Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Методи управління підприємством
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту організацій
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Економіка та управління підприємством
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Кафедра менеджменту організацій
з дисципліни
“Економіка і управління підприємством”
Варіант № 15
Тема за варіантом: “Методи управління підприємством”
2.1. Види продукції – моделі «А» і «Б»
2.2. Обсяг річної програми продукції кожного виду, шт. А – 6240, Б – 3240
2.3. Сумарна величина капіталовкладень для організації виробництва на 1 виріб (кожної моделі), тис. грн на А – 2,85, Б – 3,0
2.4. Потреба в матеріальних ресурсах (матеріалах і комплектуючих виробах тис.грн.)
№
Ресурси
Норма на виріб, тис. грн.
Примітка
Виріб А
Виріб Б
1
Матеріали (М)
0,7664
0,348
Без ПДВ
2
Комплектуючі вироби (К)
1,8928
1,304
Без ПДВ
2.5. Нормативна трудомісткість (верстатомісткість) одного виробу кожного виду, тис. нормогодин (тис. верстатогодин) А=0,32/0,215 Б=0,312/0,209
2.6. Плановий коефіцієнт використання норм виробітку – 1,1
2.7. Тарифна ставка (середня) основних робітників, 1,8 грн. /год
2.8. Тарифна ставка (середня) допоміжних робітників, 1,3грн. /год
2.9. Додаткова заробітна плата основних робітників, % від їх основної заробітної плати – 6,1%
2.10.Додаткова заробітна плата допоміжних робітників, % від їх основної заробітної плати – 5,0%
2.11. Чисельність допоміжних робітників , % від чисельності основних робітників– 17%
2.12. Чисельність інженерно-технічних працівників (ІТП), % від чисельності всіх робітників – 15%
2.13. Чисельність службовців , % від чисельності всіх робітників – 7%
2.14. Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП), % від чисельності всіх робітників – 4%
2.15. Середньомісячний оклад ІТП, 450 грн/особу
2.16. Додаткова зарплата ІТП, % від окладу – 15%
2.17. Середньомісячний оклад службовців, 400 грн/особу
2.18. Додаткова зарплата службовців, % від окладу – 10%
2.19. Середньомісячний оклад МОП, 356,5 грн/особу
2.20. Додаткова зарплата МОП, % від окладу – 15%
2.21. Структура основних фондів по групах, умовно у % від сумарних капіталовкладень на річну програму виробів ,,А” і ,,Б” тис.грн
Група 1. Будови, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої, житлові будинки та їх частини, 14302,08 тис.грн.
(позн 2,3*2,2*0,52(сума А і Б))
Група 2. Автомобільний транспорт, меблі, побутові електроні, оптичні пристрої, інструменти і інше, 1925,28 тис.грн. (позн 2,3*2,2*0,07)
Група 3. Інші основні фонди, що не ввійшли у групу 1, 2, 3 (в тому числі технологічне обладнання) 5775,84 тис.грн. (-/-*0,21)
Група 4. Електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, для роздруку інформації, телефони, мікрофони, рації та інше, 5500,08тис.грн.
(-/-*0,2)
2.22. Відрахування на соціальні заходи від фонду заробітної плати (основної і додаткової) для кожної категорії працівників (32; 4; 1,5) =37,5
2.23. Позавиробничі витрати (на збут), % від виробничої собівартості виробів («А» і «Б») А=0,8; Б=2,5.
2.24. Величина прибутку від реалізації одного виробу (від повної собівартості кожного виду окремо), А=26, для Б=19.
2.25. Величина сумарного нормативу оборотних коштів, (50% від поз.3 гр.11. табл.1)
3.1) Визначаємо витрати на матеріальні і комплектуючі вироби (без ПДВ) на всю програму кожного виробу (з врахуванням 10% на транспортно-вантажні роботи). Результати зводимо в таблицю 1. (5,6= 3*2,3)
Таблиця 1. Витрати на матеріальні ресурси
Ресурси
на виріб, тис.грн.
на річну программу, тис.грн.
Транспортні і заготівельні витрати, тис.грн.(10% від поз.5 і 6)
Сумарні витрати, тис.грн.(Е поз.5+7(6+8)
Разом на
"А" і "Б",
тис.грн.
"А"
"Б"
"А"
"Б"
"А"
"Б"
"А"
"Б"
"А"+"Б"
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
Матеріали (М)
0,7664
0,348
4782,33
1134,48
478,233
113,448
5260,563
1247,928
6508,491
Комплек-туючі вироби (К)
1,8928
1,304
11848,9
4251,04
1184,89
425,104
13033,79
4676,144
17709,934
Усього
2,6592
1,652
16631,23
5385,52
1663,123
538,552
18294,353
5924,072
24218,425
3.2) Визначаємо сумарні (на річну програму) витрати на енергію і паливо для технологічних і побутових потреб (умовно приймаються 14% від загальних витрат на матеріальні ресурси , поз 3 гр.11 табл.1)
сумарні (на річну програму) витрати на енергію і паливо для технологічних і побутових потреб.
3.3) Визначаємо балансову вартість основних фондів (основного капіталу), застосовуючи поз.2.2 і 2.3, а також структуру, передбачену завданням (поз 2.21). Результати розрахунків зводимо в таблицю 2.
Таблиця 2. Капіталовкладення і амортизаційні відрахування
Група основних фондів
(Балансова (облікова) вартість), тис.грн
Норма амортизаційних відрахувань,%
Сума амортизаційних відрахувань, тис.грн.
1
2
3
4
5
1
ГР.1. Будинки споруди і інше
14302,08
2%
286,04
2
ГР.2. Автомобільний транспорт, прилади, інструменти
1925,28
10%
192,52
3
Гр.3. Все інше, що не ввійшло в групи 1, 2, 4, а також технологічне устаткування
5775,84
6%
346,55
4
Гр.4. Електронно-обчислювальні машини, автомптизованні-інформаційні системи
5500,08
15%
825,012
5
усього
22006,2
830,11
В практиці підприємства річна сума амортизаційних відчислень:
На – річний відсоток відрахувань амортизаційних відчислень.
3.4) Визначаємо амортизаційні відрахування.
3.4.1) Визначаємо величину амортизаційних відрахувань по кожній групі основних фондів, тис.грн. (результати записані в таблиці 2.)
Група основних фондів
Сума амортизаційних відрахувань, тис.грн
1
286,04
2
192,52
3
346,55
1650,122
825,012
3.4.2) Визначаємо загальну річну суму амортизаційних відрахувань, тис.грн.
286,04+192,52+346,55+825,012=1650,122
3.5) Визначаємо необхідну кількість технологічного обладнання для виробів «А» і «Б» разом (одиниць). Для цього застосовуємо відповідні формули, та розраховуємо дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання.
3.6) Визначаємо чисельність працюючих (за категоріями), для цього:
3.6.1) Визначаємо бюджет часу роботи одного робітника (за списком) на 2008 рік, для цього складаємо таблицю 3
Таблиця 3. Річний (плановий) бюджет робочого часу одного працівника
№ з/п
Структура часу
Один. Виміру
Фактичний час
1
2
3
4
1
Календарний фонд часу
днів
366
2
- кількість неробочих днів - всього, в т.ч.:
днів
114
- вихідні
днів
104
- святкові
днів
10
3
номінальний фонд часу працівника(1-2)
днів
252
4
Неявка на роботу, всього, в т.ч.:
днів
23,6
- чергові і додаткові відпустки
днів
13,356
- відпустки у звязку з пологами
днів
0,504
- відпустки учнів за професіями
днів
0,504
- невиходи через хвороби
днів
6,3
- виконання громадських обовязків
днів
0,756
- прогули (за фактом)
днів
0,756
- цілоденні простої (за фактом)
днів
0,756
5
Явочний робочий час(3-4)
днів
233,38
6
Номінальна тривалість робочого дня
год
8
7
Витрати часу (регламентовані законом), в т.ч.:
год
0,024
- для зайнятих в шкідливих умовах праці
год
0,008
- для матерів-годувальниць
год
0,008
- для підлітків
год
0,008
- внутрішньозміні простої (за фактом)
год
-
8
Дійсний річний фонд робочого часу одного працівника(5-(6-7))
год
1861,4
*Дійсний річний фонд робочого часу одного працівника приймаємо 1861 год.
