Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Обґрунтування господарських рішень щодо прискорення оборотності оборотного капіталу підприємства з урахуванням ризику
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Обґрунтування господарських рішень та оцінювання ризику
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни: „Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків” на тему:
“ Обґрунтування господарських рішень щодо прискорення
оборотності оборотного капіталу підприємства з урахуванням ризику ”на прикладі ПАТ «Рокитнівська ПМК-№180»
Підготувла:
студентка ФЕіП, 4 курсу,
групи ЕП-45
Ковальчук Тетяна
Перевірила:
доц. Зарівняк. І.І
Рівне 2011
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо прискорення оборотності оборотного капіталу підприємства………………………………………………………………………...7
Розділ.2. Економічне обґрунтування господарських рішень щодо ефективності використання оборотного капіталу на ПАТ «Рокитнівська ПМК-№180»
2.1.Аналіз результатів діяльності підприємства…………………………………17
2.2.Визначення величини резервів підвищення оборотності оборотного капіталу на підприємстві…………………………………………………………..21
2.3.Економічне обґрунтування господарського рішення щодо прискорення оборотного капіталу на підприємстві……………………………………………..31
2.4. Оцінювання ефективності господарського рішення стосовно скорочення терміну поставки сировини та матеріалів………………………………………...32
2.5.Оцінка впливу запропонованого рішення на результати діяльності підприємства………………………………………………………………………..36
Розділ 3. Обґрунтування заходів щодо зниження господарського ризику внаслідок прискорення оборотності оборотного капіталу на підприємстві.
3.1. Оцінювання ступеня ризику…………………………………………………..38
3.2.Обґрунтування зниження ризику за рахунок перегляду контракту з постачальниками, та зменшення терміну дебіторської заборгованості…….......43
Висновки
Список використаних джерел
Додаток А. Баланс підприємства, ф. № 1
Додаток Б. Звіт про фінансові результати, ф. № 2
Додаток В. Примітки до річної фінансової звітності, ф. № 5
Вступ
Від прийняття господарських рішень, їх ефективності, оптимальності й обґрунтованості залежать реальні можливості досягнення цілей організації. В сучасних умовах господарювання це набуває особливої актуальності, адже це пов’язано із вивченням можливостей запобігання кризовим ситуаціям на підприємстві. Господарське рішення являє собою результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.
Оцінювання ризиків відіграє важливу роль в процесі обґрунтування господарських рішень. Аналіз ризику – початковий етап, що має на меті здобуття необхідної інформації про структуру, властивості об'єкту і наявні ризики. Зібраної інформації повинно вистачати для того, щоб приймати адекватні рішення.
В якості об’єкту дослідження виступає Публічне Акціонерне Товариство “Рокитнівська ПМК -180”, спеціалізоване на будівельній діяльності, спрямоване на надання робіт та послуг, в складі якого наявна значна частина оборотного капіталу. В результаті політичних і економічних змін в державі підприємство отримало господарську самостійність і направлене на підвищення економічної віддачі на якій треба зосередити особливу увагу і працювати в напрямку підвищення швидкості оборотності оборотного капіталу.
Актуальність даного дослідження визначається тим, сучасний етап розвитку економіки України характеризується нестабільністю факторів зовнішнього середовища що зумовлює необхідність прийняття господарських рішень, тому, саме, обґрунтування господарських рішень є центральною ланкою будь якої діяльності підприємства і необхідність його прийняття зумовлена існуванням проблем – складних теоретичних питань чи практичних ситуацій, які характеризуються між тим, що є і що має бути. Імпульсом для прийняття певного господарського рішення є необхідність ліквідації, зменшення актуальності або повне вирішення конкретної господарської проблеми. Практична спрямованість даної роботи побудована на реальних даних по підприємству і направлена на підвищення ефективності діяльності підприємства з урахуванням ризику за рахунок обґрунтування господарських рішень.
Метою даного дослідження є: вибір та обґрунтування господарських рішень щодо підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства, обґрунтування заходів щодо зниження господарського ризику за рахунок прискорення оборотності оборотного капіталу підприємства та визначення його резервів.
Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:
дослідити теоретичні основи економічного обґрунтування господарських рішень щодо прискорення оборотності оборотного капіталу підприємства;
визначити напрями аналізу для формування оцінки ефективності рішень щодо діяльності підприємства;
здійснити аналіз оборотного капіталу на підприємстві, виявити ризики що постають перед підприємством;
розробити та економічно обґрунтувати заходи щодо підвищення оборотності оборотного капіталу підприємства внаслідок вдосконалення економічного обгрунтування та вибору ефективних господарських рішень.
Наукова обґрунтованість рішень та їх оптимальність залежить, з одного боку, від методів, які використовуються у процесі розробки рішень, з іншого – від рівня знань і ступеня опанування законами розвитку суспільства й управління. В ході виконання даної роботи методами розробки господарських рішень є аналітичні, статистичні методи, метод абсолютних та відносних величин, графічний метод. Великий внесок у вирішення окремих проблем, пов’язаних з розробкою і обґрунтуванням методологічних, організаційних, аспектів аналізу оборотного капіталу зокрема, зробили такі вчені як І.О.Бланк, В.В.Ковальов, Є.С.Стоянова, В.В.Бочаров, О.В.Єфімова, А.М.Павліковський, В.В.Сопко, А.М. Кінг, Джеймс В. Хорн. Виявлення ризиків, пов’язаних із господарською діяльністю підприємства, а саме використанням оборотного капіталу і відповідно прийняття і обґрунтування господарського рішення є невіддільними процесами, що забезпечують стабільне та ефективне господарювання підприємств у ринковому середовищі.
Розділ1.Теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо прискорення оборотності оборотного
капіталу підприємства
Поняття «рішення» у теорії та на практиці найчастіше розуміється як процес, акт вибору, результат вибору. Рішення як таке має сенс лише тоді, коли існують альтернативи вибору та визначено мету цього вибору. Господарське рішення є результатом складної системної діяльності людей.
Господарське рішення (ГР) — результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.
Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце. Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах, які засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати компанії збитків чи навіть призвести до банкрутства. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи персоналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу. Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законодавчих актів України, міжнародних зобов’язань, статутних та інших документів власне підприємства). Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.[18, с 55-57]
Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним. Оптимальність ГР — властивість бути найкращим відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності. Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів. Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доціль ність прийнятого господарського рішення, посідає його якість. Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження. Інший аспект доцільності прийнятого господарського рішення полягає в його ефективності. Під ефективністю господарського рішення розуміють ресурсну результативність, здобуту в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.
В процесі свого функціонування підприємство проводить операційну діяльність. Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.[21,с. 125-128]
Кожне підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву "оборотні кошти підприємства".[5,с.555-557 ]
В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.
Саме обґрунтування господарських рішень щодо прискорення оборотності оборотного капіталу підприємства займає одне з найважливіших місць в операційній діяльності підприємств.
Оборотні кошти - це фінансові ресурси (оборотний капітал, які обслуговують економічний оборот усіх фондів, включаючи основ ні й оборотні фонди, фонди заробітної плати, фонди обігу у вигляді готової бу дівельної продукції і коштів у розрахунку.
Основне призначення оборотних коштів - забезпечення фінансовими ресур сами безперервності процесу виробництва й обігу суспільного продукту.
Оборотні кошти розподіляються на три групи:
залежно від обслуговування різних сфер виробництва - на оборотні вироб ничі фонди і фонди обігу;
за джерелами формування - на власні і позичкові;
за особливостями планування і принципами організації - на нормовані і не-нормовані.
Склад оборотних коштів подано на рис.1.
Рис.1.Структура оборотних коштів
Кругообіг коштів починається з моменту оплати підприємством матеріальних ресурсів та інших елементів, необхідних для виробництва, і закін чується поверненням цих витрат як виторг від реалізації продукції (робіт). Потім кошти знову використовуються організацією для придбан ня матеріальних ресурсів і введення їх у виробничий процес, тому важливим постає питання прискорення оборотності оборотного капіталу на підприємстві.[3,с.167-189].
Вагомим резервом в напрямку покращення діяльності підприємств є підвищення ефективності використання їх оборотного капіталу, який займає значну питому вагу в структурі активів підприємств.
Економічний ефект від прискорення оборотності оборотних коштів, скоро чення циклів виробництва й обороту виявляється у скороченні виробничих за пасів, незавершеного виробництва, залишків напівфабрикатів на підсобних ви робництвах. За результатами оборотності розраховують суму економії оборотних коштів або суму додаткового їх залучення.[1, с.541-546]
Прискорення обертання коштів у сфері кругообігу пов'язане з поліпшенням реалізації товарів, робіт, послуг і розрахунків за неї. Своєчасність реалізації продукції багато в чому залежить від її якості. Наявність різних недоробок і відхилень від технічних умов та про ектів часто затримує оплату замовниками продукції, що уповільнює обертання коштів. Функціональна роль оборотного капіталу в процесі виробництва суттєво відрізняється від ролі грошових коштів. Оборотні засоби забезпечують безперервність процесу виробництва, їх характерною особливістю є швидкість обороту [3,с.223-224].
Грошові кошти, які є наймобільнішою частиною оборотних засобів. Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачило для покриття всіх першочергових платежів. Збільшення коштів на рахунках у банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану підприємства. Але якщо великі залишки коштів тривалий час не використовуються, то це свідчить про неефективне використання оборотного капіталу. Для одержання прибутку кошти слід використовувати для розширення власного виробництва або вкладати в акції інших підприємств.
Відвернення коштів у дебіторську заборгованість призводить до фінансових ускладнень, підприємство відчуватиме брак коштів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, розра хунків із бюджетом, постачальниками. Окрім того, заморожування коштів призводить до сповільнення оборотності капіталу. Тому кожне підприємство повинне бути зацікавленим у скороченні тер мінів погашення платежів шляхом удосконалення розрахунків.
Ефективне використання оборотних коштів відіграє велику роль у забезпеченні нормальної роботи підприємства, у підвищенні рівня рентабельності виробництва. На жаль, власні фінансові ресурси, які в даний час мають підприємства, не можуть повною мірою забезпечити процес не тільки розширеного, але і простого відтворення. Відсутність на підприємствах необхідних фінансових ресурсів, низький рівень платіжної дисципліни привели до виникнення взаємних неплатежів.
Взаємна заборгованість підприємств - характерна риса економіки перехідного періоду. Значна частина підприємств не зуміла швидко адаптуватися до ринкових відносин, що формуються, нераціонально використовує наявні оборотні кошти, не створює фінансові резерви. Немало важно і те, що в умовах інфляції, нестабільності господарського законодавства неплатежі ввійшли в сферу комерційних інтересів ряду підприємств, що навмисне затримують розрахунки з постачальниками і тим самим реально зменшують свої платіжні зобов'язання через зниження купівельної вартості гривні.
Інтереси підприємства вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо-господарської діяльності. Оскільки фінансове положення підприємств знаходиться в прямій залежності від стану оборотних коштів і припускає порівняння витрат з результатами господарської діяльності і відшкодування витрат власними коштами, підприємства зацікавлені в раціональній організації оборотних коштів - організації їхнього руху з мінімально можливою сумою для одержання найбільшого економічного ефекту.
Тому,прискорення обороту і раціональне використання оборотних коштів підприємствами мають особливо важливе значення. Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємствам вивільняти частину оборотних коштів або для потреб виробництва (абсолютне вивільнення), або для додаткового випуску продукції (відносне вивільнення).В результаті прискорення обороту вивільняються матеріальні елементи оборотних коштів, менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, залишків незавершеного виробництва та ін., а отже, вивільняються і грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси. Вивільнені грошові ресурси розміщуються на розрахунковому рахунку підприємства, в результаті чого поліпшується їх фінансовий стан, поліпшується його платоспроможність. [8, с. 155-156]
Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, насамперед оборотністю оборотних коштів.
Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.
Оборотність оборотних коштів неоднакова на підприємствах як однієї, так і різних галузей економіки, що залежить від організації виробництва і збуту продукції, розміщення оборотних коштів і інших факторів. Оборотність оборотних коштів характеризується поруч взаємозалежних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за визначений період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).
Тривалість одного обороту оборотних коштів у днях (О) обчислюється по формулі:
О = Т / С:Д (1.1)
С - залишки оборотних коштів (середні чи на визначену дату);
Т - обсяг товарної продукції;
Д - число днів у розглянутому періоді.
Зменшення тривалості одного обороту свідчить про поліпшення використання оборотних коштів.
Кількість оборотів за визначений період, чи коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Ко), обчислюється по формулі:
Ко = Т / С (1.2)
Чим вище за даних умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз), зворотний коефіцієнту оборотності, визначається по формулі:
Кз = С / Т (1.3)
Крім зазначених показників також може бути використаний показник віддачі оборотних коштів, що визначається відношенням прибутку від реалізації продукції підприємства до залишків оборотних коштів.[1,с. 308-329 ]
Показники оборотності оборотних коштів можуть обчислюватися по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, і по окремих елементах.
Зміна оборотності коштів є шляхом зіставлення фактичних показників із плановими показниками чи попереднього періоду. У результаті порівняння показників оборотності оборотних коштів є її прискорення чи уповільнення.
При прискоренні оборотності оборотних коштів з обороту вивільняються матеріальні ресурси і джерела їхнього утворення, при уповільненні - в оборот утягуються додаткові кошти.
Вивільнення оборотних коштів унаслідок прискорення їхньої оборотності може бути:
- Абсолютне вивільнення має місце, якщо фактичні залишки оборотних коштів менше нормативу чи залишків попереднього періоду при збереженні чи перевищенні обсягу реалізації за розглянутий період.
- Відносне вивільнення оборотних коштів має місце в тих випадках, коли прискорення їхньої оборотності відбувається одночасно з ростом виробничої програми підприємства, причому темп росту обсягу виробництва випереджає темп росту залишків оборотних коштів. У цьому випадку меншим обсягом оборотних коштів забезпечується більший розмір реалізації. У зв'язку з ростом загального платоспроможного обороту при високій інфляції абсолютного вивільнення оборотних коштів бути не може, тому особлива увага приділяється аналізу і створенню умов для відносного вивільнення ресурсів.
Криза збуту продукції і неплатежі приводять до уповільнення обороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку можна досить швидко і вигідно продати, припиняючи чи значно скорочуючи випуск продукції, що не користується поточним попитом. У цьому випадку крім прискорення оборотності запобігається ріст дебіторської заборгованості в активах підприємства.
При існуючих темпах інфляції отриманий підприємством прибуток доцільно направляти насамперед на поповнення оборотних коштів. Темпи інфляційного знецінення оборотних коштів приводять до заниження собівартості і перетоку їх у прибуток, де відбувається розпилення оборотних коштів на податки і невиробничі витрати.[6, с. 321-328]
Значні резерви підвищення ефективності і використання оборотних коштів криються безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься насамперед до виробничих запасів. Будучи однією зі складових частин оборотних коштів, вони відіграють важливу роль у забезпеченні безперервності процесу виробництва. У той же час виробничі запаси представляють ту частину засобів виробництва, що тимчасово не бере участь у виробничому процесі.
Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; удосконалюванню нормування; поліпшенню організації постачання, у тому числі шляхом установлення чітких договірних умов постачань і забезпечення їхнього виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту
Оскільки матеріально-виробничі запаси є найменш ліквідною складовою оборотних активів. Для обігу цієї складової в кошти потрібен час не тільки для того, щоб знайти покупця, але і для того, щоб одержати з його згодом оплату за продукцію.
Запаси можуть складати значну питому вагу не тільки в складі оборотних активів, але й у цілому в активах підприємства. Це може свідчити про те, що підприємства мають утруднення зі збутом своєї продукції, що у свою чергу може бути обумовлено низькою якістю продукції, порушенням технології виробництва і вибором неефективних методів реалізації, недостатнім вивченням ринкового попиту і кон'юнктури. Порушення оптимального рівня матеріально-виробничих запасів приводять до збитків у діяльності фірми, оскільки збільшує витрати по збереженню цих запасів, відволікає з обороту ліквідні кошти, збільшує небезпеку знецінювання цих товарів і зниження їхніх споживчих якостей, приводить до втрати клієнтів, якщо це викликано порушенням яких-небудь характеристик товарів. У цьому зв'язку визначення і підтримка оптимального обсягу запасів є важливим розділом фінансової роботи.
Матеріально-виробничі запаси відображаються в звітності відповідно до правила нижчої з двох оцінок – по собівартості або ринковій ціні. Відповідно до загальноприйнятих стандартів базою оцінки матеріально-виробничих запасів є собівартість, під якою розуміються витрати на їхнє придбання. Ці витрати не є постійною величиною і змінюються в результаті коливання цін на ці товари, у зв'язку з чим той самий вид товару може мати різну собівартість у залежності від терміну його закупівлі. В умовах великої кількості запасів важко визначити фактичну собівартість товарів, що вже знаходяться в переробці, і товарів, що ще залишаються на складі. Щоб вирішити цю проблему, в обліку використовується допущення, відповідно до якого послідовність надходження запасів у переробку трактується не як потік фізичних одиниць товарів, а як рух їхньої вартості (flow of cost). Відповідно до цього використовуються наступні методи оцінки запасів: по собівартості кожної одиниці закуповуваних товарів (specific identification method); по середній собівартості (average cost), зокрема по середньозваженій вартості (weighted average cost) і ковзної середньої вартості (moving average cost); по собівартості перших закупівель (у часі) ФІФО (first-in-first-out - FIFO); по собівартості останніх за часом закупівель ЛІФО (last-in-first-out – LIFO).
Оцінка запасів по методу ФІФО заснована на припущенні, що запаси використовуються в тій же послідовності, у якій вони закуповуються підприємством, тобто запаси, що першими надходять у виробництво, повинні бути оцінені по собівартості перших у часі закупівель.
Порядок оцінки не залежить від фактичної послідовності витрати матеріалів. При розрахунку застосовується формула:
В = З + П - К (1.4)
В - вартість витрачених матеріалів, З - залишок матеріалів на початок періоду, П - вартість матеріалів, що надійшли, за весь період, К - залишок матеріалу на кінець періоду.
Залишки матеріалів на кінець періоду оцінюються за ціною останньої закупівлі:
К = V * Ц (1.5)
V - кількість матеріалів на кінець звітного періоду в натуральному вимірі, Ц - ціна останньої закупівлі.
Метод ЛІФО дозволяє більш точно визначити собівартість реалізованої продукції і чистий прибуток від реалізації, однак змінює собівартість запасів на кінець періоду. Але на відміну від методу ФІФО, метод ЛІФО забезпечує ув'язування поточних доходів і витрат (принцип відповідності) і дозволяє згладити вплив інфляції. При росту цін прибуток, відбиваний підприємством у звітності, знижується. Усі приведені методи оцінки матеріально-виробничих запасів відповідають міжнародним стандартам обліку і звітності.[7, с. 211-217]
Прискорення обороту оборотних коштів дозволяє вивільнити значні суми і, таким чином, збільшити обсяг виробництва без додаткових фінансових ресурсів, а кошти, що вивільнилися, використовувати відповідно до потреб підприємства.
Ефективність управління підприємством визначається темпами прискорення обертання ресурсів, в тому числі виробничих запасів, що повинно знаходити своє відображення у зростанні відповідних показників. Нормативного значення показників не має, але чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим краще. Підвищення обертання ресурсів є, поряд з високою прибутковістю другим важелем підвищення фінансового благополуччя підприємства.
Розділ 2. Економічне обґрунтування господарських рішень щодо ефективності використання оборотного капіталу на ПАТ «Рокитнівська ПМК -№180»
2.1.Аналіз результатів діяльності підприємства
ПАТ "Рокитнiвська ПМК-180" створено згiдно рiшення РВ ФДМУ по Рiвненськiй областi шляхом перетворення Рокитнiвської пересувної механiзованої колони - 180 і Рiвненського будiвельно-монтажного пiдприємства "Рiвневодбуд" у вiдкрите акцiонерне товариство вiдповiдно до Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 17.05.1993 р. № 51-93 "Про особливостi приватизацiї майна в агропромисловому комплексi" та Указу Президента України вiд 19.01.1995 р.№66-95 "Про прискорення приватизацiї майна в агропромисловому комплексi".
ПАТ «Рокитнівська ПМК -180» надає послуги автотранспорту, по мірі можливості займається будівельними роботами, працює магазин продовольчих товарів. ПАТ «ПМК-180» своєї продукції не виробляє і ринків збуту не має, а основними клієнтами по вище наведених послугах є сільськогосподарські приватні підприємства, які користуються сільськогосподарською технікою. Акціонерне товариство займається меліоративними роботами на території району, на даний час меліорація вважається неперспективною, тому товариство змінило свій профіль і займається промисловим і цивільним будівництвом, ремонтом будівель, реконструкцією діючих меліоративних систем, будівництвом очисних споруд, внесенням добрив для сільських рад району. Основними конкурентами є невеликі приватні фірми, які мають кошти і скоріше виграють тендер і ведуть будівництво.
Для детального аналізу діяльності підприємства та обґрунтування господарського рішення необхідно визначити економічні показники на основі яких можна проаналізувати господарську діяльність підприємства протягом 2007-2009 років, прослідкувати динаміку їх змін. Для цього проаналізуємо таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.1
Основні техніко-економічні показники ПАТ «Рокитнівської ПМК - №180»
№ п/п
Назва показника
Одиниці вим.
Роки
Відхилення
2007
2008
2009
абс.,+/-
відн.,%
2008/2007
2009/2008
2008/2007
2009/2008
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
1
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції
тис.грн.
4346,70
15101,00
12131,00
10754,30
-2970,00
247,41
-19,67
2
Середньорічна вартість ОЗ
тис.грн
2139,65
2323,00
2630,00
183,35
307,00
8,57
13,22
3
Утому числі активна частина
тис.грн
1203,70
1372,50
1676,00
168,80
303,50
25,21
22,11
4
Середньорічний залишок оборотних коштів
тис.грн
610,80
1669,50
1693,50
1058,70
24,00
173,33
1,44
5
Коефіціент обіговості оборотних коштів
оборотів
7,12
9,05
7,16
1,93
-1,88
27,10
-20,81
6
Середньорічна вартість активів
тис.грн
1229,65
2397,50
2604,50
1167,85
207,00
94,97
8,63
7
Коефіціент обіговості активів
оборотів
3,53
6,30
4,66
2,76
-1,64
78,18
-26,05
8
Середньоспискова чисельність працівників
осіб
87
106
100
19,00
-6
21,84
-5,66
9
В тому числі робітників
осіб
74,00
93,00
87,00
19,00
-6,00
25,68
-6,45
10
Фонд оплати праці
тис.грн
810,30
1775,60
1613,00
965,30
-162,60
119,13
-9,16
11
Середньорічний виробіток одного працівника
тис.грн./ос
49,96
142,46
121,31
92,50
-21,15
185,14
-14,85
12
Середньорічний виробіток одного робітника
тис.грн./ос
58,74
162,38
139,44
103,64
-22,94
176,44
-14,13
13
Середньомісячна заробітня плата одного працівника
грн
776,14
1038,63
1108,04
262,49
69,41
33,82
6,68
14
Фондозабезпеченість
грн./грн
0,49
0,15
0,22
-0,34
0,06
-68,75
40,93
15
Фондовіддача
грн./грн
2,03
6,50
4,61
4,47
-1,89
219,99
-29,04
16
Механозабезпеченість
грн./.грн
0,28
0,09
0,14
-0,19
0,05
-67,18
52,01
17
Фондоозброєність праці
грн.грн./ос
24,59
21,92
26,30
-2,68
4,38
-10,89
20,01
18
Механоозброєність праці
грн.грн/ос
13,84
12,95
16,76
-0,89
3,81
-6,41
29,44
19
Собівартість реалізованої продукції
тис.грн
3890,40
13939,00
11713,00
10048,60
-2226,00
258,29
-15,97
20
Витрати виробництва
тис.грн
4188,60
14728,00
12239,00
10539,40
-2489,00
251,62
-16,90
21
Питомі витрати
грн./грн
0,97
0,97
1,01
0
0,03
0
3,45
22
Прибуток від реалізації
тис.грн
56,70
331,00
-12,00
274,30
-343,00
483,77
-103,63
23.
Прибуток від звичайної діяльності
тис.грн
68,40
235,00
-24,00
166,60
-259,00
243,57
-110,21
24
Рентабельність виробництва
%
1,30
2,19
-0,10
0,89
-2,29
68,03
-104,51
25
Рентабельність виробничих фондів
%
2,06
8,29
-0,28
6,23
-8,57
302,16
-103,35
Проаналізувавши дані таблиці 2.1. визначено, що чистий дохід від реалізованої продукції,наданих послуг у 2008 році, порівняно із 2007, зросла на 10754,3 тис.грн, що є досить показовим для підприємства, оскільки саме цей показник є одним із головних що характеризує діяльність підприємства. Починаючи з 2008 року, обсяг наданих, товарів, робіт та послуг скорочується на 2970 тис.грн ( часка обсягів у 2009 р порівняно із 2008 р становить 81%).
Середньорічна вартість основних фондів зростає ,зокрема в 2008р. порівняно з 2007р. на 183,35 тис.грн. (закуплено нове обладнання) ,а в 2009р. порівняно з 2007р. на 2937 тис.грн.
Фондовіддача ОФ в 2008 році становила найбільше – 6,50 грн/грн., що показує високий ступінь використання фондів підприємства, але із 2009 р ця тенденція зменшується що пов’язане з погіршенням економічної ситуації, тому, в 2009 р, порівняно із 2008 р, кількість реалізованих товарів, робіт та послуг на одиницю основних виробничих фондів зменшилась на 1,89 грн/грн.
Оберненим показником фондовіддачі є фондоємність, який характеризує ступінь використання ОФ, відповідно в 2007 р він становив найбільше 0,49 грн/грн., у 2008 р, порівняно із 2007 р скоротився на суму коштів, а саме 0,34 грн/грн яку використало підприємство на формування основних засобів щоб отримати 1 грн. продажу.
Щодо середньоспискової чисельності працівників, то із даних Звіту з праці, видно, що в 2007 р, чисельність становила 87ос, а внаслідок збільшення наданих товарів, робіт та послуг підприємством, їх частка становила 21%, в порівнянні із 2007 р зросла на 19 ос., проте, у 2009 р через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 6 працюючих.
Середньорічна продуктивність праці одного працівника в 2008 р становила найбільше – 142,46 тис.грн, що пов’язано із збільшенням реалізованих підприємством товарів, робіт та послуг, та зменшенням середньорічної вартості ОФ. У 2009 р , продуктивність праці зменшилась на 21,15 тис.грн, але це у 2,2 рази більше ніж в 2007 році.
Коефіціент обіговості оборотних фондів та активів в 2008 порівняно із 2007 роком зросла на 1,93 та 2,76 обертів, внаслідок зростання чистого доходу від реалізації продукції та зменшився на 1,88 і 1,64 обертів в 2009 році порівняно із попереднім, внаслідок зменшення виручки та зростання середньорічного залишку оборотних фондів та активів підприємства.
Фонд оплати праці на підприємстві до 2008 р зростає, частка якого становить 119,2% в 2008 році, відносно минулого, у 2009 р, порівняно із 2008 р зменшується на 162,6 грн., це пов’язано із нестійким фінансовим становищем на підприємстві.
Середньомісячна заробітна плата в 2007 р становила 776,14 грн. У 2008, вона зросла до 1038,63 грн, що на 33,82% більше відносно минулого року. В 2009 зарплатня дещо зменшилась на 69,41 грн., що в загальному пов’язано з цілями економії та підприємстві, та погіршення його господарської діяльності.
Стрибкоподібна динаміка спостерігається із собівартістю продукції, порівняно із 2007 р, собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг зменшилась на 2496,5 тис.грн, в 2009 році відповідно зросла на 10319,1 тис.грн.
Найбільшу виручку від реалізації товарів, робіт, послуг підприємство отримало в 2008 р – 18121 тис.грн, що на 3564 тис.грн більше ніж у 2009р.З другого кварталу 2009 р діяльність підприємства погіршується, що негативно впливає на основні його показники.
Витрати на 1 грн реалізованих товарів, робіт та послуг протягом 2007-2008 років становлять 0,97 грн/грн., це свідчить про відсутність зростання джерела прибутку і підвищення рентабельності, а в 2009 р, порівняно із 2008 р, підприємство витратило на 1 грн. реалізованої продукції 1,01 тис.грн., що говорить про збільшення витрат на підприємстві.
Якщо аналізувати чистий прибуток підприємства, то в 2008 р він зріс і становить 274,30 тис.грн відносно минулого року. Починаючи з другого півріччя 2009 р підприємство функціонує як збиткове, має заборгованість перед постачальниками у сумі 24 тис.грн. У 2009 р валовий прибуток підприємства зменшився, чистого прибутку воно не отримує Це передусім пов’язано з тим, що значну і єдину частку в формуванні прибутку складала виручка від реалізації, в той час як мали місце значні збитки від операційної та звичайної діяльності, тобто операційні витрати і витрати від звичайної діяльності перевищували відповідні доходи.
Рентабельність показує прибутковість, доходність підприємства. Тому в 2008 р, підприємство отримає найбільший прибуток на 1 грн витрат (2,19 %), в 2009 р підприємство не окупить витрати на реалізацію товарів, робіт, послуг, оскільки рентабельність становить -0,10% .
Отож, проаналізувавши звітність підприємства, можна сказати результати аналізу основних показників діяльності за 2007-2008 рік свідчать про позитивну діяльність підприємств, оскільки відбулося збільшення його прибутковості, рентабельності,продуктивності праці, виручки від реалізації товарів, робіт та послуг. Починаючи із другого кварталу 2009 р спостерігається незадовільне становище на підприємстві. Це обумовлено із економічно-фінансовою кризою в
16.08.2012 17:08-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора