Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Методи оцінки ефективності виробничих і фінансових інвестицій, суть підвищення їх ефективності
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту організацій
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка та управління підприємством
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра Менеджменту організацій
Курсова робота
з дисципліни
“Економіка і управлінням підприємством”
Варіант: 26
Тема за варіантом: “Методи оцінки ефективності виробничих і фінансових інвестицій, суть підвищення їх ефективності”
Львів – 2010
Зміст
1.Вступ 3
2.Вихідні дані 4
3. Розрахункова частина 6
4.Теоретична частина 17
5. Висновки 28
6. Використана література 29
1.Вступ
Підприємство будь-якої форми власності під час своєї діяльності здійснює певні затрати (матеріальних, нематеріальних, грошових і трудових ресурсів), пов'язані з простим і розширеним відтворенням основних та оборотних засобів, виробництвом і реалізацією про дукції, наданням послуг, виконанням робіт, соціальним розвитком колективу тощо. Підвищення ефективності використання основних засобів під приємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. В даній роботі були практично застосовані теоретичні узагальнення лекційного матеріалу та спеціальної літератури, були здійснені індивідуальні обчислення згідно виданого завдання, які відтворюють наближені співвідношення з врахуванням сучасної методології розрахунків в практиці підприємств.
2.Вихідні дані
2.1 Види продукції, моделі “A” і “Б”
2.2 Обсяги річної програми кожного виду, шт. “А” 6500 ; “Б” 3500 ;
2.3 Сумарна величина капіталовкладень на 1 виріб (кожної молелі) (для організації виробництва), тис грн. А=2,35; Б=2.5;
2.4 Потреба в матеріальних ресурсах (матеріалах і комплектуючих виробах), тис. грн.
№
11
Ресурси
Норма на виріб, тис. грн.
Примітка
Виріб А
Виріб Б
1
Матеріали (М)
0,7498
0,3842
Без ПДВ
2
Комплектуючі вироби (К)
1,9303
1,2496
Без ПДВ
2.5 Нормативна трудомісткість, тис. нормогодин одного виробу кожного виду
чисельник в т.ч. верстатогодин (знаменник) А=270/165; Б=292/189
2.6 Плановий коефіцієнт виконання норм виробітку 1,1
2.7 Тарифна ставка (середня) основних робітників, грн/год. 1,8
2.8 Тарифна ставка (середня) допоміжних робітників, грн/год. 1,3
2.9 Додаткова заробітна плата основних робітників, 6,1 % від їх основної зарплати
2.10 Додаткова заробітна плата допоміжних робітників, 5,0 % від їх основної зарплати
2.11 Чисельність допоміжних робітників, % від чисельності основних, 17
2.12 Чисельність інженерно-технічних працівників (ІТП), % від чисельності всіх робітників 15
2.13 Чисельність службовців, % від чисельності всіх робітників 7
2.14 Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), 4 % від чисельності всіх робітників
2.15 Середньомісячний оклад ІТП, грн/особу 450
2.16 Додаткова зарплата ІТП, % від окладу 15
2.17 Середньомісячний оклад службовців, грн/особу 400
2.18 Додаткова зарплата службовців, % від окладу 10
2.19 Середньомісячний оклад МОП, грн/особу 355,5
2.20 Додаткова зарплата МОП, % від окладу 15
2.21 Структура основних фондів по групах, % від сумарних капіталовкладень на річну програму виробів “А” і “Б”.
Група І. Будови, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої, житлові будинки та їх частини 2.
Група II. Автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні пристрої, інструменти і інше 10.
Група III. Інші основні фонди, що не ввійшли в групи І, 11, IV (в т.ч. технологічне обладнання) 6.
Група IV. Електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, для роздруку інформації, телефони, мікрофони, рації і інше 15.
2.22 Відрахування на соціальні заходи від фонду заробітної плати (основної і додаткової) для кожної категорії працівників (32; 4; 1,5) 37,5.
2.23 Позавиробничі витрати (на збут), % від виробничої собівартості виробів (“А”=0,8% і “Б”=2,5%)
2.24 Величина прибутку від реалізації одного виробу (від повної собівартості кожного виду окремр), % А=26% Б=19%
2.25 Величина сумарного нормативу оборотних коштів, (50% від поз.З, гр. 11 табл.1).
3. Розрахункова частина
3.1 Визначаємо витрати на матеріали і комплектуючі вироби (без ПДВ) на всю програму кожного виробу (з врахуванням 10% на транспортно-вантажні роботи). Результати зводимо в таблицю 1.
Црм = n x M
Црк = n x К
де n – кількість одиниць продукції;
М – ціна матеріалів для виготовлення одиниці продукції;
К – ціна комплектуючих для виготовлення одиниці продукції.
ЦрмА = 6500х 0,7498 = 4873,7 (тис.грн)
ЦркА = 6500 х 1,9303 =12546,95 (тис.грн)
Усього: 17420,65
ЦрмБ = 3500 х 0,3842 = 1344,7 (тис.грн)
ЦркБ = 3500 х 1,2496 = 4373,6 (тис.грн)
Усього: 5718,3
Транспортно-заготівельні витрати:
Цтр = 0.1 х Цр,
де Цр – ціна ресурсу.
Цтр.мА = ЦрмА х 0.1 = 4873,7 х 0.1 = 487,37 (тис.грн)
Цтр.кА = ЦркА х 0.1 = 12546,95 х 0.1 = 1254,695 (тис.грн)
Усього: 1742,065
Цтр.мБ = ЦрмБ х 0.1 = 1344,7 х 0.1 =134,47 (тис.грн)
Цтр.кБ = ЦркБ х 0.1= 4373,6 х 0.1 = 437,36 (тис.грн)
Усього: 571,83
Сумарні витрати:
ЦмА = Цтр.мА + Цр.мА = 487,37 + 4873,7 = 5361,07 (тис.грн)
ЦкА = Цтр.кА + Цр.кА = 1254,695 + 12546,95 = 13801,645 (тис.грн)
Усього: 19162,715
ЦмБ = Цтр.мБ + Цр.мБ = 134,47 + 1344,7 = 1479,17 (тис.грн)
ЦкБ= Цтр.кБ + Цр.кБ = 437,36 + 4373,6 = 4810,96 (тис.грн)
Усього: 6290,13
Разом на А і В:
ЦмАБ = ЦмА + ЦмБ = 5361,07 + 1479,17 = 6840,24 (тис.грн)
ЦкАБ = ЦкА + ЦкБ = 13801,645 + 4810,96 = 18612,605 (тис.грн)
Усього: 25452,845
Витрати на матеріальні ресурси
Таблиця 1
№ з/п
Ресурси
На 1 виріб, тис.грн.
На річну тис. грн.
Транспортні і заготівельні
витрати, тис. грн. (10% від поз. 5 і 6)
Сумарні
витрати,
тис.грн. (Е поз. 5+7 (6+8)
Разом на
"А" і "Б", тис.грн.
"А"
"Б"
"А"
"Б"
"А"
"Б"
"А"
"Б"
"А" + "Б"
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
1
Матеріали (М)
0,7498
0,3842
4873,7
1344,7
487,37
134,47
5361,07
1479,17
6840,24
2
Комплектуючі і вироби (К)
1,9303
1,2496
12546,95
4373,6
1254,695
437,36
13801,645
4810,96
18612,605
3
Усього:
2,6801
1,6338
17420,65
5718,3
1742,065
571,83
19162,715
6290,13
25452,845
Визначаємо сумарні (на річну програму) витрати на енергію і паливо для технологічних і побутових потреб (умовно приймаємо 14% від загальних витрат на матеріальні ресурси, поз.З гр.11 табл.1).
Цеп = Цмр х 0.14.
де Цмр – річна вартість матеріальних ресурсів виробництва.
ЦепА= 6840,24 x 0.14 = 957,63 (тис.грн)
ЦепБ= 18612,605 x 0.14 = 2605,76 (тис.грн)
Цеп =25452,845х 0.14 = 3563,40 (тис.грн)
3.3 Визначаємо балансову вартість основних фондів (основного капіталу), застосовуючи поз.2.2 і 2.3, а також структуру, передбачену завданням (поз. 2.21). Результати розрахунків зводимо в таблицю 2.
Група І: БІ = (nA·KA + nБ·KБ)·0.52 =(6500 x 2,35 + 3500 x 2,5) x0.52 = 12493 (тис.грн)
Група ІІ: БІІ = (nA·KA + nБ·KБ)·0.07 =(6500 x 2,35 + 3500 x 2,5) x 0.07 = 1681,75 (тис.грн)
Група ІІІ: БІІІ = (nA·KA + nБ·KБ)·0.21=(6500 x 2,35 + 3500 x 2,5) x 0.21 = 5045,25 (тис.грн)
Група IV: БІV = (nA·KA + nБ·KБ)·0.20=(6320 x 3.05 + 3320 x 3.2) x0.20 = 4805 (тис.грн)
де nA – річна кількість продукції А;
nБ – річна кількість продукції Б;
КА – капіталовкаладення на 1 виріб А (тис.грн)
КБ – капіталовкаладення на 1 виріб Б (тис.грн)
3.4 Визначаємо амортизаційні відрахування, результати вносимо в табл.2, а саме:
АІ = БІ х 0.02 = 12493 х 0.02 = 249,86 (тис.грн)
АІІ = БІІ х 0.1 = 1681,75 х 0.1 = 168,175 (тис.грн)
АІІІ = БІІІ х 0.06 = 5045,25 х 0.06 = 302,715(тис.грн)
АІV = БІV х 0.15 = 4805х 0.15 = 720,75 (тис.грн)
Усього: А = АI + АII + АIII + АIV = 1441,5 (тис.грн.)
Капіталовкладення та амортизаційні відрахування
Таблиця 2
Групи основних фондів
Балансова (облікова) вартість.*) тис. грн.
Норма амортизаційних
відрахувань, %
Сума амортизаційних відрахувань,
тис. грн.
1
2
3
4
5
1
Гр. І. Будинки, споруди і інше
12493
2
249,86
2
Гр. II. Автомобільний транспорт, прилади інструменти
1681,75
10
168,175
3
Гр. III. Все інше, що не ввійшло в гр.І, II, IV, а також
технологічне устаткування
5045,25
6
302,715
4
Гр. IV. Електронно-обчислювальні машини, автомат, інформаційні системи
іт.д.
4805
15
720,75
5
Усього:
24025
1441,5
Визначаємо необхідну кількість технологічного обладнання для виробів "А" і "Б" разом (одиниць). Для цього застосовуються відповідні формули, та розраховується дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання. Всі інші величини передбачені завданням.
Визначаємо чисельність працюючих (за категоріями), для цього:
3.6.1 Визначаємо бюджет робочого часу одного робітника (за списком) на 2009 рік. для цього складаємо таблицю 3.
Таблиця 3
Річний (плановий) бюджет робочого часу одного працівника
№
з/п
Структура часу
Один
вимір
Фактичний час
Примітки
(приклад)
1
2
3
4
5
1
Календарний фонд часу
днів
365
2
Кількість неробочих днів - всього, в т.ч.:
- вихідних
- святкових
днів
днів
днів
114
104
10
3
Номінальний фонд часу працівника
днів
251
4
Неявка на роботу, всього, в т.ч.:
днів
22,841
- чергові і додаткові відпустки;
днів
13,303
5,3% позЗ
- відпустки у зв'язку з пологами;
днів
0,502
0,2% поз.З
- відпустки учнів за професіями;
днів
0,502
0,2% поз.З
- невиходи через хворобу;
днів
6,275
2,5% поз.З
- виконання громадських обов'язків;
днів
0,753
0,3% поз.З
- прогули (за фактом);
днів
0,753
0,3% поз.З
- цілоденні простої (за фактом)
днів
0,753
0,3% поз.З
5
Явочний робочий час
днів
228,159
6
Номінальна тривалість робочого дня
год.
8
7
Витрати часу (регламентовані законом) -
всього, в т.ч.:
- для зайнятих в шкідливих умовах праці:
- для матерів-годувальниць:
- для підлітків:
- внутрішньозмінні простої (за фактом)
0,024
0,008
0,008
0,008
-
0,1% поз.6
0,1% поз.6
0,1% поз.6
8
Дійсний річний фонд робочого часу одного працівника
год.
1825,272
Приймаємо дійсний річний фонд робочого часу одного робітника рівним 1825год.
3.6.2 Визначаємо чисельність основних робітників (шо зайняті виробництвом основної продукції) за відповідною формулою. Всі величини передбачені завданням, а саме:
основних робітників, в т.ч. робітників – верстатників ( по виробах "А" і "Б" окремо і разом), чол.;
Чор = Тсум / (Фд х Квн) = (n x T1) / (Фд х Квн);
де n – річна кількість виробів;
Т1 – трудомісткість одного виробу (нормгодин);
Фд – дійсний фонд часу одного робітника;
Квн – коефіціент виконання норм.
Основні робітники:
ЧорА = (270 х 6500) / (1825 x 1.1) = 874 (чол.)
ЧорБ = (292 х 3500) / (1825 x 1.1) = 509 (чол.)
Усього: Чор = ЧорА + ЧорБ = 874 + 509 = 1383 (чол.)
3.6.3
Визначаємо чисельність інших категорій працівників згідно із заданими співвідношеннями:
- допоміжних робітників:
- загальну чисельність робітників :
- ІТП:
- службовців:
- молодшого обслуговуючого персоналу:
- загальну чисельність всіх працівників:
Таблиця 4.1
Річний фонд оплати праці виробничого персоналу
Категорія виробничого персоналу
Кількість, чол
1
2
1. Основні виробничі робітники:
1383
2. Допоміжні виробничі робітники
235
а) зайняті обслуговуванням устаткування
141
б) всі інші
94
3. ІТП
243
4. Службовці
113
5. МОП
65
6. Усього
2039
3.7.Визначаємо величину річного фонду заробітної плати (за категоріями працюючих).
Фонд основної заробітної плати основних робітників за відрядною формою оплати (по кожному виробу окремо і разом), тис. грн.
А) на один виріб, тис.грн.;
Б)на річний обсяг виробництва(разом А і Б), тис.грн.:
Фонд додаткової заробітної плати основних робітників (по кожному виробу окремо і разом), тис. грн.
А) на один виріб, тис.грн.
Б) на річний обсяг виробництва, тис.грн.:
Сумарний річний фонд заробітної плати основних робітників (по виробах "А" і "Б" окремо і разом), тис. грн.
А) на один виріб, тис.грн.
Б) на річний обсяг виробництва,тис.грн.
Фонд основної заробітної плати допоміжних робітників за почасовою формою оплати (разом по А і Б) тис. грн.
- для робітників зайнятих обслуговуванням устаткуванням:
- всі інші:
Фонд додаткової заробітної плати допоміжних робітників, тис. грн.
-для робітників зайнятих обслуговуванням устаткуванням:
- всі інші:
Фонд основної заробітної плати ІТП за посадовими окладами, тис. грн.
Фонд додаткової заробітної плати ІТП, тис. грн.
Фонд основної заробітної плати службовців за посадовими окладами, тис.грн.
Фонд додаткової заробітної плати службовців, тис. грн.
Фонд основної заробітної плати МОП за посадовими окладами, тис.грн.
Фонд додаткової заробітної плати МОП, тис. грн.
Річний (сумарний) фонд заробітної плати всіх працівників підприємства, тис. грн. Результати зводимо в таблицю 4.2
Таблиця 4.2 Річний фонд оплати праці виробничого персоналу
Категорія виробничого персоналу
Основна зарплата, тис.грн
Додаткова зарплата. тис.грн
Сумарний фонд оплати праці, тис.грн.
1
2
3
4
1. Основні виробничі робітники:
а) на виріб А
б) на виріб Б
в) усього
2. Допоміжні виробничі робітники
557,53
27,88
585,41
а) зайняті обслуговуванням устаткування
351,25
б) всі інші
234,16
3. ІТП
1509,03
4. Службовці
596,64
5. МОП
318,88
6. Усього
7688,02
627,54
8315,56
Визначаємо витрати на утримання і експлуатацію устаткування, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.5
Таблиця 5. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
№ з/п
статті витрат
Сума,тис.грн.
1
2
3
1
амортизація устаткування, транспортних засобів, електронно-обчислювальної та інформаційної техніки
1191,64
2
Проценти (орендна плата) за використання основними фондами технологічного призначення
-
3
Витрати на експлуатацію устаткування (тех. огляди, обслуговування)
2984,56
4
Витрати на ремонт устаткування і транспортних засобів
922,56
5
витрати на внутрішньозаводські перевезення вантажів
9,2256
6
Вартість зносу малоцінного і швидкозношуваного інструменту і пристроїв
4,6128
7
інші витрати
-
8
усього:
5112,60
Визначаємо загальновиробничі (цехові) витрати, тис.грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.6.
Таблиця 6. Загальновиробничі витрати
№ з/п
Статті витрат
Сума тис.грн.
1
2
3
1
Витрати на управління виробництвом
1185,69
2
Оплата службових відряджень
5,93
3
Амортизація будівель, споруд, цехового призначення
112,437
4
Сплата процентів за використання основних фондів(орендна плата) загальноцехового призначеня
Відсутня оренда
5
витрати на удосконалення технологій та організації виробництва
313,702
6
витрати на обслуговування виробничих процесів
152,89
7
Витрати на пожежну і сторожову охорону
83,1556
8
Витрати зносу малоціного та швидкозношуваного цехового інвентаря
6,27
9
Платежі з обовязкового страхування майна
24,025
10
Інші витрати
99,38
11
Усього:
1983,48
3.10 Визначаємо загальногосподарські (загальнозаводські) витрати, тис. грн. Розрахунки ведуться послідовно згідно з табл.7.
Таблиця 7. Загальногосподарські витрати
№ з/п
статті витрат
сума, тис.грн.
1
2
3
1
Витрати на управління виробництвом
2148,06
2
Амортизація основних фондів загальнозаводського призначення
137,423
3
Витрати на обслуговування виробничого процесу
21,48
4
поточні витрати на утримання власних фондів природоохороного призначення
-
5
Витрати на оплату службових відряджень
21,48
6
Витрати на професійну підготовку (перепідготовку кадрів)
10,74
7
Витрати на пожежну і сторожову охорону підприємства
16,63
8
Сплата процентів (орендна плата) за користування основними фондами інших організацій
-
9
Витрати на організацію набору робітників
83,15
10
Витрати на перевезення працівників до місця праці і назад
41,575
11
Платежі обовязкового страхування
72,075
12
Сплата відсотків за боргові зобовязання
-
13
Витрати на оплату банківських послуг
-
14
Податки та збори (обовязкові платежі)
5,95
15
Інші витрати
-
16
Усього:
2558,563
Формуємо таблицю 8. Вартість поворотних відходів в практиці визначається на основі обліку. Умовно їх не розраховуємо.
Визначаємо обов'язкові відрахування в фонди соціального страхування (див. поз.6 табл.8), а саме:
в Державний пенсійний фонд, тис. грн. (33,2% від сумарного фонду зарплати основних робітників);
0.332 х = 0,1713 (тис.грн)
0.332 x = 0,1851 (тис.грн)
в Державний фонд соціального страхування, тис. грн. (2,5% від сумарного фонду зарплати основних робітників);
0,025 х0,516=0,0129 (тис.грн)
0,025 x 0,5576 = 0,1394 (тис.грн)
в Фонд сприяння зайнятості, тис. грн. (1,3% від сумарного фонду зарплати основних робітників):
0.013 х0,516=0,0067 (тис.грн)
0.013 x 0,5576 = 0,0072 (тис.грн)
- в Фонд втрати працездатності після нещасних випадків( 1,5% від сумарного фонду зарплати основних робітників) :
0.015 х 0,516=0,0077 (тис.грн)
0.015 x 0,5576 = 0,0084(тис.грн)
Усього A: 0,1986 (тис.грн)
Усього Б: 0,3401(тис.грн)
3.13 Визначаємо величину витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції. В практиці встановлюється на основі відповідного обліку і кошторису, (умовно приймаємо 0,1% від вартості основних матеріалів і комплектуючих (поз.З гр.11 табл.1).
Виріб А: 0.001 х 6840,24 =6.840 (тис.грн)
Виріб Б: 0.001 х 18612,605 =18,612 (тис.грн)
Визначаємо величину відшкодування зносу інструменту та спеціальних пристроїв. В практиці розраховується на основі встановлених нормативів до обсягів роботи та строків використання. (Умовно приймаємо 0.3% від поз.8 гр.З табл.5).
0.003 х 5112,60= 15,3378(тис.грн)
Визначаємо величину (долю) витрат на утримання і експлуатацію устаткування, яка вноситься окремо в собівартість одного виробу "А" і "Б", а саме:
суму цих витрат (поз.8 табл.5) ділимо на річний фонд заробітної плати основних робітників
(поз. 1в гр.4 табл.4) і відповідно множимо одержане число на величину заробітної плати основних робітників, розраховану окремо на один виріб ""А'" і "Б" (поз.5 табл 8). Результати заносимо на поз.9 табл.8.
А: (5112,60/5305,6) х 0,516 = 0,4972 (тис.грн)
Б: (5112,60/5305,6) х 0,5576 = 0,5373 (тис.грн)
Аналогічно визначаємо частку (долю) загальновиробничих витрат від суми (поз.11 гр.3 табл.6) і загальногосподарських (від поз. 16 гр.3 табл. 7). Одержані величини заносимо відповідно на поз. 10 і поз.11 табл.8.
Загальновиробничі витрати:
A: (1983,48/5305,6) х 0,516 =0,1929 (тис.грн)
Б: (1983,48/5305,6) х 0,5576 =0,6704 (тис.грн)
Загальногосподарські витрати:
A: (2558,563/5305,6) х 0,516 = 0,9345 (тис.грн)
Б: (2558,563/5305,6) х 0,5576 = 0,8648 (тис.грн)
Визначаємо величину витрат від технологічного браку(регламентованого технологічним процесом). В практиці розраховують на основі обліку і норм від обсягів продукції. (Приймаємо такий брак відсутній).
3.18 Визначаємо величину інших виробничих витрат В практиці їх розраховують на основі обліку і відповідних норм в т.ч. на гарантійний ремонт (обслуговування) продукції.(Умовно приймаємо 20% від заробітної плати допоміжних робітників), поз.2б гр.5 табл.4.
0.2 х 234,16= 46,832 (тис.грн)
Визначаємо суму позавиробничих витрат (на збут). В практиці розраховується прямим методом або як процент величини від виробничої собівартості (Приймаємо для "А" і "Б" згідно поз. 2.23).
А: 0.008 х 20175,93= 161,407(тис.грн)
Б: 0.025 х 8939,93= 223,498(тис.грн)
Визначаємо повну собівартість одного виробу "А" і "Б" за калькуляційними статтями (сумарна величина в таблиці 8).
А: СА = ПС / nA; - собівартість одного виробу А;
де Пс – повна собівартість річної партії виробів А;
nA – кількість випущених виробів А за рік;
СА = 20371.078/ 6320 = 3.223(тис.грн)
Б: СБ = 13162.512/ 3320 = 3.945 (тис.грн)
Таблиця 8
Повна собівартість одного виробу “А” і “Б” за калькуляційними статтями
№
з/п
Калькуляційні статі витрат
Виріб “А”
Виріб “Б”
Сума,
тис. грн
Частка (%) до повної с/в
Сума,
тис. грн
Частка (%) до повної с/в
1
2
3
4
5
6
1.
Вартість основних і допоміжних матеріалів
5361,07
26,36
1479,17
16,14
2.
Вартість купованих комплектуючих виробів та послуг кооперованих фірм
13801,645
67,86
4810,96
52,50
3.
Вартість енергії і палива на технологічні цілі
957,63
4,7087
2605,76
28,43
4.
Вартість поворотних відходів (віднімається)
–
–
–
–
5.
Заробітна плата основних виробничих робітників
0,516
0,0025
0,5576
0,006
6.
Відрахування на соціальні заходи основних робітників
0,1986
9,7652
0,3401
0,0037
7.
Витрати на підготовку та освоєння виробництва нової продукції
6,840
0,0336
18,612
0,2031
8.
Відшкодування зносу інструменту та спеціальних пристроїв
8,914
0,0438
4,325
0,0471
9.
Витрати на утримання і експлуатацію устаткування
0,4972
0,0024
0,5373
0,0058
10.
Разом технологічна собівартість виробу (сума п.п.1-9)
20137,31
99,01
8920,26
97,34
11.
Загальновиробничі витрати
0,1929
9,48
0,6704
0,0073
12.
Разом цехова собівартість (сума п.п. 10-11)
20137,50
99,02
8920,93
97,35
13.
Загальногосподарські витрати
0,9345
0,0045
0,8648
0,0094
14.
Втрати від технологічного (регламентова-ного) браку
–
–
–
–
15.
Інші виробничі витрати
36,498
0,1794
18,145
0,1980
16.
Виробнича собівартість (сума п.п. 12-15)
20175,93
99,20
8939,93
97,56
17.
Позавиробничі витрати на збут
161,407
0,7936
223,498
2,43
18.
Повна собівартість (сума п.п. 16-17)
20337,33
100
9163,43
100
Визначаємо величину прибутку від реалізації річного обсягу продукції "А" і "Б" окремо і разом, тис. грн. (згідно поз.2.24).
3.22 Визначаємо величину податку на додану вартість (ПДВ1), що сплачується постачальникам ресурсів (матеріалів, комплектуючих виробів, енергії і палива), тис. грн.
А: ПДВ1А = (5361,07 + 13801,645 + 957,63 ) х 0.2 = 4024,069 (тис.грн)
Б: ПДВ1Б = (1479,17 + 4810,96 + 2605,76 ) х 0.2 = 1779,178 (тис.грн)
Визначаємо величину ПДВ2, що вноситься в ціну річного обсягу продукції "А" і "Б", тис. грн.
ПДВ2 = Цг х 0.2 = (С + П) х 0.2
де Цг – ціна гуртова річної партії виробів;
П – прибуток від річної реалізації виробів
С – собівартість річної партії виробів.
А: ПДВ2А = (20337,33+5287.7058) х 0.2 = 5124.866 (тис.грн)
Б: ПДВ2Б = (9163,43+1741,0517) х 0.2 = 2180,8963 (тис.грн)
Визначаємо "Ціну підприємства" (виробника) річного обсягу продукції "А" і "Б" окремо, тис. грн.
ЦпА = СА + ПА = 20337,33+5287.7058=25624,33 (тис.грн)
ЦпБ = СБ + ПБ = 9163,43+1741,0517= 10904,4817 (тис.грн)
Визначаємо сумарну величину ПДВ3, що сплачується в держбюджет від реалізації всієї продукції "А" і "Б" разом.
ПДВ3 = ПДВ2 – ПДВ1
ПДВ3 = (ПДВ2А + ПДВ2Б) – (ПДВ1А + ПДВ1Б).
ПДВ3 = (5124,866 +2180,8963 ) – (4024,069 +1779,178 ) = 13109,0093(тис.грн)
Визначаємо рівень рентабельності виробу "А" і "Б" окремо, %
Р = (Ц – С)/C x 100%, ( рентабельність )
де Ц – вільна відпускна ціна продукції
С – собівартість продукції.
РА = (25624,33 – 20337,33)/ 20337,33 x 100% = 26%
РБ = (10904,4817 –9163,43) / 9163,43 x 100% = 19%
Визначаємо рівень рентабельності виробництва, застосовуючи поз.2.25.
НОЗ = 0.5 (поз.3.гр.11.табл.1) (норматив оборотних коштів)
НОЗ = 0.5 х 25452,845= 12726,4225(тис.грн)
Рпідпр = ПБ / (ОВФ+НОЗ) х 100%;
де ПБ – прибуток балансовий,
ОВФ – основні виробничі фонди,
НОЗ – нормовані оборотні засоби.
Рпідпр = 7028,7575/ (24025+12726,4225) x 100% = 19,12 %
4.Теоретична частина
Методи оцінки ефективності виробничих і фінансових інвестицій, суть підвищення їх ефективності.
Ефективність виробничих інвестицій (капітальних вкладень) характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.
Офіційна методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних вкладень передовсім визначає загальні положення. Найбільш суттєвими з них є такі.
● По-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються за: розробки різних проектних і планових (прогнозних) документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів; оцінювання ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.
● По-друге, у розрахунках визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень служить приріст прибутку (госпрозрахункового доходу).
● По-третє, з метою всебічного обгрунтування та аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників — узагальнених і поодиноких. До узагальнених показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість. Окрім узагальнених до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача; матеріаломісткість (енергоємність), собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (як порівняти із соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища.
● По-четверте, за визначення ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто заходів, здійснення яких не потребує капітальних вкладень. Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект від повнішого використання введених раніше виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, запровадження прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності персоналу тощо.
У практиці господарювання підприємств приймаються різноманітні рішення, зв’язані з інвестуванням виробництва й соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі (їхню результативність) на тому чи тому підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу. Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення ліпшого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва. Абсолютна й порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємозв’язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на зіставленні показників абсолютної їхньої ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.
Застосовують два взаємозв’язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій перший (прямий) — коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат Ер; другий (зворотний йому), — період (строк) окупності капітальних вкладень (Тр = 1/Ер). Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за співвідношеннями:
для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств
;
для підприємств (окремих цехів і виробничих об’єктів), що додаються
.
Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за останній рік попереднього та розрахункового періодів (на сільськогосподарських підприємствах — як середньорічний приріст прибутку), а капітальні вкладення враховуються сумарно за порівнянними цінами без будь-яких вирахувань.
Розрахункові значення коефіцієнтів Ер треба порівняти з нормативним коефіцієнтом Ен, що встановлюється централізовано Міністерством економіки України на певний період (його тривалість звичайно дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування). Проект (варіант) капітальних вкладень визнають доцільним (ефективним) за умови
Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої становить вибір економічно найдоцільнішого проекту капітальних вкладень, здійснюється через обчислення показника так званих зведених витрат Z за формулою
, (8.1)
де Сі — поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом);
Кі — капітальні вкладення за і -м проектом (варіантом).
Проект (варіант) капітальних вкладень із найменшими зведеними витратами і буде найліпшим з економічного погляду. Однак треба враховувати, що порівнянню підлягають лише проекти, які відповідають вимогам соціальних і техніко-економічних нормативів, охорони навколишнього середовища та техніки безпеки.
Цей метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущенні, що вони (вкладення) здійснюються одноразово в повному обсязі. Насправді порівнювані проекти часто відрізняються один від одного саме розподілом інвестицій за термінами їхнього здійснення або тривалістю створення виробничих об’єктів. Тому економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто проводять розрахунок впливу неодночасності капітальних витрат на їхню ефективність. З цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року (як правило, це перший рік інвестування) множенням їх на спеціальний коефіцієнт (, який обчислюється за формулою
, (8.2)
де hn -норматив приведення різночасних витрат, що дорівнює 0,08;
t — період приведення (t-й рік).
Розраховані за формулою (8.2) коефіцієнти ( мають такі значення для відповідних років: першого — 1,0; другого — 0,926; третього — 0,857; четвертого — 0,793; п’ятого — 0,734; шостого — 0,680; сьомого — 0,630; восьмого — 0,583; дев’ятого — 0,540; десятого — 0,5.
Вплив різночасності капітальних вкладень на їхню ефективність можна показати на такому прикладі (дані умовні).
Розроблено два проекти спорудження виробничого об’єкта. Обсяг капітальних вкладень за першим проектом становить 260 млн грош. од., за другим — 250 млн грош. од. Тривалість спорудження — 5 років. Капітальні витрати за роками інвестування об’єкта розподілено неоднаково (табл. 8.2). Проектна собівартість річного випуску продукції за першим проектом дорівнює 140 млн грош. од., за другим — 142 млн грош. од. Коефіцієнт Ен = 0,16.
Користуючись формулою (8.1), можна розрахувати зведені витрати без урахування чинника часу. За першим проектом вони становитимуть 181,6 млн грош. од. (140 + 0,16 · 260), за другим — 182 млн грош. од. (142 + 0,16 · 250). Отже, без урахування чинника часу перший проект спорудження виробничого об’єкта є нібито більш ефективним. Якщо ж для розрахунків узяти капітальні витрати, приведені за допомогою коефіцієнта ( до першого року інвестування (табл. 8.2), то перевагу слід віддати другому проекту, зведені витрати по якому становлять 175,81 млн грош. од. (142 + 0,16 · 211,32) проти 177,86 млн грош. од. за першим проектом (140 + 0,16 · 236,63). На підставі цього можна зробити такий висновок: перший проект витрат може бути схвалений тільки за умови поліпшення розподілу капітальних вкладень за роками спорудження об’єкта.
Таблиця 8.2
РОЗРАХУНОК КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ, ПРИВЕДЕНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ КОЕФІЦІЄНТА ( ДО ПЕРШОГО РОКУ ІНВЕСТУВАННЯ, млн. грош. одиниць
Рік інвестування
Капітальні вкладення за проектами
(
Капітальні вкладення, приведені до першого року інвестування, за проектами
1
2
1
2
1-й
80
30
1,000
80,00
30,00
2-й
80
40
0,926
74,08
37,04
3-й
60
70
0,857
51,42
60,00
4-й
30
60
0,793
23,79
47,58
5-й
10
50
0,734
7,34
36,70
Усього
260
250
—
236,63
211,32
Існують певні особливості визначення ефективності капітальних вкладень на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.
● За здійснення проектно-кошторисних робіт ефективність капітальних вкладень має визначатись з урахуванням кінцевого їхнього результату — якості проектних рішень. Для досягнення належного рівня ефективності реальних інвестицій проводяться вибір та економічне обгрунтування найліпших варіантів проектних рішень. За реалізованими проектами розраховують питомі капітальні витрати на проектування, порівнюють останні з нормативами або аналогами з урахуванням періоду їхньої окупності.
● За розрахунків ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники — умовне вивільнення працівників та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів. Якщо метою технічного переозброєння (реконструкції) є поліпшення якості продукції, то економічним результатом інвестицій може бути збільшення прибутку виробника та споживчого попиту. За проведення цієї форми відтворення основних фондів з метою організації виробництва продукції оновленої номенклатури економічні показники інвестування технічного переозброєння (реконструкції) мають бути зіставлені з аналогічними показниками ефективності спорудження нового підприємства.
● Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розбудови діючих підприємств треба проводити з обов’язковим порівнянням економічної результативності технічного переозброєння (реконструкції) відповідних виробничих об’єктів. У процесі порівнювання показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капітальних вкладень, включаючи витрати на створення об’єктів соціальної інфраструктури, а також витрати від «заморожування» інвестицій.
● Економічну ефективність капітальних вкладень у природоохоронні об’єкти визначають порівнянням досягнутого ефекту від збереження чи поліпшення екологічного стану довкілля або зменшення його забруднення і капітальних витрат на створення (розвиток) таких об’єктів. За проектування таких об’єктів вибір найліпшого технічного рішення з кількох можливих здійснюється з урахуванням чинника часу. Для визначення повного ефекту від здійснення природоохоронних заходів необхідно враховувати можливе поліпшення стану довкілля на всій території, де мають місце негативні наслідки порушення екологічної рівноваги.
Викладена методика визначення ефективності капітальних вкладень дає змогу відібрати найліпші проекти (варіанти) за мінімальною величиною зведених витрат (собівартість обсягу товарної продукції плюс середні щорічні капітальні вкладення в межах періоду їхньої нормативної окупності) та визначити загальну економічну ефективність здійснюваного проекту через обчислення очікуваного (фактичного) коефіцієнта прибутковості інвестування. Проте широке застосування такої методики істотно ускладнює чи навіть унеможливлює об’єктивну оцінку доцільності капіталовкладень за умов розвинутих ринкових відносин. Це зумовлюється тим, що вона: 1) грунтується на показнику зведених витрат, який є штучно сконструйованим і реально не існує в практиці господарювання; 2) лише частково враховує чинник часу (зміну вартості грошей з часом); 3) ігнорує амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежує грошові потоки лише чистими доходами; 4) не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.
З огляду на ці міркування виникає нагальна потреба в застосуванні дещо інших методичних основ оцінки доцільності виробничих інвестицій. Такі методичні основи мають бути позбавлені вад, властивих офіційній методиці, і завдяки цьому більш пристосовані до реальних ринкових відносин між суб’єктами господарювання.
Передовсім треба домовитись про однозначне розуміння і тлумачення нових (раніше не використовуваних) фінансово-економічних термінів: початкові інвестиції, грошовий потік, дисконтна ставка, теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів), внутрішня ставка доходу, господарський ризик.
Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) — це реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням результатів від продажу діючого устаткування та податків. Математично вони обчислюються як сума звичайних витрат на започаткування інвестицій за мінусом усього початкового доходу. Початкові капітальні витрати охоплюють: вартість машин, устаткування та інших необхідних підприємству знарядь праці за реальною ціною купівлі; додаткові витрати, що зв’язані з транспортуванням і монтуванням нового обладнання, а також із технічним наглядом за ним; податки з продажу старого обладнання, якщо такі передбачено чинним законодавством країни. За умови технічної реконструкції або розширення діючого підприємства капітальні витрати включають також вартість будівельно-монтажних робіт. За спорудження нового підприємства довгостроковими є всі витрати, що входять до складу виробничих інвестицій (капітальних вкладень).У зв’язку із започаткуванням інвестицій кожне діюче підприємство має певний початковий дохід, тобто виручку від продажу старого устаткування; податкові знижки на продаж старого обладнання зі збитком; податкові пільги на інвестиції тощо.
Грошовий потік — це фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства (фірми, компанії), тобто вимірник того, як швидко можна продати його (її) активи та одержати гроші. Цей показник складається з чистого доходу підприємства і безготівкових витрат (зокрема амортизаційних відрахувань). Урахування амортизації як джерела фінансових коштів є виправданим і важливим, оскільки амортизаційні відрахування мають певний лаг (проміжок часу) між нарахуванням і використанням за призначенням.
Оцінюючи доцільність інвестицій, обов’язково встановлюють (розраховують) ставку дисконту (капіталізації), тобто процентну ставку, що характеризує, по суті, норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який він сподівається. За допомогою дисконту (облікового відсотка) визначають спеціальний коефіцієнт, в основу обчислення котрого покладено формулу складних процентів та який застосовується для приведення інвестицій і грошових потоків за різні роки до порівнянного в часі виду (інакше: визначення теперішньої вартості останніх через певну кількість років інвестиційного циклу).
Під теперішньою вартістю розуміють вартість майбутніх доходів нині, яка обчислюється множенням грошового потоку за кожний рік на так званий процентний чинник теперішньої вартості (спеціальний коефіцієнт приведення) відповідного року за визначеною дисконтною ставкою. Якщо з загальної величини теперішньої вартості вирахувати початкові інвестиції, то матимемо показник чистої теперішньої вартості, що його покладають в основу одного з найпоширеніших методів оцінки доцільності капіталовкладень у країнах з розвиненою ринковою економікою.
Внутрішня ставка доходу відбиває ставку дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків і початкові інвестиції є приблизно однаковими. Інакше кажучи: внутрішня ставка доходу — це дисконтна ставка, за якої чиста теперішня вартість грошових потоків дорівнює нулю. Цей показник також можна достатньо широко використовувати у практиці господарювання підприємств для оцінки ефективності капітальних вкладень. Розрахований показник внутрішньої ставки доходу має бути не нижчим за граничну (необхідну) ставку, яку підприємства (фірми, компанії) мають встановлювати, виходячи з вартості фінансування та ризиков...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора