Міністерство науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни:
“Економіка підприємства”
на тему:
“ Інтегральний коефіцієнт використання основних виробничих фондів і ефективність виробництва”
Зміст
Вступ.
Розділ1. Теоретичні основи ефективності використання виробничих фондів підприємства
1.1.Ефективність як економічна категорія.
1.2.Основні виробничі фонди підприємства.
1.3. Інтегральний коефіцієнт використання ОВФ.
1.4.Шляхи кращого використання основних фондів.
Розділ2. Визначення ефективності використання основних виробних фондів підприємства.
2.1. Аналіз використання основних виробничих фондів підприємства в часі.
2.2. Аналіз впливу використання часу роботи обладнання та економічне обґрунтування.
Розділ3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробних фондів підприємства в часі.
3.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу.
3.2.Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів за рахунок підвищення змінності їх роботи.
Висновки.
Список літератури.
Вступ
Ефективне використання фондів — це нагальна проблема економічного розвитку суспільства і кожного підприємства. Багато показників ефективного використання засобів виробництва ґрунтуються на понятті «фонди». Досить сказати, що фонди є складовою частиною таких показників, як фондовіддача, фондомісткість, фондооснащеність.
Ефективність використання значною мірою визначається рівнем використання основних виробничих фондів (ОВФ), та їх стану. Оскільки у собівартості продукції витрати на експлуатацію становлять 20-25%, то підвищення ефективності використання ОВФ повинно забезпечити збільшення обсягу виробництва продукції, і відповідно знизити її собівартість та безпосередньо вплине на ефективність виробництва на підприємстві.
У наших публікаціях мало уваги приділено використанню цого чинника, зокрема щодо використання ОВФ в часі, та ефективності використання. Враховуючи те що ОВФ складають основну чатину матеріальної бази, і значну питому вагу витрат по експлуатації ОВФ. Актуальною проблемою є вивчення впливу інтегрального коефіцієнта (ступеню використання ОВФ за часом) на ефективність виробництва.
В даній курсовій роботі об’єктом дослідження є процес використання ОВФ за часом (інтегральний коефіцієнт), а точніше використання календарного часу, використання робочого часу, використання внутрізмінного часу, змінності роботи, Їх вплив на господарську діяльність підприємств і на ефективності виробництва.
Предметом є теоретичне обґрунтування інтегрального коефіцієнту, його позитивні та негативні сторони.
В даній роботі ставляться такі завдання:
пояснити теоретичні основи ефективності використання ОВФ ;
прахувати коефіцієнти використання основних виробничих фондів підприємства в часі, інтегральний коефіцієнт.
проаналізувати вплив використання робочого часу на ефективність виробництва;
вжити заходів щодо підвищення ефективності використання ОВФ підприємства в часі, порахувати відповідні показники;
зробити відповіді висновки.
1.Теоретичні основи ефективності використання виробничих фондів підприємства
Ефективність як економічна категорія.
Економічна ефективність виробництва – це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці. Керувати ефективністю означає постійно підтримувати ріст об’єму продукції, яка випускається. Чим вища економічна ефективність виробництва при оптимальних умовах витрат ресурсів, тим більше створюється матеріальних цінностей, які необхідні суспільству.
Управління ефективністю використання виробничих фондів в кінці кінців зводиться до рішення загальних задач по підвищенню ефективності виробництва і полягає у постійному збільшенні віддачі їх одиниць і зростання потужності при оптимальних сумарних витратах засобів на їх виробництво, оборот, експлуатацію.
Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов’язане з рішенням двох важливих взаємопов’язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння.
Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом. Загальною метою рішення цих проблем є досягнення кінцевих народногосподарських результатів: підвищення споживчої вартості виробничих фондів; забезпечення запланованого росту об’єму виробництва й якості продукції; активна заміна живої праці машинною; покращення умов праці робітників. З народногосподарської точки зору важливо не тільки задоволення потреб суспільства в необхідній продукції, але й забезпечити її виробництво з мінімальними затратами трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів. Вдосконалення механізму управління ефективністю виробничих фондів направлене на найбільш раціональне їх використання з метою скорочення витрат ресурсів на одиницю виробленої продукції з підвищеними параметрами її суспільної корисності.
Підвищення ефективності використання виробничих фондів залежить від множини організаційно-технічних, соціально-економічних та інших факторів виробництва.
Економічна ефективність виробничих фондів – це комплексне поняття. Воно виражається сукупно декількома усуспільнюючими показниками ефективності: зростанням якісних і кількісних характеристик засобів праці, зниженням капітальних і поточних витрат на процес відтворення основних фондів, підвищення інтенсивності їх використання, зростанням фондовіддачі та ін. На рівні підприємства виробничі фонди виступають як вартість матеріалізованих капітальних вкладень в засоби праці; сукупність матеріально-технічних засобів виробництва, за допомогою яких відбувається перетворення натурально-речовинної форми предметів праці. На цьому рівні здійснюється управління виробничими потужностями, процесом нарощування і вдосконалення структури, якісного складу і технічного рівня виробничих фондів.
Економічна ефективність виробничих фондів – це більш ширше поняття, яке передбачає перш за все їх потенційну можливість та інші якісні та кількісні зміни їх характеристик. Вона визначається показниками абсолютної економічної ефективності капітальних вкладень в створенні споживчої вартості (суспільної корисності) фондів, прогресивністю структури, складу, організаційно-технічного рівня, показниками призначення та ефективності використання у споживача в процесі експлуатації виробничих фондів, тобто охоплює всі етапи відтворюючого процесу. Найбільш важливими показниками ефективності виробничих фондів являється: фондоозброєність праці одного працюючого, фондоємкість продукції, питомі капітальні вкладення на одиницю потужності і на 1 грн. приросту продукції.
Ефективність використання виробничих фондів виражається у відношеннях сукупних витрат на відтворення з показниками використання (показники змінності і завантаження обладнання), в кінцевих результатах їх ефективності використання – фондовіддача. Усуспільнені техніко-економічні показники (затверджуючи, розрахункові, оціночні) являються основними носіями економічної та іншої інформації.
1.2. Основні виробничі фонди підприємства.
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій.
1.3. Інтегральний коефіцієнт використання основних виробничих фондів.
Ефективність виробництва на підприємстві в значній мірі визначається рівнем повного і раціонального використання основних фондів, який визначається системою показників екстенсивного і інтенсивного використання.
При визначенні показників екстенсивного використання основних фондів вихідними даними є фонд часу роботи обладнання. Граничний час роботи одиниці обладнання визначається календарним часом, тобто кількістю годин (днів) за певний період часу. Для року це буде становити 365 днів або 8760 годин.
Проте підприємства працюють не цілий рік і не повністю 24 години на добу. Тему насамперед треба визначити плановий фонд часу роботи обладнання виходячи із встановленого на даному підприємстві режиму роботи. При визначенні планового фонду робочого часу обладнання також враховується час перерв при даному рівні техніки, правильній його експлуатації, час на проведення планово-попереджувального ремонту тощо.
Якщо від календарного часу відняти всі заплановані перерви у використанні обладнання (вихідні і святкові дні, дні ремонту тощо), то отримаємо плановий фонд часу роботи обладнання.
Проте фактично обладнання не завжди працює весь цей час. Бувають непланові зупинки (простої) обладнання, які можуть бути викликані різними причинами. При вилученні із планового фонду часу позапланових простоїв отримуємо час фактичної роботи обладнання. Але і в фактично відпрацьований час основні фонди використовуються не продуктивно, тобто на протязі зміни бувають простої обладнання із-за різних причин: організаційних, відсутність матеріалів й сировини, виправлення браку тощо. Ці всі простої впливають на використання внутрізмінного часу, яке можна характеризувати відповідним коефіцієнтом,
Якщо із часу фактичної роботи обладнання виключити час непродуктивної роботи (простої), то отримаємо час продуктивної (корисної) роботи основних фондів.
Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі є:
1. Коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році. Визначається як відношення числа робочих днів в році до планового числа календарних днів в році
Ккч=Чрд/Чкд,
Де Чрд - число робочих днів в році, Чкд - число календарних днів в році,
Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при Ккч = 0,65 - 0,70.
2. Коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь використання робочого часу в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих робочих днів до числа робочих днів в році
Крч=Чфд/Чрд,
де Чфд - число фактично відпрацьованих днів в році.
Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при Крч= 0,75 - 0,80.
Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувались у різні зміни доби, до балансової вартості основних виробничих фондів підприємства
=
де Бві- балансова вартість основних виробничих фондів, що використовувались в і-ті зміни (і = 1,2,3,) Бв - балансова вартість основних виробничих фондів.
Коефіцієнт використання внутрізмінного часу характеризує ступінь використання робочого часу протягом зміни. Визначається як відношення числа годин, відпрацьованих в зміну до числа годин зміни
=
де Кв.зм коефіцієнт використання внутрізмінного часу, Чфг-число фактично відпрацьованих годин в зміну, Чгз- число годин в зміні.
Ефективне використання основних виробничих фондів підприємств буде забезпечуватися при Кв.зм = 0,80 – 0,85.
Інтегральний коефіцієнт використання основних виробничих фондів характеризує ступінь використання цих фондів за часом. Визначається як добуток відповідних коефіцієнтів, що характеризують окремі сторони використання основних фондів
за часом
Кі=Ккч·Крч·Кзм·Кв.зм.
На основі цього показника можна зробити відповідні висновки щодо використання основних виробничих фондів за часом.
На величину всіх наведених коефіцієнтів екстенсивного використання основних виробничих фондів, зокрема обладнання, негативно впливають різні простої, які можна поділити на залежні від працівників, що обслуговують дане устаткування і не залежні від їх роботи.
До простоїв, що залежать від роботи підприємства, відносяться ті, які обумовлені незадовільним технічним обслуговуванням робочих місць, перебоями у забезпеченні матеріалами, електроенергією, незабезпеченістю нормальних умов праці на робочому місці, порушеннями технологічної та трудової дисципліни. Наявність цих причин свідчить про недоліки в організації виробництва й праці на підприємстві, які повинні бути усунуті підприємством.
1.4 Шляхи кращого використання основних фондів.
Покращення використання основних фондів промисловості має велике народногосподарське значення. Вона забезпечує ріст виробітки продукції без додаткових капітальних вкладень, збільшення продуктивності праці і зниження витрат на виробництво продукції.
Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів.
Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок його поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції (підготовку робочого місця, догляду за ним, установку та зняття інструменту тощо); підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості; можливо повніше використовувати парк обладнання; підвищити інтенсивність використання обладнання.
Більш повне використання основних виробничих фондів досягається за рахунок вводу в дію невстановленого обладнання, реалізації надлишкового обладнання, більш повного використання виробничих площ. В ряді випадків виробничі потужності на підприємствах і в народному господарстві недостатньо пов’язані кількісно і якісно; одних потужностей надлишок, других -недолік, наприклад, до потужних тракторів не випускаються відповідні плуги, возики тощо. Більш повному використанні основних фондів сприяє також збільшення в їх складі ваги активних фондів – засобів праці, що безпосередньо створюють продукцію.
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш ефективних технічних рішень, модернізацію обладнання, реконструкцію підприємств на базі нової техніки та технології, розвиток раціоналізаторського руху.
Реконструкція підприємств в наш час – основне направлення розвитку виробництва. В ряді держав на протязі більше двох десятиріч не будують нові підприємства; виробництво розвивається за рахунок того, що достатньо часто змінюється “начинка” підприємств – техніка та технологія. Реконструкція в порівнянні з новим будівництвом забезпечує економію капітальних вкладень (частина засобів праці м
отже використовуватись на протязі строку, що залишився до виводу їх з експлуатації). Звичайно на реконструкцію уходить менше часу, ніж на нове будівництво, так що вона забезпечує певний виграш в часі. Аналогічний ефект приносить модернізація техніки та обладнання. При визначенні економії ефективності модернізації треба врахувати, що витрати на модернізацію повинні окупитися до моменту списання модернізованих станків, машин тощо. Ця обставина іноді находить своє вираження у вимозі, щоб модернізація окупилась в строк не більше 1-2 роки.
Значний економічний ефект може принести скорочення строків служби засобів праці, більш швидка зміна їх новою технікою та технологією. Це дозволяє швидше впровадити у виробництво досягнення НТП, скоротити витрати на ремонт, час, що витрачається на очікування ремонту та ремонт, підвищити за рахунок цього фондовіддачу та продуктивність праці. Нова техніка забезпечує більш високу якість продукції, ритмічність виробництва, скорочення об’єму капітальних ремонтів. Робітники, що раніше зайняті ними, тепер зможуть робити на сучасних підприємствах, в кращих умовах, з значно більш високою продуктивністю. Однак прискорення зміни засобів праці потребує значне збільшення об’єму виробництва в першому підрозділі, перш за все в машинобудуванні, витрат енергії, збільшує екологічне навантаження. Воно потребує збільшення витрат на перевивчення робітників. Зменшує потребу в основних виробничих фондах використовування вторинної сировини. Кращому їх використанні сприяє організація чіткого обліку, контролю, аналіз використання, нормування та інші міри організаційно-економічного характеру.2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.
Вихідні дані: табл.2
Підприємство
Виробнича потужність, тис. грн.
Річний обсяг виробництвапродукції тис. грн.
Балансова вартість ОВФ, тис. грн.
Чисельність персоналу, осіб
Рух ОВФ, тис. грн.
Річний знос, %
Витрати виробництва
Первісна вартість
Залишкова вартість
Всього
В т. ч. робітники
Вибуло
Надійшло
осіб
% в найбільшу зміну
Всього
Із них нові
Всього
З них на утримання і експлуатацію ОВФ, %
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
1.
5000
4500
2500
2000
420
340
90
250
250
200
10
4000
22
2.
4300
4000
2000
1900
450
360
85
200
210
200
8
3500
21
3.
4000
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
4.
4300
3900
1900
1600
450
370
88
200
200
200
10
3200
21
5.
5000
4800
2200
1700
380
310
92
230
220
200
9
4200
23
6.
5500
5000
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
7.
5300
5000
2600
1900
410
360
93
190
180
180
8
4500
20
8.
4900
4600
2000
1500
380
300
90
230
200
200
9
4000
21
9.
4800
4200
2200
1600
400
320
87
200
200
170
9
3800
21
10.
6000
5600
2700
2000
450
380
93
200
180
180
10
5000
20
11.
4900
4600
2000
1500
380
300
90
230
200
200
9
4000
21
12.
5000
4500
2500
2000
420
340
90
250
250
200
10
4000
22
13.
4000
3700
1800
1000
500
420
92
190
230
230
8
3000
23
14.
5200
4800
2400
2100
400
330
94
280
250
200
8
4000
21
15.
5100
4700
2400
2000
420
350
86
270
270
220
8
4100
22
16.
4200
4000
2000
1600
410
320
87
200
220
200
9
3500
23
17.
4000
3500
1850
1600
430
330
90
190
180
180
10
3000
20
18.
4300
4000
2000
1900
450
360
85
200
210
200
8
3500
21
19.
5300
5000
2600
1900
410
360
93
190
180
180
8
4500
20
20.
4500
4000
2100
1500
420
360
95
200
210
200
8
3600
21
21.
4300
4000
2000
1900
450
360
85
200
210
200
8
3500
21
22.
5500
5000
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
23.
4500
4000
2100
1500
420
360
95
200
210
200
8
3600
21
24.
4000
3600
1900
1500
460
360
80
220
240
200
9
3000
22
Витрати робочого часу в результаті…, %
Технологічна структура ОВФ
Використання ОВФ у … зміну, тис. грн.
Підвищення кваліфікації
Матеріальне стимулювання
Першу
Другу
Третю
Щорічне підвищення кваліфікації, %
Приріст обсягу на 1% підвищення кваліфікації, тис. грн.
Додаткові витрати на 1% підвищення кваліфікації , тис. грн.
Щорічне підвищення матеріал. стимул,%
Приріст обсягу на 1% матеріал. стимул, тис. грн.
Додаткові витрати на 1% матеріального стимулювання, тис. грн.
Перебування в ремонті
Організаційних причин
Інші
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
10
6
2
1:0,4
2300
1700
1100
6
3
2
5
19
1
9
5
1
1:0,3
1800
1600
1000
7
3
1
4
18
1
8
4
1
1:0,5
1500
1000
800
4
2
1
3
21
1
10
6
1
1:0,3
1400
1000
500
5
2
1
5
16
2
9
5
2
1:0,6
1800
1200
600
4
2
2
6
22
1
8
3
1
1:0,3
2000
1200
700
3
3
1
5
21
1
8
2
2
1:0,5
2000
1300
700
2
3
1
7
20
2
9
3
2
1:0,6
1800
1000
500
6
1
1
6
20
1
9
2
2
1:0,5
1800
1200
700
6
1
1
6
22
1
9
5
1
1:0,3
2500
1300
700
3
2
2
7
18
1
9
3
2
1:0,6
1800
1000
500
6
1
1
6
20
1
10
6
2
1:0,4
2300
1700
1100
6
3
2
5
19
1
8
4
1
1:0,5
1500
1000
800
4
2
1
3
21
1
10
3
1
1:0,3
2100
1600
1200
4
1
1
7
20
1
10
2
1
1:0,5
2000
1500
1100
7
1
1
4
19
1
9
4
2
1:0,5
1800
1500
1000
6
2
2
2
18
1
8
4
2
1:0,4
1500
1000
500
6
2
2
3
17
1
9
5
1
1:0,3
1800
1600
1000
7
3
1
4
18
1
8
2
2
1:0,5
2000
1300
700
2
3
1
7
20
2
9
1
1
1:0,3
1800
1300
1000
4
2
2
2
19
2
9
5
1
1:0,3
1800
1600
1000
7
3
1
4
18
1
8
3
1
1:0,3
2000
1200
700
3
3
1
5
21
1
9
1
1
1:0,3
1800
1300
1000
4
2
2
2
19
2
10
4
2
1:0,5
1500
1000
800
5
1
1
5
18
3
2.1. Аналіз використання основних виробничих фондів підприємства в часі.
Для зручності проведення аналізу я показав пораховані коефіцієнти тільки по першому підприємству, а показники по всіх 24 підприємствам наведені в наступній таблицях 2.1, і табл.2.2.
Коефіцієнт використання календарного часу:
=
= 254 /365= 0,70
За отриманими результатами можна стверджувати, що основні виробничі фонди використовуються на 0,70 календарного часу протягом року(коли ефективним вважається використання робочого часу в межах 0,65 - 0,70). Даний показник є нормальним, і немає необхіднсті запроваджувати заходи його підвищення чи пониження. В тому випадку коли потрібно застосовувати відповідні заходи треба враховувати неробочі дні (вихідні та святкові дні), а також простої основних фондів у зв'язку з природними явищами, у зв'язку із сезонністю робіт та з інших об'єктивних причин.
Коефіцієнт використання робочого часу:
=
=228,6/254=0,90
Даний показник показує ступінь використання робочого часу на протязі року, на даному підприємстві він складає 0,90,ефективне використання основних виробничих фондів забезпечується при коефіцієнті використання робочого часу 0,75 - 0,80. Отже, дії підприємства перевищують нормальний ступінь використання робочого часу.
Коефіцієнт змінності:
=
=(2300+1700+1100)/2500=2,04
Цей показник характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. На даному підприємстві він складає 2,04 зміни протягом доби. При підвищенні цього показника підвищується використання основних фондів протягом доби.
Коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу:
=
= 7,6/8=0,92
Цей показник характеризує ступінь використання робочого часу на протязі зміни, який на даному підприємстві становить 0,92 (коли ефективним вважається використання робочого часу в межах 0,80 - 0,85). Даний показник є високим, необхідно запровадити заходи його зниження, і тоді можна стверджувати, що ефективність використання основних фондів в даних умовах забезпечується.
Інтегральний коефіцієнт використання часу:
= • • •
= 0,70*0,90*2,04*0,92= 1,18
Цифра даного показника (1,18) показує що ступінь використання основних виробничих фондів в часі нормальним. Забезпечується певна ефективність використання основних виробничих фондів в часі.
Фондовіддача - усього обсягу основних виробничих фондів підприємства:
=
= 4500/2500=1,80
Фондовіддача 1,80 означає, що 1,80 одиниць виготовленої продукції припадає на одиницю основних фондів. Але даний показник має значні недоліки, бо він враховує матеріалоємкість продукції. Таким чином чим вище буде вартість матеріалів та сировини, з яких виготовляється продукція, тим вище буде обсяг виробництва і тим самим вище фондовіддача.
Фондоємкость:
=2500/4500=0,44
Показник фондоємності продукції дає уявлення про необхідну величину основних фондів, необхідних для виробництва певного виду продукції.
Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі є: коефіцієнт використання календарного часу, коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт змінності, коефіцієнт використання внутрізмінного часу, і інтегральний коефіцієнт використання основних виробничих фондів.
Основні показники використання основних виробничих фондів. Табл. 2.1
Підпр.№
Ккч, коеф, вик. календ. часу
Крч, коеф. викор. роб. часу
Кзм, коеф. змінності
Кв.зм, коеф. вик. внутрізм часу
Кі, інтегральний коеф
Фв, фондовіддача
Витрати
на 1 грн.
Фєм
фондоємність
Виробіток за 1 зм. на 1 грн ОВФ
1
0,70
0,90
2,04
0,92
1,18
1,80
0,89
0,44
2,62
2
0,70
0,91
2,20
0,94
1,31
2,00
0,88
0,48
2,88
3
0,70
0,92
1,83
0,95
1,12
2,06
0,81
0,27
2,93
4
0,70
0,90
1,53
0,93
0,89
2,05
0,82
0,41
2,99
5
0,70
0,91
1,64
0,93
0,96
2,18
0,88
0,35
3,15
6
0,70
0,92
1,56
0,96
0,96
2,00
0,88
0,36
2,85
7
0,70
0,92
1,54
0,96
0,95
1,92
0,90
0,38
2,74
8
0,70
0,91
1,65
0,95
0,99
2,30
0,87
0,33
3,32
9
0,70
0,91
1,68
0,96
1,02
1,91
0,90
0,38
2,75
10
0,70
0,91
1,67
0,94
0,99
2,07
0,89
0,36
2,99
11
0,70
0,91
1,65
0,95
0,99
2,30
0,87
0,33
3,32
12
0,70
0,90
2,04
0,92
1,18
1,80
0,89
0,44
2,62
13
0,70
0,92
1,83
0,95
1,12
2,06
0,81
0,27
2,93
14
0,70
0,90
2,04
0,96
1,23
2,00
0,83
0,44
2,92
15
0,70
0,90
1,92
0,97
1,16
1,96
0,87
0,43
2,86
16
0,70
0,91
2,15
0,94
1,28
2,00
0,88
0,40
2,88
17
0,70
0,92
1,62
0,94
0,98
1,89
0,86
0,46
2,70
18
0,70
0,91
2,20
0,94
1,31
2,00
0,88
0,48
2,88
19
0,70
0,92
1,54
0,96
0,95
1,92
0,90
0,38
2,74
20
0,70
0,91
1,95
0,98
1,21
1,90
0,90
0,38
2,75
21
0,70
0,91
2,20
0,94
1,31
2,00
0,88
0,48
2,88
22
0,70
0,92
1,56
0,96
0,96
2,00
0,88
0,36
2,85
23
0,70
0,91
1,95
0,98
1,21
1,90
0,90
0,38
2,75
24
0,70
0,90
1,74
0,94
1,02
1,89
0,83
0,42
2,76