Формування витрат, пов’язаних з використанням ОВФ і ефективність виробництва . Курсова робота з Економіка підприємства. Робота № 517233

Формування витрат, пов’язаних з використанням ОВФ і ефективність виробництва

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2011

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Економіка підприємства

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства Курсова робота з дисципліни “Економіка підприємства” на тему: „ Формування витрат, пов’язаних з використанням ОВФ і ефективність виробництва ” Зміст Вступ………………………………………………………….…………………….3 Розділ 1. Теоретичні засади формування витрат, пов’язаних з експлуатацією ОВФ та їх вплив на господарську діяльність підприємства………….………4 1.1. ОВФ підприємства та їх економіко-соціальне значення…………………… 1.2. Витрати, пов’язані з використанням ОВФ як економічна категорія…….. 1.3. Механізм впливу витрат, пов’язаних з використанням ОВФ на ефективність виробництва………………………………………………………………. 1.4. Фактори, що впливають на величину витрат, пов’язаних з експлуатацією ОВФ………………………………………………………………………………….. Розділ 2. Визначення ефективності використання ОВФ підприємства (розрахункова частина)………………………………………………………….…. Розділ3. Заходи щодо підвищення ефективності використання ОВФ підприємства в часі………………………………………………………………… 3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання ОВФ підприємства в часі…………………………….. 3.2. Аналіз одержаних результатів………………................................................. Висновки……………………………………………….…….….............................. Список використаної літератури………………….…….….………………… Вступ Вибуття основних виробничих фондів – це припинення функціонування і виключення основних виробничих фондів із діючого складу на підприємстві. Коефіцієнт, який характеризує вибуття ОВФ називається коефіцієнтом вибуття. Він показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин. У наших публікаціях мало уваги приділено використанню цього чинника. Враховуючи те що ОВФ складають основну чатину матеріальної бази, і значну питому вагу витрат по експлуатації ОВФ, актуальною проблемою є вивчення впливу коефіцієнта вибуття на ефективність виробництва. У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває врахування морального зносу. Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби. Коефіцієнт вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах 2-3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості. Розділ 1. Теоретичні засади формування витрат, пов’язаних з експлуатацією ОВФ та їх вплив на господарську діяльність підприємства 1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення . Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні. Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються. Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці. Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо. Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій. Соціальне значення основних виробничих фондів полягає в тому, що вони поліпшують умови праці і сприяють відтворенню робочої сили. Варіант – 63 Вихідні дані до виконання курсової роботи № п/п Показники Одиниці виміру Варіант 1 Проектна потужність підприємства млн. грн. 10,00 2 Обсяг реалізації продукції млн. грн. 7,20 3 Первісна вартість ОВФ млн. грн. 4,40 За 4 3 них активна частина млн. грн. 3,10 4 Залишкова вартість ОВФ млн. грн. 3,40 5 Викорстання ОВФ 5а В першу зміну млн. грн. 3,80 56 В другу змну млн. грн. 2,00 5в В третю зміну млн. грн. 1,50 6 Чисельність працівників чол. 410 6а 3 них робітників чол. 360 7 Працювало працівників 7а В першу зміну чол. 200 76 В другу зміну чол. 110 7в В третю зміну чол. 100 8 Корисний фонд робочого часу використання ОВФ 8а За планом дні 216 86 Фактично дні 145 9 Тривалість зміни год. 8 10 Внутрішньозмінні втрати робочого часу год. 1,6 11 Річний знос ОВФ % 8,3 12 Вибуло ОВФ млн. грн. 0,33 13 Поступило ОВФ млн. грн. 0,34 13а Із них нових млн. грн. 0,34 14 Собівартість продукції млн. грн. 6,20 14а В т. ч. матеріальні витрати млн. грн. 4,40 15 Витрати на утримання і експлуатація ОВФ % від собівартості 17,7 16 Збільшення обсягу виробництва продукції у плановому році % 18,0 Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства 2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства Показник наявності основних виробничих фондів: на балансі підприємства, знаходиться основних виробничих фондів на суму 4,40 млн.грн. Вартість ОВФ на кінець року визначається за формулою 2.1.1: Бвк = Бвп + Бпв - Бвв (2.1.1) де Бвк - балансова вартість ОВФ на кінець періоду, Бвп - балансова вартість ОВФ на початок періоду, Бпв - балансова вартість ОВФ, що поступили на підприємство, Бвв - балансова вартість ОВФ, що вибули з підприємства. Тоді, Бвк = 4,40 + 0,34 - 0,33 = 4,41 млн. грн. Бвр = (Бвп + Бвк)/2, (2.1.2) Бвр= (4,40+ 4,41)/2 = 4,405 млн. грн. Показник технологічної структури основних виробничих фондів: Активна частина: 70,5 %. Пасивна частина: 4,40- 3,1=1,3 млн. грн. або пасивна частина – 29,5 %. Так як активна частина основних виробничих фондів підприємства значно перевищує пасивну можна стверджувати, що дане підприємство промислового призначення. Технологічна структура основних виробничих фондів досить досконала, що забезпечує їх ефективне використання. Коефіцієнт зносу: (2.1.3) Кзн = 4,40-3,10 / 4,40 = 0,23 Даний коефіцієнт свідчить про те, що основні засоби вже зносилися на 23%, тобто перенесли частку вартості на новостворену продукцію. Але, основні виробничі фонди повинні знаходитись ще в стані використання своєї повної потужності. Коефіцієнт придатності: (2.1.4) Кпр = 1 – 0,23 = 0,77. Даний коефіцієнт свідчить про те, що залишкова балансова вартість основних виробничих фондів складає 77 % від первісної. На новостворену продукцію ще треба перенести вартість основних засобів на 77% 2.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства: Коефіцієнт вибуття: (2.2.1) Кв = 0,33 / 4,40 = 0,075 Отже 7,5% основних виробничих фондів, що були на балансі підприємства, вибули внаслідок їх фізичного чи морального зносу, в результаті реалізації зайвих основних фондів або в результаті стихійного лиха. Коефіцієнт надходження: (2.2.2) Кн = 0,34 / 4,40 = 0,077 Проаналізувавши даний показник можна сказати, що в результаті господарської діяльності для заміни вибувших основних фондів та збільшення оснащеності підприємства основними фондами на баланс підприємства поступило 8,3 % (від загальної кількості) основних виробничих фондів. Коефіцієнт оновлення: (2.2.3) Кон = 0,34 / 4,40 = 0,077 Цей коефіцієнт показує, що частина модифікованого нового обладнання введеного в експлуатацію у звітному періоді від загальної вартості основних фондів, становить 7,7 %. Період оновлення: (2.2.4) Тон = 4,40 / 0,34 = 13 років Період оновлення ОВФ складає 13 років. Коефіцієнт інтенсивності оновлення: Кіон = 0,077 / 0,075 = 1 За даними розрахунку видно, що інтенсивність оновлення основних фондів становить 1. Тривалість обороту (2.2.6) Тоб = 4,40 / ( 4,40 * 0,083) = 12 Отже, тривалість оброту ОВФ становить 12 років. Коефіцієнт оборотності (2.2.7) Коб = 4,40 * 0,083 / 4,40 = 8,3% Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 8,3 % вартості ОВФ. 2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами Фондозабезпеність виробництва: (2.3.1) Фо = 4,40 : 7,2 = 0,61 За результатами розрахунку можна стверджувати, що підприємство має в наявності 0,61 грн. основних виробничих фондів для виробництва одної гривні продукції. Необхідно збільшувати обсяг основних фондів підприємства. Механозабезпеченість: (2.3.2) Мз = 3,10 : 7,2 = 0,43 Таким чином на одиницю виробленої продукції припадає 0,8 активної частини основних фондів (станків, обладнання тощо). 2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами. Фондоозброєність праці: (2.4.1) Для того, щоб визначити фондоозброєність праці необхідно спочатку визначити середньоспискову чисельність робітників, що працюють в найбільш чисельну зміну. Визначимо скільки в загальному припадає робітників на одного працівника 360/410=0,88. Тоді робітників в першу зміну буде; 200*0,88=176. Фп = 4500 / 176 = 25,1 тис. грн./чол. Даний показник показує оснащеність працівників основними фондами. Вданому випадку на одного працівника припадає 25,1 тис. грн. Зростання показника призведе до зростання кількості виготовленої продукції робітником, а тим самим буде підвищуватись продуктивність праці. Але ефективним виробництво буде вважатися за умов, що продуктивність праці буде рости швидше за фондоозброєність праці. Механоозброєність праці (2.4.2) Мн = 3100: 176 = 17,7 Даний показник показує скільки припадає активної частини основних виробничих фондів на одного робітника (в даному випадку – 17,7 тис. грн.). Ефективність виробництва буде відбуватися за умов, що ріст механозабезпеченості буде забезпечувати зростання продуктивності праці, але темпами які випереджають зростання рівня механозабезпеченості. 2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі. Коефіцієнт використання календарного часу: (2.5.1) Кк.ч = 145 / 365 = 0,4 За отриманими результатами можна стверджувати, що основні виробничі фонди використовуються на 40% календарного часу протягом року, що на 25-30% менше стандарту, тому необхідно запровадити заходи підвищення даного показника. При цьому треба враховувати неробочі дні (вихідні та святкові дні), а також простої основних фондів пов'язані з їх ремонтом, у зв'язку з природними явищами, у зв'язку із сезонністю робіт та з інших об'єктивних причин. Коефіцієнт використання робочого часу: (2.5.2) Кр. ч. = 145 : 216 = 0,67 Даний показник показує ступінь використання робочого часу на протязі року, на даному підприємстві він складає 0,67. Коефіцієнт змінності: (2.5.3) Кзм = (3,8 + 2,0 + 1,5) / 4,40 = 1,66 Цей показник характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. На даному підприємстві він складає 1,66 зміни протягом доби. При підвищенні цього показника підвищується використання основних фондів протягом доби. Коефіцієнт використання внутрізмінного часу: ( 2.5.4) Кв.зм. = (8 – 1,6) / 8 = 0,8 де 0,8 год. - внутрізмінні витрати робочого часу. Цей показник характеризує ступінь використання робочого часу на протязі зміни, який на даному підприємстві становить 0,8. Можна стверджувати, що ефективність використання основних фондів в даних умовах забезпечується. Інтегральний коефіцієнт використання часу: (2.5.5) Кін = 0,4 *0,67 *0,8 *1,66 = 0,35 Даний показник (0,35) показує що ступінь використання основних виробничих фондів в часі високий. Забезпечується певна ефективність використання основних виробничих фондів в часі. 2.6. Узагальнюючі показники Фондовіддача - усього обсягу основних виробничих фондів підприємства: (2.6.1) Фв = 7,20 / 4,40 = 1,64 Фондовіддача 1,64 означає, що 1,64 грн. виготовленої продукції припадає на одну гривню основних фондів. Але даний показник має значні недоліки, бо він враховує матеріалоємність продукції. Таким чином чим вище буде вартість матеріалів та сировини, з яких виготовляється продукція, тим вище буде обсяг виробництва і тим самим вище фондовіддача. Фондовіддача - по активній частині основних виробничих фондів: (2.6.2) Фв.а. = 7,20 / 3,10 = 2,3 грн./грн. Даний показник показує, що 2,3 грн. виготовленої продукції припадає на одну гривню активної частини основних виробничих фондів (верстатів, обладнання екскаваторів, бульдозерів, транспортних засобів тощо). Даний показник має недоліки попереднього показника. Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів: (2.6.3) Для того щоб визначити коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів необхідно спочатку визначити суму річних амортизаційних відрахувань. (2.6.4) а = 8,3 Звідси Ар = 4,40 млн. грн. • 0,083 = 0,37 млн. грн. Тоді Кв.с. = 4,40: 0,37 = 19,7 грн./грн. За результатами обрахунку можна сказати, що на 19,7 одиниць виготовленої продукції припадає одна одиниця зносу основних фондів. Коефіцієнт фондозйому: (2.6.5) Кфз = 7,20 : (6,20 * 0,176) = 6,5 Отже, розрахований показник характеризує обсяг продукції яку отримують на одиницю витрат з експлуатації основних виробничих фондів. Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі 3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі 3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, забезпечити - підвищення, ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства. Ці заходи дозволять збільшити тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5 — 30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва На основі запроектованих заходів, збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів становить 10%. Визначаємо загальну величину збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році: (3.1.1.1) де - приріст часу використання основних виробничих фондів, днів; Рч б - фактичний робочий час використання основних виробничих фондів у базовому році, днів; - величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, відсотків від величини базового року. = 145 * 0,1 = 15 днів Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу в році: (3.1.1.2) - плановий робочий час використання основних виробничих фондів Кр.ч. = (145 + 15) : 216 = 0,74 Визначаємо збільшення числа змін використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу. (3.1.1.3) де - приріст числа змін використання основних виробничих фондів, змін; Кзмб – коефіцєнт змінності використання основних виробничих фондів у базовому році = 1,66 * 15=24 змін Визначаємо загальне число змін використання основних виробничих фондів при базовому рівні змінності їх використання (3.1.1.4) де 3м.б. - величина змін використання основних виробничих фондів у плановому році Змб =145 *1,66+24 = 265 змін Визначаємо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів (3.1.1.5) де - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів; Об - обсяг виробництва продукції у базовому році; Зм б - число змін використання основних виробничих фондів у базовому році = 7200,00*24 / 145*1,66 = 720,00 тис. грн. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис. грн. активної частини основних виробничих фондів - 0,1грн. у додаткову зміну (3.1.1.6) де - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням річного робочого часу використання основних виробничих фондів; - балансова (первісна) вартість активної частини основних виробничих фондів; - додаткові витрати, в грн. на 1 тис. грн. балансової вартості активної частини основних виробничих фондів у додаткову зміну =3100 * 0,1 * 24=7,5 тис. грн. Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою 3.1.1.7: (3.1.1.7) де - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсяг продукції: і-го року; - балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році; а - норма річних амортизаційних відрахувань; = 4,40 млн. грн., а - річний знос ОВФ; а =8,3 % Оі - обсяг виробництва продукції в і-му році. Оі = 7,20 млн. грн. Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить: а) у базовому році = 4400 * 0,083 / 7200 = 0,051 грн./грн. б) у плановому році (3.1.1.8) де - сума на яку вибуло ОВФ; - сума на яку поступило ОВФ; - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів; = ((4400-330+340 )* 0,083)/(7200 + 720) = 0,046 грн/грн Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити: (3.1.1.9) де - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції; - річний обсяг виробництва продукції у плановому році = (0,051-0,046) * (7200+720) = 35,7 тис. грн. Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме (3.1.1.10) де - зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів = 35,7 – 7,5 = 28,2 тис. грн. 3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрізмінного часу В процесі виробництва (будівництва) на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання основних виробничих фондів. Причини простоїв на різних організаціях ідентичні: несвоєчасне і некомплектне матеріально-технічне забезпечення виробництва (будівництва), недоліки в технічному обслуговуванні машин та обладнання, дефекти в організації та управлінні виробництва і, нарешті, відсутність відповідної економічної зацікавленості робочих та інженерно-технічного персоналу. Зменшення внутрізмінних витрат робочого часу буде досягатися за рахунок комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів: - поліпшення умов організації роботи; - забезпечення додаткової експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування; - підвищення рівня матеріально-технічного забезпеченнявиробництва (об'єктів будівництва); - економічні стимули (доплати й ін.). Зменшення внутрізмінних витрат призведе до скорочення вартості основних фондів, зниження умовно-постійної частини накладних витрат, економії амортизаційних відрахувань, тощо. - це забезпечить підвищення ефективності використання внутрізмінного часу. На основі запроектованих заходів величина зменшення внутрізмінних втрат робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства становить 20 %. Визначаємо загальну величину зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році (3.1.1.10) де - загальна величина зменшення втрат внутрізмінного часу; - втрати внутрізмінного часу використання основних виробничих фондів у базовому році, г; - величина зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, відсотків; - річний робочий час використання основних виробничих фондів; - коефіцієнт змінності = (1,6*0,2) * (145+15) * 1,66 = 84,7 години По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрізмінного робочого часу у відсотках становитиме = 84,7 * 100 / (160 * 1,66 * 8) = 4,3 % Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу використання основних виробничих фондів підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно значенню втрат внутрізмінного часу (3.1.2.2) де - збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів; Об - обсяг виробництва продукції у базовому році; - величина зменшення втрат внутрізмінного часу, у відсотках = (7200+720)*0,043=343,2 тис. грн. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів. Розрахунок ведеться виходячи із нормативу витрат на 1 тис. грн. активної частини основних виробничих фондів на кожен відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу – 0,4 гривні. (3.1.2.3) де - додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат внутрізмінного робочого часу; - додаткові втрати з розрахунку на 1тис.грн. активної частини основних виробничих фондів на 1 відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу: = 3100 * 0,4 * 4,3 = 5,37 тис. грн. Визначаємо зниження витрат виробництва продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції Розрахунок ведеться на 1грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою 3.1.3.3 (3.1.2.4) де - доля річних амортизаційних відрахувань собівартості у одиниці обсягу продукції: і-го року грн.; БВі - балансова вартість основних виробничих фондів підприємства в і-му році; а - норма річних амортизаційних відрахувань; Оі - обсяг виробництва продукції в і-му році. Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме: а) у базовому році = 4400 * 0,083 / 7200 = 0,051 грн./грн. б) у плановому році = 4410 * 0,083 / 7543,2 = 0,049грн./грн. Економія амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції у плановому році становитиме (3.1.2.5) = (0,051 - 0,049) *7543,2= 16,6 тис. грн. Зниження собівартості продукції підприємства на рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу буде становити (3.1.2.6) - величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів = 16,6– 5,4 = 11,2 тис. грн. Визначаємо коефіцієнт використання внутрізмінного часу у плановому році (3.1.2.7) де Тзм - тривалість зміни, год.; - втрати внутрізмінного часу = (8 – 1,6) / 8 = 0,8 3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів. Організаційні фактори: - зміна штатів із включенням посад змінних майстрів, обслуговуючого персоналу і робітників по розрахунках на відповідну змінність; поліпшення умов організації роботи; забезпечення експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування в другу і третю зміни; підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення об'єктів, на яких передбачається робота в другу і третю зміни. Економічні фактори: перехід на повний госпрозрахунок і самоокупність; впровадження самофінансування відтворення власних основних фондів; економічні стимули (доплати й ін.). Без забезпечення цих умов робота в другу і третю зміни буде економічно неефективна або навіть неможлива. Укрупнені розрахунки показують економічну ефективність таких заходів, витрати на котрі значно перекриваються економією витрат на придбання основних фондів. Крім того, має ефект від підвищення продуктивності праці, викликаний більш повним використанням основних фондів. Ефект від підвищення змінності вимірюється в: - ефекті від скорочення вартості основних фондів; - ефекті, що одержується від зниження умовно-постійної частини накладних витрат; - ефекті, що полягає в економії амортизаційних відрахувань. Визначаємо величину збільшення змінності використання основних виробничих фондів на підприємстві. Наприклад, розрахунками на основі запроектованих заходів визначено, що додатково буде використовуватися основних виробничих фондів, у першу зміну – 190,00 (3800*0,05)тис. грн., в другу -100,00 тис. грн. і в третю зміну - 75,00 тис. грн., тобто обсяг використання основних виробничих фондів буде збільшено на 365 тис. грн. Виходячи із наведених даних, збільшення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів становитиме (3.1.3.1) де - збільшення коефіцієнта використання основних виробничих фондів; - балансова вартість приросту основних виробничих фондів, що будуть додатково використовуватися в і-ту зміну; Бв - балансова вартість основних виробничих фондів підприємства. = 365/ 4400 = 0,083 Визначаємо коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у плановому році (3.1.3.2) де - коефіцієнти змінності використання основних виробничих фондів відповідно у плановому і базовому роках = 1,66+0,083=1,1,74 Визначаємо число змін використання основних виробничих фондів у плановому році в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності (3.1.3.3) де - число змін використання основних виробничих фондів у плановому році; - робочий час використання основних виробничих фондів у плановому році; - коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у плановому році = 160 * 1,74 = 278 змін Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів підприємства із обсягу виробництва в одну зміну в базовому році (3.1.3.4) де - збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності; Об - обсяг виробництва продукції у базовому році; Змб - число змін використання основних виробничих фондів у базовому році; - приріст числа змін використання основних виробничих фондів у плановому році () = 8263,2 / 265 * (278 – 265) = 413,2 тис. грн. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів. До них відносяться витрати на технічне обслуговування і ремонти обладнання, на організацію робіт при багатозмінній роботі обладнання, організаційно-господарські витрати, які необхідні для організації робіт при багатозмінній роботі підприємств - 1 тис. грн. на одну зміну в рік (3.1.3.5) де - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів; - приріст змін в плановому році; - норматив витрат з розрахунку на одну зміну використання основних виробничих фондів підприємства в рік (1 тис. грн.). = 13,00 * 1,0=13,00 тис. грн. Визначаємо величину зниження витрат на виробництво продукції за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у вартості (собівартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції (3.1.3.6) де - доля річних амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції; БВі - балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році; а - середньозважена річна норма амортизаційних відрахувань; - обсяг виробництва продукції в і-му році. Доля амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції становитиме: а) у базовому році = 4400 * 0,083 : 7200 = 0,051 грн./грн. б) у плановому році = 4400 * 0,083 / 8263,2 = 0,044 грн./грн. Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме (3.1.3.7) де - економія річних амортизаційних відрахувань в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів = (0,051 - 0,044) * 8263,2= 53,9 тис. грн. Економія собівартості річного обсягу виробництва основних виробничих фондів у плановому році буде становити (3.1.3.8) = 53,9 – 13 =40,9 тис. грн. Визначаємо величину додаткових робочих місць в зв’язку із збільшенням змінності використання основних виробничих фондів підприємства. Збільшення змінності використання основних виробничих фондів призводить до збільшення робочих місць, а відповідно до збільшення чисельності працівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівників підприємства в зв’язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних фондів підприємства можна визначити виходячи із балансової вартості основних виробничих фондів, що будуть додатково залучатися до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників (3.1.3.9) де - додаткова потреба підприємства у працівниках, грн.; - балансова вартість основних виробничих фондів, що додатково залучаються до використання в і-ту зміну грн..; Фп – фондоозброєність праці працівників підприємства, грн.. = 365 / 25 = 15 чол. В тому числі: в першу зміну = 190 / 25 = 8 чол. В другу

Курсова робота Економіка підприємства

30.07.2012 20:07-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись