Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Основи наукових досліджень
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Звіт
з дисципліни «Основи наукових досліджень»
про науково-дослідну роботу
«Рівень використання основних виробничих фондів, їх стан та ефективність виробництва»
РЕФЕРАТ
Звіт про НДР: 39 с., 3рис., 7 табл. 0 додатки, 7 джерел.
Об’єкт дослідження: використання основних виробничих фондів підприємства.
Мета роботи: Визначити рівень використання основних виробничих фондів, їх стан та ефективність виробництва.
Метод дослідження: Економіко-статистичний аналіз(метод середніх величин, метод кореляційного зв’язку, метод економічного групування, аналіз, синтез та інші) фондовіддачі та стану придатності основних виробничих фондів та їх вплив на ефективність виробництва. Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим чинником підвищення ефективності виробництва.
В даному звіті я дослідив вплив рівня використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва, тобто витрати на 1 грн продукції. Основними показниками рівня використання ОВФ є фондовіддача і фондоємність. Одним із завдань наукового дослідження було визначення впливу стану ОВФ на обсяги і ефективність виробництва. Основними показниками, які характеризують стан основних виробничих фондів є коефіцієнт придатності.
ЗМІСТ
РЕФЕРАТ………………………………………………………………………….2
ВСТУП……………………………………………………………………………..4
Розділ 1. Теоретичні основи підвищення ефективностівикористання основних виробничих фондів
Основні виробничі фонди як економічна категорія…………………………………………………………………...6
Механізм впиву використання основних виробничих фондів підприємства на його господарську діяльність. виробництва……………………………………………………………….12
Використання основних виробничих фондів підприємства і його вплив на ефективність …………………………………………………………..18
Розділ 2.Оцінка впливу рівня використання основних виробничих фондів, їх стану та ефективності виробництва
2.1 Методика наукового дослідження…………………………......................23
2.2 Характеристика об’єкта дослідження і вихідної інформації…………….24
2.3 Дослідження впливу рівня фондовіддачі на ефективність виробництва …………………………………………………………………………………….25
2.4 Дослідження впливу стану основних виробничих фондів на ефективність виробництва……………………………………………………………………...32
2.4.1 Дослідження впливу зношеності основних виробничих фондів на ефективність виробництва………………………………………………………34
2.4.2 Дослідження впливу придатності основних виробничих фондів на ефективність виробнцтва………………………………………………………..35
ВИСНОВОК……………………………………………………………………...37
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………….....................39
ВСТУП
Організаційні-економічні зміни у промисловості впливають на роботу основного суб’єкта ринкової економіки – підприємства. Саме на рівні підприємства створюється продукція, вирішуються проблеми економії витрат ресурсів, застосування високопродуктивної техніки, саме підприємство несе основну соціальну відповідальність перед суспільством і кожним працівником.
При наявності факторів виробництва здійснюється процес виробництва на підприємстві, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці, одним словом засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. Їх споживання здійснюється у процесі виробництва (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці.
До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес.
Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент.
Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.
В умовах теперішнього стану економіки підвищення ефективності виробництва є однією з найважливіших проблем. Поліпшення використання основних фондів– це важливе джерело росту обсягу виробництва продукції і підвищення ефективного використання основних фондів, зростання конкурентоспроможності продукції, технологій та підприємства в цілому.
Розділ 1. Теоретичні основи підвищення ефективності використання ОВФ підприємства.
Основні виробничі фонди підприємства як економічна категорія
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.
Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати із виробничими фондами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їх безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва, а ті з них, які мають вартість.
Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.
Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їх значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні і розвитку будь-якого виробництва. Уся сукупність наявних виробничих фондів становить найбільшу за питомою вагою частину (близько 60%) національного багатства країни. Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання і удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці є найбільш активною частиною основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства.
Під основними засобами розуміють сукупність матеріальних коштів, які формує і утримує підприємство з метою використання їх в процесі виробництва або постачання виробів, надання послуг, здавання в оренду іншим юридичним особам, здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін використання яких більше одного року або операційного циклу, якщо останній довший за рік.
При формуванні основних засобів підприємств повинні враховуватись особливості кожного об'єкту їх складових. У кожному конкретному випадку такий об'єкт розглядається як закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, для обслуговування яких використовуються загальні пристосування, прилади керування та єдиний фундамент. В зв'язку з цим, кожен предмет чи об'єкт може виконувати свої функції, а їх комплекс певну роботу в складі комплексу, а не самостійно.
Для забезпечення своєї діяльності кожне підприємство повинно мати в наявності не сукупність основних засобів, а таку їх кількість і в такому складі, як цього вимагає організація процесу виробництва. Основні засоби підприємств періодично оновлюються, поповнюються і вибувають із експлуатації. В загальному вигляді склад основних засобів підприємства подано на рис. 1.1.1.
Як видно з рис.1.1.1., основні засоби підприємства складаються із трьох основних груп: ^основні засоби (фонди), ^ інші необоротні матеріальні активи, ^незавершені капітальні інвестиції. Кожна із названих груп основних засобів сформована за ознаками функціонального призначення в забезпеченні результативної діяльності підприємства. До її складу входить сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.
Не применшуючи важливості і значення таких вагомих складових груп основних засобів підприємства як "Інші необоротні матеріальні активи" та "Незавершені необоротні капітальні інвестиції" в діяльності підприємства більш ґрунтовно зупинимось на характеристиці основної їх складової "Основних фондів".
Основні фонди - це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (надалі послуги) частинами, в міру свого спрацювання.
Основні фонди - це найбільш активна частина основних засобів підприємства, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі виготовлення продукції (надання послуг). Співвідношення окремих видів (груп) основних виробничих фондів, виражених у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві характеризує їх видову (технологічну) структуру.
Рис. Склад основних засобів підприємства
На підставі даних про видову (технологічну) структуру основних виробничих фондів судять про прогресивні зміни в складі основних засобів, які відбуваються під впливом багатьох факторів. Найбільш вагомими серед них слід виділити такі:
науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень
виробництва;
прогресивні форми організації виробництва;
відтворювальна структура капітальних вкладень при формуванні нових основних фондів;
розміщення підприємства і його кооперовані зв'язки;
вартість будівництва нових об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування.
В інтересах суспільства і окремих підприємств є досягнення такої видової (технологічної) структури основних фондів, яка дозволяє здійснювати ефективну організацію процесів виготовлення продукції (надання послуг) високої якості та конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тому поряд з намаганнями збільшувати активну частину основних фондів підприємства, яка характеризує підвищення його технічного рівня, треба постійно дбати про необхідну кількість і утримання в належному стані інших груп основних засобів. Досягнення оптимального співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів дає змогу досягти злагодженого функціонування підприємств і високих результативних показників їх діяльності.
Слід зазначити, що видова (технологічна) структура основних фондів підприємств має галузевий характер. Так, в промисловості питома вага будівель і споруд становить в середньому 46-48%, машин і устаткування - 42-44% до загальної їх кількості. На транспорті основну питому вагу, майже 65%, складають транспортні засоби, значно менше всі інші види основних фондів.
За своїм призначенням та натурально-речовим характером основні фонди народного господарства поділяються на такі групи:
Будівлі;
Споруди;
Передавальні пристрої;
Машини та обладнання в тому числі:
силові машини та обладнання;
робочі машини та обладнання;
вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання;
обчислювальна техніка;
інші машини та обладнання.
Транспортні засоби;
Інструмент;
Виробничий інвентар та приналежності;
Господарський інвентар;
Робоча та продуктивна худоба;
Багаторічні насадження;
Капітальні витрати на поліпшення землі4
Інші основні фонди. [2]
Викладена видова класифікація основних фондів має загальне пізнавальне значення для оцінки структури використовуваних засобів праці. При проведенні аналізу в умовах конкретного підприємства формування кожного виду його основних фондів вимагає більш ґрунтовного врахування його виробничо-технологічних особливостей та особливостей галузевої приналежності.
Видова класифікація має важливе економічне значення. Вона широко використовується діючими системами бухгалтерського та статистичного обліку. Так, для встановлення норм амортизаційних відрахувань і ' розрахунків щорічних сумарних обсягів амортизації згідно з Законом України "Про оподатковування прибутку підприємств" застосовують укрупнену групову класифікацію, згідно якої основні фонди підприємства поділяються на такі чотири групи:
перша група - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини.
друга група - автомобільний транспорт, вузли та запчастини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматизованої обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них;
третя група - будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп.
четверта група - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). [3]
Механізм впливу використання ОВФ підприємства на його господарську діяльність.
Ефективність виробництва на підприємстві значною мірою визначається рівнем повного і раціонального використання основних фондів, який визначається системою показників екстенсивного і інтенсивного використання.
При визначенні показників екстенсивного використання основних фондів вихідним даними є фонд часу роботи обладнання. Граничний час роботи одиниці обладнання визначається календарним часом, тобто кількість годин(днів) за певний період часу. Для року це буде становити 365 днів або 8760 годин.
Проте підприємства працюють не цілий рік і не повністю 24 години на добу. Тому, насамперед, треба визначити плановий фонд часу роботи обладнання виходячи із встановленого на даному підприємстві режиму роботи. При визначенні планового фонду часу роботи обладнання також враховується час перерв при даному рівні техніки, правильній його експлуатації, час на проведення планово-попереджувального ремонту тощо.
Якщо від календарного часу відняти всі заплановані перерви у використанні обладнання (вихідні, святкові дні, дні ремонту тощо), то отримаємо лановий фонд часу роботи обладнання.
Проте фактично обладнання не завжди працює весь цей час. Бувають назаплановані зупинки обладнання, які можуть бути викликані різними причинами. При вилучені із планового фонду часу позапланових простоїв отримуємо час фактичної роботи обладнання. Але і в фактично відпрацьований час основні фонди використовуються не продуктивно, тобто на протязі зміни бувають простої обладнання через різні причини: організаційні, відсутність матеріалів і сироаини, виправлення браку тощо. Ці всі простої впливають на використання внутрізмінного часу, що можна характеризувати відповідним коефіцієнтом.
Якщо із часу фактичної роботи обладнання виключити час непродуктивної роботи, то отримаємо час продуктивної роботи ОВФ.
Основними показниками, що характеризують використання ОВФ в часі є:
Коефіцієнт використання календарного часу - характеризує питому вагу числа робочих днів в році до планового числа календарних днів в році:
,
- число робочих днів в році - число календарних днів в році.
Ефективне використання ОВФ підприємства забезпечується при =0,65-0,70.
Коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь використання робочого в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих робочих днів до числа робочих днів в році:
,
де - число фактично відпрацьованих днів у році.
Ефективне використання ОВФ підприємства забезпечується при =0,75-0,80.
Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи ОВФ в добу. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувалися у різні зміни доби, до балансової вартості ОВФ підприємства:
,
де - балансова вартість ОВФ , які використовувались в і – ті зміни, - балансова вартіст ОВФ.
Коефіцієнт використання внутрізмінного часу характеризує ступінь ступінь використання робочого часу протягом зміни. Визначається як відношення числа годин, відпрацьованих в зміні до числа годин зміни:
,
де - коефіцієнт використання внутрізмінного часу, - число фактично відпрацьованих годин в зміну, , - число годин в зміні.
Ефективне використання ОВФ підприємства забезпечується при =0,80-0,85.
Інтегральний коефіцієнт вклростання ОВФ характеризує ступінь використання цих фондів за часом. Визначається як добуток відповідних коефіцієнтів, що характеризують окремі сторони використання ОВФ за часом:
,
На основі цього показника можна зробити відповідні висновки щодо використання ОВФ за часом.
На величину всіх наведених коефіцієнтів екстенсивного використання ОВФ,, зокрема обладнання, негативно впливають різні простої, які можна поділити на залежні від працівників, що обслуговують дане устаткування і не залежні від їх роботи.
До простоїв, що залежать від роботи підприємства, відносять ті, які обумовлені незадовільним технічним обслуговуваням робочччих місць, перебоями у забезпеченні матеріалами, електроенергією, незабезпеченість нормальних умов праці на робочому місці, порушеннями технологічної та трудової дисципліни. Наявність цих причин свідчить про недоліки в організації виробництва й праці на підприємстві, які повинні бути усунені підприємством.
До показників використання ОВФ за потужністю відносять:
Коефіцієнт технічної готовності характеризує долю машин, які на даний період є справні, і визначається як відношення кількості справної техніки до загальної її кількості:
,
де - коефіцієнт технічної готовності техніки, - число справної техніки, - загальна кількість техніки.
Ефективне використання ОВФ підприємства забезпечується при =0,75-0,80.
Коефіцієнт виходу на роботу(лінію) характеризує долю техніки, яка безпосередньо працює, і визначається як відношення кількості техніки, що працює, до кількості справної техніки:
,
де - коефіцієнт виходу техніки на лінію, - кількість техніки, що працює.
Ефективне використання ОВФ підприємства забезпечується при =0,65-0,90.
Коефіцієнт використання потужності характеризує ступінь використання наявної потужності підприємства, виходячи з обсягів виробництва продукції і визначається як відношення обсягу випущеної продукції до проектної потужності по випуску продукції:
,
де - коефіцієнт використання потужності підприємства, - фактичний обсяг виробництва продукції, - проектний обсяг виробництва продукції.
Економічна ефективність використання ОВФ характеризується системою показників:
Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одну гривню ОВФ, визначається як відношення обсягів виконаних робіт до середньорічної вартості ОВФ підприємства:
,
де - фондовіддача ОВФ, О – фактичні обсяги випуску, - балансова вартість ОВФ.
На величину фондовіддачі в значній мірі впливає структура виконаних робіт і в першу чергу їх матеріаломісткість. Щоб уникнути впливу матеріаломісткості робіт на рівень фондовіддачі розраховують:
,
де - обсяги чистої продукції.
Фондоємкість продукції характеризується вартістю ОВФ, що приходиться на 1 грн. продукції. При аналізі використання ОВФ треба враховувати, що чим чим більша фондоємкість продукції, тим менш ефективно використовуються ОВФ.
Поряд з показниками, які характеризують екстенсивне і інтенсивне використання активної частини основних засобів - устаткування, важливе значення мають показники, які дають змогу оцінити фізичний стан основних фондів:
Коефіцієнт придатності ОВФ показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості, визначається як відношення величини залишкової вартості до первісної вартості ОВФ:
,
де - коефіцієнт придатності ОВФ, - балансова вартість на початок року, - сума зносу ОВФ, - залишкова вартість ОВФ,
Коефіцієнт зносу ОВФ характеризує ступінь зносу ОВФ і визначається як відношення величини їх зносу до балансової вартості цих фондів на початок періоду:
,
Поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів підприємств безпосередньо позначається на зниженні собівартості виготовлюваних виробів за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.
Використання ОВФ підприємства і його вплив на ефективність виробництва.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих ОВФ. Ці процеси , з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу та прибутковість.
Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.
Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленню організації матеріально-технічного забезпечення підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників; залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємств; широке застосування лізингових операцій.
Практична реалізація окреслених заходів на підприємствах позначиться на їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації підприємств на випуск нової продукції, яка користується підвищеним попитом у споживачів. Поряд з тим, поліпшення інтенсивного використання основних засобів підприємства є важливою передумовою збільшення обсягів випуску продукції, яка користується попитом на ринку без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів.
Цей процес можна пояснити відповідними розрахунками. Наприклад, якщо в розрахунку фондовіддачі (Фв) обсяг виробництва продукції виразити через добуток чисельності працівників (Т) і продуктивності їхньої праці (ПП), а вартість основних фондів через добуток чисельності працівників (Т) і фондоозброєності їх праці за умови однозмінної роботи {Фоз), то матимемо таке відношення:
,
Виходячи із змісту цьоговідношення видно, що фондовіддача наявних на підприємстві основних фондів прямопропорційно залежить від продуктивності праці працюючих і обернено пропорційно від її фондоозброєності. Отже, для зростання фондовіддачі на підприємствах необхідно розробляти і застосовувати заходи, які дадуть змогу забезпечувати випередження темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами зростання її фондоозброєності.
Серед напрямів підвищення ефективності використання основних засобів на підприємствах чільне місце повинно бути відведено заходам, спрямованим на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема, важливе значення повинно надаватися насамперед таким, які спрямовані на підвищення змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів виробництва продукції і підвищення ефективності використання основних засобів. У зв'язку з цим, на підприємствах необхідно домагатися оптимальної структури складових засобів праці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага прогресивного нового устаткування, удосконалюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування основних підрозділів підприємства, перерозподілу працюючих в його межах, вивільненню робітників в допоміжних виробництвах і залучення їх після відповідної підготовки до роботи в основних цехах, щоб підвищити змінність наявного у них устаткування.
Підвищення коефіцієнтів змінності роботи устаткування підприємства може бути досягнуто шляхом ^розширення зони багатоверстатного обслуговування, ^суміщення професій. Можливості для розширення зони обслуговування створюються в результаті технічного удосконалення устаткування, підвищення рівня комплексної механізації і автоматизації виробництва.
Підвищенню змінності роботи устаткування повинно сприяти удосконалення його структури, тобто зменшення в його складі тих машин і верстатів, які за своїми технологічними можливостями лише частково завантажені роботою протягом зміни.
Наявність на підприємствах устаткування, яке лише частково використовується у виробничому процесі, не дає змоги протягом строку корисного його використання перенести свою вартість на виготовлювану продукцію (послуги). В результаті матиме місце значна недоамортизація такого устаткування, що негативно впливатиме на економічні показники діяльності підприємства. Досвід діяльності багатьох підприємств показує, що позбутися надлишку устаткування можна шляхом зміни його структури, наприклад, реалізації або списання застарілих верстатів і машин, придбати нове устаткування, і за рахунок високої продуктивності якого більш повно завантажити все наявне устаткування. Вирішення проблеми повного завантаження устаткування можливе шляхом розвитку госпрозрахункового кооперування підприємств з метою ефективності використання наявних у них резервів виробничих потужностей.
Значного підвищення змінності роботи устаткування можна домогтися шляхом розширення сітки госпрозрахункових організацій, покликаних здійснювати прокат машин і устаткування та інших елементів основних фондів. Такі госпрозрахункові організації скуповують у підприємств зайве устаткування, здійснюють у випадках необхідності їх ремонт і модернізацію і віддають на прокат підприємствам, споживачам. Від такої діяльності економічну вигоду отримують всі її учасники: підприємства, які продали зайве у них устаткування такій госпрозрахунковій організації, мають змогу отримувати суму коштів значно більшу, ніж у випадку, коли таке устаткування демонтується і підготовлюється для здачі його на металобрухт. В той же час, підприємства, яким необхідні відповідні види машин і устаткування на саої кошти мають змогу оперативно його придбати і залучити до використання у виробничому процесі, оскільки значна частина таких машин і верстатів перебуває в доброму технічному стані.
Важливе значення в підвищенні ефективності використання основних засобів мають соціальні фактори. Так, проведені соціологічні дослідження на ряді підприємств дали змогу виявити низку причин, які негативно впливають на організацію використання активної частини основних засобів в другу зміну. Насамперед, мова йде про незадовільне забезпечення другої зміни необхідним комплексом послуг виробничої інфраструктури (своєчасного ремонтного обслуговування, ритмічного забезпечення робочих місць необхідними матеріалами, інструментом, комплектуючими, транспортними засобами, різними видами енергії), низький рівень організації харчування, медичного обслуговування; недостатність в організації соціально-побутової інфраструктури міст та робітничих селищ; невисокий рівень кваліфікації кадрів, що не дає можливість ефективно використовувати нову техніку.
Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль в підвищенні ефективності використання основних засобів повинні відігравати фактори матеріального стимулювання працівників підприємств. Мова йде про те, що менеджмент підприємств має розробляти і постійно удосконалювати механізми матеріального стимулювання робітників, інженерів та інших працівників, діяльність яких сприяє виявленню та організації використання резервів підвищення ефективності основних засобів.
Розділ 2.Оцінка впливу рівня використання ОВФ, їх стану та ефективністьвиробництва.
2.1. Методика наукового дослідження
Кількість підприємств, які необхідно вибрати із генеральної сукупності, враховуючи умову збереження репрезентативності можна обчислити за формулою:
,
де n – чисельність одиниць вибіркової сукупності;
– квадратичне відхилення варіюючої ознаки;
– дисперсія варіюючої ознаки;
N – чисельність генеральної сукупності.
- гранична похибка вибірки;
– коефіцієнт довіри (або кратності), який залежить від віро гід но сті, з якою можна гарантувати, що гранична похибка не перевищує t – кратну середню похибку (при вірогідності 0,683 = 1; при 0,955 = 2; при 0,977 = 3).
Відповідно до заданих показників застосовується без повторна вибірка, =0,5, =0,1, а значення критерію достовірності t=2.
Класичним способом формування вибірковості сукупності є же реб кування або використання таблиць випадкових чисел.
Якщо вибір вибіркової сукупності (окремих підприємств) буде здійс нюватися випадковим способом за таблицею випадкових чи сел, то цей вибір, тобто вибір окремого підприємства при генеральній сукупності 100 одиниць, слід проводити за двома ос танніми цифрами випадкового числа. У таблиці випадкових чисел першим заданим числом є 5480. У цьому випадку останніми двома цифрами є 80, тобто першим вибраним підприєм ством у ви хід них даних буде під приємство 80. Другим чис лом у цій таблиці є чис ло 1017, тобто від по відно наступним буде під при ємство 17.
2.2. Характеристика об’єкта дослідження і вихідної інформації
Відібрані одиниці сукупності (окремі підприємства) зводимо у відповідну таблицю
Таблиця
Характеристика вибіркової сукупності одиниць
№ з /п
№ п-ва
Обсяг виробництва продукції, тис. грн
Балансова вартість ОВФ, тис. грн
Витрати виробництва, тис. грн
Річний знос ОВФ, %
Поступило нових ОВФ, тис. грн
Первісна
Залишкова
1
69
4480
3790
2100
3840
8,1
50
2
21
4410
3740
2200
3820
7
80
3
7
4020
3350
2100
3720
8,4
80
4
5
3100
2610
1460
2940
8,4
60
5
36
1720
1420
780
1470
7,2
30
6
62
4720
4340
2870
4240
8,4
80
7
82
3480
2860
1320
2880
7,8
60
8
41
2480
2040
990
1860
7,8
50
9
16
3480
2980
1910
3100
7,5
60
10
43
2890
2190
1240
2140
7,9
50
11
28
4700
3900
3100
3700
7,6
50
12
31
4000
3420
1900
3480
8,2
60
13
26
4540
3820
2010
3780
8,2
60
14
90
3790
3250
2010
3260
8,1
40
15
23
4400
3270
2200
3940
7,1
60
16
87
3680
3120
1620
3240
8
60
17
84
3580
3000
1800
3000
8,2
60
18
72
3630
3190
1900
3360
7,8
40
19
40
2130
1980
1010
1740
8
60
20
77
3870
3540
1910
4420
8,1
40
Разом
73100
61810
36430
63930
157,8
1130
Сер. зн
3655,0
3090,5
1821,5
3196,5
7,9
56,5
2.3. Дослідження впливу рівня фондвіддачі на ефективність виробництва
Економічним показником, який характеризує використання основних фондів, є фондовіддача. Фондовіддача характеризує величину обсягу виробництва продукції, яка отримана з одиниці основних виробничих фондів. Визначається як відношення обсягу виробленої продукції до середньорічної балансової вартості основних виробничих фондів.
,
де - річний обсяг виробництва продукції, - балансова вартість основних виробничих фондів.
Ефективність виробництва характеризується витратами виробництва на одна гривню проданої продукції:
де Вв- витрати виробництва, Ов- річний обсяг виробництва .
Табиця 2.3.2. Характеристика об’єкта дослідження
№ п-ва
Обсяг виробництва продукції, тис. грн
Балансова вартість ОВФ, тис. грн
Витрати виробництва, тис. грн
Первісна
Залишкова
Фондовіддача
Витрати на 1 грн
69
4480
3790
2100
3840
1,18
0,86
21
4410
3740
2200
3820
1,18
0,87
7
4020
3350
2100
3720
1,2
0,93
5
3100
2610
1460
2940
1,19
0,95
36
1720
1420
780
1470
1,21
0,85
62
4720
4340
2870
4240
1,09
0,9
82
3480
2860
1320
2880
1,22
0,83
41
2480
2040
990
1860
1,22
0,75
16
3480
2980
1910
3100
1,17
0,89
43
2890
2190
1240
2140
1,32
0,74
28
4700
3900
3100
3700
1,21
0,79
31
4000
3420
1900
3480
1,17
0,87
26
4540
3820
2010
3780
1,19
0,83
90
3790
3250
2010
3260
1,17
0,86
23
4400
3270
2200
3940
1,35
0,9
87
3680
3120
1620
3240
1,18
0,88
84
3580
3000
1800
3000
1,19
0,84
72
3630
3190
1900
3360
1,14
0,93
40
2130
1980
1010
1740
1,08
0,82
77
3870
3540
1910
4420
1,09
1,14
Для визначення впливу рівня фондовіддачі ОВФ на їх витрати на 1 грн. проданої продукції необхідно побудувати ранжирований ряд по показникам фондовіддачі і відповідним значенням витрат на 1грн..
Ранжирований ряд по фондовіддачі і витратам на 1грн..
Підприємство
Фондовіддача, грн./грн.
Витрати на 1 грн. проданої продукції, грн./грн
40
1,08
0,82
62
1,09
0,9
77
1,09
1,14
72
1,14
0,93
16
1,17
0,89
31
1,17
0,87
90
1,17
0,86
87
1,18
0,88
69
1,18
0,86
21
1,18
0,87
05
1,19
0,95
26
1,19
0,83
84
1,19
0,84
07
1,2
0,93
36
1,21
0,85
28
1,21
0,79
82
1,22
0,83
41
1,22
0,75
43
1,32
0,74
23
1,35
0,9
Щоб показати зв’язок між показникам фондовіддачі і відповідним значеннями витрат виробництва на 1грн. побудуємо діаграму.
Оцінка впливу рівня фондовіддачі на ефективність виробництва
Як бачимо при зростанні витрат на 1грн. ОВФ фондовіддача спадає , тобто існує обернений зв’язок. Далі знаходимо рівняння, яке описує дану залежність, а також будуємо теоретичну і емпіричну криву та порівнюємо їх. Теоретична лінія має вигляд прямої, що представлена рівнянням . Параметри a і b знаходяться за формулою:
,
,
Для побудови теоретичної лінії необхідно знайти і . Для цього підставимо мінімальне і максимальне значення X у рівняння прямої:
;
.
З діаграми видно, що теоретична лінія наближається до емпіричної, але не співпадає з нею.
Побудуємо кореляційну таблицю, якщо X – фондовіддача, а Y – витрати на 1 грн. проданої продукції.(табл. 2.3.4.)
Кореляційна таблиця
№ з /п
№ п-ва
(х)
(у)
ху
1
40
1,08
0,82
-0,1075
-0,0515
0,011556
0,002652
1,17
0,8856
0,005536
0,6724
2
62
1,09
0,9
-0,0975
0,0285
0,009506
0,000812
1,19
0,981
-0,002779
0,81
3
77
1,09
1,14
-0,0975
0,2685
0,009506
0,072092
1,19
1,2426
-0,026179
1,2996
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора