Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Вибуття основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність підприємств
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни “Економіка підприємства”
на тему:
„Вибуття основних виробничих фондів та його вплив на господарську діяльність підприємств”
1.3. Механізм впливу вибуття основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства ……………………………….10
1.4. Основні чинники, що зумовлюють вибуття основних виробничих фондів…………………………………………………………………..11
1.5. Обґрунтування величини вибуття основних виробничих фондів на підприємстві………………………………………………………..13
Розділ 2. Визначення ефективності використання ОВФ підприємства (рзрахункова частина)……………………………..
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства ………………………………………………….……..16
2.2. Показники, що характеризують рух та оборотність основних виробничих фондів підприємства ……………………………18
2.3. Показники, що характеризують забазпеченість підприємства новими виробничими фондами………….……………………………20
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників новими виробничими фондами …………………………………………....23
2.5. Показники, що характеризують використання ОВФ підприємства в часі ……………………………………27.
2.6. Узагальнюючі показники……………………….30.
Розділ3. Методичні рекомендації з економічного обгрунтування ………….…….….35
Висновки……………………………………………….…….…...38
Список використаної літератури………………….…….….…40
Вступ
Вибуття основних виробничих фондів – це припинення функціонування і виключення основних виробничих фондів із діючого складу на підприємстві. Коефіцієнт, який характеризує вибуття ОВФ називається коефіцієнтом вибуття. Він показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин.
У наших публікаціях мало уваги приділено використанню цього чинника. Враховуючи те що ОВФ складають основну чатину матеріальної бази, і значну питому вагу витрат по експлуатації ОВФ, актуальною проблемою є вивчення впливу коефіцієнта вибуття на ефективність виробництва. У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває врахування морального зносу. Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби. Коефіцієнт вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах 2-3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості.
Метою даної курсової роботи є формування економічного мислення, знань та практичних навичок з проблеми вибуття основних виробничих фондів підприємства.
Об’єктом дослідження є процес вибуття основних виробничих фондів, його вплив на господарську діяльність підприємств та ефективність виробництва.
Предметом курсової роботи є теоретичне обґрунтування коефіцієнту вибуття, його позитивні та негативні сторони.
В даній роботі ставляться такі завдання:
пояснити теоретичні основи вибуття основних виробничих фондів;
здійснити економічну оцінку вибуття основних виробничих фондів підприємства та їх впливу на господарську діяльність
обґрунтувати пропозиції щодо величини вибуття основних виробничих фондів підприємства;
зробити відповіді висновки.
Розділ1. Теоретичні основи вибуття основних виробничих фондів підприємства
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення .
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій.
Соціальне значення основних виробничих фондів полягає в тому, що вони поліпшують умови праці і сприяють відтворенню робочої сили.
1.2. Вибуття основних виробничих фондів як економічна категорія
Величина основних фондів підприємства не є постійною. У процесі виробництва проходить їх рух, який представляє собою зміну обсягу та складу основних фондів внаслідок їх поступлення та вибуття. Збільшення обсягу основних фондів відбувається за рахунок нового будівництва, реконструкції та технічного переоснащення підприємства, а зменшення – за рахунок вибуття внаслідок фізичного зносу, аварій тощо. Для характеристики інтенсивності відтворення основних фондів важливе значення має аналіз їх руху та фізичного стану.
Вибуття основних виробничих фондів – це припинення функціонування і виключення основних виробничих фондів із діючого складу на підприємстві. Коефіцієнт, який характеризує вибуття ОВФ називається коефіцієнтом вибуття. Він показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин. Визначається як відношення балансової вартості вибулих основних виробничих фондів до балансової вартості основних фондів на початок періоду
(1.1)
де Бвв. оф –балансова вартість вибулих основних фондів; Бв оф п. – балансова вартість основних фондів на початок періоду.
Коефіцієнт вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах 2-3 % загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості.
Основні фонди вводяться в експлуатацію на підприємстві в певній натуральній формі, в якій вони функціонують відповідний термін, котрий визначається іх фізичним і моральним зносом. При досягненні цього терміну вони повинні бути оновлені шляхом заміни старих засобів праці новими такої ж або більш досконалої контрукції.
Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує частку нових введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів. Введення в дію основних фондів – це здавання в експлуатацію збудованих нових підприємств, будівель, споруд або придбання нових машин та обладнання. Коефіцієнт оновлення основних фондів визначається як відношення величини основних фондів, введених в експлуатацію у звітному періоді до балансової вартості основних фондів на кінець року (періоду) .
(1.2)
Бв он – величина основних фондів що введені в експлуатацію за звітний період; Бв оф к. – балансова вартість основних фондів на кінець періоду.
Коефіцієнт інтенсивності оновлення основних фондів характеризує внутрішні зв’язки процесів оновлення і вибуття цих фондів. Він визначається як відношення коефіцієнта оновлення до коефіцієнта вибуття основних фондів
(1.3)
Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих та технічно застарілих його одиниць. Саме цим в першу чергу спричинюються нагальне завдання прискорення та підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці.
В сучасних умовах слід запровадити реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів: всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення власного народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин і устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки та закінчених систем машин, розробка і організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялися або імпортувалися з інших країн; зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку перш за все наукомістких виробництв, істотному підвищенню техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства.
В умовах недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів вагомого значення набуває модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його удосконалення з метою запобігання техніко-економічного старіння і підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва
1.3. Механізм впливу вибуття основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства
Вибуття основних виробничих фондів – це припинення функціонування і виключення основних виробничих фондів із діючого складу на підприємстві.
Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів як економічна категорія характеризує частку вибулих фондів у балансовій вартості основних фондів підприємства.
Теоретично, при збільшенні коефіцієнта вибуття мають збільшуватись: фондовіддача, тобто величина обсягу виробництва продукції, яка отримана з одиниці основних виробничих фондів;коефіцієнт придатності, тобто частка придатних основних фондів від балансової вартості основних фондів підприємства. Витрати на 1 гривню виготовленої продукції і коефіцієнт оборотності, тобто частка вартості основних виробничих фондів, яка переноситься на новостворену продукцію, по відношенню до балансової вартості основних виробничих фондів, при збільшенні коефіцієнта вибуття мають зменшуватись. І навпаки : при зменшенні коефіцієнта вибуття має зменшуватись фондовіддача, коефіцієнт придатності. а коефіцієнт оборотності і витрати на 1 гривню виготовленої продукції мають збільшуватись.
1.4.Основні чинники, що зумовлюють вибуття основних виробничих фондів
Під фізичним (матеріальним спрацюванням) основних виробничих фондів розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості – економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень екстенсивного і інтенсивного використання.
Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: одну його частину періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу таким чином усунути неможливо. З часом воно поступово накопичується і зумовлює такий технічний стан того або іншого засобу праці, коли подальше використання його у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни такого знаряддя праці новим екземпляром аналогічного призначення. У зв'язку з цим відокремлюють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів
Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (шляхом зіставлення фактичної і нормативної величини з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вартості, перенесеної на вартість виготовлюваної продукції, до загальної балансової вартості.
Техніко-економічне старіння основних фондів – це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується втрачанням засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, зв'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку. Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10,15 або 20 років. Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.
Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів, згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизації відрахувань, установлених законодавством. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів. Поряд з цим у системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити коефіцієнт інтенсивного оновлення та коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів.
Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби.
1.5.Обгрунтування величини вибуття основних виробничих фондів на підприємстві
Амортизаційні відрахування є складовою витрат підприємства і відшкодовуються за рахунок реалізованої продукції. За своїм економічним змістом амортизаційні відрахування призначені на повне відтворення основних фондів підприємства. Тому є всі підстави вважати їх власністю підприємства і вилученню не підлягають.
Амортизаційні відрахування як власні кошти підприємства використовують на свій розсуд щодо освоєння основних фондів, а саме: на технічне переоснащення підприємства з метою оновлення продукції та підвищення її якості.
Економічна функція амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації повинно бути визначення реальних витрат підприємства, пов’язаним з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартість продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в цьому випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб’єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.
В економічній амортизації тривалість амортизаційного періоду повинна відповідати фактичному терміну служби до списання або вибуття конкретного засобу праці на кожному підприємстві. Цей період у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” від 18 травня 2000р. названо строком корисного використання (експлуатації). Фактичний термін служби до списання конкретного засобу праці може бути економічно раціональною, що найбільше вигідно для підприємства, або з різних причин може відрізнятись від нього в будь-який бік.
Якщо вартість вибулих основних фондів повністю перенесена в амортизаційний фонд, то проходить перетворення амортизаційного фонду із грошової форми у споживчу форму основних фондів (придбання нових основних фондів). У нашому випадку вибуває ОВФ більше, ніж амортизаційні відрахування, тобто основні фонди приходять у непридатність раніше встановленого терміну їх служби (передчасно вибувають), значить для повного їх оновлення не вистачає амортизаційного фонду. В цьому випадку для відновлення вибулих фондів підприємство вимушене спрямовувати частину прибутку і тим самим уповільнюються темпи розширеного відтворення.
У іншому випадку, якщо вибуває ОВФ менше, ніж амортизаційні відрахування, то це буде знижувати втрати від їх морального старіння. Це також буде стимулювати підприємства ефективніше використовувати основні фонди.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Основні фонди вводяться в експлуатацію на підприємстві в певній натуральній формі, в якій вони функціонують відповідний термін, котрий визначається їх фізичним і моральним зносом. При досягненні цього терміну вони повинні бути оновленні шляхом заміни старих засобів праці новими такої же або більш досконалої конструкції.
Якщо вибуття ОВФ є меншим за оновлення ОВФ, то це призводить до скорочення амортизаційного терміну їх експлуатації. Це є позитивним явищем, проте це скорочення не може бути безмежним, Це зумовлено тим, що обмежені можливості для одночасної заміни старого обладнання новим, а також необхідністю продуктивного використання цих фондів і одержання ефекту від використання введених основних фондів, адже на їх придбання витрачені кошти підприємства.
Варіант – 45 Вихідні дані до виконання курсової роботи
№ п/п
Показники
Одиниці виміру
Варіант
1
Проектна потужність підприємства
млн. грн.
9,40
2
Обсяг реалізації продукції
млн. грн.
7,20
3
Первісна вартість ОВФ
млн. грн.
4,50
За
4
3 них активна частина
млн. грн.
2,90
4
Залишкова вартість ОВФ
млн. грн.
3,50
5
Викорстання ОВФ
5а
В першу зміну
млн. грн.
4,10
56
В другу змну
млн. грн.
2,00
5в
В третю зміну
млн. грн.
1,00
6
Чисельність працівників
чол.
360
6а
3 них робітників
чол.
280
7
Працювало працівників
7а
В першу зміну
чол.
180
76
В другу зміну
чол.
120
7в
В третю зміну
чол.
60
8
Корисний фонд робочого часу
використання ОВФ
8а
За планом
дні
214
86
Фактично
дні
163
9
Тривалість зміни
год.
8
10
Внутрішньозмінні втрати робочого часу
год.
1,3
11
Річний знос ОВФ
%
8,1
12
Вибуло ОВФ
млн. грн.
0,32
13
Поступило ОВФ
млн. грн.
0,30
13а
Із них нових
млн. грн.
0,30
14
Собівартість продукції
млн. грн.
5,80
14а
В т. ч. матеріальні витрати
млн. грн.
4,20
15
Витрати на утримання і експлуатація ОВФ
% від собі вартості
17,9
16
Збільшення обсягу виробництва продукції у плановому році
%
13,0
Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства
Показник наявності основних виробничих фондів: на балансі підприємства, знаходиться основних виробничих фондів на суму 9,40 млн.грн. Вартість ОВФ на кінець року визначається за формулою 2.1.1:
Бвк = Бвп + Бпв - Бвв (2.1.1)
де Бвк - балансова вартість ОВФ на кінець періоду,
Бвп - балансова вартість ОВФ на початок періоду,
Бпв - балансова вартість ОВФ, що поступили на підприємство,
Бвв - балансова вартість ОВФ, що вибули з підприємства.
Тоді, Бвк = 4,5 + 0,3 - 0,32 = 4,48 млн. грн.
Бвр = (Бвп + Бвк)/2, (2.1.2)
Бвр= (4,5+ 4,48)/2 = 4,49 млн. грн.
Показник технологічної структури основних виробничих фондів:
Активна частина: 64,44 %. Пасивна частина: 4,5-2,9=1,6 млн. грн. або пасивна частина – 35,56 %.
Так як активна частина основних виробничих фондів підприємства значно перевищує пасивну можна стверджувати, що дане підприємство промислового призначення. Технологічна структура основних виробничих фондів досить досконала, що забезпечує їх ефективне використання.
Коефіцієнт зносу: (2.1.3)
Кзн = 0,32 /6,20 = 0,07
Даний коефіцієнт свідчить про те, що основні засоби вже зносилися на 7%, тобто перенесли частку вартості на новостворену продукцію. Але, основні виробничі фонди повинні знаходитись ще в стані використання своєї повної потужності.
Коефіцієнт придатності:
(2.1.4)
Кпр = 1 – 0,07 = 0,93.
Даний коефіцієнт свідчить про те, що залишкова балансова вартість основних виробничих фондів складає 93 % від первісної.
2.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства:
Коефіцієнт вибуття: (2.2.1)
Кв = 0,32 / 4,50 = 0,071
Отже 7,1% основних виробничих фондів, що були на балансі підприємства, вибули внаслідок їх фізичного чи морального зносу, в результаті реалізації зайвих основних фондів або в результаті стихійного лиха.
Коефіцієнт надходження: (2.2.2)
Кн = 0,30 : 4,5 = 0,067
Проаналізувавши даний показник можна сказати, що в результаті господарської діяльності для заміни вибувших основних фондів та збільшення оснащеності підприємства основними фондами на баланс підприємства поступило 6,7 % (від загальної кількості) основних виробничих фондів.
Коефіцієнт оновлення: (2.2.3)
Кон = 0,30 : 4,5 = 0,067
Цей коефіцієнт показує, що частина модифікованого нового обладнання введеного в експлуатацію у звітному періоді від загальної вартості основних фондів, становить 6,7 %.
Період оновлення: (2.2.4)
Тон = 4,5 : 0,3 = 15 років
Період оновлення ОВФ складає 15 років.
Коефіцієнт інтенсивності оновлення:
Кіон = 0,067 : 0,071 = 0,94
За даними розрахунку видно, що інтенсивність оновлення основних фондів становить 0,90.
Тривалість обороту (2.2.6)
Тоб = 4,50 : ( 4,5 * 0,081) = 12,3
Отже, тривалість оброту ОВФ становить 12,3 роки.
Коефіцієнт оборотності (2.2.7)
Коб = 4,50 * 0,081 : 4,50 = 0,081
Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 8,1% вартості ОВФ.
2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами
Фондозабезпеність виробництва: (2.3.1)
Фо = 4,50 : 7,20 = 0,625
За результатами розрахунку можна стверджувати, що підприємство має в наявності 0,625 грн. основних виробничих фондів для виробництва одної гривні продукції. Необхідно збільшувати обсяг основних фондів підприємства.
Механозабезпеченість: (2.3.2)
Мз = 2,9 : 7,20 = 0,4
Таким чином на одиницю виробленої продукції припадає 0,63 активної частини основних фондів (станків, обладнання тощо).
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами.
Фондоозброєність праці: (2.4.1)
Для того, щоб визначити фондоозброєність праці необхідно спочатку визначити середньоспискову чисельність робітників, що працюють в найбільш чисельну зміну. Визначимо скільки в загальному припадає робітників на одного працівника 280/360=0,78. Тоді робітників в першу зміну буде; 200*0,78=140.
Фп = 4500 : 140 = 32,1 тис. грн./чол.
Даний показник показує оснащеність працівників основними фондами.
Вданому випадку на одного працівника припадає 32,1 тис. грн. Зростання показника призведе до зростання кількості виготовленої продукції робітником, а тим самим буде підвищуватись продуктивність праці. Але ефективним виробництво буде вважатися за умов, що продуктивність праці буде рости швидше за фондоозброєність праці.
Механоозброєність праці (2.4.2)
Мн = 2900: 140 = 20,7
Даний показник показує скільки припадає активної частини основних виробничих фондів на одного робітника (в даному випадку – 20,70 тис. грн.).
Ефективність виробництва буде відбуватися за умов, що ріст механозабезпеченості буде забезпечувати зростання продуктивності праці, але темпами які випереджають зростання рівня механозабезпеченості.
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі.
Коефіцієнт використання календарного часу:
(2.5.1)
Кк.ч = 163 : 365 = 0,45
За отриманими результатами можна стверджувати, що основні виробничі фонди використовуються на 45% календарного часу протягом року, що на 25-30% менше стандарту, тому необхідно запровадити заходи підвищення даного показника. При цьому треба враховувати неробочі дні (вихідні та святкові дні), а також простої основних фондів пов'язані з їх ремонтом, у зв'язку з природними явищами, у зв'язку із сезонністю робіт та з інших об'єктивних причин.
Коефіцієнт використання робочого часу: (2.5.2)
Кр. ч. = 163 : 214 = 0,76
Даний показник показує ступінь використання робочого часу на протязі року, на даному підприємстві він складає 0,76. Ефективне використання основних виробничих фондів забезпечується при коефіцієнті використання робочого часу 0,75 - 0,80. Отже, дії підприємства знаходяться в межах цього показника.
Коефіцієнт змінності: (2.5.3)
Кзм = (5,80 + 2,40 + 1,80) / 4,50 = 1,58
Цей показник характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. На даному підприємстві він складає 1,58 зміни протягом доби. При підвищенні цього показника підвищується використання основних фондів протягом доби.
Коефіцієнт використання внутрізмінного часу: ( 2.5.4)
Кв.зм. = (8 – 1,3) / 8 = 0,84
де 0,84 год. - внутрізмінні витрати робочого часу.
Цей показник характеризує ступінь використання робочого часу на протязі зміни, який на даному підприємстві становить 0,84. Можна стверджувати, що ефективність використання основних фондів в даних умовах забезпечується.
Інтегральний коефіцієнт використання часу:
(2.5.5)
Кін = 0,45 *0,76 *0,84 *1,58 = 0,45
Даний показник (0,45) показує що ступінь використання основних виробничих фондів в часі невисокий. Забезпечується певна ефективність використання основних виробничих фондів в часі.
2.6. Узагальнюючі показники
Фондовіддача - усього обсягу основних виробничих фондів підприємства: (2.6.1)
Фв = 7,20 : 4,50 = 1,6
Фондовіддача 1,6 означає, що 1,6 грн. виготовленої продукції припадає на одну гривню основних фондів. Але даний показник має значні недоліки, бо він враховує матеріалоємність продукції. Таким чином чим вище буде вартість матеріалів та сировини, з яких виготовляється продукція, тим вище буде обсяг виробництва і тим самим вище фондовіддача.
Фондовіддача - по активній частині основних виробничих фондів: (2.6.2)
Фв.а. = 8,10 : 2,90 = 2,4 грн./грн.
Даний показник показує, що 2,4 грн. виготовленої продукції припадає на одну гривню активної частини основних виробничих фондів (верстатів, обладнання екскаваторів, бульдозерів, транспортних засобів тощо). Даний показник має недоліки попереднього показника.
Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів: (2.6.3)
Для того щоб визначити коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів необхідно спочатку визначити суму річних амортизаційних відрахувань.
(2.6.4)
а = 8,4
Звідси Ар = 4,50 млн. грн. • 0,084 = 0,36 млн. грн.
Тоді Кв.с. = 7,20: 0,36 = 19,75 грн./грн.
За результатами обрахунку можна сказати, що на 19,75 одиниць виготовленої продукції припадає одна одиниця зносу основних фондів.
Коефіцієнт фондозйому: (2.6.5)
Кфз = 7,20 : (5,80 * 0,176) = 6,94
Отже, розрахований показник характеризує обсяг продукції яку отримують на одиницю витрат з експлуатації основних виробничих фондів. Коефіцієнт фондозйому становить 6,94
Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу
Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо.
Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, забезпечити - підвищення, ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства. Ці заходи дозволять збільшити тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5 — 30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва
На основі запроектованих заходів, збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів становить 5%.
Визначаємо загальну величину збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році:
(3.1.1.1)
де - приріст часу використання основних виробничих фондів, днів;
Рч б - фактичний робочий час використання основних виробничих фондів у базовому році, днів;
- величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, відсотків від величини базового року.
= 163 * 0,05 = 8 днів
Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу в році:
(3.1.1.2)
- плановий (можливий) робочий час використання основних виробничих фондів
Кр.ч. = (163 + 8) : 214 = 0,8
Визначаємо збільшення числа змін використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу.
(3.1.1.3)
де - приріст числа змін використання основних виробничих фондів, змін;
Кзмб – коефіцєнт змінності використання основних виробничих фондів у базовому році
= 1,58 * 8=13 змін
Визначаємо загальне число змін використання основних виробничих фондів при базовому рівні змінності їх використання
(3.1.1.4)
де 3м.б. - величина змін використання основних виробничих фондів у плановому році Змб =163 *1,58+13 = 270 змін
Визначаємо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів
(3.1.1.5)
де - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
Об - обсяг виробництва продукції у базовому році;
Зм б - число змін використання основних виробничих фондів у базовому році
= 7200,00 : 270 * 13 = 346,44 тис. грн.
Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис. грн. активної частини основних виробничих фондів - 0,1грн. у додаткову зміну
(3.1.1.6)
де - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
- балансова (первісна) вартість активної частини основних виробничих фондів;
- додаткові витрати, в грн. на 1 тис. грн. балансової вартості активної частини основних виробничих фондів у додаткову зміну
=2900 * 0,1 * 13=3,77 тис. грн.
Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою 3.1.1.7:
(3.1.1.7)
де - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсяг продукції: і-го року;
- балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році;
а - норма річних амортизаційних відрахувань;
= 4,50 млн. грн.,
а - річний знос ОВФ; а =8,1 %
Оі - обсяг виробництва продукції в і-му році. Оі = 7,20 млн. грн.
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить:
а) у базовому році = 4500 * 0,084 : 7200 = 0,05 грн./грн.
б) у плановому році (3.1.1.8) де - сума на яку вибуло ОВФ;
- сума на яку поступило ОВФ;
- приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
= ((4500-320+300 * 0,081)/(7200 + 346,44) = 0,048 грн/грн
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:
(3.1.1.9)
де - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції;
- річний обсяг виробництва продукції у плановому році
= (0,064-0,060) * (8100+398,86) = 19,2 тис. грн.
Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме
(3.1.1.10)
де - зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів
= 19,2 – 3,77 =15,4 тис. грн.
3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрізмінного часу
В процесі виробництва (будівництва) на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання основних виробничих фондів. Причини простоїв на різних організаціях ідентичні: несвоєчасне і некомплектне матеріально-технічне забезпечення виробництва (будівництва), недоліки в технічному обслуговуванні машин та обладнання, дефекти в організації та управлінні виробництва і, нарешті, відсутність відповідної економічної зацікавленості робочих та інженерно-технічного персоналу
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора