Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра охорони праці
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Розрахунково - графічна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і нвуки України
Національний університет „Львівська політехніка”
Кафедра охорони праці
Розрахунково-графічна робота
Львів – 2004
Завдання
Варіант №5.
Варіант до задач №7
Теоретичні питання
1. Перерахуйте фізіологічно обгрунтовані методи організації виробничого процесу (критерії для встановлення тривалості робочого часу, чергування праці і відпочинку, раціональні методи праці психологічне розвантажування).
Класифікація факторів, що впливають на формування умов праці
Згідно з методикою науково-дослідного інституту праці (НДІ праці) виділяють 3 групи чинників, що впливають на формування умов праці.
Перша група – соціально-економічні фактори, дія яких обумовлює характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи:
а) нормативно-правові;
б) соціально-психологічні;
в) економічні;
г) суспільно-політичні.
Друга група – техніко-організаційні фактори, що впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, цехах. Серед них виділяють такі підгрупи:
а) предмети та продукти праці;
б) засоби праці;
в) технологічні процеси;
г) організаційні форми виробництва, праці та управління.
Третя група – природні фактори, дія яких не лише обумовлюється особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технології, організації виробництва та праці. Серед них виділяються такі підгрупи:
а) географічні (кліматичні зони);
б) біологічні;
в) геологічні.
Кожна група та підгрупа чинників включає умови праці, серед яких виділяють такі елементи умов праці, які безпосередньо визначають ці умови на робочих місцях:
Санітарно-гігієнічні, які характеризують виробниче середовище під впливом предметів та засобів праці, а також технологічних процесів (промисловий шум, вібрація, промисловий пил, випромінювання, токсичні речовини тощо).
психофізіологічні, що обумовлені процесом праці (фізичне навантаження, нервово-психічна напруга, робоча поза та ін.).
Естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструктивне рішення робочого місця, освітлення, функціональна музика тощо).
Соціально психологічні, які характеризують взаємовідносини в трудовому колективі (соціальний клімат).
Технічні (рівень механізації праці).
Відповідно до прийнятої класифікації, умови і характер праці поділяються на оптимальні, допустимі, а також шкідливі та небезпечні.
Обладнання робочих місць та умов праці на цих місцях мають відповідати вимогам нормативних документів:
розміри та обладнання виробничих приміщень повинні відповідати вимогам СН 245-71 (Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий) і ОНТП-24-86 (Общесоюзные нормы технологического проектирования), а допоміжних – СниП 2.09.04-82 (Строительные нормы и правила), наприклад: для забезпечення нормальних умов праці санітарні норми встановлюють на одного працюючого (обсяг виробничого приміщення не менше 15 м3, площу – не менше 4,5 м2. на підприємствах передбачаються кабінети психологічного розвантаження, приміщення для виконання фізичних вправ, санітарно-побутові приміщення);
метеорологічні умови (температура, відносна вологість та рухомість повітря) в робочій зоні мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88;
концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони (газо-, паро- або пилоподібних) не повинна перевищувати гранично допустимі концентрації, встановлені ГОСТ12.1.005-88;
параметри виробничого освітлення (коефіцієнт природної освітленості, освітленість, показники освітленості) мають відповідати вимогам СниП ІІ-4-79;
рівні шуму та вібрації не повинні перевищувати допустимих значень, встановлених ГОСТ 12.1.003-83 і Санітарними нормами допустимих рівнів шуму на робочих місцях – для шуму та ГОСТ 12.1.012-78 – для вібрації;
рівні звукового тиску ультразвуку не повинні перевищувати допустимих значень по ГОСТ 12.1.001-83, а інфразвуку – СН 22-74-80;
щільності потоку енергії інфрачервоних та ультрафіолетових випромінювань не мають перевищувати допустимих значень, встановлених ГОСТ 12.1.005-88 і санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень – для інфрочервоних випромінювань;
рівні лазерних випромінювань не мають перевищувати гранично допустимі значення по СниП 2392-81.
Особливе значення набуває оцінка умов праці й визначення ступеня шкідливості та небезпечності умов праці. Згідно з методикою інтегральної бальної оцінки важкості праці розроблено таблицю з критеріями бальної оцінки санітарно-гігієнічних та психофізіологічних елементів умов праці. Кожному елементу присвоюється бал від 1 до 6 залежно від кількісного його значення, що відповідає кількості категорій важкості праці. Так, один бал отримають ті елементи, значення яких відповідають стандартам або нижчі від санітарних норм і гранично допустимих рівнів (концентрацій), два бали – які відповідають гранично допустимим рівням (концентраціям). Більш високі бали диференціюються в залежності від величини перевищення норми або кратності перевищення гранично допустимого рівня (концентрації). Наприклад, трьома балами оцінюється промисловий пил, рівень якого перевищує гранично допустимий і дорівнює 5 мг/м3, а шістьма балами – пил, рівень якого сягає понад 30 мг/м3.
Фактичні показники елементів виробничого середовища встановлюються шляхом безпосередніх вимірювань за допомогою відповідної апаратури. Загальна інтегральна оцінка важкості праці визначається за формулою: балів,
де Хопр – визначальний елемент, який отримав найвищу оцінку, найбільше балів;
ΣХі – середня арифметична сума всіх біологічно значимих елементів без врахування Хопр;
n – загальна кількість факторів.
Виходячи з інтегральної оцінки визначається категорія важкості.
Таблиця 1
Категорія важкості праці
І
ІІ
ІІІ
ІV
V
VІ
Інтегральна бальна оцінка
до 18
від 19
до 33
від 34
до 45
від 46
до 53
від 54
до 58
від 59
до 69
Доплати за умови праці
--
--
4-8%
12-16%
20%
24%
Оцінка умов праці на основі визначення важкості праці дозволяє віднести реальні умови праці, що мають місце на виробництві, до сприятливих чи несприятливих, а також може бути застосована на підприємстві як основа розробки системи пільг та компенсацій за несприятливі умови.
Типовою методикою оцінки умов праці, за якою фактичний стан умов праці визначається на робочих місцях, де виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими умовами, особливо важкими й особливо шкідливими на основі гігієнічної класифікації факторів. Оцінка проводиться за даними атестації робочих місць і спеціальних інструментальних замірів, які відображаються в карті умов праці на робочих місцях.
Ступінь шкідливості факторів виробничого середовища та важкості праці визначається в балах (від 1 до 3) за гігієнічною класифікацією праці.
Кількість балів по кожному фактору проставляється в карті умов праці. При цьому для оцінки впливу даного фактору на умови враховується час його дії протягом зміни.
,
де Хст – ступінь шкідливості фактора, або важкості праці;
Т – відношення часу дії даного фактора до тривалості зміни.
Таблиця 2
Хфак, бал
Розмір доплати до
тарифної ставки
Шкідливі і важкі умови
До 2-х
2.1 - 4.0
4.1 - 6.0
4
8
12
Особливо шкідливі та особливо важкі умови
6.1 – 8.0
8.1 – 10.0
понад 10
16
20
24
У сучасних умовах неабиякого значення набуває атестація робочих місць. Постанова кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. за №442 визначено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці і Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних чинників, що впливають на здоров`я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.
Атестація робочих місць передбачає:
комплексну оцінку чинників виробничого середовища і характеру праці та відповідність їх характеристик стандартам безпеки, будівельним та санітарним нормам і правилам;
виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;
установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;
визначення (підтвердження) права працівників на пільги;
аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Після проведення атестації за даними лабораторно-інструментальних досліджень комісія складає карту умов праці на кожне робоче місце, яка включає оцінку чинників виробничого середовища і трудового процесу; гігієнічну оцінку умов праці; оцінку технічного та організаційного рівня.
На підставі Карти умов праці та Показників факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу працівникові встановлюється та чи інша пільга за роботу в несприятливих умовах.
Охорона здоров`я працівників, забезпечення безпечних умов праці, ліквідація професійних захворювань і виробничого травматизму є однією з основних турбот уряду України. Це виявляється в комплексі економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і правових заходів, спрямованих на прискорення технічного прогресу, автоматизацію та механізацію виробничих процесів, заміну ручної праці машинами, подальше поліпшення умов праці. Разом з тим, рівень розвитку техніки поки ще не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці, що виключають вплив шкідливих умов праці на людський організм. Тому для таких працівників законодавством передбачено різні пільги та компенсації. Серед цих пільг – лікувально-профілактичне харчування (ЛПХ) для працівників, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці, з метою зміцнення їхнього здоров`я і попередження професійних захворювань.
Компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних, включають доплати:
за роботу у важких, шкідливих та особливо важких умовах праці;
за інтенсивність праці;
за роботу в нічний час;
за перевезення небезпечних.
Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць і оцінки фактичних умов зайнятості робітників на цих місцях. На підприємствах встановлюють розміри доплат: від 4% до 24% тарифної ставки (посадового окладу).
2. Штучне освітлення. Нормування. Розрахунок (СНиП ІІ-4-79).
Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщен нях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень у темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники.
Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламен тується СНиП ІІ-4-79 і визначається, в основному, характеристикою зорової роботи. Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробля ють норми для окремих галузей промисловості.
В СНиП ІІ-4-79 вісім розрядів зорової роботи, із яких перші шість характери зуються розмірами об'єкта розпізнавання. Для І—V розрядів, які окрім того мають ще й по чотири підрозряди (а, б, в, г), нормовані значення залежать не тільки від най меншого розміру об'єкта розпізнавання, але і від контрасту об'єкта з фоном та харак теристики фону. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа), а найменша — ЗО як (розряд ІІІв).
Як джерела штучного освітлення широко використовуються лампи розжарюван ня та газорозрядні лампи.
Лампи розжарювання належать до теплових джерел світла. Під дією електрич ного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої тем ператури і випромінює потік променевої енергії. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні й суттєві недоліки: велика яскравість (засліплювальна дія); низька світлова віддача (7—20 лм/Вт); відносно малий термін експлуатації, (до 2,5 тис. год); переважання жовто-червоних променів у порівнянні з природним світлом; не придатні для роботи в умовах вібрації та ударів; висока температура нагрівання (до 140 °С і вище), що робить їх пожежонебезпечними.
Лампи розжарювання використовують, як правило, для місцевого освітлення, а також освітлен-ня приміщень з тимчасовим перебуванням людей тощо. Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектра.
Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність. Світлова віддача цих ламп становить 40—100 лм/Вт, що в 3—5 разів перевищує світлову віддачу ламп розжарювання. Термін експлуатації — до 10 тис. год, а температура нагрівання (люмінесцентні) — ЗО—60 °С. Окрім того, газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спектра, шляхом підбирання відповідним чином інертних газів, парів металу, люмінофора. Так, за спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД), денного світла з покращеною передачею кольорів (ЛДЦ), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ), білого (ЛБ) та жовтого (ЛЖ) кольорів.
Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світлового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту — явища спотворення зорово го сприйняття об'єктів, які рухаються, обертаються чи змінюються в пульсуючому світлі, що виникає при збігові кратності частотних характеристик руху об'єктів і зміни світлового потоку в часі освітлювальних установок газорозрядних ламп, які живляться змінним струмом. Таке спотворене зорове сприйняття може призвести до нещасного випадку, оскільки об'єкт, що рухається, чи обертається може здаватись нерухомим. До недоліків цих ламп можна віднести також складність схеми вмикан ня, шум дроселів, значний час між вмиканням та запалюванням ламп, відносно висока вартість.
Газорозрядні лампи бувають низького та високого тиску. Газорозрядні лампи низького тиску, що називаються люмінесцентними, широко застосовуються для освіт лення приміщень як на виробництві, так і в побуті. Однак, вони не можуть викори стовуватись при низьких температурах, оскільки погано запалюються та характеризу ються малою одиничною потужністю при великих розмірах самих ламп.
Газорозрядні лампи високого тиску застосовуються в умовах, коли необхідна висока світлова віддача при компактності джерел світла та стійкості до умов зовніш нього середовища. Серед цих типів ламп найчастіше використовуються металогенні (МГЛ), дугові ртутні (ДРЛ) та натрієві (ДНаТ).
Окрім газорозрядних ламп для освітлення промисловість випускає лампи спеці ального призначення: бактерицидні, еритемні тощо.
До основних характеристик джерел штучного освітлення належать: номінальна напруга живлення, В; електрична потужність лампи, Вт; світловий потік, лм світлова віддача, лм/Вт; термін експлуатації, спектральний склад світла, вартість.
Штучне освітлення (СНиП ІІ-4-79)
Штучне освітлення підрозділяється на робоче, аварійне, евакуаційне (аварійне освітлення для евакуації),охоронне. При необхідності частина світильників того чи іншого виду освітлення може використовуватися для чергового освітлення.
Штучне освітлення проектується двох систем: загальне (рівномірне або локалізоване) та комбіноване (до загального освітлення додається місцеве).
Робоче освітлення слід передбачати для всіх приміщень будови, а також ділянок відкритих просторів, що призначені для роботи, проходу людей та руху транспорту.
Освітлення приміщень виробничих та складських будівель
Для освітлення приміщень, як правило передбачається газорозрядні лампи низького та високого тиску (люмінесцентні, металогалогенні, натрієві, ксенонові). У випадку неможливості або техніко-економічної недоцільності застосування газорозрядних джерел світла допускається використання ламп накалювання.
В приміщеннях, де виконуються роботи V та VI розрядів, норми освітленості слід знижувати на один щабель при короткочасному перебуванні людей або при наявності обладнання, що не потребує постійного обслуговування
При виконанні в приміщенні робіт I—IV розрядів слід застосовувати систему комбінованого освітлення. Передбачати систему загального освітлення допускається при технічній неможливості або недоцільності пристрою місцевого освітлення.
Освітлення робочої поверхні, що створюється світильниками загального освітлення у системі комбінованого, повинне складати 10% нормованого для комбінованого освітлення при тих джерелах світла, що застосовуються для місцевого освітлення, при цьому найбільше і найменше значення приймаються згідно таблиці 4.
Таблиця 4
Лампи
Освітленість, лк, від світильників загального освітлення
найбільша
найменша
Газорозрядні
500
150
Накалювання
100
50
В приміщеннях без природного світла освітленість робочої поверхні, що створюється
світильниками загального освітлення в системі комбінованого, повинне прийматися
згідно таблиці 5.
Таблиця 5
Розряд зорової роботи
Освітленість, лк, від світильників загального освітлення
при газорозрядних лампах
при лампах накалювання
Іа
750
300
Іб,Ііа
600
300
Ів,Ііб
500
300
Іг
300
200
ІІв,ІІІа
400
300
ІІг, ІІІб, ІІІв, ІІІг,ІV, Vа,Vб
200
150
Для загального освітлення в системі комбінованого слід передбачати газорозрядні
лампи незалежно від типу джерела світла місцевого освітлення.
При проектуванні загального освітлення (незалежно від системи освітлення) на основі техніко-економічних розрахунків, з урахуванням економії електроенергії, слід приймати мінімальну нерівномірність освітленість у зоні розташування робочих місць, при цьому відношення максимальної освітленості до мінімальної не повинне перевищувати для робіт І–ІІІ розрядів при люмінесцентних лампах 1.5, при інших джерелах світла – 2.; для робіт IV-VII розрядів – відповідно 1.8 та 3.
При виконанні робіт в приміщеннях робіт I-V розрядів освітленість проходів та ділянок, де роботи не проводяться, повинна складати не менше 25% освітленості, що створюється світильниками загального освітлення на робочих місцях, але не менше 75 лк при газорозрядних лампах і не менше 30 лк при лампах накалювання.
Показник засліпленості для світильників загального освітлення в приміщеннях (незалежно від системи освітлення) не повинен перевищувати значень, що вказані у таблиці 6.
Таблиця 6
Розряд зорової роботи
Показник засліпленості
при постійному перебуванні людей у приміщенні
при періодичному перебуван-ні людей у приміщенні
І,ІІ
20
--
III,IV,V,VII
40
60
VI,VIIIа
60
80
13. Коефіцієнт пульсації освітленості при освітлені приміщень газорозрядними лампами, що живляться змінним струмом частотою 50 Гц, не повинен перевищувати значень, що приведені у таблиці 7.
Таблиця 7
Система освітлення
Коефіцієнт пульсації освітленості,%, при розрядах зорової роботи
I,II
II
IV—VIIIа
Загальне освітлення
10
15
20
Комбіноване освітлення:
а) загальне;
б) місцеве
20
10
20
15
20
20
Освітлення приміщень житлових, суспільних та допоміжних
Для освітлення приміщень слід передбачати люмінесцентні лампи. У випадку неможливості або технічно-економічної недоцільності застосування люмінесцентних ламп, а також для забезпечення архітектурно-художніх вимог допускається використання ламп накалювання.
3. Електричний опір тіла людини. Заступна електрична схема тіла людини. Напруга дотику
Характер впливу електричного струму на організм людини, а відтак і наслідки ураження, залежать від цілої низки чинників, які умовно можна підрозділити на чинники електричного (сила струму/напруга, опір тіла людини, вид та частота струму) та неелектричного характеру (тривалість дії струму, шлях проходження струму через тіло людини, індивідуальні особливості людини, умови навколишнього середовища тощо).
Сила струму, що проходить через тіло людини є основним чинником, який обумовлює наслідки ураження. Різні за величиною струми справляють і різний вплив на організм людини. Розрізняють три основні порогові значення сили струму:
1) пороговий відчутний струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення;
2)пороговий невідпускаючий струм — найменше значення електричного струму, яке викликає судомні скорочення м'язів руки, в котрій затиснутий провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму;
3)пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через тіло людини фібриляцію серця.Струм (змінний та постійний) більше 5 А викликає миттєву зупинку серця, минаючи стан фібриляції.
Таким чином, чим більший струм проходить через тіло людини, тим більшою є небезпека ураження. Однак необхідно зазначити, що це твердження не є безумовним, оскільки небезпека ураження залежить також і від інших чинників, наприклад від індивідуальних особливостей людини.
Чим вище значення напруги, тим більша небезпека ураження електричним струмом. Умовно безпечною для життя людини прийнято вважати напругу, що не перевищує 42 В (в Україні така стандартна напруга становить 36 та 12 В), при якій не повинен статися пробій шкіри людини, що призводить до різкого зменшення загального опору її тіла.
Електричний опір тіла людини залежить, в основному, від стану шкіри та центральної нервової системи. Загальний електричний опір тіла людини можна представити як суму двох опорів шкіри та опору внутрішніх тканин тіла (рис. 2 б). Найбільший опір проходженню струму чинить шкіра, особливо її зовнішній ороговілий шар (епідерміс), товщина якого становить близько 0,2 мм. Опір внутрішніх тканин тіла незначний і становить 300—500 Ом. В цьому можна переконатися, коли до язика прикласти контакти батарейки, при цьому відчувається легке пощипування. Коли ці ж контакти прикласти до шкіри тіла, то відчутних подразнень не виникає, оскільки опір сухої шкіри (епідермісу) значно більший.
Загальний опір тіла людини змінюється в широких межах — від 1 до 100 кОм, а іноді й більше. Для розрахунків опір тіла людини умовно приймають рівним R = 1 кОм. При зволоженні, забрудненні та пошкодженні шкіри (потовиділення, порізи, подряпини тощо), збільшенні прикладеної напруги (рис. 4), площі контакту, частоти струму (рис. 5) та часу його дії опір тіла людини зменшується до певного мінімального значення (0,5—0,7 кОм).
Рис. 4. Залежність опору тіла людини Рис. 5. Залежність опору тіла
Rл від прикладеної напруги Uп: людини R на шляху струму
1- змінний струм 50 Гц; 2 — постійний струм «рука—рука» від частоти струму
та площі контакту S.
Опір тіла людини зменшується також при захворюваннях шкіри, центральної нервової та серцево-судинної систем, проявах алергічної реакції тощо. Тому нормативні акти про охорону праці передбачають обов'язкові попередній та періодичні медичні огляди працівників (кандидатів у працівники) для встановлення їх придатності щодо обслуговування діючих електроустановок за станом здоров'я.
Вид та частота струму, що проходить через тіло людини, також впливають на наслідки ураження. Постійний струм приблизно в 4—5 разів безпечніший за змінний, що підтверджують дані табл. 11. Це пов'язано з тим, що постійний струм у порівнянні зі змінним промислової частоти такого ж значення викликає більш слабші скорочення м'язів та менш неприємні відчуття. Його дія, в основному, теплова. Однак, слід зауважити, що вищезазначене стосовно порівняльної небезпеки постійного та змінного струму є справедливим лише для напруги до 500 В. При більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим ніж змінний.
Частота змінного струму також відіграє важливе значення стосовно питань електробезпеки. При частоті меншій ніж 20 або більшій за 100 Гц небезпека ураження струмом помітно зменшується. Струм частотою понад 500 кГц не може смертельно уразити людину, однак дуже часто викликає опіки.
Тривалість дії струму на організм людини істотно впливає на наслідки ура ження: чим більший час проходження струму, тим швидше виснажуються захисні сили організму, при цьому опір тіла людини різко знижується і важкість наслідків зростає. Наприклад, для змінного струму частотою 50 Гц гранично допустимий струм при тривалості дії 0,1 с становить 500 мА, а при дії протягом 1с — вже 50 мА.
Шлях проходження струму через тіло людини є важливим чинником. Небезпека ураження особливо велика тоді, коли на шляху струму знаходяться життєво важливі органи — серце, легені, головний мозок. Існує багато можливих шляхів проходження струму через тіло людини (петель струму), найбільш поширені серед них наведені на рис. 7, а їх характеристики в табл.12.
Рис. 6. Найбільш поширені шляхи проходження струму через тіло людини:
1 — «рука—рука»; 2 — «права рука—ноги»; 3 — «ліва рука—ноги»; 4 — «нога—нога»;
5 — «голова—ноги»; 6 — «голова—руки»
Таблиця 12
Характеристика найбільш поширених шляхів проходження струму через тіло людини
Індивідуальні особливості людини значною мірою впливають на наслідки ураження електричним струмом. Струм, ледь відчутний для одних людей може бути невідпускаючим для інших. Для жінок порогові значення струму приблизно в півтора рази є нижчими, ніж для мужчин. Ступінь впливу струму істотно залежить від стану нервової системи та всього організму в цілому. Так, у стані нервового збудження, депресії, сп'яніння, захворювання (особливо при захворюваннях шкіри, серцево-судинної та центральної нервової систем) люди значно чутливіші до дії на них струму. Важливе значення має також уважність та психічна готовність людини до можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків несподіваний електричний удар призводить до важчих наслідків, ніж при усвідомленні людиною існуючої небезпеки ураження.
Умови навколишнього середовища можуть підвищувати небезпеку ураження людини електричним струмом. Так у приміщеннях з високою температурою та відносною вологістю повітря наслідки ураження можуть бути важчими, оскільки значне потовиділення для підтримання теплобалансу між організмом та навколишнім середовищем, призводить до зменшення опору тіла людини. Для правильного визначення необхідних засобів та заходів захисту людей від ураження електричним струмом необхідно знати допустимі значення напруг доторкання та струмів, що проходять через тіло людини.
Напруга дотику — це напруга між двома точками електричного кола, до яких одночасно доторкається людина. Граничнодопустимі значення напруги доторкання та сили струму для нормального (безаварійного) та аварійного режимів електро установок при проходженні струму через тіло людини по шляху «рука—рука» чи «рука—ноги» регламентуються ГОСТ 12.1.038-82
При виконанні роботи в умовах високої температури (більше 25 °С) і відносної вологості повітря (більше 75%) значення таблиці 13 необхідно зменшити у три рази.
Задача
Розрахуйте кількість повітря, яке виводиться відкритим з однієї сторони витяжним зонтом, який розташований в складальному цеху над пристроєм, в процесі роботи якого виділяються пари свинцю, каніфолі бензину. Розмір укриття F. Крім цього, в приміщенні поза укриттям щогодинно витрачається Gn бензину, який випаровується і у стані парів надходить у повітря приміщення. Розрахувати повітрообмін, який потрібний для створення нормальних умов у приміщенні. Швидкість всмоктування повітря у відкритих отворах укриття:
F = 6 м2;
G = 6800 г;
V = 0,4 м/с;
Розв`язок:
Кількість повітря, яке виводиться місцевою вентиляцією за годину:
Кількість повітря, яке потрібне для розрідження парів бензину поза укриттям за ГДК:
ГДКбенз=300мг/м3=0,3г/м3;
Повітрообмін, який необхідно організувати:
Відповідь: Lзаг=8360 м3.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора