Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Вивчення адекватності моделі Мандела-Флемінга для економік країн ЦСЄ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Львівська Комерційна Академія
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
УКООПСПІЛКА
Львівська комерційна академія
Кафедра міжнародних
економічних відносин
Курсова робота
на тему:
„Вивчення адекватності моделі Мандела-Флемінга для економік країн ЦСЄ”
ЗМІСТ
Вступ........................................................................................................................3
Розділ 1.Теоретичний зміст моделі Манделла – Флемінга.................................5
Розділ 2. Емпірична оцінка функціональних залежностей ……………..........10
Розділ 3. Рекомендації для подальшої економічної політики країн ЦСЄ……………………………………………………………………………….13
Висновки................................................................................................................17
Список використаної літератури……………………………………………….19
Додатки…………………………………………………………………………..21
Вступ
Країни ЦСЄ з перехідними економіками за останнє десятиліття набули значного досвіду реформування своїх фінансових систем. Успіх фінансових реформ в більшості країн ЦСЄ дозволив не тільки подолати кризові явища, але і домогтися стійкого економічного зростання, здійснити трансформацію планової економіки в ринкову та стати першочерговими кандидатами до вступу до ЄС. Значний вплив на характер фінансових реформ в країнах ЦСЄ здійснює також сучасна глобалізаційна тенденція на міжнародних фінансових ринках, тому тема роботи є надзвичайно актуальною.
Метою даної курсової роботи є дослідження адекватності моделі Мандела-Флемінга для країн ЦСЄ. В роботі головним чином сконцентрована увага на емпіричних дослідженнях з метою надання рекомендацій для макроекономічної політики.
Предметом курсової роботи є модель Мандела-Флемінга для країн ЦСЄ.
Об’єктом курсової роботи є дослідження впливу основних макроекономічних показників для підтвердження коректності моделі Мандела-Флемінга для країн ЦСЄ.
Завданням даної курсової роботи є:
здійснити огляд літератури;
подати висновки та пропозиції щодо вирішення даної проблематики;
дослідити емпірично чи справджується Мандела-Флемінга для країн ЦСЄ
Курсова робота складається з 3 розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел та додатків.
У першому розділі зазначені економісти, що займалися проблематикою адекватності моделі Мандела-Флемінга;
У другому розділі досліджено емпірично вплив макроекономічних показників країн ЦСЄ.
У третьому розділі автором подані рекомендації щодо економічної політики для країн ЦСЄ.
Джерелами статистичних даних є International Financial Statistics (IMF), бази даних OECD, видання “Economist”, „Дзеркало тижня”, „Політика і час”, „День”, “Кореспондент” та інші.
Розділ 1
Теоретичний зміст моделі Манделла – Флемінга
Модель Мандела-Флемінґа пояснює основні макроекономічні взаємозв’язки у малій відкритій економіці у короткостроковому періоді за умови незмінного рівня цін. На відміну від моделі IS-LM, дана модель враховує вплив на стан національної економіки іноземного сектора (наприклад, міжнародної торгівлі та фінансів). У моделі Мандела-Флемінґа робляться додаткові припущення, зазначені П. Арійоші [1, с. 341] та П. Кругманом [2, с. 312] :
1) обсяг експорту знаходиться у оберненій залежності від обмінного курсу (е). Інакше кажучи, при знеціненні національної валюти вітчизняні товари на світовому ринку стають дешевшими, а отже попит на них зростає;
У своїх працях Ф. Мішкін [3, с. 710], Фартман і Штігліц [4, с. 45] дослідили, що:
2) обсяг імпорту знаходиться у прямій залежності від величини доходу (ВВП): чим вищий дохід, тим більший попит резидентів на всі товари, враховуючи імпортні. Тобто чистий експорт є функція від двох змінних Y та е:
NX=NX(e,Y) (1.1);
Економісти А. Вільямс, В. Балас і С. Заяц [5, с. 132] дослідили, що:
3) рух капіталу визначається різницею між процентною ставкою усередині країни та на світовому ринку (і-і*). Інакше кажучи, чим вищою є віддача від вітчизняних активів у порівнянні із іноземними активами, тим більшим буде приплив капіталу, і тим меншим - його відплив.
У моделі Мандела-Флемінґа, як і в моделі IS-LM, розглядається ринок товарів та послуг і фінансовий ринок, стан рівноваги на яких можна описати за допомогою системи рівнянь:
Y = C(Y - T) + I(i) + G + NX(е, Y), (1.2)
М/Р = L( i, Y) (1.3)
У даній моделі екзогенними вважають такі змінні: податки (T) і державні видатки (G), пропозицію грошей (М), рівень цін (Р) та світову процентну ставку (і*). Ендогенними ж є такі змінні, як дохід Y і обмінний курс е [6, с. 34].
Крім того, у моделі Мандела-Флемінґа розглядається зовнішній сектор, що перебуває у стані рівноваги за нульового сальдо платіжного балансу (ВР). Тобто, будь-який дисбаланс у рахунку поточних операцій повинен компенсуватися відповідним значенням сальдо рахунку руху капіталу і фінансів:
ВР = NX(e, Y) + KА + k(i - i*)= 0 (1.4),
де KA - деяка постійна величина руху капіталу, що не залежить від рівня процентних ставок, k - ступінь мобільності капіталу [7, с. 213].
Із вказаної умови випливає, що при збільшенні, скажімо, доходу, дефіцит платіжного балансу не виникатиме лише за умови зростання процентної ставки, яке стимулюватиме приплив капіталу.
Важлива роль у моделі Мандела-Флемінґа приділяється мобільності капіталу (ступеню свободи, з яким капітал переміщується із однієї країни у іншу у відповідь на зміну процентної ставки). Розрізняють чотири види мобільності капіталу:
- нульова мобільність капіталу, за якої міжнародні потоки капіталу не реагують на коливання процентної ставки усередині країни. Крива ВР у цьому разі графічно зображатиметься вертикальною лінією, оскільки обсяг чистих іноземних інвестицій не залежатиме від різниці (і-і*);
- низький ступінь мобільності капіталу означає, що зміна величини (і-і*) суттєво впливає на зміну міжнародних потоків капіталу;
- високий ступінь мобільності капіталу, за якого капітал є чутливим навіть до незначної зміни величини (і-і*);
- абсолютна мобільність капіталу, коли капітал вільно переміщується із однієї країни в іншу, чутливо реагує навіть на незначні коливання у різниці між внутрішньою і міжнародною процентними ставками. У моделі малої відкритою економіки процентна ставка усередині країни збігається зі світовою: і = і*. Графічно випадок абсолютної мобільності капіталу зображається горизонтальною кривою платіжного балансу ВР.
Окрім ступеня мобільності капіталу, внутрішню процентну ставку певною мірою визначає світова процентна ставка. Слід враховувати також вплив різних видів валютного курсу (фіксованого чи плаваючого) на ефективність стабілізаційної політики.
Проаналізуємо, як фіскальна політика впливатиме на малу відкриту економіку за умови фіксованого валютного курсу та різного ступеня мобільності капіталу.
Рис. 2.1. Фіскальна політика в умовах фіксованого валютного курсу [8, с. 40-43].
Стимулювальна фіскальна політика у випадку нульової мобільності капіталу (рис. 2.1-а) переміщує криву IS1 праворуч і зумовлює зростання внутрішньої процентної ставки і збільшення доходу та імпорту (точка В). Це призводить до виникнення негативного сальдо платіжного балансу і підвищує попит на національну валюту. Однак для підтримання фіксованого курсу центральний банк повинен зменшити пропозицію грошей, що перемістить криву LM1 ліворуч. У результаті дохід зменшиться з Y1 до Y2 (точка С). Отже, збільшення державних видатків або зменшення податків призводить до еквівалентного витіснення інвестицій. Подібний результат спостерігатиметься у випадку низької мобільності капіталу (рис. 2.1-б). Проте, певна чутливість короткотермінових потоків капіталу до рівня процентних ставок означає часткове витіснення інвестицій, тому має місце незначне збільшення величини доходу. Із збільшенням мобільності капіталу фіскальна політика стає дієвішою, спричинюючи суттєвіше зростання доходу, оскільки витіснення інвестицій зменшується (рис. 2.1-в). За умови абсолютної мобільності капіталу витіснення внутрішніх інвестицій повністю перекривається припливом капіталу. Величина доходу збільшується (див. рис. 2.1-г).
Рис. 2.2. Фіскальна політика в умовах плаваючого валютного курсу [8, с. 44].
Перейдемо до аналізу впливу фіскальної політики на малу відкриту економіку в умовах плаваючого валютного курсу.
Стимулювальна фіскальна політика переміщує криву IS1 вправо. У випадку нульової (низької) мобільності капіталу збільшення доходу і процентної ставки при цьому зумовлює дефіцит платіжного балансу, а також знецінення національної валюти. Знецінення переміщує криву ВР1 праворуч до рівня ВР2, сприяє збільшенню експорту і зменшенню імпорту, а це стимулює подальше переміщення кривої IS2 праворуч (до IS3). У результаті дохід збільшиться з Y1 до Y2, чи відповідно - до Y3 (рис. 2.2-а, 2.2-б). Із зростанням ступеня мобільності капіталу ефективність фіскальної політики знижується (рис. 2.2-в). Оскільки стимулювальний характер фіскальної політики спричиняє позитивне сальдо платіжного балансу, поцінування національної грошової одиниці, зростання імпорту і зменшення експорту, то крива ВР1 переміститься вгору, а крива IS2 - ліворуч. Вплив фіскальної політики частково нейтралізується (дохід збільшиться з Y1 до Y3, а не до Y2). У випадку абсолютної мобільності капіталу (рис. 2.2-г) поцінування повністю нейтралізує заходи фіскальної політики [9, c.74].
Отже, модель Мандела-Флемінґа враховує вплив на стан національної економіки іноземного сектора.
Підсумовуючи зазначимо, що фіскальна політика в умовах фіксованого валютного курсу впливає на сукупний дохід, і, чим вища мобільність капіталу, тим ефективнішими є заходи фіскальної політики. За плаваючого валютного курсу інструменти фіскальної політики є дієвими лише у випадку нульової або низької мобільності капіталу.
Розділ 2
Емпірична оцінка функціональних залежностей
Згідно моделі Мандела-Флемінга (рівняння, що характеризує лінію IS) при збільшенні інвестицій (I), урядових видатків (G) або зменшення податків (Т) веде до збільшення доходу. Для перевірки адекватності цього твердження проведено регресійний аналіз для Польщі та України. Рівняння впливу інвестицій та урядових видатків (незалежні змінні) на дохід (залежна змінна) для України (рівн. 2.1), додаток А.
Умовні позначення:
Income-дохід, млн. дол. США
Investment – інвестиції, млн. дол. США
G – урядові видатки, млн. дол. США
Income = 3.3147 – 3.74* investmentt-3 + 0.8455*G (2.1)
(9.796*) (-2.023**) (27.413*)
Згідно результатів регресійного аналізу збільшення інвестицій негативно корелюється із доходом (коефіцієнт С2 – від’ємний). При збільшенні інвестицій на 1% дохід зменшується на 3,7%, що свідчить про те, що за цим показником модель Мандела-Флемінга не є адекватною. При збільшенні урядових видатків збільшується дохід, що підтверджує твердження моделі Мандела-Флемінга. При збільшенні урядових видатків на 1% дохід збільшується на 0,84%.
Статистика Дарбіна-Уотсона перебуває в межах 1.75-2.05, що вказує на коректність регресійних рівнянь. Коефіціент детермінації є високим (0,95), а значення ймовірності (Probability) свідчить про відсутність похибок у дослідженні.
• Згідно рівняння рівноваги платіжного балансу (лінія ВР), девальвація грошової одиниці покращує СА поточного рахунку за рахунок збільшення експорту (товари всередині країни стають дешевшими, тому користуються попитом за кордоном). При збільшенні цін СА погіршується, оскільки збільшення цін всередині країни збільшує попит на закордонні товари (збільшує імпорт).
Необхідно дослідити чи виконується твердження рівняння моделі для Польщі (додаток А).
Рівняння впливу обмінного курсу та рівня цін всередині країни (незалежні змінні) на СА поточного рахунку (залежна змінна) (рівн. 2.2).
Умовні позначення:
Ex_rate – обмінний курс
СА – сальдо поточного рахунку, млн. дол. США
Р – рівень цін всередині країни, індекс
СА = 0.4345 + 1.7807*ex_rate – 1.2584* Pt-1 + 0.5996* CAt-1 (2.2)
(2.365*) (3.3735*) (-2.661**) (5.798*)
Отже, згідно результатів регресійного аналізу можемо зробити висновки, що для Польщі спостерігається пряма залежність між СА поточного рахунку та обмінним курсом та обернена залежність між СА поточного рахунку та інфляцією всередині країни, що підтверджує твердження моделі Мандела-Флемінга по даних показниках. При збільшенні значення обмінного курсу (девальвація) на 1% СА поточного рахунку покращується (за рахунок збільшення експорту) на 1.8%, при збільшенні інфляції (з лагом в 1 квартал) на 1% СА погіршується на 1.26%.
Статистика Дарбіна-Уотсона перебуває в межах 1.75-2.05, що вказує на коректність регресійних рівнянь. Коефіціент детермінації є досить високим (0,82), а значення ймовірності (Probability) свідчить про відсутність похибок у дослідженні.
Згідно моделі Мандела-Флемінга рівень споживання у країні без урахування ефекту добробуту визначається рівнянням С (G – T; r ), що свідчить про пряму залежність між рівнем споживання (С), урядовими видатками (G) та процентною ставкою ( r ) та обернену залежність між С та Т (податками). Для підтвердження даної гіпотези здійснено регресійне рівняння для Білорусії (додаток Б).
Рівняння впливу урядових видатків та процентної ставки всередині країни (незалежні змінні) на рівень споживання у Білорусії (залежна змінна) (рівн. 2.3).
Умовні позначення:
CONS – рівень споживання у Білорусії
G – урядові видатки, млн. дол. США
RATE – процентна ставка всередині країни, у %
СONS = 2.1334 + 0.0010*G + 0.3438*RATE + 0.4141*CONSt-1 (2.3)
Отже, згідно результатів регресійного аналізу можемо зробити висновки, що для Білорусії спостерігається пряма залежність між рівнем споживання, урядовими видатками та процентною ставкою, що підтверджує модель Мандела-Флемінга за даними показниками для Білорусії. При збільшенні урядових видатків на 1% рівень споживання збільшується на 0.001%, при збільшенні процентної ставки на 1% на 0.34%.
Статистика Дарбіна-Уотсона перебуває в межах 1.75-2.05, що вказує на коректність регресійних рівнянь. Коефіціент детермінації є високим (0,96), а значення ймовірності (Probability) свідчить про відсутність похибок у дослідженні.
Розділ 3
Рекомендації для подальшої економічної політики країн ЦСЄ
Країни ЦСЄ з перехідними економіками за останнє десятиліття набули значного досвіду реформування своїх фінансових систем. Успіх фінансових реформ в більшості країн ЦСЄ дозволив не тільки подолати кризові явища, але і домогтися стійкого економічного зростання, здійснити трансформацію планової економіки в ринкову та стати першочерговими кандидатами до вступу до ЄС. Значний вплив на характер фінансових реформ в країнах ЦСЄ здійснює також сучасна глобалізаційна тенденція на міжнародних фінансових ринках.
Багато західних фахівців вважало, що системна трансформація постсоціалістичних країн повинна складатися із чотирьох блоків. Перший з них стосувався макроекономічної стабілізації та контролю. Основним напрямком його реалізації було проведення стабілізаційних програм. Світові експерти вважали, що ці заходи повинні торкнутися реформування податкової та кредитної політики, а також жорстких фінансових кроків з боку уряду (припинення гіперінфляції, бездефіцитний чи малодефіцитний бюджет тощо). Потребувала також вирішення проблема зовнішніх розрахунків [10, с. 54].
Другим блоком економічної модернізації була трансформація цін та ринку. Вона торкнулася реформи внутрішніх цін, лібералізації зовнішньої торгівлі, системи постачання (транспорт та маркетинг) та житлового фонду. У галузі праці відбулася лібералізація ринку робочої сили і значні зміни у структурі заробітної плати. У фінансовій сфері мали місце зрушення у банківській системі: з’яви лися фінансові ринки, зазнали реформування відсоткові ставки.
Третій блок був найбільш складним і конфліктним у реалізації, адже він торкався розвитку приватного сектору, проведення комплексної приватизації майна та реформування виробничої структури. У постсоціалістичних країнах з’явилася приватна влас ність, закони про банкрутство, про монополізацію, у тому числі про державну тощо. Постсоціалістичні країни по-різному вирішували проблему власності на землю, промисловий капітал, жит ловий фонд та нерухомість. У низці країн (Угорщина, Чехія, Польща, Румунія та країни Балтії) був прийнятий закон про реприватизацію, який мав серйоз ні наслідки в плані деформації суспільних відносин у країнах. Відбулися також галузеві та виробничі реформи, внаслідок чого докорінно було змінено характер та структуру матеріального виробництва та сфери послуг, питома вага якої впродовж 1990-х рр. невпинно зростала [11, с. 15].
Четвертий блок стосувався перегляду ролі держави. У першу чергу змінювалося законодавство, що стосувалося конституції, майна, конкуренції тощо. Вносилися суттєві корективи в облік та контроль в інформаційних системах. Розроблялися нові механізми непрямого управління економікою, а саме: вводилася нова інструментальна та інституційна система щодо оподаткування, контролю за бюджетом і витратами, а також кредитно-грошове регулювання.
Загальна модель реформування фінансових систем країн ЦСЄ включає в себе елементи макроекономічного реформування, до якого відноситься насамперед реформування режиму валютного курсу та комбінованого мікроекономічного та інституціонального реформування (реформи банківської системи, фондового ринку, державних фінансів). Головними завданнями цього комплексу реформ є підвищення ефективності функціонування всіх вказаних елементів фінансової системи в аспектах їх відповідності потребам економічного зростання та вимогам національної економічної безпеки; наближення структурних характеристик, механізмів функціонування до стандартів Європейського Союзу з метою полегшення та прискорення інтеграційного процесу до цього угрупування [12, с. 32].
Головними напрямками реформування банківської системи в країнах ЦСЄ стали приватизація державних банківських установ та удосконалення законодавчої та інституційної бази регулювання банківської діяльності. Приватизація державних банків в країнах ЦСЄ здійснювалася за двома основними стратегіями - цільовий продаж банків стратегічним інвесторам та відкрита підписки на акції і ваучерна приватизація. Перша стратегія є більш ефективною, а використання другої призводить до збереження неринкових відносин в банківській сфері, надмірного впливу державних органів на діяльність банків, стримує розвиток комплексу банківських послуг.
Для подальшого розвитку реформ в сфері приватизації державного банківського сектора в країнах ЦСЄ слід вважати за необхідне: розробку єдиної стратегії приватизації державних банків, яка користувалася би значною політичною підтримкою; проведення ефективної рекапіталізації державних банків до початку приватизації; впровадження державної програми з повернення сумнівних боргів шляхом внесення відповідних змін до законодавства, або шляхом створення державних організацій по роботі з такими боргами [13, с. 34].
Реформування фондового ринку в країнах ЦСЄ відбувається здебільшого інституційно-законодавчим шляхом, тобто через впровадження ефективної нормативної бази діяльності фондового ринку та створення спеціалізованих державних наглядових органів, що позитивно впливає на його розвиток. Головними напрямками реформування є встановлення ефективної системи економічних нормативів для учасників фондового ринку та інституційних інвесторів, захист прав міноритарних акціонерів; встановлення законодавчих вимог щодо оприлюднення фінансової інформації емітентами цінних паперів та операторами фондового ринку. Програма реформ також була первинно зорієнтована на стандарти ЄС.
Головними характеристиками реформування сфери державних фінансів в цих країнах є ліквідація податкових пільг та приведення податкових ставок у відповідність до законодавства ЄС, удосконалення системи адміністрування та стягнення податків; ліквідація позабюджетних фондів та посилення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів; обмеження боргового фінансування дефіциту державного бюджету та орієнтація на неборгове фінансування (приватизація та інш.) [14, с. 232].
Аналіз валютної політики країн ЦСЄ, з метою встановлення критеріїв вибору тієї чи іншої моделі режиму валютного курсу для кожної з цих країн, показав, що режим валютного правління є принципово придатним лише для порівняно невеликих країн з тісними зовнішньоторговельними та інвестиційними зв’язками з країною валюти прив’язки (країни Балтії) або як тимчасовий захід для подолання гіперінфляції (Болгарія). В іншому разі режим плаваючих курсів є більш ефективним рішенням, тому що в довгостроковому періоді він найбільш відповідає вимогам, які висуваються процесом структурних зрушень в перехідних економіках країн ЦСЄ.
Країнам ЦСЄ необхідне [15]:
- у сфері соціальної інфраструктури для подолання безробіття і створення передумов подальшого економічного розвитку;
- сприяння самостійній зайнятості населення, розвитку підприємництва;
- фінансова допомога з боку держави підприємствам промисловості, які зазнали найбільших збитків під час кризи, для запобігання масовим звільненням працівників;
- планування й прогнозування кількості робочих місць в економіці, показників зайнятості й безробіття;
- впровадження нестандартних режимів робочого часу як тимчасового заходу призупинення зростання безробіття (як, наприклад, у Німеччині);
- забезпечення допомоги звільненим працівникам, їх психологічна підтримка й стимулювання до пошуку роботи, повернення зареєстрованих безробітних до продуктивної зайнятості;
- забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не спроможні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;
- детінізація відносин у сфері зайнятості населення і посилення мотивації працівників до легальної продуктивної зайнятості.
Висновки
Країни Центральної і Східної Європи (ЦСЄ), що представляють групу перехідних економік – колишніх соціалістичних держав даного регіону. До регіону ЦСЄ за схожістю моделі розвитку, близькістю соціально-економічних показників, радикальністю проведених реформ зараховують також країни Балтії (Литву, Латвію, Естонію), що тримаються дещо осібно. Рівень економічного розвитку регіону ЦСЄ неоднорідний. Тут є, як уже відзначалося, і країни-лідери, що мітять у групу розвинутих держав, і відверто відсталі країни, що наближаються за рівнем бідності і відсталості економіки до найменш розвинутих держав.
У соціалістичних країнах Східної Європи реформаторські спроби виявилися більш вдалими, хоча й вони були далеко не радикальними. Так, в Угорщині підприємства отримали право самостійно реалізовувати свою продукцію; в межах фонду заробітної плати могли визначати кількість зайнятих, а при вивільнені якоїсь кількості робітників решта одержували підвищену заробітну плату. Була здійснена реформа цін, внаслідок якої ціни внутрішнього ринку ув'язувалися зі світовими цінами. Цінова реформа здійснилася також у Чехословаччині, при цьому підвищувалися ціни на ресурси і знижувалися на споживчі товари. В Польщі у 80-х роках була розширена зона, в якій діяли ринкові (а не директивні) ціни, приватна власність допускалася не тільки в сільському господарстві, а й у промисловості. Система централізованого планування поступово замінювалася системою урядових замовлень підприємствам. Був легалізований ринок іноземної валюти
Програма розвитку приватного сектора, приватизації та реформи виробничої структури означала здійснення структурної перебудови економіки країн ЦСЄ, зміну відносин власності, запровадження процедури банкрутства, ліквідацію монополій, галузеву та виробничу реформу.
Програма перегляду ролі держави в економіці передбачала, що держава від диктату періоду існування командно-адміністративної системи перейшла до опосередкованого регулювання, яке здійснюється в усьому цивілізованому світі. З цією метою була запроваджена реформа законодавства. Нині до компетенції держави відноситься податкове і бюджетне регулювання економіки, кредитно-грошова політика. Внесені також відповідні корективи в соціальні програми.
Мета економічних перетворень у країнах ЦСЄ зводилась до того, щоб на першому її етапі проводилася макроекономічна стабілізація, тобто зупинення падіння виробництва, вирішення проблеми зовнішнього і внутрішнього боргу. У подальшому здійснювалася реформа цін і торгівлі, впроваджувалася конвертованість національної валюти, ціни приводились у відповідність до витрат виробництва і рівнів світових цін. 1 лише потім проводилася реформа податкової і соціальної сфер, підприємці отримували податкові стимули, а населення захищалося від загрози безробіття.
Список використаних джерел
Ariyoshi „Mandel-Fleming model for Europe // Journal of International Money and Finance. – 2005. – № 25. – P. 340-345.
Krugman, P. (1979) "A model of balance of payments crises"// Journal of Money, Credit, and Banking 11, p. 311-325
F.S. Mishkin (1999) „Do capital controls and macroeconomic policies influence the volume and composition of capital flows?” //Journal of International Money and Finance 18 p. 709–723{ www.elsevier.com/locate/jimonfin
Furman and Stiglitz (1998) „Сrisis in Europe”// Journal of International Money and Finance 11, p. 44 – 49.
Williams A., Balas V., Zajac S. The EU and Central Europe: the remarking of Economic Relationships // Journal of Economic and Social Geography. – 1998. – №2. – P. 131–149.
Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посіб. / Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. - К.: Вид-во УАДУ, 2008. - 104 с.
Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - 2-ге вид., перероб. й доп. - Київ: Знання, 2006. - 305с.
Булеев И.П. Трансформация общества и экономика: опыт и перспективы: Монография / Институт экономики промышленности НАН Украины. - Донецьк, 2009. - 336 с.
Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності : [навч. посіб.], [3-є вид., перероб. і доп.]. – К. : Знання-Прес, 2010. – 384 с.
Голіян Н. Б. Ефективність основних галузей економік країн ЦСЄ // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Економіка. – 2009. – №2(34). – С. 53–60.
Голубцова О.А. Реформування сфери державних фінансів країн Центральної та Східної Європи // Збірник “Актуальні проблеми економіки”. №4.-К.:Національна академія управління, 2002- C.14-20.
Ваврищук Н. Г. Імміграція у країни Європи: роль економічних чинників / Н. Г. Ваврищук // Наукові записки НаУКМА. Екон. науки. – К. : «КМА», 2009. – Т. 44. – С. 31–35.
Макогон Ю. В. Международная экономика : [учеб. пособие]. – Донецк : ДонНУ, 2009. – 328 с.
Штуль І. П. Посилення процесів міжнародної міграції в умовах глобалізації; [відп. ред. В. Є. Новицький]. – К. : ІСЕМВ. – 2003. – Вип. 37. – С. 231–238.
Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві : [монографія]. – К. : КНЕУ, 2008. – 272 с.
Шевчук В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика. – Львів: Каменяр, 2003. – 719с.
International Finance Statistic
ДОДАТОК А
Таблиця А.1
Вплив незалежних змінних на дохід України
Джерело: International Finance Statistic
Таблиця А2
Вплив незалежних змінних на сальдо поточного рахунку Польщі
Джерело: International Finance Statistic
ДОДАТОК Б
Таблиця Б1
Вплив незалежних змінних на рівень споживання у Білорусії
Джерело: International Finance Statistic
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора