Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Звіт про науково - дослідну роботу
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
УДК 330.142.211
КП ХХХ
№ ХХХ
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Юхневич Олександр Анатолійович
33000, м. Рівне, вул. В.Чорновола 55а
Звіт
про науково-дослідну роботу
«Рівень використання основних виробничих фондів, їх стан та ефективність виробництва»
Науковий керівник:
доцент кафедри економіки підприємства _______________ Гордійчук А.С.
(підпис, дата)
Зміст
План………………………………………………………………………………..3
Реферат…………………………………………………………………………….4
Вступ……………………………………………………………………………….5
І РОЗДІЛ: Теоретичні засади підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ОВФ………………………………………..7
1.1 Ефективність виробництва як економічна категорія……………….. ..7
1.2 Механізм впливу використання ОВФ на ефективність виробництва..11
Шляхи підвищення використання ОВФ……………………………..16
ІІ РОЗДІЛ: Дослідження впливу рівня використання ОВФ, їх стану на ефективність виробництва………………………………………………………22
2.1 Характеристика об’єкта дослідження………………………………………22
2.2 Методи дослідження………………………………………………………. .23
2.3 Дослідження рівня впливу ОВФ……………………………………………24
2.4 Дослідження придатності на ефективність виробництва…………………30
Висновки ю………………………………………………………………………34
Список використаної літератури………………………………………………..35
Додатки…………………………………………………………………………...36
План
Реферат
Вступ
РОЗДІЛ І : Теоретичні засади підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ОВФ
1.1 Ефективність виробництва як економічна категорія
1.2 Механізм впливу використання ОВФ на ефективність виробництва
1.3 Шляхи підвищення використання ОВФ
РОЗДІЛ ІІ : Дослідження впливу рівня використання ОВФ, їх стану на ефективність виробництва
2.1 Характеристика об’єкта дослідження
2.2 Методи дослідження
2.3 Дослідження рівня впливу ОВФ
2.4 Дослідження придатності на ефективність виробництва
Висновки
Перелік посилань
Додатки
РЕФЕРАТ
Звіт про НДР: 36 с., 2 рис., 7 табл. 1 додаток, 5 джерел.
Об’єкт дослідження: використання основних виробничих фондів підприємства.
Мета роботи: Визначити рівень використання основних виробничих фондів, їх стан та ефективність виробництва.
Метод дослідження: Економіко-статистичний аналіз(метод середніх величин, метод кореляційного зв’язку, метод економічного групування, аналіз, синтез та інші) фондовіддачі та стану придатності основних виробничих фондів та їх вплив на ефективність виробництва. Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим чинником підвищення ефективності виробництва.
В даному звіті я дослідив вплив рівня використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва, тобто витрати на 1 грн. продукції. Основними показниками рівня використання ОВФ є фондовіддача і фондоємність. Одним із завдань наукового дослідження було визначення впливу стану ОВФ на обсяги і ефективність виробництва. Основними показниками, які характеризують стан основних виробничих фондів є коефіцієнт придатності.
ВСТУП
Організаційні-економічні зміни у промисловості впливають на роботу основного суб’єкта ринкової економіки – підприємства. Саме на рівні підприємства створюється продукція, вирішуються проблеми економії витрат ресурсів, застосування високопродуктивної техніки, саме підприємство несе основну соціальну відповідальність перед суспільством і кожним працівником.
При наявності факторів виробництва здійснюється процес виробництва на підприємстві, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці, одним словом засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. Їх споживання здійснюється у процесі виробництва (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці.
До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес.
Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент.
Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.
В умовах теперішнього стану економіки підвищення ефективності виробництва є однією з найважливіших проблем. Поліпшення використання основних фондів – це важливе джерело росту обсягу виробництва продукції і підвищення ефективного використання основних фондів, зростання конкурентоспроможності продукції, технологій та підприємства в цілому.
РОЗДІЛ І : Теоретичні засади підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ОВФ
1.1 Ефективність виробництва як економічна категорія
Економічна ефективність виробництва – це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці. Керувати ефективністю означає постійно підтримувати ріст об’єму продукції, яка випускається.
Економічна ефективність суспільного виробництва вимірюється шляхом співставлення результатів виробництва з витратами чи застосовуваними ресурсами. ЇЇ рівень оцінюється на основі єдиного народногосподарського критерію – максимізації росту національного доходу (чистої продукції по відношенню до витрат чи до застосованих у виробництві ресурсів при оптимальному співвідношенні росту фондів споживання і накопичення.
Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов’язане з рішенням двох важливих взаємопов’язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння.
Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом. Загальною метою рішення цих проблем є досягнення кінцевих народногосподарських результатів: підвищення споживчої вартості виробничих фондів; забезпечення запланованого росту об’єму виробництва й якості продукції; активна заміна живої праці машинною; покращення умов праці робітників. З народногосподарської точки зору важливо не тільки задоволення потреб суспільства в необхідній продукції, але й забезпечити її виробництво з мінімальними затратами трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Економічна ефективність виробничих фондів – це комплексне поняття. Воно виражається сукупно декількома усуспільнюючими показниками ефективності: зростанням якісних і кількісних характеристик засобів праці, зниженням капітальних і поточних витрат на процес відтворення основних фондів, підвищення інтенсивності їх використання, зростанням фондовіддачі та ін.
В роботі використовуються поняття “ефективність виробничих фондів”. Вони виражають загальну суть і тісно взаємопов’язані. Економічна ефективність виробничих фондів – це більш ширше поняття, яке передбачає перш за все їх потенційну можливість та інші якісні та кількісні зміни їх характеристик. Найбільш важливими показниками ефективності виробничих фондів являється: фондоозброєність праці одного працюючого, фондоємкість продукції, питомі капітальні вкладення на одиницю потужності і на 1 грн. приросту продукції.
Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність ОВФ, охоплює два блоки: перший - показники ефективності і відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання ОВФ у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.
Чинна система показників ефективності відтворення ОВФ в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Визначення коефіцієнтів відтворення ОВФ за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.
Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів —екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих ОВФ. Інтенсивне оновлення передбачає зміну діючих ОВФ новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих ОВФ не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.
Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення ОВФ доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття ОВФ (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).
Показники, що характеризують рівень ефективності використання ОВФ, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже з самої назви. Пояснень потребують лише деякі , а саме:
Коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
Напруженість використання устаткування (виробничих площ) – випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування – відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).
Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.
1.2 Механізм впливу використання ОВФ на ефективність виробництва
Ефективність виробництва на підприємстві значною мірою визначається рівнем повного і раціонального використання основних фондів, який визначається системою показників екстенсивного і інтенсивного використання.
При визначенні показників екстенсивного використання основних фондів вихідним даними є фонд часу роботи обладнання. Граничний час роботи одиниці обладнання визначається календарним часом, тобто кількість годин(днів) за певний період часу. Для року це буде становити 365 днів або 8760 годин.
Проте підприємства працюють не цілий рік і не повністю 24 години на добу. Тому, насамперед, треба визначити плановий фонд часу роботи обладнання виходячи із встановленого на даному підприємстві режиму роботи. При визначенні планового фонду часу роботи обладнання також враховується час перерв при даному рівні техніки, правильній його експлуатації, час на проведення планово-попереджувального ремонту тощо.
Якщо від календарного часу відняти всі заплановані перерви у використанні обладнання (вихідні, святкові дні, дні ремонту тощо), то отримаємо лановий фонд часу роботи обладнання.
Проте фактично обладнання не завжди працює весь цей час. Бувають назаплановані зупинки обладнання, які можуть бути викликані різними причинами. При вилучені із планового фонду часу позапланових простоїв отримуємо час фактичної роботи обладнання. Але і в фактично відпрацьований час основні фонди використовуються не продуктивно, тобто на протязі зміни бувають простої обладнання через різні причини: організаційні, відсутність матеріалів і сироаини, виправлення браку тощо. Ці всі простої впливають на використання внутрізмінного часу, що можна характеризувати відповідним коефіцієнтом.
Якщо із часу фактичної роботи обладнання виключити час непродуктивної роботи, то отримаємо час продуктивної роботи ОВФ.
Основними показниками, що характеризують використання ОВФ в часі є:
Коефіцієнт використання календарного часу - характеризує питому вагу числа робочих днів в році до планового числа календарних днів в році:
,
- число робочих днів в році - число календарних днів в році.
Ефективне використання ОВФ підприємства забезпечується при =0,65-0,70.
Коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь використання робочого в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих робочих днів до числа робочих днів в році:
,
де - число фактично відпрацьованих днів у році.
Ефективне використання ОВФ підприємства забезпечується при =0,75-0,80.
Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи ОВФ в добу. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувалися у різні зміни доби, до балансової вартості ОВФ підприємства:
,
де - балансова вартість ОВФ , які використовувались в і – ті зміни, - балансова вартіст ОВФ.
Коефіцієнт використання внутрізмінного часу характеризує ступінь ступінь використання робочого часу протягом зміни. Визначається як відношення числа годин, відпрацьованих в зміні до числа годин зміни:
,
де - коефіцієнт використання внутрізмінного часу, - число фактично відпрацьованих годин в зміну, , - число годин в зміні.
Ефективне використання ОВФ підприємства забезпечується при =0,80-0,85.
Інтегральний коефіцієнт вклростання ОВФ характеризує ступінь використання цих фондів за часом. Визначається як добуток відповідних коефіцієнтів, що характеризують окремі сторони використання ОВФ за часом:
,
На основі цього показника можна зробити відповідні висновки щодо використання ОВФ за часом.
На величину всіх наведених коефіцієнтів екстенсивного використання ОВФ,, зокрема обладнання, негативно впливають різні простої, які можна поділити на залежні від працівників, що обслуговують дане устаткування і не залежні від їх роботи.
До простоїв, що залежать від роботи підприємства, відносять ті, які обумовлені незадовільним технічним обслуговуваням робочччих місць, перебоями у забезпеченні матеріалами, електроенергією, незабезпеченість нормальних умов праці на робочому місці, порушеннями технологічної та трудової дисципліни. Наявність цих причин свідчить про недоліки в організації виробництва й праці на підприємстві, які повинні бути усунені підприємством.
До показників використання ОВФ за потужністю відносять:
Коефіцієнт технічної готовності характеризує долю машин, які на даний період є справні, і визначається як відношення кількості справної техніки до загальної її кількості:
,
де - коефіцієнт технічної готовності техніки, - число справної техніки, - загальна кількість техніки.
Ефективне використання ОВФ підприємства забезпечується при =0,75-0,80.
Коефіцієнт виходу на роботу(лінію) характеризує долю техніки, яка безпосередньо працює, і визначається як відношення кількості техніки, що працює, до кількості справної техніки:
,
де - коефіцієнт виходу техніки на лінію, - кількість техніки, що працює.
Ефективне використання ОВФ підприємства забезпечується при =0,65-0,90.
Коефіцієнт використання потужності характеризує ступінь використання наявної потужності підприємства, виходячи з обсягів виробництва продукції і визначається як відношення обсягу випущеної продукції до проектної потужності по випуску продукції:
,
де - коефіцієнт використання потужності підприємства, - фактичний обсяг виробництва продукції, - проектний обсяг виробництва продукції.
Економічна ефективність використання ОВФ характеризується системою показників:
Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одну гривню ОВФ, визначається як відношення обсягів виконаних робіт до середньорічної вартості ОВФ підприємства:
,
де - фондовіддача ОВФ, О – фактичні обсяги випуску, - балансова вартість ОВФ.
На величину фондовіддачі в значній мірі впливає структура виконаних робіт і в першу чергу їх матеріаломісткість. Щоб уникнути впливу матеріаломісткості робіт на рівень фондовіддачі розраховують:
,
де - обсяги чистої продукції.
Фондоємкість продукції характеризується вартістю ОВФ, що приходиться на 1 грн. продукції. При аналізі використання ОВФ треба враховувати, що чим чим більша фондоємкість продукції, тим менш ефективно використовуються ОВФ.
Поряд з показниками, які характеризують екстенсивне і інтенсивне використання активної частини основних засобів - устаткування, важливе значення мають показники, які дають змогу оцінити фізичний стан основних фондів:
Коефіцієнт придатності ОВФ показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості, визначається як відношення величини залишкової вартості до первісної вартості ОВФ:
,
де - коефіцієнт придатності ОВФ, - балансова вартість на початок року, - сума зносу ОВФ, - залишкова вартість ОВФ,
Коефіцієнт зносу ОВФ характеризує ступінь зносу ОВФ і визначається як відношення величини їх зносу до балансової вартості цих фондів на початок періоду:
,
Поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів підприємств безпосередньо позначається на зниженні собівартості виготовлюваних виробів за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.
1.3 Шляхи підвищення використання ОВФ
Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів.
Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок йото поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції; підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості; можливо повніше використовувати парк обладнання; підвищити інтенсивність використання обладнання.
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш ефективних технічних рішень, модернізацію обладнання, реконструкцію підприємств на базі нової техніки та технології, розвиток раціоналізаторського руху.
Реконструкція підприємств в наш час – основне направлення розвитку виробництва. В ряді держав на протязі більше двох десятиріч не будують нові підприємства; виробництво розвивається за рахунок того, що достатньо часто змінюється “начинка” підприємств – техніка та технологія. Реконструкція в порівнянні з новим будівництвом забезпечує економію капітальних вкладень (частина засобів праці м
отже використовуватись на протязі строку, що залишився до виводу їх з експлуатації). Звичайно на реконструкцію уходить менше часу, ніж на нове будівництво, так що вона забезпечує певний виграш в часі. Аналогічний ефект приносить модернізація техніки та обладнання. При визначенні економії ефективності модернізації треба врахувати, що витрати на модернізацію повинні окупитися до моменту списання модернізованих станків, машин тощо. Ця обставина іноді находить своє вираження у вимозі, щоб модернізація окупилась в строк не більше 1-2 роки.
Значний економічний ефект може принести скорочення строків служби засобів праці, більш швидка зміна їх новою технікою та технологією. Це дозволяє швидше впровадити у виробництво досягнення НТП, скоротити витрати на ремонт, час, що витрачається на очікування ремонту та ремонт, підвищити за рахунок цього фондовіддачу та продуктивність праці. Нова техніка забезпечує більш високу якість продукції, ритмічність виробництва, скорочення об’єму капітальних ремонтів. Робітники, що раніше зайняті ними, тепер зможуть робити на сучасних підприємствах, в кращих умовах, з значно більш високою продуктивністю. Однак прискорення зміни засобів праці потребує значне збільшення об’єму виробництва в першому підрозділі, перш за все в машинобудуванні, витрат енергії, збільшує екологічне навантаження. Воно потребує збільшення витрат на перевивчення робітників. Зменшує потребу в основних виробничих фондах використовування вторинної сировини. Кращому їх використанні сприяє організація чіткого обліку, контролю, аналіз використання, нормування та інші міри організаційно-економічного характеру.
Прискорення оборотності оборотних засобів позначає збільшення кількості обертів оборотних засобів, від чого залежать і інші показники використання.
Основними шляхами прискорення оборотності оборотних засобів є:
Зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції;
Поліпшення матеріально-технічного забезпечення підприємства;
Вивчення ринку продукції підприємства, що буде сприяти прискоренню реалізації продукції;
Поліпшення тривалості виробництва продукції, якщо дозволяють технічні умови;
Зменшення дебіторської заборгованості;
Зміцнення платіжної дисципліни тощо.
Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні і залучені засоби. До власних належать виділені підприємству при його утворенні кошти (якщо підприємства державні), статутні фонди недержавних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватися за рахунок прибутку підприємства, а також за рахунок залучення в оборот стійких пасивів (заборгованості по заробітній платі, внесків на соціальне страхування, резервів майбутніх платежів).
Залученими оборотними засобами є кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів.
Значна частина оборотних фондах підприємства належить виробничим запасам (матеріальним ресурсам), тому від ефективності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі.
Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується системою показників, основним з них є матеріаломісткість.
Розрізняють абсолютну, питому (відносну) та загальну матеріаломісткість.
Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції.
Питома матеріаломісткість – це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.
Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції. Її можна обчислити:
,
де: Мз – загальна сума матеріальних затрат, грн.;
Q, N – обсяг виготовлення продукції в грошовому і натуральному вимірниках відповідно.
Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (Мв):
.
На окремих підприємствах важливим показником використання оборотних фондів є витрати сировини на одиницю готової продукції в натуральних показниках, коефіцієнт використання матеріалів, який визначається як відношення чистої, передбаченої проектом маси виробу до норми витрат на нього матеріалів; коефіцієнт використання площі матеріалів (шкіра, тканина тощо); коефіцієнт використання об’єму матеріалу (пиломатеріали); коефіцієнт корисної дії використання палива тощо.
Для характеристики оборотності оборотних засобів на підприємстві використовують такі показники:
Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період. Він визначається як відношення обсягу реалізованої продукції до середньорічного залишку оборотних засобів:
,
де Ко – коефіцієнт оборотності оборотних засобів;
ОР – обсяг реалізованої продукції;
ОЗ – середньорічний залишок оборотних засобів.
Чим вищий коефіцієнт оборотності тим ефективніше використовуються оборотні засоби, тим ефективніше виробництво.
Тривалість одного обороту оборотних засобів характеризує час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції. Вона визначається як відношення тривалості періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів, до коефіцієнта їх оборотності:
, де
То – тривалість одного обороту оборотних засобів (днів);
Д – тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (місяць – 30, квартал – 90, рік – 360).
Чим менше витрачається часу на один оборот тим ефективніше використовуються оборотні засоби.
Якщо відомо коефіцієнт оборотності і обсяги виконуваних робіт, то можна визначити необхідні оборотні засоби для підприємства:
При прискоренні оборотності оборотних заходів приходить вивільнення їх частини із обороту, а при уповільненні оборотності виникає потреба у додатковому залученні коштів. Тому при визначенні ефективності використання оборотних засобів необхідно враховувати можливе вивільнення або додаткове залучення оборотних засобів у господарську діяльність.
Коефіцієнт завантаження оборотних засобів характеризує потребу в оборотних засобах на гривню виконуваних робіт:
де Кз – коефіцієнт завантаження оборотних засобів;
Коефіцієнт ефективності оборотних засобів показує величину економічного ефекту (прибутку), що припадає на одну гривню оборотних засобів, визначається як відношення прибутку до середньорічного залишку оборотних засобів:
,
де КЕ – коефіцієнт ефективності оборотних засобів,
П – величина прибутку.
Цей показник також характеризує рентабельність оборотних засобів підприємства:
Коефіцієнт використання спожитих оборотних фондів характеризує окупність матеріальних витрат, визначається відношенням вартості валової продукції (виконаних робіт) до матеріальних витрат (крім амортизації основних фондів):
де Мв – матеріальні витрати.
Розділ 2. Дослідження рівня використання основних виробничих фондів їх стану та їх впливу на ефективність виробництва.
2.1. Характеристика об’єкту дослідження і вихідної інформації.
Нам були представлені 100 підприємств. Для визначення чисельності даної випадкової вибірки була застосована безповторна статистична вибірка. Кількість підприємств, які є вибірковою сукупністю і репрезентують генеральну сукупність ми обчислюємо за формулою:
де, – це обсяг генеральної сукупності (дано 100);
– це обсяг вибіркової сукупності;
- гранична похибка вибірки (при =0,09, а при =2 становитиме 0,18 ());
- дисперсія сукупності (дано 0,5);
- критерій значущості.
В таблиці 2.1.1. наведені вихідні дані по 24 об’єктам дослідження:
Таблиця 2.1.1.
Вихідні дані
Підпри-ємства
Обсяг виробництва продукції
Балансова вартість
Витрати виробництва
Річний знос ОВФ
Поступило нових ОВФ
первісна
залишкова
95
3940
3510
2160
3440
8,1
40
68
4310
3780
2000
3710
8,1
40
78
3290
3580
1840
3460
8
50
36
1720
1420
780
1470
7,2
30
42
2590
2120
1050
1980
7,7
55
66
4180
3510
2200
3420
8,2
50
76
3840
3400
1840
3350
8,1
40
44
3300
2840
1620
2840
7,9
50
30
4400
3610
2060
3810
8
60
96
3980
3460
2240
3720
8
50
75
3710
3310
1980
3360
8
50
64
4810
4390
2910
4310
8,2
50
88
3710
3190
1800
3300
8,1
40
51
4260
3800
2240
3820
8,2
40
47
3780
3010
1720
3310
8
60
48
3980
3440
1980
3510
8,4
60
79
3030
2890
1580
2440
7,6
50
4
6000
4810
2840
5310
8,2
50
87
3680
3120
1620
3240
8
60
2
1980
1720
890
1720
8,1
40
12
2480
2010
920
2410
8,1
50
43
2890
2190
1240
2140
7,9
50
86
3640
3090
1980
3200
8,1
40
19
4280
3240
1910
3510
7,4
60
2.2. Методи дослідження
Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є:
- економічне групування - розподіл одиниць сукупності на однорідні групи за істотними ознаками, при групуванні можна розділити всю сукупність на групи виділити основні типи і форми явища, це дозволяє вивчити взаємовідносини між групами, типами, формами явищ. Розглядаючи зміну ознак від групи до групи, можна визначити залежність результативної ознаки від факторної;
- середня величина - абстрактна узагальнююча величина, що характеризує рівень варіаційної ознаки у якісно-однорідній сукупності. За допомогою середньої величини можна охарактеризувати сукупність по кількісній варіації ознаки. При розрахунку середньої величини погашаються випадкові відхилення окремих величин, явищ;
- відносні величини – співвідношення абсолютних величин. Необхідні для відображення кількісного співвідношеннями між ознаками соціально-економічних явищ. Отримують шляхом ділення однієї статистичної величини на іншу, при цьому величина з якою проводять порівняння називають базою, а порівнювана величина (чисельник) – звітною;
- кореляційний аналіз взаємозв'язків – метод за допомогою якого можна отримати кількісні вираження взаємозв’язків між соціально-економічними явищами. Його суть полягає у побудові економічно-математичної моделі, у вигляді рівняння регресії , формування кореляційного зв'язку, що виражає залежність середньої зміни результативної ознаки від одного або кількох ознак факторів.
Етапи кореляційного аналізу:
сформувати завдання дослідження і обґрунтувати методику вимірювання результативної ознаки тобто обрати показник, який найбільш чітко характеризує цю ознаку, виходячи із завдання дослідження;
обрати найбільш важливі фактори, які теоретично мають вплив на результативну ознаку;
обрати факторні показники;
визначити математичну формулу, яка виражає залежність у від х;
оцінити тісноту зв'язку і перевірити їх достовірність за допомогою критеріїв економічної статистики.
В даній курсовій роботі використовувався прямолінійний зв’язок
У = а + bх, де
a =
b=
Ще одним завданням кореляційного аналізу - визначення тісноти зв’язку між ознаками.
За шкалою Чеддока, якщо кореляційне співвідношення знаходиться знаходить в межах
0,1-0,3 - зв'язок слабкий;
0,3-0,5 - помірний;
0,5-0,7 - помітний;
0,7-0,9 - високий;
0,9-0,99 - занадто високий;
- індексний метод
Індекс – особлива відносна величина, за допомогою якої можна виміряти безпосередньо неспівставні явища і проводити оцінку окремих факторів, що формують складне соціально-економічне явище;
- дисперсійний аналіз – основною метою дисперсійного аналізу є виявлення на основі величини загальної дисперсії, впливу окремих чинників, які визначають варіацію ознаки. Для оцінки частки варіації, яка зумовлена тією чи іншою ознакою, сукупність розділяється на групи за ознакою впливу якої досліджується.
Групова дисперсія - характеризує варіацію ознаки навколо групової дисперсії.Міжгрупова – міра варіації групових середніх навколо загальної середньої.
- вибіркове спостереження – поширений вид несуцільного спостереження при якому досліджується не вся сукупність, а лише її частина, відібрана за певними правилами і забезпечує отримання даних, які характеризують сукупність в цілому цим забезпечує репрезентативність вибіркової сукупності, тобто є властивість відтворювати всю сукупність.
2.3. Дослідження рівня впливу використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва
Рівень використання основних виробничих фондів характеризується їх фондовіддачею, а ефективність виробництва – величиною витрат на 1 грн.проданої продукції. Ці показники наводяться в таблиці 2.3.1.
Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одну гривню основних виробничих фондів, визначається як відношення виконаних робіт до середньорічної вартості основних виробничих фондів:
Фв.=О/Бв.,
де Фв. – фондовіддача основних виробничих фондів, грн./грн.;
О – обсяг виробництва продукції, тис.грн;
Бв. – балансова вартість основних виробничих фондів, тис.грн.
За показник, який буде характеризувати ефективність виробництва, візьмемо собівартість одиниці продукції, який характеризується грошовим виразом витрат на одиницю продукції:
В1 грн. = С/О,
де В1 грн. – витрати виробництва на 1 гривню проданої продукції, грн..;
С – витрати виробництва, тис. грн;
О – річнийобсяг виробництва продукції, тис.грн.
Таблиця 2.3.1 Розрахунок рівня фондовіддачі і витрат на 1 грн.проданої продукції
№
Підпри-ємства
Обсяг виробництва продукції
Балансова вартість (первісна)
Фондовіддача
Витрати виробництва
Витрати на 1 грн. проданої продукції
1
95
3940
3510
1,12
3440
0,87
2
68
4310
3780
1,14
3710
0,86
3
78
3290
3580
0,92
3460
1,05
4
36
1720
1420
1,21
1470
0,85
5
42
2590
2120
1,22
1980
0,76
6
66
4180
3510
1,19
3420
0,82
7
76
3840
3400
1,13
3350
0,87
8
44
3300
2840
1,16
2840
0,86
9
30
4400
3610
1,22
3810
0,87
10
96
3980
3460
1,15
3720
0,93
11
75
3710
3310
1,12
3360
0,91
12
64
4810
4390
1,10
4310
0,90
13
88
3710
3190
1,16
3300
0,89
14
51
4260
3800
1,12
3820
0,90
15
47
3780
3010
1,26
3310
0,88
16
48
3980
3440
1,16
3510
0,88
17
79
3030
2890
1,05
2440
0,81
18
4
6000
4810
1,25
5310
0,89
19
87
3680
3120
1,18
3240
0,88
20
2
1980
1720
1,15
1720
0,87
21
12
2480
2010
1,23
2410
0,97
22
43
2890
2190
1,32
2140
0,74
23
86
3640
3090
1,18
3200
0,88
24
19
4280
3240
1,32
3510
0,82
Разом
87780
75440
28,06
76780
20,96
середне
3657,50
3143,33
1,17
3199,17
0,87
На основі даних таблиці 2.3.1 будуємо ранжируваний ряд залежності ефективності виробництва від фондовіддачі. Розрахунки подаємо у таблиці 2.3.2
Таблиця 2.3.2 Ранжируваний ряд залежності ефективності виробництва від фондовіддачі
Підприємство
Фондовіддача грн/грн
Витрати на 1 грн.прод.продукції
78
0,92
1,05
79
1,05
0,81
64
1,1
0,9
95
1,12
0,87
75
1,12
0,91
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора