Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Прогнозування і оцінка наслідків аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та проведення захисних заходів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Цивільна оборона
Група:
ЗІД-11
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Розрахункова робота
на тему:” Прогнозування і оцінка наслідків
аварій на хімічно-небезпечних об’єктах
та проведення захисних заходів”
з дисципліни: “Цивільна оборона”
Варіант № 53
Львів 2010р.
Зміст
Варіант завдання.
Розрахункова частина має такі розділи:
Вступ;
Оцінка обстановки, яка склалася на ОГД у надзвичайних ситуаціях:
а) Оцінка хімічної обстановки,
б) Оцінка інженерного захисту працівників ОГД:
Оцінка захисної споруди за вмістимістю;
Оцінка захисної споруди за захисними властивостями від радіоактивного ураження;
Оцінка захисної споруди за життєзабезпеченням;
Графічний додаток;
Висновки та пропозиції щодо захисту персоналу.
Заходи для захисту персоналу ОГД
Список використаної літератури.
2.1. ВСТУП
На об’єктах господарювання є багато хімічних речовин, токсичних і шкідливих для здоров’я людей, тварин, і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодіючими отруйними речовинами (НХР). Певні види НХР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, на складах, сільськогосподарських об'єктах і підприємствах переробної промисловості, багато їх перевозять транспортом.
Соляна (хлороводородная, хлористоводнева, укр. Номенклатура - хлоридна) кислота - HCl, розчин хлороводню у воді; сильна одноосновна кислота. Безбарвна (технічна соляна кислота жовтувата із-за домішок Fe, Cl2 та ін), «Димна» на повітрі, їдка рідина. Максимальна концентрація при 20 ° C дорівнює 38% за масою, щільність такого розчину 1,19 г / см ?. Солі соляної кислоти називаються хлоридами.
Застосовують в гідрометалургії і гальванопластики (травлення, декапірованіе), для очищення поверхні металів при паяння і лудіння, для отримання хлоридів цинку, марганцю, заліза та ін металів. В суміші з ПАР використовується для очищення керамічних і металевих виробів (тут необхідна інгібований кислота) від забруднень і дезінфекціі.Соляная кислота - їдка речовина, при попаданні на шкіру викликає сильні опіки. Особливо небезпечно потрапляння в очі. При відкриванні судин з соляною кислотою в звичайних умовах утворюється туман і пари хлороводню, які дратують слизисті оболонки і дихальні шляхи.
2.2. ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ, ЯКА СКЛАЛАСЯ НА ОГД У
НАДЗВИЧАЙНІЙ СИТУАЦІЇ
а) Оцінка хімічної обстановки. 1) Визначення глибини зон можливого зараження Г. Для цього:
а) визначаємо еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі:
Qe1 =K1∙K3∙ K5 ∙K7 ∙Q0 = (0,28∙0,3∙1∙1∙15) = 1,26 (T)
де К1 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР ( табл.1);
К3 - коефіцієнт, рівний відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози інших НХР (табл.1);
К5 = 1 - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери:
при інверсії К5=1, при ізотермії К5=0.23 і при конвекції К5=0.08;
К7 - коефіцієнт, який враховує вплив температури ( табл.1);
Q0 - кількість викинутої НХР.
б) за табл. 2 визначаємо глибину зони хімічного зараження первинною хмарою НХР (Г1).
Глибина зони зараження первинною хмарою НХР визначається залежно від еквівалентної кількості речовини у первинній хмарі і швидкості вітру.
Г1= =2,062 (км)
в) Визначають еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі.
Qe2 = (1-K1)∙K2∙K3∙ K4∙K5∙K6 ∙K7 Q0/(h ∙d) =
=(1-0,28)*0,037*0,3*2*1*0,84*1*15/(0,05*1,191)=0,2014\0,05955=3,38 (T)
де: К2 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей НХР ( табл. 1);
К4 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру ( табл.3);
d = 1,191 т/м3 - густина НХР, що розлилася, ( табл. 1 );
h – товщина шару розлитої НХР, м. h = 0,05 м.
T - тривалість випаровування речовини, год.
К6 = 0,84 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії та тривалості випаровування речовини;
К6=Т0.8 при N>Т
де: N = 2 - час після аварії, на який оцінюється обстановка (год.)
г) для знайденої величини Qe2 визначають глибину зони хімічного зараження вторинною хмарою (Г2 ) з допомогою табл.2.
Г2= = 3,485 (км)
Отримані значення Г1 і Г2 - це максимальні значення зон зараження первинною або вторинною хмарою.
д) повна глибина зони зараження Гп , що залежить від дії первинної і вторинної хмари НХР, визначається за формулою:
ГП = Г1(2) + 0.5 ∙ Г2(1) =3,485+ 1,031=4,516(км)
де: Г1(2) - більша за розміром Г1 і Г2;
Г2(1) - менша за розміром Г1 і Г2;
е) Отримане значення повної глибини зараження Гп порівнюється з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп’ , що визначається за формулою:
Г 'П = N · VП = 2 · 21 = 42 (Км)
де: N - час від початку аварії, год ;
VП - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступені вертикальної стійкості повітря, км/год ( табл.4).
За кінцеву розрахункову глибину зони зараження приймається менше з величин Г’п і Гп.
2) Визначають площу зони можливого зараження хмарою НХР:
SМ =8,72*10-3*4,5162 *45 = 8(км2)
де: φ = - кутові розміри зони можливого зараження, град. (табл.5).
3) Площа зони фактичного зараження Sф розраховується за формулою:
SФ =К 8 · (ГП) 2 · N 0. 2 = 0,081 * 4,5162 *20,2 = 1,9(км 2)
де: К8 = - коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря.
4) Час підходу хмари НХР до заданого об’єкту залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається за формулою:
t = x : VП = 2,258/21 =0,11 (год) = 6 хв 36 сек
де: x - відстань від джерела зараження до заданого об’єкту (км).
5) Час перебування людей в засобах захисту шкіри визначаються за таблицею 6.
T = 0,8 год
6) Можливі втрати робітників і службовців на ОГД визначається з використанням (табл. 7).
Можливі втрати населення, яке опинилось у зоні хімічного зараження на відкритій місцевості становить 25% = 103 чоловік.
Можливі втрати населення, яке опинилось у зоні хімічного зараження у будівлях становить 14% = 58 чоловік.
Табл. 3.1 Результати оцінки хімічної обстановки
Джерело зараження
Тип НХР
Кіль-кість НХР, т
Глибина зони
зара-ження,
км
Площа зони можли-вого хімічного зара-ження,
км2
Площа зони фактичного хімічного зараження, км2
Час підходу зараже-ного повітря до заданого об’єкту, год
Тривалість уражаючої дії (випаро-вування)
НХР,
год
Можливі втрати від дії НХР, чол.
Зруйновано ємність з НХР на ХНО
HCl
15
4,516
8
1,9
0,11
0,8
103 та 58 чоловік на відкритій місцевості та в будівлях відповідно
б) Оцінка інженерного захисту працівників ОГД.
Надійність інженерного захисту забезпечується при наявності таких умов:
- загальна вмістимість захисних споруд на ОГД - дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну;
- захисні властивості споруд відповідають вимогам, тобто забезпечують захист від іонізуючих випромінювань;
- система життєзабезпечення захисних споруд забезпечує неперервне перебування в них не менше двох діб;
система повідомлень діє оперативно і надійно.
Оцінка захисної споруди за вмістимістю
Вмістимість захисної споруди повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни працівників і визначається сумою місць для сидіння і лежання.
Норми об’ємно-планувальних рішень сховищ :
а) площа підлоги:
- 0.5 м2/людину при двоярусному розміщені ліжок (2 м2 на одного працюючого на ПУ);
- 0.4 м2/людину при триярусному розміщені ліжок;
б) внутрішній об’єм приміщень- не менше 1.5 м3/людину;
в) висота приміщень не більше 3.5 м:
- при висоті від 2.15 до 2.9 м встановлюються двоярусні ліжка;
- при висоті 2.9 м і більше встановлюються триярусні;
г) кількість місць для лежання становить 20% при двоярусному і 30% при триярусному розміщені;
д) в екстремальних ситуаціях, коли терміново необхідно сховати виробничий персонал, дозволяється переущільнення захисних споруд на 20%.
Розрахунок сховища.
1. Визначити площу основних і допоміжних приміщень.
Загальна площа основних приміщень:
де: N - кількість основних приміщень; Si - площа і-того приміщення.
Загальна площа всіх приміщень в зоні герметизації (крім приміщень для дизельної електростанції, тамбурів і розширювальних камер):
де: М - кількість допоміжних приміщень; Sj - площа j-того допоміжного приміщення в зоні герметизації.
2. Визначити вмістимість сховища за площею:
При триярусному розміщені ліжок
(Чол)
де: 0.4 - площа підлоги на людину при триярусному розміщені ліжок, м2.
3. Визначити вмістимість сховища за об’ємом всіх приміщень в зоні герметизації
(Чол)
де: h = 3 - висота приміщення, м; 1.5 - норма об’єму на людину, м3.
За фактичну вмістимість (кількість місць) приймається менше значення із цих двох величин, тобто 425.
4. Визначають показник, що характеризує вмістимість захисних споруд (коефіцієнт вмістимості)
де: N - чисельність виробничого персоналу, який підлягає укриттю (найбільша працююча зміна).
Км ( 1 захисна споруда забезпечує укриття працюючих у будь-яку зміну.
Оцінка захисних властивостей сховища від можливого радіоактивного ураження
a) Визначити ступінь захисту виробничого персоналу, тобто коефіцієнт послаблення дози опромінення сховищем Кпосл . Він залежить від матеріалу перекриття, його товщини і умов розміщення сховища (вбудоване, чи таке що стоїть окремо) і знаходиться за формулою:
де: hi - товщина і-того захисного шару сховища;
Кр - коефіцієнт що враховує умови розміщення сховища (табл. 8); Кр=8 для вбудованого сховища в середині виробничого комплексу, або кварталу.
d - товщина шару половинного послаблення і-того захисного шару, (табл. 9).
Кпосл. розр. ==213,78
< 1000, перекриття не відповідає необхідним нормам і потребує додаткового переобладнання.
Оцінка захисної споруди за життєзабезпеченням
До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізація, електропостачання і зв’язок. В даній роботі розглядається оцінка тільки повітропостачання - однієї з основних систем життєзабезпечення людей.
Норми (W норм) зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду:
а) за режимом I - 8, 10, 11, 13 м3/год/людину - відповідно до 200 С (I кліматична зона), 20 - 250 С (II зона), 25 - 300 С (III зона), більше 300 С (IV зона).
б) за режимом II - 2 м3/год/людину і 5 м3/год/людину - що працює на пункті управління (ПУ).
Послідовність оцінки :
Визначаємо необхідну кількість людей, яких система може забезпечити чистим повітрям у режимі I і II:
а) за режимом I
(Чол)
де: Wзаг - загальна кількість повітря, що подається системами повітропостачання, м3/год;
Wнорм - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду, м3/год/людину.
б) за режимом IІ
(Чол)
де: Wзаг - загальна кількість повітря, що подається системами повітропостачання, м3/год;
Wнорм - норми зовнішнього повітря, що подається в захисну споруду, м3/год/людину.
в) III режим забезпечує установка, яка розміщена у ФВК-2. 1 шт ФВК-2 забезпечує чистим повітрям 150 чоловік впродовж 6 год.. Оскільки 280 чоловік дана установка може забезпечити чистим повітрям впродовж 3,22 год.
Визначаємо показник, що характеризує життєзабезпечення в режимі I і II:
а) за режимом I
де: Мф - кількість людей, що підлягає укриттю, приймається фактична вмістимість сховища.
б) за режимом IІ
де: Мф - кількість людей, що підлягає укриттю, приймається фактична вмістимість сховища.
Кж ( 1, то кількість фільтровентиляційних комплексів недостатня для забезпечення чистим повітрям згідно з нормами, як у режимі I, так і у режимі II. Необхідно вжити заходів для збільшення кількості фільтровентиляційних комплексів на 1 ФВК-2. Тоді показник, що характеризує життєзабезпечення в І режимі буде 1.09, а в ІІ - 1,36. У ІІІ режимі 3 ФВК-2 будуть забезпечувати 280 чоловік повітрям на 10,8 год, а нам потрібно 19 год тому ще слід додати 3 установки РУ-150/6. Отже, 3 ФВК-2 та 3 РУ-150/6 будуть забезпечувати 280 чоловік чистим повітрям протягом 21,6 год.
3. ГРАФІЧНИЙ ДОДАТОК
- радіус сектора рівний Гп = 4,516 км;
- φ=45( при швидкості вітру за прогнозом > 2 м/с;
Зона фактичного зараження, що має форму еліпса, включається у зону можливого зараження і орієнтована по азимуту вітру в даний момент часу.
Порядок нанесення зон зараження на карту або схему.
(м2) , (м)
2.Знаючи площу зони фактичного зараження, яка має форму еліпса, визначають розміри цього еліпса ( S =πab, де π=3,14 , а=Гп/2=2,26 , b-мала піввісь). Довжина еліпса дорівнює величині Гп =4,516 . Ширина еліпса B=2b=4Sф/πГп =4*1,9/(3.14*4,516) = 0,53 км.
3.На координатах позначають центр аварії і наносять площу розливу Sр (суцільною лінією).
4. Біля кола роблять пояснюючий напис ( у чисельнику - вид НХР і її кількість, а у знаменнику - час, дата аварії).
5. Від центру аварії в орієнтованому напрямку вітру (визначення азимуту вітру показане на рис 5.2 ) проводять вісь прогнозованих зон зараження.
7. Знаючи довжину і максимальну ширину (Гп і В) еліпса зони фактичного зараження, будують його на карті або схемі (суцільною лінією) і заштриховують.
8. На отриманій карті або схемі роблять пояснюючі написи.
9. У верхній лівій частині карти чи схеми вказують метеоумови.
10. Уся побудова ведеться чорним кольором, а отримане графічне зображення обстановки замальовується жовтим кольором .
11. Підприємство позначається на осі сліду.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Виконавши оцінку хімічної обстановки, що виникла в результаті аварій і спричинила руйнування ємностей з HCl, можна подати розрахункові величини та показники, що показують рівень загрози життю людей. Також проведена робота дає змогу оцінити можливості захисту людей, рівень захисту, який зможе забезпечити сховище та методи і засоби збільшення коефіцієнта послаблення згубного впливу НХР.
При розтіканні хімічної речовини масою 15т глибина зараження рівна 4,516 км, можлива площа при такому об’ємі речовини 8 км2, фактична площа розливу менша і становить 1,9 км2.
Оскільки відстань від підприємства 4 км, що є меншим в порівнянні з глибиною зони зараження, то можна сказати, що ОГД опиниться у зоні хімічного забруднення.. Можливі втрати людей при виникненні аварії становлять 103 чоловік (відкрита місцевість) і 58 чоловік (у будівлі). Значні втрати персоналу понесуться у зв’язку з тим, що забезпечення засобами індивідуального захисту становить лише 80%.
На мою думку основними заходи щодо захисту людей в аварійній ситуації повинні стати:
термінова зупинка виробництва і розміщення людей у сховищі, систему повітропостачання необхідно включити в режим повної ізоляції;
забезпечити виробничий персонал протигазами на 100%;
негайно оповістити виробничий персонал про загрозу хімічного забруднення;
здійснювати хімічне дослідження на об'єкті безперервно.
Отже в загальному можна стверджувати, що для укриття людей від хімічної аварії є достатньо місця та розміри сховища задовільні, хоча незабезпеченість людей засобами індивідуального захисту становить загрозу життю працівників. Оскільки людина – це найцінніший ресурс, її необхідно оберігати, тому необхідно приділяти надзвичайно велику увагу і ретельність, серйозний підхід до виконання обов’язків і правил, відповідальність за дотримання норм при проектуванні сховищ та укриттів.
ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛУ ОГД
За результатами оцінки хімічної обстановки, яка виникла на ОГД в результаті аварії, враховуючи наявність колективних засобів захисту на підприємстві, розробляються заходи, направлені на захист персоналу. Вони передбачають:
Дії чергового диспетчера.
Черговий диспетчер ОГД отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен негайно сповістити персонал ОГД, оперативному черговому спеціально уповноваженого територіального органа виконавчої влади , компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій (далі – оперативний черговий), міський (районний) відділ внутрішніх справ, а також спеціальні (аварійно-рятувальні) служби, що залучаються при аварії з НХР, та керівників (чергових диспетчерів) підприємств, установ і організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення.
Оповіщення на ОГД організується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999р. №192 „Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях”. На ОГД створюються локальні системи оповіщення, які мають бути сполучені з регіональними системами централізованого оповіщення. Оповіщення здійснюється дистанційно за допомогою електросирен, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот і видів модуляцій та телебачення. Термінова інформація, що передається територіальними органами ЦО, НС та ОГД передається уривчастим звучанням електросирен на відповідній території, а також у запису мережею радіомовлення, яке означає ”Увага всім!”. Тексти звернення до населення передаються державною і мовою, що є найбільш поширеною серед населення в цьому регіоні.
Порядок дій оперативних чергових визначається інструкціями та планами реагування на надзвичайні ситуації.
Для виконання завдань під час виникнення аварії з НХР на робочому місці чергового диспетчера ХНО мають бути розроблені такі документи та технічні засоби:
інструкція черговому диспетчеру ОГД про порядок дій у разі виникнення аварії з НХР (розробляється керівником ОГД з урахуванням особливостей об'єкта і затверджується начальником спеціального уповноваженого територіального органа виконавчої ради, до компетенції якого віднесено питання захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, на території якого знаходиться ОГД);
табло чергового диспетчера ОГД;
текст звернення до персоналу об’єкту та осіб, яких сповіщає черговий диспетчер;
засоби індивідуального захисту.
На території ОГД повинен бути встановлений покажчик напрямку вітру, який можна побачити з робочого місця чергового диспетчера. Підприємства, які зберігають НХР в ємностях з одиничним максимальним об'ємом більше 30 тонн, повинні мати метеостанцію або прилад для автоматичного визначення напрямку та швидкості вітру.
Для звернення уваги персоналу ОГД та населення навколо об'єкту в разі виникнення аварії з НХР на території ОГД встановлюється сирена, яку в цьому разі вмикає черговий диспетчер.
2. Дії начальників служб ЦО на ОГД.
Дії начальника ЦО після отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:
віддача розпорядження на збір КС ЦО об'єкта;
доповідь начальнику ЦО району (міста) про обстановку, яка склалася, прийняті рішення та вжиті заходи;
прийняття і доведення рішення до підлеглих на запобігання (ліквідацію) НС;
практичне керівництво проведенням робіт щодо запобігання або ліквідації наслідків НС і ходом евакуації персоналу (при необхідності);
щодобове підведення підсумків щодо ліквідації наслідків НС та інформація вищої інстанції.
Дії начальника штабу ІДО об'єкта з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:
постановка завдання старшому оперативному групи, яка виїжджає в район (місце) НС, порядок зв'язку, взаємного інформування;
інформування начальника ЦО про НС, організація роботи комісії з НС;
уточнення обстановки в районі НС, визначення потреби в силах і засобах;
проведення аналізу та оцінки обстановки, уточнення завдань опергрупі;
підготовка пропозицій щодо першочергових робіт;
уточнення питань взаємодії;
при необхідності виїзд в район НС для організації керівництва. Порядок дій оперативної групи, комісії з питань НС, головних спеціалістів (начальників служб ЦО) об'єкта.
3. Проведення дегазації території, техніки, одягу, ЗІЗ і т.п.
Дегазація проводиться трьома способами:
1. Механічний спосіб – видалення зараженого шару на глибину проникнення НХР. Дегазація механічним шляхом проводиться в такий спосіб: відділяється заражений шар землі, снігу, фуражу, продукту. Ґрунт, звичайно, знімають на глибину 10 см, сніг – 20–25 см. В окремих випадках заражену ділянку засипають землею, піском, торфом, роблять настил з колод, дошок, гілок.
2. Фізичний спосіб – розкладання НХР за допомогою високих температур, видалення розчинниками. При фізичному способі верхній шар пропалюють паяльною лампою або спеціальними вогнеутворюючими пристосуваннями. З розчинників використовують дихлоретан, чотирхлористий вуглець, бензин, гас, спирт.
3. Хімічний спосіб – нейтралізація або розкладення НХР хімічними засобами. Різні види НХР знезаражуються різними речовинами.
Дегазуючими – називають речовини, які вступаючи у взаємодію з НХР, руйнують їх та утворюють нетоксичні з'єднання.
З хлористих препаратів застосовують хлорне вапно у вигляді порошку, водної кашки (на 1 л води 2 кг хлорні вапна) або розчину (4% активного хлору); водну кашку гіпохлориду кальцію – ДС–ГК (на 4 л води 1 кг гіпохлориду кальцію ); ДТС–ГК (на 10 л води 1 кг гіпохлориду кальцію); 2–5 % водний розчин хлораміну. Слід пам'ятати, що водні кашки хлорного вапна і 2,3 основної солі гіпохлориду кальцію готують безпосередньо перед застосуванням. У деяких випадках використовують луги: водний розчин гідрооксиду калію КОН або гідрооксиду натрію NaOH у концентрації до 10%; 20–25% водний розчин аміаку; лужні відходи промислових підприємств.
Дегазацію будівель, споруд починають із зовнішніх поверхонь, а потім обробляють внутрішні приміщення. Стіни будинків дегазують кашкою або розчинами.
При частковій дегазації транспорту знезаражуються тільки ті місця, з якими найчастіше доводиться стикатися. Повна дегазація автомобілів проводиться на станції знезаражування або на дегазаційних площадках. Після дегазації транспорту обслуговуючий його персонал і водії залишають для знезаражування в спеціально відведеному для цього місці одяг, взуття та засоби індивідуального захисту, а самі проходять санітарну обробку.
Основними способами дегазації зараженого одягу є: провітрювання, вимочування, кип'ятіння у воді і прання. Руйнування НХР при дегазації кип'ятінням проходить швидше з добавленням соди й інших мийних речовин. Кип'ятять одяг в місткостях, стирають у пральних машинах.
Під час знезаражування особовому складу забороняється палити, пити, приймати їжу і відпочивати на робочих площадках, розстібати або знімати засоби захисту без команди. На дегазаційних площадках також необхідно організувати хімічний контроль, періодично перевіряти ступінь зараженості устаткування і приладів, не можна допускати переповнення вибірних колодязів і ям, готування знезаражувальних розчинів проводити в засобах індивідуального захисту. Після закінчення робіт на дегазаційній площадці ями для стоку зараженої води і відходи засипають землею. Брудна половина площадки піддається знезаражуванню.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
В.Є.Гончарук, С.І.Качан, С.М.Орел, В.І.Пуцило – Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях – Посібник - Вид –во НУ “ЛП”, 2004р.-184с..
“Защита объектов народного хозяйства ”: Справочник / Г.П.Демиденко, Е.П.Кузьменко, П.П.Орлов и др.: Под ред. Г.П.Демиденко, - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Вища шк. Головное изд-во, 1989. - 287 с.
“Повышение устойчивости работы объектов народного хозяйства в военное время”: Учебн. пособие / под ред. Г.П.Демиденко. - К.: Вища шк., 1984. – 172 с.
В.Г.Атаманюк, Л.Г.Ширшев, Н.И.Акимов, “Гражданская оборона”, М.: Высшая шк., 1986. - 207 с.
Цивільна оборона. За редакцією полковника П.І.Кашина.- Львів: ПП ”Василькевич К.І.”, 2005.
Довідник для виконання розрахунково-графічних робіт з БЖД і ЦО Вид-во НУ ЛП, 2001р.
М.І.Стеблюк. Цивільна оборона. –Київ : Знання, 2006 – 487 с.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора