Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Економіка підприємства ((not) again)
Contents
Тема: Сучасний стан розвитку економіки 3
Предмет і сутність економічної науки. 3
Поняття економічної системи, її визначальні ознаки та види 3
Характеристика ринкової системи господарювання в Україні 3
Закони попиту і пропозиції 4
Підприємництво та суб’єкти права 4
Поняття підприємства та класифікація підприємств за різними ознаками 4
Тема: Персонал підприємства і продуктивність праці. Оплата праці на підприємстві 6
1. Персонал підприємства. Поняття продуктивності праці. 6
2. Сутність заробітної плати 6
3. Регулювання заробітної плати 7
4. Організація оплати праці на підприємстві 7
5. Форми і системи оплати праці 8
Основні засоби підприємства 11
Основні фонди підприємства та показники ефективності їх використання 11
Види вартостей та оцінювання основних засобів 11
Зношення та відновлення основних засобів, їх види та показники оцінки 12
Амортизація 12
Тема 5. Оборотні засоби та нематеріальні ресурси підприємства 14
Оборотний капітал підприємства 14
Процес формування та оборотнього капіталу 14
Оцінювання ефективності використання оборотних засобів 15
Нематеріальні ресурси та активи. Оцінка їх вартості та амортизації 16
Лекція №1
Тема: Сучасний стан розвитку економіки
Предмет і сутність економічної науки.
Зародження предмету пов’язане з мислителями стародавньої Греції 4-5 ст. до н.е.: з Платоном, Арістотелем, Ксенофобом. Під терміном розуміли закони ведення домашнього господарства. Економіка, як процес створення багатства, - це складний суспільний процес, який охоплює структуру виробництва, ефективність використання обмежених ресурсів, економічну поведінку людей та інші господарські чинники.
Економіка – це наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку людей, суб’єктів господарювання цієї системи в процесі виробництва і розподілу життєвих благ з метою найповнішого задоволення потреб за умов обмеженості виробничих ресурсів, що породжують конкуренцію за її використання.
Поняття економічної системи, її визначальні ознаки та види
Економічна система – це форма організації національної економіки, яка вивчає сукупність механізмів, які в свою чергу здійснюють регулювання економічних процесів та забезпечують їх розвиток у державі.
Виділяють такі основні форми економічних систем сучасного світу:
Адміністративно-командний – продукція виробляється в межах держави, її обсяги та ціни, за якими вона реалізується планується урядом. Метою уряду в цій системі є централізований розподіл ресурсів на благо суспільства. Це можливо зробити за умови, коли всі підприємства знаходяться у власності держави, при цьому уряд має змогу наказувати їм інвестувати проекти, які на його думку задовольняють інтереси громадян, а не підприємства;
Керована державою економіка – так називається економіка, в якій держава відіграє роль у спрямуванні інвестиційної діяльності приватних підприємств за допомогою т.зв. індустріальної політики, тобто шляхом регулювання фінансової діяльності у відповідності з національних цілей. Forexample, Japan&Korea;
Ринкова економіка – це виробнича та комерційна діяльність, здійснюється приватними власниками без участі держави. Товари, роботи і послуги, що виробляються, пропонуються і надаються в державі, а їх обсяги централізовано не плануються. Виробництво при цьому визначається співвідношенням попитом та пропозицією, а інформацію суб’єкти підприємницької діяльності отримують через системні цілі;
Перехідна економіка – здійснює перехід від однієї форми в іншу.
Характеристика ринкової системи господарювання в Україні
Для ринкової економічної системи властиві такі цілі економічної політики, а саме:
економічне зростання
повна зайнятість
економічна стабільність, - обумовлюється максимальною віддачею ресурсів при їх мінімальних витратах
стабільність цін, - проявляється у боротьбі з інфляцією та уникненню значного коливання цін
економічна свобода, - що саме виробляти, коли і в якому випадку
соціальна справедливість – отримання доходів від участі у виробництві, забезпечення існування для непрацездатних і т.д.
активний торговий баланс – захист внутрішнього ринку країни
Однією з важливих умов функціонування підприємства на ринку є наявність добре розвинутої ринкової інфраструктури. Інфраструктура ринку – це система підприємств та організацій, які забезпечують обіг товару, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Елементи ринкової інфраструктури, через які реалізуються її функції можна згрупувати в дві форми:
Організаційно-технічна (товарні біржі та аукціони, торгові палати, інформаційні центри та ярмарки, асоціації підприємців та споживачів, тощо)
Фінансово-кредитна інфраструктура ринку (банки, контурні валютні біржі, страхові та інвестиційні підприємства, фонди профспілок та інших громадських організацій)
Організаційно-дослідна інфраструктура ринку (науково-дослідні, інформаційно-консультативні центри, аудиторські(фінансово незалежні) організації, спеціальні навчальні заклади)
Закони попиту і пропозиції
Якщо підвищення ціни одного товару приводить до зниження попиту на інший товар.
Якщо існують два товари, для яких підвищення ціни одного товару означають зростання попиту на інший товар, їх називають товарами замінниками.
Результатом взаємодії попиту і пропозиції є ринкова ціна, яка влаштовує і споживачів і виробників. Отже рівноважна ціна – це ціна, при якій обсяг пропозиції дорівнює обсягові попиту, при цьому становище на ринку, за якого обсяг попиту = обсягу пропозиції називається ринковою рівновагою.
Дефіцит – обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту.
Виробництво – це процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Суспільне виробництво є сукупністю усіх сфер діяльності людей, які забезпечують стабільне функціонування суспільства. Розрізняють матеріальне та нематеріальне. Матеріальне виробництво є сферою суспільного, яке виробляє матеріальне благо і матеріальні послуги (гуртова торгівля, вантажний транспорт, обслуговування і ремонт техніки). Нематеріальне виробництво – це сфера суспільного виробництва, в якій виробляється нематеріальні послуги(відноситься побутове обслуговування, охорона здоров’я, тощо).
Підприємництво та суб’єкти права
Поняття підприємства та класифікація підприємств за різними ознаками
Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, який створений для задоволення потреб, шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної чи іншої господарської діяльності.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатки зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Може бути з 16 років, якщо батьки дадуть consent.
Підприємство як суб’єкт ринкової економіки, може досягти успіху за умови ефективного використання ресурсів, чіткої взаємодії виробничих факторів для досягнення потрібного обсягу та реалізації продукції
Підприємства залежать від кількості працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
Найважливішою характеристикою підприємства виступає галузева відмінність його продукції у тому числі її призначення, способи виробництва і споживання. В залежності від цього підприємства поділяють на:
Промислові підприємства
Видобувна
Переробна
Легкої
Харчової
Важкої промисловості
Сільськогосподарські
Підприємства будівельної індустрії і транспорту
За структурою підприємства ділять на:
Вузькоспеціалізовані – виготовляють обмежений асортимент продукції, масового чи багатосерійного виробництва (чугун, сталь, зерно)
Багатопрофільні
Комбіновані – спеціалізуються на одному виді сировини або готової продукції, перетворюючи її паралельно в інший вид
За організаційно-правовою формою розрізняють такі об’єднання підприємств:
Асоціації – це договірне об’єднання, яке створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.
Корпорація – це договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегування ними окремих повноважень, централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органами управління корпорації.
Консорціуми – це тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети.
Концерн – це статутне об’єднання підприємств на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання із централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку
Господарські товариства - визначаються підприємства, створені юридичними особами, або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку
Акціонерні товариства – це товариства, які мають статутний фонд, який поділений на визначену кількість акцій, однакової номінальної вартості і несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, при цьому акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства в межах вартості належних акцій.
ТзОВ – мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчим документом і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства несуть ризик збитків, пов'язаний з діяльністю підприємства у межах своїх вкладів
Лекція №2
Тема: Персонал підприємства і продуктивність праці. Оплата праці на підприємстві
1. Персонал підприємства. Поняття продуктивності праці.
Персонал підприємства – це сукупність постійних та тимчасових працівників підприємства, які отримали необхідну професійну підготовку або мають досвід практичної роботи. За принципом участі у виробничій діяльності персонал підприємства розділяють на дві категорії:
Промислово-виробничий персонал, який безпосередньо займається виробництвом та його обслуговуванням
Непромисловий. До цієї категорії належать працівники житлового-комунального господарства, лікувально-санітарних закладів, дитячих закладів та інше.
За грантом виконуваних функцій персонал підприємства поділяють на такі категорії
керівники – це працівники, які обіймають керівні посади на підприємстві
спеціалісти – виконують інженерно-технічні та економічні роботи
службовці – це працівники, які готують та оформляють документацію
робітники – займаються безпосередньо виробництвом
За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал підприємства групують за професіями, спеціальностями та кваліфікаціями.
Професія – це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує комплексу спеціальних знань та практичних навичок.
Спеціальність – це комплекс знань в межах професії
Кваліфікація – це ступінь та рівень підготовки працівника, що характеризує його здатність виконувати роботи певного рівня складності
Чисельність персоналу є змінною. З метою обліку наявності та руху персоналу існує декілька понять чисельності працівників:
Облікова чисельність – охоплює 7 постійних, тимчасових та сезонних працівників, термін прийняття на роботу на 1 день
Середня облікова чисельність за певний період – це сума щоденної облікової чисельності, віднесена до кількості днів розрахункового періоду
Явкова чисельність свідчить про те, яка кількість працівників фактично приступила до роботи
Показником ефективності праціє її продуктивність. Це обсяг виготовленої продукції до середньорічної чисельності персоналу.
2. Сутність заробітної плати
Згідно із законом України про оплату праці, заробітна плата – це винагорода (як правило в грошовому еквіваленті), яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.
Номінальна – це сума грошових коштів, яку отримує працівник за виконання певного обсягу робіт відповідно до кількості та якості витраченої ним праці
Реальна відображає купівельну спроможність одержаних працівником грошових коштів для покупки відповідних товарів і послуг.
За своєю структурою заробітна плата складається з:
Основної – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці
Додаткової – це винагорода за виконану роботу понад встановлені норми, за трудові досягнення та винахідливість, а також за особливі умови праці. Сюди: премії, надбавки
Ефективність оплати праці на підприємстві визначається тим, на скільки повно вона виконує свої функції, а саме: відтворювальну, спрямовувальну, регулювальну та соціальну.
Відтворювальна полягає в тому, що заробітна плата є джерелом робочої сили і засобом залучення людей до праці.
Спрямувальна полягає у встановлені залежності рівня заробітної плати від кількості, якості та результатів заробітної плати
Регулювальна є засобом розподілу та перерозподілу кадрів по регіонам України
Соціальна полягає у забезпеченні соціальної справедливості, а також у справедливому розподілі доходів між працівником та власнику підприємства
3. Регулювання заробітної плати
Оплату праці регулюють державним регулюванням, договірним регулюванням, а також механізмом визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві.
Державна політика у сфері оплати праці реалізується шляхом встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів населення, міжгалузевими співвідношеннями оплати праці, та розмірами оплати праці в бюджетних організаціях.
Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір плати за просту кваліфіковану працю, нижче від якої не можна виконувати оплату за працю. Вона є державною соціальною гарантією, обов’язковою для всіх на території України для підприємств всіх форм власності. Заробітну плату визначають на основі прожиткового мінімуму.
До державних гарантій в оплаті праці належить оплата щорічних відпусток, час виконання держави…. Договірне регулювання оплати праці здійснюють шляхом укладання тарифних угод на галузевому, регіональному та виробничому рівні.
Тарифна угода – це договір, який складається між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій. Предметом тарифної угоди на підприємстві, яка є складовою частиною колективного договору виступають форми та системна оплата праці, норми праці, розцінки, схеми посадових ухвалень.
4. Організація оплати праці на підприємстві
Під організацією оплати праці розуміють правильне використання основних положень законодавства про працю, що спрямовані на забезпечення взаємозв’язку кількості та якості праці із розмірами її оплати.
Способи побудови заробітної плати працівників ґрунтуються на тарифній або безтарифній системах оплати праці.
Тарифна система дає змогу порівнювати складність різних видів праці та умов їх виконання і відповідно диференціювати заробітну плату працівників різних категорій та модифікацій. Основними елементами тарифної системи оплати праці є тарифно-кваліфікаційні довідники, тарифні сітки та схеми посадових обладнань.
Тарифна сітка призначена для встановлення співвідношення в оплаті праці робітників у різних кваліфікаціях. Тарифна сітка характеризується сукупністю тарифного розряду та відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд характеризує рівень кваліфікації робітника або складності роботи. Тарифний коефіцієнт показує у скільки разів тарифна ставка певного розряду перевищує тарифну ставку робітника першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює 1. Тарифна ставка визначає абсолютний розмір заробітку за годину, день або місяць роботу.
Праця інженерно-технічних працівників та менеджерів підприємства здійснюється відповідно до системи посадових укладів. Таких працівників розприділяють за посадами у відповідності до єдиної номенклатури посад-службовців та кваліфікаційного довідника посад робітників, спеціалістів та службовців, в яких міститься характеристики кожної посади і вимоги до них.
5. Форми і системи оплати праці
Форма – погодинна і відрядна форма оплати.
Основою для розрахунку відрядної оплати праці є розцінка, тобто величина заробітної плати за одиницю виготовленої продукції. Можна виділити такі системи відрядної форми:
Проста відрядна – відрядний заробіток можна визначити за формулою
P – розцінка, Вф – фактичний виробіток,
Розцінку можна визначити за формулою:
Tст – погодинна тарифна ставка (грн./год.), Нч–норма часу на виготовлення одиниці виробу
Відрядно-преміальна
Кпр – коефієнт премії
Відрядна-прогресивна – при досягнені певного рівня виконання завдань робота може оплачуватись за підвищеними розцінками
Pі – підрядні розцінки
Ві – фактичні виробітки
Непряма відрядна – заробіток допоміжних робітників залежить від виробітку основних робітників, яких вони обслуговують
Вф – фактичний основних робітників
Ф0 – кількість об’єктів, які обслуговує допоміжний робітник
Рвн – непряма відрядна розцінка
Тстд – погодинна тарифна ставка допоміжного робітника
Но – норма обслуговування допоміжного робітника, Нв – норма виробітку основних робітників
Бригадна(колективно-відрядна) – колективний фонд оплати праці заробляє спільно всі члени колективу, а потім він підлягає розподілу з урахуванням певних вимог
Тфзп – тарифний фонд заробітної плати
Кпр – премії, Кдоп – доплати
Тстс – середня погодинна тарифна ставка в бригаді (грн./год.)
Тб – трудомісткість бригадних робіт
2010-09-29
Практика
Задача 1
Визначити тимчасовий заробіток працівників підприємства, якщо погодинна тарифна ставка становить 10 грн. за годину, а відпрацьовано 24 дні, тривалість робочого дня – 8 годин, керівництвом підприємством видано розпорядження щодо преміювання працівників, розміром 400 грн.
24*10*8+400/24*8=240 грн. * 8 годин +400/24*8= 1920+400/24*8=12.08
Задача
Визначити колективний фонд оплати праці бригади за умови: середня погодинна тарифна ставка становить 18 грн., трудомісткість бригадних робіт становить 240 годин. Нараховано премію у розмірі 1000 грн., коефіцієнт, який враховує доплати становить 1.09
Задача
Розрахувати середній коефіцієнт, середній тарифний розряд і середню денну тарифну ставку робітників бригади, якщо 2 робітники мають – 3й розряд, 6 – 4й, 1 – 6й.
Тарифна ставка робітника 1 розряду = 4.1 грн. за годину. Тарифна сітка є такою
Тарифний розряд
1
2
3
4
5
6
Коефіцієнт
1.0
1.1
1.24
1.38
1.56
1.74
Середній тарифний коефіцієнт:
Середній тарифний розряд:
Середня денна тарифна ставка:
Задача
На підприємстві X розроблено певну прогресивну шкалу розцінок
Фактичний виробіток, штук
[1;25]
[26;50]
[51;100]
[101;150]
Відрядна розцінка грн./шт.
25
30
38
45
В березні 10 робітників виготовили – 23 деталі, 3 – 24д, 5 – 40д, 3 – 53д. Розрахувати величину відрядно прогресивної заробітної плати.
Pі – підрядні розцінки
Ві – фактичні виробітки
2010-10-07
Лекція
Основні засоби підприємства
Основні фонди підприємства та показники ефективності їх використання
Основні фонди підприємства – це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи своїх форм та розмірів та свою вартість переносять вони на вартість готової продукції за допомогою амортизаційних відрахувань.
Основні засоби поділяють на:
Виробничі, які діють у сфері матеріального виробництва
Невиробничі, які безпосередньо не беруть участі і задовольняють соціальні потреби працівників підприємства
За своїм виробничим призначенням основні фонди поділяють на такі групи:
будівля
споруди
передавальні пристрої
машини та обладнання
робочі машини та устаткування
транспортні засоби
інструмент
виробничий та господарський інвентар (офісні меблі)
До основних засобів не належить засоби праці, з терміном корисного використання менше, ніж 1 рік: спецодяг, взуття. Основними узагальнюючими показниками використання основних фондів є: фондовіддача. (обсяг виробництва продукції / середньорічна вартість основних фондів), фондомісткість, фондоозброєність
…
Види вартостей та оцінювання основних засобів
В кожному об’єкті ОФ має декілька вартісних оцінок, що зумовлюється тривалим терміном використання таких об’єктів. Використовують такі види оцінювань:
Первісний (akaпочаткова балансова вартість) – це вартість ОФ на момент введення їх у дію.
Відновний – враховує ці самі витрати, що і первісна вартість, але за теперішньою оцінкою.
Справедливий – це його ринкова вартість, за якою можуть бути здійснений обмін цього об’єкту чи, відповідно, продаж. Визначається під час переоцінювання ОФ.
Залишкове – це
А – сума амортизаційних відрахувань
зн - зношення
Ліквідаційне – це його вартість після закінчення терміну експлуатації
Середньорічна вартість:
– кількість повних місяців, в яких експлуатувались
– вартість введення ОФ
– повні місяці, в яких ОФ не експлуатувались
Зношення та відновлення основних засобів, їх види та показники оцінки
ОФ підприємства поступово втрачають первісні характеристики через їх зношення. Розрізняють два види зношення ОФ:
Фізичне – це навантаження настає під час експлуатаційних навантажень та впливу зовнішнього середовища, постійно накопичуючись, фізичний знос технічних ОФ і в кінцевому підсумку призводить до втрати ними фізичної вартості. Ступінь або коефіцієнт фізичного зношення об’єктів основних засобів визначається за однією з формул:
;
час роботи ФО фактичний/нормативний
– нагромаджена сума амортизаційних відрахувань від початку експлуатації об’єкту ОФ. – первісна вартість
Моральне – це знецінення ОФ, в результаті блабла, та здешевлення їх виробництва у сучасних умовах. Буває двох форм:
Першої форми виникає в результаті знецінення ОФ по причині зниження витрат виробництва в галузях, що поставляють ОФ будівництва
Другої форми – обезцінення ОФ щоб створити нові але більш ефективні.
Ступінь морального зношення об’єкта ОФ визначається за формулою:
Для усунення зношення основних фондів застосовують поточні, відновлювальні та капітальні ремонти:
Поточні – это характеризується поломками
Відновлювальні – юзається коли обладнання дуже часто використовується
Капітальний – відновлюються початкові експл. характеристики
Амортизація
Єто процес перенесення вартості ОФ на вартість новоствореної продукції з метою повного їхнього відновлення. Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції і накопичується для подальшого використання як джерела відтворення вартості основних засобів в амортизаційному фонді.
Щорічну суму амортизаційних відрахувань визначають за допомогою річних норм амортизації. Норма амортизації – це встановлений річний чи квартальний відсоток відшкодування вартості зношення ОФ. ОФ поділяються на 4 групи, для яких встановлюється норма амортизації:
Будівлі, споруди, дороги усіх видів, передавальні пристрої, нафто-газо-проводи, електропередачі, зв'язок. Норма амортизації = 2%
Автотранспорти, меблі, побутові пристрої, оптичні та електромеханічні прилади та інструменти, офісне обладнання. Норма амортизації = 10%
Будь-які інші основні засоби, які не входить в 1,2,4 групу. Норма амортизації = 6%
ПЗ, інформаційні системи(майкрофони, рації, ЕОМчики, тоЩО?!). Норма амортизації = 15%
Величину щоквартальних амортизаційних відрахувань визначають як суму добутків первісних вартостей об’єктів, на відповідні норми амортизації.
Річна норма амортизації залежить від того, яке підприємство обере метод відрахування амортизації:
Прямолінійний, рівномірний – його суть полягає в тому, що кожного року на собівартість виготовлених продукцій переносить однакова частина вартості ОФ. Недолік – не враховується моральний знос
Метод зменшення залишкової вартості – при цьому річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду та річної норми амортизації. Річна норма амортизації визначається так:
Метод прискореної та зменшеної залишкової вартості:
Комулятивний – більш високі норми амортизації, в першій половині строку від використання і поступовим їх зниженням у другій половині. Норма амортизації розраховується діленням числа років, що залишились до кінця амортизаційного строку дії обладнання на кумулятивне число, яке є сумою чисел членів арифметичної прогресії.
Виробничий – ґрунтується на тому, що функціональна корисність ОФ залежить не від часу та від результатів їх використання, при цьому термін обладнання визначається кількістю продукції, яке підприємство планує виготовити. При використанні цього методу річна сума амортизації визначається множенням фактичного обсягу продукції на виробничу ставку амортизації. Виробнича ставка – обчислюється як відношення різниці між первісною оцінкою вартісних фондів до загального обсягу продукції за допомогою яких підприємство їх виробляє
2010-10-21
Лекція
Тема 5. Оборотні засоби та нематеріальні ресурси підприємства
Оборотний капітал підприємства
Оборотні фонди – це ці засоби, які повністю споживаються у кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносять свою вартість цієї продукції. До них слід віднести предмети праці, а також деякі засоби праці, однак вони повинні мати вартість меншу ніж 100 грн., або термін служби менший 1 року.
Оборотні фонди поділяються на:
Виробничі запаси, тобто предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства(сировина, паливо)…. Дякую, Бодя!
Незавершене виробництво – це предмети праці, які не пройшли ще всіх стадій обробки та перебувають безпосередньо на робочих місцях або в транспортуванні від одного робочого місця до іншого
Витрати майбутніх періодів – це витрати, які здійснені у цьому періоді, але будуть погашені у майбутньому
Поруч з оборотніми виділяють фонди обігу, тобто ті фонди, які функціонують у сфері реалізації продукції
Готова продукція на складах підприємства
Готова продукція, яку відвантажено і перебуває в дорозі
Гроші в касі
Гроші кошти на розрахунковому та інших рахунках
Дебіторська заборгованість – це заборгованість на користь підприємства, за товари, роботи, послуги, а також за розрахунками з бюджетом, виданими авансами, тощо. Вона представляється такими видами:
векселі одержані – це заборгованість покупців, замовників, та інших дебіторів за відвантажену продукцію, яка забезпечується векселем(добове зобов’язання)
дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – це заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу
Товари на складі
Сукупність оборотніх фондів та фондів обігу становлять його оборотні засоби, або інакше – оборотні кошти. За рівнем ліквідності розрізняють оборотні засоби найліквідніші.
Процес формування та оборотнього капіталу
Нормування – це процес обчислення тієї частини оборотніх активів, яка необхідна підприємству для забезпечення нормального безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Основним завданням нормування є розроблення на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів, які забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних та фінансових ресурсів. Норма витрат матеріальних ресурсів – це гранично допустима кількість сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може буць використана для виробництва одиниці продукції відповідної якості.
Матеріальні запаси ділити можуть буржуї на: поточні, страхові, технологічні та сезонні.
Також визначають середні та поточні запаси. Поточний запасікматеріалу – це основний вид запасу сировини, матеріалів, комплектуючих та напівфабрикатів, призначений для забезпечення безперебійного (ага, ага) виробничого процесу між двома черговими поставками.
Тпоставки – це кількість днів між двома черговими поставками
Страховий запас призначений для забезпечення безперебійного(ага, ага) виробничого процесу при відхиленні від прийнятих інтервалів поставки. Aka гарантійний запас. Він необхідний у випадку порушення умов або термінів поставок(холодно, Крістіна, в цій аудиторії, скажу я тобі..) і може бути в розмірі 50% від поточного запасу і менше від цієї величини, в залежності від розташування постачальників та ймовірності перебоїв поставок.
– ето середнє відхилення в днях між двома поставками, тобто термін можливого зриву
Транспортний запас створюється у випадку перевищення строків вантажообігу, порівняно із строками документообігу, при цьому при поставках матеріалів на великі відстані термін сплати розрахункових документів визначає строк матеріальних цінностей).
Технологічний підготовчий запас здійснюється на час підготовки матеріалів до виробництва, включаючи аналіз та лабораторні випробовування. Такий запас враховується у тому випадку, коли він не є частиною виробничого процесу.
Середній запас певного виду матеріальних ресурсів обчислюється так:
Максимальний запас:
Оцінювання ефективності використання оборотних засобів
Ефективність використання оборотних засобів характеризується швидкістю їх обертання – оборотністю. Прискорення оборотністі цих коштів зумовлює збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства.
Оборотні активи підприємства проходять такі стадії: грошові кошти – запаси – виробництво – готова продукція – грошові кошти, отримані від реалізації готової продукції. Послідовне проходження оборонімиактвами стадії кругообігу із зміною форм вартості називається оборотністю.Оборних засобів характеризується коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного обороту. Коефіцієнт оборотності розраховується діленням вартості чистої виручки за певний період на середній залишок нормованих оборотних коштів за цей же період
Оберненим до коефіцієнта оборотності є коефіцієнт завантаження, який показує скільки оборотніх коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції
Тривалість одного обороту – визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді і коефіцієнта оборотності
Час обороту показує скільки днів необхідні підприємству для поповнення його оборотніх засобів і таким чином = середньому періоду від авансування коштів у виробництво продукції, до отримання коштів від її реалізації. Із зменшенням тривалості обороту зменшується потреба підприємства у власні оборотні засоби.
Коефіцієнт оборотності запасів. Вказує скільки разів в середньому поповнювались запаси підприємства у продовж звітного періоду. Визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої суми запасів як середньої арифметичної величини між залишками виробничих запасів незавершеного виробництва готової продукції, товарів на початок і кінець звітного періоду.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – показує скільки оборотів за звітний період здійснює дебіторська заборгованість, а також у скільки разів виручка перевищує її величину
Для оцінки ефективності матеріальних ресурсів застосовують такі показники:
матеріаломісткість продукції – визначається як відношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції
матеріаловіддача продукції – характеризує вихід продукції із кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів. Обернена до 1.
питома вага матеріальних витрат – відношення матеріальних витрат до собівартості виготовленої продукції
Нематеріальні ресурси та активи. Оцінка їх вартості та амортизації
Складова частина підприємства, яка здатна забезпечувати економічну користь у продовж тривалого періоду. Поділяються на
об’єкти промислової власності (винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки та знаки обслуговування)
об’єкти інтелектуальної власності (ПЗ, БД)
інші - ноухауз, реалізаторські пропозиції, найменування місця походження товару, гудвіл – нематеріальний актив визначається як різниця між балансовою вартістю активів та його звичайною вартістю, що виникає в наслідок кращих управлінських рішень домінуючої позиції на ринку товарів.
Нарахування амортизації матеріальних активів здійснюється в продовж їх використання, но не більше 20 років. За використання ресурсів здійснюється платежі:
паушальний – одноразова плата за використання ресурсі
роялті – плата %, або від реалізованої продукції, або
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора