Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та
природокористування
Факультет економіки і підприємництва
Кафедра економіки підприємства
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:
«Механізм формування і розподілу прибутку підприємства та його вплив на господарську діяльність (на прикладі ВАТ «Гощанський завод продтоварів», смт. Гоща, Рівненська обл.)»
"The mechanism of formation and distribution of profits and its impact on economic activity (in the example of" Goshchansky plant food, smt.Hoscha, Rivne region.) "
УДК 334.716.003.8
ББК 65.9.29
Дипломна робота «Механізм формування і розподілу прибутку підприємства та його вплив на господарську діяльність (на прикладі ВАТ «Гощанський завод продтоварів», смт. Гоща, Рівненська обл.)» / О.І.Чабан. Рівне: НУВГП, 2010. – 131 с.
Дипломна робота присвячена аналізу господарської діяльності підприємства та його прибутковості, на основі якого сформовано комплекс заходів з підвищення прибутковості підприємства, який може забезпечити досягнення кращих результатів діяльності підприємства.
Diplom work is devoted an economic of enterprise and his profitability analysis, on the basis of which the complex of measures is formed on the increase of profitability of enterprise, which can provide achievement of the best results of activity of enterprise.
© О.І.Чабан, 2010
© НУВГП, 2010
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА………………………………...………….…..9
1.1 Економічна характеристика поняття прибутка …...........................9
1.1.1 Економічна суть категорії прибуток і його функції…………...…9
1.1.2 Види прибутку……………………………………...……………..14
1.2 Механізм формування прибутку підприємства...............................23
1.3 Основні напрямки розподіл прибутку підприємства......................32
1.4 Шляхи і резерви збільшення прибутку………………...…….……36
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ДІЯЛЬНОСТІ «ВАТ ГОЩАНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ»……………………………………………………...43
2.1 Коротка характеристика підприємства ВАТ «Гощанський завод продтоварів»………………………………………………………..…...………..43
2.2 Аналіз виробничої господарської діяльності підприємства ВАТ «Гощанський завод продтоварів»………………………………………………47
2.2.1 Аналіз ефективності використання оборотних коштів підприємства ВАТ «Гощанський завод продтоварів»…...……………............47
2.2.2 Аналіз ефективності використання основних фондів підприємства ВАТ «Гощанський завод продтоварів»………………………...54
2.2.3 Аналіз ефективності використання трудових ресурів підприємства ВАТ «Гощанський завод продтоварів»………………………...60
2.3 Аналіз формування та розподіл прибутку підприємства ВАТ «Гощанський завод продтоварів»………………………………………………65
2.3.1 Аналіз витрат підприємства ВАТ «Гощанський завод продтоварів»……………………………………………………………………...65
2.3.2 Аналіз формування прибутку ВАТ «Гощанський завод продтоварів»……………………………………………………………………...75
2.3.3 Аналіз розподілу прибутку ВАТ «Гощанський завод продтоварів»….......................................................................................................80
2.2.4 Аналіз показників рентабельності ВАТ «Гощанський завод продтоварів»……………………………………………………………………...84
РОЗДІЛ З КОМПЛЕКС ЗАХОДІВ З ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ВАТ «ГОЩАНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ»………………………....88
3.1 Шляхи підвищення прибутковості підприємства ВАТ «Гощанський завод продтоварів»........................................................................88
3.2 Удосконалення асортиментної політики ВАТ «Гощанський завод продтоварів»...........................................................................................................91
3.3 Збільшення обсягів реалізації продукції………………………......99
3.3.1 Введення посади маркетолога – збутовика……………………...99
3.3.2. Удосконалення збутової політики……………………..............102
3.4 Заходи по охороні праці ВАТ «Гощанський завод продтоварів»…………………………………………………………………….107
3.6 Вплив запропованих заходів на діяльність ВАТ «Гощанський завод продтоварів»………………………………………………………....…..119
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………..121
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……...……..…………...……..128
ДОДАТКИ
ВСТУП
В умовах ринкової економіки та конкурентних взаємовідносин між суб'єктами господарювання важливим є удосконалення всіх ланок економічної роботи на підприємствах: економічного аналізу, планування, обліку, фінансової та маркетингової діяльності тощо. Для цього необхідно підприємству отримувати прибуток, який є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства. Його величина характеризує фінансові результати роботи підприємства та визначає його фінансовий стан.
Суб'єкт, що господарює, як правило, ставить своєю метою одержання прибутку, але не завжди його отримує. На ринку товарів підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, вони продають її споживачу, одержуючи при цьому доход, що не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату від продажу продукції необхідно зіставити валовий доход з валовими витратами на виробництво і обіг, що приймають форму собівартості продукції. Коли валовий доход перевищує валові витрати, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Якщо валовий доход дорівнює валовим витратам, то відбувається лише відшкодування витрат на виробництво і продаж продукції. Продаж відбувся без збитків, але відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного і соціального розвитку. При валових витратах, що перевищують валовий доход, підприємство одержує збитки — негативний фінансовий результат, що ставить його в досить складне фінансове становище, що не виключає і банкрутство.
Прибуток - це частина чистого доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.
Він виступає як суспільний провокатор і особистий мотиватор, що спонукає підприємців до збільшення обсягів товарів та їхніх видів з метою задоволення зростаючих потреб суспільства.
Це одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо, саме тому формування та напрямки використання прибутку в наш час є дуже актуальною темою.
Дана проблема досліджувалась ще в давні часи представникам класичної школи, зокрема це роботи: А. Сміта, Д. Рікарда, Дж. Ст. Міля, які відображають економічні умови того часу та мають відповідний ідеологічний відтінок. Значний внесок у розв’язання проблеми формування та напрямків використання прибутку в системі забезпечення діяльності підприємницьких структур внесли українські економісти С.Ф. Покропивний, М. Я. Коробов, В. І. Баранов, О. С. Філіпченко, І. В. Зятковський, С. В. Мочерний, В. І. Іваненко, С. М. Онисько та інші
Метою дипломної роботи є дослідження формування і напрямки використання прибутку підприємства та обгрунтування заходів по його збільшенню.
Завданнями* дипломної роботи є :
визначити прибуток як економічну категорію;
розглянути джерела та основні показники впливу на формування прибутку підприємства;
розкрити підходи, критерії та показники обґрунтування прибутковості підприємства;
провести аналіз основних показників діяльності підприємства;
проаналізувати виробничі ресурси підприємства;
наведена структура і проведений аналіз витрат виробництва;
проаналізовано формування і використання прибутку;
розглянуто основні показники прибутковості продукції і підприємства;
проведено факторний аналіз рівня прибутковості підприємства;
розроблений комплекс заходів, спрямованих на підвищення прибутковості підприємства.
Об'єкт дослідження – відкрите акціонерне товариство «Гощанський завод продтоварів».
В процесі теоретичного обґрунтування даної теми використовувалася законодавча і нормативна література з питань:
теоретичного обґрунтування прибутку і прибутковості;
аналізу господарської діяльності підприємства;
управління витратами;
оцінки забезпечення і вкладень ресурсів;
контролю за станом грошових коштів;
аналізу прибутку, прибутковості.
В процесі дослідження даної теми використана законодавча (Закони України „Про підприємства”, „Про підприємництво”, „Про господарські товариства”, „Про оподаткування прибутку підприємств”) і нормативна література з питань планування діяльності підприємства, управління підприємством, оплати праці, охорони праці, нормування і оподаткування прибутку підприємства, Національні стандарти бухгалтерського обліку, нормативно-інструктивні документи, спеціальна література по темі дослідження (підручники, монографії тощо), публікації в періодичних виданнях (журнали „Економіка підприємства”, Фінанси України” тощо), кількісні дані про об’єкт дослідження.
В процесі виконання дипломної роботи використовувалися такі методи дослідження:
методи аналізу і синтезу;
метод порівняльного аналізу;
факторний аналіз;
розрахунково-аналітичний метод.
Практичною цінністю виконаної роботи для підприємства є проведений аналіз діяльності підприємства за 2005 – 2009 рр. і запропонований комплекс заходів по підвищенню прибутковості підприємства.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Економічна характеристика поняття прибутку підприємства
1.1.1 Економічна суть категорії прибутоку і його функції
Однією з головних економічних категорій, пов'язаних із діяльністю виробничого підприємства, є прибуток. Важлива роль цієї категорії визначається тим, що вона характеризує основну мету підприємницької діяльності виробничого підприємства, підсумовує його головний економічний результат. Це положення підкреслюється у працях багатьох економістів[40,c.424].
Термін "прибуток" має різне тлумачення у практиці фінансового та економічного аналізу. Його сутність змінювалась, доповнювалась і оновлювалась відповідно до тенденцій розвитку економічної теорії.
Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві[9,c.247].
А. Сміт і Д. Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.
У різні часи А.Сміт трактував прибуток як:
1) закономірний результат продуктивності капіталу;
2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;
3) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника[6,c.528].
Прибуток за К. Марксом - це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між необхідним і додатковим робочим часом[6,c.528].
Е.С. Хендріксен та М.В. Ван Бред вказують на те, що прибуток - це надлишок після підтримки матеріального добробуту фірми на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподілу[7,c.178].
Розвиток ринкових відносин потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку, і тому не дивно, що у сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття. С.Ф. Покропивний розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Але таке розуміння прибутку обмежується тільки кількісним визначенням категорії і не розкриває його економічної природи[8,c.247].
Потрібно зазначити, що передусім прибуток — це частина грошових накопичень, що створюється підприємством будь-якої форми власності. Тому М.Я. Коробов вважає, що прибуток підприємства — це взагалі єдина форма його грошових накопичень[10,c.411].
A.M. Поддєрьогін визначає прибуток як "частину заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу" [16,c.216].
Таким чином, наголошується на важливості процесу реалізації виробленого продукту за кошти. У публікаціях останніх років І.А. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого, прибуток — це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності [17,c.410].
Як бачимо, одні економісти віддають безумовний пріоритет прибутку як цілі функціонування виробничого підприємства, підкреслюючи, що він є "найвищою ціллю підприємницької діяльності", інші вважають, що таким пріоритетом є забезпечення зростання добробуту власників підприємства і прибуток є лише важливою умовою розв'язання цього завдання. Деякі навіть стверджують, що основна мета діяльності підприємства — зробити максимальний внесок, на який воно здатне, в благоустрій суспільства. Притримуючись думки Білик М. Д., між наведеними твердженнями немає суттєвих суперечностей, вони розглядають категорію прибутку як головну мету діяльності підприємств, лише з різним ступенем узагальнення[20,c.298].
Так, забезпечення зростання добробуту власників підприємства може бути реалізоване лише шляхом отримання прибутку від комерційної діяльності. Між цими двома поняттями є прямий зв'язок — чим вища сума отримуваного підприємством прибутку, тим вищими (за інших рівних умов) будуть темпи зростання добробуту його власників. За більш високого ступеня узагальнення прибуток підприємства може розглядатись як результат задоволення потреб суспільства в товарах та послугах. Чим вищий рівень цього задоволення з боку підприємства, тим вищим має бути і прибуток від його діяльності. Цей зв'язок може розглядатись і в іншому ракурсі — чим вищий прибуток підприємства, тим більшим може бути його внесок у розв'язання соціальних, екологічних та інших суспільних проблем[5,c.682].
В літературі розрізняють поняття економічного та бухгалтерського прибутку підприємства. Поняття економічного прибутку визначає прибуток як "чисті грошові потоки та зміни вартості активів компанії". Таке трактування прибутку узагальнює кінцеву віддачу на інвестований капітал в усіх її формах. Поняття бухгалтерського прибутку більш вузьке — воно визначається сумою перевищення отримуваних підприємством доходів над його видатками. Якщо перше поняття прибутку використовується в практиці оцінки ефективності інвестиційної діяльності підприємства, то друге дає змогу оцінити цю ефективність за його операційною діяльністю[19,c.219].
Отже прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану [20,c.298].
Роль прибутку полягає в наступному:
1) прибуток підприємства являється головною метою підприємницької діяльності, основним спонукальним мотивом здійснення будь – якого виду діяльності, а відтак - росту благополуччя підприємства;
2) прибуток підприємств створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємств через податкову систему дозволяє „наповнювати” доходну частину бюджетів всіх рівнів, що дає можливість державі виконувати покладені на неї функції. Крім того, реалізація відомого принципу – „добробут держави характеризується рівнем добробуту його громадян” – теж пов’язана з ростом прибутку підприємств, який забезпечує ріст доходів власників і персоналу підприємства;
3) прибуток являється критерієм ефективності конкретної виробничої діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства, порівняно з галузевим, характеризує рівень вміння (досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки;
4) прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємств, що забезпечують його розвиток. Чим вищий рівень генерування прибутку підприємств у процесі його господарської діяльності, тим менша його потреба у залученні фінансових ресурсів із зовнішніх джерел і за інших рівних умов – тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації цілей діяльності, підвищення конкурентної позиції на ринку;
5) прибуток підприємств є важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства.Соціальна роль прибутку проявляється, перш за все, в тому, що засоби, які перераховуються у бюджети різних рівнів у процесі оподаткування, стають джерелом реалізації різних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, які забезпечують „виживання” окремих соціально не захищених верств населення. Крім цього за рахунок отриманого прибутку підприємств задовольняються соціальні потреби персоналу, а також благодійна діяльність підприємств.Характеристика ролі наведено на рис. 1.1.
Рис. 1.1 Характеристика ролі прибутку підприємства в умовах ринкової економіки [11,c.400].
Характеризуючи роль прибутку в ринковій економіці, слідує відзначити, що, на думку багатьох економістів, ця роль не завжди позитивна, бо окремі вигляди прибутку, служать джерелом лише особистого збагачування окремих категорій громадян, не приносивши користь суспільству в цілому. Це відноситься до таких її видів, як прибуток, отриманий від спекулятивних комерційних операцій, від невиправдано високих цін в зв'язку з монопольним положенням на ринку, від "тіньової" діяльності підприємств і т. п.[11,c.400].
1.1.2 Функції та види прибутку
Прибуток виконує ряд функцій, характеристика яких представлена на рис.1.2.
Рис.1.2 Функції прибутку підприємства [34, с.311]
Оціночна функція передбачає використання прибутку підприємства як оцінного показника, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.
Зміст розподільчої функції полягає в тому, що підприємство розподіляє прибуток, отриманий в результаті фінансово-господарської діяльності на дві частини:
частина, яка акумулюється в бюджетах у вигляді податку на прибуток;
частина, яка залишається в розпорядженні підприємства.
Розподільча функція передбачає, що прибуток є джерелом ресурсів державного і місцевого бюджетів для розвитку невиробничої сфери і покриття управлінських витрат, забезпечує державні, інвестиційні, виробничі, науково-технічні і соціальні програми.
Стимулююча функція розглядає прибуток як джерело формування різних фондів стимулювання:
фонду заохочення;
фонду виробничого розвитку;
фонду соціального розвитку;
фонду виплати дивідендів;
пайового фонду;
благодійного фонду тощо.
Економічний інтерес в прибутках з точки зору підприємства полягає в тій частині, яка залишається в його розпорядженні і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань розвитку. Економічний інтерес робітників підприємства пов'язаний з розміром прибутку, який буде спрямовано на матеріальне заохочення, соціальні виплати, соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить розмір прибутку, який направляється на виплату дивідендів і на виробничий розвиток підприємства[42,c.291].
Відтворювальна функція передбачає, що прибуток служить джерелом розширеного відтворення основних і оборотних фондів підприємства.
Прибуток відбиває результати діяльності підприємства і зазнає впливу багатьох чинників. На формування прибутку впливають:
сфера діяльності підприємства;
галузева приналежність;
форма власності;
конкурентне середовище;
фінансово-господарська діяльність підприємства;
облік фінансових результатів [43, с.364].
Прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов’язані з прибутком розглядаємо види прибутку:
за джерелами формування прибутку виділяють:
прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - результат господарювання за основного виробничо-збутового діяльністю підприємства;
прибуток від реалізації активів - дохід від продажу зношених чи невикористаних видів основних фондів і нематеріальних активів, а також надлишку закуплених раніше запасів сировини, матеріалів та інших видів матеріальних цінностей, зменшених на суму затрат, понесених підприємством у процесі забезпечення їх реалізації;
прибуток від позареалізаційних операцій: до складу доходів, що формують даний прибуток , відносяться доходи від участі даного підприємства у діяльності спільних підприємств, доходи від облігацій, акцій, випущених сторонніми емітентами , доходи від депозитних вкладів підприємства у банках, отримані штрафи, пені;
за джерелами формування прибутку в розрізі основних видів діяльності підприємства розрізняють:
прибуток від операційної,
інвестиційної,
фінансової діяльності (головні грошові потоки по якій пов’язані із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування).
за складом елементів, які формують прибуток, розрізняють:
маржинальний прибуток (характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за мінусом суми змінних витрат);
валовий (характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за вирахуванням всіх операційних витрат, як постійних, так і змінних);
чистий прибуток (відображає суму валового прибутку, зменшеного на суму податкових платежів);
за характером оподаткування прибутку виділяють:
оподаткований прибуток;
прибуток, що не підлягає оподаткуванню. Такий поділ прибутку відіграє важливу роль у формуванні податкової політики підприємства. Склад прибутку, що не підлягає оподаткуванню, регулюється відповідним законодавством;
за характером інфляційної “чистки” виділяють:
номінальний прибуток;
реальний прибуток. Реальний характеризує розмір суми номінального, скоригованого на темп інфляції;
за періодом формування виділяють:
прибуток попереднього, звітного і планового періодів. Такий поділ використовується з метою аналізу та планування для виявлення динаміки його зміни;
за регулярністю формування виділяють прибуток, що формується підприємством регулярно і так званий надзвичайний прибуток. Надзвичайний прибуток характеризує джерело його формування, яке не очікується і не є регулярним, він дорівнює різниці між доходами і витратами від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж);
за характером використання виділяють нагромаджений і споживчий прибуток. Нагромаджений прибуток характеризує ту суму, яка направляється на фінансування приросту активів підприємства, а споживчий – та його частина, яка спрямовується на виплати акціонерам, персоналу, на соціальні програми підприємства;
за значенням кінцевого результату господарювання розрізняють позитивний прибуток і негативний прибуток (збиток) [22,c.278].
Прибуток є якісним показником, тому що в його розмірі відображена зміна обсягу товарообігу, дохід підприємства, рівень використання ресурсів, величина витрат обігу. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства. Для оцінки величини прибутку в залежності від виконуваних ним функцій слід розглянути різні його види відповідно до класифікаційних ознак, наведених в табл. 1.1.
Таблиця 1.1
Класифікація видів прибутку підприємства
Класифікаційна ознака
Види прибутку підприємства
1
2
Вид діяльності
прибуток від цільової діяльності
прибуток від інших видів діяльності
прибуток від реалізації майна
прибуток від позареалізаційних операцій
Порядок визначення
балансовий прибуток
оподатковуваний прибуток
чистий прибуток
Методика оцінки
номінальний прибуток
реальний прибуток
Продовження табл.1.1
1
2
Мета визначення
бухгалтерський прибуток
економічний прибуток
Розміри
мінімальний прибуток
цільовий прибуток
максимальний прибуток
Залежно від виду діяльності, виділяють:
прибуток від цільової діяльності - це прибуток, отриманий в результаті реалізації товарів (надання платних послуг);
прибуток від інших видів діяльності - це прибуток від невиробничої діяльності, тобто транспортної, посередницької тощо;
прибуток від реалізації майна - це прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів;
прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від інвестиційної діяльності, надання майна в оренду, пайової участі в інших підприємствах тощо[45,c.168].
Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на її проведення.
Залежно від порядку визначення розрізняють:
балансовий прибуток - це прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності. Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку;
оподатковуваний прибуток - це обсяг прибутку, який визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства-платника податку на прибуток;
чистий прибуток - це прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів і зборів, сплачуваних за рахунок прибутку[49,c.256].
Залежно від методики оцінки виділяють:
номінальний прибуток - це фактично отримана величина прибутку;
реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію[50,c.496].
Залежно від мети визначення розрізняють:
бухгалтерський прибуток - це прибуток, який відповідає балансовому;
економічний прибуток - це прибуток, який є різницею між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей.
Витратами втрачених можливостей прийнято вважати витрати на споживання будь-якого ресурсу, визначені з точки зору використання його не найкращим альтернативним способом[44,c.360].
Залежно від розмірів підприємства розрізняють:
мінімальний прибуток - це прибуток, розмір якого після сплати податків задовольняє власників підприємства відповідно до встановленого мінімального рівня рентабельності на вкладений капітал, тобто кількісно мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої потенційної ставки банків по депозитах;
цільовий прибуток - це прибуток, який визначає цільову функцію діяльності підприємства і залежить від обраної стратегії. Він може бути нормальним, тобто відповідати нормі прибутку на вкладений капітал чи необхідним, тобто відповідати потребам підприємства в коштах на виробничий і соціальний розвиток;
максимальний прибуток - це прибуток, який підприємство отримує при такому обсязі діяльності, коли граничні доходи дорівнюють граничним витратам, тобто граничні доходи і витрати ростуть відповідно до зростання обсягів виробництва[46,c.554].
У практичній діяльності підприємства з метою аналізу ефективності його роботи виділяють різні показники прибутку залежно від джерел утворення, видів діяльності, переліку складових елементів, порядку формування тощо. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати», вся діяльність підприємства поділяється на звичайну та надзвичайну, рис. 1.3.
Рис.1.3 Класифікація видів діяльності підприємства[39c.546].
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати» (витяг):
Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.
Надзвичайна подія - подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.
Надзвичайна діяльність виникає у підприємства внаслідок настання якоїсь надзвичайної події та необхідності ліквідації її наслідків[47,c.360].
Такими надзвичайними подіями можуть бути стихійні лиха, аварії, пожежі, пограбування тощо.
Зрозуміло, що основна частина прибутку підприємства формується за рахунок звичайної діяльності. Надзвичайна ж діяльність підприємства, як правило, пов'язана з необхідністю здійснення непередбачених витрат. Навіть у тому випадку, коли підприємство застраховане від настання таких подій та отримує страхове відшкодування, результати надзвичайної діяльності в більшості формують збиток підприємства.
Звичайна діяльність включає операційну діяльність, інвестиційну та фінансову.
Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана із здійсненням капітальних інвестицій як в інші підприємства, так і у власне.
Фінансова діяльність — це діяльність, спрямована на здійснення фінансових інвестицій, зокрема придбання цінних паперів, вкладання коштів у банки з метою отримання доходу тощо.
Так, залежно від джерел утворення прибуток поділяється на прибуток від звичайної діяльності підприємства та надзвичайний прибуток[48,c.240].
Прибуток від звичайної діяльності складається з прибутку від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Отже, щоб зробити висновок про результати роботи підприємства за певний період часу, необхідно визначити прибуток від усіх видів діяльності.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати» (витяг):
Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу[21,c.344].
З точки зору джерел формування, при здійсненні внутрішнього аналізу результатів роботи підприємства традиційно виділяють прибуток від реалізації та прибуток від позареалізаційних операцій.
В окремих випадках для внутрішніх потреб підприємства для полегшення аналізу розділяють окремо прибуток від реалізації продукції (товарів) та прибуток від реалізації робіт та послуг. Це пов'язано з тим, що продукція промислового підприємства обліковується як у натуральних (умовно-натуральних) одиницях, так і у вартісних. Роботи та послуги, як правило, не мають натурального вираження, а їх облік ведеться тільки у вартісному вигляді.
Прибуток від позареалізаційної діяльності формується за рахунок доходу від тих операцій, які не пов'язані з продажем. Насамперед це фінансові та інвестиційні операції. Зокрема, отримання дивідендів по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, якими володіє підприємство; доходи від утримання коштів на рахунках у банках; доходи від дольової участі в діяльності інших підприємств (інвестиційна діяльність); доходи від здачі майна в оренду; штрафи, пеня, неустойки, отримані за вирахуванням сплачених, курсові різниці. Найголовнішим показником, який характеризує результати діяльності підприємства, є чистий прибуток. Він відображає загальний прибуток підприємства за період часу, отриманий від усіх видів діяльності, який залишається в розпорядженні підприємства після оподаткування та може бути використаний у відповідності з рішенням його власників[43,c.364].
1.2 Механізм формування прибутку підприємства
Прибуток – це підсумковий показник та результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Через те, що прибуток відбиває її результати і при цьому зазнає впливу багатьох чинників, є особливості у його формуванні. Це залежить насамперед від сфери діяльності підприємств, галузі господарювання та форми власності в умовах розвитку ринкових відносин.
Формування прибутку підприємства в Україні обумовлене порядком:
визначення фінансових результатів діяльності;
обчислення собівартості продукції (робіт, послуг);
загальногосподарських витрат;
визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій та іншої діяльності [37, с.235].
На формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності, сфера діяльності, галузь господарства та установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів сформовано певна методика визначення прибутку підприємства відображено на рис.1.4.
Згідно рис. 1.4 різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) називається валовим прибутком (збитком).
Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.
Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток дає кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності.
Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються відповідно: невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).
Остаточний фінансовий результат діяльності підприємства – це чистий прибуток (збиток), який визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період[36,c.327].
Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток дає кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності.
Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються відповідно: невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).
Остаточний фінансовий результат діяльності підприємства – це чистий прибуток (збиток), який визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період[36,c.327].
Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку[35,c.764].
Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.
Рис.1.4 Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства [38, с.460]
Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.
На рис.1.5 наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.
Рис.1.5 Структурно-логічна схема формування прибутку від реалізації продукції [23, с.654]
Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків не реалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).
Слід звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже немає, тому створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництва та реалізації багатьох видів продукції.
Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.
Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства[33,c.350].
Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.
Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).
Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.
Підприємство може суттєво впливати на формування собівартості, однак при цьому необхідно взяти до уваги наступне. По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом 2004 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені „Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт”.
На основі „Типових положень” розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).
Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати[24,c.556].
По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:
відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування,соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);
амортизація основних засобів і нематеріальних активів;
витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;
інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби,відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальнийподаток).
Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування[32,c.266].
У Законі „Про оподаткування прибутку підприємств” 2009 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується категорія собівартість, тому що розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу в його ,є наступному коригуванні.
Однак з цього не слід робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після прийняття названого закону.
Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості,