АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА. Курсова робота з Економічний аналіз. Робота № 517258

Перехід до торгівельного партнера Binance

АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра:

Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:

2011

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Економічний аналіз

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економіки підприємства КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Економічний аналіз» на тему: «АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА» (на прикладі ДП «Клесівського лісового господарства») РІВНЕ - 2011 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Обґрунтування заходів щодо підвищення прибутковості підприємства 1.1. Прибуток як економічна катерогія 1.2. Порядок формування прибутку підприємства 1.3. Аналіз прибутку підприємства 1.4. Шляхи підвищення прибутку РОЗДІЛ 2. Аналіз прибутку підприємства підприємства 2.1.Загальна характеристика підприємства та його техніко – економічні показники 2.2. Аналіз динаміки прибутку 2.3.Аналіз формування прибутку 2.4. Аналіз показників прибутковості 2.5. Факторний аналіз РОЗДІЛ 3. Визначення резервів, заходи з впровадження у виробництво Висновки Список використаної літератури Вступ Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат господарської діяльності підприємства. Загальна економічна теорія визначає роль економіки так: „У реальній дійсності прибуток - кінцева мета і рушійний мотив товарного виробництва і ринкової економіки. Це головний стимул і основний показник ефективності будь-якого підприємства і фірми”. [1] Дійсно, важко переоцінити значення прибутку в загальній системі вартісних інструментів управління підприємством. Керівнику будь-якого підприємства на практиці приходиться приймати безліч різноманітних управлінських рішень. Кожне прийняте рішення, що стосуються ціни, витрат підприємства, обсягу і структури реалізації продукції, в остаточному підсумку позначається на фінансових результатах підприємства, тому розробка методології управління прибутком на підприємстві на сьогодення є однім з найбільш гострих теоретичних і практичних завдань для фахівців в галузі економіки і фінансів. Актуальність даного дослідження визначається тим , що увагу економістів здавна привертала проблема з’ясування суті прибутку, його джерел, а також функцій, які він виконує за умов різних економічних систем. У домарксовий період найближче підійшли до розуміння змісту прибутку класики буржуазної політичної економії Вільям Петті, Адам Сміт, С. Сісмонді, Т.-Р.Мальтус, а також К.Маркс. У сучасній західній економічній літературі прибуток розглядають як дохід від використання факторів виробництва, в тому числі як плату за ризик, невизначеність результатів підприємницької діяльності. Категорія “прибуток”, як і всі інші економічні категорії, має історичний характер, який по-перше, полягає в тому, що вона з’являється лише за капіталізму. По-друге, в конкретизації категорії “прибуток” у процесі еволюції самого капістичного способу виробництва. Метою даного дослідження є: розгляд теоретичних, методичних та практичних питань щодо управління прибутком підприємства. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань: розкрити економічну суть такого поняття як прибуток підприємства; виявити мотиваційний механізм здійснення управлінських заходів щодо прибутку підприємства; вивчити і виявити методи управління прибутком, що застосовуються вітчизняними суб’єктами господарювання; виробити практичні рекомендації щодо управлінням прибутком на підприємстві. Предметом роботи – результат теоретичного абстрагування аналізу шляхів підвищення прибутковості підприємства, що дозволяє виділити певні закономірності розвитку й діяльності підприємства, та їх практичне застосування. Об’єктом дослідження є прибуток підприємства. Теоретичною методологічною основою курсової роботи являються основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних вчених-економістів. Інформативною основою дослідження є праці українських і закордонних фахівців в області економіки підприємства; матеріали наукових конференцій; періодичної преси. У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін. Суб’єктом дослідження - Державне підприємство «Клесівське лісове господарство». Підприємство виконує весь комплекс робіт від заготівлі лісового насіння, вирощування посадкового матеріалу, посадки та вирощування лісових культур до проведення руху догляду за лісом та рубок головного користування. РОЗДІЛ 1. Обґрунтування заходів щодо підвищення прибутковості підприємства Прибуток як економічна категорія Одним з основних завдань виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Прибуток є важливим джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку підприємства. Як економічна категорія прибуток відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва. На рівні підприємства прибуток є частиною його чистого доходу, що залишається після вирахування зі суми доходів підприємства суми пов'язаних з ними витрат. Прибуток розглядають як частину чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності. Економічна сутність прибутку є однією зі складних і дискусійних проблем у сучасній економічній теорії. Прибуток — це перевищення доходів над витратами, а протилежна ситуація називається збитком. З економічного погляду прибуток — це різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами. З господарського погляду прибуток — це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду. Теоретиками бухгалтерського обліку описані можливі парадоксальні ситуації, пов'язані з прибутком. Важливо розуміти, що прибуток, обчислений у бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Це привело до чіткого розмежування таких понять, як бухгалтерський та економічний прибуток. Перший є результатом реалізації товарів і послуг, другий — результатом роботи капіталу. Така ідея двох трактувань прибутку набула розвитку завдяки Д. Соломонові. Він виходив з передумови, що концепція прибутку потрібна для трьох цілей: 1)обчислення податків; 2) захисту кредиторів; 3) вибору розумної інвестиційної політики. Бухгалтерське трактування прийнятне тільки для досягнення першої мети й абсолютно неприйнятне для досягнення третьої. Д. Соломон розробив формулу, що визначає зв'язок між бухгалтерським і економічним прибутком [1; 131]. У загальному вигляді під прибутком розуміють суму коштів, на яку доходи від продажу товарів (послуг) перевищують витрати на виробництво і продаж цих товарів (послуг). У такому значенні він визначається як різниця у грошовому виразі між виручкою (сумою продажів) від реалізації продукту господарської діяльності і сумою витрат на фактори виробництва, що забезпечують цю діяльність. Прибуток — найбільш узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності підприємства і економіки загалом. Нині аналіз прибутку здійснюється на двох рівнях: мікроекономічному (рівень підприємства) і макроекономічному (рівень економіки), кожному з яких відповідає свій вид звітності, своя мета. Так, рівень підприємства дає змогу розглянути процес утворення прибутку, а макрорівень — показати місце прибутку в національному доході держави. Першочергове значення для отримання прибутку має реалізація вироблених товарів і послуг, що дає можливість відшкодувати витрачені кошти й отримати певну суму понад витрачене. Затримка в реалізації призводить до порушення нормального циклу виробництва, а затяжний її характер може спричинити економічну кризу перевиробництва. Прибутковість підприємств, незалежно від форми власності, є вираженням того, наскільки повно задовольняються потреби суспільства і як вирішується проблема раціонального використання обмежених ресурсів на підприємстві і в економіці загалом. Прибуток є дійовим інструментом управління економікою, стимулом для її ефективного функціонування. Прибуток не є сталою величиною, його розмір зумовлено кількома чинниками: • кількістю залучених коштів (що більше коштів вкладено у виробництво, то більші обсяги виробництва і більший прибуток); • співвідношенням прибутку і витрат (прибутковістю капіталовкладень); • рівнем технічного розвитку виробництва та його технологічними особливостями (скорочення витрат на виробництво збільшує частку прибутку в ціні продукту); • швидкістю обороту капіталу (прискорення обороту капіталу навіть за фіксованих капіталовкладень сприяє збільшенню обсягів виробництва і прибутку); • ринковою ціною на вироблену продукцію (коливання ціни приводить до коливання розміру прибутку; ціна, сформована на рівні витрат, виключає можливість отримання прибутку, тоді як ціна, що перевищує витрати, прямо впливає на його обсяг). Диференціація прибутку різних підприємств і галузей в умовах ринку створює постійні стимули для пошуку можливостей отримати надприбуток. Надлишковий прибуток — це відмінність суспільної (ринкової) вартості (ціни) та індивідуальної вартості (ціни) виробництва з вищою продуктивністю праці. Він може створюватись у результаті діяльності суб'єктів підприємницької діяльності за сприятливіших природних умов (у сільському господарстві, добувній промисловості), за сприятливіших економічних умов. Підприємство також може одержувати такий прибуток унаслідок діяльності за сприятливіших умов, створених зусиллями самого виробничого колективу (використання внутрішніх резервів, раціоналізація). Негативним для суспільства є отримання надприбутку в результаті недосконалого ціноутворення або диктату цін з боку держави і монополістів. Адже ціна — суб'єктивна категорія. До утворення надлишкового прибутку можуть призвести й інфляційні процеси. У конкурентній економіці прибуток виконує такі функції: • розвитку виробництва, оскільки частина прибутку знову вкладається в розширення та становлення виробництва, підготовку і перепідготовку кадрів, преміювання працівників тощо; • стимулу виробництва, оскільки прибуток спонукає підприємця до пошуку нових, нетрадиційних рішень у виробництві та реалізації продукції; • орієнтира доцільного розподілу ресурсів, оскільки прибуток показує, яку галузь слід розвивати, а яку — скорочувати як неконкурентоспроможну [2]. Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку: валовий; від операційної діяльності; від звичайної діяльності до оподаткування; від звичайної діяльності ; чистий. Валовий прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — це перевищення чистого доходу підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) над їх собівартістю. У фінансовому обліку реалізованою вважають продукцію, відвантажену від постачальника до покупця разом із відповідними супровідними документами (накладними, рахунками-фактурами тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) обчислюють вирахуванням із доходу (виторгу) від продажу продукції сум акцизного збору, податку на додану вартість та інших вирахувань (отриманих від страховиків страхових сум, суми наданих підприємством знижок, вартості повернених товарів тощо). Прибуток від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (основної діяльності), іншого операційного доходу та операційних витрат підприємства за звітний період. Прибуток від операційної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку ( збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів ( прибутків), фінансових та інших витрат ( збитків). Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Чистий прибуток розраховується як алгебраїчна сума прибутку ( збитку ) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків із надзвичайного прибутку [3, 490 - 492]. Порядок формування прибутку підприємства Прибуток є економічною категорією, що виражає певні економічні виробничі відносини з приводу формування та використання сукупного національного продукту, вартості та доданої вартості. Прибуток – це частина заново створеної вартості, виробленої та реалізованої, готової до розподілу. Підприємство отримує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обігу та набере грошову, або ресурсну форму, або форму вигод. Спочатку розподіляють прибуток між підприємством і державою у формі сплати податку з прибутку. Слід зазначити, що окремо оподатковується прибуток від звичайної діяльності і окремо — прибуток від надзвичайних подій. Якщо в результаті настання надзвичайних подій у діяльності підприємства виникли втрати, то їх суму (згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати») записують у Звіті про фінансові результати зменшеною на суму податку на прибуток унаслідок збитків від надзвичайних подій. На цю ж суму зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства. На другому етапі розподіляють прибуток, що залишається після сплати податків, — чистий прибуток. Чистий прибуток підприємства можна використовувати для створення фонду виплати дивідендів та виплат учасникам; поповнення резервного фонду; поповнення статутного капіталу; здійснення інвестицій; формування інших цільових фондів; для покриття поточних витрат тощо. Напрями використання чистого прибутку підприємство переважно визначає самостійно. Суму прибутку підприємства, що залишається після його розподілу, називають нерозподіленим прибутком. Нерозподілений прибуток обліковують на окремому бухгалтерському рахунку і його суму записують у бухгалтерському балансі. В економічній літературі виділяють поняття балансового прибутку підприємства. Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності підприємства за звітний період. Суму балансового прибутку раніше записували в бухгалтерському балансі. Однак після затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» у бухгалтерському балансі підприємства записують суму нерозподіленого прибутку. Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) — за датою фактичного виконання (надання) таких або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника. Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника. Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою часто призводить до потреби використати оборотні кошти підприємств на сплату податків, а тому — до погіршання їхнього фінансового стану. Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції). Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції). Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції. Отже, можна зробити висновок, що спроможність підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою. Розгляньмо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства. Беручи загалом, можна дати таке визначення собівартості. Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання). Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість. Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке. По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати. По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою через визначення нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат: • відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування); • амортизація основних засобів і нематеріальних активів; • інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, комунальний податок). Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура та визначений підприємством строк їх корисного використання. У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року і пізніших доповненнях до нього не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не варто робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства. Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, вкорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим резервом збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на зменшення таких витрат. Для цього необхідно знати: повний перелік витрат, особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства. Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності у прийнятті рішень з формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання. Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 16 «Витрати»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають: — прямі матеріальні витрати; — прямі витрати на оплату праці; — інші прямі витрати; — загальновиробничі витрати. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємство. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на: — адміністративні витрати, — витрати на збут; інші операційні витрати [4, 49 - 53]. Аналіз прибутку підприємства Аналізуючи прибуток підприємства, можна виявити резерви збільшення балансового прибутку. Економічний аналіз проводиться, в основному, для управлінських потреб, у першу чергу для потреб внутрішнього управління (управлінський аналіз). У такому разі в розпорядженні аналітика є доволі широкий обсяг інформації щодо формування прибутку від реалізації продукції (робіт і послуг). При цьому мають бути використані дані плану, дані про ті порушення виробничої дисципліни, які забезпечили підприємству прибуток, скажімо, з техніки безпеки, через невиконання плану з охорони праці та таке інше. Крім внутрішнього (управлінського) аналізу здійснюється і зовнішній аналіз прибутку від реалізації продукції, що особливо важливо в умовах ринкової економіки, коли саме цей показник цікавить як конкурентів, так і податкові органи та банки. Для зовнішнього аналізу використовується тільки офіційна бухгалтерська і статистична звітність. Базою для порівняння фактичних даних щодо прибутку від реалізації продукції є дані минулого звітного періоду. Методика аналізу в усіх випадках однакова: порівнюються фактичні дані з даними попереднього звітного періоду або плану, розраховується загальна сума зміни прибутку від реалізації, після чого розраховуються фактори, які змінили фактичний прибуток від реалізації від базового. Залежно від мети аналізу вплив факторів можна визначити більш детально (в разі коли проводиться внутрішній аналіз цього показника для прийняття управлінських рішень, спрямованих на збільшення балансового прибутку). При зовнішньому аналізі, коли обсяг наданої інформації значно менший, ніж при внутрішньому, можуть бути встановлені лише основні шляхи зміни прибутку. На зміну прибутку впливають такі фактори (їх можна розрахувати за даними внутрішньої і зовнішньої звітності): 1. Зміна обсягу реалізованої продукції. 2. Зміна цін. 3. Зміна повної собівартості реалізованої продукції. 4. Зміна структури реалізованої продукції [5]. В аналізі використовуються такі показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток. Балансовий прибуток включає фінансові результати від реалізації продукції, робіт і послуг, від іншої реалізації, прибутки і витрати від позареалізаційних операцій. Оподатковуваний прибуток - це різницю між валовими доходами, валовими витратами та амортизацією. Чистий прибуток – це прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій і відрахувань у благодійні фонди. У процесі аналізу необхідно вивчити склад балансового прибутку, його структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік. Вивчення структури балансового прибутку означає розрахунок питомої ваги кожної його складової (прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, позареалізаційних фінансових результатів) у загальній сумі. При вивченні динаміки прибутку варто враховувати інфляційні чинники зміни його суми. Для цього виручку корегують на середньозважений індекс зростання цін на продукцію підприємства в середньому за галуззю, а витрати щодо реалізованої продукції зменшують на їхній приріст у результаті підвищення цін на спожиті ресурси за аналізований період. Далі у ході аналізу вивчають кожну складову балансового прибутку окремо. Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції та послуг. У процесі аналізу вивчаються динаміка і виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються чинники зміни його суми. Прибуток від реалізації продукції в цілому на підприємстві залежить від чотирьох чинників: обсягу реалізації продукції, її структури, собівартості і рівня середньореалізаційних цін. Обсяг реалізації продукції може справляти позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції призводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку. Структура товарної продукції так само може справляти як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки: при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збитковою продукції загальна сума прибутку зменшиться. Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості призводить до відповідного зростання суми прибутку і навпаки. Зміна ж рівня середньореалізаційних цін і розмір прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки. Розрахунок впливу цих чинників на суму прибутку можна виконати способом ланцюгових підстановок. Методика розрахунку впливу чинників способом ланцюгових підстановок полягає в наступному: 1) розраховується плановий прибуток; 2) розраховується умовна величина 1, яка означає розмір прибутку при фактичному обсязі реалізації, але за умови планових цін і планової собівартості одиниці продукції; 3) розраховується умовна величина 2, яка означає розмір прибутку при фактичному обсязі реалізації, фактичному рівні цін одиниці продукції, але плановій собівартості; 4) розраховується фактичний прибуток; 5) розраховуються загальний приріст (скорочення) прибутку порівняно з планом; 6) розраховується вплив чинників на приріст (скорочення) прибутку: а) вплив обсягу реалізації; б) вплив зміни середньореалізаційних цін; в) вплив зміни собівартості. Ці ж самі показники можна розрахувати, використовуючи спосіб абсолютних різниць. Алгоритм розрахунку буде таким: а) вплив обсягу реалізації; б) вплив зміни цін; в) вплив зміни собівартості. Аналогічні розрахунки проводяться за кожним видом продукції. Після цього необхідно детально вивчити причини зміни обсягу продажу, цін і собівартості кожного виду продукції. Середньореалізаційна ціна одиниці продукції розраховується шляхом ділення виручки від реалізації відповідного виробу на обсяг його продажу. На зміну її рівня впливають такі чинники: якість реалізованої продукції, ринки збуту, кон’юнктура ринку, інфляційні процеси. Якість товарної продукції – один з основних чинників, від якого залежить рівень середньої ціни реалізації. За більш високу якість продукції встановлюються більш високі ціни і навпаки. Виконання плану балансового прибутку значною мірою залежить від фінансових результатів діяльності, не пов’язаних з реалізацією продукції. Це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах; прибуток від здачі в оренду землі та основних засобів; отримані і виплачені пені, штрафи та неустойки; збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості, за якою минули терміни позовної давності; збитки від стихійного лиха; прибутки за акціями, облігаціями, депозитами; прибутки і збитки від валютних операцій і т.ін. Аналіз зводиться в основному до вивчення динаміки і причин отриманих збитків та прибутків у кожному конкретному випадку. Збитки від виплати штрафів виникають у зв’язку з порушенням окремими службами договорів з іншими підприємствами, організаціями та установами. При аналізі встановлюються причини невиконання зобов’язань, вживаються заходи для запобігання допущених помилок. Зміна суми отриманих штрафів може відбутися не тільки у результаті порушення договірних зобов’язань постачальниками і підрядниками, але і через послаблення фінансового контролю з боку підприємства відносно них. Тому, аналізуючи даний показник, варто перевірити, чи в усіх випадках порушення договірних зобов’язань були пред’явлені постачальникам відповідні санкції. Збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості виникають, зазвичай, на тих підприємствах, на яких облік і контроль за станом розрахунків не відповідають вимогам. Прибутки (збитки) минулих років, виявлені протягом поточного року, також свідчать про недоліки бухгалтерського обліку. Особливої уваги вимагають прибутки за цінними паперами (акціями, облігаціями, векселями, сертифікатами і т. ін.). Підприємства-утримувачі цінних паперів отримують прибутки у вигляді дивідендів та процентів. У процесі аналізу вивчається динаміка дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку, що припадає на одну акцію. Встановлюються темпи зростання або зниження названих показників. Сума отриманих дивідендів залежить від кількості придбаних акцій і рівня дивіденду на одну акцію, розмір якого визначається рівнем рентабельності акціонерного підприємства, податковою та амортизаційною політикою держави, рівнем процентної ставки за кредит і т. д. При оцінці результатів фінансової діяльності велике значення мають міжгосподарські порівняння, вивчення досвіду роботи інших підприємств на ринку цінних паперів. За результатами аналізу розробляються конкретні заходи, спрямовані на попередження і скорочення збитків та втрат від позареалізаційних операцій. Завданням аналізу є також підрахунок резервів збільшення суми прибутку. Основними їхніми джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості, реалізація на ринках на більш вигідних умовах збуту і т. ін. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції необхідно виявлений раніше резерв зростання обсягів реалізації продукції помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду. Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції і послуг підраховують у такий спосіб: попередньо виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції множиться на можливий обсяг її продажу з урахуванням резервів його зростання. Істотним резервом зростання прибутку є покращання якостітоварної продукції. Він визначається так: зміна питомої ваги кожного сорту множиться на відпускну ціну відповідного сорту, результати підсумовуються. Отримана таким чином зміна середньої ціни множиться на можливий обсяг реалізації продукції. Аналогічно підраховуються резерви зростання прибутку за рахунок зміни ринків збуту. Після закінчення аналізу необхідно узагальнити всі виявлені резерви зростання прибутку[6]. Шляхи і резерви підвищення прибутку В умовах ринкової економіки важливішим завданням підприємства є збільшення величини прибутку. Вирішення цього завдання пов'язане із поліпшенням використання засобів виробництва (матеріалів, сировини, основних виробничих фондів тощо), удосконаленням технології та організації виробництва і праці. В кінцевому підсумку знижується собівартість продукції і збільшується прибуток підприємства. На величину прибутку підприємства впливає такий ринковий фактор як коливання цін навколо вартості продукції. Якщо на ринку попит споживачів дорівнює пропозиції продавців, то ціна встановлюється на рівні вартості продукції і підприємець одержить прибуток, котрий дорівнює величині створеної додаткової вартості. Якщо попит на продукцію буде більшим за пропозицію, то ціни на продукцію будуть вищими за її вартість і відповідно прибуток перевищує величину додаткової вартості. У випадку, коли ціна на ринку встановлюється нижче вартості продукції, то прибуток буде меншим ніж додаткова вартість [33, с.129]. За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків [5, с.84]. Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку [30, с.115]. Мета планування витрат — визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак — прискорення обертання оборотних коштів. Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать: поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів; раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості; зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу; скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту; зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат; економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством. У зниженні собівартості суспільство зацікавлене не менш, ніж виробник. Адже низька собівартість означає, по-перше, що виробництво функціонує ефективно і завжди обмежені ресурси суспільства використовуються раціонально, по-друге, вивільнені завдяки раціональному їх використанню ресурси підуть на створення нової продукції, по-третє, зниження індивідуальної собівартості продукції більшістю виробників створює передумови для зниження цін на товари. Забезпечення зниження собівартості продукції на підприємстві вимагає підвищення вимог щодо управління витратами виробництва, що передбачає впровадження комплексу заходів щодо зниження собівартості продукції. Підприємство самостійно виходячи із конкретних умов господарювання, необхідності забезпечення прибутковості підприємства визначає заходи щодо зниження собівартості продукції, які можуть дати відповідну віддачу за умови раціонального використання природних, матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів тощо. Тому в процесі техніко-економічних розрахунків повинна бути обґрунтована величина витрат для виробництва і реалізації продукції. Зниження собівартості виробництва продукції передбачає скорочення витрат з кожного елементу її структури. Наприклад: зниження витрат, пов’язаних з використанням предметів праці (сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо); зниження витрат, пов'язаних з використанням засобів праці; зменшення витрат на заробітну плату за умови, коли більш високими темпами зростає продуктивність праці; зменшення витрат, джерелом покриття яких виступає вартість додаткового продукту; поліпшення організації виробництва й праці; оптимізація обсягу виробництва продукції на підприємстві. Світовий досвід показує, що всякі відхилення від нормативних витрат на виробництво продукції відносяться не на собівартість продукції, а на кінцеві результати роботи підприємства, збільшуючи при цьому, або зменшуючи величину прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, але при цьому не змінюється нормативна (планова) собівартість продукції. З точки зору економіки таке відхилення можна вважати правильним, оскільки всі відхилення до собівартості продукції виникають внаслідок відступу від нормативних умов при здійсненні технологічного процесу. Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства, кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торгівельних послуг, пов'язаних із реалізацією товарів, здійснення ефективних рекламних заходів. Зростання доходів від позареалізаційних операцій підприємства може бути забезпечено за рахунок вкладення вільних грошових коштів у різноманітні цінні папери, продажу їх на фінансовому ринку; придбання депозитних сертифікатів банків або відкриття в них депозитних рахунків; здачі в оренду основних фондів, які не використовуються в теперішній час; віднесення певної суми збитку на винних осіб і своєчасне її стягнення; стягнення штрафних санкцій,що пред'являються до контрагентів; урахування суми втрат від інфляції і втраченої недоотриманої вигоди. Прибуток від позареалізаційних операцій буде більший, якщо не допускати непродуктивних витрат і збитків. [1, с.129]. Прибутковість підприємства, а відповідно величина сформованого прибутку, тісно пов'язана з ефективністю виробництва, з раціональним використанням основних виробничих фондів, матеріальних та трудових ресурсів, з рівнем техніки, технології та організації виробництва і праці, ступенем прогресивності технологічних і організаційних рішень і управління виробництвом [11, с.236]. Отже, можливими шляхами збільшення величини прибутку є ріст виручки і зменшення затрат, тобто зниження собівартості продукції. Для цього слід досконало володіти ринковою ситуацією, своєчасно реагувати на зміни кон'юнктури ринку,проводити організаційно-управлінські реорганізації тощо. Важливим фактором, який впливає на величину прибутку, є рівень закупівельних цін на сировинні ресурси, які повинні бути найнижчими. Цього можна досягти шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі сировини, застосування цінових знижок. Якщо підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю, то зниженню закупівельних цін сприяє придбання товарів в іноземних партнерів (при сприятливому співвідношенні курсів національної та іноземної валюти) або здійснення прямих товарообмінних (бартерних) операцій (при сприятливому співвідношенні рівня цін на обмінювані товари). Зростання розмірів прибутку пов'язане зі збільшенням рівня цін продажу товарів. Управління цінами залежить від обґрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання сприятливої кон'юнктури в окремі періоди року. Збільшення ціни реалізації товарів сприяє розширенню продажу сезонних товарів перед початком сезону (коли ціни найвищі). Розмір прибутку також залежить від обсягів діяльності підприємства, кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової діяльності шляхом включення до асортименту підприємства взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, пов'язаних з реалізацією товарів, здійснення ефективних рекламних заходів[43,c.360]. При однаковій величині доходів в різні періоди підприємство може мати різний розмір прибутку, що пояснюється неоднаковими витратами обігу, які, в свою чергу, формуються під впливом таких факторів, як: обсяг товарообігу; номенклатура та асортимент товарів; джерела надходження товарів; рівень продуктивності праці на підприємстві; ступінь використання ресурсів; структура капіталу. На прибуток від реалізації товарної продукції впливають різні фактор, основними з яких є: зміни в обсягах реалізації; зміни в структурі й асортименті продукції; зміни відпускних цін на продукцію; зміни цін на сировинно-матеріальні ресурси; зміни в рівні витрат матеріальних і трудових ресурсів. Основними шляхами підвищення прибутку підприємства складається з: 1. Планування. Якщо план із прибутку складено на належному рівні, професійно грамотно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишаєтьс...

Курсова робота Економічний аналіз

08.08.2012 12:08-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись