Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фармлогістика по-українськи
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Одеський національний політехнічний університет
Інститут:
Інститут бізнесу, економіки та інформаційних технологій
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Розрахунково - графічна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Одеський національний політехнічний університет
Інститут бізнесу, економіки та інформаційних технологій
РГР
на тему:
«Фармлогістика по-українськи»
Одеса,2012
План
Вступ
1.Сучасний етап розвитку фармацевтичної галузі.
2.Українська фармлогістика у порівнянні із західними колегами.
3.Місце України на фармлогістичному ринку.
4. «Мережева логістика» України.
Висновок
Вступ
Сучасний період розвитку практичного застосування логістичної концепції у сфері фармацевтики, зокрема у сфері дистрибуції фармацевтичних продуктів, набуває особливого значення. Це зумовлено передусім істотними динамічними змінами у зовнішньому середовищі, у глобальному вимірі, а також специфікою продуктів фармацевтичної галузі. Фармацевтична галузь в Україні, як і у всьому світі, розвивається у напрямі централізації виробництва, концентрації виробничих об’єктів і це істотно ускладнює систему дистрибуції продуктів галузі і, передусім, такі базові логістичні процеси, як транспортні, складські, управління запасами, інформаційні процеси тощо.
Очевидно, з’ясовуючи сутність предмета дослідження, треба ґрунтуватися на загальних засадах логістичної концепції, тобто керуватися її складовими: корисністю логістичних операцій та процесів, категоріями доданої вартості, категоріями витрат, категоріями обслуговування клієнта і, очевидно, категоріями ефективності.
Досліджуючи логістику фармацевтичного підприємства, як і будь-якого промислового підприємства, ми можемо застосувати стандартний підхід структурування типових об’єктів логістичних рішень, які доволі ґрунтовно висвітлено у літературних джерелах, зокрема у [1]. На рис. 1 показано, що таких об’єктів логістичних рішень може бути п’ять. По-перше, оптимізація
фізичного переміщення майна, розширення сфери обслуговування територій, очевидно, істотно впливає на фізичне переміщення, на транспортні процеси. Потрібна їх консолідація та інтеграція для того, щоби зробити ці процеси ефективнішими. По-друге, коли ми говоримо про інфраструктуру, то, очевидно, мова ведеться про реалізацію логістичних процесів у певній особливій інфраструктурі стосовно специфіки логістичних продуктів, якщо йдеться про фармацевтичні продукти.
По-третє, важливим також є утримання запасів, що зумовлено реаліями. Дуже важко передбачити місце, час, кількість, якість того чи іншого попиту на фармацевтичний продукт. Це, зокрема, показують останні роки, коли щороку з’являються нові збудники хвороб і це вимагає інтенсивних зусиль фармацевтів, які повинні розробити відповідні ліки. Тобто існує певна невизначеність щодо класичних «7R»: продукт, місце, час, кількість, якість, клієнт, ціна.
Важливим об’єктом логістичних рішень є також інформаційні процеси, коли йдеться про встановлення автентичності продуктів, ідентифікації продуктів на будь-якій ділянці ланцюга поставок. Фармацевтична продукція вимагає впровадження найсучасніших інформаційно-комунікаційних технологій. І, нарешті, такий традиційний об’єкт, як оптимізація витрат логістичних процесів. Витрати це, власне, той критерій, який завжди існує. Хоча інколи в деяких аспектах, коли мова ведеться про гуманітарну логістику, гуманітарну медицину, то тут цей критерій, очевидно, стає другорядним.
1. На сучасному етапі розвитку фармацевтичної галузі впровадження логістичних підходів у діяльність суб'єктів фармацевтичного ринку обумовлено:
розвитком концентраційних процесів у фармацевтичній галузі;
розвитком таких логістичних систем продажу, як венселінг, попередній продаж, телемаркетинг, електронний бізнес тощо;
посиленням впливу на кінцеві результати виробничо-комерційної діяльності фармацевтичних підприємств логістичної організації транспортного, складського, інформаційного забезпечення;
необхідністю впровадження та використання сучасних засобів моделювання комерційних рішень для фармацевтичних підприємств;
посиленням частки логістичної компоненти під час розподілу лікарських засобів як на внутрішньому, так і на світовому ринках (табл. 1).
Особливістю сучасного етапу розвитку дистрибуції у фармації України є те, що сьогодні провідні дистрибутори знаходяться в центрі процесів, які відбуваються на вітчизняному фармринку. Їх діяльність має доволі істотне значення у формуванні його структури і нарощуванні обігу лікарських засобів (табл. 2). Слід відзначити, що ні в Західній Європі, ні в Північній Америці фармдистрибутори не відіграють такої ключової ролі, як в Україні.
В Європі фармацевтичні дистрибутори виконують значною мірою функції логістичних операторів. Їх роль зводиться до виконання суто технічного завдання – оптимізації товарного обігу аптек.
Під час обслуговування невеликих аптек особливого значення набуває здатність дистрибутора швидко поповнити їх товарний запас. Фармацевтична продукція може доставлятися клієнту п’ять–сім разів на день (табл. 3). Здійснення такого рівня сервісу потребує чіткої системи організації постачань з використанням найсучасніших систем технологій і створення великих розмірів товарних запасів. Це змушує дистрибуторів утримувати щільну мережу великих автоматизованих складів з десятками тисяч назв лікарських засобів.
2. У той самий час в країнах Західної Європи роль гуртових фармкомпаній в розвитку стратегічних напрямків в галузі мінімальна. Вони фактично не беруть участі у формуванні попиту, не ведуть маркетингової діяльності з просування препаратів. Ці функції традиційно беруть на себе виробники лікарських засобів.
Американські гуртові фармацевтичні компанії прагнуть надати необхідний набір послуг з мінімальними витратами. Сервісу клієнтів приділяється менше уваги, ніж в європейських країнах, наголос в розвитку робиться на забезпечення економічної доцільності технологій та нововведень, що застосовуються. Наприклад, для зниження видатків поряд з впровадженням інформаційних технологій, електронного документообігу американські дистрибутори в окремих робочих процессах доволі часто використовують дешеву робочу силу.
Доставка медикаментів клієнтам здійснюється рідше, ніж у Європі, що дає змогу скоротити транспортні витрати та зменшити кількість складів. Зміна системи доставки чи набору послуг оплачується споживачем додатково.
Сервісні послуги, які надають американські фармдистрибутори своїм партнерам, виходять за межі діяльності із збереження та транспортування ліків та включають суміжні області бізнесу, такі як: інформаційна підтримка, консалтинг, кадрове обслуговування, франчайзинг. Загалом можна виділити
такі основні групи послуг: для виробників – інформаційні та маркетингові сервіси на основі контрактів та комунікацій дистрибутора з аптеками та шпиталями; для шпиталів – послуги з оптимізації товарних запасів; для аптек – цілий комплекс послуг, необхідних малому та середньому бізнесу.
І в Європі, і в Америці сьогодні переважає трирівнева система дистрибуції: виробник – гуртовик – аптека (лікарня) – пацієнт. Прямі продажі від виробника в аптеки та шпиталі використовуються вкрай рідко, як правило, для особливо дорогих та унікальних товарів.
Особливістю крупних вітчизняних дистрибуторів слід вважати їх активну маркетингову діяльність, що зовсім не притаманна їх західним колегам. Проектування та побудова збутових каналів, розроблення маркетингової стратегії дуже характерні для українських фармдистрибуторів.
Річ у тім, що вітчизняний фармринок дуже мінливий, але довготривалі угоди по цінах та обсягах закупівель між дистрибуторами та аптеками не практикуються. Тому українські дистрибутори знаходяться в стані безперервної маркетингової війни, а їх частка в закупівлях клієнта може істотно змінюватися. Природно, що така нестабільність викликає збільшення собівартості дистрибуції, що не може влаштовувати гуртовиків. Недарма майже усі компанії національного рівня в останні роки розвивають програми підвищення лояльності клієнтів, намагаються переходити від разових угод до
довготривалих стосунків.
3. Україна знаходиться на початку шляху щодо побудови нормальних умов для торгівлі лікарськими засобами. Відсутність налагодженої логістичної інфраструктури накладає сьогодні певні обмеження на діяльність дистрибуторів. Чинниками, які найбільш негативно впливають на стан дістрибуції у вітчизняній фармації, є відсутність системи складів, нерозвиненість транспортної інфраструктури, системи телекомунікацій та технологій, якісного поштового сервісу.
Проте це надає й нові можливості дистрибуторам, в тому числі через неможливість замовлення препаратів через Internet чи поштою, зростає значущість традиційних каналів.
Тенденція розвитку гуртового сектору як в Україні, так і за кордоном, є такою, що 50 % фармринку займають три–п’ять провідних компаній (табл. 4).
Значна кількість гуртових компаній та концентрація бізнесу в останні роки були одними з основних тенденцій розвитку дистрибуції лікарських засобів в Україні. Найбільші закордонні дистрибутори сьогодні стають мультинаціональними компаніями, а українські – національними.
Результати дослідження, проведеного у восьми містах України, довели, що аптеки не віддають переваги жодному з провідних національних дистрибуторів (рис. 1).
Виробники змушені враховувати, що жоден з національних дистрибуторів сьогодні не має рівня охоплення аптек, необхідного для рівномірного розподілу продукції та забезпечення доступності препаратів по усій території України. В результаті близько 20 % закупівель не здійснюються через неправильно сформований аптечний асортимент чи відсутність препарата на полиці. Лідери серед гуртових компаній мають не більше ніж 25 % лояльних аптек, тобто для забезпечення доступності своєї продукції для роздрібної ланки на рівні 90 % виробнику необхідно організувати розподіл своєї продукції серед 35–45 дистрибуторів, що є доволі складним завданням.
Крім того, дослідження показали, що 83,3 % українських аптек регулярно поповнюють свій асортимент лікарських засобів за рахунок поставок шести і більше дистрибуторів. При цьому три аптеки з чотирьох бажали б скоротити кількість постачальників, але не можуть це зробити. Крім того, як свідчать проведені експертні дослідження, аптеки ще чітко не визначилися у наданні переваг дистрибуторам.
Низька лояльність аптек до дистрибуторів не дає виробникам можливості забезпечити лояльність до своїх препаратів на рівні аптечного ланцюга.
4. Новим явищем фармацевтичного ринку України за останнє десятиріччя став стрімкий розвиток «мережевої логістики». Сьогодні в Україні є понад 50 аптечних мереж. Їх частка залежно від регіону коливається від 25 до 30 % від загального обсягу аптечних продажів. Для порівняння: в Росії сьогодні є 370 аптечних мереж.
Сьогодні в Україні існують аптечні мережі трьох типів (рис. 2).
Аптечні мережі холдингового типу – це сукупність аптек та підрозділів, кожний з яких має власний код ЄДРПОУ. Вони можуть мати власні рахунки у банку, діяти незалежно, але мають одного власника, тобто пов’язані суто формально.
Аптечні мережі централізованого типу характеризуються тим, що усі аптеки і підрозділи мають єдиний код ЄДРПОУ та централізоване постачання; дозвіл на діяльність, як правило, допускається за однією ліцензією; власних рахунків у банку аптеки не мають.
Аптечні мережі змішаного типу – це структури, у яких ознаки холдингових мереж поєднуються з ознаками централізованих.
В Україні прийнята така класифікація аптечних мереж:
• малі мережі – 1–5 торгових точок;
• середні мережі – 6–25 торгових точок;
• великі мережі – 26–100 торгових точок;
• мегамережі – більше 100 торгових точок.
Частка аптечних «мегамереж» у загальній кількості аптечних торговельних точок в Україні сьогодні не перевищує 14 %.
Найбільші аптечні мережі в Україні: «Медсервіс», «Фалбі», «ВВС», «Доктор Столетов», «Фармвест8 р», «Аптека Доброго Дня», «Соціальна аптека-склад», «Здоров Я».
Досвід свідчить, що перевагами аптечних мереж є:
• наявність єдиної маркетингової стратегії, яка дає змогу удосконалити цінову та асорти-
ментну політику та гарантує більшу економічну стабільність порівняно з поодинокими аптеками;
• диверсифікація асортименту – до 10 тис. позицій, висока частка парафармацевтичної
продукції;
• економія на витратах завдяки збільшенню обсягів закупівлі у гуртовиків та скороченню
управлінських витрат внаслідок утворення єдиного адміністративного центру;
• активне використання відкритої форми торгівлі (у форматі фарм-маркетів);
• надання додаткових послуг (вимірювання артеріального тиску, перевірка зору, консуль-
тації лікарів) і безкоштовної інформаційної допомоги;
• надання системи знижок;
• нижчі ціни на лікарські засоби;
• вдало організована логістика;
• ширші можливості у боротьбі з проникненням у роздрібну торгівлю контрафактної й
фальсифікованої продукції;
• оптимізація товарно-грошових потоків і створення реальних можливостей для перероз-
поділу коштів з метою підтримки нерентабельних торгових точок;
• централізована система управління закупівлями.
За останні роки аптечні мережі в Україні істотно укріпили власні позиції і вже фактично конкурують з дистрибуторами за ринкову частку. Так, частка аптечної мережі “Київська фармація” за підсумками року в продажах фактично дорівнює частці провідного регіонального дистрибутора фірми «Едельвейс».
Дослідження дають змогу виділити найрозповсюдженіші напрямки утворення аптечних
мереж:
- шляхом приватизації державних аптечних закладів;
- створення дистрибуторами власних аптечних мереж у межах вертикальної диверсифікації.
Проведені дослідження дають змогу дійти висновку, що подальший розвиток аптечних мереж можливий, по-перше, завдяки поглинанню конкурентів. Подібний спосіб дає змогу знайти вигіднішу диспозицію у регіоні, де поглинальна мережа вже представлена, або вийти на новий регіональний ринок. По-друге, збільшення розмірів мережі може відбуватися й органічним шляхом, тобто за рахунок відкриття нових аптек. Як правило, аптечні мережі в Україні сполучають обидва способи розвитку, але придбання готових активів використовується ширше.
Як свідчить аналіз, з 2006 року в Україні спостерігається зростання насамперед тих мереж, які пов’язані з дистрибуторами партнерськими програмами. Це новий напрямок у мережевому бізнесі. Альтернативою поглинанню та «органічному» росту стає франчайзинг, який не потребує
істотних інвестицій, що пов’язано з порівняно невеликими ризиками під час виходу на нові регіональні ринки.
До останнього часу активні партнерські стосунки з незалежними аптеками мали усього кілька вітчизняних мереж. Але, починаючи з 2006 року, діяльність вітчизняних аптечних мереж у напрямку розвитку франчайзингу істотно активізувалася.
Висновки
За останні роки вітчизняні дистрибутори лікарських засобів пройшли великий шлях розвитку. Зросла якість послуг, що ними надаються. Приблизно три з чотирьох аптек мають бажання, але не мають можливості зменшити кількість гуртових постачальників, з якими вони взаємодіють.
Процес становлення системи дистрибуції лікарських засобів в Україні ще незавершений. Навіть провідні національні дистрибутори не забезпечують рівномірного розподілу продукції по регіональних аптеках. Внаслідок цього близько 20 % закупівель не здійснюються внаслідок неправильно сформованого аптечного асортименту чи відсутності препарата на полиці.
Сьогодні вітчизняні аптеки ще не визначились в перевагах дистрибуторів. Середня аптека має не менше шести гуртових компаній, що постачають їй препарати-аналоги. Низька лояльність до дистрибуторів не дає вітчизняним виробникам можливості забезпечити лояльність до своїх
препаратів на рівні аптечної ланки.
За останні роки в Україні активно розвиваються аптечні мережі, які починають конкурувати з дистрибуторами за ринкову частку.
Розвиток стосунків між дистрибуторами і аптечними мережами сприятиме концентрації дистрибуторів в Україні, підвищенню рівня їх регіонального покриття і зростанню лояльності аптек до дистрибуторів.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора