Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра обліку та аналізу
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра обліку та аналізу
Комплексна контрольна робота
з дисципліни «Менеджмент»
Варіант №20
Зміст
ВСТУП 3
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 4
1. Загальна характеристика функцій менеджменту. 4
2. Оптимізація управлінських рішень. 7
3. Напрямки організаційних змін. 10
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ 13
2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 14
ВИСНОВОК 19
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 20
Вступ
Менеджмент – процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з тим, щоб досягнути координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного досягнення завдань.
Управління організацією в умовах ринкової економіки складніше, ніж в умовах центральної системи. Це пов’язано з розширенням прав відповідальності та з необхідністю пристосування до змін у зовнішньому середовищі. Всі проблеми, які виникають перед організацією, неможливо вирішити без сучасного професійного менеджменту – цього могутнього прискорювача розвитку суспільства.
Функція – обов’язок, діяльність або здатність до діяльності, роль, власність, задача, компетенція, залежність величини від іншої. Функції менеджменту — види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об’єкту, зумовлені кооперацією і поділом праці в середині управлінського персоналу.
Важливим у менеджменті є прийняття рішень. Прийняття управлінського рішення — це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації. Проте, іноді буває досить багато рішень для проблемної ситуації. Тому стає актуальним питання оптимізації управлінських рішень, що допомагає здійснити вихід із ситуації.
Дана контрольна робота містить відповіді на питання про функції менеджменту, оптимізацію прийняття рішень, напрямки організаційних змін та деякі інші питання.
1. Теоретична частина
1.(20). Загальна характеристика функцій менеджменту.
Функції менеджменту – види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу.
Сформувалися вони в процесі поділу і спеціалізації праці, оскільки будь-які управлінські процеси на підприємстві відбуваються на основі функціонального поділу. Функції менеджменту відображають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.
У визначенні сутності функцій менеджменту, їхньої класифікації і трактуванні немає однозначності. Одні автори класифікують функції менеджменту за ознакою їх першочерговості в діяльності організації, інші – за пріоритетністю у застосуванні на певних рівнях управління. Але всі погоджуються, що лише комбінування функцій може дати конкретні результати.
Зміст кожної функції менеджменту залежить від завдань, які виконуються в її межах.
За ознакою місця в системі менеджменту функції можуть бути:
основні, тобто ті, які беруть участь у будь-яких управлінських процесах. До основних функцій відноситься планування (передбачає вироблення рішень про те, якими повинні бути цілі, завдання організації і що повинні зробити члени організації, щоб досягти їх), мотивування (визначають як силу, що спонукає до дії); організування (це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати для досягнення спільної мети), контролювання (це процес забезпечення досягнення організацією своєї мети), регулювання (процес виявлення та усунення недоліків, відхилень та збоїв у нормальному ході трудової діяльності);
часткові (спеціальні), за допомогою яких здійснюються лише певні управлінські процеси, управління основним виробництвом, його технічною підготовкою, капітальним будівництвом тощо. Часткові поділяються на види: за ознакою об'єкту – це функції управління підприємством, цехом, відділом, дільницею, бригадою тощо, за ознакою елементів виробничо-господарської діяльності – це функції управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією, за ознакою процесів управління — це функції управління основним виробництвом, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, фінансовою діяльністю підприємства та ін.;
об’єднувальна функція — керування — функція, яка об’єднує всі загальні та конкретні функції, без якої не можлива реалізація всіх інших.
Реалізація будь-яких спеціальних функцій здійснюється шляхом застосування основних функцій. Загальні (основні) функції є абстрактними. Вони перетворюються на реальну управлінську діяльність лише тоді, коли з їхньою допомогою відбувається реалізація конкретних функцій менеджменту. Тому загальні функції розглядають як основу здійснення будь-якого управлінського процесу.
Функції управління виконують спеціальні органи певними методами та засобами. Приміром, для здійснення функції планування застосовують такі методи, як опрацювання планів та прогнозів, визначення цілей та місії фірми, вироблення стратегії і тактики діяльності організації; для реалізації функції мотивації використовують моделі систем потреб та інтересів, заробітної плати, винагород; для здійснення функції контролю — складання балансів, рахунків, нормативів і т. ін.
Кожний орган та підрозділ управління у межах своєї компетенції діє відповідно до своїх функцій управління та проводить певну роботу зі збирання, систематизації, опрацювання та аналізу інформації, з підготовки та прийняття рішень, доведення їх до конкретних виконавців.
Функції менеджменту в міру розвитку виробництва, умов життєдіяльності постійно змінюються, перебувають у тісному зв'язку та взаємозалежності, тобто становлять цілісну систему. Кожна функція управління як елемент системи менеджменту розвивається в певному напрямі, який диктується спільними цілями і завданнями функціонування фірми. Тому важливо розглядати кожну функцію менеджменту окремо, але з урахуванням сучасних досягнень науки управління та рівня розвитку ринкової економіки в тій чи іншій країні.
2. (50). Оптимізація управлінських рішень.
Прийняття управлінського рішення — це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.
Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.
Процес розробки і прийняття рішень, як правило, охоплює ряд стадій:
розробку і постановку мети;
вибір і обгрунтування критеріїв ефективності та можливих наслідків рішень, які приймаються;
розгляд варіантів рішень, які приймаються;
вибір і кінцеве формулювання рішення;
прийняття рішення;
доведення рішень до виконавців;
контроль за виконанням рішень.
Оптимізація рішення — це процес перебору безлічі факторів,що впливають на результат. Оптимальне рішення — це вбрання з якого-небудь критерію оптимізації найбільш ефективне з всіх альтернативних варіантів рішення.
Хоча метою оптимізації є отримання оптимальної системи, істинно оптимальна система в процесі оптимізації досягається далеко не завжди. Оптимізована система зазвичай є оптимальною лише для одного завдання Більш того, частенько не існує універсального рішення, яке працює добре у всіх випадках, тому використовують компромісні рішення для оптимізації лише ключових параметрів системи. До того ж, зусилля, потрібні для досягнення повністю оптимальної системи управління, яку неможливо далі поліпшити, практично завжди перевищують вигоду, яка може бути від цього отримана, тому, як правило, процес оптимізації завершується до того, як досягається повна оптимальність. На щастя, в більшості випадку навіть при цьому досягаються помітні поліпшення.
З огляду на критерій оптимальності управлінського рішення головним обов'язком керівника є вироблення управлінських рішень і організація їх виконання таким чином, щоб результат цих рішень призвів до вдосконалення всієї системи управління. Існує відповідна технологія підготовки, прийняття і реалізації рішень, тобто сукупність прийомів, способів і методів досягнення цілей діяльності.
Наявність відповідного алгоритму прийняття рішень і їх реалізації дає можливість поєднувати формальні та евристичні методи, добиватися вищих результатів. Для керівника важливо володіти різноманітними методами прийняття рішень.
Оскільки процес оптимізації дорогий, то її доцільно застосовувати при вирішенні стратегічних і тактичних завдань. Оперативні завдання повинні вирішуватися із застосуванням, як правило, простих,евристичних методів.
Згідно з положеннями американського менеджменту наука управління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватись з допомогою таких підходів :
Застосування наукового методу .
Використання системної орієнтації .
Застосування моделей .
Науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає застосування схеми , наприклад , в процесі оптимізації обсягів реалізації продукції на першому етапі збирається інформація про ринок і попит , на другому здійснюється її аналіз , а на третьому — встановлюється вплив на попит і визначається у вигляді гіпотези оптимальна величина обсягів реалізації продукції.
Системна орієнтація в процесі оптимізації рішень базується на тому , що організація є відкритою системою , яка складається з взаємопов'язаних частин. В процесі своєї діяльності організація обробляє входи , перетворюючи їх в продукцію , послуги , прибуток .
Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрунтовуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності.
Процес ухвалення рішення — це нескінченна послідовність взаємопов'язаних кроків. І сукупність цих кроків буде різною для кожного виду проблем. Кожен вид проблеми вимагає свого шляху (напрямку) рішення. Однак повсякденний обсяг роботи керівника будь-якого рівня не дозволяє йому відводити окремий час для вироблення нових напрямків дій для кожної проблеми. Саме тут криється важливість і необхідність використання визначеної технології.
Технологія дозволяє раціонально використовувати час і ресурси. Отже, потреба в технологіях з'являється тоді, коли виникає необхідність у раціональних (з погляду ефективності) діях у керуванні соціальними процесами.
3.(80). Напрямки організаційних змін.
Під організаційними змінами розуміється будь-яка зміна в одному або кількох елементах організації. Зміни можуть стосуватися будь-якого елементу процесу організації (рівня спеціалізації; способів групування; діапазону контролю; розподілу повноважень; механізмів координації).
При цьому слід зауважити, що зміни у будь-якому одному підрозділі організації, як правило, впливають на інші підрозділи і на організацію в цілому.
Причини, які викликають необхідність змін, поділяють на дві групи: зовнішні і внутрішні.
Зовнішні – пов’язані із змінами в компонентах загального і специфічного середовища функціонування організації. Компоненти загального середовища:
економічна ситуація;
державне регулювання;
технологічна складова;
міжнародні аспекти;
соціально-культурні особливості тощо.
Більш сильний вплив на необхідність проведення організаційних змін чинять фактори специфічного середовища:
конкуренти;
споживачі;
постачальники.
Внутрішні чинники також можуть бути причинами організаційних змін. При цьому:
частина з них може бути наслідком прямого та/або непрямого впливу змін у зовнішньому середовищі,
решта може бути результатом розвитку самої організації.
Організації можуть пристосовуватися до змін у середовищі трьома способами:
адаптація до змін у середовищі, які не були заздалегідь визначені. Отже, для цього способу характерним є реагування із запізненням;
пристосування до середовища шляхом урахування тенденцій його розвитку. Цей спосіб передбачає наявність механізмів постійного спостереження за середовищем. Його використовують організації, які "шукають" змін;
організація намагається пристосовувати середовище під себе. Такий спосіб використовують виключно сильні, великі організації, що займають монопольне становище на ринку.
Основні напрямки змін:
Мета. Для виживання організації керівництво повинно періодично оцінювати і змінювати свою мету у відповідності до змін зовнішнього середовища та самої організації. Модифікація мети необхідна навіть для найуспішніших організацій, хоча б тому, що поточна мета вже досягнута. Частота, з якою необхідно міняти мету, виявляється за допомогою системи контролю, яка повинна інформувати керівництво про відносну ефективність організації в цілому і кожного підрозділу зокрема. Наприклад, коли "IBM" вирішила збільшити частку ринку персональних комп'ютерів, вона повинна була створити відділ, який би відповідав за нову продукцію, розробляв і впроваджував технологію виробництва, готував персонал для виконання нових завдань, а також наймав і навчав велику кількість технічних спеціалістів з ремонту і обслуговування комп'ютерів.
Структура. Структурні зміни як частина організаційного процесу відносяться до змін у системі розподілу повноважень і відповідальності, в координаційних та інтеграційних механізмах, у поділі на відділи, в управлінській ієрархії, комітетах і ступені централізації. Структурні зміни - одна з найпоширеніших і видимих форм змін в організації. Вони - реальна необхідність, при значних змінах мети або стратегії організації. Коли велика організація відкриває новий напрям діяльності, вона створює підрозділ з основною відповідальністю за цю діяльність і проводить інтеграцію керівництва цього напряму з керівництвом решти організації. Наприклад, шоб вийти на ринок з дієтичним напоєм "Кока-кола", був створений спеціальний підрозділ. Приєднання нового підрозділу до тих, які вже були, вимагало змін у системі взаємостосунків, функціях служб на рівні корпорації.
Технологія і завдання. Зміни в тісно пов'язаних перемінних — технології і завданнях - належать до змін процесу і графіка виконання завдань, впровадженню нового обладнання або методів, змін нормативів і самого характеру роботи. Як структурні зміни, технологічні часто руйнують соціальні стереотипи, викликаючи перегляд планів. Зміни в технології можуть викликати модифікацію структури і робочої сили. Наприклад, коли газети почали заміняти старий спосіб набору електронною системою верстання, виникла потреба в більшій кількості спеціалістів з електроніки і зменшилась потреба в складачах. Коли майже всі газети заявили про перехід на новий вид верстання, вони зустрілись з сильним опором профспілок, які побоювалися скорочення робочих місць.
Люди. Зміни в людях допускають модифікацію можливих установок або поведінки персоналу організації. Це може захопити технічну підготовку, підготовку до міжособового або групового спілкування, мотивацію, лідерство, оцінку якості виконання роботи, підвищення кваліфікації керівного складу, формування груп. Зміни в людях, оскільки вони часто викликають побоювання через незадоволення потреб, особливо важко зробити ефективними. Наприклад, не всі хочуть мати більше відповідальності або більше вчитися.
Тестові завдання
4.(20). Практика сучасного управління в країнах Західної Європи формувалася під впливом:
3) американського менеджменту з врахуванням реалій економічної ситуації в країнах західної Європи.
5. (50). За розмірами організації поділяються на:
2) великі, середні, малі;
6.(80). Сутність лінійно-функціонального правління полягає в тому, що:
3)при лінійному керівникові створюються групи фахівців, об’єднаних у відділи (служби) за функціональною ознакою, а на чолі кожного функціонального підрозділу стоїть функціональний керівник, який має право у межах своїх повноважень приймати управлінські рішення.
7.(110). До нормативних актів управління належать:
1) накази, постанови, розпорядження, циркуляри, вказівники, резолюції;
8.(140). Ліберальний тип керівника:
3) відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки.
2. Практична частина
9.(20). Вас щойно призначили директором підприємства. Декого з працівників Ви знаєте з часів спільної праці в об’єднанні. На «інавгурації» виступив менеджер персоналу об’єднання , який представив вас і коротко ознайомив присутніх із вашою трудовою біографією.
Завдання:
Як побудувати свій виступ перед підлеглими?
Керівнику слід з самого початку продумати тактику входження в колектив. Чи потрібно критикувати свого попередника і колектив в цілому в першому своєму програмному виступі чи ні?
У більшості випадків така критика особливо впливає негативно на розвинутий колектив. Вона говорить про зарозумілість нового керівника і його нетактовність. Потрібно більше говорити про майбутнє, перспективи діяльності, говорити про реальні справи, а не займатися проектами. А враховуючи те, що новопризначений директор знайомий із деякими працівниками, то критика може спричинити негативне враження.
Для виступу перед великою аудиторією із складними і дискусійними проблемами краще всього підготувати повний текст доповіді. При визначенні змісту тексту треба мати на увазі, що учасники зборів запам'ятовують невелику кількість цифр. Тому для скорочення часу на доповідь і для покращення його сприйняття великий цифровий матеріал можна підготувати у вигляді таблиць, графіків, діаграм.
На початку виступу треба чітко сформулювати свою думку, пропозицію або основну ідею, а потім у межах визначеного регламенту її обґрунтувати або аргументувати коротко і без повторень.
Робота над виступом містить такі етапи:
1 етап — розробка самих ідей (постановочних питань);
2 етап — викладення ідей з урахуванням того, що їх треба буде викладати голосно. Зміст усного виступу залежить від того, де виступати, який час виступу, хто є слухачем та ін.;
3 етап — робота над мовою, стилем викладання, наведення прикладів, цифрового матеріалу та ін.;
4 етап — робота над технікою виголошення промови.
Тут має значення зовнішність доповідача, його голос, жести та ін.
Важливим є чіткість визначення виду виступу з точки зору його призначення:
інформаційний виступ;
агітаційний виступ;
інформаційно-агітаційний виступ.
У даному випадку це буде інформаційний виступ, призначений надати слухачам нові ідеї, викласти проблеми. Він має розповідний характер (як роз вивались події), описування фактів або стану справ, пояснення проблем, недоліків або успіху на підприємстві. Описування повинно бути конкретним, розповідь мати по чуття руху, а пояснення —логічним. Тут треба прагнути до того, щоб промова не спричиняла ні неприємного почуття, ні насо лоди. Факти повинні бути конкретними і мати докази.
10.(50). Ознайомтеся з «Пам’яткою для менеджера» стосовно організації діяльності підприємства:
постійна реорганізація структури кампанії зумовлена законами бізнесу: «Якщо хочеш вижити — перебудовуйся »;
не можна поспішати з реорганізацією. Передчасні зусилля у перебудові структури кампанії можуть лише зашкодити справі;
менеджер повинен серцем прийняти перебудову, інакше йому важко буде виконувати свої основні функції;
якщо в житті одна людина не може бути слугою двох господарів, то в бізнесі може;
не завжди допомагає рішуче заперечення старої структури. Іноді успіх забезпечується лише однією невеликою зміною (доповненням, вдосконаленням).
Поясніть, в яких ситуаціях реалізуються згадані правила. Наведіть приклади.
Однією з найважливіших проблем, з якими зіштовхується будь-яка організаційна система, є те, що у визначений момент часу вона виявляється нездатною справитися зі зміною ринку і відповідно змушена відмовитися від застарілих структурних форм організації. Кожні кілька років міняються структура організації, процедури затвердження рішень і т.д. При цьому можливі негативні наслідки реорганізацій послабляються, як правило, у результаті змін окремих функцій не одночасно, а в різний час. Практика постійної реорганізації, наприклад, у компанії IBM (американська електронна корпорація, найбільший світовий виробник усіх видів комп'ютерів і програмного забезпечення), показує, що вигоди, пов'язані з цією системою, величезні. Система дозволяє перетасовувати структуру організації, підсилюючи її чи видаляючи з неї зайве, а також надаючи можливість безлічі людей розширити свій професійний досвід. Це підтверджує наше перше правило: «Постійна реорганізація структури кампанії зумовлена законами бізнесу: «Якщо хочеш вижити — перебудовуйся »».
Проте, «не можна поспішати з реорганізацією. Передчасні зусилля у перебудові структури кампанії можуть лише зашкодити справі». Адже, квапливість і надлишкова поспішність процесу, що відбувається, інформаційний вакуум, в якому перебувають працівники підприємства, не сприяють створенню оптимальних умов для продуктивної праці і викликають виправдану стурбованість трудового колективу. Нормальній соціально-психологічній атмосфері на підприємстві заважає відсутність стабільності, впевненості в майбутньому і соціального оптимізму. Запланована істотна зміна організації виробничо-господарської діяльності підприємства призведе до кардинальної зміни напрямів фінансових потоків, що значно ускладнить акумуляцію коштів на реалізацію виробничих і соціальних програм. Тому перед тим, як прийняти рішення про реорганізацію, потрібно зважити всі «плюси» та «мінуси» таких дій і вибрати найоптимальніший варіант, який не принесе шкоди діяльності підприємства.
Менеджеру необхідно мати відповідні займаній посаді знання в областях техніки, економіки, організації виробництва та управління. Під впливом менеджера виникає щось більше, ніж його індивідуальний відбиток в управлінні — формується стиль керівництва підприємством у цілому. Оскільки менеджер постійно працює з людьми, його емоційний настрій впливає на підлеглих. Якщо здійснюється реорганізація підприємства, то «менеджер повинен серцем прийняти перебудову, інакше йому важко буде виконувати свої основні функції», адже, його основні функції базуються саме на управлінні людьми і якщо він буде негативно ставитись до перебудови, це позначиться не тільки на його власній роботі, а й на роботі всього підприємства.
Правило: «Якщо в житті одна людина не може бути слугою двох господарів, то в бізнесі може» зустрічається досить часто. Бувають ситуації, коли на підприємстві менеджер повинен виконувати вказівки як прямого керівника, так і функціональних керівників. Проте це загрожує компанії плутаниною в процесах, поділом і втратою основної лінії відповідальності і частими конфліктами. Бувають випадки, коли дана проблема пов'язана в першу чергу з людським фактором, коли підлеглі не сприймають всерйоз свого прямого керівника і вважають за краще виконувати доручення функціонального керівника.
Інколи стара структура працює набагато краще за нову. Проте в зв’язку з розвитком технологій стара структура стає недієздатною, а нова, створена з врахуванням сучасних даних, не приносить бажаного результату. Тому актуальним є вдосконалення старої системи, а не створення нової. Прикладом може стати залізниця, оскільки значна реорганізація її структури може значно нашкодити роботі. Але її робота неможлива без повної комп’ютеризації та інформатизації, оскільки це дає можливості щодо контролю роботи та підвищення якості наданих послуг. Отже, для покращення роботи такого підприємства не потрібно здійснювати повну реорганізацію, достатньо лише здійснити деякі інноваційні доповнення.
Висновок
Ефективне становлення ринкових відносин в Україні багато в чому визначається формуванням сучасних управлінських відносин, підвищенням керованості економіки. Саме менеджмент, управління забезпечує зв'язаність, інтеграцію економічних процесів в організації.
Менеджмент — найважливіше поняття в ринковій економіці. Його вивчають економісти, підприємці, фінансисти, банкіри і всі, хто стосується бізнесу.
Управляти — означати вести підприємство до його мети, витягуючи максимум можливості з існуючих ресурсів. Фахівцям нового годині необхідні глибокі знання по менеджменту, а для цього треба чітко представляти суть і поняття менеджменту.
Також можна сказати, що для менеджера важливими є наступні принципи: цілеспрямованість, оперативність, економність, тактовність, етичність, ефективність та оптимальність роботи. Саме від менеджера залежить психологічний настрій в колективі, що в свою чергу позначається на продуктивності праці. Тому досить важливо, щоб менеджер мав всі задатки лідера і вмів справлятись із будь-якими непередбачуваними ситуаціями чи змінами в організації. Проте, варто зазначити, що менеджер не зможе працювати в негативно налаштованому колективі і тому йому потрібно тільки розпочавши свою роботу одразу ж ввійти в довіру і викликати пошану у підлеглих. Саме це сприятиме подальшому успіху роботи.
Список використаної літератури
Скібіцька Л.І. Організація праці менеджера: навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 360 с.
Виноградський М.Д., Шканова О.М. Організація праці менеджера: навч. посібник / К.: , 2002.- 518 c.
Цуруль О. А.Менеджмент у державних організаціях: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 142 с.
Скібіцька Л. І. Конфліктологія: Навчальний посібник. - Київ.: Центр учбової літератури, 2007. - 384 с.
Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник, для студентів вищих навчальних закладів. — К.: «Кондор», 2003.
18.04.2012 21:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора