Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економіка і організація виробництва
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти та науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
/
Контрольна робота
з курсу: «ЕКОНОМІКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА»
Варіант №16
16. Методи нарахування амортизації основних фондів підприємства.
Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на: Придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; Самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; Проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2. Термін корисного використання (експлуатації) – це очікуваний період часу, протягом якого ОФ використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю років, так i кількістю одиниць продукції. Термін корисної експлуатації встановлюється підприємством самостійно з урахуванням таких чинників: Очікуване використання об’єкта з урахуванням його потужності або продуктивності; Передбачуваний фізичний i моральний знос; Правові обмеження щодо термінів використання. Усі ці критерії досить суб’єктивні, отже, оспорити встановлені підприємством терміни експлуатації неможливо. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: Очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; Фізичний та моральний знос, що передбачається; Правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання. Стандартом визначено п’ять бухгалтерських методів нарахування амортизації і один – податковий: Прямолінійний; Зменшення залишкової вартості; Прискореного зменшення залишкової вартості; Кумулятивний; Виробничий; Податковий. Відмінність застосованих методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційний відрахувань, а також у способі їх розподілення. В залежності від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності – підприємства по своєму бажанню застосовують найбільш ефективний і доцільний метод амортизації. Роздивимося кожний з методів на прикладі. Підприємство придбало виробниче обладнання первісною вартістю 330000 гривен. Загальний розрахунковий обсяг виробництва визначений підприємством в розмірі 1600000 одиниць. Ліквідаційна вартість обладнання після його експлуатування по попереднім оцінкам може скласти 10000 грн. передбачуваний термін використання складе 4 роки. Прямолінійний метод (метод прямолінійного списання). Згідно цього методу амортизуючи вартість об’єкта основних засобів рівномірно списується на протязі терміна його використання. Цей метод найбільш характерний для пасивної часті основних фондів: будівлі, споруди, їх структурні компоненти, меблі т.д. 1) Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів; формуладе АВ – амортизаційні відрахування; ВПЕРВ – первісна вартість; ВЛІКВ – ліквідаційна вартість; ТК.В. – термін корисного використання; АВ=(330000-10000)/4=80000 Начислення амортизації на протязі 4 років можна відобразити таким чином: 2) Метод зменшення залишкової вартості. Суть його в тому, що на початку експлуатації основних виробничих фондів засоби суми нарахованої амортизації значно перевершують амортизаційні суми, нараховані на кінець терміна служби об’єкта. Використовуючи цей метод, виходять з того, що багато видів основних засобів виробничого призначення діють більш ефективно, доти вони ще нові і мають високий виробничий потенціал. З часом, витрати на ремонт збільшаться. Це приведе до того, що загальна сума витрат на ремонт і амортизаційні відрахування з часом залишається практично незмінною на протязі кілька років. В результаті корисність об’єктів основних засобів залишається однаковою тривалий період часу. Тому цей метод застосовують для тих засобів, які схильні до впливу швидкого морального зносу внаслідок науково-технічного прогресу – комп’ютери, принтери, ксерокси, та інша електроніка. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; формула 1 формула 2 де САР – річна сума амортизації; ВЗАЛ – залишкова вартість об’єкта основних засобів; НАР – річна норма амортизації; n – кількість років корисного використання об’єкта. ВЛІКВ – ліквідаційна вартість; ВПЕРВ – первісна вартість; САР=(1 - 4 10000/330000))*100%=58,38% 3) Метод прискорення зменшення залишкової вартості. При цьому методі ліквідаційна вартість об’єкту не враховується. Цей метод економічно більш виправданий по відношенню до активної частини, наприклад, машини, механізми, верстати та інше виробниче обладнання. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється; формула де НА – норма амортизації; ВБАЛ – балансова вартість; АВ – амортизаційні відрахування; У нашому прикладі річна норма амортизації обладнання складе: 100%/4роки=25% Розрахунок для кожного року: таблиця
4) Кумулятивний метод. Цей метод називають методом списання вартості по сумі кількості років. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; формула де АВ – амортизаційні відрахування; ВЛІКВ – ліквідаційна вартість; ВПЕРВ – первісна вартість; ККУМ – кумулятивний коефіцієнт. В нашому прикладі, оскільки термін служби дорівнює 4 роки , то сума років дорівнює: 1+2+3+4=10 таблиця 5) Виробничий метод. Цей метод базується на тому, що амортизація є тільки результатом експлуатації об’єкта основних засобів, і термін часу нема ніякої ролі в процесі начислення. Найбільш доцільно використовувати цей метод по відношенню до транспортних засобів. За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. формула де АВ – амортизаційні відрахування; N – фактичний річний обсяг продукції (робот, послуг); АСВИР – амортизаційна ставка виробнича; ВПЕРВ – первісна вартість; ВЛІКВ – ліквідаційна вартість; NЗАГ. РОЗР. – загальний розрахунковий обсяг виробництва. Виробнича амортизаційна ставка =(330000-10000)/1600000=0,2 6) Податковий метод. Застосовується тоді коли бухгалтери бажають зменшити обсяг облікової роботи і об’єднати бухгалтерський і податковий способи нарахування амортизації. Іншими словами, коли мова йде тільки про мету начислення амортизації а не облік засобів в цілому. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал): група 1 - 1,25 відсотка; (*4) 5% група 2 - 6,25 відсотка; (*4) 25% група 3 - 3,75 відсотка. (*4) 15% Платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набрання чинності цим Законом за такими нормами (у розрахунку на календарний рік): 1-й рік експлуатації - 15 відсотків; 2-й рік експлуатації - 30 відсотків; 3-й рік експлуатації - 20 відсотків; 4-й рік експлуатації - 15 відсотків; 5-й рік експлуатації - 10 відсотків; 6-й рік експлуатації - 5 відсотків; 7-й рік експлуатації - 5 відсотків. Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації. Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.
46. Загальні форми організації виробництва.
Концентрація — процес побільшення виробництва, зосередження його на великих підприємствах. Рівень концентрації характеризується: питомою вагою великих підприємств у випуску продукції та в загальній виробничій потужності даної галузі; обсягом продукції та величиною потужності в середньому на одне підприємство; середнім розміром виробничих фондів, що випадає на одне підприємство. Великі підприємства мають істотні переваги перед підприємствами малих розмірів, бо дають змогу підвищувати економічну ефективність виробництва, мають кращі умови для впровадження механізації та автоматизації виробництва.
Спеціалізація виробництва — відособлення і створення підприємств і галузей для випуску однорідної продукції. Полягає в уніфікації вироблюваної продукції та посиленні технічної однорідності виробництва. Розрізняють три основні форми спеціалізації: предметну, подетальну й технологічну. Предметна є найбільш простою і поширеною. Полягає в зосередженні виробництва окремих видів готової продукції на мінімальній кількості підприємств і галузей промисловості. Скажімо, автомобільні заводи спеціалізуються на виробництві певних видів автомобілів (легкових, вантажних, автобусів). Подетальна спеціалізація виробництва Передбачає, що підприємства виготовляють лише окремі частини, агрегати, вузли або деталі виробів. Технологічна спеціалізація виробництва полягає в тому, що на підприємстві виконують лише окремий технологічний процес.
Кооперування виробництва — одна з форм виробничих зв'язків між підприємствами, які спільно виготовляють певну продукцію або зберігають господарську самостійність. Відповідно до видів спеціалізації кооперування буває предметне, подетальне, технологічне. Залежно від підпорядкованості кооперування виробництва поділяють на внутрігалузеве й міжгалузеве. Крім того, розрізняють внутрірайонне та міжрайонне кооперування виробництва. На основі кооперування виробництва виробляється майже вся продукція сучасного машинобудування, особливо автомобілі, верстати, судна тощо.
Комбінування виробництва — форма концентрації виробництва, заснована на поєднанні різних галузей його в межах одного підприємства, в якому продукти одного виробництва є сировиною, напівфабрикатом або допоміжним матеріалом для інших. Комбінування виробництва найбільш поширене в кольоровій металургії, хімічній, деревообробній, легкій, харчовій промисловості, промисловості будівельних матеріалів. Воно створює умови для раціонального використання природних багатств, рівномірного розміщення продуктивних сил.
Тестові завдання
16. Норма часу – це:
а) кількість продукції, що має бути виготовлена за одиницю часу;
б) оптимальна кількість обладнання, закріплена за робітником;
в) чисельність робітників, що обслуговують певне робоче місце;
г) максимально допустимі витрати часу на операцію;
д) кількість продукції, що має бути виготовлена на одного працюючого.
46. Право власності на винахід засвідчується:
а) патентом;
76. Показники якості виробництва продукції характеризують:
а) технічний рівень продукції;
б) відповідність готового виробу вимогам нормативно-технічної документації;
в) рівень дефектності продукції;
г) рівень відповідності сучасним міжнародним вимогам
106. Страховий запас інструменту створюється з метою:
а) безперебійної роботи;
б) ритмічної роботи;
в) ефективності виробництва;
г) якості продукції
136. До виручки від позареалізаційних операцій входять грошові кошти, одержані від:
а) реалізації основної продукції;
б) основних фондів;
в) нематеріальних активів;
г) здачі майна в оренду;
д) операцій з цінними паперами.
Практична частина
16. У плановому періоді час одного обороту довести до 58 днів впровадженням організаційно-технічних заходів. У базовому періоді обсяг реалізованої продукції становив 32 млн. грн., а середньорічний залишок нормованих оборотних засобів — 5,5 млн. грн.
Визначити, на скільки днів скоротиться період обороту оборотних засобів та абсолютну суму вивільнених оборотних засобів
Розв’язання
1. Середньорічний залишок нормативних оборотних засобів за умови, що обсяг реалізованої продукції не змінився, дорівнюватиме:
Sн. з. пл.
де Доб.пл.– час одного обороту оборотних засобів у плановому періоді;
Qр.пл. – обсяг реалізованої продукції у плановому періоді.
Тоді
Sн. з. пл.грн.
2. Період обороту оборотних засобів у базовому періоді розраховуємо за формулою
Доб.б.
де Sн.о.з. – середньорічний залишок нормованих оборотних засобів;
Qр.б. – обсяг реалізованої продукції у базовому періоді.
Тоді
Доб.б. =дні
Доб б = (дні).
3. Скорочення періоду обороту розраховуємо за формулою
∆Д = Доб.б. − Доб.пл.
Тоді
∆Д = 62 − 58 = 4 (дня).
4. Обсяг вивільнених нормованих оборотних засобів розраховуємо за формулою
∆Sн.з. = Sн.о.з. − Sн.з.пл.
Тоді
∆Sн.з.=5,5− 5,1= 0,4 (млн. грн.).
Відповідь: період обороту скоротиться на 4 дні, що дасть змогу вивільнити 0,4 млн. грн.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора