Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Доходи торговельних підприємств в ринкових умовах та резерви їх зростання
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Львівська Комерційна Академія
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
УКООПСПІЛКА
ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ
Кафедра економіки підприємства
ДИПЛОМНА РОБОТА
На тему: “Доходи торговельних підприємств в ринкових умовах
та резерви їх зростання”
(за матеріалами ТзОВ “1000 дрібниць)
Студента 531 гр.
спец. 7.050107
Дорощака Романа Степановича
Науковий керівник: ас.
Горшинський В.М.
Науковий консультант:
Львів - 2009
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Доходи, як основний показник інтенсивного торговельного
підприємства 6
Економічна суть і значення доходу в сучасних ринкових умовах 6
1.2. Формування, розподіл та використання доходів 22
Методи аналізу доходів торговельного підприємства 36
Розділ 2. Оцінка доходів торговельного підприємства за 2006-2008 р.р. 50
2.1. Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства
за 2006-2008 р.р. 50
2.2. Оцінка показників доходів торговельного підприємства 71
2.3. Аналіз впливу факторів на зміну доходів підприємства 77
Розділ 3. Резерви та шляхи зростання доходів підприємства 84
3.1. Стратегія управління доходами і його прогнозування. 84
3.2. Шляхи забезпечення зростання обсягів товарообороту підприємств 102
3.3. Резерви зниження витрат обігу в торгівлі як основа для здійснення доходності підприємства 110
Висновки та пропозиції 117
Список використаної літератури 124
Додатки
ВСТУП
“Торгівля – двигун прогресу”. Це гасло не застаріло і сьогодні: торгівля є однією з провідних галузей народного господарства України. Перехід до ринкових відносин, використання різних форм власності неможливі без істотного підвищення ролі економічного планування в торгівлі. Адже, з одного боку у суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються торгівлею, виникають різноманітні зобов’язання перед постачальниками – за отримані від них товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги; перед державним бюджетом – за відрахування від прибутку, платежами до фондів, податковими та неподатковими платежами; перед своїми робітниками та службовцями – із заробітної плати тощо. З іншого боку, самі торговці пред’являють вимоги до покупців, замовників про оплату відвантаженої їм продукції, наданих послуг і виконаних робіт для відшкодування здійснених витрат, виконання своїх зобов’язань та отримання прибутку.
У ринкових умовах господарювання торгівля характеризується все більшим ускладненням структури, що обумовлено розширенням масштабів діяльності, ростом обсягу товарних мас, які циркулюють її каналами, збільшенням кількості структурних елементів і розмаїттям їх зв'язків між собою і з постачальниками. Усі названі обставини потребують нових підходів до управління торговельними підприємствами і процесом товарообігу в цілому. В умовах, що складаються, одним із найважливіших напрямків ефективності функціонування роздрібної торгівлі стає завдання значного удосконалення управління товарними операціями.
В умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні зростає роль єкономічного прогнозування господарської діяльності підприємств усіх форм власності як складової частини системи економічної інформації про операційну, інвестиційну та фінансову діяльність та пов’язані з такою діяльністю витрати, доходи і результати. Про значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською діяльністю німецький вчений економіст проф. І.Ф.Шерр ще наприкінці ХІХ ст. писав: “Бухгалтерський облік – непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кожного підприємства”[ 65, с.2 9 ].
Основним джерелом інформації для зовнішніх споживачів (потенційних інвесторів, податкових і фінансових органів) є дані бухгалтерського обліку, що встановлені Законом України ”Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.
В останні роки у зв'язку з виходом України на міжнародний ринок, розвитком ринкових відносин проведено трансформацію системи обліку у відповідності із міжнародними стандартами та принципами.
На сучасному етапі самостійність функціонування роздрібної ланки і відсутність обмежень надають можливість розроблення і практичної реалізації оптимальних методів управління товарними операціями, що обумовлює необхідність проведення наукових досліджень. За останній час здійснено дослідження й опубліковано ряд робіт, присвячених різноманітним питанням організації, економіки, управління, методології обліку товарних операцій та їх автоматизації.
Прибуток - одна з форм чистого доходу в умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що виражає вартість додаткового і частково необхідного продукту. За своєю величиною прибуток - це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво. ( придбання, транспортування, зберігання та ін.)
Згідно з Законом України “Про підприємства” в умовах ринкової економіки більшість суб’єктів господарювання здійснюють свою діяльність з метою отримання прибутку.
Отримання доходів – виручки від реалізації продукції (робіт послуг) – свідчать про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам попиту ринку за ціною, якістю , іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями.
Розмір отриманих доходів визначає економічну стратегію підприємства з питань управління матеріальними ресурсами та витратами, персоналом підприємства і оплатою його праці, податковою, інвестиційною, дивідендною політикою підприємства.
Водночас можливості підприємства щодо успішного продажу і своєї продукції (товарів, послуг) і отримання доходів залежать від ефективності організації торговельно-технологічних процесів, ступеня використання наявного ресурсного потенціалу, раціональності здійснених витрат тощо.
Предметом дослідження є оцінка чинної системи формування, розподілу, використання доходів торговельного підприємства та контролю і можливості її удосконалення з урахуванням національних особливостей і міжнародної практики.
Об'єктом дослідження обрано товариство з обмеженою відповідальністю “1000 дрібниць”, яке займається продажем електропобутових приладів, будівельних та господарських матеріалів.
Тема дипломної роботи: доходи торговельних підприємств в ринкових умовах та резерви їх зростання. Порядок формування. розподілу та використання доходів свідчить про необхідність всебічного вивчення цього питання в умовах корінної перебудови діяльності торговельних підприємств, що й обумовило вибір теми дипломної роботи, її актуальність, цільову спрямованість і структуру.
Метою дипломної роботи є узагальнення різноманітних підходів до управління доходами торговельного підприємства, аналіз облікової політики на основі методологічних принципів бухгалтерського обліку товарних операцій із
використанням сучасних методів комп’ютеризації.
Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел.
Перший розділ присвячено розкриттю ролі, значення та завдань обліку та контролю за формуванням доходів на торговельному підприємстві.
В другому розділі роботи досліджено оцінку показників доходів торговельного підприємства.
У третьому розділі розглянуто питання пошуку резервів та шляхів забезпечення зростання доходів торговельного підприємства.
Робота склада 128 сторінок, містить 21 таблицю, 25 рисунків.
РОЗДІЛ 1
ДОХОДИ, ЯК ОСНОВНИЙ ПОКАЗНИК
ІНТЕНСИВНОГО ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Економічна суть і значення доходу в сучасних ринкових умовах.
Однією з важливих передумов ефективного функціонування економіки країни є розвиток торгівлі, яка повинна спиратися як на державний, так і на ринковий механізм впливу на споживчий ринок.
Торговельна діяльність — це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку[ 61, с.14 ]. Торговельна діяльність здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності при наявності державного дозволу (ліцензії, патенту) на право здійснення такої діяльності.
Одним з основних економічних показників господарської діяльності торговельного підприємства є товарообіг - процес обміну товару на гроші. Власник товару - торговельне підприємство - за гроші передає товар у власність іншій юридичній або фізичній особі. Товарообіг характеризує процес руху товарів через договори, угоди різних видів, акти купівлі-продажу. Як економічна категорія товарообіг характеризується наявністю одночасно двох ознак: товару як об'єкта продажу та продажу як форми руху товару від виробника до споживача
До показників, що характеризують товарообіг торговельного підприємства, відносяться: обсяг товарообігу у вартісному виразі за поточними цінами; обсяг товарообігу у вартісному виразі за порівняльними цінами; асортиментна структура товарообігу за окремими групами товарів (грн., відсотки); одноденний обсяг товарообігу (грн.); обсяг товарообігу в розрахунку на одного працівника, в тому числі працівника торгової групи; обсяг товарообігу на загальної площі, в тому числі торгової площі; час обігу товарів (дні обороту); швидкість товарообігу (кількість оборотів).
Товарообіг торговельного підприємства можна розглядати: як результат діяльності підприємства торгівлі, його економічний ефект; як показник товарного споживання населення (в соціально-економічному аспекті), один з показників рівня життя (за класифікацією ООН) [ 63, с 84 ].
Показники товарообігу мають кількісну і якісну характеристики. Кількісна характеристика товарообігу - обсяг реалізації в грошовому виразі, якісна - це структура товарообігу. Структура (або асортиментний склад) товарообігу - це частка окремих товарних груп в загальному обсязі реалізації.
На підприємствах товарообіг виражається в сумі грошової виручки за продані товари, на підставі чого можна говорити про значимість даного підприємства на споживчому ринку. Види товарообігу наведено на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Види товарообігу
Як економічний показник, роздрібний товарообіг відображає обсяг товарної маси (в грошовому виразі), що переходить до сфери особистого споживання, і характеризує, з однієї сторони, грошову виручку від продажу, з іншої, - суму витрат населення на придбання товарів. Динаміка роздрібного товарообігу відображає пропорції між виробництвом і споживанням, потреби підприємств в матеріальних і трудових ресурсах, розвиток торгової мережі.
Ефективність виробничої, інвестиційної, фінансової діяльності підприємства виражається в досягнутих фінансових результатах. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період порівнюються доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.
Доходи підприємства – це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників)[34,с15 ].
Валовий дохід як економічна категорія являє собою частину вартості товару, що призначається для покриття витрат обігу й утворення прибутку. У його складі можна виділити чисту продукцію. Чиста продукція характеризує собою знову створену вартість, що як і в інших галузях економіки, складається із заробітної плати працівників і прибутку. Підприємства торгівлі формують свої доходи з різних джерел і за різними видами господарської діяльності. Сума доходів від усіх джерел утворить валовий дохід підприємства. Він складається з доходів по реалізації товарів і платних послуг, від реалізації продукції неторгової діяльності, доходів від реалізації іншого майна, доходів від позареалізаційних операцій (прибуток від паїв у спільних підприємствах, акцій та інших цінних паперів).
Торгове підприємство за послуги, що робляться, по доведенню товарів до споживача, по його реалізації стягує плату, яку можна назвати ціною торгових послуг. Цією платою стає торгова надбавка до ціни закуплених товарів. Сума всіх торгових надбавок від реалізації товарів і є валовий дохід від реалізації. Самостійність, самооплатність, самофінансування потребують, щоб розмір валового доходу підприємства перевищував витрати, необхідні для виконання своїх завдань, тобто валовий дохід є вихідною передумовою для конкурентоспроможного функціонування підприємства. Його частка в сумарному обсязі доходів торгового підприємства становить близько 80%. Валовий дохід згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” – це всі доходи від усіх видів діяльності. Будучи ціною сфери торгівлі, надбавки формуються відповідно до загального механізму ціноутворення. На їхню величину впливають характер послуг, специфіка діяльності, цінова політика підприємства, урядова політика, що проводиться в сфері обміну, попит і пропозиція на торгові послуги, конкуренція, рівень витрат обігу, стратегічні цільові критерії, прийняті підприємством на певний період функціонування.
Для визначення фінансового результату діяльності підприємства (рис.1.2) за звітний період необхідно дотримуватись принципів визнання доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності.
Доходи
Збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу
_
Витрати
Зменшення економічних вигод у вигляді вибуття (використання) активів або збільшення зобов’язань, що веде до зменшення капіталу
Прибуток
Перевищення доходів звітного періоду над витратами
чи
Збиток
Перевищення витрат звітного періоду над доходами
Рис.1.2. Визначення фінансового результату за звітний період
Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли вони відбулися, а не на момент отримання чи сплати грошових коштів, оскільки ці періоди часу не завжди співпадають і відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності тих періодів, до яких вони належать.
