Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Електронні засоби інформації(медіа) та мультимедіа
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Комп’ютерних та інформаційних технологій
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Завдання
Предмет:
Системи автоматизованого проектування ЗВТ
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
ІНСТИТУТ КОМП’ЮТЕРНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Кафедра “Системи автоматизованого проектування”
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до курсової роботи
з дисципліни: «Офісні, видавничі та банківські системи»
на тему:
«Електронні засоби інформації(медіа) та мультимедіа»
ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
/назва вищого учбового закладу/
Кафедра: Систем автоматизованого проектування
Дисципліна: Офісні, видавничі та банківські системи
Спеціальність: Інформаційні технології проектування
Курс 5 Група ТТПс-11 Семестр 9___
Завдання
на курсову роботу студента
Побережник Володимир Васильович
/прізвище, ім’я, по-батькові/
1. Тема проекту /роботи/
Електронні засоби інформації(медіа) та мультимедіа
2. Термін здачі студентом закінченого проекту /роботи/
3. Вхідні дані для проекту /роботи/
4. Курсова робота повинна проходити за такими пунктами:
5. Дата видачі завдання:
Реферат
Дана пояснювальна записка складається з 33 аркушів тексту. В процесі роботи над даною курсовою роботою, було використано 2 джерела.
Метою даної роботи є дослідження сучасних електронних ресурсів та їх можливостей.
Календарний план виконання роботи
№ п/п
Назва етапів курсової роботи
Термін виконання етапів курсової роботи
Примітки
1
Аналіз завдання на курсову роботу
1–7 вересня 2011 р.
2
Збір інформації.
8–20 вересня 2011 р.
3
Реалізація пункту «Типи та структури даних та їх використання.»
20–25 вересня 2011 р.
4.
Реалізація пункту «Текст.»
26 – 30 вересня 2011 р.
5
Реалізація пункту «Графіка.»
1 – 10 жовтня 2011 р.
6
Реалізація пункту «Ілюстрації.»
10–11 жовтня 2011 р.
7
Реалізація пункту «Аудіо.»
12 – 17 жовтня 2011 р.
8
Реалізація пункту «Відео.»
18 – 31 жовтня 2011 р.
9
Реалізація пункту «Анімація.»
1 – 9 листопада 2011 р.
10
Реалізація пункту «Мультимедіа.»
10 – 15 листопада 2011 р.
11
Реалізація пункту «Документ.»
16 – 25 листопада 2011 р.
12
Завершення виконання роботи
26 – 30 листопада 2011 р.
Студент
Побережник Володимир Васильович
( підпис )
( прізвище, ім’я, по-батькові )
Керівник
Корпильов Дмитро Вікторович
( підпис )
( прізвище, ім’я, по-батькові )
2011 р
Зміст
Завдання на курсову роботу ………………………………………………………..2
Реферат ……………………………………………………………………................3
Календарний план виконання роботи ……………………………………………...4
Перелік умовних скорочень…………………………………………………………6
Вступ ………………………………………………………………………................7
1. Загальні поняття та типи інформаційних електронних ресурсів ……………...8
2. Типи та структури даних та їх використання………………………………….15
3. Текст………………………………………………………………………………17
4. Графіка……………………………………………………………………………18
5. Ілюстрації………………………………………………………………...............19
6. Аудіо……………………………………………...………………………………24
7. Відео………………………………………………………………………………26
8. Анімація…………………………………………………………………………..30
9. Мультимедіа…………………………………………………………………...…31
10. Документ………………………………………………………………………..32
Висновок …………………………………………………………………... ………33
Список використаної літератури …………………………………….…................34
Перелік умовних скорочень
ДСТУ
Державні стандарти України
UNIMARC
Universal MARC Format
ISBD(ER)
International Standard Bibliographic Description for Electronic Resources
AACR2
Anglo-American Cataloguing Rules, Second Edition
ASCII
American Standard Code for Information Interchange
ANSI
American National Standards Institute
PC
personal computer
RGB
Red, Green, Blue
CMYK
Cyan, Magenta, Yellow, Key color
Вступ
Метою даної курсової роботи є дослідження класифікації інформаційних ресурсів що представлені в електронному вигляді, а також їх аналіз.
На сьогоднішній день прогрес в обчислювальні техніці відчувається не на днях а на годинах, тому отримання необхідних знань в галузі електронних засобів інформації є не лише корисною справою, а навіть необхідно. Враховуючи за останні декілька років просто шалене збільшення інформації про подальшу її експлуатацію. Перед нами постає питання, чи можуть на сьогоднішній день засоби медіа та мультимедіа забезпечити легкість, ефективність, зручність, та взагалі засвоїти і використати дану інформацію.
1. Загальні поняття та типи інформаційних електронних ресурсів
Електронна форма представлення інформації — це спосіб фіксації інформації, який дозволяє її збереження, обробку, розповсюдження та представлення користувачеві за допомогою засобів обчислювальної техніки. Усі застосування визначення "електронні" ("е-") можна узагальнити за такими ознаками, як подання інформації в цифровому вигляді (текст, звук, зображення статичне або те, що рухається у цифрових форматах), необхідність програмних та апаратних засобів для її сприйняття людиною (тобто, комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення), необхідність телекомунікаційних засобів для отримання або розповсюдження інформації.
Під "документом" згідно з ДСТУ 2732-94. „Діловодство і архівна справа. Терміни та визначення" розуміється засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної реальності та розумової діяльності людини. Стандарт „Архітектура службових документів (ODA) та обмінний формат" визначає: "Документ (document) як структуровану одиницю, призначену для сприйняття людиною інформації, яка може бути одиницею обміну між користувачами і/або системами". Закон України "Про інформацію" у статті 27 трактує документ як "передбачену законом матеріальну форму одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео- фотоплівці або на іншому носії".
Електронні документи фіксуються на відносно нових фізичних носіях. Основними засобами збереження та розповсюдження інформації у цифровій формі сьогодні є: по-перше, найпопулярніші у останні роки компакт-диски -цифрові аудіодиски (CD-A), диски для зчитування (CD-ROM), запису (CD-R), перезапису (CD-RW та магнітооптичні), багатофункціональні цифрові диски (DVD), а також диски Blu-ray. Blu-ray Disc - це чергове покоління формату оптичних дисків, що використовується для зберігання відео високої чіткості (з роздільною здатністю 1920х1080 точок) і даних з підвищеною щільністю. По-друге, засоби віддаленого доступу, такі як комп'ютерні мережі з відповідним програмно-технічним обладнанням для збереження електронної інформації та засобами візуального відображення (браузери, редактори, спеціалізовані програми для перегляду та друкування) (у міжнародних стандартах, наприклад UNIMARC, визначаються як інтерактивні системи або системи оперативного доступу).
Предметно-інформаційні ресурси (ПІР) навчального призначення – частина засобів навчання, яка є спеціальним чином закодованою структурованою та впорядкованою множиною інформаційних об’єктів, що задана мовою конкретної цифрової обчислювальної машини (комп’ютера, цифрового програмного апарату) чи їх класу (програмно сумісного класу) і/або відповідає протоколу засобів і технологій комп’ютерних мереж.
Сучасні предметно-інформаційні ресурси існують у формі комп’ютерних програм і мережевих електронних ресурсів.
Множину комп’ютерно орієнтованих інформаційних об’єктів називають комп’ютерною програмою, якщо ця множина задана мовою комп’ютера, або мережевим електронним ресурсом, якщо ця множина задані мовою засобів і технологій комп’ютерних мереж.
Комп’ютерна програма – заданий мовою комп’ютера закодований опис завдання, який включає закодований опис формувальної частини навчального завдання: даних (числа, тексти, таблиці, графіка, звук, фото, відео тощо), способів (алгоритмів) розв’язування завдань, спеціальної додаткової інформації, адрес мережених електронних ресурсів, типу пристрою (пристроїв), з якого (яких) можуть вводитися (отримуватися) і на який (які) можуть передаватися результати завдання.
Комп’ютерну програму, яка за допомогою комп’ютера забезпечує виконання дидактичного завдання або його фрагмента, називають комп’ютерною програмою навчального призначення (КПНП).
Мережеві електронні ресурси – заданий на мові засобів і технологій комп’ютерних мереж (локальних і глобальних) закодований опис упорядкованої множини електронних об’єктів, що існують і зберігаються у комп’ютерних мережах, а також електронної адреси доступу до цієї множини за допомогою комп’ютера.
Мережеві електронні ресурси, які за допомогою комп’ютера забезпечують виконання дидактичного завдання або його фрагмента, називають мережевим електронним ресурсом навчального призначення (МРНП).
Посилання на МРНП вводяться в навчально-методичні матеріали у вигляді їх електронних адрес (наприклад, електронних адрес локальних комп’ютерних мереж і/або Інтернет-адрес), за якими може бути здійснений доступ до відповідних предметно-інформаційних ресурсів (наприклад, до тих, що існують екстериторіально, тобто у відкритому електронному освітньому просторі).
Мережеві електронні ресурси навчального призначення можуть мати комп’ютерні програми навчального призначення (КПНП). Комп’ютерні програми навчального призначення (КПНП) можуть включати адреси мережевих електронних ресурсів навчального призначення (МРНП). Сукупність комп’ютерних програм навчального призначення (КПНП) і мережевих електронних ресурсів навчального призначення (МРНП) утворює предметно-інформаційні ресурси навчального середовища сучасних педагогічних систем, які зберігаються на локальних електронних носіях інформації і/або на відповідних засобах відкритого електронного освітнього простору.
Дослідниками у галузі інформаційної діяльності електронне видання трактується як самостійний (тобто може використовуватися незалежно від його виробника, зокрема, й через телекомунікаційні мережі), закінчений (тобто не змінюється з плином часу та на всіх копіях) продукт, який містить інформацію, представлену в електронній формі, і призначений для довготривалого зберігання, всі копії якого відповідають оригіналу.
Відповідно до ГОСТ 73.83-2001 електронне видання — це електронний документ (група електронних документів), які пройшли редакційно-видавниче опрацювання, призначені для розповсюдження у незмінному вигляді, які мають вихідні відомості. Це визначення вміщує такі типи електронних видань: текстове (символьне), зображувальне, звукове, програмний продукт та мультимедіа або їх комбінації, тобто відповідає визначенням електронних ресурсів, наданим в ISBD(ER), UNIMARC, AACR2.
Електронний документ може бути виданням, або частиною видання (наприклад, стаття з періодичного видання), також інтернет-публікацією (тобто призначеним для мережевого або комбінованого розповсюджування). У загальному випадку під "публікацією" слід розуміти опублікований твір. Згідно з Законом України "Про авторське право і суміжні права" під опублікуванням розуміється "випуск твору в обіг" для задоволення "розумних потреб публіки", також надання доступу до твору через електронні системи інформації. За нормативними документами, матеріали, що містяться в електронних ресурсах, включаючи віддалені електронні ресурси, вважаються опублікованими, навіть за відсутність повних вихідних даних.
У процесі розробки методичних засад каталогізації електронних ресурсів особливої уваги набуває дослідження їх типології, що є необхідним для виділення груп електронних ресурсів за суттєвими типовими ознаками та визначення технологічних процедур бібліотечного опрацювання різних видів електронних ресурсів. До питань типології слід додати питання визначення статусу документа та розробки методик опису електронного ресурсу як оригіналу, а також як відтворення будь-яких об'єктів.
Під впливом інформаційних технологій постійно з'являються нові види електронних ресурсів (програмне забезпечення, бази даних, мультимедійні продукти тощо), розширюються межи традиційної системи видань, формуються різні типи електронних документів (мережеві версії друкованих видань, онлайнові газети та часописи, додатки до традиційної преси, колекції посилань, огляди, дайджести, альманахи тощо). Надамо перелік деяких видів електронних ресурсів, сформований за матеріалами наукових публікацій:
- електронні текстові аналоги друкованих видань, таких як книги, журнали тощо (при цьому передбачається, що текстова інформація, котра міститься в них, подана у формі, яка допускає посимвольну обробку);
- електронні образи друкованих видань, коли елементи останніх (наприклад, сторінки) подаються як цілісні графічні образи, до цього ж виду електронної інформації належать образи рукописних матеріалів — факсиміле;
- бази даних, які відповідають вимогам до електронної інформації, наприклад, бібліографічні, адресні, статистичні, лінгвістичні, до цього ж виду належать і повнотекстові бази даних, якщо вони не відтворюють повною мірою друковані видання;
- нові форми публікацій, що не мають друкованих аналогів, такі як електронні оголошення, матеріали електронних конференцій та інші електронні повідомлення, доступні користувачам через телекомунікаційні мережі;
- електронні публікації аудіо та відеоінформації;
- мультимедійні продукти;
- програмні продукти;
- комбіновані програмно-інформаційні продукти, наприклад:
- геоінформаційні системи;
- електронні ігри.
Особливий інтерес викликають динамічні електронні документи, які змінюють інформаційний вміст за певних умов використання (наприклад, відповіді на запити до баз даних) та електронні ресурси, які оперують з даними, що надходять у реальному часі (наприклад, від віддалених датчиків), або такі електронні документи, як законодавчі акти або стандарти, інформаційний вміст яких може змінюватися при офіційному редагуванні. Своєрідність інтерактивних мультимедіа — постійне оновлення, при якому вміст електронного ресурсу може бути цілком оновленим.
Отже, електронні ресурси різноманітні та знаходяться у постійному розвитку. Тому, переліки термінів, які позначають види електронних ресурсів завжди будуть приблизними, не закінченими. На сьогодні не існує термінологічного стандарту щодо різновидів електронних ресурсів, термінологія наводиться в ISBD(ER) та у міждержавних стандартах ГОСТ 7.82-2001, ГОСТ 7.83-2001, ряд термінів наводиться в форматі бібліографічного опису UNIMARC. Деякі терміни також подані у низці довідників та словників з інформаційних і комп'ютерних технологій, також у наукових публікаціях з відповідної тематики. Але це не остаточний матеріал, необхідне продовження досліджень еволюції електронних ресурсів, узагальнення інформації про їх специфічні ознаки для розвитку їх типології.
Бібліографічний опис електронних ресурсів вимагає наведення специфічних відомостей щодо загального визначення матеріалу, визначення виду ресурсу та специфічного позначення матеріалу. Це спонукає звернути увагу на наступні аспекти типології електронних ресурсів:
типи ресурсів (за типом вмісту або типом даних),
типи носіїв або характер доступу,
види ресурсів (відповідають типології видань).
Тип ресурсу визначається типом вмісту, тобто типом інформації, яка призначена для сприйняття людиною, також типом даних, що характеризується їх певними властивостями та операціями, які виконуються над ними, або типами знакової природи інформації (певна форма знаків, якими фіксується та передається інформація у ресурсі).
Основні типи вмісту:
● електронні дані — інформація у вигляді текстів, числових даних, зображень (статичних або динамічних), звуків;
● електронні програми (програмне забезпечення) — набір операторів або підпрограм, які забезпечують виконання певних завдань, включаючи обробку даних;
● комбінація цих видів в одному ресурсі (у тому числі мультимедіа, відеоігри).
До типів даних відносяться:
● числові дані — інформація, подана головним чином числами у вигляді цифр (статистичні дані, електронні таблиці тощо), над якими можна здійснювати математичні операції;
● текстові (символьні) дані — інформація надається головним чином у вигляді текстової інформації (абеткові та числові символи), тобто у формі, яка припускає посимвольну обробку;
● зображення — інформація, яка надається у формі, яка припускає перегляд але не допускає посимвольної оброки, включає графічну інформацію (нерухомі зображення, такі як рисунки, фотографії, креслення тощо), відеоданні (рухомі зображення, такі як кіно- та відеоматеріали, анімація тощо);
● звукові дані — цифрове відтворення звукової інформації.
Електронні програми поділяються на системні, прикладні, та сервісні; комбіновані ресурси в свою чергу поділяються на інтерактивні мультимедіа (системи, що дозволяють одночасне використання різноманітних засобів відображення та передачі інформації) та онлайнові служби (системно-орієнтована діяльність, яка підтримує доступ до інформації та її використання в Internet).
Кожна з наведених категорій ресурсів має декілька рівнів поділу, що забезпечує гнучкий підхід до методики каталогізації різних типів ресурсів.
За типом носіїв або режимом доступу електронні ресурси поділяються на ресурси локального доступу — інформація, зафіксована на окремому фізичному носії, якій має бути поміщеним користувачем до комп'ютерного пристрою для зчитування; та ресурси віддаленого доступу — інформація розміщена на вінчестері або інших пристроях для запам'ятовування, або надана в інформаційних мережах (зокрема, ресурси, що розміщені на Internet-серверах).
2. Типи та структури даних та їх використання
Існують сім різних типів даних, які обробляються, передаються і відображаються в засобах інформації. При їх комбінуванні говорять про «мультимедіа». Типи даних наступні:
• текст - складається з букв, цифр, символів, знаків пунктуації та інших знаків визначеного стандартного набору (наприклад, ASCII). Вони можуть мати встановлене форматування, але це не є визначальним фактором;
• графіка в електронних медіа - це зображення, які складаються з таких геометричних форм, як точки, лінії, прямокутники, еліпси і криві, і т.д.;
• ілюстрації - це збережені в цифровому вигляді зображення природних сцен (фотографій) або створені на комп'ютері малюнки, які неможливо розкласти на прості геометричні форми;
• під аудіо розуміють цифрове збереження, передачу або відтворення природних або згенерованих електронних звуків;
• відео являє собою рухомі, збережені в цифровому вигляді сцени з життя реального світу. Вони складаються з безлічі окремих кадрів, які послідовно візуалізуються;
• анімація на відміну від відео складається не з настоящих, а зі штучно створених сцен, які виходять з динамічної послідовності графічних або створених за допомогою комп’ютера зображень;
• віртуальна реальність (Virtual Reality) - це три мірна сцена, реалізована комп'ютером. Як результат таких керуючих пристроїв, як маніпулятор «миша», спеціальні рукавички і закріплюючий на голові стереоскопічний дисплей, користувач може інтерактивно переміщуватися в штучному світі. Сцени віртуальної реальності (VR) відтворюються в реальному часі, за цього віртуальна реальність на носіях даних відповідає анімації;
• розширена реальність (Augmented Reality) - це застосування інформації з віртуальної реальності в реальному світі, наприклад для підтримки робіт з обслуговування тощо;
• мультимедіа - це інтеграція різноманітних типів та форм даних на різних носіях, призначених для користувача;
• документи - це об'єкти, які містять комбінації описаних в структурованому вигляді типів даних. Вони можуть включати в себе додаткові активні компоненти.
3. Текст
Прості текстові масиви даних містять текст без будь-якого форматування. Масив текстових даних може містити стандартні знаки визначеного набору (наприклад, ANSI, ASCII), включаючи знаки прогалин і виділення абзаців. Зазначені в лапках набори прийняті в якості стандартів Міжнародною організацією ISO. Тому текстові масиви даних, представлені в них, можуть - незалежно від комп'ютерної платформи - імпортуватися в усі програми, які обробляють текст, і є кращим форматом текстового обміну між різними пакетами програм (наприклад, Microsoft Office, Star Office) і платформами (наприклад, Apple, Macintosh, PC, робоча станція Unix). Перш за все, при обміні текстовою інформацією між різними комп'ютерними платформами деякі спеціальні знаки можуть розпізнаватися недостатньо коректно. Це може відбуватися, наприклад, при відкритті на комп'ютері PC повідомлення електронної пошти, написаного на комп'ютері Macintosh.
Формат RTF (Rich Text Format) містить, крім іншого, інструкції з форматування тексту (вид шрифту, вирівнювання абзаців і т. д.). Вони можуть бути прочитані й інтерпретовані сумісними з форматом RTF програмами по обробці тексту, графіки і верстки. Програми обробки тексту (наприклад, Microsoft Word, Star Office) використовують не стандартизовані формати масивів даних, які поряд з відформатованим текстом можуть включати інформацію про структуру документа, а також графічні елементи і
внесені в пам'ять ілюстрації. Файли в більшості випадків не можуть бути імпортовані з інших програм без втрати інформації і тому вони не є стандартними для обміну інформацією.
4. Графіка
Принципово розрізняють растрову (піксельну) і векторну графіку.
У растровій графіці для подання всього зображення застосовують грати або растр, в комірках якої знаходяться елементи зображення. Кожний елемент зображення (піксель) має свої просторові і колірні координати. Якість передачі зображення залежить від розширення. Растрові зображення створюються в таких пропрограмних пакетах, як Microsoft Paint і MacPaint,Adobe Photoshop.
Векторна штрихова графіка складається з математичних певних примітивів: прямих ліній і кривих (в графічній області майже виключно криві Без’є, які можуть оброблятися безпосередньо у форматі PostScript). Вектори описують зображення відповідно до їх геометричних властивостей. У векторній графіці не задається строго певної кількості пікселів, і тому вона не залежить від розширення. При збільшенні вектори масштабуються без будь-якого негативного впливу на якість графіки. При цьому обсяг даних графічного файлу не збільшується. Векторна графіка може бути візуалізована або віддрукована з дозволом відповідного вивідного пристрою. Тому вона застосовується для відтворення зображень, що містять різкі контури і малі деталі.
Відомими програмами векторної графіки являють Macromedia FreeHand, Adobe Illustrator і Corel-Draw. Форматами обміну даними для векторної графіки є, наприклад, EPS (Encapsulated PostScript), WMF (Windows Metafile) і MacPICT. Формати являють собою метафайли. Вони можуть містити як векторні, так і растрові зображення.«Масштабовані» шрифти (Type I, True-type) також будуються на основі кривих Без’є.
5. Ілюстрації
У растрових форматах повнокольорові або тонові зображення формуються за допомогою пікселей. Звісно, у цих форматах мають місце обмеженя відносно розширення. Зображення з самого початку має бути підготовлено з необхідним для застосування розширенням (підходящим для подальшої обробки) на конкретному обладнанні (Наприклад, сканері або цифровій камері). необхідно звернути увагу на те, щоб розмір масиву ілюстрованих даних при подвоєнні розширені збільшився в чотири рази. Роздільна здатність може бути в будь-який час зменшена. Подальше збільшення роздільної здатності теоретично можливо, але воно не призведе до підвищенню якості, так як зміст інформації залишається тим самим. Застосування відповідних алгоритмів інтерполяції дозволяє дещо покращити враження від зображення.
Таблиця 1
Кольрова модель
Канали
Глибина кольору
Кількість передаючих кольорів
Застосування
Бінарна
1
1 біт
2(чорний і білий)
Штрихові зображення
Напівтоновий
1
8 біт
256 (сірі тона від чорного до білого)
Однокольорові тонові зображення
RGB
3(червоний, зелений, голубий)
3х8 біт
млн.
Богато кольорові напів тонові зображення (наприклад, кольорові фото) для представлення на екрані
CMYK
4(голубий, пурпурний, жовтий, чорний)
4х8 біт
256=4,29 млрд.
Багатокольорові напівтонові зображення (кольорові фото) для чотирьохкольорового друку
Кольори Lab
3(яркість, червоно зелені кольора, синьо жовті кольора)
3х8 біт
млн.
Апаратно незалежні зберігаємі багато кольорові напівтонові зображення
Індексування
1
1-8 біт
2-256
Графіка для інтернета, спеціальні ефекти
HSB
3(відтінком, насиченістю, яскравістю)
3-8 біт
млн.
Фото зоброження
Рис. 1. Моделі зображення
На рис. 1 показано порівняння різних моделей зображення:
а) зображення Bitmap (два ступені градації);
б) півтонове чорно-біле зображення (до 256 ступенів градації);
в) кольорові зображення: RGB (для виведення на екрані) або CMYK (для чотириколірного друку).
Рис. 2. Модель RGB для представлення на екрані
Рис. 3. Модель CMYK для чотирьохкольорового дрку
Розрізняють колірні моделі зображень таформати масивів даних. Моделі визначають вид даних, які міститимуться в форматах. Таблиця 1 і рис. з 1 по 3 засновуються, залежно від обставин, на певній колірної моделі.
Кожна модель має певну відповідність колірного простору число каналів. Канали відповідають основним кольорам, з яких формується зображення. Якщо
зображення включає кілька каналів, то колір елемента буде складатися з комбінації колірних складових. Кожен канал має певну глибину кольору. Глибина кольору визначається числом біт, описуючих колір одного пікселя. При глибині кольору у 8 біт за допомогою одного каналу можуть відтворюватися 256 кольорів, точніше, колірних значень. Глибина кольора і число каналів у комбінації визначають розмір масиву даних зображення.
Найбільш важливі моделі представлені в табл.1. Мільйони і мільярди квітів зображень моделей RGB, CMYK та Lab є, зрозуміло, тільки теоретичними величинами. Дійсна кількість переданих квітів обмежено фізичними можливостями вивідного пристрою, наприклад, кольорового монітора. Внаслідок цього потрібне різноманіття квітів і роздільна здатність не завжди можуть бути досягнені. Слід звертати увагу на те, що кольорове охоплення в друкованих засобів менше, ніж у кольорового монітора. Однак, оскільки у високоякісному друці працюють з чотирма основними фарбами, обсяг цифрових даних колірного простору CMYK може бути більше, ніж RGB, при виведенні на монітор. Поряд з моделями розрізняють різні формати
масивів даних зображення для спеціальних областей застосування, в яких воно може бути збережено (рис. 3). Найважливішими з них є:
• TIFF (Tagged Image File Format). Поряд з форматом EPS формат TIFF є найбільш вживаним для імпорту зображень в графічні програми і програми верстки, а також для обміну даних між різними комп'ютерними платформами;
• EPS (Encapsulated PostScript) грунтується на мові опису смуг PostScript і має такі ж прості застосування, як і формат TIFF. Внаслідок того що EPS є форматом мета файлів, в ньому разом з даними про зображення в растровому вигляді можуть зберігатися і векторні дані. З цієї причини EPS є єдиним загальноприйнятим форматом, який поширює свою дію на незаповнені ділянки зображення - «вікна», включаючи їх вміст, для подальшого розміщення в них зображення (зміна фону, введення нових фрагментів;
• JPEG (Joint Photographie Expert Group) є форматом даних, що може застосовуватися для стиснення даних з втратою. Чим вище ступінь стиснення, тим більше втрати інформації про зображення. Коефіцієнт втрати інформації, як правило, задається при створенні файлу. У більшості випадків якість JPEG-
зображення достатньо для подання на екрані монітора 32 біт / пікселів. JPEG-формат застосовується рідко, наприклад коли обсяг зберіганя інформації обмежений (для публікацій на CD-ROM) або коли потрібна швидка передача даних (при мережевих публікаціях). Для інтернета і Всесвітньої мережі WWW формат JPEG часто застосовуємо. В процесі передачі якість може змінюватися поетапно: від грубої до детальної передачі. Тим самим на перших кроках зображення може бути розпізнано, перш ніж завершиться отримання даних у повному обсязі. JPEG був розроблений спеціально для тонкоструктурованих кольорових і напівтонових зображень. Цей формат меншою мірою підходить для зображень з великими кольоровими однорідними фновими, генерованими на комп'ютері кольоровими переходами, так як при цьому можливі спотворення, які знижують якість.
• GIF (Graphics Interchange Format) був розроблений для опису зображень в on-line-службах і в Інтернеті, тобто там, де потрібна швидка передача даних. У цьому форматі використовуються індексування кольору, завдяки чому обсяг масиву даних зображення сильно зменшується по порівняні з описом повнокольорового зображення (рис. 4.). Однак більша частина інформації про колір при цьому втрачається. Тому формат GIF використовується для подання або виведення логотипів, графіки і так званих екранних зображень Screen-shots (наприклад, багатокольорових зображень на моніторі), в документів формату HTML (Hypertext Markup Language), які в більшості випадків вимагають невеликого числа квітів. Для напівтонових зображень (фотографій) в Інтернеті найбільш кращим є формат JPEG.
Рис. 4. Порівняння повнокольорового зображення cmyk з зображенням, скороченим до 64 кольорів.
6. Аудіо
Під звуком розуміють зміну тиску (акустичної хвилі) в газах, рідинах і твердих тілах. Акустична система людини сприймає звук в частотному діапазоні від 20 до 20 000 Гц. Найбільша чутливість припадає на частоту приблизно в 1 кГц, тобто на частоту, в околицях якої знаходиться основна частина мовного сигналу.
Для запису акустичних сигналів звуковий сигнал зазвичай перетворюється в електричний (наприклад, за допомогою конденсаторного мікрофону). При цифровому описі сигнали подаються в дискретному і квантовому вигляді. У аудіо-CD використовується частота в 44 100 Гц. Кожне значення (відрахунок) має розрядність 16 біт (тобто 65 536 ступенів). При двох каналах (стерео) передається обсяг даних 44100 Гц х 16 біт х 2 канали = 1,41 Мбіт / с.
Якщо обмежитися середньою якістю передачі мови, як це має місце зазвичай у телефонному зв’язку, то при частоті 8000 Гц і розрядності 8 біт швидкість передачі даних становить 8000 Гц х 8 біт х 1 канал = 64 Кбіт / с.
На сьогоднішній день є безліч різних форматів аудіо ось декілька з них:
А) Формати аудіо без втрат
- PCM (ИКМ) (використовує контейнери RIFF-WAVE, IFF-8SVX и др.), FLAC, WMA-Lossless.
Б) Формати аудіо з втратами
- Використовують прості технології: ADPCM (АДИКМ), А-Law, М-Law.
- Використовують психоакустики і стиснення спектра: MP3 (MPEG1 Layer III), Vorbis (использует OGG в качестве контейнера), WMA, AAC, AC3, Dolby Digital, ATRAC, DTS *.dts.
- Використовують технології кодування голосу (vocoder): GSM AMR.
В) Формати нотного запису: MIDI *.mid|*.midi.
Г) Формати, що використовують ноти й зразки інструментів: MOD *.mod|mod.*, S3M *.s3m, XM *.xm, IT *.it, MED (OctaMED) *.med
Д) Формати-контейнери Контейнери не визначають формат зберігання аудіо-даних, а тільки формат зберігання мета-інформації і використовують інші формати зберігання аудіо всередині себе.- RIFF-WAVE (*.wav) - IFF (*.iff) - IFF-8SVX - OGG (*.ogg)
Е) Інші ID3 (формат зберігання метаінформації MP3).
7. Відео
Під відео розуміють запис впорядкованої у часі послідовності піксельних зображень (кадрів). При цьому розширені і кількісті зображень, що візуалізуються в секунду, визначає обсяг даних. Поряд з діючими в телебаченні аналогічними способами запису і передачі інформації все більше використовуються цифрові формати. Відео, які демонструється в Інтернеті, є цифровими. Поряд із спеціально розробленими форматами використовуються і стандартні. В якості стандартів кодування можна назвати Motion JPEG і MPEG (Motion Pictures Expert Group).
Motion JPEG знаходить застосування там, де планується подальша обробка інформації (наприклад, в цифровому монтажі). MPEG внаслідок свого спеціального кодування менш підходить для монтажу. MPEG дозволяє додатково до відеосигналу кодувати синхронний аудіосигнал (тобто пов'язана послідовність зображень і звуків).
Відео формат визначає структуру відео файлу, то як зберігається файл на носії інформації (CD, DVD, жорсткому диску або каналі зв'язку). Зазвичай різні формати мають різні розширення файлу (*. avi, *. mpg, *. mov і ін.).
Нижче представленні основні відео формати, що часто застосовуються:
MPG (Moving Pictures Experts Group) - Відеофайл, в якому міститься відео, закодовані:
* Mpeg1 - стандарт розроблений в 1992 році з урахуванням можливостей 2-х швидкісних CD-ROM і 486 комп'ютерів.
* Mpeg2 - стандарт прийнятий в 1994 році. Первинно розроблявся для цифрової передачі відео мовної якості. Використовується в DVD, цифровому TV і HDTV.
* Mpeg3 - для телебачення високої чіткості (HDTV), але пізніше став частиною стандарту Mpeg2 і окремо тепер не згадується.
* Mpeg4 (поширене короткий написання MP4) - стандарт розрахований на дуже низькі потоки даних для застосування в відеотелефона, мультимедійної електронної пошти, електронних інформаційних виданнях і т.п.
AVI (Audio-Video Interleaved) розроблений Microsoft для зберігання і відтворення відеороликів, являє собою контейнер, в якому може бути що завгодно, починаючи від MPEG1 і закінчуючи MPEG4. Він може містити в собі потоки 4 типів - Video, Audio, MIDI, Text. Причому відеопотік може бути тільки один, тоді як аудіо - кілька. Зокрема, AVI може містити і тільки один потік - або відео, або аудіо. Сам формат AVI не накладає абсолютно ніяких обмежень на тип використовуваного кодека, ні для відео, ні для аудіо - вони можуть бути будь-якими. Таким чином, в AVI файлах можуть абсолютно спокійно поєднуватися будь-які відео-і аудіокодеки.
MOV - Формат Apple Quicktime, може містити будь-який кодек, CBR або VBR. Зазвичай у них розширення. QT або. MOV. Зауважте, що оскільки MPEG4 Group вибрала QuickTime як рекомендованого формату для MPEG4, їх MOV файли йдуть з розширенням. MPG або. MP4 (Цікаво, що відео і аудіо потоки в цих файлах - справжні MPG і AAC файли. Ви навіть можете отримати їх, використовуючи опцію-dumpvideo і-dumpaudio.).
RealVideo формат, створений компанією RealNetworks. RealVideo використовується для живої телевізійної трансляції в Інтернеті. Наприклад, телекомпанія CNN однією з перших стала віщати в Мережі. Володіє невеликим розміром файлу і найнижчим якістю, зате ви, не особливо завантажуючи свій канал зв'язку, зможете подивитися останній випуск теленовин на сайті вибраної вами телекомпанії. Розширення RM, RA, RAM.
ASF (Active Streaming Format) - потоковий формат від Microsoft.
Вони розробили два варіанти ASF, v1.0 і v2.0. v1.0 використовується їх медіа засобами (Windows Media Player і Windows Media Encoder) і сильно засекречені. v2.0 опублікована і запатентована. Звичайно вони розрізняються, зовсім немає ніякої сумісності (це просто інша правова гра). MPlayer підтримує тільки v1.0, оскільки ніхто ніколи не бачив v2.0 файлів. Зауважте, що ASF файли тепер з'являються з розширеннями. WMA або. WMV.
WMV (Windows Media Video) - Відеофайл, записаний у форматі Windows Media.
DivX (Digital video express) - кодек стандарту Mpeg4. З Версії 5 став платним (для кодування).
Xvid (раніше XviD) - бібліотека стиснення відео стандарту Mpeg4.
Xvid є основним конкурентом кодека DivX Pro (Xvid це DivX навпаки). На противагу кодеку DivX - пропрієтарного програмного забезпечення, розробленого компанією DivX, Inc., Xvid це вільна програма, що розповсюджується під ліцензією GNU General Public License.
MP4 - це короткий написання стандарту Mpeg4, розрахований на дуже низькі потоки даних для застосування в відеотелефона, мультимедійної електронної пошти, електронних інформаційних виданнях і т.п.
*. 3gp (скорочення від англ. 3rd generation (mobile) phone - (мобільні) телефони третього покоління);
відеофайли для мобільних телефонів 3-го покоління. Деякі сучасні мобільні телефони (не обов'язково 3G) мають функції запису і перегляду аудіо та відео у форматі .3 GP.
Цей формат - спрощена версія ISO 14496-1 Media Format, який схожий на MOV, використовуваний QuickTime.
3gp зберігає відео як Mpeg4 або H.263. Аудіо зберігається в форматах AMR-NB або AAC-LC.
Готові відео ролики в форматі 3gp мають малий розмір у порівнянні з іншими форматами відео, але на жаль це сильно відбивається на якості (воно дуже низьке).
FLV (Flash Video) - формат файлів, який використовується для передачі відео через Інтернет. Використовується такими сервісами, як YouTube, Google Video, RuTube, Tube.BY, Муві, Obivu та іншими. Хоча опис формату контейнера було відкрито, кодеки захищені патентами, і залишаються власницькими.
Файли в форматі FLV можна переглядати в більшості операційних систем, оскільки він використовує широко поширений Adobe Flash та плагіни до більшості браузерів, а також підтримується багатьма програмами для відтворення відео, наприклад, MPlayer, VLC media player, Media Player Classic) та іншими програмами, що працюють за допомогою DirectShow. Mpeg7 - це не логічне продовження Mpeg4, просто розробка тієї ж групи MPEG (Moving Picture Experts Group) для Інтернету. Тут вводиться спеціалізований мова DDL (Description Definition Language - мова опису визначень).
8. Анімація
Мультиплікація (з лат. multiplicatio — розмноження, збільшення, зростання) або анімація (з лат. anima — душа і похідного фр. animation — оживлення) — вид кіномистецтва, твори якого створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху намальованих (графічна мультиплікація) або об'ємних (об'ємна мультиплікація) об'єктів. Ці твори називають анімаційними або мультиплікаційними фільмами (мультфільмами). Перші мальовані фільми були випущені в 1908 у Франції, об'ємні — в 1911 у Росії.. Для створення анімації використовується техніка двох і тривимірної графіки, яка реалізується через трудомісткий рендеринг (під рендерингом розуміють генерування зображень з наявних цифрових сцен) за рахунок формування послідовності растрових зображень високої якості. Важко відрізнити відео від анімації.
9. Мультимедіа
Мультимедіа означає інтеграцію більшості з уже описаних технологій. Це може бути як об'єднання тексту, графіки, нерухомих і рухомих зображень (відео, анімація), так і аудіо та інше. Комплекси інформації різних видів можуть бути збережені на компакт-дисках (CD) або розміщені в інтернеті або локальній мережі, представлені як публікації, наприклад компакт-диск та книга, або
комбінації компакт-дисків та мережі. Використання різних засобів представлення для подання публікацій називається «Cross Media Publishing». Особливо цікаво в Cross-технологіях те, як дані будуть представлені в залежності від області розміщення вихідних даних. Наприклад, при виведенні півтонового зображення до нього пред'являються абсолютно інші вимоги, ніж у випадку його розміщення в інтернеті з точки зору відтворення кольорів, розширення і формату.
10. Документ
Документ – являє собою систему – велику кількість закономірно пов’язаних одне з одним елементів і частин, як цілісне утворення. Елемент –найменша одиниці поділу документа. Сукупність однорідних елементів, що виконують необхідну для існування системи функцію називаються підсистемою. Якщо в системі є декілька підсистем, то вся система стає складною Поняття системи відносне, так само як і поняття елемента. Якщо документ вважати за систему, тоді матеріальна і інформаційна складова будуть його підсистемами, також документ мусить містити конструктивні елементи:
титульну сторінку, форзац, обкладинку і ін.
Вивчення документа як системи полягає у виявленні всіх його елементів,
підсистеми і зв’язків між ними, тобто у вивченні структури. Встановлюються ознаки і параметри, які характеризують документ як
систему. При системному підході документ розглядається як частина великої системи соціальної комунікації. Тому, насамперед, важливо вияснити, частиною якої загальної системи в даному випадку є документ. Саме цим визначаються його можливості, задаються мета існування, функції виконувані в суспільстві, закономірності функціонування Документ являє собою відносно самостійну систему завдяки наявності власних ознак і властивостей, що обумовлюють його різницю чи схожість з іншими матеріальними об’єктами. Ознака відображає внутрішню прикмету по якій (частіше сукупності яких) можна віднести той чи інший об’єкт до документа. На відміну від ознаки, властивість від...
25.03.2012 13:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора