Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Організація виробництва продукції на підприємстві
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Організація виробництва
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни «Організація виробництва»
на тему:
«Організація виробництва продукції на підприємстві»
Зміст
стор.
Вступ………………………………………………………………………………….3
Розділ І. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства
1.1. Виробнича потужність підприємства………………………………………….5
1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві……………………….9
1.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві…………………….14
Розділ ІІ. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового виробництва продукції………………………………………………20
Розділ ІІІ. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та їх вплив на показники виробничої діяльності підприємства……………………28
Висновки……………………………………………………………………………37
Список використаної літератури………………………………………………….38
Вступ
При сучасному розвитку виробництва і поглибленні суспільного розподілу праці виникає необхідність розробки певних правил проводження процесу створення продукції, виникає потреба в організації виробництва продукції на підприємстві.
Організація виробництва – це процес поєднання в просторі та часі засобів виробництва і робочої сили з метою досягнення у визначені строки найкращих виробничих результатів з найменшими втратами.
Найважливішим параметром, що характеризує потенційні можливості основного виробництва промислового підприємства, є його виробнича потужність.
Під виробничою потужністю підприємства розуміють максимально можливий обсяг продукції, який може виготовити підприємство за одиницю часу при відповідній структурі робіт та повному використанні обладнання і виробничих площ.
Виробнича потужність підприємства є величиною змінною, вона залежить від умов діяльності підприємства і встановлюється на певний момент часу.
Для забезпечення найбільш раціонального обсягу і структури виробництва, рівня прибутку і рентабельності господарства на підприємстві необхідно розробляти річний план виробництва. Річний (поточний) план підприємства — це науково обґрунтована програма його виробничо-фінан сової діяльності на календарний рік.
Метою курсової роботи є формування системи знань і умінь щодо організації виробництва продукції на підприємстві.
В курсовій роботі передбачається вирішити такі завдання:
- дати визначення виробничої потужності підприємства;
- зрозуміти значення і завдання розробки річного плану виробництва на підприємстві;
- описати план організаційно-технічних заходів на підприємстві;
- розглянути використання виробничої потужності підприємства та організацію додаткового виробництва продукції;
- здійснити розробку плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та визначити їх вплив на показники виробничої діяльності підприємства.
Об’єктом дослідження є підприємство, яке розглядається як виробнича система.
Предметом дослідження є аспекти організації виробництва продукції на підприємстві.
Розділ І. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства
1.1. Виробнича потужність підприємства
Найважливішим параметром, що характеризує потенційні можливості основного виробництва промислового підприємства, є його виробнича потужність.
Виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ. [1, 204 с.]
Відбиваючи максимально можливі обсяги випуску продукції (переробки сировини), виробнича потужність характеризує потенційні можливості підприємства з досягнення основної об’єктивної мети його виробничо-господарської діяльності. Розрахунок виробничої потужності є вихідним пунктом оцінки виробничого потенціалу підприємства і ресурсного обґрунтування його виробничої програми.
Поряд з терміном «виробнича потужність» використовують термін «пропускна здатність». Обидва терміни визначають виробничу потужність, але стосовно різних об’єктів. Так, термін «пропускна здатність» застосовують для характеристики максимально можливого випуску продукції верстата, агрегату, групи устаткування, потокової лінії. Стосовно ж структурної одиниці виробництва – дільниці, цеху, підприємства – використовують термін «виробнича потужність».
Вимірюється виробнича потужність у тих же одиницях, що й вироблена продукція (штуках, тоннах, метрах, декалітрах).
Крім натуральних, використовуються й умовно-натуральні показники: умовна банка (на консервних підприємствах), тонна умовного палива (у видобувній промисловості). На ряді підприємств для виміру виробничої потужності використовуються одночасно кілька натуральних показників.
На підприємствах з багатономенклатурним виробництвом для розрахунку потужності використовуються вартісні показники. Так, виробнича потужність верстатобудівного заводу може бути розрахована як сума добутків потужності по кожному виду верстатної продукції в натуральному вимірі (штуках) на його оптову ціну. З цією метою використовуються, як правило, порівнянні оптові ціни. [3, 165-166 с.]
Наука та практика господарювання виокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається у процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства; вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати у певних галузях націо нальної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості — для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрії — для переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високоврожайні роки; на транспорті — для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів тощо.
Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головним з них є:
● номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовля- ється;
● кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;
● прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються). [2, 245-246 с.]
Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) – величина не постійна, а динамічна, що змінюється протягом усього розрахункового (планового) року. Збільшення потужності відбувається за рахунок технічного переозброєння, розширення і реконструкції підприємства (цеху, дільниці), зменшення – за рахунок вибуття потужності внаслідок старіння; збільшення і зменшення потужності може бути пов’язане зі зміною номенклатури й асортименту продукції, що випускається.
Таким чином, виробнича потужність є момент ним показником, внаслідок чого розраховують кілька її величин: вхідну, вихідну і середньорічну виробничу потужність.
Вхідна потужність (Мвх) визначається виходячи з умов виробництва на початок розрахункового року. Вихідна потужність (Мвих) – це потужність на кінець розрахункового року, що розраховується на основі вхідної потужності, вибуття і введення потужності протягом року:
Мвих = Мвх +Мвв-Мвив, (1.1)
де Мвв, Мвив – потужність, що вводиться і виводиться, відповідно.
Середньорічна виробнича потужність (Мс) – це потужність, яку має у своєму розпорядженні підприємство (цех,дільниця) у середньому протягом року з урахуванням її величини на початок року, а також приросту нових і вибуття наявних потужностей. Вона розраховується шляхом підсумовування потужності на початок року і середньорічної потужності, що вводиться, за винятком середньорічної виведеної потужності.
, (1.2)
де К1 – кількість місяців, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення потужності, до закінчення року;
К2 – кількість місяців, починаючи з місяця виведення потужності до закінчення року;
- середньорічна потужність, що вводиться;
- середньорічна виведена потужність.
Більш точні результати розрахунку величини середньорічної виробничої потужності підприємства (як і будь-якого моментного показника) можна одержати при використанні формули середньої хронологічної:
, (1.3)
де - величина виробничої потужності на початок кожного відповідного місяця розрахункового року;
- величина виробничої потужності на початок першого місяця року, що йде за розрахунковим. [3, 166-167 с.]
У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:
1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);
2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини).
Нині в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємств у більшості галузей економіки і передовсім у промисловості становить менше за 50%, а проектні потужності, як правило, своєчасно (у нормативні строки) не освоюються. Способи ефективнішого використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних фондів підприємства. Варто лише наголосити, що для докорінного поліпшення рівня використання наявних потужностей для переважної більшості підприємств потрібно якомога швидше подолати спад виробництва, стабілізувати й поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної продукції, яка є і завдяки цьому користується попитом на вітчизняному та світовому ринках. [2, 249 с.]
На підприємстві з багатономенклатурним виробництвом може бути розрахована велика кількість значень величини виробничої потужності. При цьому кожному варіанту виробничої потужності буде відповідати різна величина валового доходу і прибутку від реалізації продукції, різний ступінь завантаження технологічного устаткування. Звідси випливає висновок про можливість і необхідність визначення оптимальної виробничої потужності підприємства, тобто такої виробничої програми, за якої обраний в якості критерію оптимальності показник досягає свого екстремального (мінімального чи максимального) значення.
У якості критеріального показника в розрахунках оптимальної величини виробничої потужності підприємства теоретично може бути використаний будь-який абсолютний показник, що характеризує результативність операційної діяльності підприємства. На практиці ж у зазначених розрахунках найчастіше використовують один із двох критеріїв оптимальності:
- максимум прибутку від реалізації продукції;
- максимальне завантаження технологічного устаткування.
Для визначення оптимального варіанта виробничої потужності використовують методи оптимального планування, зокрема, метод лінійного програмування і симплекс-метод. [3, 206 с.]
1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві
Річний (поточний) план підприємства — це науково обґрунтована програма його виробничо-фінан сової діяльності на календарний рік. У ньому передбачається також комплекс організаційно-економічних, технічних і фінансових заходів, що забезпечує найбільш раціональний обсяг і структуру виробництва, рівень прибутку і рентабельності господарства, підвищення його конкурентоспроможності, а також сприяє розв’язанню соціальних питань.
Головними завданнями при розробці річного плану є мобілізація внутрішніх резервів підприємства на збільшення виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості та конкурентоспромож ності, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції і якнайповніше використання ресурсного потенціалу, збільшення прибутку (валового доходу), підвищення рівня рентабельності виробництва, зростання добробуту працівників підприємства. Особливу увагу при цьому звертають на врахування ринкових умов, на недопущення диспропорцій і встановлення раціональних пропорцій, збалансованості між обсягами виробництва і матеріально-технічними та фінансовими ресурсами, капітальними вкладеннями.
Річні плани підприємства розробляють, як правило, за типовими формами, що полегшує планово-аналітичну роботу. Для вузькоспеціалізованих підприємств запроваджено додаткові таблиці до річного плану в тих галузях, щодо яких його форми не повною мірою відображають специфічні особливості виробництва. Вони є частиною плану і узгоджуються з ним за відповідними показниками. У разі необхідності підприємства вносять у ці форми зміни, що враховують особливості підприємств.
Разом з тим слід зауважити, що потрібно чітко дотримуватись загальноприйнятої у світі термінології. Зокрема, не слід називати річний план бізнес-планом, адже між ними є істотна різниця: проект (а бізнес-план є проектом), як правило, разовий, неповтор ний та орієнтований тільки на розвиток, а план будується за принципом багаторазовості і в ньому може реалізовуватись стратегія не тільки розвитку, але й стабілізації чи виживання. Це стосується і поняття «організаційний бізнес-план, що визначає довготермінову стратегію діяльності підприємства». У цьому разі слід використовувати поняття стратегічний план підприємства.
Річний план підприємства охоплює всі сторони діяльності підприємства і має, як правило, 12 розділів. Перший розділ «Резюме» хоч і стоїть першим, але пишеться в останню чергу, оскільки містить короткі (дві-три сторінки тексту) висновки з кожного розділу плану. Зокрема, у ньому визначають місію та головні цілі підприємства, шляхи їх досягнення, канали реалізації продукції, фінансові результати, потреби в інвестиціях, строки їх повернення і застава.
У другому розділі «Характеристика підприємства» дається коротка довідка про історію підприємства, наводяться дані про склад засновників з визначенням їхньої частки у статутному капіталі, зазначається його місцезнаходження, виробничий напрям, міжгосподарські зв’язки, організаційна структура, структура управ ління та кадровий склад управління підприємством, наводяться дані про фінансово-економічний стан підприємства за останні три роки, намічаються перспективи розвитку підприємства і його внесок у розвиток регіону, громадську та соціальну активність.
Третій розділ — «Ринкова діяльність» — містить дані про ринок продукції і послуг основних засобів виробництва та матеріальних ресурсів, які реалізує або купує підприємство. Наводяться також дані про ринок робочої сили за категоріями працюючих.
У четвертому розділі «План маркетингу» дається опис ринків збуту за видами продукції, визначається стратегія маркетингової діяльності у сфері виробництва, фінансової діяльності, розширення існуючих і пошуку нових ринків збуту продукції, залучення інвесторів, складається план каналів реалізації, обсягів продажу і цін за видами продукції, план витрат на збут.
П’ятим розділом плану є «Виробнича програма». Особливої уваги при обґрунтуванні виробничої програми підприємства та інших розділів плану потребує планування науково-технічного прогресу. У річному плані підприємства план освоєння досягнень науки, техніки, передового досвіду та вдосконалення організації праці визначає напрями, обсяги, місця і строки освоєння інновацій, а також економічну ефективність і розміри стимулювання.
Шостий розділ — «Основні засоби виробництва» — містить дані про їхній склад, структуру і рух, а також про амортизацію.
У сьомому розділі — «Енергетика» — подаються дані про наявність, нормативи, потребу і придбання техніки, планові обсяги механізованих робіт і використання енергетичних засобів, нормативну потребу і вартість паливно-масти льних матеріалів, твердого палива, електроенергії, план роботи обслуговуючих виробництв (автопарку, електрогосподарства і т. д.), а також план витрат і обчислення собівартості одиниці роботи.
У восьмому розділі — «План з праці й соціального розвитку колективу» — наведено планові показники зростання продук тивності праці, визначено потребу в робочій силі щодо всіх категорій працівників, а також джерела її задоволення, фонди і середній рівень оплати праці за категоріями працюючих. Намічено заходи соціального розвитку колективу в плановому році: підготовка і підвищення кваліфікації кадрів, поліпшення умов праці й соціально-побутових умов, підвищення життєвого рівня, задоволення потреб духовного і фізичного розвитку членів колективу, розвиток особистого підсобного господарства.
Дев’ятий розділ — «План витрат і визначення собівартості продукції» — містить кошторис витрат на виробництво за елемен тами та статтями, розрахунки зниження собівартості продукції, плановий її рівень за окремими видами продукції.
Десятий розділ — «Фінансовий план» — об’єднує план реалізації продукції, одержання валового доходу і прибутку господарства та їх розподілу, відомості, що стосуються доходів і витрат господарства, взаємовідносин з держбюджетом, кредитних взаємовідносин. Детально, за місяцями року розробляється циклограма реалізації продукції, робіт та послуг, надходження грошових коштів та їх витрат, прогноз цін за видами продукції та каналами реалізації. Цей розділ синтезує і відображає у грошовому виразі кінцеві результати виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства.
В одинадцятому розділі — «Інвестиційна діяльність» — наведено план капітальних вкладень і джерела їх фінансування, розрахунок потреби в довгострокових кредитах, перелік кредиторів, строки повернення кредитів, гарантії інвесторам та партнерам.
В останньому, дванадцятому розділі — «Ризики підприємства та запобіжні заходи» — розглядаються можливі ризики, характеристики збитків та їх суми, а також план запобіжних заходів з їх мінімізації. Подається також план захисту довкілля та безпеки виробництва.
Кожен розділ річного плану складається з кількох форм з розрахунками, які є в самому бланку плану і в робочих таблицях до нього (останні в органи вищого рівня не подають). Форми і розрахунки взаємозв’язані між собою у межах одного або декількох розділів плану. Узгодження і взаємозв’язок розділів, визначення обґрунтованих, правильних пропорцій між обсягом продукції і необхідними для її виробництва матеріально-грошовими і трудовими ресурсами забезпечуються складанням балансових розрахунків. У річному плані розробляються такі баланси: натуральні (земельних угідь, енергетичних ресурсів та ін.), трудові (баланс робочої сили) та грошові (фінансовий план).
Однією з головних проблем методології планування є вибір системи показників, що характеризують зміст планів, умови їх виконання і є основою для оцінки діяльності підприємства та його підрозділів. Усю систему показників планів за найсуттєвішими ознаками можна розділити на такі групи:
- за економічним змістом — натуральні та вартісні. Натуральні показники призначені для матеріально-речового виразу та обґрунтування плану: кількість продукції, що виробляється, та її якість; необхідні матеріали за їх видами, технічні засоби. Вартісні показники використовують для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат, доходів та ін. Між ними існує тісний зв’язок і взаємозалежність. Вартісні показники обчислюються на основі натуральних. У той же час за допомогою узагальненої вар тісної оцінки витрат та результатів стимулюють використання ресурсів, зростання ефективності виробництва;
- за економічним призначенням — кількісні та якісні. Перші характеризують абсолютні обсяги виробництва і використовуваних ресурсів: обсяг продукції, чисельність працюючих, виробничі фонди тощо. Другі відображають ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва;
- за способом характеристики предмета — абсолютні й відносні. Якщо перші характеризують те чи інше явище абсолютно, без порівняння з іншими показниками, то другі дають змогу зробити таке порівняння. Наприклад, вартість валової продукції сільського господарства і витрати на її виробництво як абсолютні показники дають інформацію про абсолютні їх розміри. Відношення ж вартості валової продукції до витрат на її виробництво дає відносний показник — коефіцієнт віддачі витрат. [4]
1.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві
Підвищення ефективності діяльності підприємства ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передового, вітчизняного і зарубіжного досвіду. Наскільки цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, які є першоджерелами розвитку продуктивних сил, настільки успішнішо вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.
Планування організаційно-технічного розвитку повинне базуватись на наступних принципах:
цілеспрямованість;
високий науковий рівень;
комплексність;
безперервність.
Перший принцип означає, що план підприємства повинний бути направлений на досягнення високих кінцевих результатів, тобто на максимізацію прибутку в довгостроковій перспективі. Він зобов’язує концентрувати прибуток ресурсів на найважливіших інноваційних проектах.
Принцип високого наукового рівня вимагає включати в план ті заходи, що відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки перевищують його, забезпечують різке підвищення ефективності виробництва.
Принцип комплексності означає охоплення всіх підрозділів підприємства та всіх направлень розвитку науки і техніки, впровадження нових і підвищення якості випускаючих видів продукції, комплексної механізації та автоматизації виробництва, удосконалення організації виробництва, праці і управління та ін. Він передбачає узгодженість в часі та просторі всіх стадій процесу: науки-виробництва-збуту.
Принцип безперервності обумовлює обов’язкове забезпечення стратегічних та поточних планів, їх взаємозв’язок.
Від якості і повноти плану організаційно-технічних заходів залежить працездатність всієї системи підготовки виробництва. Плани організаційно-технічних заходів розробляють за трьома видами:
Тривалі, перспективні плани, які направлені на удосконалення виробництва.
Поточні.
Щорічні.
Плани організаційно-технічних заходів включають до себе наступні групи заходів:
технічні;
організаційні;
економічні;
психофізіологічні;
соціологічні.
При складанні плану організаційно-технічних заходів необхідно враховувати:
забезпечення чіткої сукупності організаційно-технічних заходів;
здійснення заходів з найменшими капітальними витратами;
встановлення чіткого взаємного зв’язку заходів;
забезпечення заданих термінів окремих заходів.
Встановити повну номенклатуру заходів, обов’язкову для всіх підприємств, неможливо. Найменування заходів та їх сутність визначаються конкретними умовами даного виробництва.
Технічні заходи: заміна застарілого обладнання; модернізація існуючого обладнання; організація додаткових робочих постів і потокових ліній; механізація допоміжних процесів; автоматизація технологічних і допоміжних процесів.
Організаційні заходи: реорганізація структури цеху, ділянок і окремих служб; перегляд службових функцій, прав і обов’язків окремих робітників для поліпшення функціонування окремих систем виробництва.
Економічні заходи: установлення нових і коректування діючих економічних нормативів; визначення обсягів фінансування заходів; перегляд економічних показників по ділянках і цехах.
Психофізіологічні заходи: виявлення ділянок, які визивають професіональні захворювання робітників, і прийняття заходів по їх ліквідуванні; аналіз робочих місць для усунення нераціональних рухів робітників, негативного впливу освітлювання, шуму; аналіз найбільш раціонального чергування режимів праці на окремих ділянках цеху. [6]
Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві являється однією з умов успішного досягнення всіх запланованих техніко-економічних показників ПБП. Виконання наміченого комплексу предбачає вирішення завдань, які заключаються в забезпеченні отримання запланоаного прибутку, обсягу випуску і реалізацію продукції, створення необхідних передумов для вчасного, рівномірного і якісного виконання замовлень при найбільш ефективному використанні наявних ресурсів.
В умовах ринкової економіки різко зростає значення плану технічного розвитку і вдосконаленння організації виробництва (на малих і середніх підприємствах план організаційно-технічних заходів).
Розробку даного розділу виробничого бізнес-плану рекомендують здійснювати, виходячи із стратегії розвитку підприємства (фірми).
Виробничі і функціональні підрозділи підприємства висувають пропозиції по покращенню техніки і технології підприємства, удосконаленню організації виробнцтва, праці і управління.
Конкретний зміст цих пропозицій на кожному підприємстві визначається його специфікою, величиною і джерелами виявлених резервів.
Всі отримані пропозиції, виходячи із конкретного їх змісту, необхідно об'єднати по групах, а саме:
- удосконалення нормативної бази;
- підвищення якості, надійності і довговічності продукції;
- впровадження прогресивної техніки і технології, механізації і автоматизації процесів, зниження трудоємності виробів;
- покращення використання виробничих потужностей;
- наукова організація праці, виробництва й управління;
- покращення використання обротних засобів, ліквідація зайвих товарно-матеріальних цінностей;
- удосконалення використання основних фондів, ліківдація залишків обладнання;
- підвищення ефективності інвестицій і програми розвитку підприємства.
Для забезпечення органічного зв'язку між планом технічного розвитку і удосконалення організації виробництва (оргтехпланом) і іншими розділами виробничого бізнес-плану необхідний розрахунок ряду показників, які харктеризують ефективність включених в нього заходів. Такими показниками можуть бути:
- ріст продуктивності праці з врахуванням кількості звільнених працівників;
- ріст обсягу випуску і реалізації продукції;
- зниження собівартості продукції;
- строк окупності капітальних інвестицій.
Включаючи, що в умовах ринкової економіки ці показники часто різнонаправлені, можна орієнтуватись на цільову функцію: збільшення суми прибутку як результат зростання обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості і підвищення якості продукції (в випадку встановлення надбавки до ціни).
Крім визначення основних техніко-економічних показників ефективність заходів оргтехплану може бути підтверджена й іншими: покращення умов праці, а саме:
Виявляти якість використовуваних нормативів і технічно обгрунтованих норм потрібно за даними статистичного обліку виконання норм на досліджуваних операціях, хронометражних спостереженнях, за раціональністю фактичниих прийомів виконання робіт, кваліфікації робочих, за рівнем екстенсивного і інтенсивного завантаження обладнання.
Потрібно також вивчити якість дослідно-статистичних норм, відповідність їх фактичним затратам праці на виробництво продукції. Дослідити можливості їх покращення і заміни техніко обгрнутованими нормами.
Корисно провести аналіз динаміки виконання техніко-обгрунтованих і дослідно-статистичних норм, середнього відсотка перевиконання норм в цілому по підприємству і по виробничих підрозділах; чисельності робітників, які не виконують норм виробітку із аналізом причин невиконання. Потрібно проаналізувати діючі системи оплати праці і положення про преміювання, ефективність їх здійснення з точки зору стимулювання підвищення виробітку, розробити пропозицію по їх удосконаленню в умовах ринкових відносин.
План оргтехзасобів підприємства повинен містити завдання по зниженню норм витрат матеріальних ресурсів; трудоємності виготовлення продукції; по підвищенню якісних показників виготовленої продукції, виконуваних робіт; наданих послуг; зниженню строків введення в дію основних фондів; строків досягнення проектної потужності, введених в дію виробничих об'єктів і т. ін.
Зниженням травматизму; числа професійних захворювань; підвищенням культури виробництва; прискоренням документообігу і т. ін.
Здійснені розрахунки і дані впровадження являються основою для визначення впливу плану виробництва на місячні, квартальні, річні результати роботи дільниці, цеху, підпрємства в цілому.
Техніко-економічні норми і нормативи тісно пов'язані з планом технічного розвитку і вдосконаленням організації виробництва і містять дані про норми витрат матеріальних ресурсів; про нормативи і норми трудових витрат (живої праці); про нормативи якості і надійності продукції.
Нерідко на підприємстві ототожнюють поняття «норма» і «норматив». Норматив харктеризує сукупність використання засобів праці і предметів праці, затрат живої раці.
Норма - це максимально-допустима абсолютна величина витрат сировини, матеріалів, а також живої праці (трудоємність) на виготовелння одиниці продукції, робіт, послуг.
Необхідно ретельно вивчати постанову нормування праці і якості використовуваних норм і нормативів. З цією метою треба дослідити: ступінь охоплення робітників технічним нормуванням; кількістю діючих і питому вагу технічно обгрунтованих норм і темпи заміни застарілих і занижених норм виробітку новими, які відповідають досягнутому рівню оснащення виробництва і застосуванню технології, якість норм, різницю в їх напруженості, встановленої на основі даних про виконання норм виробітку по професіях і розрядах робітників. [5]
Розділ ІІ. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового виробництва продукції
Вихідні дані
№
Назва показника
Вихідні дані
1.
Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт. по шифру обладнання:
110
7
111
4
120
6
125
2
128
9
47
15
51
7
54
12
62
27
163
6
168
7
174
7
180
12
77
15
79
7
84
19
95
11
2.
Простоювання обладнання в ремонті, % від номінального фонду часу
5,3
3.
Виробництво продукції за проектом плану,шт.
Виріб №1
2114
Виріб №2
26700
Виріб №3
2380
Виріб №4
1157
4.
Фактично підписані угоди на поставку продукції підприємствам, шт.
Виріб №1
2350
Виріб №2
30920
Виріб №3
2660
Виріб №4
1280
5.
Залишки незавершеного виробництва, шт.
Виріб №1 на початок року
376
на кінець року
384
Виріб №2 на початок року
6880
на кінець року
7340
Виріб №3 на початок року
479
на кінець року
484
Виріб №4 на початок року
192
на кінець року
204
6.
Ріст продуктивності праці, %
108,9
7.
Чисельність працівників згідно проекту плану, чол.
743
8.
Фонд розвитку виробництва, науки і техніки, тис.грн.
349,1
9.
Середньомісячна заробітна плата 1 робітника, грн.
1898
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства
Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою частиною обґрунтування плану виробництва продукції. На основі величини виробничої потужності визначаються об’єми випуску продукції, виявляються резерви росту виробництва, обгрунтовуються плани розвитку підприємства.
Величина потужності технологічно однорідного обладнання визначається за формулою:
, (2.1)
де n – кількість одиниць однорідного обладнання, шт.;
КФРЧ – корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку;
Тм – трудомісткість обробки одного виробу, год.
Корисний фонд робочого часу одиниці обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання і визначається за формулою:
, (2.2)
де НФРЧ – номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Тпрост – час простоювання обладнання у планово попереджувальних ремонтах, год.
Визнаємо, що на дільниці №1 виробляється виріб №1, на дільниці №2 – виріб №2, на дільниці №3 – виріб №3, на дільниці №4 – виріб №4.
Виробнича потужність підприємства по кожному виробу визначається з врахуванням наступних умов:
на дільниці №1 провідним обладнанням є токарні верстати;
на дільниці №3 провідним обладнанням є фрезерні верстати;
дільниці №2 та №4 організовані за методом потокового виробництва.
Результати розрахунків виробничої потужності дільниць зводимо в табличну форму (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1
Розрахунок виробничої потужності
Шифр обладнання
Назва обладнання
Кількість одиниць обладнання згідно паспорта підприємства, шт.
Фонд часу роботи обладнання, год
Виробнича потужність, шт.
номінальний
корисний
1
2
3
4
5
6
Дільниця №1
110
Токарний верстат
7
4060
3844,82
2458
111
Свердлильний верстат
4
4060
3844,82
3511
120
Агрегатний верстат
6
4060
3844,82
2608
125
Зварювальна установа
2
4060
3844,82
2891
128
Зварювальний напівавтомат
9
4060
3844,82
2968
Дільниця №2
47
Вальці для гнуття
15
4060
3844,82
33018
51
Напівавтоматична зварювальна лінія
7
4060
3844,82
31907
54
Пресгідравлічний верстат
12
4060
3844,82
31356
62
Шліфувальний верстат
27
4060
3844,82
32734
Дільниця №3
163
Токарний напівавтомат
6
4060
3844,82
3160
168
Фрезерний верстат
7
4060
3844,82
2933
174
Продольно строгальний верстат
7
4060
3844,82
2735
180
Установка для нанесення фарби
12
4060
3844,82
2841
Дільниця №4
77
Горизонтально фрезерний верстат
15
4060
3844,82
1458
79
Вертикально фрезерний верстат
7
4060
3844,82
1385
84
Протягувальний верстат
19
4060
3844,82
1339
95
Плоскошліфувальний верстат
11
4060
3844,82
1329
На підставі розрахованих виробничих потужностей дільниць визначається резерв виробничих потужностей підприємства, який характеризує недовикористання потужностей різних видів обладнання по виробництву відповідної продукції (таблиця 2.2).
Таблиця 2.2
Визначення резерву виробничої потужності
Види продукції
Виробнича потужність згідно паспорта підприємства, шт.
Виробництво продукції за проектом плану, шт.
Резерв виробничої потужності, шт.
Виріб №1
2458
2114
344
Виріб №2
31356
26700
4656
Виріб №3
2933
2380
553
Виріб №4
1329
1157
172
2.2. Визначення обсягу додаткового виробництва продукції
Визначаємо розрахунковий обсяг валової продукції по кожному виробу в натуральному виразі:
, (2.3)
де - розрахункова валова продукція підприємства за планом на рік по різних видах продукції, шт.;
- товарна продукція підприємства за планом по відповідних видах продукції згідно фактично підписаних угод,шт.;
- залишки незавершеного виробництва на плановий рік по різних видах продукції відповідно на кінець та на початок року, шт..
Так як на підприємстві вже розроблений проект плану річного виробництва продукції, то потрібно визначити розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів, необхідний для забезпечення планового обсягу товарної продукції:
, (2.4)
де - розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по різних видах виробів, шт.;
- обсяг валової продукції підприємства по відповідних видах продукції згідно з проектом плану, шт..
Результати розрахунків зводимо в табличну форму (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Визначення розрахункового обсягу виробництва продукції
Види продукції
Виробництво продукції згідно фактично підписаних угод, шт.
Зміна залишків незавершеного виробництва за рік, шт.
Розрахункова валова продукція підприємства, шт.
Розрахунковий додатковий обсяг виробництва продукції, шт.
Виріб №1
2350
8
2358
244
Виріб №2
30920
460
31380
4680
Виріб №3
2660
5
2665
285
Виріб №4
1280
12
1292
135
Для остаточного визначення та затвердження плану виробництва продукції на підприємстві необхідно порівняти розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів з відповідним резервом виробничої потужності. При цьому можливі два випадки:
якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції менший або дорівнює резерву виробничої потужності, то у річному плані виробництва продукції затверджується саме такий обсяг додаткового виробництва продукції;
якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції перевищує резерв виробничої потужності, то у річному плані затверджується додатковий обсяг виробництва продукції, що дорівнює резерву виробничої потужності.
Визначаємо плановий обсяг виробництва продукції підприємством, який може бути остаточно затверджений:
(2.5)
де - затверджений плановий обсяг валової продукції підприємства по кожному виду виробів, шт.;
- затверджений додатковий обсяг виробництва продукції відповідно по виробах,шт..
Після затвердження обсягів виробництва по видах продукції в натуральному виразі необхідно розрахувати валову продукцію підприємства у вартісному виразі. Формування річного планового обсягу валової продукції відображаємо в табличній формі (таблиця 2.4).
Таблиця 2.4
Формування річного плану виробництва продукції
Види продукції
Резерв виробничої потужності, шт.
Додатковий обсяг випуску продукції, шт.
Затверджений плановий обсяг валової продукції
розрахунковий
затверджений
шт.
тис.грн.
в співставних цінах
в поточних цінах
Виріб №1
344
244
244
2358
3659,62
3890,70
Виріб №2
4656
4680
4656
31356
86730,70
94130,71
Виріб №3
553
285
285
2665
8003,00
8442,72
Виріб №4
172
135
135
1292
3259,72
3423,80
Разом
101653,02
109887,93
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора