Міністерство освіти і науки України
Український державний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Звіт
про проходження виробничої організаційно- управлінської практики
на підприємстві Полицької виправної колонії №76
Оцінки:
керівника від підприємства _______ _________ ______________
(прописом) (підпис) (прізвище ініціали)
керівника від університету ________ _________ ______________
(прописом) (підпис) (прізвище ініціали)
Склав
Студент 4 к, 3гр, ЕФ
Фейцер М.В.
“____” ____________2009р.
Залікова оцінка з практики_______________________________
(прописом)
“____” _____________ 2007р.
Рівне 2009р.
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………....2
1.Загальна характеристика об’єкта практики……………………...........................5
2.Виробнича структура підприємства…………………………………...................6
3.Виробнича потужність підприємства , її характеристика……………..………11
4.Склад матеріально – технічної бази підприємства……………………………..12
5.Баланс часу роботи обладнання……………………............................................14
6. Використання виробничої потужності підприємства………………................16
7.Формування виробничої програми підприємства……………………………...15
8.Склад та структура персоналу підприємства по професіях, кваліфікації і формах залучення(постійні роботи, сумісництво).Організація роботи трудових колективів…………………………………………………………………………...20
9.Використання робочої сили на підприємстві та баланс робочого часу ……..22
10.Характеристика виробничого процесу, методи його організація……...........25
11.Оперативне регулювання виробничого процесу……………………………..28
12.Виробнича інфраструктура……………………………………………………..29
13.Організація технічного нормування ресурсів………………………………....30
14.Організація заробітної плати .Формування фонду оплати праці працівників.
15.Планування організаційно – технічних заходів на підприємстві……………36
16.Організація управління якістю продукцції……………………………………37
17.Система управління трудовими ресурсами підприємства…………………...38
18.Робочі кадри,не звязані з управлінням………………………………………...39
19.Управлінський персонал………………………………………………………..40
20.Кадрова політика підприємства………………………………………………..41
21.Організація і культура управлінської праці…………………………………..43
22.Шляхи підвищення ефективності управлінської праці………………………44
23.Технічні засоби управління:електронні цифрові обчислювальні машини,телефони,телеграфи і розвязок,факси…………………………………..45
24.Апаратура збирання ,формування і передачі інформації…………………….46
Висновки……………………………………………………………………………49
Список використаної літератури…………………………………………………..50
Додатки
Вступ
Виробнича практика є невід’ємною складовою частиною навчального процесу. Переддипломна практика передує дипломному проектуванню і є завершальним етапом професійної підготовки студента.
Метою практики є:
- закріплення теоретичних знань, здобутих під час навчання в
університеті водного господарства та природокористування;
-придбання практичних навичок майбутньої професії – економіста;
-оволодіння виробничим досвідом;
-набуття досвіду роботи в трудовому колективі;
Під час проходження практики необхідно досконало оволодіти навичками застосування всіх дій, передбачених кваліфікаційною характеристикою посади.
Основними завданнями, які потрібно виконати під час практики, є наступні:
1)вивчення специфіки діяльності підприємства – бази практики, зокрема економічних служб цього підприємства та прийняття безпосередньої участі у їх роботі;
2)вивчення чинних законодавчих та галузевих інструктивних та нормативних матеріалів;
3)ознайомлення та фіксування виявлених змін в системі оподаткування, статистичної та бухгалтерської звітності;
4)набуття практичних навичок фінансової, обліково-ананалітичної роботи;
5)збір необхідних матеріалів, форм бухгалтерської, статистичної, податкової звітності для дипломного проектування.
Звіт виконується на основі Полицької виправної колонії №76.
Вихідними даними для написання звіту є статут ПВК-№76, фінансова, податкова і статистична звітність.
1.Загальна характеристика об’єкта практики
ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗАТВЕРДЖЕНО
Розпоряджень голови Державний департамент України
адміністрації з питань виконання покарань
від “____” ___________2000р. №____ І.В. Штанько
ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ АДМІНІСТРАЦІЇ “____” ___________________2000р.
М. ЯРУТА
С т а т у т
підприємства Полицької виправної колонії № 76
управління Державного департаменту України
з питань виконання покарань в Рівненській області
Підприємство Полицької виправної колонія № 76 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області, засноване на державній власності і підпорядковане безпосередньо управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області (далі – Управління), а також Державному департаменту України з питань виконання покарань (далі – Держдепартамент), який здійснює права та виконує обов’язки засновника підприємства щодо управління ним безпосередньо або через управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області.
Найменування та місце знаходження підприємства.
1.1. Найменування Підприємства:
повне – Підприємство Полицької виправної колонії № 76 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області, скорочене – Підприємство Полицької виправної колонії № 76.
1.2. Місце знаходження Підприємства: 34375, Рівненська область, Володимирецький район, с.Іванчі.
Юридичний статус підприємства.
3.1. Підприємство є юридичною особою. Права і обов’язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації.
3.2. Підприємство здійснює свою діяльність у відповідності до чинного законодавства України з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994р. № 352 „Про особливості застосування Закону України „Про підприємства в Україні” до підприємств установ виконання покарань (лікувально-трудових профілакторіїв)” і цього Статуту.
3.3. Підприємство може входити в об’єднання з Законом України „Про підприємства в Україні” за рішенням Держдепартаменту і за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном та Антимонопольним комітетом України
3.4. Підприємство веде самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства.
3.5. Підприємство несе відповідальність за своїм зобов’язанням в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальність за зобов’язаннями держави, Держдепартаменту та Управління.
3.6. Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді та європейському суді.
Мета і предмет діяльності.
2.1. Підприємство створено з метою залучення до праці засуджених і забезпечення їх професійного навчання.
2.2. Основними напрямками діяльності Підприємства є виробництво та реалізація продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання таких галузей народного господарства:
- виробництво керамічних виробів для домашнього господарства та керамічних
декоративних виробів;
- виробництво виробів з текстилю;
- виробництво теслярських та столярних виробів;
- виробництво канатів, мотузок, шпагату та сіткового полотна;
- інші операції з оброблення металу;
- виробництво інших будівельних виробів з бетону;
- обробка каменю;
- виробництво та розподілення тепла;
- інші види оптової торгівлі;
- професійно-технічна освіта;
- виробництво робочого одягу;
- виробництво виробів з дроту;
- виробництво спіднього одягу.
Інші види діяльності, не заборонені Підприємству чинним законодавством.
Стаття 3. Юридичний статус Підприємства
3.1. Підприємство є юридичною особою. Права і обов’язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації.
3.2. Підприємство здійснює свою діяльність у відповідності до чинного законодавства України з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994р. № 352 „Про особливості застосування Закону України „Про підприємства в Україні” до підприємств установ виконання покарань (лікувально-трудових профілакторіїв)” і цього Статуту.
3.3. Підприємство може входити в об’єднання з Законом України „Про підприємства в Україні” за рішенням Держдепартаменту і за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном та Антимонопольним комітетом України.
3.4. Підприємство веде самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства.
3.5. Підприємство несе відповідальність за своїм зобов’язанням в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством.
Підприємство не несе відповідальність за зобов’язаннями держави, Держдепартаменту та Управління.
3.6. Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді та європейському суді.
Стаття 4. Майно Підприємства
4.1. Майно Підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.
4.2. Майно Підприємства є державною власністю, закріплюється за ним на праві повного господарського відання і не може бути об’єктом застави, крім товарів, що знаходяться в обороті або у переробці.
Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд здійснюючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та Статуту Підприємства.
4.3. Джерелом формування майна Підприємства є:
Майно, передане йому органами державного управління;
Доходи, одержані від реалізації продукції, а також віж інших видів фінансово-господарської діяльності;
Кредити банків та інших кредиторів;
Капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
Безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
Придбання майна інших підприємств, організацій;
Інші джерела, не заборонені чинним законодавством.
4.4 . Відчуження майна, яке є державною власністю і закріплене за Підприємством, здійснюється за погодженням з Держдепартаментом в порядку, встановленому чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції Підприємства і є державною власністю.
4.5. Підприємство має право відповідно до чинного законодавства здавати в оренду підприємствам, організаціям та установам, а також громадянам належні йому устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, крім цілісних майнових комплексів структурних підрозділів (філіалів, цехів), з дозволу Управління на строк до одного року, а на більший строк – за узгодженням з Держдепартаментом. Списання з балансу будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів та іншого майна, піднесеного до основних фондів, здійснюється Підприємством у порядку, встановленому чинним законодавством та нормативними актами Держдепартаменту.
4.6. Підприємство забезпечує ефективне використання закріпленого за ним державного майна.
4.7. Підприємство здійснює користування землею, іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.
4.8. Збитки, завдані Підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються йому за рішенням суду або арбітражного суду.
Стаття 5. Права та обов’язки Підприємства
5.1. Права Підприємства
5.1.1. Підприємство планує свою діяльність за узгодженням з вищестоящою організацією з урахуванням створення робочих місць для засуджених, які підлягають працевлаштуванню на цьому Підприємстві, і забезпеченням їх обсягом робіт, достатнім для відшкодування витрат на утримання із зароблених ними коштів.
Засуджені чоловіки віком понад 60 років, інваліди 1 та 2 групи працевлаштовуються за їх бажанням та з урахуванням висновку лікарської комісії виправної колонії.
Відповідно до цих вимог Підприємство визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку, виходячи з галузевих науково-технічних прогнозів і пріоритетів, кон’юнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації.
5.1.2. Підприємство реалізує свою продукцію, послуги, залишки товарно-матеріальних цінностей та відходи виробництва за цінами, що формуються відповідно до чинного законодавства.
5.1.3. Підприємство за узгодженням з Держдепартаментом має право створювати філіали, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи, з правом відкриття поточних та розрахункових рахунків і затверджувати Положення про них.
5.2. Обов’язки Підприємства.
5.2.1. При визначенні стратегії господарської діяльності Підприємство, крім положень, зазначених у пункті 5.1.1. Статуту Підприємства, повинно враховувати обов’язки щодо виробництва і поставки продукції для державних потреб та договірні зобов’язання.
Доведені у встановленому порядку завдання з поставки продукції для державних потреб є обов’язковими до виконання.
5.2.2. Підприємство:
Забезпечує своєчасну оплату податків та інших відрахувань згідно з чинним законодавством і Статутом Підприємства;
Здійснює будівництво, реконструкцію, а також капітальний ремонт основних фондів; забезпечує своєчасне освоєння нових виробничих потужностей та якнайшвидше введених в дію придбаного обладнання;
Здійснює оперативну діяльність по матеріально-технічному забезпеченню виробництва;
Здійснює придбання необхідних матеріальних ресурсів у підприємство організацій та установ незалежно від форм власності, а також у фізичних осіб;
Відповідно до завдання щодо поставки продукції для державних потреб, укладених договорів забезпечує виробництво та поставку продукції і товарів;
Створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує дотримання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки та протипожежної охорони;
Здійснює заходи щодо вдосконалення організації заробітної плати працюючих з метою посилення їх матеріальної зацікавленості як у результатах особистої праці, так і за підсумками роботи Підприємства; забезпечує економне і раціональне використання фонду споживання і своєчасні розрахунки з працівниками Підприємства;
Встановлює за рахунок зароблених засудженими коштів пільги по забезпеченню їх додатковим харчуванням у порядку, встановленому чинним законодавством;
Виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
5.3. Підприємство здійснює бухгалтерський, оперативний облік та веде статистичну звітність згідно з чинним законодавством.
Керівник та головний бухгалтер Підприємства несуть персональну відповідальність за одержання порядку ведення і достовірність обліку та статистичної звітності.
Статті 6. Управління Підприємством
6.1 Управління Підприємством здійснює начальник виправної колонії, при якій створено Підприємство Начальник згаданої колонії є директором Підприємства за посадою.
Головним бухгалтером Підприємства за посадою є головний бухгалтер виправної колонії, при якій створено це Підприємство.
Начальник колонії при необхідності за погодженням з вищестоящою організацією може дозволяти працівникам поєднання інших посад Підприємства і колонії.
6.2. Підприємство встановлює структуру управління і штати в порядку, визначеному Держдепартаментом.
6.3. Керівник Підприємства:
Вирішує питання діяльності Підприємства за погодженням з вищестоящою організацією за винятком питань, віднесених Статутом Підприємства до компетенції Держдепартаменту та інших органів державного управління України;
Несе повну відповідальність за стан діяльності Підприємства;
Діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях;
Розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства і Статуту Підприємства;
Укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки;
Несе відповідальність за виконання завдань щодо працевикористання засуджених;
Визначає повноваження своїх заступників.
6.4. Держдепартамент, Управління не мають права втручатися в оперативну, господарську діяльність Підприємства, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, а також у разі виникнення загрози заподіяння матеріальних збитків державі з вини Підприємства.
6.5. Порядок призначення чи звільнення з посади, права, обов’язки та умови служби керівника і працівників Підприємства, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу, визначаються законодавством України і нормативними актами Держдепартаменту. Трудові відносини інших працівників з Підприємством визначаються законодавством України про працю і нормативними актами Держдепартаменту. Трудові відносини Підприємства із засудженими регламентуються виправно-трудовим законодавством України.
6.6. Трудовий колектив Підприємства становлять працівники, які мають спеціальні звання рядового й начальницького складу, а також працівники, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору. 6.7. Правовий і соціальний захист персоналу Підприємства здійснюється згідно з чинним законодавством.
Стаття 7. Господарська та соціальна діяльність Підприємства.
7.1. Основними узагальнюючими показниками результатів залучення до праці засуджених є рівень заробітку та доходів від їх працевикористання, достатність їх для виконання вимог законодавства. Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток (доход).
7.2. Чистий прибуток Підприємства після внесення обов’язкових платежів та податків до бюджетів, відрахувань у фонди згідно з чинним законодавством і Статутом Підприємства залишається у повному його розпорядженні.
Порядок використання прибутку, що залишається в розпорядженні Підприємства, визначається згідно з чинним законодавством шляхом доведення Підприємству нормативів розподілу цього прибутку.
7.3. Підприємство створює цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з його діяльністю:
Фонд розвитку виробництва;
Фонд споживання;
Фонд охорони праці;
Інші фонди, що не суперечать чинному законодавству
7.3.1 Фонд розвитку виробництва створюється за рахунок коштів чистого прибутку в порядку, передбаченому чинним законодавством. Кошти фонду використовуються для розвитку матеріально-технічної бази Підприємства. Напрямки витрат фонду визначаються кошторисом.
7.3.2. Фонд споживання створюється в розмірах, які визначаються згідно з чинним законодавством і спрямовується на соціальний розвиток та матеріальне заохочення трудового колективу Підприємства та засуджених.
7.3.3. Фонд охорони праці створюється в розмірах, які визначаються згідно з чинним законодавством і спрямовується на заходи щодо покращення умов та безпеки праці.
7.4. Джерелом коштів на оплату праці працівників Підприємства є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності.
Форми і системи оплати праці, розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат працюючим Підприємство встановлює згідно з чинним законодавством та нормативними актами Держдепартаменту.
7.5. Підприємство сплачує обов’язкові виплати у спеціальні фонди у порядку, встановленому Держдепартаментом.
7.6. Джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток (доход), амортизаційні відрахування, безоплатні або благодійні внески підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.
7.7. Підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність згідно з чинним законодавством України.
7.8. Аудит фінансової діяльності Підприємства здійснюється згідно з чинним законодавств ом України. Ревізія виробничої та фінансово-господарської діяльності Підприємства здійснюється в порядку, встановленому Держдепартаментом.
Стаття 8. Ліквідація або реорганізація Підприємства
8.1. Ліквідація або реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) Підприємства провадиться за рішенням Держдепартаменту.
8.2. Ліквідація Підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється Держдепартаментом або Управлінням. Порядок і термін проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторів визначаються зазначеними органами управління.
8.3. Ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс Підприємства і подає його органу, що призначив ліквідаційну комісію. Кредитори та інші юридичні особи, які перебувають у договірних відносинах з Підприємством, що ліквідується, повідомляються про його ліквідацію у письмовій формі.
8.4. При реорганізації або ліквідації Підприємства працівникам, які вивільняються, гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до законодавства України.
2.Виробнича структура підприємства
Виробнича потужність підприємства (або окремого цеху, дільниці) — це максимально можлива кількість продукції відповідної якості і номенклатури, яка може бути вироблена в одиницю часу при повному використанні виробничого устаткування і виробничих площ в оптимальних умовах їх експлуатації.
Виробнича потужність підприємства знаходиться під впливом багатьох факторів, які породжують її динамічні зміни. Основними елементами, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, є:
структура обладнання і його кількість;
техніко-економічні показники використання машин і обладнання;
режим роботи підприємства;
кваліфікаційний рівень робітників.
Необхідність і важливість розрахунків показників використання виробничих потужностей визначається їх спрямованістю на виявлення резервів підвищення ефективності роботи підприємства за рахунок оптимізації структури основних виробничих фондів, інтенсифікації їх використання за часом і продуктивністю.
Вирішення завдання підвищення ефективності використання основних фондів і потужностей підприємства означає збільшення кількості продукції, яка виробляється, підвищення її якості, зниження собівартості одиниці продукції і виробництва в цілому, зростання рентабельності і нарощування фінансово-економічного потенціалу. Удосконалення структури основних фондів, балансу виробничих потужностей призводять до зменшення витрат підприємства на їх екстенсивне нарощування при зміні обсягів і номенклатури продукції, яка виготовляється. Це значною мірою сприяє підвищенню оборотності виробничих фондів, що забезпечує скорочення розриву між фізичним та матеріальним зношенням основних фондів, прискоренню темпів їх оновлення.
3. Складання виробничої програми основних підрозділів
Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів поставок.
Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу. В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.
Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.
Номенклатура — це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент — це різновидність виробів в межах даної номенклатури. Звичайно, натуральні показники представляються у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри тощо).
Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою. Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів (фінансуються за рахунок держбюджету України) і державних замовлень. Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.
Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок:
ОВ = ОП — Зп + Зк, натур, один,
де ОВ — обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях;
ОП — обсяг поставок в натуральних одиницях;
Зп, Зк — запаси продукції на складі відповідно на початок і на кінець планового року, натуральних одиниць.
При аналізі виконання підприємством плану по номенклатурі і асортименту дається кількісна оцінка виконання плану шляхом обчислення фактичного випуску продукції в межах встановленого плану і порівняння його з плановими показниками.
Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів в певних товарах і врахувати якісні характеристики товарів.
Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.
В обсяг товарної продукції включають готову продукцію, послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств свого підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тару, що не входить в гуртову ціну виробу.
У валову продукцію (ВП) включають всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності і визначають за формулою:
ВП=ТП- (НЗВп - НЗВк) - (In-Ік), грн.,
де НЗВп, НЗВк — вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;
Іп, Ік — вартість інструменту для власних потреб відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.
Валовий оборот підприємства (ВО) — це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства, чи поза ним.
Внутрізаводський оборот (ВЗО) — це та кількість продукції підприємства, яка використовується всередині нього для подальшої переробки. Валову продукцію можна також обчислити:
ВП = ВО — ВЗО, грн.
Реалізована продукція (PП) — це продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства — постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції обчислюється за формулою:
РП=ТП + (Гп ~ Гк) + (Вш - Внк), грн.,
де Гп, Гк — залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового року, грн.;
Вш, Внк— залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав, і продукції на відповідальному зберіганні у покупців відповідно на початок і на кінець планового року, грн.
Чиста продукція підприємства може бути також обчислена як сума основної і додаткової заробітної плати працівників підприємства і прибутку.
Показник умовно-чистої продукції (УЧП) обчислюється: УЧП =ЧП + А, грн.
В матеріаломістких галузях використовується показник нормативної вартості обробітку (НВО), який одержується як добуток показника нормативної вартості обробітку одного виробу і-го виду (НВОі) і кількості виготовлених виробів і-то виду (Ni).
Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.
Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках (N) може бути обчислений, виходячи із величини матеріальних ресурсів, поставлених підприємству в плановому році (Мзаг) і норми витрат цього виду ресурсу на одиницю продукції q.
Від рівня використання виробничої потужності підприємства (тобто максимально можливого обсягу випуску продукції - при встановленій величині виробничих фондів та організації виробничого процесу) залежить обсяг випуску продукції:
ВП = Впот х Квик, грн.,
де Впот— виробнича потужність підприємства, грн.;
Квик — коефіцієнт використання виробничої потужності.
Якісну сторону виробничої програми характеризує показник, який відображає питому вагу продукції, що відповідає міжнародним стандартам, в загальному обсязі випуску продукції підприємством. Він може бути обчислений відношенням кількості сертифікованої продукції до загального її обсягу.
4. Склад і структура персоналу підприємства по професіях і форми залучення (постійні роботи, сумісництво тощо). Організація роботи трудових колективів
Персонал (трудові ресурси) підприємства – це сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку і досвід практичної роботи (діяльності).
Персонал підприємства поділяється на виробничий та невиробничий.
Персонал неосновної діяльності (невиробничий персонал) – працівники організаційних утворень, безпосередньо не пов’язаних з виробництвом, працівники житлово-комунального господарства, дитячих дошкільних і медичних закладів, палаців і будинків культури, навчальних центрів та інших закладів соціального спрямування, які входять до складу підприємства.
Всі працівники підприємства, які пов’язані з виробництвом продукції, називаються виробничим персоналом. В його складі виділяються наступні групи працівників:
· робітники;
· службовці.
Робітники – це основна категорія персоналу підприємства, вони становлять на промислових підприємствах України до 80% чисельності всіх працівників.
Робітників фахівці рекомендують поділяти на:
1) технологічних (основних), які зайняті безпосередньо виготовленням продукції;
2) обслуговуючих (допоміжних), які створюють умови для праці технологічних.
Раніше ці групи робітників називались основними та допоміжними. В практиці підприємств часто зберігається така термінологія, але вона не відповідає ролі цих груп персоналу у сучасному виробництві, коли обслуговуюча функція стає головною.
До технологічної групи відносяться робітники, які безпосередньо діють на предмети праці, тобто виконують технологічний процес. Наприклад, токарі, фрезерувальники, складальники, швачки, штампувальники, штукатури, каменярі, шахтарі та ін.
Технологічні робітники поділяються на:
· робітників, зайнятих ручним процесом праці, коли мета досягається зусиллями виконавця без участі механізмів (з ручними інструментами);
· робітників, зайнятих машино-ручними процесами праці, коли мета досягається робочою частиною машини, але за трудовою участю виконавця;
· робітників, зайнятих машинними процесами праці, коли мета праці досягається робочою частиною машини без участі виконавця, а за робітником залишаються лише функції контролю та управління механізмами;
· робітників, зайнятих автоматизованими процесами праці, коли мета технологічного процесу досягається без участі робітника, включаючи управління механізмами.
Обслуговуючі робітники поділяються на функціональні групи:
· транспортно-складська;
· ремонтно-обслуговуюча;
Транспортно-складські робітники – це робітники, які зайняті переміщенням предметів і засобів праці, готової продукції та їх збереженням (кранівники, вантажники, комірники, електрокарники, приймальники тощо).
Ремонтно-обслуговуючі робітники займаються:
регулюванням і налагоджуванням (налагоджувальники);
ремонтом устаткування та інструмента (ремонтники);
контролем якості механізмів і продукції (контролери);
прибиранням приміщень (прибиральники).
Службовці поділяються на три групи:
керівники;
спеціалісти;
інші службовці (технічні виконавці).
Керівники – ті працівники, які управляють людьми (директор, головний інженер, начальники цехів, дільниць, відділів, майстри).
Спеціалісти – працівники, зайняті підготовкою виробництва, плануванням і аналізом економічної діяльності (конструктори, технологи, економісти, бухгалтери, фінансисти, соціологи, спеціалісти з маркетингу та ін.).
Технічні виконавці – працівники, які не мають вищої освіти та під керівництвом спеціалістів виконують технічні, розрахункові роботи, оформлюють документи (друкарки, секретарі, касири, лаборанти, діловоди тощо.).
Розвиток трудового колективу значною мірою залежить від техніко-технологічних факторів. Застосування нового обладнання, автоматизація виробничих процесів, використання прогресивних технологій зумовлює зміни не лише в умовах і у змісті праці, а й у структурі трудового колективу, впливає на його кількісний склад. Залежно від форми власності на засоби виробництва формуються функції трудових колективі.
Основною функцією трудового колективу є виробничо-трудова: виробляти товари і послуги, щоб повніше задовольнити попит на них і одержати від їх реалізації відповідний дохід та прибуток.
Також важливою функцією трудового колективу є соціально виховна. Вона спрямована на підготовку висококваліфікованого, ініціативного працівника, формування стабільного трудового колективу, створення на підприємстві сприятливих умов для високопродуктивної праці кожного працівника.
Трудові колективи на підприємствах організовують первинні ланки професійних спілок. Вони приділяють багато уваги зміцненню дисципліни робітників на підприємстві, підвищенню їх кваліфікації, ініціативи. Профспілки домагаються підвищення зарплати, збільшення тривалості відпустки, надання додаткової страхової допомоги. В Україні членами профспілок є практично все працююче населення.
Вадливу роль у вдосконаленні трудових відносин і зниженні конфронтації між роботодавцями і робітниками відіграє укладання колективного договору.
Організація роботи трудових колективів на різних рівнях різна:
в цеху – начальник цеху;
в цілому за технічну організацію виробництва відповідає головний інженер.
5.Оборотний капітал підприємства, його види, та структура.
Основні оборотні фонди організації цілком споживаються в кожнім виробничому процесі, цілком переносять свою вартість на готовий продукт і змінюють свою натуральну форму.
Класифікація оборотних виробничих фондів:
1. Оборотні фонди у виробничих запасах:
а) сировина, основні матеріали;
б) покупні напівфабрикати;
в) допоміжні матеріали;
г) паливо;
д) тара і тарні матеріали;
е) запасні частини для поточного ремонту;
ж) малоцінний і швидко зношується господарський інвентар і інструмент.
2. Оборотні фонди в процесі виробництва:
а) незавершене виробництво;
б) витрати на освоєння нової продукції;
в) напівфабрикати власного виготовлення.
Сировина - це предмет праці, наприклад: руда, бавовна.
Матеріали - це предмети праці, що вже піддавалися промисловій обробці, наприклад прокат металу. З основних матеріалів виготовляється продукція, вони утворять її основний матеріальний зміст.
Напівфабрикати - продукти праці, що пройшли одну чи кілька стадій виробництва, але потребуючі ще подальшій чи обробці зборки.
Тара і тарні матеріали - являють собою усі види упакування і матеріали, необхідні для їхнього виготовлення.
Незавершене виробництво - це предмети праці, що знаходяться в обробці,очікують подальшої обробки і не ввійшли ще до складу готової продукції.
Склад, структура і вартість оборотних фондів різних об'єднань (підприємств) різні, тому що вони залежать від характеру й обсягу продукції, що випускається, тривалості виробничого циклу, ступеня механізації й автоматизації виробництва.
Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладень фінансових ресурсів в активи. Структура господарських засобів у значній мірі залежить від виду діяльності підприємства.
Аналіз складу оборотних активів.
Розглянувши бухгалтерські баланси «Оборотні активи» поєднує різні статті, що включають оборотні кошти (поточні активи).
У складі оборотних активів розрізняють:
Запаси (у т.ч. сировина, матеріали, МБП, готова продукція, товари відвантажені й ін.).
ПДВ по придбаних цінностях.
Дебіторська короткострокова і довгострокова заборгованість.
Короткострокові фінансові вкладення.
Кошти (у т.ч. каса, розрахунковий рахунок, валютний рахунок і ін.)
Інші оборотні активи.
З метою заглибленого аналізу доцільно згрупувати всі оборотні активи по категоріях ризику. Приміром, мається велика імовірність того, що дебіторську заборгованість буде легше реалізувати (перетворити в грошову форму), чим незавершене чи виробництво витрати майбутніх періодів. При цьому варто враховувати область застосування того чи іншого виду оборотних коштів. Активи, що можуть бути використані тільки з визначеною метою, мають більший ризик (меншу імовірність реалізації), ніж багатоцільові активи. Чим більше засобів вкладено в активи, що потрапили в категорію високого позову, тим нижче ліквідність підприємства.
Ступінь ризику
Група поточних активів
Мінімальна
Наявні грошові спорідненості, легко реалізовані короткострокові цінні папери
Мала
Дебіторська заборгованість підприємств із нормальним фінансовим положенням + запаси (крім залежаного) + готова продукція масового споживання, що користається попитом
Середня
Продукція виробничо-технічного призначення, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів
Висока
Дебіторська заборгованість підприємств, що знаходяться у важкому фінансовому положенні, запаси готової продукції, що вийшла з уживання, залежані запаси, неліквіди
Аналіз структури і динаміки оборотного капіталу ПВК-№ 76.
Таблиця 1.
Показники
На 1.01
2007р.
На 1.01
2008р.
Відхилення
(+,-)
%
1.Оборотні активи всього
196,6
263,3
+66,7
133,93
-у % до валюти балансу
76,14
80,40
+4,26
-
1.1.Виробничі запаси
7,9
10,2
+2,3
129,11
-у % до валюти балансу
3,06
3,11
+0,05
-
-у % до оборотних активів
4,02
3,87
-0,15
-
1.2.Готова продукція
-
0,1
+0,1
-
-у % до валюти балансу
-
0,03
+0,03
-
-у % до оборотних активів
-
0,04
+0,04
-
1.3.Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
156,6
223,3
+66,7
142,59
-у % до валюти балансу
60,65
68,18
+7,53
-
-у % до оборотних активів
79,65
84,81
+5,16
-
1.4.Інша поточна дебіторська заборгованість
5,8
4,8
-1,0
82,76
-у % до валюти балансу
2,25
1,47
-0,78
-
-у % до оборотних активів
2,95
1,82
-1,13
-
1.5.Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті
26,3
24,9
-1,4
94,68
-у % до валюти балансу
10,19
7,60
-2,59
-
-у % до оборотних активів
13,38
9,46
-3,92
-
У 2008р. в порівнянні з 2007р відбулося зростання валюти балансу на 69,3 тис.грн. або 26,84%. Таке зростання відбулося в основному за рахунок зростання вартості оборотних активів – на 66,7 тис.грн. або 33,93%, а також незначного зростання величини необоротних активів – на 2,7 тис.грн. або 4,39%. Тобто спостерігається позитивна тенденція: темпи росту оборотних активів значно перевищують темпи росту необоротних активів.
Величина оборотних активів у структурі майна ПВК-№76
2008р. порівняно з 2007р. зросла на 4,26 тис.грн., що є позитивним.
У розвиток приведеного аналізу доцільно оцінити тенденцію зміни співвідношень активів які важко реалізуються і загальної величини активів, а також важко реалізованих і легкореалізованих активів. Тенденція названих співвідношень до росту вказує на зниження ліквідності.
Аналіз руху коштів.
Особливе значення для стабільної діяльності підприємства має швидкість руху коштів. Однією з основних умов фінансового благополуччя підприємства є приплив ...