Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Обґрунтування господарських рішень та оцінювання ризику
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА (КУРСОВА) РОБОТА
з дисципліни
«Обґрунтування господарських рішень та оцінювання ризику»
на тему:
«ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА»
(на прикладі ДП «Клесівський лісгосп»)
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра економіки підприємства
Напрям підготовки 6.030504 „Економіка підприємства”
Дисципліна „Обгрунтування господарських рішень
і оцінювання ризиків”
Курс _________
Група ________
Завдання на курсову роботу
Студенту __________________________________________________________
Тема _____________________________________________________________
__________________________________________________________________
Вихідні дані до курсової роботи:
планова, нормативно-довідкова та звітна інформація; дані бухгалтерського і внутрішньогосподарського обліку, фінансової і статистичної звітності; патентно-ліцензійна документація; науково-технічна документація з результатами виконання НДДКР, що характеризують діяльність підприємства за 2008 - 2010 роки.
Зміст курсової роботи:
Вступ
_________________________________________________________________
__________________________________________________________________
_________________________________________________________________
__________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Графік виконання курсової роботи
Види робіт
Термін
Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Оформлення
Здача на перевірку
Дата видачі завдання « » лютого 2012 р.
Шкала оцінювання курсової роботи
Параметри
Максимально
Фактично
Якість виконання:
60
точність розрахунків
15
транзитивність оцінок
15
коректність висновків
10
застосування оригінальних методик
20
Якість оформлення:
10
текстова частина
5
розрахунковий матеріал
5
Вчасність виконання:
10
розділи курсової роботи
5
захист
5
Якість захисту:
20
презентація
5
відповіді на питання
15
Разом
100
Зауваження до курсової роботи
Дата захисту курсової роботи « » ________ 2012 р.
Викладач (________________)
Зміст
Вступ… ………………………………………………………………………....…..5 Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА………………………….……….……………………………...7
1.1 Особливості прийняття господарського рішення…..……………..…………..7
1.2 Прибуток як економічна категорія……………………………………………..9
1.2.1 Порядок формування прибутку підприємства……………………………..14
1.2.2 Методи розрахунку прибутку від реалізації………………………………. 18
1.3. Визначення принципів та напрямків підвищення прибутковості підприємства………………………………………………………………………..22
Розділ 2 ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………...25
2.1 Аналіз результатів діяльності підприємства…………………………………25
2.1.1. Аналіз витрат підприємства ДП «Клесівський лісгосп»………………….30
2.1.2. Аналіз формування прибутку на підприємстві ДП «Клесівський лісгосп»……………………………………………………………………………..34
2.2. Визначення величини резервів підвищення ефективності діяльності підприємства ………………………………………………………………………38
2.3. Економічне обґрунтування господарського рішення щодо рівня прибутковості лісогосподарського виробництва……………………................41
2.4. Оцінювання ефективності господарського рішення………………………46
2.5. Оцінка впливу запропонованого рішення на результати діяльності підприємства…………………………………………………………………….....48
РОЗДІЛ 3 ОБГРУНТУВАНЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РИЗИКУ………………………………………………..49
3.1. Оцінювання ступеня ризику…………………………………………………49
3.2. Обґрунтування зниження ризику за рахунок підвищення прибутковості ДП «Клесівський лісгосп»……………………………………………………………..53
Висновок…………………………………………….…………………………….. 56
Список використаної літератури ………………………………………………58
ВСТУП
За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.
Постійна мінливість ринкового середовища: зміни в техніці і технологіях, зростання вимог споживачів, посилення конкуренції зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві. Підприємство повинно концентрувати увагу не тільки на внутрішньому стані справ, але й розробляти маркетингову стратегію, яка містить конкретні стратегії діяльності на цільових ринках, комплекс маркетингу й витрати на маркетинг. Стратегії кожного ринкового сегменту мають стосуватись: продуктів, що вже випускаються, а також нових; цін; просування продуктів; доведення продукту до споживача. Маркетингова стратегія є базовою функціональною стратегією організацій, які орієнтують усі інші функціональні стратегії на ринкові цінності. Маркетингова стратегія розробляється першою із усіх функціональних стратегій організації.
Розміри прибутків і збитків фірми значною мірою залежать від обсягів продажу її продукції. Обсяги продажу, як уже зазначалося, — це параметр, що його рідко коли можна точно спрогнозувати. Саме для того, щоб з'ясувати, якими мають бути обсяги продажу продукції фірми, щоб досягти прибутковості, і проводиться аналіз беззбитковості, саме це і зумовлює актуальність теми.
Метою дослідження є ОГР і оцінка ризику щодо ефективного використання економічної стратегії прибутковості підприємства та розробка і обґрунтування заходів щодо його вирішення.
Для досягнення визначеної мети були поставлені і виконані наступні завдання:
вивчення теоретичних основ формування та ефективності використання стратегії прибутковості підприємства;
надання загальної характеристики діяльності ДП „Клесівський лісгосп”;
оцінка впливу внутрішнього та зовнішнього середовища на стратегію прибутковості підприємства;
оцінка ризику;
розробка і обґрунтування заходів щодо ефективного використання стратегії прибутковості підприємства.
Об’єктом дослідження є ДП "Клесівський лісгосп", підприємство, яке відноситься до деревообробної промисловості, тобто, основним видом діяльності якого є виробництво деревини.
Предметом дослідження є прибуток підприємства, його формування та ефективність використання.
Інформаційно-аналітичною базою дослідження послужили дані оперативної й бухгалтерської інформації за 2008-2010 роки.
Теоретичною базою для написання роботи є праці вітчизняних і закордонних авторів.
Методи дослідження. У роботі використані як загальнонаукові так і спеціальні методи дослідження. Зокрема, у процесі обґрунтування теоретичних основ широко використовувались методи абстрагування, порівняння, аналізу і синтезу. Отримання прикладних результатів стало можливим завдяки використанню методів економічного аналізу(елімінування, структурно – динамічний, факторний аналіз).
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Особливості прийняття господарського рішення
Поняття «рішення» у теорії та на практиці найчастіше розуміється як процес, акт вибору, результат вибору. Рішення як таке має сенс лише тоді, коли існують альтернативи вибору та визначено мету цього вибору. Господарське рішення є результатом складної системної діяльності людей.
Господарське рішення (ГР) — результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.
Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце. Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах, які засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати компанії збитків чи навіть призвести до банкрутства. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи персоналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу. Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законодавчих актів України, міжнародних зобов’язань, статутних та інших документів власне підприємства). Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.[8, с 55-57]
Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним. Оптимальність ГР — властивість бути найкращим відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності. Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів. Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доціль ність прийнятого господарського рішення, посідає його якість. Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження. Інший аспект доцільності прийнятого господарського рішення полягає в його ефективності. Під ефективністю господарського рішення розуміють ресурсну результативність, здобуту в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.
В процесі свого функціонування підприємство проводить операційну діяльність. Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.[3,с. 125-128]
Процес прийняття рішень (ПР) характеризується комплексом «інтегральних» процесів інтелектуальної діяльності керівника й апарата управління, доцільною організацією, науково обґрунтованими технологіями. Процес прийняття рішень має певні елементи: мету, суб'єкта, що приймає рішення, альтернативні варіанти рішення, умови, результати та критерії (рис.1).
Рис. 1. Елементи процесу прийняття рішень
ЕТАПИ ТА ПРОЦЕДУРИ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
Етапи
Процедури
І. Постановка задачі розв'язання проблеми
Виникнення нової ситуації
Виявлення проблеми
Збір необхідної інформації
Опис проблемної ситуації
ІІ. Розробка варіантів рішення
Формулювання вимог, обмежень
Збір необхідної інформації
Розробка можливих варіантів рішення
ІІІ. Вибір рішення
Визначення критеріїв вибору
Вибір рішень, відповідних критеріям
Оцінка можливих наслідків
Вибір кращого рішення
ІV. Організація виконання рішення та його оцінка
План реалізації обраного рішення
Контроль ходу реалізації рішення
Оцінка розв'язання проблеми та виникнення нової ситуації
Прибуток як економічна категорія
Одним з основних завдань виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Прибуток є важливим джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку підприємства. [14,c.424].
Як економічна категорія прибуток відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва. На рівні підприємства прибуток є частиною його чистого доходу, що залишається після вирахування зі суми доходів підприємства суми пов'язаних з ними витрат. Прибуток розглядають як частину чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.
Економічна сутність прибутку є однією зі складних і дискусійних проблем у сучасній економічній теорії. [5,c.247].
Прибуток — це перевищення доходів над витратами, а протилежна ситуація називається збитком. З економічного погляду прибуток — це різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами. З господарського погляду прибуток — це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду. Теоретиками бухгалтерського обліку описані можливі парадоксальні ситуації, пов'язані з прибутком. Важливо розуміти, що прибуток, обчислений у бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Це привело до чіткого розмежування таких понять, як бухгалтерський та економічний прибуток. Перший є результатом реалізації товарів і послуг, другий — результатом роботи капіталу. Така ідея двох трактувань прибутку набула розвитку завдяки Д. Соломонові. Він виходив з передумови, що концепція прибутку потрібна для трьох цілей:
1)обчислення податків;
2) захисту кредиторів;
3) вибору розумної інвестиційної політики.
Бухгалтерське трактування прийнятне тільки для досягнення першої мети й абсолютно неприйнятне для досягнення третьої. Д. Соломон розробив формулу, що визначає зв'язок між бухгалтерським і економічним прибутком [4,c.178].
У загальному вигляді під прибутком розуміють суму коштів, на яку доходи від продажу товарів (послуг) перевищують витрати на виробництво і продаж цих товарів (послуг). У такому значенні він визначається як різниця у грошовому виразі між виручкою (сумою продажів) від реалізації продукту господарської діяльності і сумою витрат на фактори виробництва, що забезпечують цю діяльність.
Прибуток — найбільш узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності підприємства і економіки загалом. Нині аналіз прибутку здійснюється на двох рівнях: мікроекономічному (рівень підприємства) і макроекономічному (рівень економіки), кожному з яких відповідає свій вид звітності, своя мета. Так, рівень підприємства дає змогу розглянути процес утворення прибутку, а макрорівень — показати місце прибутку в національному доході держави.
Першочергове значення для отримання прибутку має реалізація вироблених товарів і послуг, що дає можливість відшкодувати витрачені кошти й отримати певну суму понад витрачене. Затримка в реалізації призводить до порушення нормального циклу виробництва, а затяжний її характер може спричинити економічну кризу перевиробництва. Прибутковість підприємств, незалежно від форми власності, є вираженням того, наскільки повно задовольняються потреби суспільства і як вирішується проблема раціонального використання обмежених ресурсів на підприємстві і в економіці загалом. Прибуток є дійовим інструментом управління економікою, стимулом для її ефективного функціонування[3,c.682].
Прибуток не є сталою величиною, його розмір зумовлено кількома чинниками:
• кількістю залучених коштів (що більше коштів вкладено у виробництво, то більші обсяги виробництва і більший прибуток);
• співвідношенням прибутку і витрат (прибутковістю капіталовкладень);
• рівнем технічного розвитку виробництва та його технологічними особливостями (скорочення витрат на виробництво збільшує частку прибутку в ціні продукту);
• швидкістю обороту капіталу (прискорення обороту капіталу навіть за фіксованих капіталовкладень сприяє збільшенню обсягів виробництва і прибутку);
• ринковою ціною на вироблену продукцію (коливання ціни приводить до коливання розміру прибутку; ціна, сформована на рівні витрат, виключає можливість отримання прибутку, тоді як ціна, що перевищує витрати, прямо впливає на його обсяг).
Диференціація прибутку різних підприємств і галузей в умовах ринку створює постійні стимули для пошуку можливостей отримати надприбуток. Надлишковий прибуток — це відмінність суспільної (ринкової) вартості (ціни) та індивідуальної вартості (ціни) виробництва з вищою продуктивністю праці. Він може створюватись у результаті діяльності суб'єктів підприємницької діяльності за сприятливіших природних умов (у сільському господарстві, добувній промисловості), за сприятливіших економічних умов. Підприємство також може одержувати такий прибуток унаслідок діяльності за сприятливіших умов, створених зусиллями самого виробничого колективу (використання внутрішніх резервів, раціоналізація).
Негативним для суспільства є отримання надприбутку в результаті недосконалого ціноутворення або диктату цін з боку держави і монополістів. Адже ціна — суб'єктивна категорія. До утворення надлишкового прибутку можуть призвести й інфляційні процеси.
У конкурентній економіці прибуток виконує такі функції:
• розвитку виробництва, оскільки частина прибутку знову вкладається в розширення та становлення виробництва, підготовку і перепідготовку кадрів, преміювання працівників тощо;
• стимулу виробництва, оскільки прибуток спонукає підприємця до пошуку нових, нетрадиційних рішень у виробництві та реалізації продукції;
• орієнтира доцільного розподілу ресурсів, оскільки прибуток показує, яку галузь слід розвивати, а яку — скорочувати як неконкурентоспроможну [7,c.360].
Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку:
валовий;
від операційної діяльності;
від звичайної діяльності до оподаткування;
від звичайної діяльності ;
чистий.
Валовий прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — це перевищення чистого доходу підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) над їх собівартістю. У фінансовому обліку реалізованою вважають продукцію, відвантажену від постачальника до покупця разом із відповідними супровідними документами (накладними, рахунками-фактурами тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) обчислюють вирахуванням із доходу (виторгу) від продажу продукції сум акцизного збору, податку на додану вартість та інших вирахувань (отриманих від страховиків страхових сум, суми наданих підприємством знижок, вартості повернених товарів тощо).
Прибуток від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (основної діяльності), іншого операційного доходу та операційних витрат підприємства за звітний період. [8,c.168].
Прибуток від операційної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку ( збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів ( прибутків), фінансових та інших витрат ( збитків).
Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.
Чистий прибуток розраховується як алгебраїчна сума прибутку ( збитку ) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків із надзвичайного прибутку [9,c.256].
Порядок формування прибутку підприємства
Прибуток є економічною категорією, що виражає певні економічні виробничі відносини з приводу формування та використання сукупного національного продукту, вартості та доданої вартості.
Прибуток – це частина заново створеної вартості, виробленої та реалізованої, готової до розподілу. Підприємство отримує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обігу та набере грошову, або ресурсну форму, або форму вигод. [3,c.586].
Спочатку розподіляють прибуток між підприємством і державою у формі сплати податку з прибутку. Слід зазначити, що окремо оподатковується прибуток від звичайної діяльності і окремо — прибуток від надзвичайних подій.
Якщо в результаті настання надзвичайних подій у діяльності підприємства виникли втрати, то їх суму (згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати») записують у Звіті про фінансові результати зменшеною на суму податку на прибуток унаслідок збитків від надзвичайних подій. На цю ж суму зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства.
На другому етапі розподіляють прибуток, що залишається після сплати податків, — чистий прибуток. Чистий прибуток підприємства можна використовувати для створення фонду виплати дивідендів та виплат учасникам; поповнення резервного фонду; поповнення статутного капіталу; здійснення інвестицій; формування інших цільових фондів; для покриття поточних витрат тощо.
Напрями використання чистого прибутку підприємство переважно визначає самостійно. Суму прибутку підприємства, що залишається після його розподілу, називають нерозподіленим прибутком. Нерозподілений прибуток обліковують на окремому бухгалтерському рахунку і його суму записують у бухгалтерському балансі.
В економічній літературі виділяють поняття балансового прибутку підприємства. [7,c.219].
Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності підприємства за звітний період.
Суму балансового прибутку раніше записували в бухгалтерському балансі. Однак після затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» у бухгалтерському балансі підприємства записують суму нерозподіленого прибутку.
Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. [3,c.682].
Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) — за датою фактичного виконання (надання) таких або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.
Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.
Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою часто призводить до потреби використати оборотні кошти підприємств на сплату податків, а тому — до погіршання їхнього фінансового стану. [6,c.400].
Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).
Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції. [6,c.400].
Отже, можна зробити висновок, що спроможність підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою.
Розгляньмо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства. Беручи загалом, можна дати таке визначення собівартості. [5,c.496].
Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання). Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість. Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.
По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.
По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою через визначення нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:
• відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування);
• амортизація основних засобів і нематеріальних активів;
• інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, комунальний податок).
Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура та визначений підприємством строк їх корисного використання. [7,c.360].
У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року і пізніших доповненнях до нього не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не варто робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства. [8,c.344].
Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, вкорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим резервом збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на зменшення таких витрат. Для цього необхідно знати: повний перелік витрат, особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.
Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності у прийнятті рішень з формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання. [13, с.235].
Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 16 «Витрати»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:
— прямі матеріальні витрати;
— прямі витрати на оплату праці;
— інші прямі витрати;
— загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємство.
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:
— адміністративні витрати,
— витрати на збут;
інші операційні витрати [2, c.49 - 53].
1.2.2 Методи розрахунку прибутку від реалізації
Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування отримання прибутку суб'єктам господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.
Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) має деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.
Так, у виробничий сфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері послуг по-різному визначатиметься прибуток від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі. На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.
Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.
Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.
За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.
Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.
Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.
Розрахунок прибутку за порівняною продукцією здійснюється в такій послідовності:
визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;
порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;
виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;
розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.
Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.
Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.
Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховуються обчислена сума прибутку від випуску, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:
(1)
де Прп - прибуток від реалізації продукції;
Пзпп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;
Пвп - прибуток від випуску продукції;
Пзкп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.
Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.
Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому).
Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду обчислюється множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому). Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг. ДП "Клесівське лісове господарство" застосовує аналітичний метод розрахунку.
1.3. Визначення принципів та напрямків підвищення прибутковості підприємства
З метою підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності, підвищення прибутковості ДП «Клесівський лісгосп» повинне переглянути та удосконалити механізм прийняття управлінських рішень, покращити порядок формування фінансових результатів та обґрунтування використання наявних фінансових ресурсів.
У зниженні собівартості суспільство зацікавлено не менше , ніж виробник. Адже низька собівартість означає, по-перше, що виробництво функціонує ефективно і зажди обмежені ресурси суспільства використовують раціонально, по-друге вивільнення завдяки раціональному їх використанню ресурси підуть на створення нової продукції, по-третє, зниження індивідуальної собівартості, продукції більшістю виробників створює передумови для зниження цін на товари[14,c.147].
В умовах ринкової економіки важливіше завдання підприємства є збільшення величини прибутку. Вирішення цього завдання пов’язане із поліпшенням використання засобів виробництва, удосконалення технології та організації виробництва і праці. В кінцевому підсумку знижується собівартість продукції і збільшується прибуток підприємства.
Забезпечення зниження собівартості продукції на підприємстві вимагає підвищення вимог щодо управління витратами виробництва, що передбачає впровадження комплексу заходів щодо зниження собівартості продукції. Підприємство самостійно, виходячи із конкретних умов господарювання, необхідно забезпечує прибутковість підприємства визначає заходи щодо зниження собівартості продукції, які можуть дати відповідну віддачу за умови раціонального використання природних, матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів.
Зниження собівартості виробництва продукції передбачає скорочення витрат з кожного елементу її структури.
Світовий досвід показує, що всякі відхилення від нормативних витрат на виробництво продукції відносяться не на собівартість продукції, а на кінцеві результати роботи підприємства,збільшується при цьому, або зменшується величина прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, але при цьому не змінюється нормативна собівартість продукції. З точки зору економіки таке відхилення можна вважати правильним, оскільки всі відхилення до собівартості продукції виникають внаслідок відступу від нормативних умов при здійсненні технологічного процесу.
На величину прибутку підприємства впливає такий ринковий фактор як коливання цін навколо вартості продукції . Якщо на ринку попит споживачів дорівнює пропорції продавців, то ціна встановлюється на рівні вартості продукції і підприємець одержить прибуток, котрий дорівнює величезні створення додаткової вартості. Якщо попит на продукції буде більший за пропозицію, то ціни на продукцію будуть вищими за її вартість і відповідно ринку перевищу вартість додаткової вартості. У випадку, коли ціна на ринку встановлюється нижче вартості продукції,то прибуток буде меншим ніж додаткова вартість [13,c.193].
Маса прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства, кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торгівельних послуг, пов’язаних із реалізацією товарів, здійснення ефективних рекламних заходів.
Прибуток підприємства, а відповідно величина сформованого прибутку, тісно пов’язана з ефективністю виробництва, з раціональним використанням основних виробничих фондів, матеріальних та трудових ресурсів, з рівнем техніки, технології та організації виробництва і праці, ступенем прогресивності технологічних і організаційних рішень і управління виробництвом .
Можливими шляхами збільшення величини прибутку є ріст виручки і зменшення затрат, тобто зниження собівартості продукції. Для цього слід досконало володіти ринковою ситуацією, своєчасно реагувати на зміни кон’юнктури ринку.
На підприємстві ДП «Клесівський лісгосп» для підвищення прибутковості підприємства необхідно:
Формування прибутку ДП «Клесівський лісгосп» та прийняття рішень щодо його використання повинні базуватися на основі вивчення внутрішнього середовища підприємства (стану і рівня використання виробничих ресурсів, соціально-культурної сфери) та його зовнішнього середовища (виявлення його ринкових можливостей та загроз), що дасть змогу співставити та збалансувати внутрішній потенціал підприємства з можливостями та потребами ринку. Так підприємство зможе сформувати стратегію розвитку, визначити свої потреби, визначити і найбільш повно використати надходження грошових коштів та напрямки першочергового вкладення коштів;
Удосконалення асортиментної політики;
Обґрунтування зниження витрат на одиницю виробленої продукції.
В цілях економічної сировини,матеріалів, комплектуючих виробів необхідно:
Переглянути норми витрат матеріалів в цілях їх економічного використання на всю продукцію, що виготовлення;
Завозити потрібну сировину;
Умовою забезпечення реалізації вищезазначеного пункту є запровадження маркетингової концепції управління підприємством;
Планова основа підвищення прибутковості підприємства дозволить здійснювати контроль за досягненням планових показників та реалізацію програми розвитку підприємства загалом.
Виходячи з даних проблем Клесівського лісгоспу пропонується проведення наступних заходів щодо підвищення прибутку підприємства:
зменшення адміністративних витрат та витрат на збут;
зниження собівартості реалізованої продукції;
збільшити виробництво продукції;
зменшити загальні витрати;
збільшити інші операційні доходи.
РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Аналіз результатів діяльності підприє...
22.08.2012 16:08-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора