Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Розрахункова робота
Предмет:
Внутрішній економічний механізм підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра економіки підприємства
РОЗРАХУНКОВА РОБОТА
з дисципліни:
„Внутрішній економічний механізм підприємства”
Варіант 14
Зміст
Завдання 1. Визначення вартісних показників виробничої програми підприємства .............................................................................................................. 3
1.1 Показники виробничої програми підприємства ..........................………… 3
1.2 Задача ………………………………………………….….............................. 6
Завдання 2. Розподіл непрямих витрат та формування собівартості продукції
у підрозділах ............................................................................................................. 9
2.1 Економічна сутність витрат, основні класифікації витрат, поняття
прямих і непрямих витрат та коротка характеристика основних методик розподілу прямих та непрямих витрат .................................................................... 9
2.2 Задача …………………………………………………………………......... 14
Список використаної літератури……………………………………………......... 19
Завдання 1. Визначення вартісних показників виробничої програми підприємства
Показники виробничої програми підприємства
Виробнича програма є базою для розрахунку потреби підприємства в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах. Виробнича програма підприємства являє собою оптимальний план виробництва продукції на підприємстві (завдання по асортименту, кількості, якості, строках та вартості запланованої до випуску продукції при досягнутому рівні використання виробничої потужності та відповідній структурі робіт).
Під час виробництва продукції використовують натуральні та вартісні показники обліку продукції.
Натуральні показники є основою для розрахунків потреб підприємства в робочій силі, сировині, матеріалах, паливі, електроенергії, обладнанні, виробничій площі. В цьому випадку продукція обліковується в шт., кг., год. тощо. При визначені обсягу продукції в натуральних показниках визначають основну, супутню, побічну продукцію.
Під час планування продукції в натуральних показниках розрізняють також придатну продукцію та відходи.
Придатною є продукція, якій притаманні певні хімічні,фізичні, механічні та інші властивості, які відповідають вимогам стандартів та технічних умов.
Відходи виробництва – частина сорих матеріалів, які залишились не використаними при підготовці матеріалів до виробництва.
До основної продукцї відносять ту продукцію, отримання якої є метою даного виробничого процесу.
Супутня продукція – продукція, яку отримують одночасно з основною продукцією, внаслідок характеру використання сировини та технології виробництва.
Побічну продукцію отримують замість основної в результаті порушення технологічного процесу.
Розрахунки обсягів виробництва продукції у вартіс ному вираженні дають змогу на єдиній ціновій основі зіставляти, аналізувати й визначати сумарний обсяг випуску різнорідної продукції. Проте при цьому необхідно враховувати зміни ринко вих цін під час планування й визначення обсягів виробленої та реалізованої продукції в різні періоди.
У вартісному вираженні планують обсяги виробництва й реалізації: товарна, валова та реалізована продукція, а також визначають чисту продукцію.
Товарна продукція — це загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу або реалізації різним споживачам. Вона охоплює готові вироби; запасні частини для продажу; напівфабрикати виробництва підприємства; нестандартне технологічне устаткування, виготовлене як для власних потреб, так і для реалізації; частину продукції допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам (технологічне оснащення, енергія тощо); інші роботи й послуги виробничого характеру. До складу товарної продукції не входить: некомплектна продукція; брак; роботи по виправленню браку; вартість реалізації відходів.
Роботи й послуги невиробничого характеру не включають у товарну продукцію (наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства, науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам).
Товарну продукцію планують у діючих і незмінних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у незмінних цінах товарну продукцію визначають для встановлення динаміки обсягів виробництва та інших показників.
Товарну продукцію розраховують на основі плану виробництва в натуральних показниках, тобто на підставі виробничої програми, у натуральному вимірі.
Якщо обсяг реалізації й залишки нереалізованої продукції представлені у вартісному вираженні, то товарну продукцію обчис люють так:
ТП = РП + НРПк – НРПп ,
де РП — реалізована продукція, тис. грн..; НРПк, НРПп - відповідно, залишки нереалізованої продукції на кінець та початок планового періоду, тис. грн.
Чиста продукція — це категорія, яка характеризує вартість створену працею працівників певного підприємства. Чиста продукція відображає затрати лише живої праці. Чиста продукція більш точно ніж валова і товарна продукція визначає обсяг робіт виконаних підприємством, оскільки вона не включає прямі матеріальні витрати, а отже позбавлена впливу матеріалоємності продукції. Чисту продукцію розраховують за такою формулою:
ЧП = ТП – М – Ам,
де ЧП — чиста продукція у плановому періоді, грн..; М — матеріальні витрати на виробництво товарної продукції в плановому періоді, грн..; Ам — сума амортизаційних відрахувань, грн.
З товарної продукції вилучають вартість уречевленої праці (сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, перенесену вартість засобів виробництва тощо). В такий спосіб визначають вартість обсягу виробництва, на який будуть витрачені власні кошти підприємства й отримано відповідний прибуток.
Валова продукція — це вартість усієї виробленої в плановому періоді продукції, незалежно від ступеня її виготовлення.
Валова продукція охоплює товарну продукцію, зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства (наприклад, на машинобудівних підприємствах у валову продукцію включаються зміни вартості незакінченого виробництвом технологічного оснащення власного виготовлення). Розраховують валову продукцію так:
ВП = ТП+ ЗНВк - ЗНВп ,
де ВП — валова продукція, грн.; ЗНВк , ЗНВп — вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на кінець і початок планового періоду, грн.
1.2 Задача
На основі вихідних даних визначити обсяги валової, товарної і реалізованої продукції.
ВИХІДНІ ПОКАЗНИКИ ДЛЯ ОБЧИСЛЕННЯ ВИРОБЛЕНОЇ І РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ НВО „АЛЬФА”
Вид і найменування продукції
Відпускна
ціна,
грн.
Прогнозований випуск продукції за структурними підрозділами об’єднання
Головне підприємство
Дочірня фірма
№1
Дочірня фірма
№2
Кількість одиниць
Вартість,
тис. грн.
Кількість одиниць
Вартість,
тис. грн.
Кількість одиниць
Вартість,
тис. грн.
Залишки готової продукції
на складах:
На початок року
950
540
340
На кінець року
480
720
715
Випуск готових виробів:
Гідравлічна машина МГВ -5
7800
-
-
400
3120
200
1560
Машина ГМС – 50
18200
500
9100
400
7280
200
3640
Машина з пульсат ором на 25 т ГРМ – 2
15000
700
10500
300
4500
1000
15000
Прес для випробування для будівельних матеріалів:
-2ПГ – 250
3700
3500
12950
900
3330
1000
3700
-2ПГ – 300
1800
1700
3060
800
1440
200
360
-2ПГ – 40
2100
1300
2730
900
1890
300
630
Прес для випробування труб ПА – 600
38400
70
2688
50
1920
-
-
Молотки
7,4
9500
70,3
7000
51,8
28000
207,2
Плоскогубці
10,5
56000
588
26000
273
38000
399
Інша продукція і послуги
Виготовлення тари
730
250
430
Механічна обробка лиття замовника
940
650
400
Капітальний ремонт устаткування
210
180
120
Зміна залишків незавершеного виробництва
850
620
360
Для визначення товарної, валової та реалізованої продукції використовуємо наступні формули:
ТП = Σ Q основного виробництва + Σ QПВХ, (1.1)
де ТП – товарна продукція;
Qосновного виробництва - сукупний обсяг товарів, робіт, послуг основного виробництва, тис. грн.;
QПВХ - сукпний обсяг робіт і послуг промислово – виробничого характеру, тис. грн.;
ВП = ТП±ΔНВ, (1.2)
де ВП – валова продукція;
ТП – товарна продукція;
ΔНВ – зміна залишків незавершеного виробництва;
РП = ТП + ГП п.п -ГПк.п , (1.3)
РП - реалізована продукція;
ТП – товарна продукція;
ГПк.п, ГП п.п- зилишки готової продукції на складі відповідно на кінець і початок періоду, тис. грн.
Визначаємо товарну, валову і реалізовану продукцію для головного підприємства:
ТП=9100+10500+12950+3060+2730+2688+70,3+588+730+940+210=43566,3 тис. грн.
ВП=43566,3+850=44416,3 тис. грн.
РП=43566,3+950-480=44036,3 тис. грн.
2. Визначаємо товарну, валову і реалізовану продукцію для дочірньої фірми №1:
ТП№1=3120+7280+4500+3330+1440+1890+1920+51,8+273+250+650+180=
=24884,8 тис. грн.
ВП№1=24884,8+620=25504,8 тис. грн.
РП№1=24884,8+540-720=24704,8 тис. грн.
3. Визначаємо товарну, валову і реалізовану продукцію для дочірньої фірми №2:
ТП№2=1560+3640+15000+3700+360+630+207,2+399+430+400+120=26446,2 тис. грн
ВП№2=26446,2+360=26806,2 тис. грн.
РП№2=26446,2+340-715=26071,2 тис. грн.
Визначимо загальну суму товарної, валової та реалізованої продукції:
ТП=43566,3+24884,8+26446,2=94897,3 тис. грн.
ВП=44416,3+25504,8+26806,2=96727,3тис.грн. РП=44036,3+24704,8+26071,2=94812,3 тис.грн.
Висновок: загальна сума товарної продукції НВО „Альфа” складає 94897,3 тис.грн. (45,91% припадає на товарну продукцію головного підприємства, 26,22% та 27,87% - на дочірні фірми №1 та №2 відповідно). Валова продукція підприємства становить 96727,3 тис.грн. (45,92% - це валова продукція головного підприємства, 26,37% - дочірньої фірми №1, 27,71% - займає частка валової продукції дочірньої фірми №2 ). Реалізована продукція НВО „АЛЬФА”
становить 94812,3 тис. грн. (46,45% складає реалізована продукція головного підприємства, 26,06% займає частка дочірньої фірми №1, 27,49% - реалізована продукція дочірньої фірми №2).
Завдання 2. Розподіл непрямих витрат та формування собівартості продукції у підрозділах
2.1 Економічна сутність витрат, основні класифікації витрат, поняття
прямих і непрямих витрат та коротка характеристика основних методик розподілу прямих та непрямих витрат
Витрати праці і засобів виробництва у виробничому процесі для виготовлення продукці називають витратами виробництва. Витрати виробництва, як предмет вивчення мають ряд особливостей:
динамізм;
різноманітність;
складність виміру, обліку та оцінки;
складність та протиречивість впливу змін витрат на економічний результат.
Процес праці – це поєднання трьох обов’язкових елементів: живої праці, предметів праці та засобів праці. Сукупні витрати живої та уречевленої праці складають витрати виробництва. Об’єкт витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності, які потребують визначення, пов’язаних з їх виробництвом витрат.
Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів.
Залежно від однорідності витрат виробництва витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат, незалежно від місця їх виникнення. Витрати за статтями калькуляції - це комплексні витрати підприємства, які показують місце виникнення відповідних витрат.
За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництва.
Загальноприйнята класифікація витрат за різними ознаками та властивостями наведена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Класифікація витрат
Ознаки
Витрати
1 . За місцем виникнення витрат
витрати виробництва
витрати цеху
витрати дільниці витрати служби
2. За видами продукції (робіт, послуг)
витрати на вироби
витрати на типові зразки виробів
витрати на групи однорідних виробів витрати на одноразові замовлення витрати на валову продукцію
витрати на товарну продукцію
витрати на реалізовану продукцію
3. За видами витрат
витрати за економічними елементами
витрати за статтями калькуляції
4. За способами перенесення вартості на продукцію
прямі витрати
непрямі витрати
5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат
умовно-змінні витрати
умовно-постійні витрати
6. За календарними періодами
поточні витрати
одноразові витрати
За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат вони поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.
До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.
Умовно-постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.
За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.
До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.
До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі. Основна проблема калькулювання в виробництві полягає в розподілі непрямих витрат до яких належать загально виробничі витрати. Загальновиробничі витрати включають витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування, і витрати на організацію і управлінням виробництвом. Згідно з існуючою системою бух обліку, ці витрати об’єднані на першому рахунку, тому до їх розподілу слід підходити з урахуванням конкретних умов виробництва.
На практиці розподіл виробничих непрямих витрат обслуговуючих виробництв може бути здійснений різними методами розподілу витрат:
1. прямого розподілу;
2. послідовного розподілу;
3. розподілу взаємних послуг;
4. одночасного розподілу.
Метод прямого розподілу – метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих підрозділів. Тобто за цього методу взаємні послуги обслуговуючих підрозділів не беруть до уваги.
Метод послідовного розподілу – метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих під розділів та інших обслуговуючих підрозділів.
Отже, перший обслуговуючий підрозділ, витрати якого розподілено, не має включати витрати іншого підрозділу, навіть якщо це йому вигідно. У цьому зв'язку перший обслуговуючий підрозділ, витрати якого розподілено, має якнайменше обслуговуватися іншими підрозділами. За такою самою ознакою визнача ють послідовність розподілу інших обслуговуючих підрозділів.
Метод розподілу взаємних послуг – метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг. Після цього витрати обслуговуючих підрозділів розподіляють між виробничими підрозділами так само, як і за методом прямого розподілу.
Метод одночасного розподілу – метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи рівнянь.
Цей метод повторює попередній за винятком того, що в цьому разі для розподілу взаємних послуг розв'язують систему рівнянь.
Розподіл непрямих витрат основних виробничих підрозділів між видами продукції можна умовно поділити на:
Розподіл витрат на основні матеріали:
2. Розподіл витрат на допоміжні матеріали:
3. Розподіл витрат на паливо та енергію на технологічні цілі.
4. Розпод витрат на оплату праці.
5. Розподіл витрат на експлуатацію машин та обладнання:
6. Розподіл загальновиробничих (цехових) витрат.
Існує декілька методик розподіл заганьоновиробничих витрат:
- Розподіл загальновиробничих витрат пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників плюс витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання. Цей метод є оптимальним для підприємств з різним рівнем механізації та автоматизації і дозволяє враховувати трудомісткість виготовлення різних видів продукції та ступінь механізації виробничого процесу.
- Розподіл загальновиробничих витрат пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників. Загальновиробничі витрати на один виріб:
Соз=Сов*(Рв/100), (2.1)
де Соз – загальновиробничі витрати на один виріб;
Сов – основна зарплата виробничих виробничих робітників на 1 виріб;
Рв – відношення загвиробничих витрат до основної зарплати,%
Переваги цього методу в простоті, але він має недоліки передусім стосовно витрат на утримання і експлуатації машин і устаткування:
1) витрати на кожний виріб обчислюються, як середні по підрозділу незалежно від того на якому обладнанні він обробляється;
2) за 2-гою методикою загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно часу обробки виробів, тобто на основі середніх витрат на одну маш-год їх роботи.
Зазначену методику доцільно використовувати в тому випадку коли трудо- і машиномісткість різних видів продукції суттєво не відрізняються між собою.
- Найточнішим і найобгрунтованішим є метод обчислення витрат на утримання і експлуатацію витрат машин і устаткування на 1 виріб залежно від часу його обробки і собівартості 1 машино-години роботи конкретного устаткування. Відмінність цього методу від попереднього полягає в тому, що береться не середня по всьому устаткування собівартість 1 машино-год роботи, а обчислються її величина по кожній окремій групі однотипних машин.
7. Розподіл загальногосподарських витрат. По закінченні звітного періоду накопичені витрати розподіляються між незавершеним виробництвом та товарною продукцією і окремими виробами з використаням таких баз розподілу: пропорційно цеховим (загальновиробничим) витратам; пропорційно цеховій собівартості; з використанням кошторисних ставок.
2.2 Задача
У механічному цеху виготовляються три комплекти деталей для машин А, Б, В. Деталі обробляються на трьох групах устаткування, а також проходять слюсарну обробку з переважно ручною працею. Загальновиробничі витрати складаються з витрат на утримання і експлуатацію машин та устаткування (ВУЕМУ) та на організацію і управління виробництвом – 750 тис. грн. ВУЕМУ за групами устаткування, їх завантаження у нормованому часі, а також витрати часу на один комплект деталей наведені у табл. 1. Коефіцієнт виконання норм часу на всіх групах устаткування дорівнює 1,00.
Таблиця 1.
Витрати на експлуатацію устаткування і його завантаження
Група
устаткування
ВУЕМУ,
тис. грн.
Завантаження, тис. машино- год. за нормами
Нормований час обробки комплекту деталей,
машино-годин
А
Б
В
Токарна
800
95
1,0
2,5
5,0
Фрезерна
780
85
1,5
2,5
3,0
Свердлильна
360
75
-
3,0
-
Робочі місця для слюсарних робіт
40
10
5,5
-
-
Разом:
1980
265
8,0
8,0
8,0
Витрати на організацію і управління виробництвом (цехові) – 750 тис. грн.
Коефіцієнт виконання норм часу – 1,00
Середньогодинна тарифна ставка робітників – 7,42 грн.
Додаткова заробітна плата – 12% від основної
Фонд заробітної плати робітників цеху за рік – 1270 тис. грн.
Потрібно:
1. обчислити основну (пряму) і додаткову зарплату виробничих робітників, а також відрахування на соціальні потреби і на комплекти деталей;
2. визначити загальновиробничі витрати на комплекти деталей пропорційно до основної зарплати виробничих робітників;
3. визначити загальновиробничі витрати на комплекти деталей пропорційно затратам часу в машино-годинах;
4. обчислити собівартість машино-години роботи різних груп устаткування;
5. обчислити кошторисні ставки ВУЕМУ на комплекти деталей, а витрати на організацію і управління виробництвом розподілити пропорційно до затрат часу в машино-годинах;
6. порівняти результати розподілу загальновиробничих витрат за зазначеними базами, дати оцінку їх переваг і недоліків та рекомендувати прийнятну для умов цеху методику.
Розв’язок:
Обчислюємо основну і додаткову заробітну плату робітників та відрахування на соціальні заходи:
ЗПосн= Тн*Ст, (2.2)
де: ЗПосн – основна заробітна плата виробничих робітників, грн.
Тн – нормований час обробки комплекту деталей, маш-год;
Ст - середньоденна тарифна ставка робітників, грн.
ЗПдод = ЗПосн * 12% (2.3)
де: ЗПдод – додаткова заробітна плата, грн.
ВСЗ = (ЗПосн + ЗПдод )*37,5% (2.4)
де: ВСЗ – відрахування на соціальні заходи, грн.;
ЗПосн= 8,0*7,42= 59,36 грн.
ЗПдод = 59,36*0,12= 7,12 грн.
ВСЗ = (59,36+7,12)*0,375=24,93 грн.
Обчислюємо загальновиробничі витрати на комплекти деталей пропорційно до основної заробітної плати виробничих робітників:
Загальновиробничі витрати розраховують за формулою:
ЗВВ = ВУЕМУ+ ВОУВ, (2.5)
де: ЗВВ – загальновиробничі витрати, тис. грн.
ВУЕМУ - витрати на утримання і експлуатацію машин та устаткування, тис. грн.
ВОУВ - витрати на організацію і управління виробництвом, тис. грн.
Сз.в.=(ЗПосн/ФЗП роб.)*ЗВВ, (2.6)
де: ФЗП роб - фонд заробітної плати робітників цеху за рік, тис. грн.
ЗВВ = 1980+750=2730 тис. грн.
Сз.в.=(59,36/1270000)*2730000=127,6 грн.
САз.в.=((1,0*7,42)/1270000+(1,5*7,42)/1270000+(5,5*7,42)/1270000)*
*2730000=127,6 грн.
Сбз.в=((2,5*7,42)/1270000+(2,5*7,42)/1270000+(3,0*7,42)/1270000)*
*2730000=127,6 грн
Свз.в.=((5,0*7,42)/1270000+(3,0*7,42)/1270000)*2730000=127,6 грн.
Визначаємо загальновиробничі витрати на комплекти деталей пропорційно витратам часу в машино – год:
Сз.в. = *ЗВВ, (2.7)
де: - нормований час обробки комплекту деталей, машино-годин;
- сума завантаження, тис. машино- год. за нормами
Сз.в. =(8,0/265000)*2730000=82,42 грн
Визначаємо собівартість машино-годин роботи різних груп устаткування:
С/в групова маш-год= * Квн, (2.8)
де: Квн - Коефіцієнт виконання норм часу
С/в ток. маш-год=(800/95)*1,0=8,42 грн.
С/в фрез.маш-год=(780/85)*1,0=9,18 грн.
С/в сверд. маш-год=(360/75)*1,0=4,8 грн.
С/в роб.місць маш-год=(40/10)*1,0=4,0 грн.
Визначаємо кошторисні ставки ВУЕМУ на комплекти деталей та розподіляємо витрати на організацію і управління виробництвом пропорційно витратам часу в машино – годинах:
КС комп. деталей = t норм. Обр.групова маш. – год. (2.9)
КСА=(1,0*8,42)+(1,5*9,18)+(5,5*4,0)= 44,19 грн.
КС Б=(2,5*8,42)+(2,5*9,18)+(3,0*4,8)= 58,4 грн.
КС В=(5,0*8,42)+(3,0*9,18)= 69,64 грн.
Своіц= (Норм.отр.комп.деталей/ЗАВнорм)*ВІОУ (2.10)
Своіц =(8,0/265000)*750000=22,64 грн.
Визначаємо загальновиробничі витрати на комплекти деталей пропорційно витратам часу в машино – годинах:
ЗВ комп. деталей = КС компл. деталей + Своіц (2.11)
ЗВА=44,19+22,64=66,83 грн.
ЗВБ=58,4+22,64=81,04 грн.
ЗВВ=69,64+22,64=92,28 грн.
Висновки: Метод розподілу окремих витрат пропорційно основній заробітній платі та метод розподілу витрат пропорційно часу обробки виробів є відносно простішими, проте мають недоліки стосовно точного визначення собівартості.
Для умов цеху найбільш приєнятним є третій метод обчислення загальновиробничих витрат на утримання і експлуатацію машин і устаткування залежно від часу обробки і собівартості 1 машино-години роботи конкретного устаткування. Переваги цієї методики заключаються в тому, що в цьому випадку береться собівартість машино-години роботи конкретного обладнання і дає змогу істотно підвищити точність калькулювання. Однак недоліками є те, що при нерівномірномірній завантаженості устаткування протягом року нормативні ставки витрат на 1 машино-годину потребує перерахунку, а отже і додаткових витрат.
Список використаної літератури:
Гордійчук А. С., Стахів О. А. Економіка підприємства, -Навчальний посібник. – Рівне, РДТУ, 1999 – 247 с.
Грещак М.Г., Коцюба О.С. Управління витратами: Навч.-метод. Посібник для самост. Вивчення дисципліни. – К.:КНЕУ, 2002.-131 с.
Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. д.е.н., проф. Г.Л. Мельника. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004. – 648 с.
Турило А.М., Кравчук Ю.Б., Турило А.А. Управління витратами підприємств: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2006. – 120 с.
Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студентів вищих навч. закладів. 3-є вид. – К.: Каравела, 2006 – 584 с.
www.refine.org.ua
26.08.2012 21:08-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора