час застосовувалися командно-адміністративні методи управління народним господарством, які орієнтували підприємства на експлуатаційне зростання промислового виробництва, видобутку корисних копалин, використання сільськогосподарських площ і т.п. Економічні важелі оптимізації природокористування були малоефективні, система санкцій за забруднення навколишнього середовища не стимулювала охорону природи. Іншими словами, у сферу природокористування належною мірою не були включені економічні важелі й відповідальність трудових колективів і окремих працівників за результат своєї праці. Переведення підприємств на роботу в умовах оподаткування прибутку змінює зміст економічного механізму раціонального природокористування. Прибуток підприємства прямо залежить від рівня використання резервів збільшення випуску додаткової продукції, у тому числі і за рахунок комплексного використання природних ресурсів, зниження втрат при обробці. Аналіз практики застосування діючого економічного механізму управління природокористуванням показує, що потрібно його удосконалення на основі розробки економічних і організаційних мір, що дозволять досягти реальних результатів у рішенні проблеми раціонального природокористування. На це спрямовано зусилля багатьох економістів. Платежі за забруднення навколишнього середовища здійснюються підприємством, при цьому розміри платежів залежать від обсягів викидів забруднюючих речовин і шкідливих відходів, що розташовуються у навколишній природі. У Донецькій області введення системи плати за забруднення навколишнього природного середовища дозволило тільки за 1996 - 2000 рр. акумулювати у Фондах ОНПС державного і місцевого бюджетів 68,45 млн. грн. Річні надходження зросли з 5,65 млн. грн. у 1996 р. до 19,47 млн. грн. у 2000 р. Екологічна політика, що проводилася раніше не була спрямована на формування в людині особливого типу мислення - екологічного, не сприяла розвитку в індивіді екологічної етики. Головними критеріями суспільного прогресу були рентабельність, продуктивність праці та інші часткові показники економічної ефективності. Соціальним і екологічним факторам приділялося другорядне значення, хоча задачі екологізації і соціальної орієнтації виробництва постійно декларувалися в програмних урядових документах. Україна мала величезні запаси природної сировини, тому створювалася ілюзія, що вони ніколи не вичерпаються. У виробництві використовувалася велика кількість природних ресурсів, технологічні процеси практично не змінювалися. Господарська і природоохоронна діяльність підприємств були розділені. Причому остання носила, як правило, компенсаційний характер. Екологічні і соціальні програми були приречені на залишковий принцип інвестування. У результаті всього цього антропогенний вплив на навколишнє середовище досяг рівня, що перевищує самовідбудовні сили природи. Забруднені повітря, вода, ґрунт прискорюють фізичний знос засобів виробництва, знижують продуктивність ряду галузей. За даними дослідників, у результаті підвищення корозії матеріалів через забруднення атмосфери знос промислового устаткування в регіоні збільшився на 20-30%. Річний збиток основних фондів від забруднення середовища досягає 0,8% їх вартості. У прилягаючих до Донбасу сільськогосподарських районах при сильному забрудненні повітря врожайність зернових знизилася на 20-25% за останні 20 років. Забруднення навколишнього середовища погіршує в першу чергу фізичні умови існування людей, крім того, обумовлює і прямі втрати робочого часу - невихід на роботу через погіршення здоров'я працівників, і непрямі - суспільство змушене відволікати частину робочої сили на запобігання або ліквідацію наслідків забруднення. Гостро стоїть і проблема ресурсозбереження. У кінцеве споживання надходить менш третини матеріальних ресурсів, використаних в народно-господарському обороті. Необхідність здійснення екологічної програми повинна бути усвідомлена і прийнята усіма, від кого залежить її виконання, інакше вона приречена на провал. Досягненню цієї мети сприяло б зокрема розвиток і забезпечення не тільки всеохоплюючої, але і доступної екологічної інформації. Дані по забрудненню навколишнього середовища повинні бути відомі кожному. Немаловажне значення в процесі формування екологічної моральності має й екологічна освіта, тому що для того, щоб правильно застосовувати закони природи, потрібно насамперед знати них. Пропонуються наступні можливі шляхи вирішення проблеми:
Підвищення ролі підприємницької діяльності в поліпшенні екологічної обстановки. Найважливіший напрямок роботи органів екологічної служби - сприяння створенню і стимулюванню діяльності підприємств, що забезпечують оздоровлення навколишнього середовища. Негативний вплив на навколишнє середовище може бути цілком або в значній мірі нейтралізоване шляхом: - переробки відходів у товарну продукцію з застосуванням екологічно чистих технологій; - підвищення ступеня використання природних ресурсів. Невеликі обсяги відходів і недовикористаних сировинних ресурсів можуть бути успішно освоєні малими і середніми підприємствами. Для успішного сприяння розвитку підприємництва, орієнтованого на оздоровлення екологічної обстановки необхідно створити сприятливе для підприємців середовище. Крім фінансових і правових пільг, що передбачені для малого бізнесу незалежно від характеру його діяльності, підприємствам, що сприяють оздоровленню природного середовища, необхідно надати пільгове оподатковування аж до повного звільнення від муніципальних податків. Тільки за такою підтримкою малі і середні підприємства, що часто працюють у несприятливих виробничих умовах (низькоякісна сировина, погані транспортні зв'язки і т.п.) зможуть досягти рентабельності продукції, достатньої для того, щоб залучати потенційних підприємців. Поряд з цим варто створювати регіональні фонди підтримки підприємництва. Вони повинні забезпечувати пільгове кредитування і субсидування будівництва і реконструювання таких підприємств, зокрема і за рахунок надходжень у виді штрафних платежів за екологічні порушення, а також добровільних внесків підприємств, громадських організацій, місцевих органів влади, зацікавлених в екологічній чистоті навколишнього середовища.
65.Концептуальні принципи сталого розвитку і глобального природокористування.
Людство нині вступило в якісно новий етап взаємодії з навколишнім природним середовищем, широкомасштабного використання його ресурсів. Тому при осмисленні таких глобальних і загальноцивілізаційних проблем як гармонізація і раціоналізація відносин людини з природою, сталий та екологобезпечний соціально-економічний розвиток будь-якої країни світу, треба враховувати особливості функціонування суспільства на сучасному етапі, закономірності біосферних процесів і вплив на них інтенсивної виробничої діяльності, допустимі рівні антропотехногенних навантажень на навколишнє природне середовище та окремі його компоненти. Крім того, слід брати до уваги ряд наріжних і концептуальних положень, що стосуються органічної єдності та нерозривності функціонування суспільства, економіки і біосфери, зважаючи, звичайно, й на потенційні відтворювальні, відновлювальні та асиміляційні можливості останньої.
По-перше, ресурси планети, земної біосфери обмежені і мають чітко окреслені параметри та величини, а кількість народонаселення і його матеріальні потреби зростають досить високими темпами. Одночасно швидко збільшуються негативні антропотехногенні навантаження на природу, забруднюються внутрішні водойми, моря та повітря, виснажуються і деградують грунти, скорочуються площі лісів, вичерпуються мінерально-сировинні й біологічні ресурси тощо. Звідси витікає необхідність урахування потреб у життєвих ресурсах майбутніх поколінь.
По-друге, в процесі еволюції суспільства та розвитку матеріального виробництва виник і функціонує так званий антропогенний обмін речовин між людиною та природою. Такому обміну притаманний відкритий, незамкнутий характер. З точки зору як економіки, так і особливо екології він є нераціональним, недосконалим і природоруйнівним, оскільки із збільшенням народонаселення та інтенсифікацією суспільного виробництва зростають обсяги різноманітних виробництв, у т.ч. й шкідливих і таких, які природа не спроможна нейтралізувати та утилізувати, виробничих та невиробничих відходів. Останні засмічують і виснажують довкілля та порушують екологічну рівновагу в біосфері, погіршують природні життєві умови людини.
По-третє, нинішній етап людської цивілізац...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора