Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Конспект з дисципліни
«Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків»
Виконаі : студент 5 курсу, 4 групи,
Факультету ЕП
спеціальності «Економіка підприємства»,
Федорчук В.О.
Рівне – 2011
Зміст
Змістовий модуль 1. Господарські рішення в підприємницькій діяльності………………………………………………………………………3
Тема 1. Господарська діяльність підприємства………………………….......3
Тема 3. Теоретико-методичні основи прийняття господарських рішень......6
Тема 4. Планування і прогнозування господарських рішень………………10
Тема 5. Економічне обґрунтування рішень, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства………………………………………………………13
Тема 6. Аналіз господарських рішень та оцінювання їхнього впливу на ефективність діяльності підприємства……………………………………….16
Змістовий модуль 2. Оцінювання підприємницьких ризиків у процесі обґрунтування господарських ризиків…………………………………….18
Тема 7. Прийняття господарських рішень в умовах невизначеності та ризику……………………………………………………………………………18
Тема 10. Економічне обґрунтування рішень, пов’язаних з інвестиційною діяльністю підприємства……………………………………………………….23
Тема 11. Економічне обґрунтування рішень, пов’язаних з фінансовою діяльністю підприємства……………………………………………………….30
Тема 12. Основи ризик – менеджменту……………………………………….33
Список використаної літератури……………………………………………35
Змістовий модуль 1. Господарські рішення в
підприємницькій діяльності
Тема 1. Господарська діяльність підприємства.
План
Підприємство як економічна система.
Види діяльності підприємства.
Економічна модель діяльності підприємства.
1. Підприємство як економічна система.
2. Ресурси на вході 3. Ресурси на виході
Рис. 1. Механізм функціонування відкритої економічної системи [16]
Економіка підприємства характеризує співвідношення між ресурсами на вході (витратами) і ресурсами на виході (результатами).
Головна мета – забезпечення найбільш оптимального співвідношення між затратами і результатами. Одна із головних умов доцільності функціонування підприємства – це перевищення результатів над витратами. Економічна система (підприємство) є складною, динамічною і відкритою системою.
2. Види діяльності підприємства.
Фінансові результати діяльності підприємства формуються в процесі основної, операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та надзвичайних подій.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. [1]
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. [14]
Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Інвестиційною діяльністю вва жають придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.
Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Надзвичайна подія — подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.[15]
У практиці господарювання кожне підприємство здійснює безліч різних операцій, які за ознаками спорідненості можна об’єднати в окремі напрямки:
маркетингова діяльність підприємства – це процес організації виробництва і збуту продукції орієнтований на задоволення потреб окремих споживачів і отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку.
Інноваційна діяльність – це процес який здійснюється на снові реалізації інвестицій з метою виконання обґрунтованих науково-технічних програм з гарантованими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво.
виробнича діяльність – включає розробку програми випуску товарів в поточному періоді і на перспективу, збалансування виробничих потужностей підприємства, обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку; ритмічне мататеріало-технічне забезпечення виробництва необхідними ресурсами, розробку графіків виготовлення продукції, впровадження оптимізаційних програм щодо раціонального використання наявних ресурсів підприємства.
комерційна діяльність – це сукупність комерційних і торгівельно-технологічних заходів підприємства з доведенням виготовленої ним продукції до споживачів.
Всі перераховані напрямки діяльності підприємства є основою економічної діяльності підприємства. [5]
3. Економічна модель діяльності підприємства.
Економічну модель діяльності підприємства можна представити як ланцюг взаємодії таких елементів:
Ресурси – Затрати – Результати
Стійкість підприємства – це здатність системи зберігати свій працездатний стан з досягненням запланованих результатів при наявності різних впливів.
Види стійкості підприємства:
рівновага – рівність попиту і пропозиції в системі всіх ресурсів підприємства.
гомеостазис - це стійкий стан системи в її взаємодії із зовнішнім середовищем. Саме у взаємодії з зовнішнім середовищем виявляється результативність роботи організації. [12 §11.3.]
Система економічних показників діяльності підприємства:
Абсолютні економічні показники в свою чергу діляться на:
Показники, які характеризують наявні виробничі ресурси підприємства:
середньооблікова чисельність працівників;
вартість основних фондів;
середній залишок оборотних коштів;
Показники, які характеризують затрати:
капітальні затрати;
поточні витрати.
Показники, які характеризують результати:
обсяг виробленої продукції;
обсяг реалізованої продукції;
валовий дохід;
прибуток.
Відносні економічні показники в свою чергу діляться на:
Показники ресурсомісткості продукції:
трудомісткість;
фондомісткість;
коефіцієнт завантаження.
Показники витратомісткості продукції:
зарплатомісткість ;
витратомісткість.
Показники ефективності виробничо-господарської діяльності під приємства:
а)показники ефективності використання окремих видів ресурсів:
продуктивність праці;
фондовіддача;
коефіцієнт оборотності оборотних коштів;
б)узагальнюючі показники ефективності
показники рентабельності;
показники ефективності інвестицій.
Тема 3. Теоретико-методичні основи прийняття господарських рішень.
План
Концепція прийняття рішення.
Моделі та методи прийняття господарських рішень.
Технологія прийняття господарських рішень.
1. Концепція прийняття рішення.
Проблема – невідповідність бажаного (нормативного) і фактичного рівнів досягнення мети; складне теоретичне питання чи практичні ситуації, які характеризуються розривом між тим, що є і тим, що має бути.
Елементи, які складають внутрішню структуру проблеми:
1) Предмет проблеми;
2) Об’єкт проблеми;
3) Суб’єкт;
4) Зв’язки;
5) Мета розв’язання проблеми.
Процес прийняття рішення – сукупність взаємопов’язаних послідовних дій людини чи групи людей, які здійснюються з метою досягнення певних цілей або усунення чи запобігання проблемним ситуаціям. АБО – це дії окремої особи або групи осіб, які скеровані на підготовку, розробку і реалізацію рішення з метою досягнення певної цілі, наслідком чого є отримання певного корисного результату.
Раціональний підхід до прийняття рішення – інтегрована сукупність доступних в даний момент підходів.
Підходи до прийняття рішень:
1) КЛАСИЧНИЙ;
2) ПРИНЦИП ОБМЕЖЕНОЇ РАЦІОНАЛЬНОСТІ.
Процес прийняття рішень з позицій 1 підходу: виявлення проблеми; визначення мети, показників і критеріїв; знаходження альтернатив; оцінка альтернатив; вибір найкращої альтернативи.
Процес прийняття рішень відповідно до 2 підходу: виявлення потреб, визначення мети і формування набору критеріїв; пошук альтернатив; вибір варіанту, що забезпечує прийнятний результат.
Фактори (конфігурації), що впливають на процес прийняття рішень:
1) Зовнішнє середовище підприємства;
2) Внутрішнє середовище підприємства і особисті якості керівника;
3) Особливості проблеми, що вирішується.
Методологічною базою рішення складних проблем зі значною кількістю зв’язків і залежностей, обмежень і варіантів рішень виступає системний підхід – принципова особливість системного підходу полягає в розгляді об’єкта управління, як складної с-ми з різноманітними внутрішніми і зовнішніми зв’язками. [17]
2. Моделі та методи прийняття господарських рішень
Моделювання – це універсальний і ефективний інструмент пізнання внутрішніх закономірностей, властивих явищам і процесам, суть якого полягає в підборі математичних схем, які описують процеси, які відбуваються реально.
Етапи математичного моделювання:
1) постановка задачі;
2) розробка формалізованої схеми;
3) формалізація задачі в загальному вигляді;
4) чисельне представлення моделі;
5) розв’язання задачі на комп’ютері та після оптимізаційний аналіз результатів.
Методи розробки господарського рішення – низка заходів організаційного, технологічного, економічного, правового і соціального характеру, спрямованих на формування господарського рішення.
Найпоширеніші методи розробки господарських рішень:
1) ЕВРИСТИЧНІ:
- метод мозкової атаки;
- метод дискусії;
- «ключових запитань»;
- вільних асоціацій;
- метод інверсії;
- аналогії;
- номінальної групи;
- синектики;
- «635»;
- метод Дельфі;
- метод експертних оцінок.
2) МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ:
- експертні;
- метод евристичного прогнозування;
- колективна генерація ідей;
- морфологічний аналіз;
- прогнозний граф;
- дерево рішень;
- математичні методи параметричного прогнозування;
- прогнозування за аналогією;
- метод сценарію.
3) АНАЛІТИЧНІ МЕТОДИ:
- традиційні методи економічного аналізу (абсолютної величини, відносних, середніх величин, ланцюгових підстановок)
- математичні методи економічного аналізу (методи елементарної математики, класичні методи математичного аналізу, статистичні, математичного програмування, дослідження операцій).
Оптимізація – вибір кращого варіанта рішення. Оптимальне рішення не означає правильне рішення. Правильних рішень може бути кілька, а оптимальне лише одне. Оптимальні рішення дозволяють досягти мети при мінімальних витратах трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Критеріями оптимальності можуть бути: собівартість продукції, продуктивність праці, витрати сировини, темпи зростання виробництва, забезпеченість ресурсами, витрати виробництва.
Для вирішення будь-якої задачі управління потрібно використовувати 2 взаємопов’язаних алгоритми:
I) алгоритм прийому і обробки інформації,
II) алгоритм прийняття рішення, що отримується з моделі задачі.
Таким чином, прийняття рішення – це математична модель, яка реалізується через алгоритм (метод рішення) і відповідні програми.
Моделі бувають:
- з 1 учасником і ігрові;
- статичні і динамічні;
- детерміновані і квазірегулярні.
- багатопланові аналітичні методи (метод морфологічного аналізу, аналіз Парето, метод аналізу ієрархій, визначення еталону, SWOT-аналіз, функціонально-вартісний аналіз та ін.)
Ділові ігри – імітаційне моделювання реальних ситуацій, для виконання якого кожен учасник дістає певну роль. Імітаційна ділова гра має дві складові: формалізована частина і неформальні умови. [8, р.3]
3. Технологія прийняття господарських рішень.
Технологія прийняття управлінських рішень – раціональне поєднання у процесі підготовки, розробки і реалізації рішень різних моделей, логічних суджень, інтуїції, які базуються на знаннях і досвіді ОПР.
Процес прийняття рішень має такі елементи: мету; суб’єкт, що приймає рішення; альтернативні варіанти рішення; критерії вибору; умови; результати.
Технології прийняття господарських рішень включає:
1. методи і засоби збору і обробки інформації;
2. прийоми ефективного впливу на персонал;
3. принципи, закони і закономірності організації і управління;
4. системи контролю
Етапи процесу прийняття рішення:
1) постановка задачі розв’язання проблеми;
2) розробка варіантів рішення;
3) вибір рішення;
4) організація виконання рішення і його оцінка.
Технологія прийняття рішення складається з елементів: ідея (мета); кількість і якість об’єктів; ресурси; застосовувані технології; виконавці; терміни; споживачі; місце; економічний, соціальний, екологічний, технічний ефекти.
Процес прийняття рішень вкл. 3 етапи:
1) підготовка,
2) розробка,
3) реалізація рішення.
Економічна інформація – являє собою такий вид інформації, яка послідовно і повно відображає виробничо-господарську діяльність підприємства.
Економічна інформація поділяється на 3 види:
1) Планова – дані для вибору дій, які можуть бути зроблені в майбутньому.
2) Нормативно-довідкова – є поєднувальною ланкою між іншими видами економічної інформації.
3) Облікова інформація має стадії: збір, зміна первинних даних, реєстрація, передача для обробки, обробка даних для оперативного управління, накопичування і групування даних, формування зведеної інформації і виконання розрахунків, які використовуються в аналітичному і синтетичному обліку, складання внутрішньої і зовнішньої звітності.
Альтернативні варіанти господарських рішень повинні приводитись у співставний вид за факторами:
* фактор часу;
*якості об’єкта;
*масштабу (обсягу) виробництва об’єкта;
*рівень освоєності об’єкта у виробництві;
*метод отримання інформації для прийняття рішення;
*умови застосування об’єкта, фактор інфляції, фактор невизначеності і ризику. [8 р.2]
Тема 4. Планування і прогнозування господарських рішень.
План
Планування господарських рішень.
Прогнозування господарських рішень.
1. Планування господарських рішень
Планування – це процес формування множинних цілей розвитку та засобів їх досягнення за певний період; воно зв’язує всі елементи виробництва у цілісну виробничо-господарську систему і забезпечує її необхідний передбачуваний розвиток, узгоджує потенційні можливості підприємства з потребами ринку.
У процесі планування підприємницької діяльності на підприємстві розробляються плани, які відрізняються за такими класифікаційними ознаками:
1)Тривалість (горизонт) планового періоду:
а) стратегічні (довгострокові плани),
б) тактичні (поточні плани),
в) оперативні плани.
2) об’єкти планування:
а)загальні (зведені плани),
б) внутрішні (виробництво підрозділів),
в) цільові (однонапрямлені плани) – програми.
Стратегічний план – це сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрямки діяльності з обґрунтуванням ресурсного забезпечення.
Етапи стратегічного планування:
1-визначення місії та формування стратегічних цілей підприємства;
2-аналіз середовища та ринкових факторів;
3-оцінка підприємницького потенціалу і перспективи розвитку підприємства;
4-вибір генеральної стратегії і аналіз стратегічних альтернатив;
5-розробка ресурсних і функціональних субстратегій підприємства;
6-практична реалізація плану, контроль і оцінка соціально-економічних результатів.
Господарське рішення щодо планування стратегічних альтернатив стосуються таких питань: інтенсифікація ринку, диверсифікація, зовнішньоекономічна діяльність, економія, зрушення, забезпечення сталості, перебудова маркетингової діяльності, перебудова системи управління, фінансова перебудова.
Тактичний план підприємства – це певна сукупність кількісних, якісних та ресурсозабезпечувальних завдань, що конкретизують і доповнюють стратегічний план на більш короткий проміжок часу.
Господарське рішення тактичного планування підприємства стосуються таких напрямків його діяльності: маркетингова діяльність; виробнича діяльність; науково-дослідні, конструктивно-технологічні та експериментальні роботи; праця, кадри, соціальний розвиток колективу; капіталовкладення та капітальне будівництво; матеріально-технічне забезпечення; організація виробництва, праці та управління; природоохоронна діяльність; зовнішньоекономічна діяльність; витрати, прибуток, рентабельність; фінансова діяльність.
Оперативне планування – це процес розробки заходів і дій для виконання завдань стратегічних і поточних планів.
У процесі оперативного планування треба розв’язати такі головні завдання:
- забезпечення виконання плану виробничої діяльності за ритмічної роботи всіх підрозділів підприємства;
- установлення оптимального режиму роботи підприємства;
- максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва
В процесі планування здійснюється пошук і розрахунок резервів, тобто можливостей підвищення ефективності виробництва.
Економічна суть господарських резервів підвищення ефективності виробництва полягає у найбільш повному і раціональному використанні зростаючого потенціалу заради отримання більшої кількості високоякісної продукції за найменших витрат повної і уречевленої праці на одиницю продукції.
Резерви мають бути економічно обґрунтованими, тобто при їх розрахунку необхідно враховувати реальні можливості підприємства, а розрахункова величина цих резервів повинна бути підкріплена відповідними заходами.
Методика розрахунку резервів залежить від характеру резервів, способів їх виявлення і способів визначення їх величини.
Бюджетування – це процес складання бюджетів і контролю за їх виконання.
Переваги бюджетування проявляються в примусовому короткостроковому плануванні ресурсів підприємства, поведінки конкурентів, і особливо поточного і проектного попиту на продукцію.
Розробляються такі види бюджетів: основний, (операційні та фінансові)
Бізнес-план – це ретельно підготовлений док, який розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу.
Бізнес-план дає змогу розв'язати цілий ряд завдань, основними серед яких є :
- обґрунтування економічної доцільності напрямків розвитку фірми;
- розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності, насамперед обсягів продажу, прибутку, доходів на капітал;
- визначення джерел фінансування обраної стратегії, тобто способів концентрації фінансових ресурсів;
- підбір працівників, спроможних реалізувати даний план.
Типова структура бізнес-плану:
Резюме. Галузь, форма та її продукція. Дослідження ринку.
Маркетинговий план. Виробничий план. Організаційний план. Оцінка ризиків. Фінансовий план.
В процесі розробки бізнес-плану за послідовними етапами обґрунтовуються такі господарські рішення:
- вибір продукції, яка буде запропонована ринку;
- дослідження зовнішнього середовища (в т.ч. ринку) майбутнього бізнесу;
- обґрунтування і вибір місця розміщення майбутнього бізнесу;
- прогнозування обсягів і доходів від продажу продукції чи надання послуг;
- визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;
- розробка цінової і торгової політики;
- обґрунтування вибору форми організації бізнесу;
- опис потенційно можливих ризиків бізнесу, пошук способів їх мінімізації;
- оцінка очікуваного прибутку та збитків, аналіз стану готівки і розробка балансової відомості;
- формулювання висновків, що відображають основні положення бізнесу. [13, р.5.1.]
2. Прогнозування господарських рішень.
Прогноз – науково-обґрунтоване, достовірне судження (припущення) ймовірнісного характеру про можливий стан об’єкта в майбутньому, або про альтернативні шляхи і терміни досягнення цього стану.
Мета прогнозування: зробити зрозумілим процес розробки рішень, допомогти виявити базові тенденції, в сфері, що досліджується, визначити основні критичні зони і запропонувати варіанти стратегій досягнення мети управління.
Завдання:
• визначення проходження процесу зміни об’єкта прогнозування протягом майбутнього періоду;
• обґрунтування економічної доцільності розробки господарських рішень, виходячи з наявних ресурсів і пріоритетів.
Основні джерела інформації для прогнозування:
1) статистична: фінансова, бухгалтерська, оперативна звітність підприємства;
2) патентно-ліцензійна документація;
3) науково-технічна документація з результатами виконання науково-дослідних і дослідно-конструктивних робіт.
Успішність прогнозування залежить від умов:
• обсяг і якість інформації про прогнозований процес і об’єкт управління;
• правильність формулювання задачі прогнозування і обґрунтованість методу її розв’язання;
• наявність необхідних обчислювальних засобів і обчислювального апарату, відповідно до обраного методу.
Для прогнозування застосовуються кількісні і якісні методи.
Підходи до організації процесу прогнозування:
1) Дослідницький прогноз – виражає передбачення, як функцію прогнозу і відображає яким може бути розвиток ситуації за умови, що характер управлінської дії на неї залишиться незмінним. Буває традиційне і новаторське.
2) Нормативний прогноз – визначення цілі рішення і можливі способи їх досягнення на підставі об’єктивної оцінки існуючих можливостей для забезпечення досягнення адекватних результатів.
Методи прогнозування з менш вузькою предметною областю:
1) методи експертних оцінок;
2) основних індикаторів;
3) сценаріїв;
4) методи аналізу і прогнозування тимчасових рядів;
5) казуальні (причинно-наслідкові). [13 р.5.1.]
Тема 5. Економічне обґрунтування рішень, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства.
План
Економічне обґрунтування рішень щодо виробничих запасів на підприємстві.
Економічне обґрунтування рішень щодо розмірів дебіторської заборгованості підприємства.
Оцінювання ефективності господарських рішень, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства.
1. Економічне обґрунтування рішень щодо виробничих запасів на підприємстві.
Управління запасами охоплює виконання таких етапів робіт:
1- аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попер періоді
2- визначення цілей формування запасів
3- оптимізація розміру основних груп поточних запасів
4- оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, які вклалися у склад оборот активів
5- забезпечення високої оборотності і ефективності форм руху запасів
6- обґрунтування облікової політики запасів
7- побудова ефективних схем контролю за рухом запасів на підприємстві.
Аналіз стану виробничих запасів треба починати з вивчення їх динаміки і перевірки відповідності факт залишків їх плановій потребі.
Розмір виробничих запасів у вартісному виразі може змінюватися як за рахунок кількісного так і вартісного (інфляційного) чинників.
Період оборотності запасів (сировини і матеріалів) дорівнює часу зберігання їх на складі від моменту вступу до передачі у виробництво.
На багатьох підприємствах велику питому вагу у поточних активах займає готова продукція. Значну питому вагу в поточних активах на багатьох підприємствах займає незавершене виробництво.
Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному залежно від їх призначення. Кількість технічних засобів (машин, устаткування) обчислюється епізодично в процесі проектування виробничої системи, розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюються на єдиній методичній основі.
За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на:
* елементи, що їх відносять до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо)
* ті елем, що тяжіють до основних фондів (запасні частини для ремонту, інструменти, інвентар і інші малоцінні предмети)
Норматив оборот коштів у виробничих запасах, що їх відносно до оборот фондів, визначається як добуток середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їх запасу в днях. Н=Ві*Д
Види запасів: транспортний, підготовчий (технолог), поточний, резервний (страховий).
Методика нормування оборотних коштів у елементах виробничих запасів, що тяжіють до основних фондів (потреба у запасних частинах для ремонту) визначається на основі норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності відповідних машин і устаткування.
Інтервали поставок матеріалів на підприємство і інтервали їх використання як правило не збігаються, тому виникла потреба в запасах матеріалів. Важливе значення для підтримання поточних запасів мають заходи системи регулювання запасів. На вибір системи регулювання впливає ряд факторів:
- величина потреби в матеріалах
- регулярність запуску у виробництво
- форма постачання і ін.
Регулювання запасів може здійснюватися за системами:
* «мах-мін» згідно з якою запаси поповнюються до рівня не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи аж поки замовлений матеріал надійде.
* «стандартних партій» жорстко регламентують величини партій поставок
* «стандартних інтервалів» жорстко регламентують величини інтервалів між партіями поставок
Для оптимізації розміру поточних запасів ТМЦ використовуються ряд моделей, зокрема «Модель економічно-обґрунтованого розміру замовлення EOQ». Розрахунковий механізм моделі EOQ базувався на мінімізації сукупних операційних витрат із закупки і зберігання запасів на підприємстві. [18]
2. Економічне обґрунтування рішень щодо розмірів дебіторської заборгованості підприємства.
Поточна дебіторська заборгованість - заборгованість юридичних та фізичних осіб певних сум грошових коштів і їх еквівалентів підприємству, яка виникає в ході нормального операційного циклу чи передбачена до погашення в період до 1 року.
Необхідно розрізняти нормальну і прострочену дебіторську заборгованість. Наявність остатньої створює фінансові проблеми для підприємства.
Оцінювання рівня дебіторської заборгованості здійснюється на основі таких показників:
1) коефіцієнт відволікання оборотних активів в поточну дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
2) коефіцієнт можливої інкасації поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
В процесі аналізу потрібно вивчати динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості.
Оцінюючи стан поточних активів важливо вивчити якість і ліквідність дебіторської заборгованості. Одним із показників, які використовуються з цією метою є період оборотності дебіторської заборгованості або період інкасації боргів.
Для характеристики якості дебіторської заборгованості визначають і такий показник як доля резерву по сумнівних боргах в загальній сумі дебіторської заборгованості. Якість дебіторської заборгованості оцінюється також питомою вагою в ній вексельної форми розрахунків.
В процесі формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції приймаються господарські рішення щодо:
1)форм здійснення реалізації продукції в кредит;
2) типу кредитної політики підприємства в кожній із форм реалізації продукції в кредит.
Форми реалізації продукції в кредит: товарний (комерційний) кредит та споживацький кредит.
Тип кредитної політики характеризує принципові підходи до її здійснення з позицій співвідношення рівнів доходності і ризику кредитної діяльності підприємства.
Розрізняють 3 типи кредитної політики підприємства:
1)консервативний (жорсткий) – спрямований на мінімізацію кредитного ризику;
2)помірний;
3)агресивний (м’який ).
Розрахунок необхідної суми оборотного капіталу, що спрямований в дебіторську заборгованість, враховує: обсяг реалізації продукції в кредит, що планується; коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни продукції; середній період надання кредиту покупцям в днях і середній період розстрочки платежів за наданий кредит.
До складу системи кредитних умов входять такі елементи:
*строк надання кредиту (кредитний період);
*розмір наданого кредиту (кредитний ліміт);
*вартість надання кредиту;
*система штрафних санкцій за прострочку виконання зобов’язань покупцями. [3]
3. Оцінювання ефективності господарських рішень, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства.
Основні методи розрахунку:
1) заходи щодо підвищення якості входу системи – якості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів;
2) заходи щодо підвищення якості процесу в системі – удосконалення технології, організації виробництва, оперативного управління, підвищення рівня автоматизації;
3) очікуваний економічний ефект розробки і впровадження заходів щодо підвищення якості товару (підвищення продуктивності праці, надійності, екологічності)
Основні концепції і резерви зменшення собівартості продукції
Концепції:
1) основні (прямі) витрати,
2) непрямі витрати.
Основні резерви зниження собівартості продукції:
1) збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства;
2) скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, запобігання невиробничим витратам тощо. [10, с.6-60]
Тема 6. Аналіз господарських рішень та оцінювання їхнього впливу на ефективність діяльності підприємства.
План
Сутність та принципи аналізу господарських рішень.
Методи аналізу господарських рішень та їхній інструментарій.
Оцінювання впливу господарських рішень на ефективність діяльності підприємства.
1. Сутність та принципи аналізу господарських рішень.
Економічний аналіз – це одна з функцій управління, яка допомагає приймати ефективні управлінські (в т.ч. господарські) рішення. Він повинен передувати прийняттю науково обґрунтованих рішень на будь-якому рівні управління. Аналіз має виявляти не тільки недоліки, а й розкривати можливості подальшого економічного зростання суб’єктів підприємницької діяльності.
Аналіз господарської діяльності – це частина економічного аналізу, яка пов’язана з вивченням виробничої, фінансової, комерційної діяльності підприємства.
Зміст економічного аналізу господарської діяльності спрямована на виявлення внутрішньогосподарських резервів та шляхів їх використання.
Предметом економічного аналізу є господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, тобто діяльність підприємства та її ефективність.
Сутність і принципи аналізу господарських рішень підпорядковані законам діалектики та пов’язані із специфічними принципами аналізу: принцип єдності аналізу і синтезу, принцип відділення провідної ланки і другорядних проблем (ранжування проблем), принцип забезпечення порівнянності варіантів аналізу із різними характеристиками, принцип кількісного визначення, принцип своєчасності та оперативності.
Основні правила забезпечення порівняння альтернативних варіантів:
1) кількість альтернативних варіантів має бути не менше двох
2) за базовий варіант рішення доцільно брати останній із запропонованих варіантів
3) для скорочення часу підвищення якості рішення та зменшення витрат рекомендується широке застосування сучасних можливостей інформаційних технологій. [8 р.3.3.]
2. Методи аналізу господарських рішень та їхній інструментарій.
Метод – це загальний підхід до вивчення економічних явищ в роботі підприємства.
Метод характеризується системою прийомів і принципів вивчення того чи іншого явища.
Метод економічного аналізу – це сукупність прийомів і способів вивчення господарських явищ, діяльності підприємства, за допомогою яких показники розкладають на складові частини, порівнюють їх, визначають ступінь впливу складових частин на узагальнюючий показник і за підсумком проведених досліджень узагальнюють результати. [11, с.41]
В процесі аналізу господарські рішення використовують такі методи: метод порівняння, індексний метод, балансовий, метод ланцюгових підстановок, графічний метод, матричні методи, факторний аналіз.
Найбільш використовуваними математичними методами аналізу господарських рішень є: методи елементарної математики, класичні методи математичного аналізу, статистичні методи, економічні методи, методи математичного програмування, методи дослідження операцій, методи економічної кібернетики.
Усі економіко-математичні методи поділяються на 2 групи: оптимізаційні (рішення за заданим критерієм) та не оптимізаційні (рішення без критерію оптимальності). [20]
За ознакою отримання точного рішення всі математичні методи поділяються на: точні (за критерієм чи без нього одержують єдине рішення) та наближені (на основі стохастичної інформації).
Перелік задач економічного аналізу, які використовуються в процесі обґрунтування господарських рішень із застосуванням економіко-математичних методів.
Перевірка напруженості і ступеня виконання виробничих завдань.
Дослідження розміру абсолютних та відносних відхилень фактично досягнутих показників від нормативних та планових значень, виявлення причин пов’язаних з роботою підприємства, які вплинули на визначені відхилення.
Здійснення факторного аналізу за допомогою методів елімінування.
Виявлення резервів, покращення виробничо-господарської діяльності підприємства.
Розробка економічних заходів спрямованих на підвищення ефективності функціонування об’єкту досліджень.
Завдання економіко-математичних моделей:
визначити сутність і значення економіко-математичних методів у господарській діяльності;
вивчити методику застосування економіко-математичних методів в аналізі господарської діяльності;
навчитися обирати оптимальний економіко-математичний метод відповідно до цілей економічного аналізу. [9, с.6-10]
Інструментарій методів аналізу (прийоми аналізу): зведення та групування, абсолютні та відносні величини, середні величини, динамічні ряди, суцільні та вибіркові дослідження, деталізація та узагальнення. [8, р.3.3.]
3. Оцінювання впливу господарських рішень на ефективність діяльності підприємства.
Кінцевою метою будь-якого господарського рішення є підвищення ефективності діяльності підприємства і збільшення його ринкової вартості. Результатом економічного обґрунтування і реалізації господарського рішення є збільшення прибутку за рахунок зростання конкуренто придатності товарів, розширення ринку збуту і покращення фін стану підприємства.
Вплив різних видів прийнятих господарських рішень на ефективність діяльності підприємства проявляється через зміну показників:
- обсяг виробництва і реалізації продукції
- використання виробничих, інвестицій, фінансових ресурсів
- собівартості продукції
- прибуток
- рентабельність (виробництва, продукції)
Методика оцінювання впливу прийнятих операційних рішень на ефективність функціонування підприємства:
А)методика підрахунку резервів збільшення суми прибутку підприємства.
Резерви збільшення суми прибутку визначається для кожного виду товарної продукції.
Основними джерелами зростання прибутку є:
1) зростання обсягу реалізації продукції
2) зниження її собівартості
3) зростання цін (за рахунок покращення якості продукції, реал-я її на більш вигідних ринках збуту в більш оптимальні строки)
Для визначення резервів зростання прибутку за 1м джерелом треба виявлений раніше резерв зростання обсягу реалізації продукції помножити на факт прибуток з розрахунку на одиницю продукції відповідного виду.
Підрахунок резервів зростання прибутку за 2м джерелом: виявлений раніше резерв зниження собівартості кожного виду продукції помножити на можливий обсяг її продажів з урахуванням резервів його зростання.
Підрахунок за 3м джерелом: зміна питомої ваги кожного сорту продукції помнож на відпускну ціну відповідного сорту, результати додаються і отримана зміна середньої ціни множиться на можливий обсяг реалізації продукції.
Б) Методика підрахунку резервів зростання рентабельності.
Основними джерелами резервів зростання рентабельності продукції є:
* зростання суми прибутку від реалізації продукції
* зниження собівартості товарної продукції
Освоєння резервів зростання прибутку на наявних виробничих потужностях, тобто без додаткового капіталовкладення, дозволить збільшити не лише прибуток і збільшити рентабельність роботи підприємства, але і збільшити запаси фінансової стійкості підприємства.
Методика оцінювання впливу прийнятих інвестиційних рішень на ефективність функціонування підприємства.
Розраховується така система показників:
1- додатковий вихід продукції на 1 грн. інвестицій
2- зниження собівартості продукції в розрахунку на 1 грн. інвестицій
3- зниження витрат праці на виробництво продукції з розрахунку на 1 грн. інвестицій
4- зростання прибутку з розрахунку на 1 грн. інвестицій
5-термін окупності інвестицій
Основним напрямом зростання ефективності інвестицій є комплексність їх використання, тобто за допомогою додаткового капіталовкладення підприємство має досягати оптимат співвідношення між основними фондами і оборотними фондами, активною і пасивною частиною основних фондів і ін.
Методика оцінювання впливу прийнятих фінансових рішень на ефективність функціонування підприємства:
Оцінка ефективності довгострокових фінансових вкладень виконується шляхом зіставлення суми отриманого доходу від даного виду інвестицій з середньорічною сумою даного виду активів.
Середній рівень прибутковості може змінюватися за рахунок:
- структури цінних паперів, що мають різний рівень прибутковості;
- рівня прибутковості кожного виду ЦП придбаних підприємством. [8]
Змістовий модуль 2. Оцінювання підприємницьких ризиків у процесі обґрунтування господарських ризиків.
Тема 7. Прийняття господарських рішень в умовах невизначеності та ризику.
План
Особливості функціонування підприємств за умов невизначеності.
Критерії обґрунтування господарських рішень в умовах невизначеності.
Теорія корисності в системі прийняття рішень.
1. Особливості функціонування підприємств за умов невизначеності.
З погляду економічної теорії, невизначеність – це об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів. Чим більша невизначеність при прийнятті господарських рішень, тим більший ступінь ризику.
Кількісно невизначеність може виступати як:
*можливість відхилення результату від очікуваного (або середнього) значення як в меншу, так і більшу сторону (спекулятивна невизначеність);
*можливість тільки негативних відхилень кінцевого результату події (чиста невизначеність).
Причини невизначеності:
* не детермінованість процесів, які мали місце на підприємстві та в економічному житті;
* повна відсутність інформації;
* відсутність правдивої інформації підприємств щодо своєї фінансово-господарської діяльності;
* наявність помилок в інформації;
* вплив суб’єктивних чинників на результати проведеного аналізу.
Види невизначеності:
1) за ступенем
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора