Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Факультет економіки
Кафедра економіки підприємства
ПИСЬМОВИЙ ЗВІТ
з виробничої
організаційно- управлінської практики
студента на підприємстві
ДП “Рокитнівський держлісгосп”
Оцінки:
Керівника від підприємства ____________ __________ __________________
М.П. (прописом) (підпис) (прізвище, ініціали)
Викладача ведучого курсу ____________ __________ __________________
(прописом) (підпис) (прізвище, ініціали)
Керівника від кафедри ____________ __________ __________________
(прописом) (підпис) (прізвище, ініціали)
Склав
студент 3 курсу 5 гр., ФЕ
Ничипорчук Л.М.
“_____”____________________ 200... р.
Залікова оцінка з практики _______________
(прописом)
Підпис керівника практики від кафедри ___________________________ (підпис, прізвище, ініціали)
“_____” _______________ 200... р.
Рівне 2007 р.
Зміст
Стр.
Вступ ..................................................................................................………….……3.
1.Загальна характеристика підприємства. .............................................................. 4.
2. Виробнича структура підприємства. .................................................................. 6.
2.1.Основні виробничі підрозділи підприємства і їх функції. ...............….…….6.
2.2.Розміщення підрозділів в просторі і взаємозв’язок між ними. ..................... 7.
3. Виробнича потужність підприємства, її характеристика………….................. 8.
4. Характеристика виробничого процесу, та шляхи зниження витрат матеріалів. ....................................................................................................... …………………12.
5.Використанняробочої сили на підприємстві та баланс робочого часу……... 17.
6.Організація заробітної плати. Формування фонду оплати праці працівників.20 7.Персонал підприємства і його використання. .................................................. 21.
8. Інформаційне забезпечення процесу управління технологією виробництва і організацією. ........................................................................................................... 22.
9. Аналіз показників що характеризують стабільність управління та аналізу ефективності управлінських рішень. .................................................................... 23.
10.Охорона праці на підприємстві. ....................................................................... 26.
Висновок .................................................................................................................. 28.
Список використаної літератури. .......................................................................... 29.
Додатки .................................................................................................................... 30.
Вступ
Виробничо-аналітична практика є невід’ємною складовою частиною навчального процесу. Дана практика передує дипломному проектуванню і є завершальним етапом професійної підготовки студента.
Метою практики є:
-закріплення теоретичних знань, здобутих під час навчання в Національний університет водного господарства та природокористування
-придбання практичних навичок майбутньої професії ;
-оволодіння виробничим досвідом;
-завершення організаційної підготовки до дипломного проектування;
-набуття досвіду роботи в трудовому колективі;
-збір необхідної інформації з теми дипломного дослідження.
Під час проходження переддипломної практики необхідно досконало оволодіти навичками застосування всіх дій, передбачених кваліфікаційною характеристикою посади.
Основними завданнями, які потрібно виконати під час практики, є наступні:
1)вивчення специфіки діяльності підприємства – бази практики, зокрема економічних служб цього підприємства та прийняття безпосередньої участі у їх роботі;
2)вивчення чинних законодавчих та галузевих інструктивних та нормативних матеріалів;
3)ознайомлення та фіксування виявлених змін в системі оподаткування, статистичної та бухгалтерської звітності;
4)набуття практичних навичок фінансової, обліково-ананалітичної роботи;
5)збір необхідних матеріалів, форм бухгалтерської, статистичної, податкової звітності для дипломного проектування.
Звіт виконується на основі ДП “Рокитнівський лісгосп”
Вихідними даними для написання звіту є статут ДП “Рокитнівський лісгосп”, фінансова, податкова і статистична звітність.
1.Загальна характеристика підприємства
ДП “Рокитнівський лісгосп” є юридичною особою, має права та обов’язки і здійснює свою діяльність згідно статуту і чинного законодавства. Підприємство має розрахунковий, валютний та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи зі своєю назвою та фірменний знак, провадить свою діяльність на принципах самофінансування та самоокупності. У всіх випадках, що не передбачені статутом, підприємство керується вимогами чинного законодавства. Підприємство за своїми зобов’язаннями відповідає всім закріпленим за ним майном на яке, згідно чинного законодавства, може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів.
Засновник не відповідає по зобов’язаннях підприємства, а підприємство не відповідає по зобов’язаннях засновника, крім випадків, що передбачені чинним законодавством.
Власником підприємства є його засновник. Свою діяльність підприємство здійснює згідно чинного законодавства по всій території України, а також за її межами.
ДП у відповідності до чинного законодавства і Статутут здіснює слідуючі види діяльності:
виробництво дерево матеріалів;
Заготівля деревини ;
виробництво будівельних деталей з деривини і плит на деревній основі;
загальнобудівельні організації;
інші організації для обслуговування наукових установ;
роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;
виробництво бетонних сумішей, готових до використання;
виробництво збірних бетонних та залізобетонних виробів;
виробництво теслярськи та столярних виробів;
загальне будівництво будівель ( нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення ).
Метою діяльності підприємства є обслуговування будівельних організацій, МЖК та окремих клієнтів.
Начальник та головний бухгалтер несуть особисту відповідальність за дотриманням належного порядку ведення бухгалтерського обліку та звітності, а також їх достовірність.
2. Виробнича структура підприємства.
Виробнича структура підприємства- являє собою форму організації виробничого процесу, тобто склад, кількість, взаємозв’язок та просторове розміщення виробничих підрозділів (цехів, дільниць, господарств).
До факторів які визначають виробничу структуру підприємства відносять, характер продукції, що виробляється, технологія яка використовується на підприємстві, масштаби виробництва, ступінь спеціалізації виробництва, форми кооперування з іншими підприємствами, ступінь охоплення життєвого циклу виробів.
Основною структурною виробничою одиницею багатьох підприємств є цех.
Цех- це виробничий, адміністративно відокремлений підрозділ підприємства в якому виробляється продукція або виконується окрема стадія виробництва.
На більшості підприємств існує наступна схема складу цекхів:
Підприємство
Основні Допоміжні Обслуговуючі Побічні
цехи цехи цехи цехи
інструментальне
За технологічною За предметною господарство транспортне
основою основою господарство
цехи утилі-
заготівельні цех виготовлення ремонтне зації
воробів господарство відходів
обробні
№2
складальні №3 складське
енергетичне господарство
господарство
На ТзОВ “Фасад” аналогічна виробнича система окрім одного виключення, відсутнє складське господарство в цеху виробництва бетонного розчину.
2.1.Основні виробничі підрозділи підприємства і їх функції.
Основними виробничими підрпозділами ТзОВ “Фасад” є наступні:
підрозділ з виробництва бетону та гашеного вапна;
столярний цех який займається виробництвом будівельних матеріалів з деревини, виготовлення дверей вікон а також розпилювання лісу стрічковою пилорамою;
автомобільний парк який займається доставкою будівельних матеріалів в основному розчину бетону та гашене вапно.
2.2.Розміщення підрозділів в просторі і взаємозв’язок між ними.
Всі вище перераховані підрозділи тісно пов’язані між собою адже їх існування неможливе один без одного. Це зумовлено специфікою основної діяльності підприємства.
Наприклад транспортне господарство є одним з основних як для підрозділу з виробництва бетону так і для доставки будівельних матеріалів з деревини.
3. Виробнича потужність підприємства, її характеристика.
Всебічна інформація про виробничі потужності підприємства є важливим фактором науко вого управління їх діяльністю. Використовуючи цю інформацію, можна розв'язувати завдання, пов'язані з ефективним функціону ванням підприємств.
Здатність підприємств і їхніх підрозділів виготовляти макси мальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина — знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потуж ності підприємства.
Кожне підприємство наділене певним виробничим потенціалом, величина якого залежить від кількості і якості, складу його основних виробничих фондів, матеріальних і трудових ресурсів. Під виробничим потенціалом розуміється здатність підприємства виробляти продукцію при наявному рівні його матеріально–технічної бази, прогресивної технології і організації виробництва.
Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взає мопов'язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що од ні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду, що в кожному конкретному випадку визначив вплив на збільшення та викори стання виробничих потужностей і допоможе встановити існуючі між ними зв'язки й джерела утворення резервів підвищення ефек тивності виробничих потужностей підприємств.
Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності під приємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до оновлених елементів процесу виробництва — засобів праці, пред метів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи:
фактори, які впливають на розширення фронту роботи;
фактори, які позначаються па підвищенні про дуктивності технологічного устаткування і робочих місць.
Розширення фронту роботи залежить насамперед від кілько сті технологічного устаткування і виробничих площ, оскільки їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устатку вання і робочі місця потрібно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі трудомісткості виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рі вень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здат ності різних робочих місць. Певне співвідношення повинно існу вати між виробничими потужностями дільниць і цехів підприєм ства. Отже, виробнича потужність не відображує сумарної енер гетичної потужності підприємства і не складається із сум потуж ностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня пропор ційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць структурі трудомісткості ви робів, що виготовляються.
Отже, однією із найважливіших умов виробництва, яке здійс нюється системою машин, є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а також до зни ження ефективності використання виробничого апарату підпри ємства. Визначаючи виробничу потужність, систему машин по трібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.
Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу техно логічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості предметів праці. Чим вища якість за готовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх оброб ки, тим більше зможе підприємство виготовити продукції, а отже, тим вища його виробнича потужність.
Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удо сконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу. Збільшення продуктивності машин залежить також від рівня досконалості конструкції виробів, які виготовляються. Чим простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів та вища їхня технологічність у виробництві, тим нижча трудомісткість продукції і вища продуктивність ма шин.
Кваліфікація працівників також впливає на продуктивність машин. Систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навичок працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їхньої кваліфікації створює сприят ливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування підприємств кваліфікованими працівни ками прискорює освоєння сучасної техніки, дає змогу максималь но використовувати її потенційні можливості, ширше впроваджу вати прогресивні технологічні процеси і, таким чином, систематично збільшувати виробничі потужності підприємств.
Отже, фактори збільшення виробничої потужності підприєм ства пов'язані з усіма основними елементами процесу виробни цтва. Із засобами праці цей зв'язок виявляється в кількісному і якісному аспектах, з предметом праці та самою працею — тільки в якісному.
Зростання виробничих потужностей підприємства, зумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності тех нологічного устаткування і робочих місць, знаходить своє відображення у величині трудомісткості продукції, яка виготовляється. Знаючи величину і структуру трудомісткості продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення захо дів, пов'язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.
Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на вико ристання виробничих потужностей. Заходи, пов'язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають орга нізаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціаль но-економічні і організаційно-технічні. Кількісний вираз факторів, які впливають на поліпшення ви користання виробничих потужностей, виявляється у співвідношен ні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функціонування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткування.
Втрати часу поділяються на:
регламентовані
нерегламентовані.
Регламентовані втрати часу (підготовчо-завершальні робо ти, ремонт устаткування, обідні перерви, неробочі зміни і дні, а також вихідні дні) передбачені діючими нормативами. Нерегламентовані втрати часу — цілозмінні та внутрішньозмінні простої устаткування. Цілозмінні простої, як правило, зумовлю ються впливом соціально-економічних факторів (наприклад, від сутність робітників-верстатників різних професій, знижений ре жим роботи підприємства, недоліки в організації оплати праці верстатників і стимулюванні використання виробничих потужно стей, зменшення ринку збуту продукції або народногосподарської потреби в ній). Внутрішньозмінні простої залежать в основному від організаційно-технічних факторів (некомплектність кооперо ваних поставок, низький рівень матеріально-технічного постачан ня робочих місць і концентрація виробництва однорідних виробів без урахування технологічних можливостей устаткування, недолі ки в організації виробництва, праці й управління).
Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей підприємств, дає змогу функціонально їх класифікувати на зов нішні та внутрішні.
До зовнішніх факторів відносять:
народногосподарська потреба в продукції, яку виробляє підприємство;
матеріально-технічне забезпечення виробництва;
ступінь забезпечення робочою силою;
комплексне введення в дію нових виробничих потужностей;
ступінь забезпечення енергетичними ресурсами;
ступінь відповідності (якості) сировини і матеріалів.
До внутрішніх факторів відносять:
структуру парку обладнання і устаткування;
організація обслуговування виробництва;
організація роботи парку машин (час простоювання обладнання в ремонті, коефіцієнт змінності);
організація планування на підприємстві;
організація праці;
система матеріального стимулювання;
стан кооперування з іншими підприємствами у використанні виробничих потужностей.
Аналіз і класифікація факторів дають змогу чітко розмежува ти такі поняття, як «випуск продукції», «використання виробни чої потужності», «розвиток виробничої потужності». Закономірність вияву і дії факторів, що впливають на величину і рівень використання виробничих потужностей підприємств, не зазнає змін у зв'язку з переходом до роботи в ринкових умовах. Більше того, вони є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внут рішніх резервів збільшення і поліпшення використанню виробни чих потужностей підприємств виступає важливим фактором під вищення ефективності їх роботи.
4. Характеристика виробничого процесу, та шляхи зниження витрат матеріалів.
При виготовленні більшості будівельних матеріалів основна частина витрат падає на сировину і паливо. На виробництво будівельних матеріалів і конструкцій щорічно витрачається близько 50 млн. т умовного палива. У табл. 1 приведена витрата умовного палива на виробництво основних видів неметалічних будівельних матеріалів і виробів. Найбільша частка витрат на паливо характерна для собівартості металів, цементу, пористих заповнювачів, керамічних стінових матеріалів, скла.
Економія палива досягається інтенсифікацією теплових процесів і удосконалюванням теплових агрегатів, зниженням вологості сировинних матеріалів, застосуванням вторинної сировини, промислових відходів і інших технологічних прийомів. При виробництві стали найбільш ефективної в тепловому відношенні є киснево-конвертерна плавка, заснована на продувці рідкого чавуна киснем. Коефіцієнт використання теплоти в кисневих конверторах досягає 70%, що набагато вище, ніж в інших сталеплавильних агрегатах. Застосування кисню дозволяє зменшити на 5—10 % витрату палива і при мартенівському способі. Більш повно використовується теплота газів, що відходять, у двухванных мартенівських печах. Прогресивним способом є одержання сталі прямим відновленням з руд, минаючи доменний процес. При цьому способі відпадають витрати на коксохімічне виробництво, що є основним при доменному процесі.
У цементній промисловості зниження витрат палива досягається випалом клінкера по сухому способі, одержанням багатокомпонентних цементов, применением.мінералізаторів при випалі клінкера і різних типів теплообмінних пристроїв, зневоднюванням шламу, низькотемпературною технологією, повною чи частковою заміною глини такими промисловими відходами, як золи, шлаки й ін. Один з головних резервів зниження витрати палива у виробництві цементу — зменшення вологості шламу. Кожен відсоток зниження вологості шламу дозволяє зменшити питома витрата палива на випал клінкера в середньому на 117—146 кдж/кг, тобто на 1,7—2 %. Питома витрата теплоти на випал при сухому способі складає 2900—3750 кдж/кг клінкера, а при мокрому в 2—3 рази більше. При введенні в сировинний шлам доменних чи шлаків зол ТЕС витрата палива знижується на 15—18%. При випуску шлакопортланд-цемента економія палива додатково складає в середньому 30—40 % у порівнянні з чистоклинкерным портландцементом.
У нашій країні розроблена технологія низькотемпературного синтезу клінкера з використанням як каталітичне середовище хлористого кальцію. Ця технологія забезпечує зниження витрат теплоти на випал і помел клінкера на 35—40 % і таке ж підвищення продуктивності печей.
До енергоємних галузей промисловості будівельних матеріалів відноситься і виробництво збірного залізобетону. На 1 м^3 збірні залізобетони в середньому витрачається більш 90 кг умовного палива. До 70 % теплоти йде на теплову обробку виробів. Теплову ефективність виробництва збірного залізобетону можна істотно підвищити, знизивши теплові втрати, зв'язані з незадовільним станом пропарювальних камер, теплових мереж, запірної арматури і засобів контролю витрати пари.
Непродуктивні втрати теплоти зменшуються при підвищенні теплового опору пропарювальних камер за допомогою різних теплоізоляційних матеріалів і легких бетонів. Більш економічними в порівнянні з найбільш розповсюдженими явними пропарювальними камерами є вертикальні, тунельні, щілинні, малонанорные камери. В останніх, наприклад, витрата пари на 30—40 % нижче, ніж у ямних.
Поряд зі зменшенням теплових утрат найважливіше значення для економії паливно-енергетичних ресурсів у виробництві збірного залізобетону здобуває розвиток енергозберігаючих технологій: застосування високоміцних і быстротвердеющих цемситов, уведення хімічних добавок, зниження температури і тривалості нагрівання, нагрівши бетону електрикою й у середовищі продуктів згоряння природного газу й ін. Прискоренню теплової обробки сприяють способи формования, що забезпечують застосування більш твердих сумішей і підвищення щільності бетону, використання гарячих сумішей, сполучення інтенсивних механічних і теплових впливів на бетон. Прискорення теплової обробки досягається при виготовленні конструкцій з високоміцних бетонів. Тривалість теплової обробки бетонів марок М 600—М 800 можна знизити з 13 до 9—10 ч без перевитрати цементу. Ефективною технологією прискореного твердіння є безкамерний спосіб, заснований на створенні штучного масиву бетону пакетуванням. Перспективні способи теплової обробки бетону в електромагнітному полі і з застосуванням інфрачервоних променів. У південних районах країни питомі витрати теплоти на прискорення твердіння бетону можна істотно знизити, використовуючи сонячну енергію.
У виробництві керамічних стеновых матеріалів і пористих заповнювачів ефективним напрямком економії кондиційного палива є застосування топливосодержащих відходів промисловості. Так, застосування в якості топливосодержащей добавки відходів вуглезбагачення дозволяє заощаджувати при одержанні стеновых керамічних виробів до 30 % палива, виключає необхідність введення в шихту кам'яного вугілля.
Поряд з економією палива зниження матеріалоємності будівельних виробів у великій мірі досягається раціональним використанням вихідних компонентів і особливо таких, як цемент, сталь, деревина, азбест і ін. Економія цих матеріалів досягається на всіх етапах їхнього виробництва і застосування.
Важливе значення має застосування кондиційних заповнювачів бетону. Кожен відсоток забруднення щебеню рівнозначний додатковій витраті приблизно 1 % цементу. У табл.2 приведене можливе зниження витрати цементу при збагаченні дрібнозернистих пісків добавками, що укрупнюють.
Нераціональне застосування цементу марки 400 для виготовлення бетонів марок М 100 і М 150, а також розчинів марок 50 і 75. У цих випадках значне зниження витрати цементу можна досягти введенням у бетонні і розчинні суміші мінеральних дисперсних добавок, наприклад, золи-віднесення ТЭЦ.
Велике значення для ощадливого використання цементу має обґрунтований вибір області найбільш ефективного застосування цементу з обліком його мінералогічного складу і фізико-механічних характеристик. Наприклад, для збірного залізобетону, що піддається тепловій обробці, найбільш придатні цементы зі змістом СзА до 8%. Витрата цементу збільшується в міру росту його нормальної густоти (табл.3), тому бажано його застосування з мінімальною нормальною густотою.
На підприємство з виробництва бетону і збірного залізобетону значна економія цементу може бути досягнута при оптимізації складів бетонів, застосуванням сумішей підвищеної твердості з ущільненням на резонансних і ударних віброплощадках, попереднім розігрівом бетонних сумішей і витримуванням виробів після теплової обробки, збільшенням тривалості теплової обробки, розширенням обсягу виготовлення конструкцій з мінусовими допусками, удосконалюванням технологічного устаткування і контрольно-вимірювальної апаратури.
Один з найбільш перспективних напрямків зниження витрати цементу — застосування хімічних добавок. Такі традиційні хімічні добавки, як СДБ, дозволяють знижувати витрата цементу на 5—10%. Можливе зниження витрати цементу при застосуванні новітніх добавок суперпластифікаторів складає 15-25'%.Додаткове джерело економії цементу при високій якості бетону — застосування статистичного контролю міцності. Призначення необхідної міцності бетону з урахуванням його однорідності забезпечує при підвищеній культурі виробництва зниження витрати цементу на 5—10 %.
Економія металу — найважливіша народногосподарська задача. В даний час у будівництві щорічно використовується 31—33 млн. т. чорних металів, з яких 12—13 млн. т. витрачається на арматуру для залізобетонних конструкцій, близько 8 млн. т. на фасонний і аркушевий прокат для виготовлення металоконструкцій і опалубних форм і 11—12 млн. т. на труби.
Найефективніший напрямок зниження витрати металу в залізобетон-застосування для арматури високоміцної стали. Арматурна сталь різних класів і видів є у відомих межах взаємозамінної. Кількість стали будь-як класу (Т) може бути виражене в умовно еквівалентному по міцності приведеній кількості стали класу А - I (Т')
(А)
де Кпр-коефіцієнт приведення стали даного класу до сталі класу А-1.
У табл.4 приведені значення коефіцієнта приведення й економії металу при використанні арматурної сталі різних класів.
Значний резерв по економії металу забезпечується при виготовленні напруженої арматури з високо міцного дроту і канатів. Економія металу досягається також при більш точних розрахунках конструкцій відповідно до дійсних умов їхньої роботи під навантаженням, наближенням армування до вимог розрахунку, оптимізацією конструктивних рішень.
При виготовленні арматурних виробів для збірного залізобетону економію стали одержують при зварюванні сіток і каркасів на автоматичних лініях з подовжньою і поперечною подачею стрижнів з бухт, при розширенні усіх видів контактного зварювання, безвідхідному стикуванню стрижнів, у тому числі різних діаметрів, виготовленні закладних деталей методом штампування.
Істотна економія металу досягається при раціональному проектуванні і використанні сталевих форм у промисловості збірного залізобетону. На 1 м^3 залізобетони в рік на металеві форми затрачається 6—35 кг сталі. Для інтенсифікації використання форм необхідне прискорення їхньої оборотності в технологічному потоці.
Освоєння бетону високих марок — ще один важливий резерв зниження витрати металу при виробництві залізобетону. Підвищення марки бетону на одну ступінь знижує витрата сталі приблизно на 50 кг/м^3.
При виготовленні металевих конструкцій ефективне застосування легованих сталей, економічних профілів металлопроката. Застосування трубчастих профілів у будівельних конструкціях у порівнянні з уголковыми дає економію до 30 %.
У будівництві усе більшого значення набуває проблема ощадливої витрати лісоматеріалів. Прогресивною тенденцією є максимальне використання замість деревини місцевих будівельних матеріалів, а також арболіта, фиброліта, древо-стружкових, дерево-волокнистих плит і ін. На сучасних деревообробних і лісопильних підприємствах передбачається максимальна утилізація відходів виробництва. Для несущих і конструкцій, що обгороджують, особливо в умовах агресивного середовища раціональне застосування клейкої деревини. Застосування дерев'яних клеєних конструкцій у сільськогосподарських виробничих будинках дозволяє в 2—3 рази знизити витрата сталі і вагу будинків. Істотного зниження матеріалоємності можна домогтися удосконалюванням конструктивних рішень клеєних конструкцій, використанням для них елементів з водостійкої фанери. Застосування фанери дозволяє скоротити витрату деревини на 20—40%, зменшити потребу в клеї в 1,5—2,5 рази.
ТАБЛИЦЯ 1.
ВИТРАТА УМОВНОГО ПАЛИВА НА ВИРОБНИЦТВО ОСНОВНИХ ВИДІВ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ І ВИРОБУ.
Вид матеріалу і виробів
Витрата палива. Кг (в умовному численні на 1 т продукції)
Керамічні камені і глиняна цегла
Вапно, цемент
Керамічні плитки для підлог
Лицювальні глазуровані плитки
Стекло листове
Санітарно-будівельний фаянс
Керамзит
50—80
115-240
200—610
360—1058
510-590
500—800
200—270
ТАБЛИЦЯ 2.
ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТИ ЦЕМЕН ТА ПРИ ВВЕДЕННІ ДОБАВОК, ЩО УКРУПНЮЮТЬ
Вид і модуль крупности (М)
Середнє зниження витрати цменту при збагаченні природного піску з модулем крупности
1,5-2
1—1,2
Пісок природний середній,
Мк=2,1—2,5
5
5
Пісок природний великий,
Мк=2,6-3,25
15
12
Кам'яне відсівання класифікований, Мк = 3—3,5
20
15
Відходи гірничо-збагачувальних комбінатів класифіковані, Мк= 2,5-3
8
7
Шлаки ТЭЦ, Мк=2,5-3,5
5
5
Гранульовані шлаки
5
5
ТАБЛИЦЯ 3.
ВІДНОСНА ВИТРАТА ЦЕМЕНТУ (%) У БЕТОНІ ПРИ ЗМІНІ НОРМАЛЬНОЇ ГУСТОТИ ЦЕМЕНТУ
Нормальна густота цементу, %
Відносна витрата цементу, %, для бетону марок
Нормальна густота цементу, %
Відносна витрата цементу, % , для бетону марок
М200-М300
М400
М500
М200-М300
М400
М500
24
25
26
27
98
100
102
103
98
100
102
105
98
100
103
107
28
29
30
104
105
107
109
112
118
111
115
129
ТАБЛИЦЯ 4.
ЕКОНОМІЯ МЕТАЛУ ПРИ ВИКОРИСТАННІ СТРИЖНЕВОЇ АРМАТУРИ РІЗНИХ КЛАСІВ
Клас арматури
Коефіцієнт приведення
Економія металу, %
Клас арматури
Коефіцієнт приведення
Економія ìåòàëëà, %
А-I
А-II
А-III
A-IV
1
1,21
1,43
1,95
ПРО
17
30,1
48,7
A-V
Ат-IV
Ат-V
Ат-VI
2,2
1,95
2,2
2,4
54,7
48,7
54,7
58,4
5.Використанняробочої сили на підприємстві та баланс робочого часу.
Ліквідація простоїв (прогулів) і непродуктивних затрат на кожному робочому місці – важливий фактор підвищення продуктивності праці і покращення всіх економічних показників діяльності підприємства. Ступінь використання робочого часу впливає на виконання плану намічених робіт на підприємстві вцілому.
На основі складеного балансу визначають кількісні та якісні показники, які характеризують ступінь використання робочого часу на підприємстві.
До кількісних показників належать:
календарний фонд робочого часу – визначається множенням числа днів в плановому періоді на середньоспискову чисельність працюючих;
табельний фонд робочого часу – він менше календарного фонду робочого часу на кількість вихідних та святкових днів;
максимально-можливий фонд робочого часу – він менше від табельного фонду робочого часу на величину чергових і додаткових відпусток;
корисний фонд робочого часу – він менший максимально-можливого фонду робочого часу на кількість неявок дозволених законом, відпусток по навчанню та по хворобі;
число явок на роботу – менше корисного фонду робочого часу на кількість прогулів, простоїв і неявок з дозволу адміністрації.
До якісних показників належать:
коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу – це відношення числа явок на роботу до величини календарного фонду робочого часу.
Кк=
де N – число явок на роботу, людино-години; КФРЧ – календарний фонд робочого часу, людино-години.
Коефіцієнт використання табельного фонду робочого часу – це відношення числа явок на роботу до величини табельного фонду робочого часу:
Кт=
де ТФРЧ – табельний фонд робочого часу, людино-години.
- Коефіцієнт використання максимально-можливого фонду робочого часу – це відношення числа явок на роботу до максимально-можливого фонду робочого часу:
Кмм=
де ММФРЧ – максимально-можливий фонд робочого часу, людино-години.
- Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу – це відношення числа явок на роботу до величини корисного фонду робочого часу:
Ккор=
де КорФРЧ – корисний фонд робочого часу, людино-години.
- Коефіцієнт внутрізмінного використання фонду робочого часу – це відношення середньої тривалості робочого дня у звітному році до середньої тривалості робочого дня у минулому році:
Квнутр=
де Тз – тривалість робочого дня у звітному році, дні; Тм – тривалість робочого дня у минулому році, дні.
Дослідження проводимо на основі складання балансу робочого часу (таблиця 3.).
№
Показники
Р О К И
з/п
1999р.
2000р.
відхилення
2001р.
відхилення
2002р.
відхилення
2003р.
відхилення
всього
всього
від 1999р.
всього
від 2000р.
всього
від 2001р.
всього
від 2002р.
А
Б
1
2
3
4
5
6
7
8
9
1
Календарний ФРЧ, днів
9435
9690
255
9945
255
10240
295
10542
302
2
Кількість вихідних і
святкових днів
4070
4180
110
4290
110
4400
110
4620
220
3
Неявки на роботу
982
989
7
1073
84
1098
25
1152
54
3.1.
чергові відпустки
888
912
24
936
24
960
24
1008
48
3.2.
тимчасова непрацездатність
74
57
-17
117
60
120
3
126
6
3.3.
навчальні відпустки
8
10
2
12
2
12
0
15
3
3.4.
простої
8
5
-3
4
-1
4
0
2
-2
3.5.
прогули
4
5
1
4
-1
2
-2
1
-1
4
Середня тривалість роб. дня
8,02
8,15
0,13
8,18
0,03
8,00
-0,18
8,02
0,02
5
Табельний ФРЧ
5365
5510
145
5655
145
5840
185
5922
82
6
Максимально-можливий ФРЧ
4477
4598
121
4719
121
4880
161
4914
34
7
Корисний ФРЧ
4395
4531
136
4590
59
4748
158
4773
25
8
Число явок на роботу
4383
4521
138
4582
61
4742
160
4770
28
9
Коефіціент використання
календарного ФРЧ
0,465
0,467
0,002
0,461
-0,006
0,463
0,002
0,452
-0,011
10
Коефіціент використання
табельного ФРЧ
0,817
0,821
0,004
0,810
-0,010
0,812
0,002
0,805
-0,007
11
Коефіціент використання
максимальноможливого ФРЧ
0,979
0,983
0,004
0,971
-0,012
0,972
0,001
0,971
-0,001
12
Коефіціент використання
корисного ФРЧ
0,997
0,998
0,001
0,998
0,000
0,999
0,000
0,999
0,001
13
Коефіціент використання
внутрізмінного ФРЧ
1,012
1,016
0,004
1,004
-0,012
0,978
-0,026
1,002
0,024
6.Організація заробітної плати. Формування фонду оплати праці працівників.
Сучасна законодавча база в галузі оплати праці представлена законами, інструкціями та постановами. Перший головний закон це Конституція, другий закон “Кодекс Законів про працю” йог було прийнято в 1991 році - це закон загальної дії, який розповсюджується на всі підприємства і на всі категорії працюючих. Він визначає правові засади і державні гарантії, щодо прийому, переводу і звільнення з роботи, робочий час, оплату праці жінок і неповнолітніх, соціальний захист трудової дисципліни, гарантії і компенсації, охорону праці.
В законі України “Про оплату праці” який був прийнятий в березні 1995р.дається визначення, що заробітна плата – це винагорода обчислена як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник виплачує найманому працівнику за виконану ним роботу.
Заробітну плату як економічну категорію слід розглядати з декількох позицій:
- вона відображає відносини між найманим працівником і роботодавцем з приводу розподілу доходу;
- заробітна плата виступає як ціна товару за якою найманий працівник продає свою робочу силу;
- заробітна плата – це частина затрат на виробництво, яка включається у собівартість;
- заробітна плата є легальним доходом працівника від розміру якого залежать кошти пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонду страхування на випадок безробіття та ін.
На ТзОВ “Фасад” всі виплати поділяються на 5- частин:
фонд основної заробітної плати (ФОЗП);
фонд додаткової заробітної плати (ФДЗП);
інші заохочуючі виплати і компенсації (ІЗВК);
інші виплати, що не входять до складу ФОП;
Доходи на акції або дивіденди.
ФОП=ФОЗП+ФДЗП+ІЗВК;
Відповідно до Закону україни Про оплату праці, основна заробітна плата – це винагорода яку отримує найманий працівник за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці.
Джерелом формування ФОП на ТзОВ “Фасад” є його основна діяльність.
На підприємстві існує власно розроблена система нарахування заробітної плати водіям вантажних автомобілів. Вона заключається в тому, що номою поїздок одним водієм є 7 поїздок, якщо кількість поїздок перевищує 7 то сума нарахування множиться на коефіцієнт 1,5.
7.Персонал підприємства і його використання.
Важко переоцінити значення кадрового потенціалу у вирішенні науково-технічних, організаційних і економічних задач. Раціональне використання трудових ресурсів багато в чому визначає організаційно-технічний рівень виробництва, характеризує ступінь використання техніки і технології, а також предметів праці. Вихідним м...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора