Прогнозування і оцінка наслідків аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів. Розрахункова робота з Цивільна оборона. Робота № 516365

Прогнозування і оцінка наслідків аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра техногенно-екологічної безпеки

Інформація про роботу

Рік:

2012

Тип роботи:

Розрахункова робота

Предмет:

Цивільна оборона

Група:

ЗІД-11

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти та науки України Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра техногенно-екологічної безпеки Розрахункова робота на тему:” Прогнозування і оцінка наслідків аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів” з дисципліни: “Цивільна оборона” Варіант № 53 Львів 2010р. Зміст Варіант завдання. Розрахункова частина має такі розділи: Вступ; Оцінка обстановки, яка склалася на ОГД у надзвичайних ситуаціях: а) Оцінка хімічної обстановки, б) Оцінка інженерного захисту працівників ОГД: Оцінка захисної споруди за вмістимістю; Оцінка захисної споруди за захисними властивостями від радіоактивного ураження; Оцінка захисної споруди за життєзабезпеченням; Графічний додаток; Висновки та пропозиції щодо захисту персоналу. Заходи для захисту персоналу ОГД Список використаної літератури. 2.1. ВСТУП На об’єктах господарювання є багато хімічних речовин, токсичних і шкідливих для здоров’я людей, тварин, і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодіючими отруйними речовинами (НХР). Певні види НХР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, на складах, сільськогосподарських об'єктах і підприємствах переробної промисловості, багато їх перевозять транспортом. Соляна (хлороводородная, хлористоводнева, укр. Номенклатура - хлоридна) кислота - HCl, розчин хлороводню у воді; сильна одноосновна кислота. Безбарвна (технічна соляна кислота жовтувата із-за домішок Fe, Cl2 та ін), «Димна» на повітрі, їдка рідина. Максимальна концентрація при 20 ° C дорівнює 38% за масою, щільність такого розчину 1,19 г / см ?. Солі соляної кислоти називаються хлоридами. Застосовують в гідрометалургії і гальванопластики (травлення, декапірованіе), для очищення поверхні металів при паяння і лудіння, для отримання хлоридів цинку, марганцю, заліза та ін металів. В суміші з ПАР використовується для очищення керамічних і металевих виробів (тут необхідна інгібований кислота) від забруднень і дезінфекціі.Соляная кислота - їдка речовина, при попаданні на шкіру викликає сильні опіки. Особливо небезпечно потрапляння в очі. При відкриванні судин з соляною кислотою в звичайних умовах утворюється туман і пари хлороводню, які дратують слизисті оболонки і дихальні шляхи. 2.2. ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ, ЯКА СКЛАЛАСЯ НА ОГД У НАДЗВИЧАЙНІЙ СИТУАЦІЇ а) Оцінка хімічної обстановки.1) Визначення глибини зон можливого зараження Г. Для цього: а) визначаємо еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі: Qe1 =K1∙K3∙ K5 ∙K7 ∙Q0 = (0,28∙0,3∙1∙1∙15) = 1,26 (T) де К1 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР ( табл.1); К3 - коефіцієнт, рівний відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози інших НХР (табл.1); К5 = 1 - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери: при інверсії К5=1, при ізотермії К5=0.23 і при конвекції К5=0.08; К7 - коефіцієнт, який враховує вплив температури ( табл.1); Q0 - кількість викинутої НХР. б) за табл. 2 визначаємо глибину зони хімічного зараження первинною хмарою НХР (Г1). Глибина зони зараження первинною хмарою НХР визначається залежно від еквівалентної кількості речовини у первинній хмарі і швидкості вітру. Г1= =2,062 (км) в) Визначають еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі. Qe2 = (1-K1)∙K2∙K3∙ K4∙K5∙K6 ∙K7 Q0/(h ∙d) = =(1-0,28)*0,037*0,3*2*1*0,84*1*15/(0,05*1,191)=0,2014\0,05955=3,38 (T) де: К2 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей НХР ( табл. 1); К4 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру ( табл.3); d = 1,191 т/м3 - густина НХР, що розлилася, ( табл. 1 ); h – товщина шару розлитої НХР, м. h = 0,05 м. T - тривалість випаровування речовини, год. К6 = 0,84 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії та тривалості випаровування речовини; К6=Т0.8 при N>Т де: N = 2 - час після аварії, на який оцінюється обстановка (год.) г) для знайденої величини Qe2 визначають глибину зони хімічного зараження вторинною хмарою (Г2 ) з допомогою табл.2. Г2= = 3,485 (км) Отримані значення Г1 і Г2 - це максимальні значення зон зараження первинною або вторинною хмарою. д) повна глибина зони зараження Гп , що залежить від дії первинної і вторинної хмари НХР, визначається за формулою: ГП = Г1(2) + 0.5 ∙ Г2(1) =3,485+ 1,031=4,516(км) де: Г1(2) - більша за розміром Г1 і Г2; Г2(1) - менша за розміром Г1 і Г2; е) Отримане значення повної глибини зараження Гп порівнюється з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп’ , що визначається за формулою: Г 'П = N · VП = 2 · 21 = 42 (Км) де: N - час від початку аварії, год ; VП - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступені вертикальної стійкості повітря, км/год ( табл.4). За кінцеву розрахункову глибину зони зараження приймається менше з величин Г’п і Гп. 2) Визначають площу зони можливого зараження хмарою НХР: SМ =8,72*10-3*4,5162 *45 = 8(км2) де: φ = - кутові розміри зони можливого зараження, град. (табл.5). 3) Площа зони фактичного зараження Sф розраховується за формулою: SФ =К 8 · (ГП) 2 · N 0. 2 = 0,081 * 4,5162 *20,2 = 1,9(км 2) де: К8 = - коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря. 4) Час підходу хмари НХР до заданого об’єкту залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається за формулою: t = x : VП = 2,258/21 =0,11 (год) = 6 хв 36 сек де: x - відстань від джерела зараження до заданого об’єкту (км). 5) Час перебування людей в засобах захисту шкіри визначаються за таблицею 6. T = 0,8 год 6) Можливі втрати робітників і службовців на ОГД визначається з використанням (табл. 7). Можливі втрати населення, яке опинилось у зоні хімічного зараження на відкритій місцевості становить 25% = 103 чоловік. Можливі втрати населення, яке опинилось у зоні хімічного зараження у будівлях становить 14% = 58 чоловік. Табл. 3.1 Результати оцінки хімічної обстановки Джерело зараження Тип НХР Кіль-кість НХР, т Глибина зони зара-ження, км Площа зони можли-вого хімічного зара-ження, км2 Площа зони фактичного хімічного зараження, км2 Час підходу зараже-ного повітря до заданого об’єкту, год Тривалість уражаючої дії (випаро-вування) НХР, год Можливі втрати від дії НХР, чол. Зруйновано ємність з НХР на ХНО HCl 15 4,516 8 1,9 0,11 0,8 103 та 58 чоловік на відкритій місцевості та в будівлях відповідно б) Оцінка інженерного захисту працівників ОГД. Надійність інженерного захисту забезпечується при наявності таких умов: - загальна вмістимість захисних споруд на ОГД - дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну; - захисні властивості споруд відповідають вимогам, тобто забезпечують захист від іонізуючих випромінювань; - система життєзабезпечення захисних споруд забезпечує неперервне перебування в них не менше двох діб; система повідомлень діє оперативно і надійно. Оцінка захисної споруди за вмістимістю Вмістимість захисної споруди повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни працівників і визначається сумою місць для сидіння і лежання. Норми об’ємно-планувальних рішень сховищ : а) площа підлоги: - 0.5 м2/людину при двоярусному розміщені ліжок (2 м2 на одного працюючого на ПУ); - 0.4 м2/людину при триярусному розміщені ліжок; б) внутрішній об’єм приміщень- не менше 1.5 м3/людину; в) висота приміщень не більше 3.5 м: - при висоті від 2.15 до 2.9 м встановлюються двоярусні ліжка; - при висоті 2.9 м і більше встановлюються триярусні; г) кількість місць для лежання становить 20% при двоярусному і 30% при триярусному розміщені; д) в екстремальних ситуаціях, коли терміново необхідно сховати виробничий персонал, дозволяється переущільнення захисних споруд на 20%. Розрахунок сховища. 1. Визначити площу основних і допоміжних приміщень. Загальна площа основних приміщень: де: N - кількість основних приміщень; Si - площа і-того приміщення. Загальна площа всіх приміщень в зоні герметизації (крім приміщень для дизельної електростанції, тамбурів і розширювальних камер): де: М - кількість допоміжних приміщень; Sj - площа j-того допоміжного приміщення в зоні герметизації. 2. Визначити вмістимість сховища за площею: При триярусному розміщені ліжок (Чол) де: 0.4 - площа підлоги на людину при триярусному розміщені ліжок, м2. 3. Визначити вмістимість сховища за об’ємом всіх приміщень в зоні герметизації (Чол) де: h = 3 - висота приміщення, м; 1.5 - норма об’єму на людину, м3. За фактичну вмістимість (кількість місць) приймається менше значення із цих двох величин, тобто 425. 4. Визначають показник, що характеризує вмістимість захисних споруд (коефіцієнт вмістимості) де: N - чисельність виробничого персоналу, який підлягає укриттю (найбільша працююча зміна). Км ( 1 захисна споруда забезпечує укриття працюючих у будь-яку зміну. Оцінка захисних властивостей сховища від можливого радіоактивного ураження a) Визначити ступінь захисту виробничого персоналу, тобто коефіцієнт послаблення дози опромінення сховищем Кпосл . Він залежить від матеріалу перекриття, його товщини і умов розміщення сховища (вбудоване, чи таке що стоїть окремо) і знаходиться за формулою: де: hi - товщина і-того захисного шару сховища; Кр - коефіцієнт що враховує умови розміщення сховища (табл. 8); Кр=8 для вбудованого сховища в середині виробничого комплексу, або кварталу. d - товщина шару половинного послаблення і-того захисного шару, (табл. 9). Кпосл. розр. ==213,78 < 1000, перекриття не відповідає необхідним нормам і потребує додаткового переобладнання. Оцінка захисної споруди за життєзабезпеченням До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізація, електропостачання і зв’язок. В даній роботі розглядається оцінка тільки повітропостачання - однієї з основних систем життєзабезпечення людей. Норми (W норм) зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду: а) за режимом I - 8, 10, 11, 13 м3/год/людину - відповідно до 200 С (I кліматична зона), 20 - 250 С (II зона), 25 - 300 С (III зона), більше 300 С (IV зона). б) за режимом II - 2 м3/год/людину і 5 м3/год/людину - що працює на пункті управління (ПУ). Послідовність оцінки : Визначаємо необхідну кількість людей, яких система може забезпечити чистим повітрям у режимі I і II: а) за режимом I (Чол) де: Wзаг - загальна кількість повітря, що подається системами повітропостачання, м3/год; Wнорм - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду, м3/год/людину. б) за режимом IІ (Чол) де: Wзаг - загальна кількість повітря, що подається системами повітропостачання, м3/год; Wнорм - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду, м3/год/людину. в) III режим забезпечує установка, яка розміщена у ФВК-2. 1 шт ФВК-2 забезпечує чистим повітрям 150 чоловік впродовж 6 год.. Оскільки 280 чоловік дана установка може забезпечити чистим повітрям впродовж 3,22 год. Визначаємо показник, що характеризує життєзабезпечення в режимі I і II: а) за режимом I де: Мф - кількість людей, що підлягає укриттю, приймається фактична вмістимість сховища. б) за режимом IІ де: Мф - кількість людей, що підлягає укриттю, приймається фактична вмістимість сховища. Кж ( 1, то кількість фільтровентиляційних комплексів недостатня для забезпечення чистим повітрям згідно з нормами, як у режимі I, так і у режимі II. Необхідно вжити заходів для збільшення кількості фільтровентиляційних комплексів на 1 ФВК-2. Тоді показник, що характеризує життєзабезпечення в І режимі буде 1.09, а в ІІ - 1,36. У ІІІ режимі 3 ФВК-2 будуть забезпечувати 280 чоловік повітрям на 10,8 год, а нам потрібно 19 год тому ще слід додати 3 установки РУ-150/6. Отже, 3 ФВК-2 та 3 РУ-150/6 будуть забезпечувати 280 чоловік чистим повітрям протягом 21,6 год. 3. ГРАФІЧНИЙ ДОДАТОК - радіус сектора рівний Гп = 4,516 км; - φ=45( при швидкості вітру за прогнозом > 2 м/с; Зона фактичного зараження, що має форму еліпса, включається у зону можливого зараження і орієнтована по азимуту вітру в даний момент часу. Порядок нанесення зон зараження на карту або схему. (м2) , (м) 2.Знаючи площу зони фактичного зараження, яка має форму еліпса, визначають розміри цього еліпса ( S =πab, де π=3,14 , а=Гп/2=2,26 , b-мала піввісь). Довжина еліпса дорівнює величині Гп =4,516 . Ширина еліпса B=2b=4Sф/πГп =4*1,9/(3.14*4,516) = 0,53 км. 3.На координатах позначають центр аварії і наносять площу розливу Sр (суцільною лінією). 4. Біля кола роблять пояснюючий напис ( у чисельнику - вид НХР і її кількість, а у знаменнику - час, дата аварії). 5. Від центру аварії в орієнтованому напрямку вітру (визначення азимуту вітру показане на рис 5.2 ) проводять вісь прогнозованих зон зараження. 7. Знаючи довжину і максимальну ширину (Гп і В) еліпса зони фактичного зараження, будують його на карті або схемі (суцільною лінією) і заштриховують. 8. На отриманій карті або схемі роблять пояснюючі написи. 9. У верхній лівій частині карти чи схеми вказують метеоумови. 10. Уся побудова ведеться чорним кольором, а отримане графічне зображення обстановки замальовується жовтим кольором . 11. Підприємство позначається на осі сліду. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Виконавши оцінку хімічної обстановки, що виникла в результаті аварій і спричинила руйнування ємностей з HCl, можна подати розрахункові величини та показники, що показують рівень загрози життю людей. Також проведена робота дає змогу оцінити можливості захисту людей, рівень захисту, який зможе забезпечити сховище та методи і засоби збільшення коефіцієнта послаблення згубного впливу НХР. При розтіканні хімічної речовини масою 15т глибина зараження рівна 4,516 км, можлива площа при такому об’ємі речовини 8 км2, фактична площа розливу менша і становить 1,9 км2. Оскільки відстань від підприємства 4 км, що є меншим в порівнянні з глибиною зони зараження, то можна сказати, що ОГД опиниться у зоні хімічного забруднення.. Можливі втрати людей при виникненні аварії становлять 103 чоловік (відкрита місцевість) і 58 чоловік (у будівлі). Значні втрати персоналу понесуться у зв’язку з тим, що забезпечення засобами індивідуального захисту становить лише 80%. На мою думку основними заходи щодо захисту людей в аварійній ситуації повинні стати: термінова зупинка виробництва і розміщення людей у сховищі, систему повітропостачання необхідно включити в режим повної ізоляції; забезпечити виробничий персонал протигазами на 100%; негайно оповістити виробничий персонал про загрозу хімічного забруднення; здійснювати хімічне дослідження на об'єкті безперервно. Отже в загальному можна стверджувати, що для укриття людей від хімічної аварії є достатньо місця та розміри сховища задовільні, хоча незабезпеченість людей засобами індивідуального захисту становить загрозу життю працівників. Оскільки людина – це найцінніший ресурс, її необхідно оберігати, тому необхідно приділяти надзвичайно велику увагу і ретельність, серйозний підхід до виконання обов’язків і правил, відповідальність за дотримання норм при проектуванні сховищ та укриттів. ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛУ ОГД За результатами оцінки хімічної обстановки, яка виникла на ОГД в результаті аварії, враховуючи наявність колективних засобів захисту на підприємстві, розробляються заходи, направлені на захист персоналу. Вони передбачають: Дії чергового диспетчера. Черговий диспетчер ОГД отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен негайно сповістити персонал ОГД, оперативному черговому спеціально уповноваженого територіального органа виконавчої влади , компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій (далі – оперативний черговий), міський (районний) відділ внутрішніх справ, а також спеціальні (аварійно-рятувальні) служби, що залучаються при аварії з НХР, та керівників (чергових диспетчерів) підприємств, установ і організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення. Оповіщення на ОГД організується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999р. №192 „Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях”. На ОГД створюються локальні системи оповіщення, які мають бути сполучені з регіональними системами централізованого оповіщення. Оповіщення здійснюється дистанційно за допомогою електросирен, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот і видів модуляцій та телебачення. Термінова інформація, що передається територіальними органами ЦО, НС та ОГД передається уривчастим звучанням електросирен на відповідній території, а також у запису мережею радіомовлення, яке означає ”Увага всім!”. Тексти звернення до населення передаються державною і мовою, що є найбільш поширеною серед населення в цьому регіоні. Порядок дій оперативних чергових визначається інструкціями та планами реагування на надзвичайні ситуації. Для виконання завдань під час виникнення аварії з НХР на робочому місці чергового диспетчера ХНО мають бути розроблені такі документи та технічні засоби: інструкція черговому диспетчеру ОГД про порядок дій у разі виникнення аварії з НХР (розробляється керівником ОГД з урахуванням особливостей об'єкта і затверджується начальником спеціального уповноваженого територіального органа виконавчої ради, до компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, на території якого знаходиться ОГД); табло чергового диспетчера ОГД; текст звернення до персоналу об’єкту та осіб, яких сповіщає черговий диспетчер; засоби індивідуального захисту. На території ОГД повинен бути встановлений покажчик напрямку вітру, який можна побачити з робочого місця чергового диспетчера. Підприємства, які зберігають НХР в ємностях з одиничним максимальним об'ємом більше 30 тонн, повинні мати метеостанцію або прилад для автоматичного визначення напрямку та швидкості вітру. Для звернення уваги персоналу ОГД та населення навколо об'єкту в разі виникнення аварії з НХР на території ОГД встановлюється сирена, яку в цьому разі вмикає черговий диспетчер. 2. Дії начальників служб ЦО на ОГД. Дії начальника ЦО після отриманням інформації про загрозу та виникнення НС: віддача розпорядження на збір КС ЦО об'єкта; доповідь начальнику ЦО району (міста) про обстановку, яка склалася, прийняті рішення та вжиті заходи; прийняття і доведення рішення до підлеглих на запобігання (ліквідацію) НС; практичне керівництво проведенням робіт щодо запобігання або ліквідації наслідків НС і ходом евакуації персоналу (при необхідності); щодобове підведення підсумків щодо ліквідації наслідків НС та інформація вищої інстанції. Дії начальника штабу ІДО об'єкта з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС: постановка завдання старшому оперативному групи, яка виїжджає в район (місце) НС, порядок зв'язку, взаємного інформування; інформування начальника ЦО про НС, організація роботи комісії з НС; уточнення обстановки в районі НС, визначення потреби в силах і засобах; проведення аналізу та оцінки обстановки, уточнення завдань опергрупі; підготовка пропозицій щодо першочергових робіт; уточнення питань взаємодії; при необхідності виїзд в район НС для організації керівництва. Порядок дій оперативної групи, комісії з питань НС, головних спеціалістів (начальників служб ЦО) об'єкта. 3. Проведення дегазації території, техніки, одягу, ЗІЗ і т.п. Дегазація проводиться трьома способами: 1. Механічний спосіб – видалення зараженого шару на глибину проникнення НХР. Дегазація механічним шляхом проводиться в такий спосіб: відділяється заражений шар землі, снігу, фуражу, продукту. Ґрунт, звичайно, знімають на глибину 10 см, сніг – 20–25 см. В окремих випадках заражену ділянку засипають землею, піском, торфом, роблять настил з колод, дошок, гілок. 2. Фізичний спосіб – розкладання НХР за допомогою високих температур, видалення розчинниками. При фізичному способі верхній шар пропалюють паяльною лампою або спеціальними вогнеутворюючими пристосуваннями. З розчинників використовують дихлоретан, чотирхлористий вуглець, бензин, гас, спирт. 3. Хімічний спосіб – нейтралізація або розкладення НХР хімічними засобами. Різні види НХР знезаражуються різними речовинами. Дегазуючими – називають речовини, які вступаючи у взаємодію з НХР, руйнують їх та утворюють нетоксичні з'єднання. З хлористих препаратів застосовують хлорне вапно у вигляді порошку, водної кашки (на 1 л води 2 кг хлорні вапна) або розчину (4% активного хлору); водну кашку гіпохлориду кальцію – ДС–ГК (на 4 л води 1 кг гіпохлориду кальцію ); ДТС–ГК (на 10 л води 1 кг гіпохлориду кальцію); 2–5 % водний розчин хлораміну. Слід пам'ятати, що водні кашки хлорного вапна і 2,3 основної солі гіпохлориду кальцію готують безпосередньо перед застосуванням. У деяких випадках використовують луги: водний розчин гідрооксиду калію КОН або гідрооксиду натрію NaOH у концентрації до 10%; 20–25% водний розчин аміаку; лужні відходи промислових підприємств. Дегазацію будівель, споруд починають із зовнішніх поверхонь, а потім обробляють внутрішні приміщення. Стіни будинків дегазують кашкою або розчинами. При частковій дегазації транспорту знезаражуються тільки ті місця, з якими найчастіше доводиться стикатися. Повна дегазація автомобілів проводиться на станції знезаражування або на дегазаційних площадках. Після дегазації транспорту обслуговуючий його персонал і водії залишають для знезаражування в спеціально відведеному для цього місці одяг, взуття та засоби індивідуального захисту, а самі проходять санітарну обробку. Основними способами дегазації зараженого одягу є: провітрювання, вимочування, кип'ятіння у воді і прання. Руйнування НХР при дегазації кип'ятінням проходить швидше з добавленням соди й інших мийних речовин. Кип'ятять одяг в місткостях, стирають у пральних машинах. Під час знезаражування особовому складу забороняється палити, пити, приймати їжу і відпочивати на робочих площадках, розстібати або знімати засоби захисту без команди. На дегазаційних площадках також необхідно організувати хімічний контроль, періодично перевіряти ступінь зараженості устаткування і приладів, не можна допускати переповнення вибірних колодязів і ям, готування знезаражувальних розчинів проводити в засобах індивідуального захисту. Після закінчення робіт на дегазаційній площадці ями для стоку зараженої води і відходи засипають землею. Брудна половина площадки піддається знезаражуванню. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ В.Є.Гончарук, С.І.Качан, С.М.Орел, В.І.Пуцило – Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях – Посібник - Вид –во НУ “ЛП”, 2004р.-184с.. “Защита объектов народного хозяйства ”: Справочник / Г.П.Демиденко, Е.П.Кузьменко, П.П.Орлов и др.: Под ред. Г.П.Демиденко, - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Вища шк. Головное изд-во, 1989. - 287 с. “Повышение устойчивости работы объектов народного хозяйства в военное время”: Учебн. пособие / под ред. Г.П.Демиденко. - К.: Вища шк., 1984. – 172 с. В.Г.Атаманюк, Л.Г.Ширшев, Н.И.Акимов, “Гражданская оборона”, М.: Высшая шк., 1986. - 207 с. Цивільна оборона. За редакцією полковника П.І.Кашина.- Львів: ПП ”Василькевич К.І.”, 2005. Довідник для виконання розрахунково-графічних робіт з БЖД і ЦО Вид-во НУ ЛП, 2001р. М.І.Стеблюк. Цивільна оборона. –Київ : Знання, 2006 – 487 с.

Розрахункова робота Цивільна оборона

02.02.2012 19:20

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

поділитись