Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Резерви збільшення тривалості використання основних виробничих фондів і їх вплив на господарську діяльність підприємств
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Навчально – дослідна робота
з дисципліни «Економіка підприємства»
на тему:
« Резерви збільшення тривалості використання основних виробничих фондів і їх вплив на господарську діяльність підприємств»
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Теоретичні основи поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко - соціальне значення
1.2. Тривалість використання основних виробничих фондів як економічна категорія
1.3. Механізм впливу тривалості використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства
1.4. Резерви збільшення тривалості використання основних виробничих фондів
Розділ 2. Економічна оцінка тривалості використання основних виробничих фондів підприємства та його вплив на господарську діяльність
2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження
2.2. Характеристика об’єкта дослідження
2.3.Оцінка впливу використання основних виробничих фондів на обсяг виробництва продукції
2.4.Оцінка впливу тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства на фондовіддачу
2.5. Оцінка впливу тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства на стан основних виробничих фондів
2.6. Оцінка впливу тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва
Розділ 3. Обґрунтування пропозицій щодо резервів збільшення тривалості використання основних виробничих фондів підприємства...
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.
Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.
До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95–98% загальної вартості основних фондів підприємства.
Метою мого дослідження заклечається у сформуванні економічного мислення, знань та практичних навичок з проблеми використання основних виробничих фондів.
На мою думку, тема курсової є актуальною, оскільки раціональний розподіл тривалості робочого часу та шляхи зменшення його втрат збільшує прибуток підприємства.
Завданням моєї наукової роботи є вивчення залежності впливу тривалості робочого часу на:
- обсяг виробництва продукції
- фондовіддачу
- стан ОВФ
- ефективність виробництва
Об’єктом нашого дослідження є 36 підприємств. На основі цього ми подальше будемо проводити дослідження.
У своїй роботі я буду застосовувати такі методи для обробки інформації:
- аналіз;
- кореляція;
- регресія;
- метод середніх величин.
В результаті застосування одержаних результатів буде забезпечено підвищення ефективності виробництва. Економічний ефект буде отриманий в результаті збільшення тривалості робочого часу.
Розділ 1. Теоретичні основи поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства
В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов'язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам.
Кількість продукції, що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно використовуються. Тому поліпшення ви користання основних виробничих фондів має велике народно господарське значення. Підвищення економічної ефективності використання ОВФ знаходить свій вираз у збільшенні виробництва валової продукції, в рості продуктивності праці і фондовіддачі, зниженні собівартості продукції.
Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат, які утворюють со бівартість продукції (робіт), пов'язана з використанням основ них виробничих фондів.
Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизаційних відра хувань) у витратах на експлуатацію обладнання - амортизації, величина якої є постійною і не залежить від обсягу виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуються основни ми фондами, тим менша питома вага амортизаційних відраху вань у собівартості одиниці продукції (робіт).
Крім того, від стану використання основних виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, рівень продуктив ності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важ ливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо.
Поліпшення використання основних виробничих фонді зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від мо рального зносу. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалі зується значно швидше ніж від капітальних вкладень.
Таким чином, в умовах ринкових відносин, коли відтворен ня основних виробничих фондів здійснюється за рахунок влас них або позичкових коштів, поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві.
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко - соціальне значення.
Основні фонди на підприємстві – це засоби праці, які використовуються у процесі виробництва тривалий період, при цьому не змінюють своєї натуральної форми, не входять до складу виготовленої продукції і свою вартість переносять на новостворену продукцію частинами, у міру зношення.
Залежно від участі основних фондів у виробничих процесах, вони поділяються на основні виробничі фонди та основні невиробничі фонди.
Основні виробничі фонди безпосередньо приймають участь у виготовленні продукції. До них відносяться будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, інструмент, інвентар, робоча худоба та інше.
Залежно від впливу основних виробничих фондів на предмети праці в процесі виробництва, вони поділяються на активну і пасивну частину. До активної частини відносяться основні виробничі фонди, які безпосередньо впливають на предмет праці. До пасивної частини відносяться основні виробничі фонди, які безпосередньо не впливають на предмети праці, а створюють сприятливі умови для процесу виробництва.
Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.
До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).
До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.
Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:
· виробничо–технологічних особливостей підприємства;
· науково–технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;
· ступеня розвитку різних форм організації виробництва;
· відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;
· вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;
· територіального розміщення підприємства та ін.
Звичайно, громадськості не байдуже, яким є співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально–технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини. Наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60–70%; будинки, споруди та передавальні пристрої — 20—25%; силові, робочі машини та устаткування — 3–5%; тоді як в інших галузях народного господарства питома вага транспортних засобів становить 2—4% загальної вартості основних виробничих фондів.
Класифікація основних фондів
В даний час центральне статистичне управління класифікує основні фонди промисловості по наступних основних групах.
1. Будівлі. До цієї групи відносять будівлі основних, допоміжних і обслуговуючих цехів, а також адміністративної будинку підприємств.
2. Споруди. Сюди входять підземні і відкриті гірські виробітки, нафтові і газові свердловини, гідротехнічної й іншої споруди.
3. Передатні пристрої. Це пристрої, за допомогою яких відбувається передача, наприклад, електричної або іншої енергії до місць її споживання.
4. Машини й устаткування. У цю групу входять усі види технологічного устаткування, а також первинні і вторинні двигуни. У даній групі виділяються дві підгрупи:
а) силові машини й устаткування;
б) робочі машини й устаткування.
До першої підгрупи відносять парові і гідравлічні турбіни, трансформатори, вітродвигуни, електромотори, двигуни внутрішнього паління й інші первинні і вторинні двигуни. В другу підгрупу входять верстати, преси, молоти, хімічна апаратура, доменні і мартенівські печі, прокатні стани й інші машини й устаткування.
5. Транспортні засоби. У їхній склад входять усі види транспортних засобів, у тому числі: цеховий, міжцеховий і міжзаводський транспорт, річковий і морський флот рибної промисловості, трубопровідний магістральний транспорт і т.д.
6. Інструмент, виробничий і господарський інвентар та інші основні фонди. Сюди відносять інструменти ріжучі, що давлять, ударні й інші; інвентар виробничого і господарського призначення, що сприяє полегшенню і створенню нормальних умов труда (устаткування контор, верстати, контейнери, інвентарна тара, предмети протипожежного призначення й ін.).
7. виробничий інвентар, який використовують для проведення виробничих операцій (робочі столи), збереження рідких і сипучих тіл, охорони праці і т.п.;
8. Господарський інвентар. У їхній склад входять меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп'ютери та ін.
9. Робоча і продуктивна худоба. Включає робочу худобу (коні, воли та інші тварини), продуктивну худобу (корови, вівцематки тощо).
10. Багаторічні насадження. Об’єднує всі штучні багаторічні насадження незалежно від віку(плодово-ягідні насадження, декоративні насадження тощо)
11. Капітальні витрати на покращання та рекультивацію земель. Включають витрати неінвентарного характеру на культурно-технічні заходи по поверхневому та корінному поліпшенню земель.
12. Інші основні виробничі фонди. Включають бібліотечні фонди, музейні цінності тощо.
Для простоти обліку до складу основних фондів, що входять у шосту групу, включаються лише інструменти, виробничий і господарський інвентар із терміном служби понад один рік і вартістю більш 500 грн за одиницю. Інший інструмент, інвентар, а також інші приналежності (незважаючи на те що теоретично вони по всіх економічних ознаках повинні відносити до основних фондів) у господарській практика прийнято вважати оборотними фондами.
Кожна група приведеної класифікації у свою чергу підрозділяється на підгрупи, що складаються з ще більш родинних основних фондів із приблизно рівними термінами служби, нормами амортизації й умовами експлуатації.
Не всі елементи основних фондів грають однакову роль у процесі виробництва. Робочі машини й устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, технічні споруди (гірські виробітки шахт і розрізів, нафтові і газові свердловини) приймають особисту участь у виробничому процесі, сприяють збільшенню випуску продукції і тому відносять до активно діючої частини основних фондів. Інші елементи основних фондів (виробничі будинки, інвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукції і тому їх називають пасивною частиною основних фондів.
1.2. Тривалість використання основних виробничих фондів як економічна категорія
Ефективність виробництва на підприємстві в значній мірі визначається рівнем повного і раціонального використання основних фондів, який визначається системою показників екстенсивного і інтенсивного використання.
При визначенні показників екстенсивного використання основних фондів вихідними даними є фонд часу роботи обладнання. Граничний час роботи одиниці обладнання визначається календарним часом, тобто кількістю годин (днів) за певний період часу. Для року це буде становити 365 днів або 8760 годин. Проте підприємства працюють не цілий рік і не повністю 24 години на добу. Тему насамперед треба визначити плановий фонд часу роботи обладнання виходячи із встановленого на даному підприємстві режиму роботи. При визначенні планового фонду робочого часу обладнання також враховується час перерв при даному рівні техніки, правильній його експлуатації, час на проведення планово-попереджувального ремонту тощо. Якщо від календарного часу відняти вві заплановані перерви у використанні обладнання (вихідні і святкові дні, дні ремонту тощо), то отримаємо планозий фонд часу роботи обладнання.
Проте фактично обладнання не завжди працює весь цей час. Бувають непланові зупинки (простої) обладнання, які можуть бути викликані різними причинами. При вилученні із планового фонду часу позапланових простоїв отримуємо час фактичної роботи обладнання. Але і в фактично відпрацьований час основні фонди використовуються не продуктивно, тобто на протязі зміни бувають простої обладнання із-за різних причин: організаційних, відсутність матеріалів й сировини, виправлення браку тощо. Ці всі простої впливають на використання внутрізмінного часу, яке можна характеризувати відповідним коефіцієнтом.
Якщо із часу фактичної роботи обладнання виключити час непродуктивної роботи (простої), то отримаємо час продуктивної (корисної) роботи основних фондів.
Тривалість використання основних виробничих фондів як економічна категорія – це
До тривалості використання основних виробничих фондів відносяться показники, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі.
Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі є:
Коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році. Визначається як відношення числа робочих днів в році до планового числа календарних днів в році
Ккч = (1.1)
де Чрд - число робочих днів в році, Чкд - число календарних днів в році,
Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при Ккч = 0,65 - 0,70.
Коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь використання робочого часу в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих робочих днів до числа робочих днів в році
Крч = (1.2)
де Чфд - число фактично відпрацьованих днів в році.
Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при Крч = 0,75 - 0,80.
Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувались у різні зміни доби, до балансової вартості основних виробничих фондів підприємства
Кзм = (1.3)
де Бві - балансова вартість основних виробничих фондів, що використовувались в і-ті зміни (і = 1,2,3,) Бв - балансова вартість основних виробничих фондів.
Коефіцієнт використання внутрізмінного часу характеризує ступінь використання робочого часу протягом зміни. Визначається як відношення числа годин, відпрацьованих в зміну до числа годин зміни
Кв.зм = (1.4)
де Кв. зм - коефіцієнт використання внутрізмінного часу, Чфг - число фактично відпрацьованих годин в зміну, Чгз - число годин в зміні.
Ефективне використання основних виробничих фондів підприємств буде забезпечуватися при Кв. зм = 0,80-0,85
Інтегральний коефіцієнт використання основних виробничих фондів характеризує ступінь використання цих фондів за часом. Визначається як добуток відповідних коефіцієнтів, що характеризують окремі сторони використання основних фондів за часом
Кі = Ккч Крч КзмКв. зм (1.5)
На основі цього показника можна зробити відповідні висновки щодо використання основних виробничих фондів за часом.
На величину всіх наведених коефіцієнтів екстенсивного використання основних виробничих фондів, зокрема обладнання, негативно впливають різні простої, які можна поділити на залежні від працівників, що обслуговують дане устаткування і не залежні від їх роботи.
До простоїв, що залежать від роботи підприємства, відносяться ті, які обумовлені незадовільним технічним обслуговуванням робочих місць, перебоями у забезпеченні матеріалами, електроенергією, незабезпеченістю нормальних умов праці на робочому місці, порушеннями технологічної та трудової дисципліни. Наявність цих причин свідчить про недоліки організації виробництва й праці на підприємстві, які повинні бути усунуті підприємством.
До показників використання основних виробничих фондів за потужністю (продуктивністю) відносяться: коефіцієнт технічної готовності засобів механізації і транспорту, коефіцієнт виходу на роботу машин і на лінію автотранспортних засобів, годинна та річна продуктивність машин, коефіцієнт використання виробничих потужностей підприємств тощо.
Коефіцієнт технічної готовності характеризує долю машин, які на даний період є справні, і визначаються як відношення кількості справної техніки до загальної її кількості
(1.6)
де - коефіцієнт технічної готовності техніки, - число справної техніки, - загальна кількість техніки.
Ефективне використання того чи іншого виду техніки забезпечується при = 0,75 - 0,80.
Коефіцієнт виходу на роботу (на лінію) характеризує долю техніки, яка безпосередньо працює, і визначається як відношення кількості техніки, що працює, до кількості справної техніки
(1.7)
де Квл - коефіцієнт виходу техніки на лінію (роботу), Чпт - кількість техніки, що працює.
Ефективне використання техніки забезпечується при Квл = 0,65-0,90.
Коефіцієнт використання потужності характеризує ступінь використання наявної потужності підприємства виходячи з обсягів виробництва продукції і визначається як відношення обсягу випущеної продукції до проектної потужності по випуску продукції
(1.8)
де Квл - коефіцієнт використання потужності підприємства, Оф - фактичний обсяг виробництва продукції, ОПР - проектний обсяг виробництва продукції.
Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується системою показників. Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів, є такі:
фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одну гривню основних виробничих фондів, визначається як відношення обсягів виконаних робіт (виробленої продукції) до середньорічної вартості основних виробничих фондів підприємства
(1.9)
де Фв - фондовіддача основних фондів, О - фактичні обсяги робіт (продукції, Бв - балансова вартість основних виробничих фондів.
В останні роки відмічається зниження рівня фондовіддачі, що викликано подорожчанням основних фондів, зміною їх структури, недостатнім рівнем організації виробництва та праці тощо.
На величину фондовіддачі в значній мірі впливає структура виконаних робіт і в першу чергу їх матеріаломісткість. Щоб уникнути впливу матеріаломісткості робіт на рівень фондовіддачі основних виробничих фондів необхідно замість обсягів робіт (продукції) у відповідних цінах використовувати обсяг чистої продукції, тобто обсяги новоствореної вартості на підприємстві. Показник чистої продукції відображає реальний вклад підприємства у виконання тих чи інших робіт. В цьому випадку фондовіддача буде визначатися як відношення обсягів чистої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів
(1.10)
де Оч п - обсяги чистої продукції.
Визначення фондовіддачі на основі валової продукції як показника ефективності використання основних виробничих фондів має обмежене застосування. Цей показник можна лише співставити із плановим показником. Використання динаміки фактичної фондовіддачі за ряд років не дає об'єктивного уявлення про реальну ефективність основних фондів. Це зумовлено змінами методології планування та обліку валової продукції, цін, структури виробництва тощо.
На окремих підприємствах можливим є визначення фондовіддачі у натуральних одиницях виміру (в тоннах, штуках) на 1 гривню основних виробничих фондів. Зміст цього показника легко сприймається працівниками підприємств.
Фондоємкість продукції характеризується вартістю основних виробничих фондів, що приходиться на одну гривню продукції. При аналізі використання основних фондів треба враховувати, що чим більша фондоємкість продукції, тим менш ефективніше використовуються основні виробничі фонди.
Коефіцієнт віддачі спожитих основних фондів визначається відношенням вартості валової продукції до річної суми амортизаційних відрахувань, тобто він характеризує ефективність використання основних фондів з врахуванням їх оборотності
(1.11)
де Квс - коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів, О - обсяг продукції, Ар - річні амортизаційні відрахування.
1.3. Механізм впливу тривалості використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства
В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов’язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить ОВФ.
Кількість продукції що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства ОВФ, але від того, на скільки повно використовуються. Тому поліпшення використання та тривалість використання ОВФ має велике народно господарське значення. Підвищення тривалості використання ОВФ знаходить свій вираз у збільшені виробництва планової продукції, в рості продуктивності праці і фондовіддачі, зниження собівартості продукції тощо.
Збільшення тривалості використання ОВФ забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості продукції. Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини амортизаційних відрахувань, у витратах на експлуатацію обладнання.
Крім того, від тривалості використання ОВФ залежить обсяг виробленої продукції. Кількість виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу. Тобто чим більше тривалість використання ОВФ тим більше виробляється продукції.
Наприклад, основним показником, який характеризує тривалість використання ОВФ є робочий час. Таким чином, із збільшенням робочого часу обсяг виробництва зростає.
Також тривалість використання ОВФ впливає на собівартість одиниці продукції. Із збільшенням тривалості використання ОВФ собівартість одиниці продукції зменшується.(Із збільшенням робочого часу, собівартість продукції(витрати) зменшуються).
Тривалість використання ОВФ впливає на рівень продуктивності праці. Із збільшенням тривалість використання ОВФ продуктивність праці зменшується.(Із збільшенням робочого часу рівень продуктивності праці зменшується.)
Тривалість використання ОВФ також впливає і на заробітну плату. Із збільшенням тривалість використання ОВФ заробітна плата збільшується.(Із збільшенням робочого часу заробітна плата працівників збільшується.) Тривалість використання ОВФ впливає на фондовіддачу. Із збільшенням тривалість використання ОВФ фондовіддача також зростає.
Тривалість використання ОВФ також впливає і на стан ОВФ.
1.4. Резерви збільшення тривалості використання основних виробничих фондів
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого—від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:
1) збільшення екстенсивного завантаження;
2) підвищення інтенсивного навантаження.
Однак, треба наголосити на двох важливих обставинах.
По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.
По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.
Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. Скоротити та ліквідувати внутрішньо змінні простої можна шляхом: підвищення рівня організації виробництва ( повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями );
На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15—20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10—15% робочого часу. Це спричиняється:
неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць;
незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування;
браком робітників тих чи тих професій;
перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.
Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7—1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.
Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10—15 і більше відсотків.
Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4—6% і модернізувати 6—-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.
До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавлення сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску — у хімічній промисловості; обробка металу тиском, точні методи литва —- у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.
Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20—30%.
Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства – важливий напрямок кращого використання основних фондів.
Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5—6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної —за один рік і навіть швидше.
За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку.
Швидкому її запровадженню сприятимуть:
реалізація програми роздержавлення та приватизації власності;
широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування;
побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва;
більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика;
державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Розділ 2. Економічна оцінка тривалості використання основних виробничих фондів підприємства та його вплив на господарську діяльність
2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження
В даній роботі для оцінки тривалості використання основних виробничих фондів підприємства на господарську діяльність запропоновано кафедрою економіки і підприємництва масив даних з 100 підприємств.
Для дослідження цієї теми необхідно визначитися з чисельністю вибірки. Адже підприємства є однотипними, тому нераціонально опрацьовувати весь масив даних, можна застосувати статистичну вибірку. Для масиву даних із 100 підприємств при заданих параметрах = 0,6; t = 2; =0.08 об’єм вибірки буде порахований за відповідною формулою.
При безповторному відборі чисельність вибірки (n) визначається за формулою:
(2.1)
де – допустима гранична помилка;
– середнє квадратичне відхилення;
t – коефіцієнт довіри при ймовірності (р=0,954)
Отже, чисельність вибірки становить 36 підприємств.
За таблицею випадкових чисел визначаємо підприємства і зводимо вихідну інформацію для дослідження в таблицю 2.1:
Таблиця 2.1
№ п/п
Підприємство
Виробнича потужність, тис. грн.
Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Балансова вартість ОВФ, тис.грн.
Чисельність персоналу , осіб
Рух ОВФ, тис. грн.
Річний знос, %
Витрати виробництва
Втрати робочого часу використання ОВФ в результаті, %
Технологічна структура ОВФ
Використання ОВФ у зміну, тис. грн.
Підвищення кваліфікації
Матеріальне стимулювання
Первісна вартість
Залишкова вартість
Всього
ВТ Ч. робітники
Вибуло
Надійшло
Всього, тис. грн
3 них на утримання і експлуатацію ОВФ, %
Перебування в ремонті
Організаційних причин
Інші
Першу
Другу
Третю
Щорічне підвищення кваліфікації, %
Приріст обсягу на 1% підвищ, кваліфікації, тис.грн.
Додаткові витрати на 1% підвищ, кваліфікації, тис.грн. Щорічне підвищення матер, стимулювання, %
Приріст обсягу на 1% матер, стим., тис. грн
Додаткові витрати на \% матер, стим., тис. грн.
осіб
% в найбільшу зміну
Всього
Із них нові
1
47
5200
4800
2200
2100
400
330
94
280
250
200
8
4000
21
10
3
1
01:00,3
2100
1600
1200
4
1
1
7
20
1
2
96
4000
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
8
4
1
01:00,5
1500
1000
800
4
2
1
3
21
1
3
79
5000
4600
1900
1800
420
340
90
250
250
200
10
4000
22
10
6
2
01:00,4
1800
1700
1100
6
3
2
5
19
1
4
4
4000
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
8
4
1
01:00,5
1500
1000
800
4
2
1
3
21
1
5
87
4300
4000
2000
1900
450
360
85
200
210
200
8
3500
21
9
5
1
01:00,3
1800
1600
1000
7
3
1
4
18
1
6
2
5000
4700
2500
2000
420
340
90
250
250
200
10
4000
22
10
6
2
01:00,4
2300
1700
1100
6
3
2
5
19
1
7
68
5100
4700
2000
2000
420
350
86
270
270
220
8
4100
22
10
2
1
01:00,5
2000
1500
1100
7
1
1
4
19
1
8
78
4500
4200
2200
1800
400
320
95
200
250
180
9
3800
20
10
5
2
01:00,5
2000
1500
1000
5
2
1
7
20
1
9
12
4500
4100
2000
1500
390
300
89
220
220
220
10
3600
22
11
5
1
01:00,5
1600
1000
600
7
2
1
4
20
2
10
43
5500
5100
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
8
3
1
01:00,3
2000
1200
700
3
3
1
5
21
1
11
86
4300
3900
1900
1600
450
370
88
200
200
200
10
3200
21
10
6
1
01:00,3
1400
1000
500
5
2
1
5
16
2
12
19
4800
4500
2000
1600
400
320
87
200
200
170
9
3800
21
9
2
2
01:00,5
1800
1200
700
6
1
1
6
22
1
13
48
5100
4700
2200
2000
420
350
86
270
270
220
8
4100
22
10
2
1
01:00,5
2000
1500
1100
7
1
1
4
19
1
14
20
4900
4500
2000
1700
420
350
92
180
180
170
8
3800
19
8
1
2
01:00,4
2000
1200
600
4
3
2
6
20
1
15
58
5200
4800
2000
1800
400
330
94
280
250
200
8
4000
21
10
3
1
01:00,3
1900
1600
1200
4
1
1
7
20
1
16
45
4500
4100
2100
1500
420
360
95
200
210
200
8
3600
21
9
1
1
01:00,3
1800
1300
1000
4
2
2
2
19
2
17
70
5500
5000
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
8
3
1
01:00,3
2000
1200
700
3
3
1
5
21
1
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора