Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Соціологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Національний університет «Львівська політехніка»
Парламентаризм
Залікова контрольна робота
Білет № 6-7
ІГСН
«Соціологія»
Білет6
1.Харизматична влада базується на силі закону. Ні.
2.Принцип загальності виборів вказує на необхідність участі у голосуванні якомога
ширшої громади. Так.
3.Центристські політичні партії критикують існуючий політичний режим, виступають за радикальні зміни і є нетерпимими до своїх політичних супротивників. Ні.
4.політична діяльність здійснюється на двох рівнях: елітарному та масовому. Так.
5.На вірі у винятковий талант політичного лідера базується:3)харизматична легітимність.
6.Політично активна верства, з якої у майбутньому можна сформулювати новий тип еліти, що прийде на зміну існуючій – це:3)контреліта.
7.Які характеристики притаманні владі “типу противаг”:4)побудова структури влади за принципом контролю, стримувань і противаг.
8.назвіть типи легітимності політичної влади за М. Вебером:2)легальна легітимність; 4)традиційна легітимність; 5)харизматична легітимність.
9.До зовнішніх функцій держави належать: 1)дипломатична; 4)оборонна.
10.За місцем у політичній системі політичні партії поділяють на:1)нелегальні;3)опозиційні
4)правлячі. (легальні)
11.В абсолютистських монархіях: 1)представницькі органи влади відсутні; 2)монарх наділений необмеженою владою у виконавчій, законодавчій і судовій сферах; 5)політична діяльність партій і організацій забороняється.
12.Президент України має право розпустити Верховну Раду України, якщо: 3)протягом 60 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; 5) протягом 60 днів після відставки Кабінету міністрів не сформовано персональний склад уряду; 6)протягом одного місяця у Верховній Раді не створено коаліцію депутатських фракцій.
13)Політична участь як наслідок політичної соціалізації.
Політична участь – це форма активної поведінки громадян у сфері політики, дії пересічних громадян, які намагаються впливати на прийняття владою політичних рішень або на вибір політичних лідерів.
Політична участь може бути більш активною і свідомою, або більш пасивною(наприклад виконання чийогось наказу).Але в обох випадках відбувається втручання громадян у сферу політичних відносин. Жодна сучасна політична система не обходиться без такого втручання.
Політична участь може бути організована або неорганізована, епізодична або постійна, пряма або опосередкована, санкціонована (легітимна), або несанкціонована (нелегітимна).
Пряма політична участь спостерігається у межах невеликих політичних спільнот і передбачає прийняття рішення більшістю голосів на всенародних зборах. На загальнонаціональному рівні формою прямої участі виступають референдум та плебісцит.
Референдум – це безпосереднє звернення до виборців для остаточного вирішення певного питання. Плебісцит – опитування населення через голосування про приналежність території на якій воно проживає, тій чи іншій державі. Під час референдуму або плебісциту остаточне рішення з винесеного на голосування питання приймають самі виборці.
Найбільш розповсюдженою та виправданою в сучасних умовах суспільно-політичного розвитку є опосередкована участь, яка здійснюється у формі представництва. В ході виборів, шляхом голосування виборці обирають представників владних структур, які безпосередньо реалізовуватимуть політичні курси та прийматимуть закони. Однак, ця форма участі має суттєві недоліки. Вона допускає можливість викривлення волі мас, захист представниками влади власних інтересів (які не завжди збігаються з інтересами виборців) та втрати контролю над своїми представниками.
Складним соціально - психологічним феноменом є закрита політична поведінка, що проявляється у формі політичної неучасті (бездіяльності). Мотиви відмови громадянина від політичної участі можуть бути викликані різними чинниками: 1)втрата соціальних ідеалів; 2)падіння рівня довіри органам влади; 3)прагнення людини відгородитись від політики.
Таким чином політична участь і політична неучасть – це дві різні форми політичної поведінки індивіда (відповідно відкрита і закрита), два способи практичної взаємодії соціального суб’єкта з політичним середовищем, через які особа висловлює своє ставлення до політичної і суспільної системи та інших соціальних суб’єктів.
Отже, результатом процесу політичної соціалізації, що має певні етапи, фактори, моделі та типи, є готовність особи до участі у політичній діяльності, залучення її до політичного процесу, який проходить в рамках соціально-політичної системи.
14)Авторитарний і тоталітарний режими
Тоталітаризм- це певний політичний режим і суспільна система, які характеризуються насильницьким політичним, економічним та ідеологічним пануванням правлячої еліти, організованої в цілісний бюрократичний партійно-державний апарат, очолюваний вождем (фюрером, дуче, каудільо) , тотальним контролем над суспільством і особистістю, нічим не обмеженим втручанням в усі сфери життя громадян.
Для тоталітарного політичного режиму притаманні наступні ознаки:
-Єдина ідеологія
-Єдина добре зорганізована масова партія
-Політичний плюралізм відсутній
-Влада не обмежується законом, спирається на терор і масові репресії
-Командно адміністративна економіка
-“Активна” несвобода особи (держава примушує людину діями демонструвати лояльність до режиму)
-Монополія на засоби масової інформації
-нетерпимість до будь якого інакомислення
-формування образу ворога
-повна мілітаризація суспільства.
Тоталітарний політичний режим функціонував у двох формах: праворадикального тоталітаризму ( фашизму, нацизму) і лівоекстремістського тоталітаризму (комунізму, сталінізму). Перший характеризувався встановленням відкритої терористичної диктатури, мілітаризацією всіх сфер життя, придушенням демократичних свобод, вождиським принципом побудови державного управління, ідеологічна концепція фашизму заснована на шовінізмі і расизмі. Лівоекстреміська форма тоталітаризму характеризується всевладдям бюрократичного партійно-державного апарату і його зрощенням з репресивною системою, економічним і духовним відчуженням людини, люмпелізацією особистості, пануванням міфологічної державної ідеології.
Авторитаризм – це недемократичний політичний режим який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб,звуження політичних прав і свобод громадян, обмеження повноважень демократичних інституцій,усунення громадян від процесу прийняття політичних рішень.
Для авторитарного політичного режиму притаманні наступні ознаки:
-Відсутність єдиної ідеології
-Можлива багатопартійність
-Допускається обмежений плюралізм (без реальної боротьби за владу)
-Влада не обмежена законом, спирається на силу і вибіркові репресії
-Може бути як командна так і ринкова економіка
-“Пасивна” несвобода особи (ніхто не має права протестувати проти режиму)
-правляча еліта формується шляхом самопризначення.
Різновиди авторитарного режиму:
Теократичні авторитарні режими, характерні для країн, де до влади прийшли релігійні клани.(Ірану). Цей режим має багато рис, притаманних тоталітаризму.
Військово бюрократичні диктатури, що встановлюються внаслідок військових переворотів. (Африка та Латинська Америки.
Персональні тиранії, різновидом яких є султанізм. При такому персоніфікованому режимі влада належить диктатору і спирається на розгалужений поліцейський апарат. Інші інститути влади, переважно слабкі. За султанізму при владі задіяні родичі та близькі друзі диктатора.
Абсолютистські монархії (Саудівська Аравія, Катар, Оман, Об’єднані Арабські Емірати), в яких монарх наділений необмеженою владою, виборні представницькі органи відсутні.
Неототалітарні режими. Вони формально функціонують при наявності багатьох партій, опозицій, періодичних виборів, але завдяки різного роду маніпуляціям влада зберігається в руках однієї масової партії.(Мексика і Сирія)
З тоталітаризмом авторитаризм об’єднує диктаторський, не обмежений законом характер влади. Разом з тим тоталітаризм і авторитаризм відрізняються різним ступенем придушенням демократичних свобод і всевладдя держави, мірою жорсткості державного контролю за життям суспільства, місцем і роллю армії і каральних органів у здійсненні влади .
Білет7
1.В політології розрізняють 2 можливі форми взаємодії суб’єктів політики: конфлікт і консолідація. Так.
2.Різновидами тоталітаризму є фашизм і комунізм. Так.
3.опозиція в умовах демократичного режиму обов’язково мусить бути лояльною до влади.Ні.
4.Найбільш сприятливі умови для розвитку громадянського суспільства існують у тоталітарному режимі. Ні.
5.Який тип еліти властивий сучасним тоталітарним режимам. 4)номенклатура.
6.за можливістю впливу на розташування кандидатів у партійному списку пропорційні виборчі системи поділяються на. 2)системи з жорсткими списками. 4)системи з преференціями. 5)системи з напівжорсткими (м’якими списками).
7.Згідно з мажоритарною системою відносної більшості (плюральною системою) переможцем стає кандидат, який. 6)отримав більше голосів від опонентів, хоч і не обов’язково понад 50%.
8.вкажіть основні функції політичної системи: 1)репрезентативна, 2)інтегруюча, 4)нормативно-регулятивна, 5)політичного інформування, 6)організації та відтворення політичного життя.
9.Назвіть типи політичного лідерства за М. Вебером:1)традиційне лідерство,4)раціонально
легальне лідерство, 5)харизматичне лідерство.
10.Що притаманне рекрутуванню політичних лідерів згідно з системою гільдій.1)закритий характер, 2)обмежений електорат, 5)приховане суперництво.
11.Державний суверенітет передбачає, що: 6)держава має верховну владу на даній території, є незалежною у своїх діях.
12.Форма державного правління як певний спосіб організації державної влади визначається: 1)джерелами влади, 3)правовим статусом вищих органів державної влади, 4)принципами взаємодії і співвідношенням між органами державної влади, 6)порядком формування органів влади.
13)Суть, ознаки та типологія політичних партій.
Політична партія – форма організованої участі громадян у політиці, що виражає інтереси певних соціальних груп, спирається на ідеологію і ставить за мету здобуття, реалізацію та утримання влади або здійснення впливу на неї.
Вимоги які ставляться до партій при реєстрації: наявність статуту, що розкриває організаційні засади партії; наявність програми, що містить ідеологічні засади; відсутність у програмі положень, що закликають до повалення існуючого в країні ладу, або розпалюють міжнаціональну чи міжрелігійну ворожнечу; відсутність у партійній структурі воєнізованих формувань.
Функції політичних партій:
виявлення та представництво групових інтересів, їх врахування і реалізація через курси державної політики;
підготовка і проведення виборчих кампаній
розробка ідеологій як бази для формування політичних курсів;
політична соціалізація як наслідок популяризації партією своїх поглядів і дій;
участь у формуванні владних структур;
добір і підготовка кадрів для державних структур.
За критерієм місця у політичному спектрі партії поділяються на ліві , праві, центристські, лівоцентристські, правоцентристські, крайні ліві та крайні праві. Ліві вважають, що соціальні проблеми є проблемами держави; вона повинна допомагати суспільству їх вирішувати, реалізуючи певні соціальні програми (обов’язкова освіта, державна медицина, субсидіювання менш заможних верств населення, розв’язання проблеми безробіття, пенсійне забезпечення тощо). Праві вбачають у такому активному втручанні держави у справи суспільства порушення природних прав людини, оскільки політика лівих призводить до вирівнювання соціально-економічних можливостей.
Ще одним надзвичайно важливим критерієм класифікації політичних партій є їх внутрішня організаційна структура. За цим критерієм партії поділяються на масові та кадрові. Масові партії характеризуються чіткою внутрішньою організацією та ієрархічною підпорядкованістю, що базується на фіксованості членства і існуванні чітких партійних списків. Для кадрових партій характерним є відсутність членства та партійних списків.
За критерієм територіальної репрезентативності партії поділяються на загальнонаціональні та регіональні, тобто такі, що діють на території лише одного регіону даної країни.
За місцем у політичній системі партії поділяються на нелегальні, тобто такі, яким було відмовлено у реєстрації, або вони самі від неї відмовилися через невизнання існуючого державного ладу, та легальні. Останні в свою чергу поділяються на правлячі та опозиційні, що визначається перемогою або поразкою на останніх виборах.
Стиль керівництва партією, що визначається прийняттям найважливіших рішень одноосібно лідером чи партійними зборами або з’їздом, вказує на те, є партія авторитарною чи демократичною.
За ідеологічною орієнтацією партії переважно можна поділити на націоналістичні, консервативні, ліберальні, соціал-демократичні, комуністичні.
За критерієм методів діяльності розрізняють партії помірковані та радикальні.
14)Законодавча влада
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Вона складається з 450 народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 4 роки, працюють на постійній основі і не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі, а також займатися іншими видами прибуткової діяльності, окрім викладацької, наукової та творчої. Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування та не можуть бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу, проживає в Україні протягом останніх 5 років та не має не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості.
Верховна Рада обирає зі свого складу Голову парламенту, його першого заступника і заступника та відкликає їх. Верховна Рада затверджує перелік парламентських комітетів, які здійснюють законопроектну роботу та попередній розгляд питань, віднесених до повноважень Верховної Ради; обирає голів цих комітетів. Також Верховною Радою можуть створюватися тимчасові спеціальні комісії.
Функції, що здійснює Верховна Рада України, можна поділити на законодавчі, номінаційні, контролюючі, фінансові.
До законодавчих повноважень Верховної Ради належить внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІІ Конституції. При цьому зміни не можуть стосуватися скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина та не можуть бути спрямованими на ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності України. Лише Верховна Рада України визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики України; затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; усуває Президента України з поста в порядку імпічменту; розглядає і приймає рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету міністрів України.
Номінаційні функції Верховної Ради стосуються впливу на формування інших органів державної влади: призначення виборів Президента; надання згоди на призначення Президентом на посаду Генерального прокурора, голови Антимонопольного комітету, голови Фонду державного майна, голови Державного комітету телебачення і радіомовлення; призначення на посаду за поданням Президента голови Національного банку; призначення третини складу Конституційного Суду; обрання суддів безстроково.
Реалізація контролюючих функцій Верховної Ради передбачає здійснення контролю за діяльністю інших органів державної влади: здійснення контролю за діяльністю Кабінету міністрів, розгляд питання про його відповідальність та ухвалення резолюції недовіри йому; висловлення недовіри Генеральному прокурору, що має наслідком його відставку з посади; ратифікація підписаних Президентом і урядом міжнародних договорів і угод; проведення парламентських слухань та звернення із запитами до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Повноваження Верховної Ради у фінансовій галузі передбачають затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за його виконанням, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням. Виключно законами України встановлюються: система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти та іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, порядок випуску та обігу державних цінних паперів.
18.04.2012 19:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора