Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра охорони праці
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Цивільна оборона
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра охорони праці і екології в будівництві
ЗВІТ
з дисципліни «Цивільна оборона»
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………....3
Основна частина…………………………………………………………………4
Контроль за дотриманням законодавства з питань цивільної оборони...4
Положення про класифікацію НС………………………………………...5
Засоби і заходи індивідуального та колективного захисту……………...8
Техногенні небезпеки……………………………………………………...9
Вимоги СНиП 2.01 – 51 – 90 стосовно захисних споруд………………10
Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів цивільної оборони (ІТЗЦО)………………………………………………………….12
План приведення формування в готовність. Робота командира формування. Вимоги щодо рівня підготовленості населення з безпеки та порядок їх розробки……………………………………………………13
Система державних органів по управлінню та контролю за безпекою життєдіяльності населення, їх основні завдання. Прийоми дослідження психологічного стану потерпілого населення та розробки методик зменшення стресів………………………………………………………...15
Менеджмент захисту населення…………………………………………21
Висновок…………………………………………………………………………24
Список використаної літератури…………………………………………….25
Вступ
Цивільна оборона - це державна система органів управління,сил і засобів,що створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного,екологічного,природнього та воєнного характеру.
Громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха. Уряд України, інші органи виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і господарювання, повинні забезпечувати реалізацію цього права. Держава, як гарант цього права, створює систему цивільної оборони. Мета її діяльності - захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф, від стихійного лиха, сильнодіючих отруйних речовин, зброї. Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, на всі верстви населення. Розподіл цих заходів за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.
Метою нашої роботи є розгляд основних елементів цивільної оборони.
Предметом дослідження виступають небезпечні ситуації,які покладені в основу цивільної оборни.
Об’єктом дослідження виступає населення.
Виконання мети передбачає вирішення конкретних завдань.до яких відносяться:
аналіз контролю за дотриманням законодавства з питань цивільної оборони;
розгляд положення про класифікацію надзвичайних ситуацій;
оцінка засобів і заходів індивідуального та колективного захисту;
аналіз техногенних небезпек;
аналіз вимог СниП 2.01-51-90 стосовно захисних споруд;
розгляд вимог норм проектування інженерно-технічних заходів цивільної оборони (ІТЗЦО);
аналіз плану приведення формування в готовність.Робота командира формування.Вимоги,щодо рівня підготовленості населення з безпеки та порядок їх розробки;
аналіз системи державних органів по управлінню та контролю за безпекою життєдіяльності населення їх основні завдання.Прийоми дослідження психологічного стану потерпілого населення та розробки методик зменшення стресів;
аналіз менеджменту захисту населення.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Контроль за дотриманням законодавства з питань цивільної оборони
Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, метою якої є захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Повноваження органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань цивільної оборони
Кабінет Міністрів України:
забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб - за категоріями щодо реалізації заходів з цивільної оборони;
створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час, а також визначає їх обсяг і порядок використання;
вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у справах цивільної оборони, сил і засобів цивільної оборони до дій в умовах надзвичайних ситуацій;
створює єдину систему підготовки органів управління у справах цивільної оборони, сил цивільної оборони та населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій;
залучає аварійно-рятувальні служби до ліквідації надзвичайних ситуацій за межами території України;
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управління у справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони;
бере участь у реалізації державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також попередження цих ситуацій;
керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивільної оборони та спеціалізованих формувань, військами цивільної оборони;
здійснює контроль за виконанням вимог цивільної оборони, станом готовності сил і засобів цивільної оборони для проведенням невідкладних робіт для попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;
здійснює навчання населення, представників органів управління і сил цивільної оборони з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;
організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ цивільної оборони;
Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з цивільної оборони і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.
Положення про класифікацію НС
Положення “Про класифікацію надзвичайних ситуацій” є обов'язковим для органів виконавчої влади всіх рівнів, підприємств, установ і організацій, військових частин, пошуково-рятувальних, аварійних та диспетчерських служб
незалежно від форм власності та підпорядкування. Дія Положення поширюється на всі НС, що сталися або можуть статися на території України, а також у зонах відповідальності України на акваторіях Чорного та Азовського морів, річок, за якими потерпілою стороною виступають громадяни та майно інших держав.
Класифікація НС, які можуть статися за участю громадян та майна України на території інших держав, провадиться згідно із законодавством відповідної держави або нормами міжнародного права.
Метою класифікації НС є створення ефективного механізму оцінки події, що стала або може статися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.
Загальними ознаками НС є:
наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов
їх життєдіяльності;
заподіяння економічних збитків;
істотне погіршення стану довкілля.
Надзвичайні ситуації класифікуються за такими ознаками:
1.Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, розрізняються:
НС техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.
НС природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
НС воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.
2.Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій:
загальнодержавний;
регіональний;
місцевий;
об'єктовий.
У процесі визначення рівня НС послідовно розглядаються три групи факторів:
- територіальне поширення;
- розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;
- класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.
3.Відповідно до територіального поширення та обсягів технічних та матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків НС:
до загальнодержавного рівня відноситься НС, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;
до регіонального рівня відноситься НС, яка розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;
до місцевого рівня відноситься НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;
до об'єктового рівня відносяться всі НС, які не підпадають під зазначені визначення.
Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру визначаються законодавством, окремими нормативами і відповідними оперативними і мобілізаційними планами.
Для кожного виду надзвичайних ситуацій міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, розробляють конкретні класифікаційні ознаки (фізичні, хімічні, технічні, статистичні та інші) і спеціальні ознаки, що характеризують загрозу або виникнення надзвичайної ситуації, а
також три значення кожної ознаки, що визначають:
порогове значення ознаки, перевищення якої відносить ситуацію до рангу надзвичайних і вимагає від оперативного чергового персоналу потенційно небезпечного об'єкта або диспетчерської служби населеного пункту чи адміністративного району сповістити про це (без зупинки робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла) оперативних чергових і штаби ЦО району та області для прийняття першого рішення щодо віднесення ситуації до відповідного рівня;
порогове значення ознаки, у разі досягнення чи перевищення якої регіональні органи повинні негайно сповіщати про факт надзвичайної ситуації галузеві міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, на об'єкті яких виникла ця ситуація, а також оперативного чергового МНС терміново залучати до ліквідації надзвичайної ситуації необхідні сили та засоби, включаючи аварійно-рятувальні формування з інших адміністративних районів (міст);
порогове значення ознаки, у разі досягнення чи перевищення якої вимагається термінове залучення до реагування на надзвичайну ситуацію необхідних сил та засобів, матеріальних та технічних ресурсів або резервів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, на об'єктах яких виникла ця ситуація, включаючи аварійно-рятувальні формування з інших регіонів та підприємств, а також МНС, яке, у разі потреби залучає до ліквідації надзвичайної ситуації необхідні сили та засоби військ і спеціалізованих формувань цивільної оборони, координує зусилля всіх залучених організацій, несе відповідальність за своєчасне, повне і адекватне реагування на надзвичайну ситуацію.
МНС несе відповідальність за своєчасне затвердження класифікаційних ознак і карт окремих видів надзвичайних ситуацій, узагальнення матеріалів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, видання Державного класифікатора надзвичайних ситуацій, забезпечення ним всіх міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, своєчасне його доповнення і періодичне, не рідше одного разу на два 2 роки, коригування.
3. Засоби і заходи індивідуального та колективного захисту
Засоби індивідуального захисту використовують ся для захисту людини від отруйних речовин, силь нодіючих отрут, радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів і за своїм призначенням діляться на засоби за хисту органів дихання та засоби захисту шкіри.
Найпростіші засоби захисту органів дихання — протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов’язка. Во ни захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні.
Ватно-марлева пов’язка виготов ляється із шматка марлі розміром 100×50 см. Його роз стеляють на столі, посередині на площі 30×20 см кладуть шар вати завтовшки 1—2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5—6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роб лять розрізи (30—35 см).
Респіратори застосовують для захисту органів ди хання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ШБ-1 («Пелюсток»).
Звичайні засоби захисту шкіри — це предмети одягу та взуття, що можуть бути у кожної людини. Найпрості шим засобом захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) — куртка і штани, комбінезони, халати з капюшонами, зши ті з брезенту, вогнезахисної чи прогумованої тканини або грубого сукна.
Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту шкіри є плащі і накидки з тканини прогумова ної або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові речі — пальта з грубого сукна або драпу, ватянки тощо.
Колективні засоби захисту населення – це інженерні споруди або об’єкти, що створені для захисту населення. Укриття в захисних спорудах - один з основних способів захисту населення. Засоби колективного захисту забезпечують найбільш повний захист людей від дії вражаючих факторів. Ці захисні споруди поділяються на герметичні, протирадіаційні та найпростіші сховища. Герметичні сховища створюються для захисту людей, розгортання захищених медичних стаціонарів та пунктів керування. Вони захищають від вражаючої дії ядерної зброї, звичайних засобів ураження, СДОР, БЗ. Існують сховища спеціального типу, що створюються для укриття (захисту) нетранспортабельних хворих. В них є приміщення для хворих, операційно-перев’язувальна, стерилізаційна, харчоблок. В таких сховищах передбачаються певні параметри мікроклімату та газового складу повітря.
Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це захисні споруди, що забезпечують захист населення від вражаючої дії іонізуючого випромінювання та ударної хвилі.
4. Техногенні небезпеки
Техногенні небезпеки – це фактори антропогенного походження, що згубно впливають на життєдіяльність людей і навколишнє середовище.
Джере лами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують як наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техноген ними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов'язані з впли вом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища.
У зв'язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше в межах міст та інших населених пунктів, наслідок цього різко зросло забруднення навколишнього се редовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.
Техногенні небезпеки з викидом радіоактивних речовин
Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в ат мосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгостро кове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.
Техногенні небезпеки на транспорті
Будь-який транспортний засіб — це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.
Техногенні небезпеки з витоком отруйних речовин
Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням на вколишнього середовища виникають на підприємствах хімічної, на фтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних і очисних спорудах, а також при транспортуванні силь нодіючих отруйних речовин.
Джерела хімічних аварій викиди та витоки небезпечних хімічних речовин загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводожується забрудненням навколишнього середовища аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів
5. Вимоги СНиП 2.01 – 51 – 90 стосовно захисних споруд
1. Захиснi споруди цивiльної оборони призначаються для захисту в мирний час персоналу, який переховується вiд наслiдкiв аварiй, катастроф та стихiйного лиха, якi загрожують масовому ураженню людей, а також у воєнний час - вiд сучасної зброї массового ураження. В мирний час захиснi споруди використовуються для господарчих потреб.
2. Сховища слiд розмiщувати у пiдвальних та цокольних поверхах будинкiв та споруд.
3. При проектуваннi примiщень, пристосованих пiд захиснi споруди, необхiдно передбачати бiльш економiчнi об'ємно-планувальнi та конструктивнi рiшення. Габарити примiщень слiд призначати мiнiмальними, якi забезпечують дотриминня вимог щодо ефективного використання вказаних примiщень у мирний час для потреб народного господарства.
4. Склад примiщень захисних споруд, якi розмiщуються у захищенiй частинi будiвлi або в окремо розташованiй заглибленiй спорудi, повинен бути визначений з урахуванням експлуатацiї їх у мирний час, при цьому площа вказаних примiщень не повинна перевищувати площi, яка необхiдна для захисних споруд.
5. Захиснi споруди, розмiщенi у пiдвальних та цокольних поверхах, а також в окремо розташованих спорудах, слiд використовувати у мирний час пiд:
- примiщення аварiйних служб:
- виробничi примiщення, вiднесенi щодо вибухопожежної небезпеки до категорiї Г та Д, у яких здійснюються технологiчнi процеси, що не супроводжуються видiленням шкідливих речовин, пари та газу, небезпечних для людей, і не потребують природного освiтлення;
- допомiжнi (пiдсобнi) примiщення лiкувальних закладiв
6. Складськi примiщення, якi пристосовуються пiд захиснi споруди, повиннi обладнуватися транспортними засобами для завантаження, складування та вивантаження матерiалiв.
7. Переведення примiщень, якi використовуються у мирний час, на режим захисної споруди необхiдно передбачати у мiнiмально стислi термiни.
8. Мiсткiсть захисних споруд визначається сумою мiсць для сидiння (на першому ярусi) та лежання (на другому i третьому ярусах) i приймається, як правило, для сховищ не менше нiж 150 чол.
Протипожежні вимоги:
при проектуваннi захисних споруд цивiльної оборони щодо протипожежних вимог необхідно керуватися вiдповiдними нормами в
залежностi вiд призначення примiщень у мирний час;
захисні споруди слiд розмiщувати у пiдвальних примiщеннях виробництв з вибухопожежною небезпекою Г та Д. В окремих випадках допускається розташовувати захиснi споруди у пiдвальних приміщеннях виробництв категорiй А, Б, В для забезпечення повної iзоляцiї пiдвалiв вiд надземної частини будинків, необхiдного захисту входiв (виходiв) та зниження навантаження вiд можливого вибуху у будинку до 80 % порiвняннi з еквiвалентним розрахунковим навантаженням.
вогнестійкість будинкiв i споруд, в якi передбачається вбудовувати сховища або ПРУ i якi розташованi у зоні дії вибухової хвилi, повинна бути не нижче II ступеня.
захисні споруди повиннi мати не менше двох входiв з шириною дверей не менше 1,2 м та висотою не менше 2,0 м.
вихід (вхiд) зi сховища, що має ДЕС, через загальну сходову клiтку багатоповерхового будинку допускається передбачати за умови вiдокремлення глухими неспалимими огорожами маршiв, якi ведуть у підвал,та маршів, що ведуть на другий та iншi поверхи, i улаштування вiдокремленого виходу назовнi.
приміщення машинного залу та примiщення iз запасом паливно-мастильних матерiалiв захищених ДЕС слід вiдносити за пожежною небезпекою до категорiї В з обладнанням стацiонарними системами пожежогасiння. Для димовидалення з примiщення ДЕС допускається використовувати витяжний вентилятор ДЕС.
6. Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів цивільної оборони (ІТЗЦО)
Відповідно до вимог проектування ІТЗ ЦО здійснюється зонування території на якій розташовані категорійні міста та об'єкти господарювання. Територія, на якій розташовані категорійні міста всіх груп та об'єкти господарювання "особливої важливості", де може виникнути надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі, що дор.знює 10 кПа (0,1 кгс/см2) та більше, складає зону можливих руйнувань. Частина території зони можливих руйнувань, у межах якої надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі д Р дорівнює 30 кПа (0,3 кгс/см2) та більше, складає зону можливих сильних руйнувань.
Зона можливих руйнувань категорійного міста та об'єкта з прилеглою до нього смугою шириною 10 км формує зону можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення). Для атомної станції (АС) зону небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) становить зона її можливих руйнувань та прилегла до цієї зони смуга території шириною 20 км для атомної станції із встановленою потужністю до 4 ГВт та 40 км для АС з встановленою потужністю понад 4 ГВт.
Високий ступінь техногенної, природної екологічної заванта женості території України, складність внутрішньо- та зовнішньополітичної обстановки у Східній Європі значно підвищує не безпеку населення та території держави від наслідків великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та використання засобів озброєної боротьби під час міждержавних, міжнаціона льних, міжрегіональних та соціально-політичних конфліктів.
У свою чергу вірогідність виникнення вищезгаданих подій, своєчасне та ефективне реагування при ліквідації їх наслідків безпосередньо залежить від рівня розвідки та стійкості функціо нування економіки країни.
Стійкість функціонування економіки (галузей промисловості, об'єктів господарювання) повинна забезпечуватись шляхом завчасної розробки та проведення інженерно-технічних заходів цивільної оборони (надалі - ІТЗ ЦО).
Обсяги та зміст ІТЗ ЦО визначаються залежно від груп міст та категорій об'єктів господарювання з ЦО з урахуванням зонування територій за ознаками характеру та масштабів можливих катастроф і стихійних лих, а також можливих наслідків застосування засобів масового ураження.
Будівельні норми і правила ІТЗ ЦО (надалі - норми ІT3 ЦО) зберігають свою чинність на всій території України.
Інженерно-технічні заходи ЦО - це комплекс заходів, спря мованих на:
• захист населення і зниження можливих втрат та збитків від наслідків великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій;
• підготовку галузей промисловості та об'єктів господарювання до стабільної роботи при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій;
створення умов для проведення рятувальних, невідкладних робіт (надалі - P i HP) та ліквідації наслідків виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування засобів озброєної боротьби.
При проектуванні та здійсненні ІТЗ ЦО використовується диференційований метод.
Великі адміністративні та промислові центри (міста) відносять до груп з ЦО за такою класифікацією: міста "особової групи", I-ї, ІІ-ї та ІІІ-Ї групи з ЦО.
Великі промислові та інші господарські об'єкти належать до об'єктів "особливої важливості", І-ї та ІІ-Ї категорії з ЦО, при цьому об'єкти атомної енергетики виділяють в окрему групу.
Надалі міста та об'єкти господарювання, що належать до груп та категорій з ЦО, будуть існувати як “категоровані міста та об'єкти”.
Відповідно до вимог проектування ІТЗ ЦО здійснюється зонування території, на якій розташовані категоровані міста та об'єкти господарювання.
7. План приведення формування в готовність. Робота командира формування. Вимоги щодо рівня підготовленості населення з безпеки та порядок їх розробки
Постійна готовність формування досягається:
* завчасною підготовкою його до виконання покладених на нього завдань; * високим морально-психологічним станом особового складу; * забезпеченням формування засобами індивідуального захисту та іншим майном; * високими навичками командноначальницького складу і особового складу формування; * знанням командноначальницьким та особовим складом невоєнізованого формування цивільної оборони особливостей об’єктів можливих пошукових та невідкладних аварійновідновлювальних робіт; Для проведення заходів цивільної оборони органи управління ЦО, підприємства, установи і організації на підставі рекомендацій територіальних органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення розробляють плани цивільної оборони. Приведення формувань у готовність до дій за призначенням здійснюється згідно з планами, які розробляються на підприємствах в організаціях і установах. В планах визначаються основні завдання, які покладені на формування, перелік заходів, які проводяться, час і виконавці, необхідні документи, які використовуються під час приведення в готовність. Відпрацьовуються, як додаток до плану, необхідні схеми, розрахунки та інше. Плани завчасно вивчаються з усіма виконавцями. Строки приведення формувань в готовність встановлюється вищестоящими органами управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС виходячи із місцевих умов, але вони не повинні перебільшувати 12 годин.
Готовність формувань перевіряється у ході планових перевірок стану ЦО і навчань цивільної оборони, але не менше одного разу на три роки. При цьому визначається: - час збору формувань, приведення їх у готовність, вихід у райони зосередження, до об’єктів рятувальних робіт; - готовність і здатність формувань вирішувати завдання цивільної оборони;
- забезпеченість формувань засобами індивідуального захисту, технікою, майном і спецодягом, порядок їх зберігання та готовність до використання; - відповідність кількості, чисельності, організаційної структури оснащеності формувань характеру та обсягу завдань з урахуванням особливостей виробництва, специфіки міста, району, області, регіону.
Командир формування зобов’язаний: 1. Знати рівень підготовки, моральні та ділові якості підлеглих. 2. Постійно удосконалювати особисту підготовку по ЦО, організовувати та проводити з особовим складом заняття, навчання, тренування. 3. Уміло керувати роботою формування, постійно підтримувати взаємодію з іншими НФ ЦО (під час проведення РіНР). 4. Рішуче та енергійно добиватися виконання поставлених завдань, проявляючи ініціативу і, у випадку необхідності, самостійно приймати рішення у відповідності з обставинами. 5. Навчати особовий склад умінню засовувати засоби індивідуального захисту, прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю, проведенню обеззараження та санітарної обробки людей. 6. Постійно знати наявність особового складу формування, наявність та стан техніки, паливномастильних та інших матеріальних засобів. 7. Організовувати матеріальне та технічне забезпечення формування. 8. Здійснювати контроль за правильним використанням, утриманням та зберіганням майна, спеціальної техніки; 9. Постійно заохочувати смілі, розумні та ініціативні дії підлеглих. Одним із головних обов'язків командирів НФ ЦО являється робота по підтриманню формування в постійній готовності до виконання завдань цивільної оборони.
Громадяни України, які зараховані у склад невоєнізованих формувань ЦО зобов’язані: : - проходити навчання у групах підготовки по ЦО, під час тактико спеціальних навчань, перевірок стану цивільної оборони об’єкту та при підвищенні кваліфікації; - брати участь в тренуваннях та навчаннях цивільної оборони; утримувати закріплену за ними техніку, майно та інструмент у справному стані; - знати обстановку на техногенних небезпечних об’єктах в зону ураження яких попадає суб’єкт господарської діяльності; підвищувати свою професійну, фізичну та морально-психологічну підготовку; - брати участь в рятувальних роботах, виконувати інші задачі, покладені на формування.
8. Система державних органів по управлінню та контролю за безпекою життєдіяльності населення, їх основні завдання. Прийоми дослідження психологічного стану потерпілого населення та розробки методик зменшення стресів
Контроль за дотриманням законодавства щодо безпеки життєдіяльності здійснюють різні державні та громадські організації. Серед них державні органи загальної, спеціальної та галузевої компетенції. До першої групи органів належать Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві адміністрації.
Державні органи спеціальної компетенції уповноважені контролювати діяльність підприємств, установ, організацій і громадян з питань охорони праці, охорони праці, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища.
Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:
- Кабінет Міністрів України;
- Міністерство праці та соціальної політики України;
- міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;
- місцева державна адміністрація, місцеві ради народних депутатів.
Кабінет Міністрів України забезпечує:
реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;
визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;
визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.
Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем’єр-міністр України.
Державний комітет України по нагляду за охороною праці:
здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі;
розробляє за участю міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
координує роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та об’єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
опрацьовує і переглядає спільно з органами праці, статистики і охорони здоров’я систему показників обліку умов і безпеки праці;
бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід у цій галузі, організовує виконання міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
одержує від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та підприємств інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.
Міністерство праці та соціальної політики України:
здійснює державну експертизу умов праці;
визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці;
бере участь у розробці нормативних актів про охорону праці.
Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерства та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.
Реалізація державної політики охорони здоров’я покладається на органи державної виконавчої влади.Особисту відповідальність за неї несе Президент України. Президент України у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров’я. президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров’я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров’я через систему органів державної виконавчої влади, впроваджує у життя державну політику охорони здоров’я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.
Кабінет Міністрів України:
організовує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм;
створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров’я;
забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров’я;
укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров’я, а також в межах своєї компетенції;
здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.
Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в галузі охорони здоров’я, визначають єдині науково обґрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров’я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення галузі, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров’я.
Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я є Міністерство охорони здоров’я України, компетенція якого визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Державну санітарно-епідеміологічну службу становлять органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров’я України, відповідні установи, заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, державного комітету у справах охорони державного кордону України, Служби безпеки України.
Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України – перший заступник міністра охорони здоров’я України, який призначається на посаду і звільняється з неї Кабінетом Міністрів України.
Основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є:
здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;
визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров’я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища;
вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров’я населення;
підготовка пропозиції щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб;
контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей;
державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь;
видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об’єктів поводження з відходами;
встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї;
методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.
Керівництво цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від і форм власності і підпорядкування.
Начальником Цивільної оборони України є прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник Міністерства...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора