Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Економічна ефективність господарської діяльності підприємства та напрямки її підвищенння (на прикладі ЗАТ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра економіки підприємства
З В І Т
на тему: “Економічна ефективність господарської діяльності підприємства та напрямки її підвищенння (на прикладі ЗАТ «Рівне-Борошно»)”
Вступ
Підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності є провідним завданням кожного господарюючого суб’єкта, підкомплексу, комплексу, галузі, регіону. В даний час вітчизняні підприємства хлібопекарської галузі постійно стикаються з низьким рівнем матеріально-технічного забезпечення, відсутністю достатніх фінансових і інвестиційних ресурсів, проблемами недосконалості нормативно-законодавчої бази тощо. В цих умовах проблеми підвищення економічної ефективності найповніше вирішуються тими суб’єктами підприємницької діяльності, які раціонально використовують сировинний потенціал свого регіону, його природно-кліматичні особливості та територіальне розміщення.
Трансформація економіки України в сучасних ринкових умовах викликає необхідність формування принципово нових підходів у діяльності хлібопекарських підприємств, оскільки традиційні системи не забезпечують їх ефективного розвитку. Особливості хлібопекарського виробництва вимагають зменшення транспортних, енергетичних та інших витрат, оптимізації шляхів просування продукції, обґрунтованого ціноутворення і т.д. Необхідно забезпечити умови, при яких будуть ефективніше використовуватись технологічні лінії хлібопекарського виробництва, мінімізуватись витрати праці всіх категорій працівників. Значну увагу слід звернути на те, що хлібопекарські підприємства функціонують в умовах жорсткого державного регулювання, що є суттєвим чинником при формуванні систем ефективної діяльності
Актуальність теми. На сьогоднішній день немає єдиної думки щодо визначень економічної ефективності господарської діяльності підприємства. Вірно визначений показник економічної ефективності – це один із головних критеріїв подальшого існування та розвитку підприємства. Саме тому, дана тема є актуальною та потребує детального вивчення та аналізу. Найбільш актуальною проблемою сьогодення є проблема підвищення ефективності підприємств.
Питання теорії й методології оцінки ефективності були і є в цей час предметом дослідження як закордонних, так і вітчизняних учених. Зокрема, поняття ефективності розглядали в різний час за рубежем В. Паретто, Й. Шумпетр, П. Друкер, М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, К. Маркс, І. Бентам, Дж. Роулз та інші.
Актуальним економічним проблемам визначення суті економічної ефективності підприємств присвячені наукові розробки таких українських науковців як М.В. Афанасьєв, В.В. Іванієнко, Н.П. Іващенко, В.В. Ковальов, О.Н. Волкова, В.І. Лямець, А.Д. Тевящев, О.С. Іванілов, Л.Г. Мельник, О.І. Карінцева, Ю.П. Сурмін, А.В. Шегда, В.П. Мікловда, Л.І. Федулова та багато інших.
Метою цієї роботи є дослідження напрямків підвищення ефективності діяльності товариства, що дадуть бажаний результат для самого підприємства і споживачів його продукції, визначені резерви і шляхи підвищення ефективності діяльності.
Ефективний, тобто дієвий, – це той, що дає потрібні та найкращі досягнуті результати в різних формах вияву (матеріальній, грошовій, соціальній та ін.). Ефективність – досить багатогранне поняття, до визначення якого підходять не лише з економічних, а й з філософських позицій.
Ефективність діяльності торговельного підприємства значною мірою залежить від обсягу реалізованих товарів. В умовах перехідної економіки підприємства нарощують товарообіг, однак зберегти позитивну тенденцію протягом тривалого періоду досить складно. Обсяг реалізації формується під впливом різних чинників зовнішнього та внутрішнього середовища. Але існують такі чинники, які впливають на неефективність організації (неефективне використання торговельної та складської площ; низький рівень культури обслуговування; низький рівень автоматизації; недоглянуті приміщення; у більшості випадків використання застарілих методів управління персоналом; неефективність заходів щодо контролю витрат).
Ефективність – це оцінювання вже кінцевих результатів. Майже тотожним поняттям до ефективності є поняття продуктивності, але продуктивність має характер переважно матеріальний, ресурсний, а ефективність – економічний. Щодо такого терміна як "ефект", то воно має результативний характер, на відміну від ефективності, що співвідноситься поняттями: "ефект" і "витрати", що його викликали. Поняття "ефект" має різні форми вияву, як матеріальну, так і соціальну. Існує багато підходів для оцінки ефективності діяльності товариства, і звично, що думки з багатьох питань не сходяться, але визначити все ж таки можна такі показники ефективності: індекс віддачі; щодо менеджменту, то це коефіцієнт економічності апарату, коефіцієнт керованості, рівень організації управління виробництвом і ін.
Можна застосовувати показники використання окремих видів ресурсів, а можна аналізувати ефективність в розрізі окремих напрямів діяльності. Основним принципом формування системи показників ефективності й вираження її суті на всіх рівнях управління економікою (держава, галузь, су- б'єкт господарювання) є співвідношення кінцевого результату (у вигляді на- ціонального доходу, валового внутрішнього продукту, обсягу випуску чи реалізації продукції) й ефекту (прибутку) зі застосовуваними і спожитими ресурсами. Співвідношення показників можна вираховувати різними способами. Так, під час визначення показника ефективності як відношення результату у вигляді обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) до ресурсів чи затрат до обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) важливо досягти мінімізації.
Практичне використання системи показників економічної ефективності в галузях і суб'єктах господарювання передбачає:
1. Орієнтацію товариства чи галузі на інтенсивний шлях розвитку і досягнення вищого рівня ефективності в динаміці.
2. Вивчення резервів подальшого вдосконалення господарської діяльності товариства на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, вдосконалення технології та покращення організації виробництва.
3. Створення дієвого механізму підвищення ефективності господарювання.
Як узагальнений показник ефективності господарської діяльності товариства потрібно використовувати відношення обсягу продукції чи ефекту у вигляді прибутку до сукупної величини ресурсів, враховуючи середню вартість основних та обігових засобів, чи до загальної суми витрат виробництва чи обігу.
Розрахунки цих показників здійснюють за такою схемою:
1. Визначають ефективність господарської діяльності, тобто використаних ресурсів, шляхом ділення реалізованої продукції на сукупну величину ресурсів або відношення прибутку до сукупної величини ресурсів.
2. Визначають ефективність затрат (спожитих ресурсів). Це відношення реалізованої продукції до витрат виробництва або відношення прибутку до витрат виробництва.
3. Показник ефективності використання капіталу. Це відношення реалізованої продукції до сукупної величини ресурсів. Третій показник повторює перший, оскільки ресурси ототожнюються з капіталом, але тут розрахунок здійснюється на 1 грн капіталу. Цей показник ще можна визначити шляхом ділення суми прибутку на капітал (сукупну величину ресурсів), отримуємо прибуток з 1 грн капіталу, або, як це ще називають, коефіцієнт рентабельності капіталу. Якщо його помножити на 100, тоді отримують рентабельність капіталу.
4. Окремо виділяють ефективність затрат як відношення реалізованої продукції до витрат виробництва. Це характеризує розмір реалізованої продукції на 1 грн затрат. Також визначають шляхом відношення прибутку до витрат виробництва. Це дає величину прибутку з 1 грн затрат або коефіцієнт рентабельності затрат.
У наведених показниках ефективності відображається рівень використання окремих видів ресурсів.
1. Показники ефективності використання робочої сили (трудових ресурсів). Їх визначають як відношення обсягу реалізованої продукції чи товарообігу чи ефекту у вигляді прибутку до середньоспискової чисельності працівників чи суми затрат на оплату праці всіх працівників. Для глибшого вивчення тенденцій зміни цього показника в динаміці потрібно проаналізувати частку розходів на заробітну плату в сукупних витратах, частку приросту обсягу реалізованої продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, зміни чисельності працівників, співвідношення темпів зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати. Під час вивчення всіх цих показників потрібно виявити причину їх зміни і дати конкретні розрахунки впливу на ефективність змін кожного з вивчених показників.
2. Показники ефективності використання обігових засобів визначають шляхом розрахунку обсягу реалізації продукції на 1 грн обігових засобів і обіговості обігових засобів у днях, яка визначається як відношення середньорічної вартості обігових засобів до одноденної реалізації продукції.
3. Показники ефективності використання основних фондів включають:
● фондовіддачу у вигляді об'єму реалізованої продукції на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів;
● фондоозброєність як відношення середньої величини основних фондів у розрахунку на одного середньоспискового працівника. При вивченні показників цієї групи потрібно враховувати забезпеченість населення торговою площеюв метрах квадратних на 1000 мешканців
4. Показники ефективності використання поточних затрат. Сюди відносять, насамперед, ефективність виробничих (торговельних) затрат на здійснення господарської діяльності: це виробнича і повна собівартість, їх частка в ціні продукції, обсяг реалізованої продукції на 1 грн. затрат.
Велике значення мають і показники ефективності використання ресурсів, які визначені на основі прибутків. Тут йдеться про показники рентабельності, які визначають шляхом ділення прибутку на окремі види ресурсів або діленням прибутку на всі затрати.
В економічній літературі широко використовують поняття зворотних показників. Це, по суті, показники рентабельності, трудо-, фондо-, енерго-, матеріаломісткості. Так, з першої групи показників ефективності використання робочої сили (трудових ресурсів) зворотним показником є трудомісткість виробництва. З другої групи – матеріаломісткість, з третьої – фондомісткість і з четвертої – величина затрат на 1 грн обсягу реалізованої продукції.
Усі вказані групи факторних показників характеризують переважно економічну ефективність використання ресурсів і затрат. Водночас потрібно передбачити посилення орієнтації підприємств на вирішення соціальних питань і питань забезпечення належного рівня життя людей.
Поряд з економічною складовою ефективності важливе значення має соціальна складова ефективності, що характеризує ступінь використання підприємством потенційних можливостей трудового колективу й кожного працівника, його творчих здібностей, успішність вирішення соціальних завдань, поліпшення умов праці та побуту. Соціальна ефективність економічних перетворень вимірюється не лише матеріальними витратами суспільства, а й змістом і характером динаміки потреб, інтересів і ціннісних орієнтирів різних соціальних груп і прошарків.
Об’єктом дослідження є ЗАТ “Рівне-Борошно» – провідний виробник борошна та хлібопродуктів Рівненщини. Підприємством створений замкнений технологічний процес: приймання, зберігання та переробка зерна, реалізація готової продукції.
Пропозиції підприємства: • Надає послуги з приймання, очищення, сушки, зберігання та переробки зерна за найнижчими цінами. • Купує в необмеженій кількості зерно пшениці! • Сертифікована лабораторія та Державна Хлібна Інспекція постійно слідкують за прийманням зерна по якості. На території спеціально обладнано автомобільну електронну вагу, яка забезпечує швидке приймання зерна по кількості. • Задля прискорення приймання великих об’ємів зерна придбано і встановлено прилад (ИнфраЛЮМ ФТ-10), який дозволяє здійснити експрес-аналіз складу, якості та кількості клейковини, а також інших показників згідно ГОСТу на протязі 5 хвилин без реактивів, що у підсумку дає точний та об’єктивний аналіз зерна. • Наявність власної залізничної ваги та залізничних колій, які дозволють приймати в необмеженій кількості залізничні вагони. • Власний маневровий тепловоз забезпечує швидке транспортування зерна. • Потужність елеватора – 60 тисяч тон. • Потужність млина 120 тон на добу (борошно усіх гатунків).
Для підвищення економічної ефективності господарської діяльності ЗАТ «Рівне-Борошно» потрібно:
Коли застосовуються інноваційні проекти, вони мають стосуватися випуску нової продукції та сприяти зниженню матеріаломісткості та енергоємності виробництва. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо вирішуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, здійснюється раціоналізація управління запасами матеріальних ресурсів і
джерелами постачання. Так, собівартість продукції в галузях, до яких входить ЗАТ «Рівне-Борошно» приблизно на 80 % складається з вартості сировини і матеріалів, тому особливу увагу доцільно приділяти зменшенню саме цих витрат. Так як вартість зерна формує біля 60-70 % собівартості, то, в першу чергу, варто забезпечити обґрунтування прогресивних норм використання цієї сировини.
Крім того, доцільним є жорсткий вхідний контроль якості зерна, що безпосередньо сприятиме зменшенню браку та підвищенню якості кінцевої продукції.
Підвищення продуктивності праці забезпечується використанням мотиваційних програм для працівників, координацією управлінських процесів, вдосконаленням методів праці та заміною стилю управління. Для підприємств хлібопекарської промисловості розв’язання проблеми ефективного
використання трудового потенціалу є одним зі шляхів підвищення ефективності ведення господарської діяльності. Моніторинг потенційних можливостей своїх працівників, рівня й ефективності використання трудового потенціалу є основою для прийняття управлінських рішень щодо відповідності продуктивності й оплати праці, коригування напрямів розвитку трудового потенціалу, поліпшення умов його реалізації, соціального забезпечення, розвитку господарської діяльності підприємства з врахуванням резерву невикористаних можливостей працівників. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми управління характеризують ефективну організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) підприємств.
За переважання трудомістких процесів більш досконалі методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці на хлібозаводах має передбачати систематичний аналіз стану робочих місць та їх атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.
Стиль управління, що поєднує професійну компетентність і високу етику взаємовідносин між людьми, впливає на всі напрями діяльності підприємства. Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення розвитку діяльності підприємства.
Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Сьогодні всі підприємницькі структури користуються послугами комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці), інноваційних фондів тощо. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Спеціалізовані інформаційні системи дозволяють забезпечити динамічну координацію дій за рахунок сучасних засобів зв’язку, програмних продуктів та комп’ютерної техніки.
На мою думку, реалізація діяльності в межах зазначених напрямів може забезпечити високі темпи зростання ефективності виробництва в хлібопекарській галузі.
Висновки
1. Таким чином, оцінка ефективності розвитку підприємств хлібобулочного виробництва сприяє знаходженню резервів підвищення їх ефективності та виживанню у конкурентній боротьбі, зміцненню ринкових позицій тощо.
2. Для оцінювання економічної ефективності хлібобулочного виробництва використовується система показників, яка зумовлена його специфічністю, багатогранністю і залежністю від ряду різноманітних природних, виробничо-технологічних та економічних груп факторів.
3. Підвищення ефективності хлібобулочного комплексу передбачає стратегічні підходи щодо аналізу ситуації на внутрішньому та світовому ринках борошна, вирішення питання реальної державної підтримки виробників, контрольованого імпорту, зняття митних обмежень на експорті операції.
4. Сільське господарство не може нормально розвиватись без зовнішньої фінансової підтримки. Підприємства галузі повинні мати доступ не тільки до короткострокових, а й до довгострокових кредитів, без яких не можливе відновлення їх матеріально- технічної бази. Потрібно зміцнювати інвестиційну привабливість галузі, у тому числі працювати над залученням іноземних інвестицій.
Література
Економіка підприємства : [навч. посіб. / за ред. А.В. Шегди]. – К. : Знання, 2005. – 431 с.
Білявський В. Оцінювання ефективності соціальної діяльності торговельних підприємств // Вісник КНЕУ. – 2006. – № 3. – С. 39-46.
Височин І.В. Сучасні проблеми розвитку торгівлі в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – № 10. – С. 92-96.
Економіка підприємства. : підручник / за заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, : перероб. та доп.]. – К. : Вид-во КНЕУ, 2001. – 528 с.
Марцин В.С. Економіка торгівлі : підручник. – К. : Вид-во "Знання", 2006. – 402 с.
Юр'єва П.Б. Формування торгівлі як складова соціально економічної системи: теоретичні аспекти // Економіка та держава. – 2008. – № 12. – С. 33 -36.
Юсипович О.І. Особливості динаміки товарообігу торговельного підприємства у перехідній економіці // Торгівля, комерція, підприємництво : зб. наук. праць. – Львів, 2005. Вип. 7. – С. 126-130.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора