Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Облік розрахунків з оплати праці на підприємстві
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2001
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту
Курсова робота
з бухгалтерського обліку на тему:
“Облік розрахунків з оплати праці на підприємстві”
Виконала
Перевірив
викладач
Кіровоград 2001
Зміст
Вступ
Розділ 1. Нормативно методичні засади організації оплати раці та обліку розрахунків з працюючими.
1.1 Концептуальні основи організації обліку заробітної плати в Україні.
1.2 Методичні (організаційні) засади оплати праці на підприємстві.
Розділ 2. Аналіз економічної особливості господарювання.
2.1 Організаційні економічні особливості роботи підприємства.
2.2 Облікова політика підприємства.
Розділ 3. Техніка підрахунку заробітної плати при погодинній і відрядній формі оплати заробітної плати.
3.1. Нарахування заробітної плати.
3.2. Утримання із заробітної плати.
3.3. Видача заробітної плати і оформлення своєчасно не отриманої заробітної плати.
Розділ 4. Порядок оформлення розрахунків з робітниками і службовцями і виплата їм заробітної плати. Облік оплати відпусток.
Розділ 5. Синтетичний облік заробітної плати і розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі. Приклад
Розділ 6. Нарахування на заробітну плату. Облік розрахунків по соціальному страхуванню.
Висновок
Література
Додатки
ВСТУП
В Законі України «Про оплату праці» зазначається, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робіткинів та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Джерелом засобів на оплату праці робітників господарських підприємств є частина доходу та інші засоби, отримані внаслідок їх господарської діяльності.
Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це засоби, що виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, отриманого внаслідок господарської діяльності та з інших джерел (2).
В умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці, безробіття в організації праці та її оплати відбуваються значні зміни.
Підвищення ефективності виробництва, достовірну інформацію про витрати праці на кожній виробничій дільниці, використання робочого часу і його оплати повинен забезпечити бухгалтерський облік.
Вимогами побудови обліку заробітної плати є: визначення завбань, система показників, документація і система розрахунків. Виходячи з цього, основними завданнями обліку заробітної плати є:
1) правильне визначення витрат робочого часу і облік праці;
2) нарахування заробітної плати кожному працівникові відповідно до кількості та якості затраченої ними праці;
3) виявлення фактичного обсягу фонду заробітної плати всьому колективу підприємства і здійснення контролю його як за складовими частинами (відділами, цехами тощо), так і в цілому по підприємству.
4) облік кожної суми нарахованої заробітної плати працівником підприємства як складової частини витрат підприємства за господарськими процесами відповідно до місця і об’єкту застосування праці;
5) контроль правильності використання заробітної плати в кожному підрозділі підприємства і встановлення відповідності за зниження продуктивності праці; відображення всіх витрат по заробітній платі на рахунках бухгалтерського обліку.
Основними показниками заробітної плати, що підляягають обліку, є: чисельність працівників, їх професії і кваліффікація, витрати робочого часу в годинах і годино-днях, кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт, розмір фонду оплати праці різним категоріям працівників і за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум нарахованих і використаних на оплату відпусток і на соціальне страхування працівників, розмір відрахувань за їх видами. Ці дані необїідні для обчислювання таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін. (9).
Розділ 1. Нормативно методичні засади організації оплати раці та облікурозрахунків з працюючими.
1.1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Організація заробітної плпти визначається трьома взаємозв’язаними і взаємозалежними елементаим:
1) тарифною системою;
нормуванням праці;
формами і системами оплати праці.
Татифна система дозволяяяє якісно оцінити працю, нормування - врахувати кількість затраченого часу, а форми - визначити порядок розрахунку заробітної плати.
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає в себе:
- тарифну сітку, яка показує співвідношення в оплаті праці між різними розрядами робіт і робітників (кваліфікаціями). Тарифна сітка включає тарифні розряди і тарифні коефіцієнти. Перші вказу.ть на ступінь складності робіт, другі - наскільки заробітна плата поданому розряду більша заробітної плати по першому розряду.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:
1) тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, який перевищує встановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати;
2) міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
тарифна ставка, що означає розмір оплати праці в годину чи за день;
тарифно-класифікаційні довідники, за допомогою яких можна визначити розряд роботи і робітника у відповідності з тарифною сіткою. В тарифно-класифікаційному довіднику вказується обсяг професійних знань, які повинен мати працівник певної кваліфікації. Тарифно-класифікаційні довідники розробляються Міністерством праці України.
Виконання найпростіших робіт оплачується по тарифній ставці робітника 1 розряду. Тарифні ставки робітників останніх розрядів перевищують цей розмір в залежності від рівня кавліфікації їх праці.
Для робітників підприємств, що розташовані в Східному Сибіру, на Дальному Сході, в північних районах, в районах Уралу, Середньої Азії, тобто з важкими природно-кліматичними умовами, додатково до тарифних ставок і окладів встановлені певні районні коефіцієнти.
Другим елементом організації заробітної плати є нормування праці. Нормування праці передбачає встановлення міри затрат праці на виготовлення одиниці виробу. Це одна із важливих складових частин наукової організації праці. Нормування праці включає два показники: норму виробітку і норму часу.
Норма виробітку встановлює кількість одиниць продукції (шт., м., т.), яка повинна бути виготовлена за одиницю часу (годину, зміну, місяць).
Норма часу передбачає час, необхідна для виготовлення роботи в певних умовах (хв., год.).
Норма виробітку застосовується в масових і крупносерійних виробництвах, а в індивідуальних і дрібносерійних, де робітнику протягом зміни приходиться виконувати різні роботи і технологічні операції, нормується час. Широко використується в промисловості і поняття норми обслуговування, коли робітнику чи бригаді нормується кількість одиниць обладнання (кількість кв.м. виробничих приміщень, на яких встановлене обладнання) (4).
Третім елементом організації заробітної плати є форми і системи оплати праці. В основному на підприємствах існують дві форми оплати праці - погодинна і відрядна.
При погодинній оплаті праці заробіток залежить від кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки. Відрядна - це форма заробітної плати, при якій заробіток залежить від кількості виробленої продукції і розцінок на неї. Тарифна ставка являє собою заробітну плату за одиницю часу, а розцінка - заробітну плату за одиницю продукції.
Відомі дві системи погодинної форми оплати праці:
1) проста погодинна. При ній заробітна плата знаходиться в прямій залежності від кількості відпрацьованого часу, від погодинних тарифних ставок, місячних посадових окладів.
2) погодинно-преміальна. При ній робітники, крім основного заробітку, отримують ще й премії за економію матеріалів, палива, електроенергії, що посилює їх матеріальну зацікавленість в результаті своєї праці.
Відрядна форма оплати праці має такі системи:
1) пряма відрядна. При ній оплата праці робітників підвищується в прямій залежності від кількості вироблених ними виробів, тобто оплата праці здійснюється по одній і тій же розцінці за кожну вироблену ним одиницю продукції. Для знаходження розцінки необхідно тарифну ставку робітника поділити на норму вироблену за зміну.
2) Відрядно-преміальна, яка характеризується тим, що робітники, крім основного заробітку, отримують премії за перевиконання норм виробітку.
3) Відрядно-прогресивна - передбачає оплату виробленоїпродукції в межах встановлених норм по прямих розцінках, а вироби понад норму оплачуються по підвищених розцінках згідно встановленої шкали, але не вище подвійної відрядної розцінки.
4) акордна, при якій до виробника доводиться завдання, розмір оплати за його виконання, а також розмір стимулів за дострокове і якісне виконання завдання, граничний строк його виконання.
Відрядна форма оплати праці зацікавлює робітників в підвищенні продуктивності праці.
Як відрядна, так і погодинна оплата праці можуть здійснюватись як індивідуально, так і колективно (бригадна організація праці). При колективній застосовується коефіцієнт трудової участі, виходячи з якого визначається заробітна плата кожного члена бригади (4).
Форми і системи оплати праці вибирає керівник підприємства. Він же встановлює робітникам конкретні розміри тарифних ставок.
Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, яка регулюється з врахуванням рівня економічного розвиткку, продуктивності праці, середньої заробітної плати, величини мінімального житєвого бюджету. Вона встановлюється Кабміном України.
На підприємствах також може застосовуватись оплата праці по трудових угодах і контрактах. Трудова угода заключається між підприємством і робітником, що залучається зі сторони для виконання конкретної роботи, яку не можна виконати силами підприємства.
В теперішній час широко поширена оплата праці по контракту. Вона заключається в домовленості сторін і пов’язується з виконанням умов контракту (1).
1.2 Методичні (організаційні) засади оплати праці на підприємстві
Методичні (організційні) засади оплати праці на підприємстві Управління ринків регламентуються колективним договором:
І. Загальні положення
1. Колективний договір на 1999-2002 рік /далі - Договір/ укладено згідно з Законом України «Про колективні договори і угоди» між Управлінням ринків облспоживспілки та трудовими колективами управління ринків, Колгоспного, Центрального ринків та Автотехцентру /далі - Сторони/, від імені яких повноважними представниками підписаний цей Договір: від адміністрації управління ринків - начальником управління, від трудових колективів - голова профспілкового комітету.
2. Сторони визнають Договір, як чинний акт соціального партнерства, що визначає узгоджені позиції і дії сторін за основними принципами, які спрямовані на співробітництво Сторін для зміцнення і ефективного розвитку ринків та забезпечення додаткових прав і гарантій трудових колективів.
3. Положення Договору діють безпосередньо і поширюються на всіх працюючих, що знаходяться у сфері дії Сторін на дату його підписання. Прийняті сторонами зобов'язання та домовленності є обов'язковими для виконання.
4. Основні положення Договору відповідають чинному законодавству, а соціальні пільги та компенсації не можуть бути нижче рівня, передбаченого чинним законодавством, і встановленою Генеральною, галузевою та регіональною угодами.
5. Договір набуває чинності з дня його підписання представниками Сторін, діє до укладення нового або перегляду чинного.
Договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженного органу, від імені якого укладено цей договір.
6. Сторони, що підписали договір звітують на зборах /конференціях/ трудових колективів про його виконання не менше двох разів на рік, вони можуть вносити тимчасові зміни та доповнення до нього.
II. Зобов'язання управління ринків облспоживспілки
1. Політику зайнятості та соціального захисту працюючих здійснювати шляхом: розроблення програми зайнятості, де передбачити заходи щодо поліпшення роботи ринків; перерозподілу трудових ресурсів;
збереження та створення додаткових робочих місць; економічного обгрунтування підстав скорочення чисельності або штату працівників.
2. Письмово попереджувати /не менш ніж за 2 місяці/ профспілковий комітет про причини і обсяги скорочень, терміни вивільнення, спеціальності працівників, що підлягають скороченню, та проводити спільні консультації щодо заходів, спрямованих на сприяння працевлаштуванню працівників, які звільняються.
3. Надавати працівникам, які отримали повідомлення про звільнення за скороченням штатів, вільний час /три дні у місяць/ для пошуку роботи із збереженням заробітної плати.
4. У сфері оплати праці та соціальних гарантій забезпечити збереження на весь термін дії Договору тарифних співвідношень, посадовихокладів, що діяли у галузях народного господарства у 1990 році. Вносити своєчасно відповідні зміни тільки при змінах у чинному законодавстві з цього приводу.
5. Заробітна плата працівників управління ринків складається з посадових окладів /відрядних розцінок, тарифних ставок/, премій, надбавки за стаж роботи /вислугу років/ в управлінні ринків та інших видів виплат.
6. Надбавка за вислугу років виплачується працівникам управління ринків щомісячно у відсотках до посадового окладу /або заробітної плати, нарахованної по тарифних ставках, відрядних розцінках/ залежно від стажу роботи в управлінні ринків.
7. Працівникам управління ринків, за погодженням з профспілковим комітетом можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші види виплат, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціальних питань.
8. За сумлінну безперервну працю на підприємствах управління ринків, зразкове виконання трудових обов'язків, а також при виході на пенсію працівникам управління ринків видається грошова винагорода в порядку, що встановлюється керівником управління ринків, за погодженням з профспілковим комітетом.
9. Працівникам управління ринків надається щорічна відпустка тривалістю 28 календарних днів, якщо чинним законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу /або середньомісячної заробітної плати за останні два місяці роботи, нарахованої по тарифних ставках, відрядних розцінках/.
10. Працівникам управління ринків /учасникам бойових дій, учасникам або постраждалим при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС тощо/ надаються пільги, що встановлені відповідними діючими законодавчими актами.
III. Трудові відносини, режим праці та відпочинку
1. Для всіх категорій працюючих управління ринків встановлюється 40-годинний робочий тиждень за графіком: працівники управління ринків -шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем; початок роботи з 8 години; обідня перерва з 12.00 до 13.00; кінець робочого дня о 16 годині: у суботу - 8.00 до 13.00 без обідньої перерви. Вихідний день - неділя.
На безперервних виробництвах, де режим робочого дня не може бути організований за графіком п'яти або шестиденного робочого тижня, застосування графіків змінності, які забезпечують безперервну роботу персоналу ринків змінами рівної тривалості з урахуванням 8-годинної робочої зміни та двома вихідними днями. Вказані графіки затверджуються адміністрацією управління ринків і профспілковим комітетом.
Напередодні святкових днів тривалість робочого дня скорочується на одну годину.
2. Для розв'язання поточних невідкладних питань у вихідні і святкові дні організовується чергування, до якого залучаються спеціалісти і службовці управління ринків (за окремим графіком).
IV. Охорона праці і здоров'я працівників
1. Створення комісії з питань охорони праці у відповідності з ст. 26 Закону України «Про охорону праці» та примірним положенням «Про комісію з питань охорони праці підприємства в системі споживчої кооперації України».
2. Щотижневі розгляди директорами ринків стану охорони праці безпосередньо на робочих місцях.
3. Розгляд стану охорони праці два рази на рік разом з профспілковим комітетом.
4. Безумовне виконання приписів та організаційно-технічних заходів, розроблених комісією або її членами з рослідування нещасних випадків на виробництві.
5. Проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці шляхом:
а) виконання заходів поліпшення стану безпеки, гігієни праці у поточному році;
б) здійснення методичного керівництва діяльністю ринків з питань охорони праці;
в) організації навчання і перевірки знань правил і норм з охорони праці працівниками ринків;
г) здійснення постійного контролю за станом охорони праці.
6. Надання працюючим санітарно-побутових приміщень, обладнання, спецодягу, миючих засобів, засобів індивідуального захисту, спеціального харчування, які надаються безкоштовно згідно діючих норм, що додаються.
Надання травмованому на виробництві працівнику за травму, яка призвела до втрати працездатності, одноразової допомоги на основі строку непрацездатності:
а) до 10 днів - у розмірі місячної заробітної плати;
б) до 20 днів - у розмірі 1,5 місячної заробітної плати;
в) до 30 днів - у розмірі 2 місячних заробітних плат;
г) більше 30 днів - у розмірі 3 місячних заробітних плат;
7. Надання одноразової допомоги сім'ї потерпілого у разі нещасного випадку на виробництві, що призвело до смерті не менше шестирічних заробітних плат та 1,5 річні заробітні плати на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.
Якщо несчасний випадок трапився внаслідок невиконання померлим вимог нормативних актів про охорону праці - розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, визначеному профспілковим комітетом, але не більше, як на 50 відсотків.
8. Збереження за працівником, що втратив працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, місця роботи, посади і середньомісячної заробітної плати на весь період до відновлення працездатності або визначення його інвалідності в установленому порядку.
V. У сфері гарантії профспілкової діяльності
1. Своєчасність перерахування' профспілкових внесків через бухгалтерію управління ринків на розрахунковий рахунок профспілкового комітету з утриманням їх із заробітної плати на основі письмових заяв членів профспілки.
2. Закріплення прав профспілкового комітету на одержання інформації, що стосується фінансово-економічного становища управління ринків та використання прибутку.
3. Надання можливості профспілковому комітету для здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, правил про охорону праці.
4. Інформувати трудові колективи про законодавчі та нормативні акти, які безпосередньо стосуються ринків та працюючих.
5. Організувати навчання профспілкового активу з питань трудового законодавства, оплати праці, оподаткування, державних гарантія, компенсацій, пільг тощо.
6. Надавати консультації та роз'яснення працюючим щодо їх трудових та соціально-економічних прав, передбачених чинним законодавством та даним Договором.
7. Постійно проводити організаційну роботу в трудових колективах ринків щодо зміцнення виробничої і трудової дисципліни, підвищення продуктивності праці та зростання на цій основі розмірів заробітної плати. Здійснювати контроль за виплатами та компенсаціями, дотримання принципу соціальної справедливості з питань оплати праці.
8. Надавати практичну допомогу та контролювати дотримання законодавчих актів про працю в системі споживчої кооперації та Закону України «Про відпустки».
9. Здійснювати контроль за виконанням Положення про оплату праці та матеріальне і соціальне забезпечення працівників управління ринків.
10. Вносити пропозиції керівництву управління про зміни і доповнення щодо оплати праці та матеріального і соціального' забезпечення працівників управління ринків.
11. Заслуховувати протягом року доповіді директорів ринків, керівництво управління ринків про виконання зобов'язань, передбачених цим Договором.
12. Забезпечувати контроль за дотриманням чинного законодавства і нормативних актів з питань режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, визначення виплат, які відповідно до чинного законодавстваобчислюються, виходячи із середньої заробітної плати /відпустки, вихідна допомога, лікарняні тощо/.
13. Захищати права та інтереси працівників при розгляді трудових спорів.
14. Проводити систематичний аналіз життєвого рівня працівників і на його основі вносити пропозиції керівництву управління ринків щодо надання допомоги сім'ям з ' дітьми, одиноким матерям, інвалідам, непрацюючим пенсіонерам, ветеранам праці тощо.
15. Розробити пропозиції щодо поліпшення медичного обслуговування працюючих.
16. Виділяти кошти із профбюджету на проведення культурно-масової роботи.
VI. Прикінцеві положення
1. Зміни і доповнення до цього Договору протягом терміну його дії можуть вноситися за взаємною згодою Сторін.
2. Тлумачення окремих положень цього Договору здійснюється разом Сторонами, що підписали Договір.
3. Контроль за виконанням цього Договору, за дорученням Сторін, проводити робочими комісіями у порядку, який визначається Сторонами самостійно.
4. Кожна із Сторін щоквартально аналізує хід виконання Договору, в разі невиконання окремих пунктів здійснює додаткові заходи щодо їх реалізації, надає відповідну інформацію іншій Стороні.
Сторони спільно підводять підсумкивиконання Договору не менше 2 разів на рік і оформляють протоколом.
5. За порушення чи невиконання положень цього Договору, ухилення від участі в переговорах, за ненадання своєчасної інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю, представники Сторін несуть відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні порушення і Закону України «Про колективні договори і угоди».
Сторони, що підписали цей Договір, несуть персональну відповідальність за його виконання.
6. Договір зберігається у кожної із Сторін і має однакову юридичну силу.
Порядок визначення стажу роботи
1. Загальні положення
1.1. Згідно з передбаченим порядком визначається стаж роботи в управлінні ринків, який дає право його працівникам на одержання додаткових оплачуваних відпусток за тривалий час роботи, щомісячної надбавки за вислугу років і винагород за підсумками роботи за квартал і рік.
2. Визначення стажу роботи в управлінні ринків
2.1. До стажу роботи у споживчій кооперації, який дає право-на одержання додаткових оплачуваних відпусток, щомісячної надбавки за вислугу років і винагород за підсумками роботи за квартал і рік, зараховується:
а) загальний стаж роботи в управлінні ринків;
б) стаж роботи в організаціях, крім роботи у кооперативних /за винятком управління ринків/ та інших громадських організаціях, передбачених статтею 118 КЗпП України;
в) стаж роботи на підприємстві, з якого працівник був прийнятій на роботу в управління ринків за переведенням.
2.2. До стажу роботи, який дає право на одержання додаткових оплачуваних відпусток, щомісячної надбавки за вислугу років і винагороди за підсумками роботи за квартал і рік, включається також:
а) період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, а у виняткових випадках, якщо за медичними по казаннями дитині потрібні домашній догляд - період додаткової відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, аленз більше ніж до досягнення дитиною віку шести років;
б) час підвищення кваліфікації /перепідготовки/ з відривом від роботи, якщо працівник направлений на курси підвищення кваліфікації /перепідготовки/ з підприємств управління ринків.
2.3. Документом для визначення стажу, який дає право на одержання додаткових оплачуваних відпусток, щомісячної надбавки за вислугу років і винагороди за підсумками роботи за квартал і рік, є трудова книжка працівника, а також чинне законодавство.
2.4. Скарги, пов’язані з визначенням стажу роботи працівників, вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Порядок і умови встановлення надбавок, доплат, премій, винагород, та інших виплат
1. Загальні положення
1.1. Згідно з передбаченим Порядком визначаються умови встановлення надбавок, доплат, премій, винагород та інших виплат працівникам управління ринків.
1.2. Розміри надбавок /за високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи, персональні надбавки/ працівникам управління ринків визначаються його начальником за погодженням з профспілковим комітетом.
1.3. Надбавки, доплати, премії та винагороди враховуються під час обчислення середнього заробітку, який зберігається за працівниками відповідно до чинного законодавства на час відпустки, на період тимчасової непрацездатності, у разі призначення пенсії та в інших випадках.
1.4. Виплати надбавок, доплат, премій та винагород проводяться одночасно з виплатою заробітної плати за другу половину місяця.
1.5. Особи, які допустили упущення в роботі, несвоєчасно і не якісно виконували завдання, обов’язки і доручення, мали дисци плінарні стягнення і порушення трудової дисципліни, не забезпечили збереження матеріальних та грошових цінностей, інші недоліки в роботі за рішенням начальника управління ринків, погодженим з профспілковим комітетом, можуть бути позбавлені виплат премій, доплат, надбавок, винагород, а також інших виплат стимулюючого характеру повністю або частково.
1.6. Персональні надбавки встановлюються висококваліфікованим працівникам, які мають відповідні знання та досвід роботи, постійно надають кваліфіковану допомогу підприємству, вносять максимальний особистий внесок у виконання планів і завдань. Її розмір установлюється в межах 50% тарифної ставки (посадового окладу).
1.7. Надбавка за високу професійну майстерність установлюється робітникам, які забезпечують високу якість виконуваних робіт, високу продуктивність праці, суворе дотримання технологічної, виробничої та трудової дисципліни, надають практичну допомогу молодим робітникам, її розмір установлюється диференційовано до тарифних ставок /посадових окладів/, але не вище 24 відсотків.
2. Порядок установлення і виплати доплат
2.1. Доплата за суміщення професій /посад/.
Доплата одному працівнику максимальними розмірами не обмежуються і визначається наявністю одержаної економії за тарифними ставками і окладами суміщуваних працівників.
Під суміщенням професій /посад/ розуміється виконання працівником за його згодою поряд, із основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи по іншій професії /посаді/.
Обов’язки вивільненого працівника можуть покладатися на одного або кількох працівників. Погодження про суміщення професій /посад/ може обумовлюватись на визначений час або безстрокове і оформляється наказом начальника управління ринків із зазначенням посади /професії/, що суміщається, та розміру доплати.
Доплати за суміщення професій /посад/ можуть установлюватись працівникам, які відносяться до однієї або різних категорій персоналу.
Зазначений порядок встановлення доплат не поширюється на керівників підприємств, структурних підрозділів, служб та їх заступників.
2.2. Доплата за збільшення обсягів робіт кожному працівнику встановлюється диференційовано залежно від складності характеру та обсягів робіт, затрат робочого часу. Погодження про збільшення обсягів робіт оформляється наказом начальника управління ринків зазначенням обсягу додаткової роботи та розміру доплати.
Не встановлюються доплати за збільшення обсягів робіт керівнику підприємства, керівникам.структурних підрозділів, відділів, служб та їх заступникам.
2.3. Доплати за роботу у важких і шкідливих умовах праці. Доплати за роботу у важких і шкідливих умовах праці установлюються до 12% тарифної ставки /посадового окладу/, а за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці - до 24% тарифної ставки /посадового окладу/.
Доплата за роботу у важких і шкідливих умовах праці /особливо важких і шкідливих/ встановлюється за наслідками атестації робочих місць, де технологічний процес, використання обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівника.
2.4. Доплати за роботу у вечірні, нічні зміни та в нічний час.
Доплати за роботу у вечірню зміну встановлюється у розмірі 20%, нічну зміну – 40% годинної тарифної ставки. /посадового окладу/ за кожну годину роботи у відповідній зміні. Вечірньою зміною є зміна, яка безпосередньо передує нічній. Нічною зміною є зміна, в якій не менше 50% робочого часу випадає на нічний час /нічним є час з 22 години до 6 години ранку/
Доплата за.роботу у вечірню зміну провадиться, якщо друга зміна закінчується не раніше 18 годин вечора /при 2-змінному режимі праці/.
2.5. Доплата за керівництво бригадою.
Доплата за керівництво бригадою установлюється в розмірі до 30% тарифної ставки /посадового окладу/ бригадира.
Доплата за керівництво бригадою встановлюється працівникам в залежності від чисельності робітників у бригаді /до 5 чоловік 10 відсотків, до 10 чоловік – 20%, більше 10 чоловік – 30% тарифної ставки /окладу/ бригадира/.
Перелік порушень та недоліків, за які працівники позбавляються винагород частково або повністю
1. Низька якість обслуговування покупців.
2. Наявність великих розтрат та крадіжок колективної власності.
3. Притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності.
4. Неодноразові прогули або поява на роботі у нетверезому стані.
5. Неповне обілечування торгуючих протягом року, про що складено акт.
6. Аварія обладнання чи механізмів.
7. Наявність порушень правил техніки безпеки, що призвели до травматизму.
Розділ 2. Аналіз економічної особливості господарювання
2.1 Організаційні економічні особливості роботи підприємства
Організційні економічні особливості господарювання на підприємстві регламентуються статутом Управління ринків облспоживспілки.
І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Підприємство є юридичного особою, керується у своїй діяльності Законом України "Про споживчу кооперацію", рішеннями з’їздів, конференцій, зборів Рад, Ради засновників, правління споживспілки, Законом України “Про підприємство”, цим Статутом, має відокремлене майно, самостійний баланс, свій фірмовий бланк, печатку зі своїм найменуванням, штамп, діє на принципах господарського розрахунку, може від свого імені укладати угоди, набувати майнові і особисті немайнові права та обов’язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах або третейському суді.
1.2. Метою діяльності спільного підприємства є задоволення потреб пайовиків споживчої кооперації, інших громадян, підприємств і організацій системи в товарах, продукції, роботах і послугах, реалізація на основі одержаних від господарської діяльності прибутків соціальних і економічних інтересів спільного підприємства та засновників.
1.3. Спільне підприємство знаходиться:
26050, м. Кіровоград, вул.К.Маркса,53
2. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Основними видами діяльності спільного підприємства є:
- надання послуг громадянам та організаціям, що торгують на ринках;
- торгівельна діяльність (оптова та роздрібна торгівля);
- торгівля продовольчими товарам і харчовими добавками;
- торгівля непродовольчими товарами;
- торгівельно-заготівельна діяльність;
- організаціє та експлуатація готельного господаротвя;
- надання в оренду майна та торгової площі фізичним та юридичним особам;
- зовнішньо-економічна діяльність;
- інша діяльність, не заборонена чинним законодавством.
3. МАЙНО І КОШТИ
3.1. Майно спільного підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства
3.2. Джерелами формування майна підприємства є:
- грошові та матеріальні внески Засновників;
- доходи одержані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів господарської діяльності;
- доходи від цінних паперів;
- кредити банків та інших кредиторів;
- придбання майна іншого підприємства, організації;
- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян.
3.3. Резервним (страховий) фонд спільного підприємства формується за рахунок щорічних відрахувань від суми чистого прибутку до досягнення (Фондом розміру 25% статутного фонду і призначається для поповнення останнього, відшкодування збитків від господарської діяльності, пошкодження майна внаслідок стихійного лиха, тощо.
3.4. Прибуток,що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов’язкових платежів, розподіляється щорічно Радою Засновників або правлінням облспоживспілки. В першу чергу прибуток направляється в необхідних розмірах на розвиток спільного підприємства, решта Засновникам відповідно до їх частки в майні підприємства або на інші визначені ними цілі.
4. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПІДПРИЄМСТВА
4.1. Спільне підприємство має право:
- здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, транспортні засоби, торгові місця та торгову площу;
- об’єднувати частину своїх коштів на договірних умовах з метою кращого виконання статутних завдань з коштами державних, кооперативних та інших підприємств і організацій;
- залучати до участі в його діяльності третіх осіб:
- приймати від членів свого трудового колективу грошові або інші внески з наданням вкладникам дивідентів з чистого прибутку відповідності з розмірами внесеного ними вкладу;
- одержувати та надавати кредити на підставі, що підлягає поверненню, в тому числі і в іноземній валюті від українських та іноземних юридичних осіб та громадян;
- займатися благодійною діяльністю;
- придбавати акції, облігації та інші цінні папери юридичних осіб.
4.2. Спільне підприємство відповідає за:
- збереження матерільних цінностей, переданих йому Зясновниками;
- своєчасне перерахування податків, процентів за кредити і т.п.
- створення умов для забезпечення техніки безпеки, протипожежних правил, правил санітарії та гігієни;
- своєчасне надання засновникам звітів за затвердженими формами.
5. ГОСПОДАРСЬКА, ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЦІНОУТВОРЕННЯ.
5.1. Спільне підприємство самостійно планує свою діяльність, розробляє і затверджує перспективні і поточні плани економічного і соціального розвитку з урахуванням потреб системи споживчої кооперації України. Планує діяльність виходячи з попиту послуг і необхідності забезпечення соціального розвитку підприємства та своїх статутних завдань.
5.2. Основу планів підприємства становлять замовлення засновників та договори, укладенні з споживачами продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.
5.3. Забезпечення спільного підприємства сировиною, матеріалами, обладнанням та іншими матеріально-технічними ресурсами здійснюється Засновниками або органом, якому вони делегують ці функції. Підприємство також самостійно організовує матеріально-технічне забезпечення виробництва і капітально будівництва шляхом придбання ресурсів на ринку товарів і послуг.
5.4. В установленому законом порядку підприємство самостійно встановлює для членів трудового колективу розміри тарифних ставок, посадові оклади, надбавки інші види виплат, тривалість і розпорядок робочого дня, порядок надання і тривалість відпусток, вирішує інші питання внутрішнього трудового розпорядку.
5.5. Самостійно встановлює для своїх працівників додаткові відпустки, скороченний робочий день та інші соціальні пільги в межах своїх фінансових можливостей.
5.6. Веде роботу по підбору, розстановці кваліфікованних робітників і спеціалістів, організовує підготовку і перепідготовку кадрів, забезпечуючи поєднання професійного навчання з єкономічним.
5.7. Забезпечує для всіх працюючих безпечні умови праці і несе відповідальність в установленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну їх здоров’ю і працездатності. Проводить профілактичну роботу по запобіганню травматизму і нещасних випадків.
5.8. Матеріально заохочує працівників медичних, дитячих, культурно-освітніх, учбових і спортивних установ, організацій громадського харчування і організацій, що обслуговують трудовий колектив і не входять до його складу.
5.9. Спільне підприємство самостйно або на договірних засадах встановлює вільні ціни і тарифи на продукцію виробничо-технічного призначення, сировину, сільськогосподарську продукцію і товари народного споживання, що виробляються і закуповуються, надані послуги, виходячи з попиту і пропозицій, за винятком продукції, товарів і послуг, на які передбачається державне регулювання цін і тарифів.
6. ЗВІТНІСТЬ ТА КОНТРОЛЬ
6.1. Спільне підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну і бухгалтерську звітність по формах, затверджених для підприємств і організацій споживчої кооперації і подає її в установлені строки правлінню облспоживспілки або іншому уповноваженому органу.
6.2. Перевірки і ревізії господарсько-фінансової роботи спільного підприємства призначаються у кожному окремому випадку облспоживспілкою. Вони проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу в два роки.
6.3. Державні органи здійснюють у межах своєї компетенції контроль за додержанням споживчою кооперацією виног Законів України з питань безпеки виробництва та праці, пожежної безпеки, антимонопольного законодавства і санітарно-екологічних вимог, а також за сплатою обов'язкових платежів у бюджет.
7. КЕРІВНИЦТВО
7.1. Вищим органом управління спільним підприємством є Рада Засновників, в яку входять представники всіх Засновників по одному від кожного, незалежно від його частки у майні підприємства.
7.2. Засновники здійснюють свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважений ними орган - правління облспоживспілки:
- затверджує статут підприємства, вносить до нього зміни і доповнення;
- розглядає та затверджує квартальні та річні звіти, а також дані бухгалтерської і статистичної звітності.
7.3 Керівництво підприємством здійснює начальник, який призначається на посаду Радою Засновників або уповноваженим нею органом на підставі контракту, в якому визначаються права, строки найму, обов’язки і його відповідальність перед правлінням облспоживспілки, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та чинним законодавством України.
7.4. Начальник підприємства забезпечує виконання рішень Ради Засновників та правління, облспоживспілки, самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, за вийнятком віднесених цим Статутом до компетенції інших органів управління підприємством.
7.5. Начальник підприємства без доручення діє від імені підприємства представляє його інтереси на всіх підприємствах і в організаціях, укладає договори, в тому числі трудові, видає доручення, відкриває в банках розрахункові та інші рахунки, користується правом розпорядження коштів, затверджує, штатний розклад, видає і дає вказівки, обовязкові для всіх працівників підприємства, несе повну відповідальність за діяльність підприємства, забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та іншого майна підприємства, забезпечує безпечні умови праці, санітарно-гігіенічні норми і вимоги захисту здоров’я працівників підприємства, населення і споживачів продукції.
7.6. Трудовий колектив підприємства:
- розглядає і затверджує проект колективного договору;
- бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, порушує клопотання про представлення працівників до державних винагород;
- визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам соціальних пільг.
8. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
8.1. Ліквідація (припинення діяльності) спільного підприємства здійснюється за рішенням Засновників або судових органів у порядку, передбаченому Законом України “Про підприємство”.
8.2. Спільне підприємство може бути ліквідоване у випадку визнання його у порядку, встановленному чинним законодавством України банкрутом.
8.3. Для ліквідації створюється ліквідаційна комісія, до складу якої залучаються представники Засновників.
8.4. При ліквідації встановлюються порядок і термін її проведення, при цьому термін ліквідації не може бути менше двох місяців з моменту прийняття рішення судом. Ліквідаційна комісія містить в офіційній пресі публікацію про ліквідацію спільного підприємства, порядок і термін заяви притензій кредиторам, проводить роботу по стягненню дебіторської заборговакності.
8.5. Ліквідаційна комісія оцінює майно спільного підприємства і рояраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його Засновникам, які призначили ліквідаційну комісію.
8.6. Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів, використовується у відповідності з рішенням Засновників
2.2 Облікова політика підприємства
Облікова політика Управління ринків регламентується наказом начальника Управління від 27 грудня 2000 року № 119 “Про затвердження бухгалтерського обліку та облікової політики в 2001 році.”
1. Організація бухгалтерського обліку.
Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-14 та затверджених Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, керуючись принципом послідовного ведення бухгалтерського обліку в цілях забезпечення єдиних (постійних) принципів, методів, процедур при відображені поточних операцій в обліку і складені фінансової звітності наказую:
1. Головному бухгалтеру:
1.1. Запровадити ведення бухгалтерського обліку згідно з принципами і методами передбаченими Національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
1.2. Забезпечити на протязі 2001 року незмінність відображення господарських операцій і достовірну оцінку активів, зобов'язань, капітала в бухгалтерському обліку, використовуючи меморіально-ордерну форму обліку з подальшим впровадженням книжково-ордерної форми обліку.
1.3. Облікову політику застосувати в такий спосіб, щоб фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам Закону та кожного конкретного Положення (стандарту). Застосовувати передусім ті підходи та методи для ведення бухгалтерського обліку та подання інформації у фінансових звітах, які передбачені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, та тайбільше адаптовані до діяльності підприємства.
1.4. Організувати послідовну і безперервну регістрацію всіх господарських операцій в первинних документах згідно з Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку.
1.5. Затвердити перелік посадових осіб, наділених правом підписувати первинні документи, які повинні нести відповідальність за достовірність відображених в них даних.
1.6. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності проводити інвентарізацію активів і зобов'язань, для чого складати окремий наказ по підприємству.
1.7. Застосувати план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій на підприємстві (далі план рахунків) з урахуванням положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р № 291, починаючи з 1 січня 2001р (додаток № 1).
1.8. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку - №1 ведення бухгалтерського обліку, складання фінансових звітів (крім звіту про рух грошових коштів) проводити за принципом нарахування так, щоб результати операцій та інших подій були відображені в облікових реєстрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце. Доходи і витрати відображаються в обліку та звітності на момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і витрачання коштів.
1.9. Ведення бухгалтерського обліку і складання фінансових звітів повинно відповідати слідуючим якісним характеристикам:
- достовірність і однозначність тлумачення;
- доречність;
- відповідність даних.
1.10. При складанні фінансових звітів визначити межу суттевості що дорівнює 100 гривен.
1.11. Встановити середню тривалість операційного циклу за 12 місяців.
1.12. Основними засобами признавати активи, які утримуються для використання у виробництві, або постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей і будуть використовуватись, як очікується протягом більше одного року і вартістю більше 500 грн. Основні засоби класифікувати по групах і нараховувати амортизацію для даних податкового обліку по ставках згідно статті 8.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 від 22.05.1997 р. із змінами та доповненнями.
Для бухгалтерського обліку нарахування амортизації на основні засоби здійснювати прямолінійним методом, виходячи із корисного строку експлуатації.
Установити п'ять класів основних засобів згідно затверженого плану рахунків.
Ліквідаційну вартість основних засобів не використовувати.
Первісну оцінку об'єкта основних засобів здійснювати по собівартості згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку - №7.
1.13. Строк використання нематеріальних активів визначати по кожному об'єкту окремо, виходячи з:
- терміну корисного використання подібних активів;
- передбаченого морального зносу;
- правових та подібних обмежень по строках його використання.
Первісну вартість нематеріального активу формувати згідно з п. 11-17 Положенням ( стандартом) бухгалтерського обліку - №8.
Амортизацію нематеріальних активів здійснювати прямим лінійним методом за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на очікуваний період часу використання нематеріального активу.
Строк корисного використання нематеріальних активів встановлюється наказом керівника.
1.14. Малоцінними необоротними матеріальними активами признавати активи, які утримуються для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей і будуть використовуватись, як очікується протягом більше одного року і вартістю меньше 500 гривень. Амортизацію Малоцінних необоротних матеріальних активів здійснювати прямолінійним методом, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на очікуваний період часу використання активу. Строк корисного використання Малоцінних необоротних матеріальних активів встановлюється наказом керівника.
1.15. Відсрочені податкові активи визначати у тому випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений чинним податковим законодавством.
1.16. Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнавати їх найменування. Придбання (отримання), або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю згідно з Положенням ( стандартом) бухгалтерського обліку - №9 і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку - №16. При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті, оцінку їх здійснювати за методом середньозваженої собівартості. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких засобів на початок місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Запаси відображати в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок:
- первісною вартістю;
- або чистою вартістю реалізації.
1.17. Малоцінними швидкозношувальними предметами вважати активи, строк корисного використання яких менше 1 року. При передачі в експлуатацію малоцінних швидкозношувальних предметів їх вартість виключати зі складу активів (списувати з балансу) з подальшою організацією оперативного кількістного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання. З оперативного обліку малоцінні предмети, які вийшли з ладу, списувати відповідно до актів, складених комісією та затверджених мною.
1.18. Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості за продуцію, товари, послуги вести за первиннною вартістю окремо по кожному дебітору.
Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення в наступному порядку:
1 група - 1 рік і більше з дати виникнення;
2 група - безнадійна заборгованість, строк позивної давності якої не закінчився.
Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислювати резерв сумнівних боргів, який визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів. При цьому враховується дебіторська заборгованість, яка віднесена до 1-2 груп класифікації.
Дебіторську заборгованість за продукцію, товари, послуги включати до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, тобто після вирахування із первісної вартості резерву сумнівних боргів.
1.19. Грошовими коштами та їх еквівалептами у фінансовій звітності прийняти грошові кошти на розрахунковому рахунку, в касі, в дорозі.
1.20. До "Витрат майбутніх періодів" відносити суми за підписку періодичних видань, наперед сплачені рекламні послуги і всі інші витрати, які стосуються наступного облікового періоду.
1.21. Відсрочені податкові зобов'язання визнавати тоді, коли податкове зобов'язання по декларації про прибуток підприємства менше по
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора