Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
„Статистика продуктивності праці у сільському господарстві”
План.
Вступ.
Розділ І. Теоретична частина.
1.1Соціально-економічне значення завдання і особливості статистики праці в сільському господарстві…………………………………………………............4
1.2 Система показників статистики трудових ресурсів. Показники сезонності у використанні трудових ресурсів сільського господарства…….....................6
1.3 Баланс праці в сільському господарстві………………………….…....7
1.4 Продуктивність праці та рентабельність сільського господарства. Показники продуктивності праці в сільському господарстві, особливості їх обчислення. Прямі і зворотні , повні й неповні показники продуктивності праці…………………………………………………………………………….…8
1.5 Натуральні і вартісні індекси продуктивності праці………………...10
Розділ II. Практична частина.
2.1 Завдання №1…………………………………………………………….17
2.2 Завдання №2…………………………………………………………….20
2.3 Завдання №3…………………………………………………………….21
2.4 Завдання №4…………………………………………………………….23
2.5 Завдання №5…………………………………………………………….26
2.6 Завдання №6…………………………………………………………….28
2.7 Завдання №7…………………………………………………………….29
Висновок
Список використаної літератури.
ВСТУП
Темою курсової роботи є “Статистика продуктивності праці в сільському господарстві “.
Продуктивність праці є однією із найважливіших категорій не тільки в промисловості , але й в сільському господарстві.
Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці , яка показує співвідношення результатів праці і її витрат. Як будь-яке підприємство, так і сільськогосподарське характеризується відповідним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під впливом різноманітних факторів, таких як рівень екстенсивності використання праці, інтенсивності праці, техніко-технологічного стану сільськогосподарського виробництва.
Тому метою написання курсової роботи є поглиблене вивчення теми “Статистика продуктивності праці в сільському господарстві”. Визначити соціально-економічне значення , завдання і особливості статистики продуктивності праці в сільському господарстві. Ознайомитися з балансом праці в сільському господарстві. Вивчити показники продуктивності праці , індекси продуктивності праці, показники оплати праці в сільському господарстві та ряд інших питань.
В ході написання курсової роботи було опрацьовано ряд літературних джерел , які допомогли зрозуміти і вивчити певні визначення та поняття.
На мою думку тема “Статистика продуктивності праці в сільському господарстві є актуальною оскільки для сільського господарства як і для інших галузей важливо, щоб продуктивність праці зростала адже це один із факторів зростання обсягів виробництва, відповідно й прибутку.
Продуктивність праці характеризується кількістю виробничої сільськогосподарської продукції в одиницях робочого часу на одиницю виготовленої сільськогосподарської продукції. Продуктивність праці в сільському господарстві являється одним із найважливіших показників економічно та соціально-економічної ефективності праці.
Зростання продуктивності праці є однією з найважливіших умов розвитку суспільного виробництва в цілому та сільського господарства зокрема.
Статистика продуктивності праці вирішує завдання аналізу її рівня та динаміки на окремих виробництвах і підприємствах, у галузях виробничої сфери та народному господарстві в цілому. Результати цього аналізу в майбутньому використовують для статистичної оцінки ефективності дії основних факторів розвитку суспільного виробництва
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Соціально економічне значення, завдання і особливості статистики праці в сільському господарстві.
Статистика сільського господарства – головне джерело економічної інформації про всі явища і процеси, які мають місце в цій важливій галузі народного господарства.
Тому її наукове і практичне значення було завжди досить вагомим.
Наукове і практичне значення статистики сільського господарства дедалі зростає сьогодні коли в сільському господарстві України відбуваються докорінні зміни в економічних відносинах, триває аграрна реформа, з’являються нові організаційно-правові форми виробництва і реалізації продукції. За умовами ринкової економіки статистика сільського господарства є не тільки джерелом даних про найважливіші процеси, що відбуваються в сільському господарстві країни, про його стан і розвиток, але й важливим знаряддям успішного та ефективного управління сільськогосподарським виробництвом. Саме цим визначаються основні завдання статистики сільського господарства на сучасному етапі, які зводяться до такого:
Збирання, розробка і своєчасне доведення до корінних органів повних і вірогідних даних про стан і розвиток сільськогосподарського виробництва для прийняття ними рішень щодо завдань, пов’язаних з формуванням аграрної політики, розробкою різних програм розвитку сільськогосподарського виробництва та заходів з їх реалізації;
інформування про основні підсумки та тенденцій розвитку сільського господарства населення ,науково дослідних установ, громадсько- політичних організацій і окремих громадян.
За умов ринкової економіки основним завданням є введення в статистичну програму таких показників і класифікацій, що давали б змогу повно й об’єктивно характеризувати стан і розвиток ринкової економіки. У нових умовах, коли господарські суб’єкти мають велику самостійність у вирішенні виробничих питань, необхідність суворого контролю за виробництвом усіх видів продукції стає зайвою і невиправданою.
За умов ринкової економіки важливим елементом статистичної інформації являються систематизовані дані про суб’єктів, що господарюють. Для отримання таких даних статистичні органи в усьому світі складають і періодично поповнюють регістри господарюючих суб’єктів.
Найважливішими завданнями статистики сільського господарства є:
реформування системи статистичних показників з метою забезпечення об’єктивного відображення змін у суспільстві та економіці і створенні на цій основі статистичної інформаційної бази, яка дає змогу характеризувати стан реформування національної економіки, її розвиток та ефективність, соціальне становище країни;
перехід до нових ферм державного статистичного спостереження, зокрема, від суцільних методів спостереження до вибіркових обстежень, які дають змогу отримати детальнішу та якіснішу інформацію у коротші терміни та за менші кошти, а також до широкого застосування економічних переписів, які дозволяють отримувати повну і достовірну інформацію про об’єкти дослідження і здійснювати різноманітні розрахунки показників у період між окремими переписами і до так званих комбінованих методів спостереження, в основу яких покладено формування статистичної інформації ;
удосконалення методології аналізу соціально-економічного розвитку України, до якого входять:
1.Розробка методологічних основ макроекономічного аналізу економіки вцілому .
2.Розробка єдиної методологічної основи аналізу галузевих систем статистичної інформації відповідно до вимог і особливостей розвитку галузей на ринкових засадах
3. Створення методології аналізу кон’юктури товарних ринків, первинних і вторинних фондів ринків з урахуванням прийнятих у світовій практиці принципів системного аналізу.
розробка та врахування державних класифікацій і реєстрів, що є однією з основних передумов гармонізації державних інформаційних потоків, підвищення рівня розв’язання завдань з проведення аналізу стану і прогнозування розвитку національної економіки, вивчення багатьох міжгалузевих і міжвідомчих проблем;
удосконалення системи розповсюдження статистичної інформації.
В загальному основними завданнями статистики праці в сільському господарстві є:
аналіз чисельності, динаміки і структури сільського населення, як бази формування трудового потенціалу сільського господарства країни;
вивчення використання працездатного сільського населення, його зайнятості і безробіття;
аналіз використання робочого часу населення зайнятого в сільському господарстві;
статистичне дослідження продуктивності праці в сільському господарстві;
вивчення оплати праці і доходів сільськогосподарського населення
Слід зазначити, що статистика сільського господарства використовує дві категорії населення : сільське і сільськогосподарське. До сільського відносять все населення, що проживає в сільських населених пунктах. До сільськогосподарського населення відносять все населення, основним джерелом доходів якого є сільськогосподарське виробництво.
Безпосереднім носієм трудового потенціалу є працездатне населення (трудові ресурси).
1.2 Система показників статистики трудових ресурсів
Трудові ресурси є частиною населення, тому практично весь великий і багатий статистичний інструментарій демографічної статистики може бути застосований і при вивченні трудових ресурсів.
Найважливішим питанням є використання трудових ресурсів, тобто їх зайнятості.
Розраховуються показники зайнятості трудових ресурсів у працездатному віці, показники зайнятості пенсіонерів та осіб пенсійного віку. Вагоме значення у статистиці сільського господарства має з’ясування співвідношення окремих груп, з точки зору їх трудових можливостей серед населення. Так з’ясовується ступінь працездатності всього сільськогосподарського населення, ступінь працездатності населення працездатного віку. У сільськогосподарських підприємствах, показники, що характеризують чисельність, структуру, рух робітників, виконання робочого часу розраховується на основі форм звітності фермерського, державного статистичного спостереження. До таких показників відносяться спискова чисельність робітників, середня спискова чисельність робітників, чисельність категорій персоналу, чисельність персонала, зайнятого в основній і додатковій діяльності, показники руху робітників, показники використання робочого часу виробників.
Трудові ресурси – населення обох статей в працездатному віці за винятком непрацездатних і пенсіонерів в працездатному віці. У їх склад включають:
працездатне населення у працездатному віці: чоловіки у віці 16-59 років та жінки у віці 16-54, за виключенням непрацюючих інвалідів 1-П груп і непрацюючих чоловіків 50-59 і жінок 45-54 роки, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах;
працюючих осіб, що знаходяться за межами працездатного віку – чоловіки старше 60 років, жінок у віці старше 55 років і підлітків, молодших 16 років.
По виробничим сільськогосподарським підприємствам вивчається весь персонал, зайнятий основною та неосновною діяльністю. Робітниками основної діяльності вважаються не тільки робітники рослинництва і тваринництва, а й працівники транспорту. Виділяють також робітників зайнятих в підсобних промислових підприємствах, зайнятих в торгівлі, громадському харчуванні, дитячих садках.
В сільськогосподарських організаціях виділяють такі групи персоналу:
персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві, зайняті ремонтом будівель виробничого призначення, транспорту;
персонал, зайнятий в підсобних промислових виробництвах;
персонал зайнятий в інших неосновних видах діяльності.
Рух робітників характеризується показниками обороту кадрів і показника постійності кадрів. Інтенсивність обороту кадрів характеризується наступними коефіцієнтами: загального обороту, обороту по прийому і обороту по вибуванню. Рух робочих місць характеризується зміною числа робочих місць, в організації в результаті їх створене чи ліквідації.
Показники використання робочого часу визначаються на основі даних робочого часу робітників. Під робочим часом розуміють тривалість часу, під час якого робітник фактично виконував роботу
1.3. Баланс праці у сільському господарстві.
Важливим станом вивчення передумов і результатів суспільного відтворення є характеристика відтворення трудових ресурсів. Це завдання вирішує баланс праці. Він являє собою систему економічних таблиць та показників, які характеризують чисельність трудових ресурсів, джерел їх формування, розподіл по галузях народного господарства, класифікації робочої сили, використання робочого часу.
Баланс праці поєднує таку систему балансів органічно повіданих пов’язаних між собою: трудових ресурсів, молоді, спеціалістів, кваліфікованих кадрів, робочого часу.
В основі побудови балансів лежить загальна схема – вони складаються з двох розділів:
- ресурси трудові, розподілені за статтю, кваліфікацією або ресурсами робочого часу;
- розподіл трудових ресурсів, або робочого часу.
Галузеву приналежність осіб визначають виходячи з галузевої приналежності підприємств і організацій, де вони працюють. При цьому її встановлюють по основній діяльності. Це означає, що особи зайняті основною діяльністю, відносяться до галузі, якій належить дане підприємство, а особи, зайняті в різних господарствах відносять до галузей народного господарства. Цей принцип розповсюджується і на громадське господарство колгоспів, сільськогосподарських підприємств чи інших видах діяльності, промисловості і т. д.- відносяться до відповідних галузей народного господарства.
Баланс трудових ресурсів пов”язаний з іншими розділами балансу народного господарства. Ці зв”язки дозволяють визначити та проаналізувати продуктивність праці, фондозабезпеченість працюючих.
На основі балансу трудових ресурсів і балансових розрахунків визначають плани забезпечення народного господарства робочою силою
1.4. Продуктивність праці та рентабельність сільського господарства Показники продуктивності праці в сільському господарстві, особливості їх обчислення. Прямі і зворотні, повні й неповні показники продуктивності праці.
Продуктивність праці характеризується кількістю виробничої сільськогосподарської продукції в одиницях робочого часу на одиницю виготовленої сільськогосподарської продукції. Продуктивність праці в сільському господарстві являється одним із найважливіших показників економічно та соціально-економічної ефективності праці.
Статистика продуктивності праці вирішує завдання аналізу її рівня та динаміки на окремих виробництвах і підприємствах, у галузях виробничої сфери та народному господарстві в цілому. Результати цього аналізу в майбутньому використовують для статистичної оцінки ефективності дії основних факторів розвитку суспільного виробництва.Інтенсивне відтворення це коли приріст обсягу продукції відбувається за рахунок зростання продуктивності праці на базі науково-технічного прогресу прискорення виробництва, а також поліпшення її матеріального стимулювання і організації.
Екстенсивне – коли обсяг продукції збільшується за рахунок залучення додаткових трудових та виробничих ресурсів.
На сучасному етапі актуальними питаннями розвитку аграрного сектора економіки є аналіз стану соціального напрямку розвитку трудових ресурсів в Україні, яка входить у новий період перебудівних процесів, пов’язаних не тільки з економічною , але й з банківсько-фінансовою сферою.
Насамперед , це стосується заробітної плати та ефективної трудової діяльності і зайнятості с/г населення . Сьогодні діє деструктивний механізм дальшого руйнування економіки і деградації трудового потенціалу як у промисловості так і в сільському господарстві.
Поки що не розроблені та не діють ефективні методи запобігання негативним тенденціям. З різних причин відбуваються скорочення обсягів виробництва продукції в суспільному секторі та чисельності трудових ресурсів (робочої сили) , а також як наслідок зниження продуктивності аграрної праці
Зазначимо , що виробництво валової продукції сільського господарства в розрахунку на душу населення України зменшилося з 817 крб. до 564 крб. , а її загальний обсяг – відповідно , з 42493 млн до 28829 млн крб. в господарствах розташованих у порівняно однакових природно-кліматичних умовах, трудомісткість виробництва одиниці основних видів сільськогосподарської продукції надто коливається ( в межах 4-10 разів ) навіть за усередженими показниками по їх групах. Отже продуктивність праці залежить від рівня господарювання та інших суб’єктивних факторів. Такі відмінності в цьому показнику зумовлені насамперед мірою використання досягнень науково-технічного прогресу в окремих сільськогосподарських підприємствах. Важливим критерієм прогресу є ефективність використання землі та худоби, до яких прикладається праця для одержання сільськогосподарської продукції , від її рівня залежить продуктивність трудових вкладень та ін. економічні показники.
Таким чином для виходу з кризової соціально-економічної та кредитно-фінансової ситуації треба перш за все зупинити повсюдний спад сільськогосподарського виробництва, а потім забезпечити його зростання. Тому більше уваги необхідно приділити енергійному впровадженню в галузі прогресивних технологій виробництва поліпшення її матеріально-технічного забезпечення, гарантуванню повсюдної та вчасної виплати заробітної плати, активізувавши матеріальне стимулювання аграрної праці.
Система показників продуктивності праці в сільському господарстві включає:
а) повні показники, розраховані на основі вартісних показників продукції, для різних рівнів сільгоспвиробників (для окремих господарств, для сільгосппідприємств, для галузі сільського господарства, для рослинництва і тваринництва, для сільського господарства в цілому). Ці показники визначаються як відношення вартості продукції (О) до відповідних затрат праці (Т)
W =Q / T
В якості показників продукції виступає валовий випуск, валова додана вартість, чиста додаткова вартість, створені сільгоспвиробниками; затрати праці виражаються в середній чисельності зайнятих у відповідних сільгосппідприємствах, в затратах робочого часу.
Б) неповні показники продуктивності праці по конкретним видам сільськогосподарської продукції. Вони розраховуються як відношення випуска конкретних видів сільськогосподарської продукції в натуральному вираженні (q) до затрат праці на виробництво цих продуктів (Т):
W=q / T
в) неповні показники продуктивності праці по окремим видам сільськогосподарських робіт. Ці показники відображають рівень і динаміку об”єму сільськогосподарських робіт на одиницю затрат праці (на одного робітника). Вони визначаються ділення загального об”єму кожного однорідного виду сільгоспробіт на відповідні затрати праці:
W = q / T
де q – об’єм конкретних видів сільгоспробіт в натуральному вираження;
Т – затрати праці на виробництво цих видів робіт.
Ці показники дають можливість вивчати величину і динаміку конкретних видів сільгоспробіт в розрахунку на одиницю трудових затрат.
Для характеристики рівня і динаміки продуктивності праці в сільському господарстві використовуються система статистичних показників. Розрізняють прямі й зворотні показники продуктивності праці в сільському господарстві.
Прямі показники продуктивності праці визначаються як відношення результату виробництва до затрат робочого часу. Зворотні показники продуктивності праці відображають відношення затрат часу до результату виробництва. Таким чином, прямі показники продуктивності праці відображають виробництво сільськогосподарської продукції за одиницю робочого часу (показники виробітку), а зворотні показники характеризують затрати робочого часу на одиницю виготовленої продукції
Особливістю сільського господарства порівняно з іншими галузями економіки являється те, що продуктивність праці може розраховуватись не лише по показникам продукції, але й на окремих етапах сільськогосподарського виробництва. Тому у статистиці сільського господарства розрізняють неповні показники продуктивності праці та повні показники.
Показники обернені їм – повні показники. Вони відображають рівень і динаміку трудомісткості окремих видів сільськогосподарських робіт чи сільськогосподарської продукції.
Поділ показників продуктивності праці на повні і неповні є дещо умовним. Так, наприклад, затрати праці на 1ц зерна озимих культур являється по відношенню до затрат праці на 1 ц. Озимої пшениці повним показникам, а в зв”язку із затратами на 1 ц.
1.5. Натуральні і вартісні індекси продуктивності праці.
Показники продуктивності праці у натуральному вираженні найбільш точно відповідають змісту категорії продуктивності праці, оскільки вони відображають ефективність конкретної праці при виробництві конкретних натуральних благ чи послуг. Кількість продукції при розрахунку їх вимірюються в узгоджених за ознакою споживної вартості натуральних одиницях.
Натуральні показники продуктивності праці з успіхом використовують у добувній промислововсті, на підприємствах обробної промисловості де випускають однорідну продукцію при характеристиці окремих видів робіт у виробництві будівництва на , на транспорті, зв”язку та сільському господарстві.
Динаміку продуктивності праці у натуральному вираженні вивчають за допомогою індексного методу.
Індивідуальні індекси відображають зміну продуктивності праці на конкретних підприємствах.
де, w1,w0 – рівень продуктивності праці відповідно у звітному та базисному періодах. По групах підприємств, які виробляють однакову продукцію, узагальнюючі індекси продуктивності праці побудовані у формі індексів середньозважених величин, як правило різна. При цьому середню продуктивність праці по групі w визначають за формулою:
де, – рівень продуктивності праці на кожному окремому підприємстві; Т – середньоспискова чисельність робітників чи працюючих на кожному підприємстві.
Вирази та за своїм змістом являють собою відповідно сумарну кількість продукції та загальну чисельність робітників в аналізованій групі підприємств, що значно спрощує розрахунок середньої продуктивності праці та її узагальнюючих індексів.
Індекс продуктивності праці змінного складу показує, на змінності фактично середні продуктивність праці по групі підприємств у звітному періоді порівняно з базисним
де - продуктивність праці на кожному підприємстві у звітному та базисних періодах; - чисельність робітників у звітному та базисних періодах.
Суттєвим недоліком вимірювання продуктивності праці у натуральному вираження є неможливість його використання у тих випадках коли підприємства випускають різну продукцію. Натуральні показники продуктивності праці також не можна порівнювати у випадках випуску підприємствами однакової продукції з різною повнотою виробничого циклу.
Виходячи з цього, найбільш розповсюдженими в статистичному аналізі є вартісні показники праці, рівень якої встановлюється діленням обсягу продукції у вартісному вираженні на загальні витрати праці. Вони дозволяють позбавитися наведених недоліків натуральних показників, забезпечують можливість розрахунку та аналізу продуктивності праці на будь-якому рівні, починаючи з окремих підприємств і закінчуючи народним господарством в цілому.
Вимірювання та аналіз продуктивності праці у вартісному вираженні має й ряд суттєвих недоліків, які пов”язані з недоліками діючих в галузях народного господарства вартісних показників продукції.
Узагальнюючим показником продуктивності праці у сільському господарстві є валова продукція в порівнених цінах у розрахунку на одного середньорічного працівника. Додатково використовується середньорічний виробіток валової продукції на 1 людино-годину в цілому і окремо по рослинництву і тваринництву, а також трудомістність окремих видів сільськогосподарських робіт та продукції.
РОЗДІЛ 2
РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
Завдання 1.
Відомі такі дані (табл.1) про чисельність колгоспників, валовий доход та прибуток у колгоспах за рік:
Номер колгоспу
Чисельність колгоспників, чол.
Виробництво продукції, грн.
Валовий доход тис. грн.
Прибуток від реалізації продукції, тис. грн.
1
351
5428
436
376
2
372
6619
564
486
3
266
10428
631
544
4
289
4980
328
283
5
783
5461
986
850
6
369
6135
514
447
7
304
6920
417
414
8
282
4934
314
273
9
627
6550
937
815
10
362
3414
280
241
11
403
5246
480
418
12
258
4719
275
239
13
233
4475
245
204
14
165
7937
505
254
15
344
8300
735
613
16
292
4100
278
235
17
150
5617
192
163
18
167
8273
316
268
19
270
8733
546
468
20
207
4928
236
199
21
117
6808
180
152
22
142
8000
259
219
23
84
13543
255
214
24
73
6688
108
91
25
114
8753
227
191
26
246
6085
349
293
Разом
7270
173074
10593
8950
Побудуйте ряд розподілу колгоспів за величиною виробленої продукції на 1 колгоспника. Утворити 4 групи з рівними інтервалами. По кожній групі підрахувати:
а)число колгоспників; б)чисельність колгоспників; в)валовий доход (всього і на 1 колгоспника); г)прибуток від реалізації.
Розрахунки представити в табличній формі (табл.2).Зробити короткі висновки. Відобразити ряд розподілу у вигляді графіка.
2. Виконати групування колгоспів за двома ознаками: виробництвом продукції на 1 колгоспника і чисельність колгоспників (табл.3). Розрахувати для кожної групи техніко-економічні показники.
Написати назви таблиць. Зробити висновки.
Групування колгоспів за кількістю виробленої продукції на одного колгоспника
Таблиця 2.
Групи колгоспів за виробництвом валової продукції на одного колгоспника, грн.
Кількість колгоспів
Чисельнісь колгоспників чол.
Валовий доход
Прибуток від реалізації продукції
Всього, тис. грн
На 1 колгоспника грн.
Всього, тис.грн.
У % до валового доходу
3414-5946,25
10
3207
3570
1,11
3063
85,80
5946,25-8478,5
12
3329
5364
1,61
4470
83,33
8478,5-11010,75
3
650
1404
2,16
1203
85,68
11010,75-13543
1
84
255
3,04
214
83,92
Разом
26
7270
10593
8950
Висновок: типовими є колгоспи другої групи за виробництвом валової продукції на одного колгоспника. Маючи найбільшу кількість колгоспів і найбільшу чисельність колгоспників вони мають найбільший валовий доход і відповідно прибуток від реалізації.
До третьої і четвертої групи належать тільки 3 та 1 колгоспи. До першої 10.
Групи колгоспів за чисельністю колгоспників, чол.
Підгрупи колгоспів за валовою продукцією на 1 колгоспника, грн.
Кількість колгоспів
Чисельність колгоспників,чол.
Валовий доход
Прибуток від реалізації продукції
Всього, тис. грн.
На 1 колгоспника грн.
Всього тис. грн.
На 1 колгосп-ника,грн
73-250,5
3414-5946,25
3
590
673
1,14
566,00
0,96
5946,25-8478,5
6
1576
1636
1,04
1408,00
0,89
8478,5-11010,75
1
258
275
1,07
239,00
0,93
11010,75-13543
1
783
986
1,26
850,00
1,09
Разом
11
2957
5072
-
3348
-
3414-5946,25
5
910
1717
1,89
1277,00
1,40
250,5-428
5946,25-8478,5
5
1792
2710
1,51
2378,00
1,33
8478,5-11010,75
2
11010,75-13543
-
627
937
1,49
815,00
1,30
Разом
12
3329
5364
4470,00
428-605,5
3414-5946,25
1
114
227
1,99
191,00
1,68
5946,25-8478,5
-
536
1177
2,20
1012,00
1,89
8478,5-11010,75
-
-
-
11010,75-13543
-
-
Разом
1
650
1404
1203,00
605,5-783
3414-5946,25
1
84
255
3,04
214,00
2,55
5946,25-8478,5
1
8478,5-11010,75
-
-
11010,75-13543
-
-
Разом
2
84
255
214,00
РАЗОМ
26
7270
10593
8950,00
Висновок: виконуючи комбінаційне групування за чисельністю колгоспників і валовою продукцією на одного колгоспника можна зробити наступні висновки, що типовими є колгоспи 2 групи , які мають 12 колгоспів з чисельністю від 627 до 1792 чоловік, при цьому загальна чисельність колгоспників по 12 колгоспах складає 3392 чоловік з валовим доходом 5364 тис. грн. і прибутком від реалізації продукції 4470 тис. грн.
Завдання 2.
Використовуючи ряд розподілу за величиною виробленої продукції на 1 колгоспника(табл.2) обчислити :
а)середню продуктивність праці;
б) моду даного ряду;
в)медіану;
г) середнє лінійне відхилення.
а)середня продуктивність праці обчислюється за наступною формулою:
Середня продуктивність праці склала 1337,5 тис. грн.
б) Модою в статистиці називається величина ознаки, тобто варіанта яка найчастіше зустрічається в даній сукупності. В інтервальному ряду розподілу моду визначаємо за формулою:
Для знаходження моди треба знайти модальний інтервал, тобто інтервал з найбільшою частотою. Але, маємо справу з бімодальним інтервальним рядом, тобто маємо дві однакові частоти, тому можемо використовувати будь-який інтервал з найбільшою частотою. Тому мода буде мати вигляд
Це означає, що більшість колгоспів виробляють валової продукції на одного колгоспника в межах 6406,66гривень
в) Медіана обчислюється за формулою:
Для знаходження медіани в інтервальному ряду розподілу також визначаємо медіанний інтервал , таким буде інтервал кумулятивна частота якого дорівнює або перевищує половину частот
Знайдемо половину суми частот
Накопичуємо частоту поки вона не досягне 13, тобто 10+12 =23 , отже 23>13 це означає , що медіанний інтервал знаходиться в межах від 5946,25 до 8478,5. Отже,
Це означає, що половина колгоспів виробляють валової продукції на одного колгоспника менше 6579,31грн., а інша половина більше 6579,31грн.
г)Середнє лінійне відхилення це середній модуль відхилень індивідуальних значень ознаки від їх середньої величини обчислюємо за формулою:
Завдання3.
На основі даних про виробництво продукції на 1 колгоспника (завдання 1) визначте:
а)розмах варіації;
б) дисперсію;
в) середнє квадратичне відхилення;
г) коефіцієнт варіації.
Поясніть економічний зміст розрахованих показників.
а) Розмах варіації це різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки. В інтервальному ряду розподілу розмах варіації визначають як різницю між верхньою межею останнього і нижньою межею першого інтервалів:
R = X max – X min = 13543-3414=10129
б)Дисперсія представляє собою середню арифметичну квадратів відхилень кожного значення ознаки від їх середньої величини
Зважена дисперсія обчислюється за формулою:
Визначимо Х як середина кожного інтервалу:
3714 + 1266,125 = 46801,25 (10)
6246,25 + 1266,125 = 7212,375 (12)
8778,5 + 1266,125 = 9744,625 (3)
11310,75 + 1266,125 = 12276,875 (1)
визначається за формулою:
в) Середнє квадратичне відхилення визначається як корінь квадратний з дисперсії.
Чим менше середнє квадратичне відхилення тим більш однорідною є сукупність і більш типовою є середня величина
г)Відносною мірою варіації є коефіцієнт варіації. Він дозволяє порівняти ступінь варіації ознаки у варіаційних рядах, які мають різне значення середньої величини. Коефіцієнт варіації обчислюється як відношення середнього квадратичного відхилення до середнього значення ознаки:
29,54% < 33%, отже сукупність однорідна, а середня є типовою
Завдання4.
1.Використовуючи вихідні дані завдання 1 побудуйте таблицю для дослідження зв’язку між розміром валового доходу та продуктивністю праці.
2.Знайдіть рівняння регресії.
3.Зобразіть емпіричні та теоретичні дані на графіку.
4. Обчисліть лінійний коефіцієнт кореляції і кореляційне співвідношення.
5. Перевірте істотність зв’язку за допомогою - критерію з рівнем істотності = 0,05. Поясніть економічну сутність обчислених показників.
будуємо таблицю для дослідження зв’язку між розміром валового доходу та продуктивністю праці за даними завдання №1
Спочатку переведемо виробництво продукції на одного колгоспника з грн. в тис. грн. для спрощення розрахунків
2)Рівняння регресії будемо обраховувати за прямолінійним зв’язком який описується рівнянням прямої за наступною формулою:
,
де а0 і а1 визначаються за формулами
ух = 339,09+10,27 х - рівняння регресії
З рівняння можна зробити висновок, що залежність пряма. Якщо виробництво продукції зросте на 1 тис. грн., то валовий доход зросте на 10,27 тис. грн. 339,09 тис. грн. вплив неврахованих факторів.
3) Спочатку наносимо емпіричні дані , за даними таблиці (х і у). Отримаємо точки, згодом на які будемо наносити пряму за даними х і Ух і отримаємо теоретичну залежність.
4) У випадку лінійної залежності тісноту зв’язку вимірюють лінійним коефіцієнтом кореляції, який визначається за формулою:
або
r = 0,1
Оскільки значення додатне зв’язок можна вважати прямим і помітний (0,1<0,75)
Кореляційне співвідношення визначає тісноту зв’язку і визначається за формулою :
Номер колгоспу
Виробництво продукції(х), тис. грн.
Валовий доход (у), тис. грн.
Х*У
Х2
Ух
Ух -(У
(Ух -У)2
У-(У
(У -(У)2
У – Ух
(У – Ух)2
У2
1
436
5,428
2366,61
29,46
394,81
-12,61
159,09
28,58
816,64
41,19
1696,61
-1,23
2
564
6,619
3733,12
43,81
407,04
-0,39
0,15
156,58
24516,33
156,96
24637,65
-0,04
3
631
10,428
6580,07
108,74
446,14
38,71
1498,78
223,58
49986,64
184,86
34174,29
3,77
4
328
4,98
1633,44
24,80
390,21
-17,21
296,25
-79,42
6308,03
-62,21
3870,23
-1,68
5
986
5,461
5384,55
29,82
395,15
-12,27
150,66
578,58
334751,26
590,85
349105,13
-1,20
6
514
6,135
3153,39
37,64
402,07
-5,36
28,68
106,58
11358,64
111,93
12528,84
-0,52
7
417
6,92
2885,64
47,89
410,13
2,70
7,31
9,58
91,72
6,87
47,25
0,26
8
314
4,934
1549,28
24,34
389,74
-17,68
312,73
-93,42
8727,87
-75,74
5736,39
-1,72
9
937
6,55
6137,35
42,90
406,33
-1,10
1,20
529,58
280451,72
530,67
281612,94
-0,11
10
280
3,414
955,92
11,66
374,14
-33,29
1108,06
-127,42
16236,64
-94,14
8861,49
-3,24
11
480
5,246
2518,08
27,52
392,94
-14,48
209,71
72,58
5267,41
87,06
7579,14
-1,41
12
275
4,719
1297,73
22,27
387,53
-19,89
395,66
-132,42
17535,87
-112,53
12663,42
-1,94