Принцип нарахування застосовується в поєднанні з принципом відповідності, який полягає у порівнянні доходів та витрат у звітному періоді, тобто витрати, що здійснені у звітному періоді повинні порівнюватися з доходом, задля якого здійснені витрати цього звітного періоду. Так, якщо торговим підприємством визнано дохід від реалізації товарів в момент їх відвантаження (відпуску) покупцям, то одночасно необхідно визначити і собівартість реалізованих товарів. У даному випадку дохід визначається в момент збільшення активу – дебіторської заборгованості покупців або отримання коштів, а витрати – одночасно зі зменшенням активів – товарних запасів або збільшення кредиторської заборгованості.
Облік на підприємстві повинен надати повну достовірну інформацію про доходи, витрати, прибутки (збитки) підприємства за звітний період. Така інформація є основою для аналізу і прийняття управлінських рішень, а тому доречно відображати результати за видами діяльності , що здійснюються цим підприємством (рис.1.3.)
Види діяльності підприємства
Звичайна
Надзвичайна
Операційна
Фінансова
Інвестиційна
Рис.1.3. Види діяльності підприємства.
Звичайна діяльність - це будь-яка основна діяльність підприємства, що здійснюється згідно з його статутом, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок її проведення [35, с.157]. Прикладами звичайної діяльності є виробництво і реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, реалізація оборотних активів, розрахунки з постачальниками, покупцями, працівниками, банківськими установами тощо. Як суміжні до звичайної діяльності належать такі операції, як переоцінка активів, списання знецінених запасів, курсові різниці, які виникають по валютних операціях, економічні санкції за порушення договірних зобов’язань або податкового законодавства тощо.
У свою чергу звичайна діяльність, як це видно з рисунку 1.2. включає операційну, фінансову та інвестиційну.
Операційна діяльність – це будь-яка основна діяльність підприємства, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, що не є інвестиційними чи фінансовими; це діяльність, пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка є визначальною метою створення підприємства і забезпечує основну частину його доходу (прибутку). До основної діяльності належать операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією готової продукції (товарів, робіт, послуг), які є метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу. Для торгових підприємств основною діяльністю є придбання і реалізація товарів з метою одержання прибутку. Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційну оренду активів, операцій з операційними курсовими різницями, створення резервів сумнівних боргів, одержанні або сплату санкцій тощо.
Інвестиційною діяльністю вважається придбання і реалізація активів, що амортизуються (основних фондів, нематеріальних активів та інших необоротних активів), а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Іншими словами інвестиційна діяльність – вкладення капіталу з метою отримання доходу. Фінансові вкладення звичайно є інвестиційною діяльністю для промислового підприємства, але можуть бути складовою частиною операційної діяльності фінансової установи.
Фінансова діяльність охоплює операції, які призводять до зміни розміру і складу власного капіталу та позик підприємства – залучення позикових коштів, сплата відсотків по них, а також одержані відсотки, дивіденди тощо.
Фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства за звітний період відображаються у Звіті про фінансові результати, що складається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена в фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
Принцип нарахування доходу у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників). Витрати відображаються у звіті в момент вибуття активу або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власникам). Згортання (перекриття) доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).
Положенням "Звіт про фінансові результати" (пункти 12 - 37) встановлено економічний зміст статей доходів і витрат та порядок визначення прибутку (збитку) за звітний період. Вимоги до звіту Про фінансові результати визначають і вимоги до організації та ведення бухгалтерського обліку доходів і витрат підприємства. Як і в Звіті про фінансові результати, так і в бухгалтерському обліку виділяють статті, що дають можливість визначити фінансовий результат від звичайної діяльності та надзвичайних подій, а також у складі звичайної діяльності - від основної та іншої діяльності (фінансової та інвестиційної). Така класифікація доходів і витрат має важливе значення для об'єктивної оцінки діяльності підприємства.
Отже критеріями визнання доходу є:
операція призводить до збільшення активів або зменшення зобов'язань, в результаті чого відбувається збільшення власного капіталу;
оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Тобто для визнання доходу необхідно не тільки збільшення активів або зменшення зобов’язань, але і визнання результатів цих подій.
Доход - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) - свідчить про те. що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає, вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається у разі наявності наступних умов:
покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію(товар, інший актив;
підприємство не здійснює подальшого управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
сума доходу (виручки) ;
може бути достовірно визначена;
є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені [53, с. 209 ].
Економічну базу для торгової діяльності утворюють торгові надбавки, що додаються до покупної ціни та залишаються у торговельного підприємства після реалізації товару. Торгова надбавка – це своєрідна ціна за послуги, пов’язана з доведенням товарів від постачальника до споживача.
Сума всіх надбавок і є валовий дохід торговельного підприємства від реалізації. Вивчаючи проблеми валового доходу в торгівлі, варто звернути увагу на сутність валового доходу, яка трактується у двох значеннях — у загальноекономічному та галузевому розумінні. У загальноекономічному розумінні валовий доход торгівлі, як і в інших галузях економіки, виступає сукупним результативним показником фінансово-господарської діяльності, охоплює доходи від усіх видів діяльності як загальна сума доходів від реалізації товарів, торгових послуг та інших видів економічної діяльності (див. роботи тих же авторів). У загальноекономічному розумінні валовий доход виступає як сума виручки, тобто товарообіг. Починаючи з 1997 року, в Україні, у зв'язку з переходом на нині діючий Закон "Про оподаткування прибутку підприємств", на торгівлю розповсюджено загальноекономічного порядку розрахунку валової виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). У формі № 2 "Звіт про фінансові результати та їх використання" торгові підприємства на першому рядку 010 (якщо немає інших видів робіт, послуг) почали вказувати суму товарообігу з ПДВ. Раніше по цьому рядку вказувався валовий доход від реалізації, тобто сума реалізованих торгових надбавок з ПДВ. Цілком логічно, що за рядком 050 цієї ж форми вказувався валовий доход без ПДВ як частина торгової виручки, яка залишається на користь підприємства від продажу товарів. Галузеве розуміння валового доходу знайшло своє відображення у звітності, його слід називати торговим доходом (ТД). Торговий доход (ТД), стосовно економіки держави, становить обсяг виробленої у торгівлі продукції (робіт, послуг), без урахування ПДВ. Його можна представити наступною формулою:
ТД = Т —Нк —ПВ (1.1.)
де Т — товарообіг у цінах реалізації;
Нк- непрямі податки;
ПВ — покупна вартість реалізованих товарів.
Об'єктивна необхідність валового доходу полягає в тому, що діяльність торгових підприємств повинна здійснюватися на принципах самооплатності та самофінансування, а валовий доход від реалізації є єдиним власним джерелом фінансових ресурсів. Основне джерело торгового доходу— надбавки; За чинним законодавством України тільки по соціальне важливим продтоварам торгові надбавки регулюються, інші визначаються вільно за законом ринкового ціноутворення.
Валовий дохід необхідний як головний засіб, що забезпечує досягнення кінцевої стратегічної мети підприємства — одержання прибутку. За рахунок суми валового доходу (у галузевому розумінні) підприємство покриває витрати обігу (операційні витрати), сплачує ПДВ у долі, яка приходиться на торгівлю, створює прибуток від реалізації (від операційної діяльності). Тобто валовий дохід використовується за трьома напрямками: покриває поточні витрати, йде на сплату ПДВ та утворення прибутку від основної діяльності.
Для економічного керування валовим доходом використовуються наступні основні показники:
- сума валового доходу (∑ВД), у цілому по підприємству;
- сума валового доходу по і товару (∑ВДі);
рівень валового доходу в цілому по підприємству (Рвд) як процентне відношення суми ВД до товарообігу (Т):
Рвд=ВД\Тх100% (1.2.) - рівень валового доходу по окремому товару визначається або за попередньою формулою, або шляхом перерахування відсотка торгової надбавки до товарообігу в роздрібних цінах (до роздрібної ціни товару): Увд по і-му товару= Тнв% до покупної ціни \ (100+ Трв % до покупної ціни) х 100%
Можливості застосування інших методів планування валового доходу сьогодні дуже обмежені. Розрахунково-аналітичний, економіко-статистичний, економіко-математичне моделювання — доцільні при умові стабільної ринкової кон'єктури та стійкого розвитку товарообігу. В сучасних ринкових умовах доцільніше за все прогнозування валового доходу здійснювати методом програмно-цільового підходу, тобто план валових доходів потрібно орієнтувати на досягнення обраної цілі. Отримання певної цільової суми прибутку (Пц) може бути ціллю підприємства, або досягнення, спочатку, точки беззбитковості (ТБЗ), а потім цільового, або мінімального прибутку (ПМІН).
Програмно-цільовий підхід дозволяє торгівельному підприємству розраховувати оптимальний валовий доход. Критична точка валового доходу (ВДКР) — це мінімально припустима сума ВД, достатня для покриття витрат обігу.
ВД крбезпдв = ВО\(1-ВОперем\ВДфакт) (1.3.)
де ВОпост — витрати обігу постійні, сума;
ВОперем — витрати перемінні, сума;
ВДфакт — сума ВД без ПДВ фактична.
Валовий доход від реалізації, який забезпечує отримання цільового прибутку (ВДц).
ВДц = (ВОпост+Пц)/(1-ВОперем\ВДфакт) (1.4.)
де Пц – цільовий прибуток, сума
Запас фінансової міцності (Зфм) розраховується за формулою: Зфм = (ВДфакт-ВДкр)\ВДфакт х 100% (1.5.)
Вивчаючи управління валовими доходами торгових підприємств, необхідно звернути увагу на негативні тенденції у їх розвитку, які погіршують фінансовий стан підприємств — є для більшої долі підприємств причиною збитковості реалізації товарів. Тому важливо придбати вміння ефективно керувати торговим доходом. Досягнення необхідного торгового доходу можливе тільки за наступних умов:
- розвитку товарообігу в необхідних розмірах;
- оптимізації структури товарообігу, тобто формування його торгового складу з товарів, які користуються високим та стійким попитом, із конкретними термінами можливої реалізації;
- аналізу, виявлення причин змін торгового доходу, торгі-вельних надбавок за окремими товарами;
- удосконалення прогнозування та планування торгового доходу;
- уведення в практику торгівельних підприємств та постійне удосконалення методів обґрунтування розміру торгівельних надбавок.
Існує декілька методів обґрунтування надбавок в умовах ринкової нестабільності. Основні з них:
Метод повних витрат — цей метод означає, що в основу розміру торгівельних надбавок закладені свої намічені індивідуальні витрати обігу та норма прибутку:
ТН = ВО + П + ПДВ (1.6.)
Цей метод широко розповсюджено в СІЛА, в Україні він був в 1993 р. Тоді для торгівлі було встановлено граничного рівня рентабельності — 5%. Використання методу повних витрат є корисним при вузький товарній спеціалізації.
Метод вартості реалізації—торгівельна надбавка визначається як сума витрат за одиницю товару плюс сума бажаного прибутку. Даний метод необхідний у тому випадку, якщо підприємство намічає нарощування прибутку. Метод рентабельності інвестицій — найбільш відомий у закордонній практиці. Рентабельність повинна бути не нижче вартості позикових коштів (тобто відсоткової ставки за кредит). В умовах інфляції при нестійких ставках банків цей метод небезпечно застосовувати.
Метод маркетингових оцінок — наступних різновидів:
- метод оцінки реакції покупців;
- метод приступної ціни (проходження за конкурентом);
- метод установлення цін на основі рівня відчутної цінності.
При встановленні цін з урахуванням реакції покупців з'ясовують, яка ціна є найбільш прийнятною для покупця. Орієнтація на конкурентів означає, що торгові надбавки встановлюють, виходячи не з витрат підприємства, а з цін конкурентів. Витрати при цьому визначаються методом зворотної калькуляції.
Метод зворотної калькуляції. Він застосовується для визначення торгівельних надбавок у тому випадку, коли продавець відчуває, що не може впливати на ринок, на його ціни, повинен приймати сформовані ринкові ціни.
ТН = Цр-Цов (1.7.)
де Цр — ціна роздрібна з ПДВ;
Цов — Ціна оптово-відпускна з ПДВ
Дослідно-експертний метод. Проводиться експертна оцінка цін та обирається прийнятна.
Метод емпіричний — аналіз факторного явища на ТН, вивчення тенденцій та закономірностей формування надбавок.
Метод оптимізації розміру торгових надбавок. При цьому методі підприємство вивчає, при яких ТН можна отримати мінімального, максимального та середнього прибутку. ТН встановлюють на певну рентабельність. Додаткові джерела валового доходу формуються за рахунок додаткових платних послуг. При цьому, обчислювання тарифу засновується на принципі окупності та прибутковості додаткових послуг.
Плата за термінові замовлення на постачання товарів.
Плата за комплексне товарне забезпечення.
Плата за централізовану доставку товарів (нічне завезення, завезення за графіком, завезення дрібними партіями, сумісництво завезення та збору тари, доставка товару до точно встановленого часу).
Прийняття товару на відповідальне зберігання.
Послуги по реалізації надлишкових товарів.
Отримання доходів створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.
Розмір отриманих доходів визначає економічну стратегію підприємства з питань управління матеріальними ресурсами та витратами, персоналом підприємства і оплатою його праці, податковою, інвестиційною, дивідендною політикою підприємства.
Водночас можливості підприємства щодо успішного продажу своєї продукції і отримання доходів залежать від ефективності організації торговельно-технологічних процесів, ступеня використання наявного ресурсного потенціалу, раціональності здійснених витрат.
Доходи, які отримує торгівельне підприємство, характеризуються абсолютними, структурними та відносними показниками.
Абсолютний розмір доходів відображає загальну суму доходів, що отримані торгівельним підприємством в цілому та від окремих видів діяльності в грошовій формі.
Склад доходів характеризується питомою вагою доходів за окремими напрямками діяльності у їх загальному обсязі. Цей показник дозволяє визначити найбільш дохідні види діяльності підприємства та встановити пріоритети їх подальшого розвитку.
Валовий дохід торговельного підприємства від реалізації товарів характеризується сумою та рівнем.
Рівень доходів відображає частку ціни торговельної послуги в ціні товару і розраховується наступними формулами:
для роздрібної торгівлі:
(1.8.)
для оптової торгівлі:
(1.9)
де ВДр, ВДопт, - відповідно, обсяг валового доходу роздрібної торгівлі, опту;
О - роздрібний товарооборот;
ООУР - оптовий оборот з участю у розрахунках;
У зарубіжний літературі для оцінки рівня торговельного доходу використовується показник “торговельна маржа”, який розраховується як відношення доходів до оборотів товарів по окупівельній ціні (Оз):
(1.10)
Доходи від інших видів діяльності підприємства також можна охарактеризувати не тільки абсолютними, й відносними показниками. Загальним підходом до їх формування є оцінка обсягу доходу, отриманого від певної діяльності (окремих господарських операцій) на одиницю показника, що оцінює їх обсяг в грошовому чи натуральному вимірі.
Наприклад, рівень доходності надання комерційного чи споживчого кредиту (РПкр) розраховується за формулою:
(1.11.)
де Пк - плата за кредит;
Кк - розмір наданого кредиту.
Рівень доходності інвестиційної діяльності (РДінв) дорівнює:
(1.12.)
де ДІ - інвестиційний доход тощо;
І - сума інвестованого капіталу.
Рівень доходності орендних операцій (РДор) або ставка доходу від орендних операцій становить:
(1.13.)
де ОП - отримана орендна плата від здачі майна (торговельної площі) в оренду;
ОМгр - майно, яке здають в оренду (грошовій оцінці);
ТПор - торговельна площа, передана в оренду, кв.м.
Реалізація економічної стратегії розвитку підприємства здебільшого визначається обсягом доходу, який отримується. Так, від його розміру залежать можливості підприємства щодо оплати праці і формування чисельності та складу робітників, податкова політика, можливості розвитку матеріально-технічної бази та фінансування відтворювальних процесів, виплати дивідендів та інше.
З іншого боку, обсяг доходів є джєрелом покриття поточних витрат і утворенням прибутку, водночас він залежить від економічної стратегії підприємства і його цільової функції - прибутку. Цільовий рівень рентабельності визначає політику підприємства у формуванні розміру надбавки до покупної ціни товару щодо управління закупівлею і реалізацією товарів.
Рівень валового доходу як економічний показник залежить від обсягу товарообороту та його структури, кількості ланок товаропросування, форми організації торговельного обслуговування. В той же час рівень валового доходу може бути використаний для оптимізації структури товарообороту, вибору оптимальної схеми товарообороту та інше.
Синтетичний облік доходів в торгівлі ведеться за загальною схемою бухгалтерського обліку доходів торговельних підприємств з врахуванням особливостей відображення в обліку собівартості реалізованих товарів:
1. На оптово-збутових, оптових і посередницьких підприємствах, які обліковують товари за купівельними цінами, собівартість реалізованих товарів складається із купівельної їх вартості (без ПДВ) і витрат підприємства на придбання товарів, на доставку їх та доведення товарів до придатного для реалізації стану.
2. На підприємствах роздрібної торгівлі, в тому числі на підприємствах громадського харчування, які обліковують товари за продажними цінами, включаючи товарні надбавки, собівартість реалізованих товарів складається із продажної їх вартості за виключенням (мінусом) товарних надбавок, що за щомісячним розрахунком відносяться до реалізованих товарів, і витрат підприємства на придбання товарів, на їх доставку та доведення товарів до придатного для реалізації стану [ 49, с.147 ].
Не визнаються доходами звітного періоду [ 49, с158 ] :
сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;
суми надходжень за договором комісії, агентськими та іншими договорами на користь комітента, принципала тощо;
сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
Інші надходження, що належать іншим юридичним особам.
Зазначені надходження збільшують активи підприємства, але не призводять до збільшення власного капіталу, а тому не визнаються доходами звітного періоду.
Доходи і витрати, які відповідають критеріям, викладеним вище, наводять у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду (крім випадків, коли відповідні положення (стандарти) передбачають винятки з цього правила).
Отже, до фінансово-результатних рахунків відносяться рахунки для обліку доходів і витрат господарсько-фінансової діяльності підприємства та рахунок 79 "Фінансові результати". Якщо підприємство прийняло раціональніший порядок відображення фінансових результатів на рахунку 79 заключними записами на списання сальдо доходів і витрат підсумком за звітний рік, то протягом року (щоквартально) фінансові результати діяльності підприємства визначаються оперативно у Звіті про фінансові результати.
Найважливішим критерієм успішної роботи підприємств є їх прибутковість. Підприємства зобов'язані одержувати такі доходи, які не тільки покривають видатки, але й у достатній мірі їх перевищують. Факт перевищення прибутків над витратами, пов'язаними з діяльністю підприємства, означає, що підприємство отримує прибуток — позитивний фінансовий результат. Прибуток — найважливіша економічна категорія, основна стратегічна й найближча ціль підприємства, основна умова функціонування підприємств у ринковій економіці. Прибуток характеризує остаточний результат діяльності підприємства, його отримання — обов'язкова умова розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та зміцнення його конкурентоспроможності на ринку.
1.2. Формування, розподіл та використання доходів
Дохід – це визначення за кожним видом діяльності збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів чи зменшення зобов’язань, які отримані чи підлягають отриманню в результаті використання активів підприємства іншими сторонами (у вигляді процентів, дивідендів, роялті) і призводять до зростанні власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Отже для визнання доходу необхідно не тільки збільшення активу або зменшення зобов’язань, але й фінансовий наслідок цих подій – збільшення власного капіталу [55 с. 352 ].
Залежно від виду діяльності здійснення, яка дозво...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора