ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ. Практична робота з Інші. Робота № 516389

Перехід до торгівельного партнера Binance

ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2012

Тип роботи:

Практична робота

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” Практична робота № 2 з цивільної оборони ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ Варіант № 17 Вступ У відповідності з Міжнародним Регістром, у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людей. Об`єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно небезпечні об`єкти (ХНО). При аваріях або зруйнуванні цих об`єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин сильнодіючими отруйними речовинами. Усього в Україні функціонує 1810 об`єктів господарювання, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283 тис. тонн сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), у тому числі - 9,8 тис. тонн хлору, 178,4 тис. тонн аміаку. До хімічно небезпечних об’єктів (підприємств) відносяться: Заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР. Заводи (або їх комплекси) по переробці нафтопродуктів. Виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР. Підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак. Залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР. Транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти. Склади і бази, на яких знаходяться запаси речовин для дезинфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки. Склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства. Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпечних об`єктах можуть бути: поломки деталей, вузлів, устаткування, ємностей, трубопроводів; несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів; неполадки у системі контрою і забезпечення безпеки виробництва; порушення герметичності зварних швів і з`єднувальних фланців; організаційні і людські помилки; пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може привести до виникнення вибухонебезпечної обстановки; акти обману, саботажу або диверсій виробничого персоналу або сторонніх осіб; зовнішня дія сил природи і техногенних систем на обладнання. Існує можливість виникнення значних аварій, якщо має місце витік (викид) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може бути наслідком таких обставин: заповнення резервуарів для зберігання вище норми при помилках в роботі персоналу і відмови систем безпеки, що контролюють рівень; пошкодження вагона - цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємностей для їх зберігання внаслідок відмови систем безпеки, що контролюють тиск; розрив шлангових з`єднань у системі розвантаження; полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання; витік хімічно небезпечних речовин із насосів; витік хімічно небезпечних речовин із труб, виконаних з непридатних матеріалів; руйнування обладнання внаслідок екзотермічних реакцій через відмову системи безпеки; помилки при виготовленні деталей обладнання, втрата енергії, відмова у роботі машин та інше. Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об`єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря. При попередньому прогнозуванні наслідків, за величину викиду речовини, приймається її вміст у найбільшій за об’ємом одиничній ємкості (технологічній, складській, транспортній чи іншій). Припускається, що при цьому ємкість руйнується повністю. Для сейсмонебезпечних районів завчасний розрахунок іде на загальний запас речовини, яка знаходиться в усіх ємкостях. При розливі рідких або скраплених вибухо-пожежонебезпечних речовин на підстілаючу поверхню вільно, товщина шару рідини приймається за 0,05 м по усій площі розливу. При розливі у піддон чи на обваловану поверхню, товщина шару рідини приймається на 0,2 м нижче висоти стінки (обваловки). Вихідні дані: Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є: -кількість працюючих,що потребують захисту - 800 чол.; - тип викинутої в повітря СДОР на ХНО – Фтористий водень ; - кількість викинутої СДОР в повітря – 95 т; - відстань від підприємства(МБК,ДБК,ТЕЦ) до ХНО – 3,5 км; - азимут вітра - 65˚; - швидкість вітру - 5 м/с; - час після аварії на ХНО – 1,5 год.; - ступінь вертикальної стійкості повітря - інверсія; - температура зовнішнього повітря - 35˚; - забезпечення працюючих ЗІЗ – 100%; Оцінка хімічної обстановки. Визначають глибину зон можливого зараження Г. Для цього: Визначають еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі: (т), (1.26.) де : К1 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР (таблиця Д1) Приймаємо К1 = 0 ; К3 - коефіцієнт, рівний відношенню порогової токсодози хлору до порогової дози інших СДОР (таблиця Д 1) Приймаємо К3 = 0,15 ; К5 - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря: при інверсії К5=1, при ізотермії К5=0,23, при конвекції К5=0,08; для нашого варіанту, для інверсії приймаємо К5=1; K7 - коефіцієнт, який враховує вплив температури (таблиця Д1) Приймаємо K7 = 1 для температури зовнішнього повітря 35˚; Q0 - кількість викинутої СДОР (т) В нашому випадку Q0 = 95 т; т 1.2. За таблицею Д3 визначають глибину зони первинної хмари Г1. Якщо значення Г1 не можна визначити безпосередньо з таблиці Д3, то використовують метод інтерполювання, згідно якого (км), (1.27.) де: Г1 - значення глибини зони первинної хмари при еквівалентній кількості речовини QE1 згідно формули (1.26.); - найближчі табличні значення еквівалентної кількості речовини, яким, згідно таблиці Д3, відповідають значення глибини зон первинної хмар Г11 і Г12 . км 1.3. Визначають еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі. (т), (1.28.) де: K2 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (таблиця Д1) Приймаємо з табл.Д1, K2 = 0,028 ; K4 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (таблиця Д2) Приймаємо з табл.Д2, K4 = 2,34; K6 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії і тривалості випаровування речовини; d - густина СДОР, т/м3 (таблиця Д1) приймаємо для CL2 , d = 0,989т/м3; h - товщина шару СДОР, м (при вільному розливі h=0.05 м); K6=N 0.8 при N<Т і K6=Т0.8 при N>Т, (1.29.) де: N - час після аварії, год.; Для нашого варіанту N = 1,5 год. Т - тривалість випаровування речовини, год. (год), (1.30.) при Т<1, K6 приймається для Т = 1 год. год. Приймаємо T = 1 год. K6=Т0.8 = N 0.8 = 10,8 = 1. т 1.4. Для знайденої величини QE2 визначають глибину зони вторинної хмари Г2 (таблиця Д3), аналогічно як для Г1. км Отримані значення Г1 і Г2 - це максимальні значення зон зараження первинною або вторинною хмарою, що визначаються в залежності від еквівалентної кількості речовини і швидкості вітру. 1.5. Повна глибина зони зараження Гп , що залежить від сумісної дії первинної і вторинної хмари СДОР, визначається за формулою Г = Г’ +0,5 Г” (км), (1.31.) де: Г’ = max {Г1 , Г2 }; Г” = min {Г1 , Г2 }. Г = 7,89 +0,5 · 6,66 = 11,22 км 1.6. Отримане значення повної глибини зараження Г порівнюється з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп , що визначається за формулою (км), (1.32.) де: N - час від початку аварії, год; U - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступеню вертикальної стійкості повітря, км/год (таблиця Д4). Приймаємо U = 21 км/год км За істинну розрахункову глибину зони зараження (Гі) приймається менше значення з глибин Г і Гп (Гі = min{ Г, Гп }). Приймаємо Гі = 11,22 км. 2. Визначають площу зони можливого зараження первинною (вторинною) хмарою СДОР: (км2), (1.33.) де: ( - кутові розміри зони можливого зараження, град. (таблиця Д5). Приймаємо ( = 65˚. км2 3. Площа зони фактичного зараження Sф розраховується за формулою: (км2), (1.34.) де: K8- коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (при інверсії - K8=0.081, при ізотермії – K8=0.133, при конвекції - K8=0.235, таблиця Д4). Приймаємо K8=0.081. км2 4. Час підходу хмари СДОР до заданого об'єкту залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається за формулою: (год), (1.35.) де: l - відстань від джерела зараження до заданого об'єкту (км). Для нашого варінту l = 3 км. год. 5. Можливі втрати робітників і службовців на хімічно небезпечному об'єкті визначаються з використанням таблиці Д11. При знаходженні людей на відкритій місцевості втрати становлять 10%, тобто 800·0,1 =80 людей. При знаходженні людей у простих сховищах, будовах втрати становлять 4%, тобто 800·0,04 = 32 людей 6. Час перебування людей у засобах індивідуального захисту (3І3) шкіри визначаються за допомогою таблиці Д14. і складає 0,3 год. Графічний додаток Порядок нанесення зон зараження на карту або схему наступний: (рис. 1) 1. Визначають площу розливу СДОР (Sp) а також радіус площі розливу (rp) 2. Знаючи площу зони фактичного зараження, визначають розміри еліпса. Довжина еліпса рівна величині Гпі а максимальна ширина b 3. На координатах позначають центр аварії і наносять площу розливу Sp (суцільною лінією). 4. Біля кола роблять пояснюючий напис ( у чисельнику - вид СДОР і кількість, а у знаменнику - час, дата розливу). 5. Від центру аварії в орієнтованому напрямку вітру проводять вісь прогнозованих зон зараження (рис. 3). 6. Наносять глибину зон первинної і вторинної хмари Г1 і Г2 повну глибину зони зараження Гпі (пунктирними лініями) їх замальовують жовтим кольором. 7. Знаючи довжину і максимальну ширину (Гпі і b) еліпса зони фактичного зараження, будують його на карті або схемі (суцільною лінією) і заштриховують. 8. На отриманій карті або схемі роблять пояснюючі написи. 9. У верхній лівій частині карти чи схеми вказують метеоумови. Можливі напрями вітру (азимути) ВИСНОВКИ Основні заходи по попередженню викидів СДОР на ХН підприємствах: Організаційні: Установка локальних (місцевих) автоматизованих систем виявлення зараження небезпечними речовинами навколишнього середовища і оповіщення про виникнення надзвичайної ситуації (НС) виробничого персоналу і населення, яке проживає в зонах можливого хімічного зараження й доведення до них інформації про порядок дій по сигналах оповіщення. Завчасне прогнозування зон заражень, руйнувань, пожеж при можливих метеоумовах і створення запасів по матеріально-технічному забезпеченню заходів по захисту й евакуації населення на випадок аварії. Постійно діючий контроль за викидами СДОР в атмосферу, скидами у водойми отруйних відходів, за концентрацією парів небезпечних речовин у повітрі роб. приміщень. Забезпечення виробничого персоналу засобами індивідуального захисту й зберігання їх на робочих місцях співробітників у постійній готовності до використання. Навчання виробничого персоналу правилам, засобам і прийомам захисту, само- і взаємодопомоги при можливих ураженнях і його періодичне тренування. Розробка інструкцій керівництву, черговим і командам ліквідаторів з викладенням їх обов`язків при НС, а також плану дій при НС. Інженерно-технічні: Обладнання ємностей, комунікацій і виробничих установок із СДОР автоматичними та ручними пристроями, які запобігають витіканню СДОР у випадку аварії (запобіжні клапани, клапани-відсікачі, терморегулятори, перепускні або скидаючі пристрої, тощо). Підсилення конструкцій ємностей і комунікацій із СДОР або влаштування над ними огорожі для захисту від пошкоджень уламками будівельних конструкцій при аварії (особливо на пожежо- і вибухонебезпечних об’єктах). Розміщення (будівництво) під сховищами із СДОР аварійних резервуарів, чаш, пасток і направлених стоків. Будівництво під сховищами з особливо небезпечними СДОР підземних резервуарів з водою для розчинення (зменшення концентрації) при аварійних витоках. Розосередження запасів СДОР, будівництво для них заглиблених або напівзаглиблених сховищ. Виготовлення розчинів СДОР за межами основних цехів; Створення запасів нейтралізуючих речовин в цехах де використовуються СДОР; Обладнання приміщень і промислових майданчиків системами виявлення аварій, засобами метеоспостереження і аварійною сигналізацією. Майданчики для перевалки СДОР, причали, залізничні колії повинні бути віддалені від житлових будівель не менш ніж на 250 м, а також обладнані пристроями для встановлення водяних завіс та системою локального оповіщення. Заходи по захисту працівників і службовців. Крім заходів загальнодержавного масштабу на об’єктах господарської діяльності також проводяться заходи, які дозволяють зменшити наслідки від НС, як природного, так і техногеного характеру, особливо дію вторинних факторів ураження. На першому місці повинні бути питання захисту працівників та службовців, який можна забезпечити виконанням таких заходів: створення і підтримання у готовності системи оповіщення; накопичення фонду захисних споруд і підтримання їх у готовності використання; планування заходів по евакуації; накопичення засобів індивідуального захисту та організація їх зберігання; підготовка до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт; морально-психологічна підготовка робітників та службовців.

Практична робота Інші

04.02.2012 19:03

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

поділитись