Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Соціологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Національний університет «Львівська політехніка»
Парламентаризм
Залікова контрольна робота
Білет № 8-9
ІГСН
«Соціологія»
Білет8
1.Національна еліта однорідна за джерелами формування. Так.
2.чи є порушенням принципу рівності виборів механізм “виборчої геометрії”. Так
3.У XX ст. тоталітарні режими існували у формі комуністичних диктатур. Ні.
4.“Активна несвобода” особи – це заборона громадянам проводити страйки, мітинги, демонстрації. Так.
5.При вузькому розумінні політичної еліти до її складу входять: 1)члени урядів, 4)члени представницьких органів влади.
6.Судочинство в Україні здійснюється на засадах: 1)законності, 2)доведеності вини, 3)рівності всіх учасників судового судового процесу, 4)гласності судового процесу, 5)забезпечення права обвинуваченого на захист.
7.Які з наведених ознак притаманні мажоритарним виборчим системам. 1)голосування за конкретного кандидата, 4)виборча геометрія, 6)одномандатні виборчі округи.
8.Для тоталітарного режиму властиві такі ознаки: 1)єдина обовязкова ідеологія, 2)формування образу ворога, 3)командно-адміністративна економіка, 6)існування єдиної партії, яка зосереджує у своїх руках усю політичну владу.
9.Які партійні системи належать до альтернативного типу. 1)двопартійні.
10.Які з наведених методів політологічних досліджень належать до групи емпіричних. 4)опитування.
11.Назвіть різновиди політичної участі: 1)пряма, 6)опосередкована. (організована, неорганізована, епізодична, постійна, санкціонована (легітимна), несанкціонована (нелегітимна)).
12.Форму держави визначають: 2)форми правдіння, 4)політичні режими, 5)державно- територіального устрою.
13)Суб’єкти політики
Суб’єктами політики є окремі особи, організації чи суспільні рухи, які постійно і відносно самостійно беруть участь у політичному житті відповідно до своїх інтересів, впливають на політичну поведінку інших суб’єктів, викликають своїми діями ті чи інші зміни в політичній системі.
Суб’єкти політики поділяються на індивідуальні та групові.
Особа виступає як учасник політичного процесу, представником якоїсь групи або як громадянин, наділений політико-правовою суб’єктивністю. Виділяється декілька рівнів політичної суб’єктності особи:
громадянин, який бере участь у політиці через виконання громадських обов’язків або через громадську організацію;
член політичної партії;
громадсько-політичний діяч;
адміністратор;
депутат;
політичний лідер.
Залежно від сили впливу суб’єктів на процес прийняття політичних рішень вони поділяються на первинні (базові), вторинні і безпосередні.
До первинних суб’єктів політики відносяться соціальні групи, етноси, класи, територіальні, демографічні, професійні і релігійні об’єднання.
Серед цих суб’єктів найбільш впливовими у політичному житті є етноси, нації і соціально-класові групи.
Етноси і нації виступають суб’єктами політики за таких обставин:
на етапі боротьби за національну державу або національно-територіальну автономію;
при визначенні національних пріоритетів у період становлення політичних інститутів;
у міжнародних відносинах;
у процесі захисту на державному рівні етнокультурної специфіки національних меншин.
Соціально-класові групи – це спільноти, які різняться між собою за матеріальним становищем, владою, престижем, освітою, способом життя (звичками, манерами, звичаями). За цими ознаками класи поділяються на вищі, середні, нижчі та люмпенізовані верстви. Вони мають різні інтересів (часто діаметрально протилежні) і різні можливості виявити ці інтереси на державному рівні.
Вторинні суб’єкти створюються як специфічні інститути здійснення влади або впливу на неї задля захисту інтересів базових суб’єктів, реалізації їхніх цілей і цінностей. Ці суб’єкти мають специфічні політичні інтереси щодо здобуття і здійснення державної влади. До вторинних суб’єктів політики відносяться групи тиску і партії.
Групи тиску включають всі об’єднання громадян (профспілки, промислові і торгівельні асоціації, культурні товариства тощо), які безпосередньо не борються за владу, але відстоюють власні інтереси при здійснення політики.
Партії як вторинні суб’єкти політики безпосередньо борються за владу, тісно взаємодіючи з різними групами тиску й електоратом.
До безпосередніх суб’єктів політики належать владні структури, керівні органи політичних і громадських організацій, політичні лідери, які беруть безпосередню участь у прийнятті і виконанні політичних рішень. На цьому рівні виникає і функціонує політична еліта, під якою розуміють групу людей, що займає провідні позиції у різних структурах політики. Для здобуття й
збереження влади, престижу політичної еліти використовують партії, групи тиску, соціальні групи
і масові спільноти, виражаючи дійсні або уявні їхні інтереси. Проте справжні наміри еліт для більшості залишаються не зрозумілими.
14)Правова держава і громадянське суспільство.
Демократичний розвиток суспільства іде шляхом формування правової держави і громадянського суспільства.
Правова держава - це така форма організації і діяльності публічно – політичної влади, яка функціонує згідно з принципом верховенства права, за якої діють усталені правові норми, встановлені у визначеному Конституцією порядку, гарантуються права і свободи людини, а владні структури не втручаються у сфери громадянського суспільства.
Принципи правової держави:
верховенство права у всіх сферах життєдіяльності суспільства;
підзаконність державної влади, обмеженість сфери її діяльності та невтручання держави у справи громадянського суспільства;
реальність та гарантованість невід’ємних прав людини та громадянських свобод, визнання їх пріорітетності; наявність механізму їх захисту;
рівність закону для всіх і рівність усіх перед законом;
взаємна відповідальність держави і особи, правова відповідальність офіційних осіб за дії, які вони чинять від імені держави;
поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову при умові їх взаємної врівноваженості та відкритості;
наявність ефективної системи захисту, незалежність судів і суддів;
наявність ефективних форм контролю за дотриманням законів.
Ефективність контролю та реалізація всіх інших принципів правової держави можливі лише на основі поділу влади. Принцип поділу влад вимагає, щоб кожна з гілок влади (законодавча, виконавча, судова) займала своє, чітко визначене місце у системі державного управління і виконувала повноваження властиві тільки їй.
Для побудови правової держави необхідні: економічний фундамент, високий рівень демократії, правової культури і правосвідомості населення, перетворення закону у головний важіль управління всіма сферами життєдіяльності суспільства.
Основними положеннями теорії громадянського суспільства є: автономність та індивідуальна свобода громадян, їх здатність відстоювати і захищати свої інтереси, протистояти сваволі влади, обмеження компетенції держави політичною сферою, невтручання держави в життя громадянського суспільства.
Громадянське суспільство - це сфера спілкування й солідарності, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій громадян, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави.
Структура громадянського суспільства досить складна. Вона включає як первинні спільності людей (сім’ї, господарські і громадські організації і об’єднання, соціальні спільності та ін.) так і недаржавні політичні відносини (економічні, соціальні, духовні, національні, релігійні та ін.). У правовій державі вся система громадянського суспільства захищена законом від втручання держави.
Ознаки громадянського суспільства:
існування вільної особистості
незалежність засобів масової інформації
реформування межі громадянських організацій
діяльність приватних підприємств
накопичення соціального капіталу
Суб’єктами, які творять громадянське суспільство є:
вільні і рівні індивіди;
створені ними добровільні асоціації, зорієнтовані на громадські справи;
вільна преса як засіб комунікації і самовиразу.
Громадське суспільство виконує ряд функцій:
механізму самоорганізації громадян для вирішення суспільних проблем;
противаги державним владним структурам з метою не допустити узурпацію влади;
засобу соціалізації індивідів, орієнтація їх на суспільно-корисні справи;
сприятливого суспільного середовища для формування демократичного типу політичної культури, демократизації політичного процесу.
Розвинене громадянське суспільство можливе лише у правовій державі, яка повинна реагувати на запити і потреби асоційованого громадянства, сприяти його розвитку, запобігати виникненню конфліктів. Взаємовідносини держави і громадянського суспільства мають будуватися на основі діалогу і співпраці, що в свою чергу сприятиме демократичному розвитку держави. Порушення рівноваги між державою і громадським суспільством призводить до гіпертрофії владних структур, диктату держави, відчуження і політичного безсилля народу.
Білет7
1.В політології розрізняють 2 можливі форми взаємодії суб’єктів політики: конфлікт і консолідація. Так.
2.Різновидами тоталітаризму є фашизм і комунізм. Так.
3.опозиція в умовах демократичного режиму обов’язково мусить бути лояльною до влади.Ні.
4.Найбільш сприятливі умови для розвитку громадянського суспільства існують у тоталітарному режимі. Ні.
5.Який тип еліти властивий сучасним тоталітарним режимам. 4)номенклатура.
6.за можливістю впливу на розташування кандидатів у партійному списку пропорційні виборчі системи поділяються на. 2)системи з жорсткими списками. 4)системи з преференціями. 5)системи з напівжорсткими (м’якими списками).
7.Згідно з мажоритарною системою відносної більшості (плюральною системою) переможцем стає кандидат, який. 6)отримав більше голосів від опонентів, хоч і не обов’язково понад 50%.
8.вкажіть основні функції політичної системи: 1)репрезентативна, 2)інтегруюча, 4)нормативно-регулятивна, 5)політичного інформування, 6)організації та відтворення політичного життя.
9.Назвіть типи політичного лідерства за М. Вебером:1)традиційне лідерство,4)раціонально
легальне лідерство, 5)харизматичне лідерство.
10.Що притаманне рекрутуванню політичних лідерів згідно з системою гільдій.1)закритий характер, 2)обмежений електорат, 5)приховане суперництво.
11.Державний суверенітет передбачає, що: 6)держава має верховну владу на даній території, є незалежною у своїх діях.
12.Форма державного правління як певний спосіб організації державної влади визначається: 1)джерелами влади, 3)правовим статусом вищих органів державної влади, 4)принципами взаємодії і співвідношенням між органами державної влади, 6)порядком формування органів влади.
13)Суть, ознаки та типологія політичних партій.
Політична партія – форма організованої участі громадян у політиці, що виражає інтереси певних соціальних груп, спирається на ідеологію і ставить за мету здобуття, реалізацію та утримання влади або здійснення впливу на неї.
Вимоги які ставляться до партій при реєстрації: наявність статуту, що розкриває організаційні засади партії; наявність програми, що містить ідеологічні засади; відсутність у програмі положень, що закликають до повалення існуючого в країні ладу, або розпалюють міжнаціональну чи міжрелігійну ворожнечу; відсутність у партійній структурі воєнізованих формувань.
Функції політичних партій:
виявлення та представництво групових інтересів, їх врахування і реалізація через курси державної політики;
підготовка і проведення виборчих кампаній
розробка ідеологій як бази для формування політичних курсів;
політична соціалізація як наслідок популяризації партією своїх поглядів і дій;
участь у формуванні владних структур;
добір і підготовка кадрів для державних структур.
За критерієм місця у політичному спектрі партії поділяються на ліві , праві, центристські, лівоцентристські, правоцентристські, крайні ліві та крайні праві. Ліві вважають, що соціальні проблеми є проблемами держави; вона повинна допомагати суспільству їх вирішувати, реалізуючи певні соціальні програми (обов’язкова освіта, державна медицина, субсидіювання менш заможних верств населення, розв’язання проблеми безробіття, пенсійне забезпечення тощо). Праві вбачають у такому активному втручанні держави у справи суспільства порушення природних прав людини, оскільки політика лівих призводить до вирівнювання соціально-економічних можливостей.
Ще одним надзвичайно важливим критерієм класифікації політичних партій є їх внутрішня організаційна структура. За цим критерієм партії поділяються на масові та кадрові. Масові партії характеризуються чіткою внутрішньою організацією та ієрархічною підпорядкованістю, що базується на фіксованості членства і існуванні чітких партійних списків. Для кадрових партій характерним є відсутність членства та партійних списків.
За критерієм територіальної репрезентативності партії поділяються на загальнонаціональні та регіональні, тобто такі, що діють на території лише одного регіону даної країни.
За місцем у політичній системі партії поділяються на нелегальні, тобто такі, яким було відмовлено у реєстрації, або вони самі від неї відмовилися через невизнання існуючого державного ладу, та легальні. Останні в свою чергу поділяються на правлячі та опозиційні, що визначається перемогою або поразкою на останніх виборах.
Стиль керівництва партією, що визначається прийняттям найважливіших рішень одноосібно лідером чи партійними зборами або з’їздом, вказує на те, є партія авторитарною чи демократичною.
За ідеологічною орієнтацією партії переважно можна поділити на націоналістичні, консервативні, ліберальні, соціал-демократичні, комуністичні.
За критерієм методів діяльності розрізняють партії помірковані та радикальні.
14)Законодавча влада
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Вона складається з 450 народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 4 роки, працюють на постійній основі і не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі, а також займатися іншими видами прибуткової діяльності, окрім викладацької, наукової та творчої. Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування та не можуть бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу, проживає в Україні протягом останніх 5 років та не має не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості.
Верховна Рада обирає зі свого складу Голову парламенту, його першого заступника і заступника та відкликає їх. Верховна Рада затверджує перелік парламентських комітетів, які здійснюють законопроектну роботу та попередній розгляд питань, віднесених до повноважень Верховної Ради; обирає голів цих комітетів. Також Верховною Радою можуть створюватися тимчасові спеціальні комісії.
Функції, що здійснює Верховна Рада України, можна поділити на законодавчі, номінаційні, контролюючі, фінансові.
До законодавчих повноважень Верховної Ради належить внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІІ Конституції. При цьому зміни не можуть стосуватися скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина та не можуть бути спрямованими на ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності України. Лише Верховна Рада України визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики України; затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; усуває Президента України з поста в порядку імпічменту; розглядає і приймає рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету міністрів України.
Номінаційні функції Верховної Ради стосуються впливу на формування інших органів державної влади: призначення виборів Президента; надання згоди на призначення Президентом на посаду Генерального прокурора, голови Антимонопольного комітету, голови Фонду державного майна, голови Державного комітету телебачення і радіомовлення; призначення на посаду за поданням Президента голови Національного банку; призначення третини складу Конституційного Суду; обрання суддів безстроково.
Реалізація контролюючих функцій Верховної Ради передбачає здійснення контролю за діяльністю інших органів державної влади: здійснення контролю за діяльністю Кабінету міністрів, розгляд питання про його відповідальність та ухвалення резолюції недовіри йому; висловлення недовіри Генеральному прокурору, що має наслідком його відставку з посади; ратифікація підписаних Президентом і урядом міжнародних договорів і угод; проведення парламентських слухань та звернення із запитами до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Повноваження Верховної Ради у фінансовій галузі передбачають затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за його виконанням, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням. Виключно законами України встановлюються: система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти та іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, порядок випуску та обігу державних цінних паперів.
18.04.2012 19:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора