Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра економіки підприємства
Напрям підготовки 6.030504 „Економіка підприємства”
Дисципліна „Обгрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків”
Курс _______4
Група _______3
Завдання на курсову роботу
Студенту __________________________________________________________
Тема _______________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________
Вихідні дані до курсової роботи:
планова, нормативно-довідкова та звітна інформація; дані бухгалтерського і внутрішньогосподарського обліку, фінансової і статистичної звітності; патентно-ліцензійна документація; науково-технічна документація з результатами виконання НДДКР, що характеризують діяльність підприємства за 20___ - 20___ роки.
Зміст курсової роботи:
Вступ
_________________________________________________________________
____________________________________________________________________
_________________________________________________________________
____________________________________________________________________
_________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Шкала оцінювання курсової роботи
Параметри
Максимально
Фактично
Якість виконання:
60
точність розрахунків
15
транзитивність оцінок
15
коректність висновків
10
застосування оригінальних методик
20
Якість оформлення:
10
текстова частина
5
розрахунковий матеріал
5
Вчасність виконання:
10
розділи курсової роботи
5
захист
5
Якість захисту:
20
презентація
5
відповіді на питання
15
Разом
100
Зауваження до курсової роботи
Дата захисту курсової роботи « » ________ 2012 р.
Викладач (________________)
Зміст
ст.
Вступ …………………………………………………………………………....…..5 Розділ 1. Теоретико-методичні засади обґрунтування господарських
рішень щодо підвищення ефективності діяльності підприємства……….……7
Розділ 2. Економічне обґрунтування господарських рішень щодо
підвищення ефективності діяльності підприємства
2.1.Аналіз результатів діяльності підприємства………………………………22
2.2.Визначення величини резервів підвищення ефективності
діяльності підприємства………………………………………………...….….…27
2.3. Економічне обґрунтування господарського рішення щодо
підвищення прибутковості діяльності підприємств лісового господарства...28
2.4.Оцінювання ефективності господарського рішення……...……………….30
2.5.Оцінка впливу запропонованого рішення на результати
діяльності підприємства……………………………………………………….…32
Розділ 3. Обґрунтування заходів щодо зниження господарського ризику
3.1.Оцінювання ступеня ризику…………………………………..……………...33
3.2.Обґрунтування зниження ризику за рахунок збільшення обсягів
виробництва продукції………………………….………………………..……34
Висновки…………………………………………………………..………………..36
Список використаних джерел………………………………….………………….37
Додатки
Вступ
В умовах становлення ринкових форм господарювання великого значення набуває розвиток підприємницької діяльності. Підприємництво як форма господарювання є невід’ємною складовою ринкової економіки, її самостійним сектором.
Ефективність діяльності підприємства та його економічне та конкурентне становище на ринку обумовлюється результатами виробничої діяльності та її ефективністю.
Актуальність наукової роботи визначається тим, що вона спрямована на вирішення проблематики підвищення прибутковості, оскільки це дозволить підприємствам в повному обсязі виконувати лісівничі завдання та значну частину надходжень використовувати на розвиток виробництва, оновлення основних фондів, оновити технічний стан підприємств, підвищити матеріальне стимулювання праці працівників, збільшити лісові насадження. Це і обумовило вибір теми наукової роботи.
На сьогоднішній день значну роль в житті суспільства і людини відіграє ресурс лісу, який є окрасою природи та багатством нації. Одночасно ліс виконує захисну функцію, оздоровлюючи навколишнє середовище, та служить задоволенню економічних потреб суспільства. Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України.
В умовах ринкової економіки в лісовому господарстві особливо загострюється суперечність між необхідністю значних вкладень у фінансування відновлення потенціалу лісового комплексу та можливістю повернення коштів через тривалий проміжок часу. Економічна оцінка заходів, спрямованих на підвищення ефективності лісокористування, в умовах ринкової економіки є ще недостатньо адаптованою до сучасних економічних умов, що склалися в Україні.
Метою даної роботи є визначення та узагальнення шляхів покращення використання лісових ресурсів Березнівсько держлісгоспу, розробити теоретико-методичні засади та рекомендації щодо підвищення прибутковості діяльності підприємств лісового господарства.
Основними задачами наукового дослідження є:
- дослідження сучасного стану лісового господарства;
- визначити проблеми розвитку лісогосподарського комплексу та шляхи їх вирішення;
- визначення шляхів підвищення прибутковості підприємства;
- розробка заходів для вирішення економічних проблем, які існують в діяльності підприємства.
У роботі досліджуються: теоретична й практична основа аналізу й оцінки ефективності виробництва, методи оцінки, фактори підвищення ефективності виробництва, господарські рішення та аналіз їх ефективності. У курсовій роботі, на основі проведених досліджень і аналізу виробничої діяльності суб’єкта господарської діяльності, виявляються причини низької ефективності виробництва підприємства і визначаються спрямованість діяльності й заходи щодо підвищення ефективності виробництва суб’єкта ринкових відносин. Результатом проведення заходів щодо підвищення ефективності виробництва є прибуток.
Об’єктом дослідження цієї роботи є ДП “Березнівське лісове господарство”.
Інформаційною базою дослідження стали дані Державного комітету статистики України, Лісовий кодекс України, дані Державного агентства лісових ресурсів України, праці вітчизняних і зарубіжних учених, первинні документи та форми звітності ДП «Березнівське лісове господарство».
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні довгострокових перспективних напрямів розвитку підприємства з метою підвищення економічної ефективності їх виробничо-господарської діяльності.
Розділ1.Теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо підвищення рівня прибутковості лісогосподарського виробництва
Поняття «рішення» у теорії та на практиці найчастіше розуміється як процес, акт вибору, результат вибору. Рішення як таке має сенс лише тоді, коли існують альтернативи вибору та визначено мету цього вибору. Господарське рішення є результатом складної системної діяльності людей.
Господарське рішення (ГР) — результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.
Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце. Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах, які засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати компанії збитків чи навіть призвести до банкрутства. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи персоналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу. Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законодавчих актів України, міжнародних зобов’язань, статутних та інших документів власне підприємства). Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.[12, с 55-57]
Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним. Оптимальність ГР — властивість бути найкращим відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності. Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів. Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доцільність прийнятого господарського рішення, посідає його якість. Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження. Інший аспект доцільності прийнятого господарського рішення полягає в його ефективності. Під ефективністю господарського рішення розуміють ресурсну результативність, здобуту в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.
В процесі свого функціонування підприємство проводить операційну діяльність. Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.[11,с. 125-128]
Суб'єкти підприємницької діяльності, здійснюючи виробничу, комерційну, науково-дослідницьку та іншу діяльність, отримують відповідний фінансовий результат у вигляді прибутку або збитку. Прибуток є перевищенням доходу над витратами. З фінансової точки зору прибуток - різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами. З господарської точки зору прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду.
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.
Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, одержуючи за неї грошову виручку. Однак це ще не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто із собівартістю продукції. Підприємство одержує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість; якщо виручка дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, а прибуток відсутній; якщо витрати перевищують виручку, то підприємство одержує збиток, тобто негативний фінансовий результат, що ставить його в складне фінансове становище, що не виключає і банкрутство.
Прибуток - це частина додаткової вартості, вироблена і реалізована, готова до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена в створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.
Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на її формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва і розподілу валового внутрішнього продукту.
Разом з тим, прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання Тому прибуток показує її результати і враховує вплив багатьох чинників.
Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує такі функції: оцінювальну, стимулюючу і госпрозрахункову. Водночас не виключена можливість наділення прибутку й іншими функціями. Абсолютна величина прибутку важлива, коли йдеться про фінансові ресурси, які можуть бути використані підприємствами, суспільством. Але для характеристики ефективності господарювання цього показника недостатньо.
Аналіз прибутку є процесом дослідження умов і результатів її формування і використання з метою виявлення резервів подальшого підвищення ефективності управління нею на підприємстві. [7, с 99-105]
За цілями здійснення аналіз прибутку підприємства підрозділяється на різні форми залежно від наступних ознак. За об'єктами дослідження виділяють аналіз формування прибутку і аналіз її розподілу і використання:
1) аналіз формування прибутку проводиться звичайно в розрізі основних сфер діяльності підприємства — операційної, інвестиційної, фінансової. Він є основною формою здійснення аналізу з метою виявлення резервів підвищення суми і рівня прибутку підприємства;
2) аналіз розподілу і використання прибутку проводиться по основних напрямах цього використання. Він покликаний виявити рівень споживання прибутку власниками і персоналом підприємства, загальний рівень її капіталізації і конкретні форми виробничого її споживання в інвестиційних цілях.
По організації проведення виділяють внутрішній і зовнішній аналіз прибутку:
1) внутрішній аналіз прибутку проводиться менеджерами підприємства або його власниками з використанням всієї сукупності наявних інформативних показників (включаючи дані управлінського обліку). Результати такого аналізу можуть представляти комерційну таємницю підприємства;
2) зовнішній аналіз прибутку здійснюють податкові органи, аудиторські фірми, банки, страхові компанії з метою вивчення правильності її відображення, рівня кредитоспроможності підприємства і т.п. Джерелом інформації для проведення такого аналізу є дані фінансового обліку і звітності підприємств. [4, с 45-49]
Ріст прибутку визначає ріст потенціальних можливостей підприємства, підвищує ступінь його ділової активності. За прибутком визначаються доля доходів засновників і власників, розміри дивідендів та інших доходів. За прибутком визначається також рентабельність власних і запозичених коштів, основних фондів, всього авансованого капіталу і кожної акції.
Класифікація основних видів прибутку подана на рис. 1.1.
Рис. 1.1 – Класифікація прибутку
Відповідно до наведеної класифікації розглянемо основні види прибутку.
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації в діючих цінах без ПДВ і акцизів та витратами на виробництво і реалізацію продукції (рис. 1.2).
Рис. 1.2 - Прибуток від реалізації продукції
Підприємства, що здійснюють експортну діяльність, при визначенні прибутку з виручки від реалізації продукції виключають ще й експортні тарифи.
Друга складова валового (загального) прибутку підприємства - прибуток від реалізації основних засобів та іншого майна (рис. 1.3).
Рис. 1.3 - Прибуток від реалізації основних засобів та іншого майна
Третя складова валового прибутку - прибуток від позареалізаційних операцій, тобто від операцій, безпосередньо не пов'язаних з основною діяльністю: здача майна в оренду, доходи за цінними паперами підприємства, перевищення суми отриманих штрафів над сплаченими, прибуток від спільної діяльності, прибуток минулих років, виявлений у звітному році тощо.
У процесі управління прибутком значна увага приділяється формуванню прибутку від операційної діяльності. Під операційною діяльністю розуміють основний вид діяльності підприємства, для здійснення якого воно саме створено.
Безумовно, характер операційної діяльності визначається специфікою галузі, у якій працює дане підприємство. Для більшості підприємств базою операційної діяльності є виробничо-комерційна або товарно-збутова діяльність. [8, с 156-157]
Інвестиційна діяльність пов'язана з процесом обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Результати цієї діяльності відображені частково в прибутку від позареалізаційних операцій (у вигляді доходів від участі у спільних підприємствах або вкладення цінних паперів), а частково - у прибутку від реалізації майна.
Фінансова діяльність пов'язана із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування (залучення додаткового акціонерного капіталу, емісія облігацій та інших цінних паперів, залучення кредиту, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і кредитів).
Прибуток (збиток) від фінансової діяльності й інших позареалізаційних операцій визначається як результат відповідних операцій, а також як різниця між загальною сумою отриманих і сплачених:
- штрафів, пені, інших економічних санкцій;
- процентів, отриманих із сум коштів, які числяться на рахунках підприємства;
- курсових різниць за валютними рахунками і за операціями в іноземній валюті;
- прибутків і збитків минулих років, виявлених у звітному році;
- збитків від стихійних лих;
- втрат від списання боргів і дебіторської заборгованості;
- надходжень боргів, раніше списаних як безнадійні;
- інших доходів, втрат і витрат, які відносяться відповідно до
- чинного законодавства на рахунок прибутків і збитків.
Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності (валового доходу, зменшеного на суму непрямих податкових платежів) за відрахуванням суми змінних витрат.
Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за відрахуванням всіх операційних витрат - як постійних, так і змінних (балансовий прибуток відповідно становить різницю між усією сумою чистого доходу і всією сумою його поточних витрат.
Формування чистого прибутку подано на рис. 1.4:
Рис. 1.4 - Схема формування чистого прибутку підприємства
Чистий прибуток характеризує суму балансового прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок. Чистий прибуток спрямовується на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення працівників, створення резервного фонду, сплату в бюджет економічних санкцій.
Рис. 1.5. Структурно-логічна схема використання чистого прибутку підприємства
Основні функції лісового господарства (лісогосподарських підприємств) зводяться до збереження і розведення лісів, захисту природи і оздоровлення населення. Але в Україні має місце суттєва недооцінка лісового господарства, як виду економічної діяльності, щодо розвитку продуктивного лісівництва та спрямування системи господарювання на ефективне використання земельних ресурсів для вирощування деревини, як основної його продукції, а також на розвиток на цій основі невиснажливого лісокористування та відтворення лісових ресурсів. [10, c. 19]
Ведення лісового господарства України було і залишається збитковим, або низькоприбутковим для держави. Основною причиною цього є нелогічно низька попенна плата. При тому вона береться за стовбурову ділову деревину, видалену в порядку головного користування, за товарну деревинну, видалену в порядку рубок догляду, попенна плата не береться.
Іншою причиною є недостатня законодавча база з питань лісівництва щодо матеріальної відповідальності лісгоспів за наслідки використання земельних ресурсів. Вартість продукції та послуг лісового господарства складає лише 0,2-0,4% від сумарного валового випуску. Вклад лісової галузі в економіку країни є дуже незначним, а шкода, нанесена лісам від надмірних рубок, може призвести до екологічної катастрофи.
Бюджетні витрати на ведення лісового господарства, практично, у 2 рази перевищують надходження від плати за спеціальне використання лісових ресурсів. Держава, як власник лісових ресурсів, несе збитки. Це є свідченням неефективного господарювання в українських лісах.
Плата, яку отримують лісогосподарські підприємства від продажу деревини, є набагато нижчою за ту, яку отримують власники лісів в інших країнах світу (українська казна від операції з продажу одного кубометра ділової деревини отримує плату у 15 разів нижчу ніж власник лісу у Фінляндії, та у 30 разів нижчу, ніж власник лісу у США).
Основними причинами виникнення проблем, які істотно впливають на прибутковість та ефективність діяльності лісогосподарських підприємств України є:
- недосконалість фінансово-економічного механізму розвитку лісового господарства та податкової бази, яка не враховує довго строковості у вирощуванні лісу;
- багато відомча система управління лісами;
- недоцільне поєднання лісогосподарськими підприємствами функцій з ведення лісового господарства та переробки деревини;
- відсутність економічного механізму стимулювання запровадження природозберігаючих технологій або ї елементів;
- значний обсяг незаконних рубок, недосконалий перерозподіл земель лісового фонду;
- зростання техногенного навантаження на лісові екосистеми.
А основними проблемами, які суттєво перешкоджають розвитку лісогосподарських підприємств в напрямку підвищення ефективності роботи можна вважати такі:
– недосконала нормативно-правова база щодо ведення лісового господарства та лісових відносин;
– недосконалість управління лісами, що належать до різних форм власності;
– недосконалість рентної лісоресурсної політики як важливої складової переходу галузі на ринкові засади;
– недосконалість фінансового та економічного механізму розвитку лісового господарства;
– відсутність правових та економічних механізмів стимулювання запровадження лісозберігаючих технологій або їх елементів, охорони, захисту, відновлення і експлуатації лісів;
– недостатній для належного виконання обов'язків із захисту та охорони лісових насаджень правовий статус лісової охорони. [9, с 85-58]
Виявлені негаразди та проблеми діяльності підприємств в лісовому господарстві країни обумовлюються чинниками, які знижують їх прибутковість і ефективність діяльності. До таких чинників відносяться:
поєднанням в особі лісогосподарських підприємств таких функцій:
- продавця деревини на пні (відповідно до Правил відпуску деревини на пні лісогосподарські підприємства здійснюють матеріальну та грошову оцінку лісосічного фонду, тобто визначають якість матеріалу, оцінюють вартість деревини та визначають спосіб рубки, на основі чого і складається розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів),
- покупця деревини на пні (сплачують розрахований збір і ведуть головне користування)
- контролера правильності обчислення збору.
Зважаючи на те, що 79,5% деревини заготовляють підприємства, підпорядковані Держкомлісгоспу, виникає дещо парадоксальна ситуація за формулою: сам оцінюю, сам плачу, сам рубаю, сам себе контролюю, тобто, відбувається наділення певного суб’єкта економічних відносин несумісними функціями;
низькою платою за спеціальне використання лісових ресурсів (попенна плата);
знеособленим перерахунком сплати за спеціальне використання лісових ресурсів до загального фонду державного бюджету та наступним централізованим фінансуванням галузі. [6, с 215-217]
Для усунення цих негараздів та проблем і підвищення ефективності використання лісових ресурсів та збільшенням рівня прибутковості лісогосподарських підприємств насамперед потрібно змінити їх стратегію розвитку. Та провести комплекс заходів які будуть включати: адміністративні заходи, заходи з вирощування і охорони лісів, заходи з правового і фінансового врегулювання лісового господарства України.
Для підвищення продуктивності та життєздатності лісостанів необхідно здійснити такі заходи: раціональне використання і охорона лісів, прискорення росту деревостанів шляхом лісівничо-технічних прийомів і методів впливу на природні умови їх зростання; поліпшення складу насаджень шляхом введення швидкорослих і цінних високопродуктивних порід. Особливе значення для вирощування високопродуктивних і біологічно стійких лісостанів мають і доглядові рубання, які при правильному виконанні дозволяють збільшити загальну продуктивність хвойно-листяних насаджень на 10-15% і зменшити вік технічної стиглості на 5-10 років. Лісорослинні умови Полісся дозволяють збільшити продуктивність соснових, дубових і букових насаджень на 30-50%.
Значним резервом підвищення біологічної стійкості та продуктивності насаджень в регіоні досліджень є відтворення корінних мішаних деревостанів шляхом збереження природного відновлення дуба, бука, ялини, сосни та інших цінних порід. Дослідження лісовідновних процесів під наметом дубових, букових, соснових та ялинових лісостанів показали, що у свіжих і вологих гігротопах при середніх повнотах материнського деревостану кількість самосіву і підросту головних порід є цілком достатньою для формування корінних насаджень. У роки рясного плодоношення дуба, бука, ялини кількість самосіву цих порід в стиглих деревостанах з повнотою 0,6-0,7 при сприянні природному лісовідновленню може досягти 120 тис.шт./га.
З метою покращення вирощування біологічно стійких, високопродуктивних лісостанів в регіонах Полісся та збереження їх генофонду необхідно:
- проводити глибоке розпушування ґрунту і вносити органічні добрива при створенні лісових культур на пісках;
- починати доглядові рубання в соснових насадженнях в сухих бідних лісорослинних умовах з 10-15-річного віку малої інтенсивності (до 10%) із розпушуванням ґрунту в міжряддях;
- висаджувати на 1 га сухих бідних піщаних грунтів не більше 7-8 тис. сіянців, не допускати в цих умовах перегущення насаджень шляхом своєчасного проведення в них доглядових рубок;
- знизити до нормальної інтенсивність доглядових рубань у середньовікових і пристигаючих насадженнях з одночасним приведенням їх породного складу до відповідності з типами лісорослинних умов;
- значно зменшити обсяги проведення суцільнолісосічних рубок в суборових, сугрудових і грудових типах лісорослинних умов, розширити використання в них поступових і групово-вибіркових рубок;
- провести реконструкцію всіх малоцінних похідних деревостанів - грабняків, букняків, осичників;
- збільшити у 1,5-2 рази площу корінних мішаних насаджень шляхом створення часткових і суцільних сосново-березових, сосново-дубових, дубово-букових тощо культур;
- оптимізувати різко порушену вікову структуру лісів;
- доводити до 25% і більше частку листяних порід при створенні лісових культур на староорних землях і зрубах з під насаджень, уражених кореневою губкою;
- збільшити в лісовому фонді питому вагу швидкорослих, технічно цінних і горіхоплідних порід;
- проводити в урожайні роки заходи щодо сприяння процесам природного відновлення лісостанів, максимально використовувати самосів і підріст цінних порід при створенні лісових культур, забезпечити поступовий перехід на відтворення корінних деревостанів переважно природним насіннєвим шляхом. [10, c. 24]
Трансформація лісоресурного комплексу по новому ставить питання щодо розробки науково-методологічних напрямків розширеного відтворення лісових ресурсів, формування ринково-орієнтованого організаційно-фінансового механізму, відродження багатоукладної системи організації у сфері лісового господарства, забезпечення комплексного збалансованого використання і відтворення лісових ресурсів, підвищення частки лісових ресурсів в природо-ресурсному потенціалі та національному багатстві країни.
Ще одним шляхом підвищення прибутковості підприємств є зміна порядку використання коштів збору за спеціальне використання лісових ресурсів, фінансування ведення яких має здійснюватись у межах надходжень збору за використання лісових та інших ресурсів, а головне - попенної плати, в такому разі лісгоспи будуть прямо зацікавлені як в підвищення продуктивності насаджень, так і в здійсненні об’єктивної матеріально-грошової оцінки лісосічного фонду. Розмір попенної плати повинен бути таким, щоб не тільки компенсувати витрати на ведення лісового господарства та на утримання Держкомлісгоспу з його установами, Лісової охорони, а й створювати умови для досягнення прибутковості виробництва суб’єктами підприємницької діяльності з лісівництва. Розмір попенної плати не може перевищувати 30-40% від внутрішньої ціни на пиловник відповідних порід.
Стягнення плати за надання лісгоспами земельних ділянок фізичним чи юридичним особам у користування сільськогосподарських та мисливських угідь, а також об’єктів для здійснення культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних заходів, для проведення науково-дослідних робіт і т. ін. має стати законодавчо визначеною та реалізованою на практиці нормою для підвищення їх спроможності щодо забезпечення прибутковості лісівництва.
Особливу увагу також слід звертати на незадовільну забезпеченість лісового господарства спеціальними транспортними засобами та машинами для заготівлі деревини, проведення лісовідновних робіт, охорони лісів. Лісозаготівельні та лісогосподарські роботи виконуються переважно застарілими, важкими і громіздкими машинами на базі гусеничних тракторів, які завдають непоправної шкоди лісовим екосистемам, а саме пошкодженням і знищенням сусідніх дерев, підросту та підліску, здирання поверхневого шару грунту, що в свою чергу призводить до зменшення продуктивності лісових насаджень і збільшення витрат на утримання техніки, зменшення продуктивності праці.
Одним із шляхів виходу є оновлення основних виробничих фондів лісового господарства, яка могла б забезпечити виконання комплексу робіт із сортиментної заготівлі деревини, очищення лісосік від поруб очних залишків при максимальному збереженні дерев, що зростають (для рубок пов’язаних із веденням лісового господарства), та підросту (для рубок головного користування).
Також одним із шляхів збільшення прибутку підприємства є створення оснащення лісопильного виробництва агрегатними лініями на базі фрезерних і стрічкових верстатів, автоматизованими системами розкрою та обліку пилопродукції, модульними сушильними камерами тощо.
Шляхи та способи розв’язання проблем підприємств лісового господарства полягають у проведенні його реформування з використанням вітчизняного та міжнародного досвіду, поєднанні заходів державної підтримки та впровадження ринкового механізму збереженням лісів переважно у державній власності. [2, с 125-127]
2.1. Аналіз результатів діяльності підприємства
Державне підприємство „Березнівське лісове господарство" Рівненського обласного управління лісового господарства розташоване в північно-східній частині Рівненської області на території Березнівського району. Створене на підставі наказу Міністерства сільського господарства УРСР від 20 червня 1958 року, засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України та входить до сфери управління Рівненського обласного управління лісового господарства.
В адміністративно-господарському відношенні територія лісгоспу поділена на 8 лісництв (Степанське, Кузьмівське, Малушське, Малинське, Князівське, Бобрівське, Балашівське, Березнівське).
Загальна площа лісів держлісфонду Березнівського лісгоспу складає 50722 га. На підприємстві працює 293 особи. Обсяг заготівлі деревини на ДП «Березнівське Лісове Господарство» становить 72 тис. м3 в рік.
ДП „Березнівське Лісове Господарство” створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Господарська діяльність Березнівського держлісгоспу направлена на вирощування лісу і його експлуатацію. Основним завданням лісогосподарської діяльності підприємства є вирощування цінних деревних порід і формування з них лісонасаджень. Вирішення цих завдань здійснюється шляхом планомірного проведення ряду рубок догляду за лісом і біотехнічних міроприємств, що становить єдиний технологічний процес вирощування високопродуктивного деревостою.
Основні техніко – економічні показники діяльності підприємства та їх динаміку за останні 3 роки зобразимо у таблиці 2.1.
№
пп
Показники
Од.
вим.
Роки
Відхилення
2008
2009
2010
абс., +/-
відн., %
2009/2008
2010/2009
2009/2008
2010/2009
1
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції
тис.грн.
20357
23567
27697
3210,00
4130,00
15,77
17,52
2
Середньорічна вартість основних засобів
тис.грн.
4710,5
4895,5
5161,5
185,00
266,00
3,93
5,43
2.1
в тому числі активна частина
тис.грн.
1380
1469
1557
89,00
88,00
6,45
5,99
3
Середньорічний залишок оборотних коштів
тис.грн.
2135
2303,5
2296
168,50
-7,50
7,89
-0,33
4
Коефіцієнт обіговості оборотних коштів
оборотів
9,53
10,23
12,06
0,70
1,83
7,35
17,89
5
Середньорічна вартість активів
тис.грн.
6932,5
7296
7601,5
363,50
305,50
5,24
4,19
6
Коефіцієнт обіговості активів
оборотів
2,94
3,23
3,64
0,29
0,41
9,86
12,69
7
Середньоспискова чисельність працівників
осіб
326
301
293
-25,00
-8,00
-7,67
-2,66
8
Фонд оплати праці
тис.грн.
7495,7
7063,3
8691,0
-432,40
1627,70
-5,77
23,04
9
Середньорічний виробіток одного працівника
тис.грн./
особу
62,44
78,3
94,53
15,86
16,23
25,40
20,73
10
Середньомісячна заробітна плата одного працівника
грн.
1916,08
1955,51
2471,84
39,43
516,33
2,06
26,40
11
Фондозабезпеченість
грн./грн.
0,23
0,21
0,17
-0,02
-0,04
-8,70
-19,05
12
Фондовіддача
грн./грн.
4,32
4,81
5,37
0,49
0,56
11,34
11,64
13
Механозабезпеченість
грн./грн.
0,07
0,06
0,06
-0,01
0,00
-14,29
0,00
14
Фондоозброєність праці
тис.грн./особу
14,45
16,26
17,62
1,81
1,36
12,53
8,36
15
Механоозброєність праці
тис.грн./особу
4,23
4,88
5,31
0,65
0,43
15,37
8,81
16
Собівартість реалізованої продукції
тис.грн..
13941
15734
17723
1793,00
1989,00
12,86
12,64
17
Витрати виробництва
тис.грн.
18334
19378
24433
1044,00
5055,00
5,69
26,09
18
Питомі витрати
грн./грн.
0,90
0,82
0,88
-0,08
0,06
-8,89
7,32
19
Прибуток від реалізації
тис.грн.
717
475
795
-242,00
320,00
-33,75
67,37
20
Прибуток від звичайної діяльності
тис.грн.
106
59
60
-47,00
1,00
-44,34
1,69
21
Рентабельність виробництва
%
0,76
0,37
0,34
-0,39
-0,03
-51,32
-8,11
22
Рентабельність виробничих фондів
%
2,25
1,21
1,16
-1,04
-0,05
-46,22
-4,13
23
Рентабельність продукції
%
0,52
0,25
0,22
-0,27
-0,03
-51,92
-12,00
24
Рентабельність витрат
%
0,58
0,3
0,25
-0,28
-0,05
-48,28
-16,67
Таблиця 2.1.1.
Основні техніко-економічні показники ДП «Березнівське лісове господарство
Проаналізувавши дану таблицю ми бачимо, що підприємство є рентабельним і приносить прибуток. Проте рентабельність є не дуже високою. Спостерігається тенденція до щорічного збільшення обсягу реалізації продукції: із 20357 тис. грн. у 2008 році до 27697 тис. грн. у 2010 році. Також на підприємстві спостерігається щорічне збільшення основних виробничих фондів та середньорічної вартості активів. Фондовіддача у 2008 році становила 4,32 грн./грн., у 2009 році – 4,81 грн./грн., а у 2010 році – 5,37 тис. грн. Також зростають такі показники, як фондозабезпеченість та механозабезпеченість що є позитивним фактором для підприємства. Спостерігається також щорічне збільшення продуктивності праці. До негативних факторів можна віднести щорічне зменшення рівня рентабельності. Це пов’язано із щорічним зменшенням чистого прибутку який є базою для розрахунку.
Таблиця 2.1.2.
Аналіз доходів підприємства
Показник
2008
2009
2010
Відхилення
Абс.
%
Абс.
%
Абс.
%
2009/2008
2010/2009
Абс.
%
Абс.
%
Дохід (виручка) від реалізації продукції
22753,0
94,93
23567,0
98,30
27697,0
96,48
814,00
3,58
4130,00
17,52
Операційні доходи
1196,0
4,99
388,0
1,62
984,0
3,43
-808,00
-67,56
596,00
153,61
Інші фінансові доходи
17,0
0,07
-
-
-
-
-17,00
-100,00
0,00
0,00
Інші доходи від звичайної діяльності
2,0
0,01
20,0
0,08
27,0
0,09
18,00
900,00
7,00
35,00
Усього доходів
23968,0
100
23975,0
100
28708,0
100
7,00
0,03
4733,00
19,74
Розглянувши та проаналізувавши дану таблицю ми бачимо, що дохід від реалізації продукції підприємства щорічно зростає. Це пов’язано зі збільшенням