Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
УДК 338
КП ХХХ
№ ХХХ
Ю.М. Кузьмич
33027, м. Рівне вул. Чорновола 55а
тел. 28-95-38
Звіт
про науково-дослідну роботу:
«Дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів, їх стану на ефективність виробництва»
12.05.2010 Ю.М. Кузьмич
Рівне-2010
Рукопис закінчено 12.05.2010
ЗМІСТ
Реферат…………………………………………………………………………….3
Вступ……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1 «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗА РАХУНОК ПОЛІПШЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА»…………………………………………………….5
1.1.Ефективність виробництва як економічна категорія……………………….5
1.2.Механізм впливу використання основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва…………………………………….9
1.3. Шляхи поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства……………………………………………………………………..13
РОЗДІЛ 2 «ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РІВНЯ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ, ЇХ СТАНУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА»………………………………………………………………..16
2.1. Характеристика об’єкта дослідження……………………………………...16
2.2. Методи дослідження………………………………………………………..17
2.3. Дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва………………………………………………………20
2.4. Дослідження впливу рівня придатності основних виробничих фондів на ефективність виробництва………………………………………………………26
Висновки………………………………………………………………………....32
Перелік посилань………………………………………………………………...34
Додатки………………………………………….
РЕФЕРАТ
У даному науковому звіті на тему "Дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів, їх стану на ефективність виробництва" досліджувались різні показники використання основних виробничих фондів, та їх впливу на ефективність виробництва.
Основні фонди — це засоби праці, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну речову форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру зношування.
У своїй роботі я досліджувала вплив рівня використання ОВФ, їх стану на ефективність виробництва, тобто витрати на 1 грн продукції. Основними показниками рівня використання ОВФ є фондовіддача. Основними показниками, які характеризують стан основних виробничих фондів є коефіцієнт придатності. Об’єм вибірки склав 28 підприємств.
При здійсненні дослідження, проводились розрахунки, на основі чого будувався ранжируваний ряд та діаграми, таким чином знаходивши параметри рівняння а та b. На основі коефіцієнта кореляції я обрахувала коефіцієнт детермінації. Він дає змогу визначити як впливає даний показник на ефективність виробництва. Після чого визначила похибку коефіцієнта кореляції.
В науково-дослідній роботі були використані наступні методи дослідження: метод середніх величин, метод кореляційного зв’язку, аналіз, синтез та інші. В даній роботі представлено 7 таблиць і 3 рисунка, які допомагають узагальнити результати даного дослідження.
Ключові слова: фондовіддача, витрати на одну гривню проданої продукції, коефіцієнт придатності, ОВФ, рівень використання основних виробничих фондів.
ВСТУП
Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання.
Виробнича структура основних виробничих фондів характеризується питомою вагою кожної групи основних фондів у загальної їхньої вартості по підприємству, галузі і промисловості.
Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший відрізок часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну вартісну одиницю основних фондів.
Щодо механізму впливу технологічної структури основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства, то тут слід зазначити, що від співвідношення між активною та пасивною частинами основних виробничих фондів в першу чергу залежить обсяг виробництва продукції. Чим вищою є частка активної частини основних виробничих фондів, тим більшим є обсяг виробництва і навпаки.
Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці. І саме на базі зростання основних фондів, збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємства, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшує умови праці, тощо.
Важливим резервом підвищення ефективності виробництва є поліпшення використання основних виробничих фондів, тому що значна частина втрат, які утворюють собівартість продукції, пов’язана з використанням основних виробничих фондів. Щоб досягнути поставленої мети необхідно провести розрахунки показників використання основних фондів на підприємстві: фондовіддачі; коефіцієнта зношеності основних виробничих фондів; коефіцієнта придатності основних виробничих фондів; ефективність виробництва (витрати на 1 грн. проданої продукції).
РОЗДІЛ 1
«Теоретичні основи підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства»
Ефективність виробництва як економічна категорія
Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.
Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить під того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві (3(.
Основними напрямками збільшення часу функціонування устаткування є: скорочення та ліквідація внутрішньо змінних простоїв шляхом: підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місці, інструментами, матеріалами, напівфабрикатами; деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи. На підприємствах України з дискретним характером виробництва кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20%, коефіцієнт змінності в середньому в промисловості становить 1,4 (з урахуванням внутрішньо змінних простоїв ще менше – 1,2), що свідчить про значні резерви кращого використання засобів праці.
Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними (2(.
Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.
Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.
Інтенсивне використання основних фондів підвищується також через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників (7(.
Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею по можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства – важливий напрямок кращого використання основних фондів.
Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей – швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п’ять-шість і більше років (5(.
Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники [8], що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать:
- обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції;
- величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва;
- економія певних видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції;
- продуктивність праці тощо.
Також варто перерахувати і інші типи ефективності виробництва:
соціальна ефективність;
локальна (комерційна) ефективність;
народногосподарська ефективність;
абсолютна ефективність;
порівняльна ефективність;
первинна ефективність;
первинна (початкова) ефективність;
мультиплікаційна ефективність;
Розкривши основи поняття ефективності виробництва, як економічної категорії, ми можемо перейти безпосередньо до розгляду питання, щодо взаємозв’язку ефективності виробництва та використання основних виробничих фондів.
Механізм впливу використання основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва
Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Отже, перед підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних основних фондів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні засади, спрямовані на поліпшення використання основних фондів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності.
Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленню організації матеріально-технічного забезпечення підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників; залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємств; широке застосування лізингових операцій (9(.
Практична реалізація окреслених заходів на підприємствах позначиться на їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації підприємств на випуск нової продукції, яка користується підвищеним попитом у споживачів. Поряд з тим, поліпшення інтенсивного використання основних засобів підприємства є важливою передумовою збільшення обсягів випуску продукції, яка користується попитом на ринку без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів.
Виходячи із змісту цього відношення видно, що фондовіддача наявних на підприємстві основних фондів прямопропорційно залежить від продуктивності праці працюючих і обернено пропорційно від її фондоозброєності. Отже, для зростання фондовіддачі на підприємствах необхідно розробляти і застосовувати заходи, які дадуть змогу забезпечувати випередження темпів зростання продуктивності праці, порівняно з темпами зростання її фондоозброєності.
Серед напрямів підвищення використання ОВФ на підприємствах особливе місце повинне належати заходам, спрямованим на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема важливе значення повинно надаватися насамперед таким, які спрямовані на підвищення змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів виробництва продукції і підвищення ефективності використання основних засобів. У зв'язку з цим, на підприємствах необхідно домагатися оптимальної структури складових засобів праці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага прогресивного устаткування, удосконалюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування залучення їх після відповідної підготовки до роботи в основних цехах, щоб підвищити змінність наявного у них устаткування [6].
Слід зазначити, що процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства (організації) методологічно пов'язаний передовсім із визначенням належного критерію і формуванням відповідної системи показників. Формуючи систему показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме:
забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;
відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;
можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);
виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).
Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси включаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань (основні фонди і нематеріальні активи) і матеріальних витрат (оборотні фонди). З-поміж узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) того чи того первинного суб'єкта господарювання виокремлюють насамперед відносний рівень задоволення потреб ринку. Він визначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу продажу товарів (надання послуг) суб'єктом господарювання до виявленого попиту споживачів. Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва (4(.
Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать:
обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції;
величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва;
економія тих чи тих видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції;
продуктивність праці тощо.
Поліпшення використання ОВФ зменшує витрати на їх утримання і експлуатацію у собівартості одиниці продукції. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення умовно-постійної частини у витратах по утриманню і експлуатації ОВФ - амортизаційних відрахувань, величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятись продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, а це веде і до збільшення прибутку підприємства, а також задоволення потреб населення на ринку у тій чи іншій продукції, адже воно залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від пропозиції. Проте, обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить від того наскільки ОВФ повно використовуються. Крім того підвищення ефективності використання ОВФ також зменшує потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою зменшення обсягу виробництва продукції, тобто відбувається економія коштів на такі цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання ОВФ реалізується значно швидше, ніж від повних капітальних вкладень. Крім того, підвищення ефективності використання ОВФ зменшує витрати від їх морального зносу.
Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують з діючих основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька разів перевищує нові фонди, що вводяться щорічно.
Таким чином, підвищення ефективності використання основних фондів у даний час, коли в країні спостерігається повсюдний і глобальний спад виробництва, має величезне значення. Підприємства, що розташовують основними фондами, що дісталися в спадщину від соціалістичної економіки, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно використовувати те що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій, коли відтворення ОВФ підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі забезпечення стабілізації виробництва.[2]
Шляхи поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства
Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства [1].
В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов'язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. До недавнього часу у відтворенні та використанні основних фондів переважали екстенсивні тенденції, тобто багато уваги приділялось збільшенню обсягу основних виробничих фондів на підприємстві. Це призвело до випередження росту основних виробничих фондів у порівнянні з ростом обсягу виробництва продукції, то призводить до її подорожчання. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зношених і морально застарілих основних фондів.
Кількість продукції, що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно використовуються. Тому поліпшення використання основних виробничих фондів має велике народногосподарське значення. Підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів знаходить свій вираз у збільшенні виробництва валової продукції, в рості продуктивності праці і фондовіддачі, зниженні собівартості продукції [9].
Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизаційних відрахувань) у витратах на експлуатацію обладнання - амортизації, величина якої є постійною і не залежить від обсягу виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуються основними фондами, тим менша питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції (робіт).
Крім того, від стану використання основних виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, рівень продуктивності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо.
Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від морального зносу. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше ніж від капітальних вкладень.
Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів (активної частини) забезпечується двома шляхами:
а) збільшення тривалості роботи основних виробничих фондів протягом року - екстенсивний шлях;
б) підвищення продуктивності основних виробничих фондів в одиницю часу – інтенсивний шлях.
Таким чином, в умовах ринкових відносин, коли відтворення основних виробничих фондів здійснюється за рахунок власних або позичкових коштів, поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві [1].
Розділ 2. Дослідження впливу рівня використання ОВФ та стану на ефективність виробництва.
2.1 Характеристика об’єкта дослідження
В даній роботі досліджується підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання основних виробничих фондів. Об’єктом дослідження була вибірка, об’єм якої складав 28 підприємств. Потрібно дослідити вплив рівня поліпшення використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва, тобто витрати на 1 грн. продукції, та показники рівня використання ОВФ.
Підприємство самостійне здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків і інших обов'язкових платежів.
В умовах ринкових відносин значно підвищились вимоги до ефективності виробництва, яке визначається рівнем конкурентоспроможності продукції.
2.2. Методи дослідження
Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є:
- економічне групування – розподіл одиниць сукупності на однорідні групи за істотними ознаками, при групуванні можна розділити всю сукупність на групи виділити основні типи і форми явища, це дозволяє вивчити взаємовідносини між групами, типами, формами явищ. Розглядаючи зміну ознак від групи до групи, можна визначити залежність результативної ознаки від факторної;
- середня величина – абстрактна узагальнююча величина, що характеризує рівень варіаційної ознаки у якісно-однорідній сукупності. За допомогою середньої величини можна охарактеризувати сукупність по кількісній варіації ознаки. При розрахунку середньої величини погашаються випадкові відхилення окремих величин, явищ;
- відносні величини – співвідношення абсолютних величин. Необхідні для відображення кількісного співвідношеннями між ознаками соціально-економічних явищ. Отримують шляхом ділення однієї статистичної величини на іншу, при цьому величина з якою проводять порівняння називають базою, а порівнювана величина (чисельник) – звітною;
- кореляційний аналіз взаємозв'язків – метод за допомогою якого можна отримати кількісні вираження взаємозв’язків між соціально-економічними явищами. Його суть полягає у побудові економічно-математичної моделі, у вигляді рівняння регресії , формування кореляційного зв'язку, що виражає залежність середньої зміни результативної ознаки від одного або кількох ознак факторів.
Етапи кореляційного аналізу:
сформувати завдання дослідження і обґрунтувати методику вимірювання результативної ознаки тобто обрати показник, який найбільш чітко характеризує цю ознаку, виходячи із завдання дослідження;
обрати найбільш важливі фактори, які теоретично мають вплив на результативну ознаку;
обрати факторні показники;
визначити математичну формулу, яка виражає залежність у від х;
оцінити тісноту зв'язку і перевірити їх достовірність за допомогою критеріїв економічної статистики.
- індексний метод
Індекс – особлива відносна величина, за допомогою якої можна виміряти безпосередньо неспівставні явища і проводити оцінку окремих факторів, що формують складне соціально-економічне явище;
- дисперсійний аналіз – основною метою дисперсійного аналізу є виявлення на основі величини загальної дисперсії, впливу окремих чинників, які визначають варіацію ознаки. Для оцінки частки варіації, яка зумовлена тією чи іншою ознакою, сукупність розділяється на групи за ознакою впливу якої досліджується.
Групова дисперсія – характеризує варіацію ознаки навколо групової дисперсії.
Міжгрупова – міра варіації групових середніх навколо загальної середньої.
- вибіркове спостереження – поширений вид не суцільного спостереження при якому досліджується не вся сукупність, а лише її частина, відібрана за певними правилами і забезпечує отримання даних, які характеризують сукупність в цілому цим забезпечує репрезентативність вибіркової сукупності, тобто є властивість відтворювати всю сукупність.
Для массиву даних із 100 підприємств (додаток А) при заданих параметрах µ=0,07; σ = 0,6; t = 2; об’єм вибірки буде порахований:
(2.1)
де, – це обсяг генеральної сукупності (дано 100);
– це обсяг вибіркової сукупності;
– гранична похибка вибірки;
– дисперсія сукупності;
– критерій значущості;
Слід зазначити, що відхилення вибіркових характеристик від генеральних не перевищує деякої величини, яка називається граничною похибкою вибірки, які пов'язані із середньою похибкою таким рівнянням:
, (2.2)
= 2*0,08 = 0,16.
За результатами розрахунків об’єм вибірки становить:
Отже, чисельність підприємств, які досліджувалися рівна 28.
Класичним способом формування вибірковості сукупності є використання таблиць випадкових чисел.
Вихідні дані для аналізу за цими підприємствами наведені в таблиці 2.1
Таблиця 2.1 Чисельність вибірки та її склад (вихідні дані)
Підприємство
Обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Балансова вартість ОВФ, тис. грн.
Витрати виробництва, тис. грн.
Річний знос ОВФ, %
Поступило нових ОВФ, тис. грн.
Первісна
Залишкова
1
2
3
4
5
6
7
34
1820
1630
890
1440
8,1
40
12
2480
2010
1480
2140
7,2
30
23
4400
3270
2200
3940
7,1
60
71
3610
3250
1810
3280
7,9
40
25
4300
3810
2100
3710
8,2
60
63
4770
4380
2900
4280
8,4
60
18
4020
3610
1940
3680
7,1
80
35
1640
1340
840
1380
8,0
35
28
4700
3900
3100
3700
7,6
50
14
3100
2600
1580
2800
7,3
40
43
2890
2190
1240
2140
7,9
50
06
4100
3400
1890
3620
8,0
70
Продовження таблиці 2.1
27
4100
3610
1940
3610
8,1
60
03
5140
3240
2010
4180
8,0
50
09
3980
3100
1840
3780
8,1
60
16
3480
2980
1910
3100
7,5
60
61
4690
4300
2800
4220
8,2
50
08
3810
2980
1610
3640
8,3
60
76
3840
3400
1840
3350
8,1
50
51
4260
3800
2240
3820
8,2
40
60
4640
4260
2900
4200
8,1
60
98
4010
3640
2420
3510
8,2
60
50
4180
3710
2200
3780
8,3
80
38
2020
1970
980
1680
7,9
40
46
3600
2990
1640
2940
7,9
50
67
4280
3640
1980
3670
8,0
40
58
4600
4200
2870
4210
8,3
50
17
3540
3010
1440
3200
8,3
60
Разом
106010
90220
54590
93000
221
1485
В середньому
3786,07
3222,14
1949,6
3321,43
7,9
53,0
2.3 Дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва
Для дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва необхідна така вихідна інформація:
фондовіддача;
витрати на одну гривню проданої продукції.
Економічним показником, який характеризує використання основних фондів, є фондовіддача. Фондовіддача характеризує величину обсягу виробництва продукції, яка отримана з одиниці основних виробничих фондів. Визначається як відношення обсягу виробленої продукції до середньорічної балансової вартості основних виробничих фондів:
, (2.3.)
де Фв – фондовіддача основних фондів;
О – обсяги продукції;
Бв – балансова вартість основних виробничих фондів.
Витрати на одну гривню проданої продукції характеризують ефективність виробництва і обчислюються як відношення витрат виробництва до обсягу виробництва продукції:
, (2.4)
де В1грн. – витрати на одну гривню проданої продукції;
В – витрати виробництва, всього.
Визначивши показники фондовіддачі та витрати на 1 гривню продукції, заносимо дані у таблицю 2.2
Таблиця 2.2 Розрахунок показників використання ОВФ і ефективності виробництва
Підприємство
Обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Балансова вартість ОВФ, тис. грн.
Фондовіддача ОВФ, грн./грн.
Витрати виробництва, тис. грн.
Витрати на 1 гривню проданої продукції, грн./грн.
1
2
3
4
5
6
34
1820
1630
1,03
1440
0,83
12
2480
2010
1,09
2140
0,90
23
4400
3270
1,09
3940
0,91
71
3610
3250
1,09
3280
0,92
25
4300
3810
1,09
3710
0,90
63
4770
4380
1,10
4280
0,88
18
4020
3610
1,11
3680
0,91
35
1640
1340
1,11
1380
0,79
28
4700
3900
1,12
3700
0,92
14
3100
2600
1,12
2800
0,90
43
2890
2190
1,13
2140
0,86
06
4100
3400
1,13
3620
0,87
27
4100
3610
1,13
3610
0,90
03
5140
3240
1,14
4180
0,88
09
3980
3100
1,16
3780
0,89
16
3480
2980
1,17
3100
0,86
61
4690
4300
1,18
4220
0,90
08
3810
2980
1,29
3640
0,90
76
3840
3400
1,21
3350
0,79
51
4260
3800
1,21
3820
0,88
60
4640
4260
1,22
4200
0,82
98
4010
3640
1,22
3510
0,84
50
4180
3710
1,23
3780
0,86
38
2020
1970
1,27
1680
0,96
46
3600
2990
1,28
2940
0,95
67
4280
3640
1,32
3670
0,74
58
4600
4200
1,35
4210
0,90
17
3540
3010
1,59
3200
0,81
Разом
106010
90220
34,18
93000
24,49
В середньому
3786,07
3222,14
1,22
3321,43
0,88
Слідуючи нашому техніко-економічному обґрунтуванню теми науково-дослідного завдання і для досягнення мети, поставленої перед нами, потрібно продовжити виконання дослідження і наступним кроком буде побудова ранжируваного ряду за коефіцієнтом фондовіддачі ОВФ у зростаючому порядку (табл. 2.2).
Таблиця 2.3. Ранжируваний ряд розподілу рівня фондовіддачі ОВФ у зростаючому порядку
Підприємство
Фондовіддача ОВФ, грн./грн. (x)
Витрати на 1 гривню проданої продукції, грн./грн. (у)
1
2
3
34
1,03
0,83
12
1,09
0,90
23
1,09
0,91
71
1,09
0,92
25
1,09
0,90
63
1,10
0,88
18
1,11
0,91
35
1,11
0,79
28
1,12
0,92
14
1,12
0,90
43
1,13
0,86
06
1,13
0,87
27
1,13
0,90
03
1,14
0,88
09
1,16
0,89
16
1,17
0,86
61
1,18
0,90
08
1,29
0,90
76
1,21
0,79
51
1,21
0,88
60
1,22
0,82
98
1,22
0,84
50
1,23
0,86
38
1,27
0,96
46
1,28
0,95
67
1,32
0,74
58
1,35
0,90
17
1,59
0,81
Разом
34,18
24,49
Для визначення залежності ефективності виробництва від рівня використання ОВФ використовуємо графічний метод. Враховуючи дані ранжируваного ряду показника фондовіддачі у зростаючому порядку, ми будуємо графік залежності коефіцієнта фондовіддачі та витрат на одну гривню проданої продукції (Рисунок 2.1) .
Рис. 2.1.Точкова діаграма залежності ефективності виробництва від рівня фондовіддачі ОВФ.
Визначаємо рівняння, яке описує дану залежність, за даним рівнянням знаходимо у і визначаємо теоретичну криву:
у=а+bх
Отже, при збільшенні фондовіддачі на 1, величина витрат на 1 грн. проданої продукції зменшиться на 0,120 грн./грн.
Для визначення параметрів a та b рівняння необхідно розв’язати систему рівнянь:
=
Таким чином, a = 0,8, b = -0,025
Для визначення теоретичної прямої, ми визначаємо ymax та ymin при параметрах xmax = 1,59, xmin = 1,03, x=1,18. Підставивши їх в рівняння регресії, ми отримали такі значення: ymin = 0,8-0,025*1,03 = 0,77, ymax = 0,8-0,025*1,59 = 0,76, y=0,8-0,025*1,18=0,78.
Фактичні значення ознаки Y: Ymin = 0,74
Ymax = 0,96
Для визначення тісноти зв’язку, обчислюємо коефіцієнти кореляції і детермінації. Для обчислення коефіцієнта кореляції побудуємо кореляційну таблицю (таблиця 2.4)
Таблиця 2.4 Кореляційна таблиця
Підприємство
x
у
x2
x*y
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
34
1,03
0,83
-0,15
-0,04
0,0228
0,0019
1,0609
0,927
0,0000
12
1,09
0,9
-0,09
0,03
0,0083
0,0007
1,1881
0,981
0,0000