3.6.2) Визначаємо чисельність основних робітників (що зайняті основним виробництвом) за відповідною формулою, а саме:
3.6.3) Визначаємо чисельність інших категорій працівників згідно із заданими співвідношеннями:
- допоміжних робітників:
- загальну чисельність робітників :
- ІТП:
- службовців:
- молодшого обслуговуючого персоналу:
- загальну чисельність всіх працівників:
Категорія виробничого персоналу
Кількість, чол
1
2
1. Основні виробничі робітники:
1866
2. Допоміжні виробничі робітники
250
а) зайняті обслуговуванням устаткування
150
б) всі інші
100
3. ІТП
280
4. Службовці
131
5. МОП
75
6. Усього
2383
3.7) Проводимо розрахунки заробітної плати (за категоріями працівників): обчислення проводяться за відповідними формулами.
3.7.1)Розрахунок основної заробітної плати основних робітників за відрядною формою оплати праці:
А) на один виріб, тис.грн.;
Б)на річний обсяг виробництва(разом А і Б), тис.грн.:
3.7.2) Розрахунок додаткової заробітної плати основних робітників:
А) на один виріб, тис.грн.
Б) на річний обсяг виробництва, тис.грн.:
3.7.3) Розрахунок сумарної заробітної плати основних робітників:
А) на один виріб, тис.грн.
Б) на річний обсяг виробництва,тис.грн.
3.7.4) Фонд основної заробітної плати допоміжних робітників за погодинною формою оплати праці:
- для робітників зайнятих обслуговуванням устаткуванням:
- всі інші:
3.7.5) Фонд додаткової заробітної плати допоміжних робітників, тис.грн.
-для робітників зайнятих обслуговуванням устаткуванням:
- всі інші:
3.7.6) Фонд основної заробітної плати ІТП за посадовими окладами, тис.грн
3.7.7) Фонд додаткової заробітної плати ІТП, тис.грн.
3.7.8) Фонд основної заробітної плати службовців за посадовими окладами, тис.грн.
3.7.9) Фонд додаткової заробітної плати службовців, тис.грн.
3.7.10) Фонд основної заробітної плати МОП за посадовими окладами, тис.грн.
3.7.11) Фонд додаткової заробітної плати МОП,тис.грн.
3.7.12) Річний (сумарний фонд) заробітної плати всіх працівників підприємства (тис. грн.) Результати зведені в таблиці 4.
Таблиця 4. Річний фонд оплати праці виробничого персоналу
Категорія виробничого персоналу
Основна зарплата, тис.грн
Додаткова зарплата. тис.грн
Сумарний фонд оплати праці, тис.грн.
1
2
3
4
1. Основні виробничі робітники:
а) на виріб А
0,576
0,0351
0,6111
б) на виріб Б
0,5616
0,0342
0,5958
в) усього
5413,824
329,832
5743,656
2. Допоміжні виробничі робітники
604,825
30,19
635,015
а) зайняті обслуговуванням устаткування
362,895
17,14
380,035
б) всі інші
241,930
12,05
253,98
3. ІТП
1512
226,8
1738,8
4. Службовці
628,8
62,88
691,68
5. МОП
320,85
48,12
368,97
6. Усього
9085,124
727,012
9812,136
3.8) Визначаємо витрати підприємства на утримання і експлуатацію устаткування,
тис.грн (згідно табл.5).
Таблиця 5. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
№ з/п
статті витрат
Сума,тис.грн.
1
2
3
1
амортизація устаткування, транспортних засобів, електронно-обчислювальної та інформаційної техніки
1364,082
2
Проценти (орендна плата) за використання основними фондами технологічного призначення
-
3
Витрати на експлуатацію устаткування (тех. огляди, обслуговування)
1589,64
4
Витрати на ремонт устаткування і транспортних засобів
1195,08
5
витрати на внутрішньозаводські перевезення вантажів
11,95
6
Вартість зносу малоцінного і швидкозношуваного інструменту і пристроїв
5,97
7
інші витрати
-
8
усього:
4166,722
3.9) Визначаємо загальновиробничі (цехові) витрати, тис.грн.
Таблиця 6. Загальновиробничі витрати
№ з/п
Статті витрат
Сума тис.грн.
1
2
3
1
Витрати на управління виробництвом
1114,828
2
Оплата службових відряджень
5,57
3
Амортизація будівель, споруд, цехового призначення
128,72
4
Сплата процентів за використання основних фондів(орендна плата) загальноцехового призначеня
Відсутня оренда
5
витрати на удосконалення технологій та організації виробництва
340,436
6
витрати на обслуговування виробничих процесів
311,486
7
Витрати на пожежну і сторожову охорону
98,4494
8
Витрати зносу малоціного та швидкозношуваного цехового інвентаря
6,8
9
Платежі з обовязкового страхування майна
31,122
10
Інші витрати
202,47
11
Усього:
2239,88
3.10) Визначаємо загальногосподарські (загальнозаводські витрати), тис.грн.
Таблиця 7. Загальногосподарські витрати
№ з/п
статті витрат
сума, тис.грн.
1
2
3
1
Витрати на управління виробництвом
2480,73
2
Амортизація основних фондів загальнозаводського призначення
157,32
3
Витрати на обслуговування виробничого процесу
24,807
4
поточні витрати на утримання власних фондів природоохороного призначення
-
5
Витрати на оплату службових відряджень
24,807
6
Витрати на професійну підготовку (перепідготовку кадрів)
12,4
7
Витрати на пожежну і сторожову охорону підприємства
19,62
8
Сплата процентів (орендна плата) за користування основними фондами інших організацій
-
9
Витрати на організацію набору робітників
98,12
10
Витрати на перевезення працівників до місця праці і назад
49,06
11
Платежі обовязкового страхування
66,018
12
Сплата відсотків за боргові зобовязання
-
13
Витрати на оплату банківських послуг
-
14
Податки та збори (обовязкові платежі)
7,58
15
Інші витрати
-
16
Усього:
2940,462
3.11)Формуємо таблицю 8. Вартість поворотних відходів у практиці визначають на основі обліку. Умовно не визначаємо.
3.12) Визначаємо обов’язкові відрахування на соціальні заходи (32% від фонду зарплати основних робітників)
- у Державний пенсійний фонд, тис. грн. (32% від сумарного фонду зарплати основних робітників);
- у Державний фонд соціального страхування, тис. грн. (4% від сумарного фонду зарплати основних робітників);
- у Фонд сприяння зайнятості, тис. грн. (1,5% від сумарного фонду зарплати основних робітників);
3.13) Визначаємо величину витрат на підготовку та освоєння виробництва нової продукції. У практиці встановлюється на основі відповідного обліку і кошторису, (умовно приймається 0,1% від вартості основних матеріалів і комплектуючих (поз. 3 гр. 9,10 табл. 1) і ділимо на обсяг продукції кожного виду (18294,353*0,001/6240=0,000293; 5924,072*0,001/3240=0,00183)
3.14)Визначаємо величину відшкодування та зносу інструменту та спеціальних пристроїв.(Умовно приймається 0,3% від поз 8 гр. 3 табл. 6) (6,8/6240=0,00108; 6,8/3240=0,00209)
3.15) Визначаємо величину (частку) витрат на утримання і експлуатацію устаткування, яку вносять окремо в собівартість одного виробу "А" і "Б", а саме: суму цих витрат (поз. 8 табл. 5) ділимо на річний фонд заробітної плати основних робітників (поз. їв гр. 4 табл. 4) і відповідно множимо одержане число на величину заробітної плати основних робітників, розраховану окремо на один виріб "А" і "Б" (поз. 5 табл. 8). Результати запишемо в поз. 9 табл. 8.
(4166,722/5743,656*0,6111=0,4433; 4166,722/5743,656*0,5958=0,4322)
3.16) Аналогічно визначаємо величину (частку) загальновиробничих витрат від суми (поз. 11 гр. З табл. 6) і загальногосподарських (від поз. 16 гр. З табл. 7.). Одержані величини запишемо відповідно в поз. 10 і поз. 11 табл. 8.
(2239,8814/4166,722*0,6111=0,3285; 2239,8814/4166,722*0,5958-0,3203 )
3.17) Визначаємо величину витрат від технологічного браку (регламенто ваного технологічним процесом). У практиці розраховують на основі обліку і норм від обсягів продукції, (приймаємо, що такий брак відсутній).
3.18) Визначаємо величину інших виробничих витрат. У практиці їх роз раховують на основі обліку і відповідних норм, зокрема на гарантійний ремонт (обслуговування) продукції. (Умовно приймаємо 20 % від заробітної плати допоміжних робітників), поз. 2б гр. 4 табл. 4.
3.19) Визначаємо суму позавиробничих витрат (на збут). У практиці розраховується прямим методом або як процент величини від виробничої собівартості (Приймаємо для "А" і "Б" згідно з поз. 2.23).
3.20) Визначаємо повну собівартість одного виробу "А" і "Б" за кальку ляційними статтями (сумарна величина в табл. 8).
Таблиця 8. Повна собівартість одного виробу «А» і «Б»
за калькуляційними статтями
№
з/п
Калькуляційні статі витрат
Виріб «А»
Виріб «Б»
Сума
тис.грн
Доля % до повн.
собівартості
Сума
тис.грн
Доля % до повн. собівартості
1
2
3
4
5
6
1
Вартість основних і допоміжних матеріалів
0,7664+10%=
0,843
15,52
0,3828
9,15
2
Вартість купованих комплектуючих виробів та послуг кооперованих фірм
2,08
38,29
1,434
34,30
3
Вартість енергії і палива на технологічні цілі
0,41
7,55
0,256
6,12
4
Вартість поворотних відходів (віднімається)
---------
----------
-------------
----------
5+
Заробітна плата основних виробничих робітників (табл4 а,бп4)
0,6111
11,25
0,5958
14,25
6+
Відрахування на соціальні заходи основних робітників (т4а,б*37,5%)
0,2291
4,22
0,2234
5,34
7
Витрати на підготовку та освоєння виробництва нової продукції
0,00293
0,053
0,00183
0,044
8
Відшкодування зносу інструменту та спеціальних пристроїв
0,00108
0,02
0,00209
0,05
9
Витрати на утримання і експлуатацію устаткування
0,4433
8,16
0,4322
10,34
10
Разом технологічна собівартість виробу (сума п.п.1-9)
4,6205
85,07
3,328
79,61
11
Загальновиробничі витрати
0,3285
6,05
0,3203
7,66
12
Разом цехова собівартість (сума п.п. 10-11)
4,949
91,12
3,648
87,27
13
Загальногосподарські витрати
0,4312
7,93
0,4204
10,05
14
Втрати від технологічного (регламентованого) браку
-
-
15
Інші виробничі витрати
0,0081
0,15
0,0156
0,37
16
Виробнича собівартість (сума п.п. 12-15)
5,3883
99,21
4,084
97,70
17
Позавиробничі витрати на збут
0,0428
0,788
0,096
2,3
18
Повна собівартість (сума п.п. 16-17)
5,4311
100 %
4,18
100%
3.21) Визначаємо величину прибутку від реалізації річного обсягу продукції «А» і «Б» окремо і разом
3.22) Визначаємо величину ПДВ1, що сплачується постачальникам ресурсів, тис.грн
3.23) визначаємо величину ПДВ2, що вноситься в ціну річного обсягу продукції «А» і «Б» тис.грн.
3.24) Визначаємо «Ціну підприємства» річного обсягу продукції.
Структуру ціни можна зобразити:
Ціна роздрібна (на вітрині)
Ціна посередника (бази)
Надбавка на торгівельну мережу організації
Ціна виробника
Надбавка на посередництво
Сп
П
ПДВ
Якщо продукція немасового виробництва, то вона може реалізуватися за ціною виробника.
3.25) Визначаємо сумарну величину ПДВ, що сплачується в держбюджет від реалізації всієї продукції «А» і «Б» разом
3.26) Визначаємо рівень рентабельності виробу «А» і «Б» окремо, %
Рентабельність – це показник, який відображає економічну доцільність діяльності підприємства.
Цей показник застосовується при оцінці вигоди від виробництва того чи іншого виробу.
Отже, для даного підприємства більш прибутковим є виготовлення виробу «А», оскільки коефіцієнт рентабельності його вищий.
3.28) Визначаємо рівень рентабельності виробництва.
Баланс = Пр + ГННХ
ГННХ – грошові надходження невиробничого характеру.
Рентабельність виробництва визначається співвідношенням прибуток сумарний (балансовий) і середньорічної вартості основних засобів і сумарний норматив оборотних засобів.
ГННХ=0;
У даній курсовій роботі аналізуючи результати розрахунків можна зробити такий висновок, що для даного підприємства більш прибутковим є виготовлення виробу «А», оскільки коефіцієнт рентабельності вищий, ніж для виробу «Б» .
Основні завдання виробничого управління:
управління розвитком підприємства (розширення асортименту продукції, що випускається, за рахунок випуску якісніших виробів, тобто поліпшення їх якісних та споживчих характеристик, застосування вдосконалених технологій виготовлення продукції, автоматизації виробництва);
підвищення конкурентоспроможності продукції;
забезпечення більш ефективного використання устаткування, наявних виробничих площ;
систематичний контроль технічного стану устаткування, забезпечення його технічного обслуговування й ремонту;
забезпечення підвищення продуктивності праці основного та допоміжного персоналу;
зниження всіх видів виробничих витрат;
оптимальне планування, чіткий облік та нормування основних технологічних операцій;
управління технологічною підготовкою виробництва продукції;
оперативне диспетчерське регулювання всіх матеріальних потоків та технологічних операцій починаючи від складів із сировиною, матеріалами, напівфабрикатами і закінчуючи процесами збирання, контролю готової продукції та її виходом з виробничих цехів на склад готової продукції.
Основні завдання організаційного управління:
вибір форми організації управління підприємством і виробництвом;
визначення відносин і зв'язків між структурними підрозділами підприємства;
визначення функцій кожного елемента структури для підтримання нормальної діяльності підприємства;
розподіл основних функцій управління між управлінськими підрозділами та окремими працівниками підприємства;
забезпечення необхідної координованості дій підрозділів підприємства;
підбір, розстановка та навчання кадрів;
здійснення контролю за якістю та ефективністю роботи підрозділів управління підприємством;
формування механізму відносин з іншими організаціями, постачальниками сировини, матеріалів, комплектуючих, зі споживачами продукції, джерелами фінансування.
Основні завдання економічного управління:
виявлення впливу основних економічних показників (обсягу випуску продукції, постійних та змінних витрат, ціни, прибутку) на забезпечення беззбитковості, прибутковості підприємства, його самоокупності та самофінансування розвитку виробництва;
обгрунтування доцільності обсягів виробництва, співвідношення постійних та змінних витрат у собівартості кожного виду продукції;
обгрунтування найраціональнішої для підприємства форми організації виробництва (кооперації, спеціалізації тощо);
вибір найдоцільнішого варіанта оснащення підприємства машинами та устаткуванням;
обгрунтування ефективності інвестиційних проектів з реконструкції підприємства, модернізації устаткування й оновлення продукованої продукції;
пошук наявних резервів підвищення економічної ефективності виробництва;
розробка шляхів поліпшення якості продукції;
обгрунтування й подальший розвиток нормативної бази підприємства (матеріальних, фінансових та трудових витрат на виготовлення одиниці продукованої продукції);
обгрунтування ціноутворення продукованої підприємством продукції;
систематичний аналіз господарської діяльності та фінансового стану підприємства з визначенням показників рентабельності виробництва й оборотності капіталу;
аналіз використання матеріальних ресурсів, розробка пропозицій щодо зниження матеріаломісткості, енергомісткості продукованої продукції, витрат на матеріальні ресурси;
планування розподілу прибутку за фондами накопичення та споживання, розробка перспективного, поточного та оперативного планів діяльності підприємства;
організація обліку й контролю економіко-виробничої діяльності за окремими видами продукції та по підприємству загалом. Однією з характерних рис діяльності підприємства є поділ праці.
Розрізняють дві форми поділу — горизонтальну і вертикальну.
Горизонтальна форма поділу праці пов'язана з розкладанням роботи на окремі завдання. У результаті такого поділу формуються окремі підрозділи підприємства, які виконують певні частини загального завдання. Після цього постає потреба координування дій виконавців для досягнення поставленої мети. Це призводить до появи і відокремлення управлінської праці від виконавчої, що відповідає вертикальному поділу праці на підприємстві.
В управлінні сучасним підприємством необхідно дотримуватися таких принципів:
чіткого розподілу праці серед виконавців;
додержання дисципліни і порядку;
ознайомлення працівників з їх повноваженнями і відповідальністю в межах їх призначення;
використання мотивації високопродуктивної праці;
забезпечення рівної справедливості для всіх працівників;
впевненості у стабільності роботи;
дотримання взаємовідносин з працівниками з урахуванням виробничої ієрархії;
заохочування ініціативи.
В управлінні підприємством виокремлюють такі основні функції:
• планування — визначення мети діяльності підприємства;
організація — визначення і розподіл серед виконавців окремих завдань, повноважень та відповідальності;
мотивація — створення умов, за яких виконавці зможуть і бажатимуть виконувати пропоновану їм роботу якнайкраще;
аналіз і контроль — вимірювання та порівняння результатів наміченої діяльності із запланованими показниками; коригування діяльності в разі виявлених відхилень від плану.
Таким чином, управління підприємством відображає сукупність взаємопов'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємства.
Методи управління на підприємстві — це способи впливу на окремих працівників і трудовий колектив загалом, необхідні для досягнення цілей підприємства. Оскільки методи управління спрямовані на людей, то основою класифікації цих методів є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої діяльності. За змістом ці мотиви поділяються на економічні, соціальні та примусові. Відповідно розрізняють економічні, соціально-психологічні та адміністративно-правові (організаційні) методи управління.
Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин.
Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини: матеріальне заохочення, змістовний характер праці, можливості для прояву ініціативи, кваліфікаційне зростання тощо.
Адміністративно-правові (організаційні) методи управління реалізують мотиви примусового характеру. їх існування зумовлюється зацікавленістю у спільній організації праці. Ці методи поділяються на регламентуючі (подання методичної, інструктивної, законодавчої допомоги працівникам) і розпорядчі (розподіл завдань, контроль за їх виконанням, застосування в разі потреби адміністративних, матеріальних та карно-правових санкцій).
Система управління підприємством складається з певних елементів, структурованих по вертикалі й горизонталі залежно від взаємовідносин і взаємопідпорядкованості суб'єктів управлінського впливу. Створена в такий спосіб ієрархічна структура управління називається організаційною.
Розрізняють кілька типів організаційних структур управління. Найпростішою є лінійна. ЇЇ використовують на невеликих підприємствах з нескладною технологію і організацією виробництва. Між елементами лінійної організаційної структури управління існують лише одноканальні взаємодії. Іншими словами, на підприємстві кожний підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує водночас адміністративні та всі інші керівні функції у відповідному підрозділі. До переваг лінійної організаційної структури управління належать чіткість взаємовідносин, оперативність і несуперечливість управлінських рішень і надійний контроль. Недолік цієї організаційної структури полягає в тому, що керівник окрім основних координуючих функцій повинен відволікатися на виконання додаткових робіт з кадрами, з обліку, контролю якості тощо.
Лінійно-штабна (лінійно-функціональна) організаційна структура управління покликана допомогти лінійному керівникові у вирішенні зазначених додаткових виробничих завдань. Для цього при лінійному керівництві створюється функціональна служба (штаб), яка формує відповідні управлінські рішення, але безпосередньо не віддає розпоряджень, тобто має лише дорадчі права. Перевага такої організаційної структури управління полягає в можливості для лінійного керівництва сконцентруватися на поточних виробничих справах. До недоліків належать збільшення управлінських витрат на утримання штабів і зниження оперативності у процесі прийняття управлінських рішень. Проте така структура поширена і ефективно діє у масовому виробництві, де технологічні зміни незначні, а обсяги продукованої продукції великі.
Функціональна організаційна структура управління так само передбачає наявність штабів, але їх персонал має права прийняття рішень і керування. При такій організаційній структурі управління кожний виробничий підрозділ може одночасно отримувати розпорядження від кількох керівників функціональних підрозділів (штабів) підприємства. Перевага такої структури полягає в тому, що забезпечують адекватне і компетентне керівництво з кожної проблеми, що виникає на підприємстві. До недоліків належить суперечливість, а іноді й неузгодженість рішень, зниження оперативності в реалізації управлінського рішення.
Дивізіональна організаційна структура управління будується не за функціональною ознакою, а за принципом групування виробничих підрозділів. Наявність цієї форми організаційної структури пов'язана з процесом укрупнення підприємств у разі диверсифікації, комбінування виробництва, створення корпорацій і конгломератів. На цих підприємствах розподіл управлінської праці поглиблюється так, що вищі ланки управління займаються лише загальними питаннями (фінансовими, юридичними, кадровими), а решту своїх функцій делегують керівникам виробничих підрозділів, які, у свою чергу, мають власну структуру управління.
Матрична структура управління передбачає поряд з лінійними керівниками і штабами створення тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів певних функціональних підрозділів. Тимчасова робота пов'язана, як правило, з розробкою нових видів продукції. Після завершення цих робіт спеціалісти повертаються до своїх функціональних підрозділів.
Широке коло управлінських рішень, прийняття та реалізація яких виходять за межі компетенції підприємств, виробляють і здійснюють вищі органи загальнодержавного управління України. Президент України як глава держави керує всіма сферами діяльності суспільства, включаючи економіку. Верховна Рада України формує законодавчу базу і в такий спосіб бере участь в управлінні опосередковано. Центральну виконавчу владу представляє Кабінет Міністрів України. Він практично координує і спрямовує діяльність господарюючих суб'єктів, спираючись на міністерства, державні комітети, агентства тощо.
Основними складовими діючої системи загальнодержавного управління сферою економіки є галузеві та функціональні міністерства, очолювані міністром, який має кількох заступників. У складі кожного міністерства працюють різні відділи: планово-економічний, технічний, маркетингу, зв'язків із зарубіжними країнами, фінансовий, праці, заробітної плати та ін.
До вищих органів державного управління підприємствами належать також державні комітети та інші центральні органи, які за статусом прирівняні до Державного комітету України. Серед них Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, Державний комітет України із земельних ресурсів, Державний комітет України з енергозбереження, Державний комітет із стандартизації, метрології та сертифікації України, Національне космічне агентство, Державне казначейство України та ін. Функціонують також центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом: Антимонопольний комітет, Державна податкова адміністрація, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна, Служба безпеки та ін.
Конкретні функції, які виконують центральні органи державного управління, здебільшого визначаються їх назвою.
Удосконалення управління підприємством має відбуватися за такими основними напрямами:
удосконалення організаційної структури управління підприємством;
оптимізація організації менеджменту і бізнес-процесів через поліпшення системи планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства;
удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами;
підвищення ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві, поліпшення якості вироблюваної продукції. Удосконалення організаційної структури підприємства означає насамперед необхідність встановлення оптимальної чисельності управлінського апарату, а також чисельності працівників виробничих підрозділів згідно з діючими нормативами.
Поліпшити систему планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства можна за допомогою широкого і всебічного впровадження обчислювальної техніки, розвитку комп'ютерних мереж зв'язку, застосування сучасних програмних засобів: технологій управління та інформаційних технологій. Насамперед це стосується системи організації фінансового менеджменту, бюджету-вання, управління фінансовими потоками та витратами.
Удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами означає раціональне використання всіх видів матеріальних ресурсів, застосування енергозберігаючих технологій, регулювання виробничих запасів згідно з прогресивними нормами.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора