Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інфляція та девальвація
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Завдання
Предмет:
Менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
з курсу « Міжнародна економіка (частина2)»
на тему:
«Інфляція та девальвація»
Варіант №211
АНОТАЦІЯ
У цій роботі розкрито, проаналізовано та оцінено систему взаємозв'язків і динамічних залежностей між інфляцією та девальвацією, а також диференціацію їх за коротко- та довгостроковим періодами на основі аналізу емпіричних даних щодо індексу споживчих цін та курсу гривні у відношенні до долара та євро. Також у роботі розглянуто Інфляційні процеси в Україні періоду 2008–2010 років ,подані шляхи подолання. Описано вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки та подана динаміка середньорічної девальвації гривні щодо провідних валют світу у 2000-2008 pp.
Annotation
This work revealed, analyzed and evaluated the system of links and dynamic relationships between inflation and devaluation, and differentiation by the short and long periods on the basis of analysis of empirical data on the consumer price index and exchange rate against the dollar and euro. Also, the paper considers the inflation processes in Ukraine in 2008-2010, presented ways to overcome it. We describe the impact of inflation on foreign economic relations and dynamics provided the average devaluation of major currencies in 2000-2008.
ЗМІСТ
ВСТУП...............................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. Інфляція і девальвація: макроекономічні взаємозв'язки та залежності……...6
РОЗДІЛ 2. Інфляція в Україні, її особливості та шляхи подолання……………………..15
2.1 Інфляційні процеси в Україні періоду 2008–2010 років…………………………...…17
2.2 Основні шляхи подолання інфляції…………………………………………………….20
РОЗДІЛ 3. Девальвація гривні щодо провідних валют світу…………………………….25
Висновки….............................................................................................................................29
Список використаної літератури..........................................................................................30
ВСТУП
Інфляція та девальвація як економічне явище характеризує якісний стан грошового обігу в умовах, коли перестає діяти механізм автоматичного забезпечення сталості грошей. Невипадково ці терміни почали вживатися в 70 ті роки ХІХ ст. стосовно до грошового обігу в Північній Америці, переповненого паперовими знаками, які випускалися для ведення громадянської війни. З того часу вони широко ввійшли у наукову літературу і практичний лексикон, особливо після краху золотого стандарту. Їх часто вживають для характеристики грошового обігу і більш ранніх епох – докапіталістичної і домонополістичного капіталізму, проте саме в періоди, коли встановлювався обіг нерозмінних банкнот чи просто паперових грошей (обіг асигнатів періоду французької революції кінця XVIII ст. та наполеонівських війн, обіг асигнацій Росії кінця XVIII – початку ХІХ ст. та ін.)
Форми прояву поступово змінювалися в міру розвитку грошового механізму та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках у суб’єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакою інфляції виступав лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю. Відповідно до зростання лажу посилювався процес зменшення реальної вартості грошової одиниці порівняно з її номінальним золотим вмістом, який називається дизажіо.
У сучасних умовах, коли в обігу немає золота і розірваний зв’язок грошових знаків з ним, втратили своє значення лаж і дизажіо як показники інфляційного процесу.
Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося і золото, тобто падіння купівельної спроможності грошової одиниці. Якщо цей процес набуває затяжного характеру, то поглиблюється розрив між рівнем цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому. Виникає знецінення національних грошей щодо іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції.
У цій роботі буде проаналізовано систему взаємозв'язків і динамічних залежностей між інфляцією та девальвацією на основі емпіричних даних про ці явища, вивчено механізм макроекономічних змін, зумовлених інфляційними процесами та девальвацією національної валюти в коротко- і довгостроковому періодах.
Економіка сучасного глобалізованого життя демонструє цікаву систему складних взаємозалежностей і впливів між різними її компонентами та складовими. Мабуть, сьогодні можна говорити про появу нового продукту економічної, політичної та соціальної глобалізації - економіки світу, що інтегрує національні господарства в нову якість, систему нових відносин. Новітня економічна криза продемонструвала, що ці залежності не повною мірою досліджено та описано сучасною економічною наукою, не всі процеси піддаються достовірним прогнозам, оцінкам та ефективному державному менеджменту.
Проблеми інфляції та девальвації досліджено в економічній теорії достатньо глибоко і всебічно, вони є предметом аналізу більшості економічних шкіл минулого та сучасності. Наприклад, в економічній науці теорію інфляції найбільш мотивовано висвітлюють три основні концепції: кейнсіанська теорія інфляції (Дж.М. Кейнс, Б. Хансен), що виникає в результаті надмірного попиту; монетаристська кількісна концепція (М. Фрідмен, І. Фішер) та концепція надмірних витрат (Дж.М. Кейнс (частково), У. Торн, Р. Куен). Дослідження девальвації зазвичай присутнє у вигляді часткових теоретичних модулів у контексті ширших наукових пошуків, що охоплюють різні проблеми грошово-кредитних відносин. А ці явища слід розглядати у взаємозв'язку. Розуміння новітньої природи взаємозв'язку інфляції та девальвації дозволить оволодіти ефективнішими засобами грошово-кредитного регулювання, подолати ймовірні негативні наслідки таких регулятивних впливів на національні економіки та економіку світу взагалі.
Отже, мета даної роботи - проаналізувати та оцінити систему взаємозв'язків і динамічних залежностей між інфляцією та девальвацією, а також диференціювати їх за коротко- та довгостроковим періодами на основі аналізу емпіричних даних щодо індексу споживчих цін та курсу гривні у відношенні до долара та євро.
РОЗДІЛ 1. Інфляція і девальвація: макроекономічні взаємозв'язки та залежності
Особливістю існуючої системи макроекономічного обліку і статистичної звітності в Україні є те, що вона системно відстежує і оцінює інфляційні процеси з використанням як індивідуальних, так і агрегованих показників. Водночас динаміка девальвації оцінюється зазвичай номінально, шляхом простого моніторингу курсу національної валюти щодо провідних валют світу. Для оцінки обох макроекономічних явищ ми скористаємося даними про динаміку інфляційних процесів, подану ланцюговими індексами споживчих цін. Оцінку процесів девальвації (ревальвації) національної валюти ми проведемо за допомогою аналізу величини номінального курсу гривні до двох основних світових валют - долара та євро. Крім того, для встановлення системи динамічних зв'язків між обома макроекономічними явищами ми застосуємо показники, що характеризують ланцюгові темпи приросту (зменшення) рівнів інфляції та девальвації одночасно.
Тлумачення термінів " інфляція " та "девальвація " не містять якихось принципових розбіжностей у різних авторів чи цілих наукових шкіл, проте всі вони зазвичай насичені науковою схоластикою, яка не розкриває повною мірою систему складних і неоднозначних взаємозв'язків між даними явищами.
Інфляція означає зростання загального рівня цін (або, іншими словами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя). Купівельна спроможність грошової одиниці — це та маса товарів, яку можна придбати за цю грошову одиницю. В умовах зростання загального рівня цін купівельна спроможність кожної окремої грошової одиниці буде зменшуватись, тобто на кожну грошову одиницю можна буде придбати все менше товарів.
Девальвація (лат. de - зниження; лат. valeo - мати значення, коштувати)... здійснюване державою у законодавчому порядку зниження обмінного курсу власної грошової одиниці щодо валюти іншої країни. Девальвація є одним із варіантів грошової реформи, спрямованої на оздоровлення грошового обігу, стабілізацію національної валюти. В умовах плаваючого валютного курсу не відбувається прямого офіційного призначення вартості національної валюти. Центральний банк може лише непрямими методами (валютними інтервенціями) змінювати курс. У цих умовах девальвація буде не результатом прийняття офіційного документа, а результатом зміни вартості валюти під впливом ринкових механізмів.
Термін «інфляція» близький за значенням до терміна «девальвація», однак перший частіше відносять до купівельної спроможності національної валюти на місцевому товарному ринку, а другий - купівельної спроможності відносно іноземних валют. По суті, і те й інше характеризується зміною купівельної спроможності. Часто девальвація валюти може бути однією з причин інфляції всередині країни. Однак якщо іноземні валюти також схильні до інфляції, то інфляція можлива і без девальвації.
Емпіричні дослідження та взаємне зіставлення інфляційних процесів та девальвації національної валюти дозволяють виявити систему взаємозалежностей та зв'язків між цими економічними явищами.
Девальвацію розрізняють як офіційну (відкриту) і приховану.
При відкритій девальвації Центральний банк країни офіційно оголошує девальвацію національної валюти, з обігу вилучаються знецінені паперові гроші або відбувається обмін таких грошей на нові, стійкі кредитні гроші (але за курсом, відповідного знецінення старих грошей, тобто більш низькому).
При прихованій девальвації держава знижує реальну вартість грошової одиниці по відношенню до іноземних валют, не вилучаючи знецінені гроші з обігу.
Відкрита девальвація викликає зниження товарних цін, прихована ж девальвація не веде сама по собі до зміни цін.
На відміну від девальвації, в економіці немає якогось одного виду інфляції, оскільки вона виникає під впливом багатьох факторів. Одні види інфляції зумовлює попит, інші — пропозиція. Тому й розрізняють такі типи інфляції:
інфляція попиту;
інфляція пропозиції.
Інфляція попиту спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, намагаючись зрівноважити попит та пропозицію, зростають.
Інфляція пропозиції (витрат) виникає через зростання витрат у періоди високого безробіття та неповного використання виробничих ресурсів.
Таким чином причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість наявних неповноцінних грошей в обігу перевищує потребу в них. Це й викликає зростання загального рівня цін. Провідним чинником інфляції є зростання грошової маси. Проте саме по собі зростання грошової маси не спричиняє інфляції. Інфляція з'являється лише тоді, коли темпи зростання грошової маси випереджають не тільки темпи зменшення швидкості обігу грошової одиниці, а й темпи зростання суспільного продукту, реалізацію якого й обслуговує грошова маса.
До факторів інфляції можна віднести:
зростання грошової маси;
зростання швидкості обігу грошової одиниці та зменшення загального обсягу суспільного продукту.
Вплив кожного з цих чинників може призвести до порушення законів грошового обігу, внаслідок чого кількість неповноцінних грошей в обігу перевищить потреби в них, що і зумовить початок процесу інфляції чи знецінення грошей.
Інфляція не лише відображає у своєму розвитку динаміку цін, а й вимірюється останньою. Вона є обернено пропорційною величиною цінової динаміки. Якщо протягом року ціни зросли на 10 %, то можна сказати, що на такий самий відсоток грошова одиниця знецінилася чи втратила свою купівельну спроможність. В залежності від того, яким темпом зростають ціни, розрізняють три види інфляції:
повзуча інфляція (якщо ціни зростають темпом до 10% на рік);
галопуюча інфляція (при темпах зростання цін від 10 до 100% на рік);
гіперінфляція (темпи зростання цін перевищують 100% на рік).
Однак потрібно пам'ятати, що не за всіх умов інфляція проявить себе у відкритому зростанні цін. В умовах установлення твердих адміністративних цін, що фіксуються державою, неминуче відбудеться зміна форм інфляції. У такому разі порушення закону грошового обігу (через надмірність грошової маси) не зможе проявити себе у прямому зростанні цін. Проте ступінь забезпечення товарною масою кожної грошової одиниці різко зменшиться і всю грошову масу не можна буде повністю реалізувати. З'явиться надлишок грошей та дефіцит товарів. Це буде означати реальне знецінення всієї грошової маси, тобто відбуватиметься інфляція.
Отже, існує дві форми інфляції — відкрита та придушена.
Відкритою називають інфляцію, якщо порушення законів грошового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них) проявляється у підвищенні цін.
Придушеною називають інфляцію, якщо порушення законів грошового обігу (коли кількість неповноцінних грошей в обігу є надмірною порівняно з потребою в них) призводить до появи дефіциту товарів, а не до підвищення цін.
Потрібно зазначити, що в умовах інфляції гроші поступово припиняють виконувати таку свою функцію, як засіб збереження вартості. А це призводить до того, що їх все більш неохоче починають брати і в обмін на свій товар, намагаючись якомога швидше їх позбутись, і все менше роблять заощаджень у грошовій формі. Через це нормальне життя суспільства, в якому обмін уже став нормою, починає порушуватись, що викликає потребу в стабілізації купівельної спроможності грошової одиниці.
Причинами виникнення інфляції можуть бути:
надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад — монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя));
обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;
надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.;
інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари
девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);
зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.
А до причин девальвації національної валюти можна віднести інфляцію або дефіцит платіжних балансів.
Хоча девальвація спричинюється макроекономічними факторами, безпосереднє зниження курсу валюти викликається рішенням регулюючих органів у країні. Таким рішенням може бути офіційне зниження фіксованого керівництвом країни курсу, відмова від підтримки курсу валюти, відмова від прив'язки курсу валюти до валют інших країн або валютних кошиків з метою зменшення дефіциту платіжного балансу країни, підвищення конкурентоспроможності вироблюваних товарів на світовому ринку, стимулювання внутрішнього виробництва.
Наслідки девальвації можуть бути позитивні, так і негативні.
Позитивні сторони
Наслідком девальвації є стимуляція експорту, оскільки експортер при обміні вирученої іноземної валюти на свою знецінену валюту отримує девальваційний дохід.
Підвищення попиту на вітчизняні товари усередині країни.
Зниження темпів витрачання золотовалютних резервів країни.
Негативні сторони
Очевидним мінусом жорсткої девальвації є втрата довіри до валюти, що знецінюється.
Девальвація підвищує ціни на імпортні товари і робить їх менш конкурентоспроможними порівняно з місцевими (вітчизняними) товарами і тому обмежує імпорт, тобто відбувається імпортозаміщення. Від цього страждає населення, а також підприємства, що купують іноземні сировину, деталі, обладнання, технології.
Знецінюються вклади в національній валюті, що зазнала девальвації. Відбувається ажіотажне зняття грошових коштів з банківських депозитів у девальвованій валюті.
Девальвація провокує зростання темпів інфляції, тому що при здешевлення вітчизняної продукції виробники підвищують ціни на внутрішньому ринку (розкручування девальваційно-інфляційної спіралі), ще більше знецінюючи внески і заощадження.
Девальвація створює валютні ризики для бізнесу, що особливо шкідливо в умовах кризи.
Падає реальна купівельна спроможність грошових доходів населення в девальвованій валюті (зарплат, пенсій і грошової допомоги), знижується купівельна активність.
Щодо наслідків інфляції, то вони торкаються соціального, політичного, економічного середовищ.
Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету).
Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва. Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.
Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ.
Вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент (див. спекуляція), стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку.
/
Рис 1. Середньомісячна динаміка темпів приросту (падіння) курсу гривні та індексів
споживчих цін в Україні із січня 2009р. по червень 2010р.
Проблема співвідношення інфляції та девальвації сьогодні містить у собі і психологічну складову. Різке падіння курсу гривні щодо будь-якої з провідних валют спонукає тих, у кого є гривнева готівка, вдаватися до системи "запобіжних" заходів, які іноді позбавлені економічної логіки. Суть їх часто зводиться до ажіотажного переведення національної валюти, що девальвує, у валюту, яка видається стабільнішою і надійнішою. Натомість виникає ефект "снігової лавини ", зумовлений тим самим ажіотажним попитом на іноземну валюту та пропозицією національної. У результаті виникає нова хвиля девальвації, що містить суто психологічну складову. Але якщо зважити на номінальну різницю між цими обома явищами, то власнику гривневої готівки (за умови, що він у короткостроковому періоді не збирається її заощаджувати) нема сенсу переводити її в долари чи євро, оскільки ціни на вітчизняні товари, роботи чи послуги - навіть за умови девальвації національної валюти - не обов'язково зростають, а закупівля товарів здійснюється за національну валюту. "Живити" девальвацію в такий спосіб стає ще абсурднішим, якщо взяти до уваги той факт, що у структурі споживання домінують товари вітчизняного виробництва, ціни на які не опосередковані процедурою перерахунку їх валютної ціни (ціни імпорту) в гривневу з обов'язковим включенням "девальваційних очікувань" і, як наслідок, виникненням в імпортному сегменті ринку інфляційного поштовху. Так, через психологічні очікування інфляція і девальвація взаємопов'язуються і стають двома односпрямованими компонентами механізму макроекономічної дестабілізації: посилення девальвації спричиняє зростання цін на імпортні товари, що поступово позначається на товарах внутрішнього виробництва, породжує інфляційні очікування та ажіотажні спроби вберегтися від знецінення національної валюти через купівлю іноземної.
Загальна модель макроекономічної взаємодії інфляції та девальвації не може бути пояснена тільки за рахунок однієї психологічної складової. Державна фінансова політика, державне регулювання грошово-кредитних відносин, посилення чи послаблення кризових явищ в економіці України та світу, зростання або зменшення доходів населення, інтенсифікація чи послаблення сили державного впливу на процес формування валютного курсу, зміни у структурі співвідношення "споживання - заощадження, зміна рівня зайнятості тощо спричиняють різновекторний вплив на механізм взаємодії інфляції та девальвації. Проте саме психологічна компонента є своєрідним "спусковим гачком у загальній складній моделі взаємного впливу обох макроекономічних явищ.
Зазначене дає підстави для таких узагальнень.
Спільним для інфляції та девальвації є те, що обидва явища - іманентні риси ринкової економіки, обидва свідчать про порушення та проблеми в системі грошово-кредитних і валютних відносин. Зокрема, вони можуть бути наслідком суб'єктивно-спорадичних, непослідовних і неефективних дій уряду, Національного банку чи навіть окремих урядовців.
Відмінності між інфляцією та девальвацією виявляються, насамперед, у темпах та динаміці їх прояву. Інфляція зазвичай, з точки зору динамізму її про’явів, є більш розміреною і плавною, проте з різними показниками динаміки в різні періоди часу. А девальвація має схильність до дискретних змін, яким часто притаманні ознаки макроекономічного збурення (шоку). Остання її особливість характерна для вітчизняної економіки. Динамічний аналіз та зіставлення цих явищ демонструють, що рівень їх волатильності як у довгостроковому, так і в короткостроковому(див рис 1) періодах помітно відрізняється, причому із збереженням спільної для обох випадків закономірності: інфляція має значно нижчу волатильність, ніж девальвація, і, відповідно, піддається більш достовірній оцінці та гіпотетичним прогнозам.
Девальвація, на відміну від інфляції, з очевидною періодичністю змінює своє значення з позитивного (власне, з девальвації) на негативне, тобто входить у фазу ревальвації. Інфляція ж, принаймні у вимірі, проведеному з використанням середньорічних показників, практично ніколи не переміщується в зону дефляції – вона є перманентним явищем для ринкової економіки і змінює лише власну позитивну динаміку.
Девальвація через її схильність до періодичних і стрибкоподібних змін має більший і гостріший соціальний та психологічний резонанси. Зміна курсів валют – явище, яке неможливо не помітити, навіть якщо людина не має економічної освіти: адже практично на кожному кроці є інформація різних банків про те, на скільки змінюється і в якому напрямі рухається курс національної валюти.
Інфляція ж постійно йде в одному напрямі та зазвичай виражається показником індексу споживчих цін, який на побутовому рівні сприймається доволі абстрактно. Люди адаптуються до цього так, як наш організм звикає до поступової зміни температури оточуючого середовища, за умови, що темп інфляції перебуває в соціально терпимих межах, тобто на рівні 10–15% на рік.
Щодо взаємних зв’язків і взаємних впливів між інфляцією та девальвацією, то тут потрібно сказати, що (як свідчать емпіричні дані) обидва цих явища – своєрідні споріднені “хвороби” існуючої системи грошово-валютних відносин, які одна одну зміцнюють і сприяють появі негативного кумулятивного макроекономічного шоку. Посилення девальвації національної валюти веде до виникнення інфляційних збурень у сегменті ринку, зорієнтованому на товари, що експортуються. Водночас стала інфляція з високими показниками її темпів зумовлює втрату довіри до національної валюти, спонукає споживачів переводити свої заощадження в стабільнішу валюту і тим самим посилювати девальваційні тенденції.
Загальна модель макроекономічної взаємодії інфляції та девальвації диференціюється за періодами. У довгостроковому періоді зростання середньорічних показників інфляції в межах терпимого “соціального коридору”, тобто від 0 до 10% (повзуча, помірна інфляція), відбувається на фоні збільшення довіри до національної валюти та зміцнення останньої щодо провідних валют світу або щонайменше сповільнення темпів її девальвації. Середньорічний приріст, що перевищує позначку 10% (галопуюча інфляція), загального індексу цін, у рамках того самого часового відрізку, спричиняє різке збільшення девальвації національної валюти. Короткостроковий період, попри збереження загальної закономірності зв’язку, коли зменшення темпів інфляції супроводжується посиленням національної валюти, а їх зростання, відповідно, зумовлює збільшення темпів девальвації, має одну відмінну особливість. Інфляція та девальвація у короткостроковому періоді виявляють відносно невисокий рівень взаємної сприйнятливості, коли “девальваційний вибух” не супроводжується інфляцією з такими самими критичними показниками її зростання.
РОЗДІЛ 2. Інфляція в Україні, її особливості та шляхи подолання
Перші роки становлення незалежної суверенної України супроводжувалися значними економічними труднощами. У головному вони пов’язані з переходом від тотально - планової системи організації виробництва до ринкової економіки. Саме еволюція соціально - економічного оновлення нашої Батьківщини і викликала до життя низку суб’єктивних суперечностей, які, у свою чергу, призвели до появи глобальних негативних явищ. Серед них - диспропорції в економіці, спад виробництва, безробіття, різке погіршення матеріального становища основної частини населення - усе це ще не повний перелік тих явищ в економічному житті нашого суспільства, які надовго стали ознакою розвитку України. Серед них особливе місце за своїм значенням і впливом на посилення економічної кризи в Україні зайняла інфляція.
Слід зазначити, що в умовах тоталітарної системи з її практично повним контролем за цінами інфляція мала місце у вигляді прихованої. Остання, як відомо, виявляється в дефіциті товарів і послуг, який щодалі посилювався в СРСР, віддзеркалюючи велику розбалансованість товарної і грошової сфери.
Перші роки існування України як незалежної держави супроводжувалися величезним збільшенням цін і характеризувалися високою динамікою їх зростання. Так у 1991 р. інфляція склала 390% за рік, у 1992 р. - 2100%, а в 1993 р. - 10256% за рік. Цей рік став піком інфляційного процесу. Надалі вона почала помітно падати і склала в 1994 р. - 501%, у 1995 р. - 281,7%. У 1996 р. - 139,7%, у 1997 р. - 110,1%, у 1998 р. - 120%, у 1999 р. - 119,2%, у 2000 р. - 125,8%, у 2001 р. - 106,1%, у 2002 р. - 99,4%, у 2003 р. - 108,2%, у 2004 р. - 12,3%.
Інфляція в Україні, як і в інших країнах колишнього соціалістичного табору, викликана багатьма причинами, серед них можна виділити ті, що визначили основні особливості даного процесу в нашій держава:
Україна в спадщину від СРСР одержала дуже деформовану економіку, в якій величезна роль належала військово - промисловому комплексу. У 1990 році у промисловості України приблизно 40% обсягів виробництва припадало на військове виробництво. Це різко зменшувало можливості економіки щодо задоволення потреб населення і спричиняло величезні непродуктивні витрати.
Поряд із цим народне господарство України, як і інших країн СНД, характеризувалося високим рівнем монополізації економіки. Так, тільки серед 380 найбільших підприємств України в 1990 році більше половини являли собою єдине підприємство з виробництва відповідного товару. В умовах спаду виробництва ця обставина теж сприяла помітному зростанню цін.
Важливою причиною, що обумовила наростання інфляції в перші роки існування незалежної України, стало й те, що уряд виділяв величезні дотаційні кошти на підтримку неефективно працюючих підприємств. До них належала більша частина колгоспів, окремі підприємства промисловості і навіть галузі, наприклад вугільна.
Загальний стан економіки у поєднанні зі складнощами перехідного до ринку періоду призвів до значного скорочення обсягів як промислового, так і сільськогосподарського виробництва. За 1991 - 1999 рр. валовий внутрішній продукт країни зменшився в 2,5 рази.
Розвитку інфляційних процесів сприяла й сформована за роки радянської влади в населення стійка психологія споживання. У поєднанні з масовою безгосподарністю і марнотратством усіх видів ресурсів вона ставала причиною нераціонального використання наявного потенціалу і скорочувала товарну масу. Це призводило до істотного тиску на споживчий ринок і порушувало співвідношення між грошовою і товарною масами.
Сприяло інфляції розширення державного апарату тощо.
Суттєвою причиною, що обумовила розвиток інфляційної спіралі, стало двищення цін на російські енергоносії. Досить сказати, що тільки за 1992 р. ціни на нафту, газ і нафтопродукти зросли в 300 разів. У зв’язку з цим України, яка не має великих запасів енергетичних ресурсів і насамперед нафти і газу, з її залежністю від одного постачальника, потрапила в надзвичайно скрутний стан, і це стало одним зі значних чинників гіперінфляції в нашій державі.
Суттєвим чинником інфляції в Україні виявилося деформування попиту. Ті групи населення, що почали отримувати великі доходи, стали пред’являти підвищений попит на іноземні товари і на вітчизняні товари підвищеної якості. Це призвело до посилення диспропорцій в економіці саме через зміну попиту.
Усі ці явища в економіці України як у дзеркалі знайшли свій відбиток у величезному дефіциті державного бюджету, покриття якого значною мірою здійснювалось за рахунок емісії грошей. Так, за 1992 - 1995 рр. частка кредитів уряду в загальному обсязі чистих внутрішніх вимог, куди, крім кредитів уряду, входять прямі кредити комерційним банкам і кредити цим банкам, що розміщувались через кредитні аукціони, склала біля 90%. За розрахунками фахівців у 1993 році за рахунок збільшення грошової маси інфляція забезпечувалася приблизно на 85%. В останньому її приріст був наслідком перш за все зміни швидкості грошової маси і падіння виробництва.
Важливою причиною інфляції став і її прямий імпорт з Росії. У 1991 році правлячі кола Росії, намагаючись закріпитись при владі, пішли на нечувану емісію грошей. Тільки за 1991 рік Центральний банк Росії випустив в обіг грошей на 32% більше, ніж за попередні 30 років. Унаслідок цього грошова маса в Росії за весь 1991 рік зросла в 2,26 рази, а в Україні - тільки в 1,44 рази. За наявності прозорих кордонів цей надлишок грошей з Росії хлинув в Україну, змітаючи з полиць наших крамниць товари і посилюючи дисбаланс між товарною і грошовою масами.
Суттєвим чинником інфляції в Україні стало й те, що Росія без будь - яких правових підстав оголосила себе правонаступником загальносоюзного майна багатьох державних інституцій. І серед них - активи Державного банку колишнього СРСР, що були представлені золотим і діамантовим фондами, валютними резервами, дорогоцінними металами та каміннями й іншими активами. Зрозуміло, що якби Україна й інші колишні республіки Радянського Союзу відстояли своє законне право на частину тільки цього спільного майна (не говорячи вже про правомірність поділу всіх флотів, а не тільки Чорноморського), інфляція в цих республіках була б значно меншою.
Обмін у банках іноземної валюти на національну, оскільки на депозитних рахунках банків з'являються додатково випущені національні гроші.
Структурні світові кризи (енергетика, сировина тощо).
Таким чином, можна констатувати, що в Україні інфляція викликана цілою низкою причин, що в поєднанні з повною руйнацією господарчого механізму призвело до дуже тяжких наслідків. Цей важкий інфляційний період тривав практично до грошової реформи 1996 року, після якої інфляція значно зменшилась.
Особливі надії на вщухання інфляційних процесів Україна отримала після припинення фази депресії і початку пожвавлення в суспільному виробництві. Вже в 1999 році спад ВВП був найменшим за всі попередні роки і відносно невеликим, а в 2000 році уперше ВВП зрів на 5,9%. у наступному році він збільшився на 9,2%, у 2002 році - на 5,2%, у 2003 році - на 9,3%, а у 2004 році - на 12%. Ці позитивні зміни в поєднанні з виваженою політикою монетаризму суттєво вплинули й на динаміку інфляції. Вона почала помітно вщухати і вже в 2001 році становила 6,1%, у 2002 році - 99,4%, а в 2003 році – 8,2%, хоч і зросла в 2004 році до 12,3%.
2.1 Інфляційні процеси в Україні періоду 2008–2010 років
Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) поліпшив прогноз зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) в Україні в 2008 році з 6,5% до 6,7%, але погіршив прогноз інфляції – з 10% до 19,5%, повідомляється в прес-релізі Центру.
«Ми передбачаємо, що реальний ВВП збільшиться на 6,7%, 6,6% і 5,9% протягом 2008–2010 років відповідно. Індекс споживчих цін виросте на 19,5%, 12% і 10% в 2008–2010 роках відповідно», – вказується в прес-релізі.
Як повідомлялося, у січні-2008 МЦПД очікував, що ВВП виросте на 6,5% в 2008 році і на 5,5% щорічно в 2009–2010 роках при щорічній інфляції на рівні 10%, 9,5% і 9% відповідно. Реальне зростання ВВП України за січень-березень 2008 склало 6%, при інфляції 9,7%. Уряд планує переглянути макропрогнози на поточний рік, але поки офіційні очікування на 2008 рік передбачають зростання реального ВВП на 6,8% при інфляції 9,6%. В 2007 році інфляція склала 16,6%, а ВВП виріс на 7,6%.
Відповідно до прес-релізу МЦПД, урядові заходи щодо стримування зростання цін можуть виявитися недостатньо ефективними. «Зростання цін темпом, близьким до 20% на рік, загрожує макроекономічній стабільності. Висока інфляція приведе до збільшення номінальних ставок по кредитах та уповільнення довгострокового кредитування. Індексація в бюджетному секторі і перегляд прожиткового мінімуму буде обумовлювати стрибкоподібну зміну доходів населення», – відзначається в прес-релізі.
«Зміни в монетарній політиці, на нашу думку, не будуть мати істотного впливу на ціни з урахуванням немонетарної природи головних факторів інфляції. Більшість антиінфляційних заходів уряду також не будуть дієвими», – вважають експерти Центру.
При цьому, відповідно до прес-релізу, інфляція може сповільнитися лише в 2009–2010 р. завдяки меншим темпам зростання ресурсних цін у світі і внутрішнього споживання.
МЦПД також прогнозує, що імпорт в Україну буде рости швидше, ніж експорт із країни, що приведе до погіршення дефіциту поточного рахунку.
«Погіршення сальдо поточного рахунку в 2008–2009 роках буде компенсовано більшим припливом інвестиційного та боргового капіталу по фінансовому рахунку платіжного балансу. В 2010 році валютні резерви скоротяться через необхідність покриття зовнішньоторговельного дефіциту і виплат по зовнішніх кредитах приватного сектора», – відзначається в прес-релізі.
Разом з тим, за оцінкою Центру, офіційний курс гривні збережеться незмінним. «НБУ буде втримувати курс незмінним на рівні 5,05 грн/$ до кінця прогнозного періоду (2008–2010 р. – ІФ). Ревальваційний тиск на гривню буде слабшати в міру зростання дефіциту торговельного балансу, а в 2010 році зміниться на девальваційний. У той же час недооціненість національної валюти та уповільнення інфляції дадуть можливість утримувати курс незмінним», – вважають у МПЦД.
Щодо політичної ситуації в країні в прес-релізі відзначається, що її визначає конкуренція між президентом і прем'єр-міністром України.
«Передвиборна кампанія почалася… Юлія Тимошенко (прем'єр – ІФ) є фаворитом президентської гонки. Коаліція (у парламенті – ІФ) існує формально, уряд діє в умовах «уряду меншості», – констатується в прес-релізі.
При цьому, за оцінкою МЦПД, росте ймовірність дострокових парламентських виборів наприкінці 2008 року.
У прес-релізі також указується, що прогноз розвитку розроблений із припущення, що, серед іншого, ціна імпортованого газу буде становити $179,5 за 1 тис. куб. м в 2008 році, а в 2009–2010 роках – $250–270 за 1 тис. куб. м і $290–320 за 1 тис. куб. м відповідно. Крім того, прогноз опирається на очікування подальшого подорожчання чорних металів і мінеральних добрив на зовнішньому ринку, приватизації Одеського припортового заводу та «Укртелекому» в 2008 році.
Індекси споживчих цін (ІСЦ) та цін виробників промислової продукції (ІЦВ) у лютому 2010 р. становили відповідно 101,9% і 101,9%, повідомляє Держкомстат України . На споживчому ринку у січні 2010 р. ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 3,5%. Найбільше (на 26,2% та 17,8%) подорожчали картопля та цукор. На 7,9% зросли ціни на сир і м'який сир, на 3% зросли ціни на хліб і хлібопродукти, на 0,4% зменшились ціни на м'ясо та м'ясопродукти.Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,2%.Зростання цін у сфері охорони здоров'я на 0,9% відбулося за рахунок подорожчання фармацевтичної продукції, медичних товарів та обладнання (на 1%), та амбулаторних послуг (на 1%).Зростання цін на транспорт становило 1,7% . Нагадаємо, у січні 2009 р. рівень інфляції склав 1,8%.
У свою чергу, виконавчий директор НБУ Ігор Шумило відзначав, що інфляція в 2010 р. може скласти однозначне число. Однак, за його словами, такий прогноз буде багато в чому залежати від адміністративного підвищення цін.
З ним згоден і керівник групи радників глави НБУ Валерій Литвицький. На його думку, січневий показник інфляції на рівні 1,8% дає надію на збереження інфляції за підсумками 2010 року в межах однозначної цифри. За оцінками В. Литвицького, січень 2010 р. засвідчив «завершення рецесійного періоду» в українській економіці. «Сигналом до цього є те, що ціни виробників у січні зросли на 1,9% проти 0,2% у січні 2009 року. Це може свідчити про ознаки розігріву економіки», – відзначав експерт.
Міністр економіки України Б. Данилишин також прогнозує, що інфляція в цьому році буде на рівні однозначних чисел, а саме 9,7%. Він же заявляв у кінці січня ц.р., що економічних підстав для підвищення цін на основні продукти харчування немає.
Динаміку зміни індексу споживчих цін у 2000–2008 роках показано на графіку
Графік 1.1 Динаміка змін індексу споживчих цін (індекс інфляції) до попереднього місяця в Україні у 2000–2008 рр.
/
2.2. Основні шляхи подолання інфляції
Антиінфляційна політика є важливим компонентом усього комплексу методів державного регулювання економіки країн ринкового господарства. Важливу роль у ній відіграє регулювання державних витрат і надходжень у державний бюджет. Так, якщо інфляція починає розвиватися високими темпами або має місце значний інфляційний розрив, то держава вдається до заходів, спрямованих на зменшення розмірів реальних доходів, чим досягається обмеження споживання, а отже, й попиту. Зменшення розмірів доходів здійснюється завдяки додатковому оподаткуванню. Через це скорочується попит не лише на предмети споживання, а й на широке коло товарів виробничого призначення, адже підприємці, щоб не допустити різкого зниження цін, скорочують виробництво, що призводить до зменшення попиту на сировину, паливо, матеріали. В результаті підприємці згортають свою інвестиційну діяльність, зменшується зайнятість населення.
Антиінфляційні заходи урядів щодо бюджетних надходжень, з одного боку, сприяють акумулюванню додаткових фінансових ресурсів у державній скарбниці, ...
17.04.2012 17:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора